3. Період другої половини 17 — 18 століття
називають епохою староукраїнської культури,
тобто тієї, що передувала новій, створеній за
останні два століття. Мистецтво тієї доби
розвивається в стилі бароко, котрий проникає в усі
культурні сфери і набуває свого розквіту у 18
столітті як відоме всьому світові «українське
бароко».
4. У цей період нового вигляду
набуває Київ, створюється
сучасний образ старого міста.
Йде інтенсивне будівництво
північного Лівобережжя,
зокрема Чернігова. Типово
барочні споруди будуються на
західноукраїнських землях,
особливо у Львові.
Народжується українська
національна архітектурна
школа, що дала світові таких
відомих майстрів як І.
Григорович-Барський, С.
Ковнір, Іван Зарудний.
5. Іван
Григорович-Барський
Народився 1713 в містечку Літковичах у родині
вихідців із міста Бар на Поділлі. Близько 1715 року
сім'я переїхали до Києва. Батько майбутнього
архітектора був заможним крамарем і старостою
соборної подільської церкви Успіння Богородиці
Пирогощі. Як і його старший брат Василь, Іван
навчався у Києво-Могилянській академії. Окрім
усього іншого, Академія давала пристойний рівень
мистецької освіти.
Спробував себе в архітектурному мистецтві вже у
зрілі роки. До того служив у магістраті, одружився,
налагодив сімейний побут (був батьком 15 дітей). А
потім, пройшовши вишкіл на будовах інших зодчих,
заходився творити самостійно.
7. Благовіщенська
церква-дзвіниця
Кирилівського
монастиря
Близько 1760 проводив будівельні
роботи у Кирилівському монастирі на
околиці Києва. Наново декорував
стародавню Кирилівську церкву,
збудував монастирську огорожу, а
також триярусну дзвіницю з брамою
та невеликою церквою на другому
ярусі. Провів реконструкцію ще однієї
пам'ятки часів Київської Русі —
церкви Богородиці Пирогощі, де був
старостою його батько.
На жаль, ані брама, ані дзвіниця не
збереглися.
8. Покровська церква
З наявних нині будівель Григоровича-
Барського привертає особливу увагу
Покровська церква (1766) на
однойменній вулиці. Немає сумніву, що
на зодчого справив певне враження
славетний петербурзький архітектор
Растреллі, за чиїм проектом зводилася
Андріївська церква. Просто з
Покровської вулиці можна побачити
разом витвори Растреллі і
Григоровича-Барського та знайти деякі
спільні риси — зокрема, напівкруглі
вигнуті фронтони. Але, як зауважив
мистецтвознавець Федір Ернст,
«розробка фасаду не має нічого
спільного зі стилем Растреллі: своєю
спокійним, ясним кольором вона
наближається до епохи класицизму, а
трибанна система надає їй типового
українського колориту». Дуже приємне
враження справляють затишні ґаночки
обабіч церкви.
9. Набережно-Микільська
церква
Так само на Подолі збереглася й
Набережно-Микільська церква (1772–
1775) на вулиці Григорія Сковороди.
Щоправда, вигляд цієї стрункої будівлі
було дещо змінено пізнішою перебудовою
бані у візантійському стилі. Зберігся, хоч і
дуже перебудований, «городской
магазин» — колишній хлібний склад по
вулиці Братській, 2. А старий гостинний
дім біля Межигірської вулиці та житлової
оселі Грецького монастиря і Юрія Драчеві,
що стояли на Контрактовій площі, давно
втрачено. Кілька гарних споруд
традиційно приписують зодчому через
близькість до його стильової манери —
зокрема, дзвіницю Ближніх печер лаври,
залишки церкви Костянтина й Олени на
розі вулиць Щекавицької та Кирилівської
тощо.
10. Добра слава про Івана Григоровича-Барського лунала по всій
Україні, тож доводилось йому час від часу працювати за межами
Києва (у Межигір'ї, Козельці, Золотоноші) і теж надзвичайно
плідно.
11. Видатний зодчий
хворів та був при
смерті у травні 1785.
Проте йому вдалося
одужати і прожити
ще шість років. 1787
Київський магістрат
надав архітектору
підтвердження його
шляхетського
походження.
Іван Григорович-
Барський помер 10
вересня 1791 року.
