2. • Народився 18 березня 1874 р. в с. Келечині Міжгірського району в родині
греко-католицького священика. Навчався в сільській народній школі, але до
Ужгородської гімназії вступив лише після четвертого класу т. зв. нормальної
школи 1883 р., оволодівши певним чином угорською мовою. Гімназію
закінчив 1892 р., і греко-католицький єпископ рекомендував його в
Будапештський університет на теологічний факультет.
• Захворівши, через рік покинув університет і повернувся до Ужгорода, де
закінчив богословську семінарію.
3.
4. • 22 березня 1897 р. Висвячений на священика й направлений до
Ужгородської преображенської церкви на Цегольні. Він активно виступав
проти мадяризації українського населення та проти переведення
богослужіння на угорську мову. Брав участь у нарадах з цієї проблеми в
Будапешті, зокрема, виступав проти заміни кириличного алфавіту на
латинський. Щоб стати викладачем горожанських шкіл, склав додаткові
іспити.
• Протягом 1900-1917 рр. був професором, а в 1917-1938 рр. – директором
Ужгородської учительської семінарії.
5. • 1921 р. почав видавати релігійну газету «Благовісник» для оборони церкви
від нападів різних конфесій, став активним захисником видання всіх
підручників релігії для народних шкіл українською мовою. 1928 р. організував
«Кружок духовенства християнської народної партії» для широкої місійно-
освітньої діяльності серед пастви. 1933 р. власний будинок передав під
сиротинець (тепер вул. Волошина).
6.
7. • Будучи професором і директором семінарії, написав і опублікував 63
підручники, зокрема граматики, читанки, букварі, методичні праці. Деякі
перевидавалися по декілька разів. Був видавцем і, водночас, журналістом,
організатором виходу в світ щорічних «Місяцесловів», редагував газету
«Наука», реорганізував її у «Свободу» (у липні 1938 р. вона стала «Новою
Свободою»). Був дописувачем багатьох газет краю, які видавалися у 20-30-х
роках, а також літератором: публікувався під псевдонімом А. Верховинський,
написав п’єси «Марійка Верховинка», «Без Бога ні до порога», «Князь
Лаборець», «Син Срібної землі», «Фабіола».
8. • Авґустин Волошин вступив на політичний шлях 1919 р., коли в складі трьох
народних рад – Ужгородської, Хустської і Пряшівської – ухвалив рішення
приєднатися до Чехословаччини. Протягом 1919-1921 рр. був членом
тимчасового урядового утворення –Директорії. З 1923 до 1938 року очолював
створену ним Християнсько-народну партію Підкарпатської Русі, від якої в 1925-
1929 рр. був депутатом чехословацького парламенту. У 1920-1939 рр. став
одним із керівників крайового товариства «Просвіта», а з 1929 до 1939 р. –
почесним головою «Учительської громади», яку й організовував. 1937-1938 рр.
очолював педагогічне товариство Підкарпатської Русі, а 1938 р. – ініціював
створення в Ужгороді на базі Українського вільного університету вищого
навчального закладу з чотирьох факультетів.
