2. План
1. Необхідність і суть перестрахування,
його функції.
2. Методи перестрахування.
3. Співстрахування та механізм його
застосування.
3. 1. НЕОБХІДНІСТЬ І СУТЬ
ПЕРЕСТРАХУВАННЯ, ЙОГО ФУНКЦІЇ
Перестрахування - це
страхування особливого виду,
процес передачі частини взятих на
себе ризиків іншим страховикам з
метою створення такого
страхового портфеля, який би
забезпечував стійкість і
рентабельність страхових
операцій.
Перестраховик – це страховик,
котрий надає страхову послугу
«прямому страховику», у свою
чергу перестраховик може
передати частину взятих на себе
ризиків іншому страховику і т.д.
4. 1. НЕОБХІДНІСТЬ І СУТЬ
ПЕРЕСТРАХУВАННЯ, ЙОГО ФУНКЦІЇ
Страховик, який перестраховує прийняті на себе ризики, стає
перестрахувальником, тобто цедентом, а той, що приймає
цей ризик - цесіонарєм. Процес передачі ризику або його
частини називається цедуванням ризику або цесією.
Процес подальшої передачі даного ризику наступному
перестраховику називається ретроцесією, сторону, яка
приймає такий ризик - ретроцесіонарієм. Сторона, що
передає третьому учасникові ризик у наступне
перестрахування, називається ретроцедентом.
5. 1. НЕОБХІДНІСТЬ І СУТЬ
ПЕРЕСТРАХУВАННЯ, ЙОГО ФУНКЦІЇ
Вартість перестрахування включає:
частину страхової премії, що
передається перестраховику;
витрати компанії на ведення справи у
зв'язку з передачею ризиків.
6. Функції перестрахування
1. НЕОБХІДНІСТЬ І СУТЬ
ПЕРЕСТРАХУВАННЯ, ЙОГО ФУНКЦІЇ
Головна функція
Допоміжні функції
Вторинний перерозподіл ризику;страховик
може забезпечити страхувальнику тільки
таку гарантію, яка відповідає його
фінансовим можливостям.
1. Перестрахування дає змогу брати на
страхування дуже дорогі та унікальні
ризики.
2. Воно сприяє запровадженню та
поширенню нових видів страхування.
3. Перестрахування в перспективі
створює умови для формування
однорідного збалансованого портфеля,
який необхідний страховику для
надійного контролю своєї середньо- та
довгострокової політики.
4. Якщо перерозподіл ризику здійснюється
між компаніями різних країн, то воно
набирає форми зовнішньої торгівлі, де
об’єктом купівлі-продажу є страхові гарантії.
Це „невидимий” експорт-імпорт.
7. 2. Методи перестрахування
За методом передавання ризиків у перестрахування
перестрахувальні операції поділяються на три
види:
Факультативні
перестрахувал
ьні операції
Факультативно
-облігаторне
перестрахуван
ня
Характеризуються певною свободою сторін
договору перестрахування, існує можливість
регулювання страховиком розміру власного
утримання. Попередньо умовою для укладання
договору факультативного перестрахування є
сліп, який містить певну інформацію про наміри
сторін перестрахувальних відносин.
Передбачає обов'язкову передачу в
перестрахування раніше узгодженої частини
ризику за всіма покриттями, визначаються межі
відповідальності, перестрахувальна комісія,
обмеження щодо покриття.
Поєднує риси факультативного та
облігаторного, використовується в особливо
великих, небезпечних ризиках, з можливістю
кумуляції збитків та можливими
катастрофічними наслідками.
Облігаторне
страхування
8. 2. Методи перестрахування
Форми перестрахування
Пропорційне Непропорційне
Сторони частково приймають участь у розподілі
відповідальності. Інтереси цедента й
перестраховика в цілому співпадають.
Застосовується при обов'язковому страхуванні
відповідальності, при автокаско.
Здійснюється за наступними видами
договорів перестрахування:
Інтереси сторін можуть приймати суперечливий
характер. Найчас-тіше використовується в
догово-рах страхування цивільної відпові-
дальності власників транспортних засобів за
збиток, спричинений третім особам в результаті
ДТП.
