1. www.bfpokrova.at.ua
10 вересня 2017 РОКУ
№31
(92)
Місцева газета, тижневик, розповсюджується по області
Свою Україну любіть. Любіть її... Во врем’я люте.
В останню тяжкую минуту За неї Господа моліть.
Тарас Шевченко
Слово редактора
Між іншим...
Фізкультура! Вона повер-
нула мені все – серце, гнуч-
кість, витривалість! І головне
– працездатність. Мабуть,
найдорожче з усього, чим живе
людина.
М.Амосов
За всіх часів саме здорові
духом і тілом люди склада-
ли опору суспільства, адже
спорт не тільки дає здоров’я,
він загартовує характер і
волю. Важко переоцінити
значення фізичної культури у
повсякденному житті, адже
школа спорту культивує в
людині життєво необхідні
якості – вміння чітко форму-
лювати ціль та послідовно її
досягати.
Від щирого серця вітаю вас
із з Днем фізичної культури
і спорту, святом здорових,
цілеспрямованих людей! При-
йміть найщиріші вітання з на-
годи свята, яке у цей олімпій-
ський рік, безперечно, стало
святом мільйонів уболіваль-
ників спорту, шанувальників
здорового способу життя.
Бажаю всій фізкультур-
но-спортивній громадськості
області міцного здоров’я, ве-
ликої удачі, наполегливості,
олімпійського довголіття,
спортивних і життєвих пере-
мог, плідної праці й успіхів у
всіх звершеннях!
З повагою, Галина Коваль
Міхеїл Саакашвілі перетнув український
кордон
Міхеіл Саакашвілі дотримав обіцянку і повернувся в Україну. Для цьо-
го йому знадобилося 10 годин, кілька народних депутатів на чолі з лі-
деркою «Батьківщини» Юлією Тимошенко, кілька тисяч прихильників і
відсутність чіткого плану.
Протягом дня неділі, 10 вересня, колишній президент Грузії так часто змінював
свої плани, що ані глядачі, ані журналісти не встигали за подіями. Своє повернення
в Україну політичний важковаговик Саакашвілі перетворив чи то на квест, чи то на
трагікомедію, але зміг втримати увагу спостерігачів до останнього.
Втім, свою роль другого плану у цій виставі зіграла і українська влада. У цій історії
було все – і блокування потяга, і мінування пропускного пункту «Шегині», і, врешті,
перетин кордону, коли сотні прихильників Саакашвілі взяли його у міцне кільце і по-
долали пропускний пункт та українських прикордонників.
Уже за годину усміхнений Саакашвілі разом із мером Львова Андрієм Садовим та
лідеркою «Батьківщини» давав короткий брифінг на площі Ринок.
«Планів поки не маю, чекатиму на дружину і сина (які ще мали перетнути кордон
– УП)», – говорив журналістам усміхнений Саакашвілі.
Проте радіти Саакашвілі поки зарано. Державна прикордонна служба вже заявила
про намір звернутися до прокуратури у зв’язку з незаконним перетином кордону Міхе-
ілом Саакашвілі. Йдеться про щонайменше три епізоди.
Це незаконний прорив на режимний об’єкт, тобто порушення міжнародних угод з
польською стороною, незаконний перетин державного кордону групою осіб, а також
це нанесення тілесних ушкоджень співробітникам прикордонної служби при виконанні
службових обов’язків», - зазначив речник ДПСУ Олег Слободян.
2. 2 10 вересня 2017 Новини№31(92)
Близько 100 активістів партії
«Рух нових сил Михайла Саа-
кашвілі» з різних куточків При-
карпаття в День Незалежності
вийшли на акцію у міському парку
ім. Т.Г.Шевченка в Івано-Фран-
ківську. Вони привітали україн-
ців зі святом, заспівали гімн, а
також висловили протестну пози-
цію щодо свавілля чинної влади -
позбавлення Михайла Саакашвілі
українського громадянства. Акти-
вісти оголосили про масову мо-
білізацію людей на пропускному
пункті «Краковець» (Львівської
області) 10 вересня, коли Михай-
ло Саакашвілі повертатиметься в
Україну.
Координатор обласної організа-
ції партії «Рух нових сил Михай-
ла Саакашвілі» Тетяна Пришляк
відзначила, що до «Руху нових
сил» на Прикарпатті приєднуєть-
ся все більше молодих активний
людей, яким не байдуже, що від-
бувається в країні та нашій облас-
ті.
«Кожен українець після подій
2013-14 років, після початку вій-
ни на сході України має міцний
стержень, і не може допустити
зазіхань на свою незалежність.
Наша команда готова сказати
СТОП диктатурі і висловити своє
невдоволення тому, що робить
влада, Президент, і не залежно
чи це стосується особисто персони
Михайла Саакашвілі, якого не-
законно позбавили громадянства,
чи це стосується кожного з нас.
Ми оголошуємо масову мобіліза-
цію людей на 10 вересня, де ми
будемо разом з активістами, при-
хильниками, небайдужими людь-
ми, політичними партнерами зу-
стрічати Михайла Саакашвілі на
пункті пропуску «Краковець» у
Львівській області. Закликаємо
усіх небайдужих долучатись. Ми
будемо стояти на пункті пропуску
доти, доки не переможе справед-
ливість», - заявила Тетяна Приш-
ляк.
«Прикро що на 26 рік незалеж-
ності, 4-ий рік війни, поки гинуть
хлопці, наш Президент, гарант
Конституції сам її і порушує і без-
підставно позбавляє людини гро-
мадянства. І це стосується кож-
ного з нас, адже завтра можуть
у нас відібрати громадянство,
відкрити проти нас криміналь-
не провадження, чинити тиск, бо
їм так заманеться. Тільки наше
об’єднання, наша щоденна бо-
ротьба, зможе нарешті вибороти
право бути господарями на своїй
землі», - додав демобілізований
боєць 79 оамбр, секретар обласної
Асоціації учасників АТО, пред-
ставник Івано-Франківської місь-
кої організації партії «Рух нових
сил Михайла Саакашвілі» Андрій
Фармуга.