Здійснюється за наступними видами
договорів:
^ квотний - коли цедент зобов'я-зується передати
перестраховику частку у всіх ризиках даного виду,
а перестраховик зобов'язується їх прийняти;
^ ексцедентаї суми - використову-ється, коли
застраховані ризики різні за страховими сумами;
цедент несе відповідальність за всіма ризиками у
розмірі страхової суми , яка менша чи рівна
власному утриманню, а перестраховик - за всіма
ризиками, де страхова сума перевищує розмір
власного утримання;
^ квотно-ексцендентний - змішаного типу,
використовується дуже рідко, поєднує риси двох
попередньо зазначених договорів.
^ ексцедента збитку - застосовується тоді, коли
страховик намагається не вирівняти окремі ризиків
даного виду страхування, а спрямовує свою
діяльність безпосередньо на забезпечення
фінансової рівноваги страхових операцій;
^ ексцедента збитковості - перестрахування
стосується всього страхового портфелю, має на
меті захистити фінансові інтереси страховика
перед наслідками надто великої збитковості.
9. Співстрахування - страхування,
при якому два та більше страховиків
беруть участь визначеними частками
у страхуванні одного й того самого
ризику, видаючи спільні чи окремі-
поліси, кожний на страхову суму у
своїй частці.
Співстрахувальні ознаки можна
розглядати на прикладі
перестрахувальних пулів
(об’єднань, фондів).
Пул базується на концепції
взаємності. Сутність його полягає в
тому, що премія та суми збитків за
відповідними ризиками передаються
в пул, який розподіляє проходження
операцій між членами пулу згідно з
розміром премії, що її передано до
пулу.
3. СПІВСТРАХУВАННЯ ТА МЕХАНІЗМИ ЙОГО
ЗАСТОСУВАННЯ
10. 3. СПІВСТРАХУВАННЯ ТА МЕХАНІЗМИ ЙОГО
ЗАСТОСУВАННЯ
Типи пулів
Пул, створений на
базі
співстрахування
Пули
перестрахування
11. Пул, створений на базі співстрахування, має
принципові особливості
3. СПІВСТРАХУВАННЯ ТА МЕХАНІЗМИ ЙОГО
ЗАСТОСУВАННЯ
В полісі, який видається страхувальнику, зазначається перелік
членів пулу, які беруть участь у страхуванні певного ризику, і їхня
частка в страховій сумі. У тому разі, коли в пулах зі співстрахування
беруть участь і професіональні перестраховики, які не укладають
прямих договорів страхування, їхня частка повинна бути погоджена і
підписана прямими страховиками, що беруть участь у конкретному
пулі.
Кожний із учасників пулу бере участь у ризиках, що покриваються
пулом, на підставі схеми пропорційного розподілу. Частка кожного
члена пулу визначається у відсотках від загальної місткості пулу під
час його створення
12. 3. СПІВСТРАХУВАННЯ ТА МЕХАНІЗМИ ЙОГО
ЗАСТОСУВАННЯ
Перестрахувальні пули бувають таких видів:
Ринковий пул
Андеррайтер-ські
пули
Є організаційною формою, яка об'єднує
більшість компаній ринку для прийняття
великих чи дуже небезпечних, навіть
катастрофічних ризиків. Особливості пулу
можуть бути корисними для покриття нових
видів страхування (наприклад, атомних
ризиків).
Центральні перестрахувальні компанії або
пули, у які всі страхові компанії, що здійснюють
страхування в державі, повинні передавати до
перестрахування всі ризики або їх частину.
Невеликі компанії, що мають бажання вийти на
новий ринок чи почати проводити новий вид
страхування, але не мають достатнього досвіду
чи необхідної місткості. У такому разі вони
можуть об'єднуватись, утворюючи пули з
компаніями, що мають більший досвід,
об'єднуючи андеррайтерські можливості для
прийняття на страхування
конкурентоспроможних часток.
Урядовий
перестрахуваль-
ний пул
частину
13. Завдання створення пулу:
• Заявляються умови для страхування ризиків, раніш невідомих і
таких, точно оцінити які дуже важко; таких, що трапляються рідко
і не дають змоги в разі максимального охоплення сформувати
збалансований страховий портфель; катастрофічних ризиків.
• За рахунок об'єднання фінансових засобів окремих страховиків
відповідно збільшується місткість пулу, а також підвищуються
можливості страховиків з прийняття на страхування значних
ризиків.
• Підвищується надійність страхового захисту за рахунок
збільшення гарантій виконання страховиками своїх обов'язків з
відшкодування збитків.
3. СПІВСТРАХУВАННЯ ТА МЕХАНІЗМИ ЙОГО
ЗАСТОСУВАННЯ