Всіх бажаючих долучитись до
акції 10 вересня на пункті пропус-
ку «Краковець» активісти закли-
кають звертатись в офіс обласної
організації партії «Рух нових сил
Михайла Саакашвілі», що розта-
шований у м. Івано-Франківськ,
вул. Пилипа Орлика 8, тел. 098
700 5076, (0342) 78-40-31.
Тетяна Дорошенко
«Рух нових сил» Прикарпаття вийшов
на акцію у День Незалежності
в Івано-Франківську
«Даноша» вручила подарунки та серти-
фікати на проведення екскурсій школам.
Щороку компанія «Даноша»
долучається до проведення свя-
таПершого дзвоника, і відвідує
школи в районах, де веде свою ді-
яльність. Працівники особисто бе-
руть участь у святкових заходах,
вітають учнів, вчителів та батьків,
а також передають подарунки для
шкіл та діток, які тільки почина-
ють навчання.
1 вересня – це особливий день
для всіх, бо закладає початок но-
вого навчального року. Це визна-
чальний день для дітей та батьків,
особливо для тих, хто переступає
поріг школи вперше. Компанія
«Даноша» уже багато років бере
активну участь у громадському
житті громад, з якими співпра-
цює, і святкування першого дзво-
ника не виняток.
Цього року представники агро-
фірми відвідали 15 шкіл в Ка-
луському, Галицькому, та Тлу-
мацькому районах. Було брано
школи у тих селах, на територі-
ях котрих функціонують тварин-
ницькі комплекси компанії.
- Ми відчуваємо значну під-
тримку від інвестора. – розпові-
дає Зоряна Яковина, директор
школи села Мостище Калуського
району. – І надзвичайно вдячні,
що «Даноша» завжди готова нас
підтримати різними способами,
допомогти як у фінансовому пла-
ні, так і морально. Дітки дуже
тішилися подарункам. І ми дуже
раді, що маємо такого спонсора,
як «Даноша», який повсякчас го-
товий прийти на допомогу.
У нас цього року перше вересня
взагалі було надзвичайне. Адже
школа отримала новий зовнішний
вигляд. Ми взяли участь у Соці-
альному фонді компанії «Дано-
ша» та отримали фінансування з
першого траншу 2017 року. За ці
кошти ми встановили нові вхідні
теплозберігаючі двері і, відповід-
но підготувалися до зими. Для
нас це дуже важливо!
Крім традиційних наборів кан-
цтоварів для усіх першоклас-
ників, компанія подарувала їм
сертифікати на поїздку у місто
Івано-Франківськ. Найближчим
часом учні перших класів відвіда-
ють наукове містечко «Нова Енер-
гія», де зможуть побувати в на-
уковому музеї. Там діти зможуть
побачити цікаві наукові експона-
ти, які демонтрують різні види
відновлювальної енергії. Причо-
му, вони отримають можливість
не тільки повчитися та дізнатися
щось нове, але і весело провести
час, позмагавшись, наприклад,
хто більше згенерує енергії на
велогенераторі, пограти у пові-
тряний баскетбол чи поринути у
віртуальну реальність.
Прес-служба ТзОВ «Даноша»
ЗВЕРНЕННЯ КЕРІВНОГО СКЛАДУ ПОВІТРЯНОГО КОМАНДУ-
ВАННЯ “ЗАХІД” ДО МЕШКАНЦІВ МІСТ І СЕЛИЩ, ЩО РОЗТАШО-
ВАНІ В ЗОНАХ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ ВІЙСЬКОВИХ ЧАСТИН З’ЄД-
НАННЯ В ЗАХІДНОМУ РЕГІОНІ
У зв’язку з залученням сил та засобів Повітряного командування «Захід»
до проведення низки командно-штабних навчань, планується передислокація
озброєння та військової техніки. Нагадуємо про відповідальність за ведення
фото та відео зйомки військової техніки, режимних військових об’єктів По-
вітряних Сил Збройних Сил України та спроб проникнення на їх територію.
Командування з’єднання звертається до кожного з проханням бути уваж-
ними та утримуватись від спроб випадкового чи навмисного проникнення на
території військових частин. Також наголошуємо, що використання різного
роду фіксуючої апаратури при передислокації озброєння та військової тех-
ніки підрозділів буде вважатися порушенням, прирівняним до спроби про-
никненням на територію військового об’єкта. Особи, причетні до таких ін-
цидентів будуть затримані та притягнуті до відповідальності, згідно до норм
законодавства України.
Застерігаємо від провокаційних дій поруч з військовими частинами та
колонами військової техніки та звертаємось до всіх небайдужих громадян з
проханням повідомляти керівний склад повітряного командування “Захід”,
правоохоронні органи: Службу безпеки України, Національну поліцію про
підозрілих осіб та їх дії.
3. 310 вересня 2017Новини №31(92)
КОРОТКО
Обережно, шахрай! Прикарпатці
попереджають про псевдо-СБУшни-
ка, який видурює у людей гроші
Шахраї на Прикарпатті не сплять
і знаходять все нові способи, аби
ввести в оману людей та видурити у
них гроші.
Так, у мережі на шахрая поскар-
жилась франківка Lesia Piuduk. За
словами жінки, її родина ледь не по-
страждала від рук цього чоловіка,
тому хоче попередити інших людей,
передає WestNews.
“Увага шахрай! Цей чоловік
КАРПІВ Юрій Володимирович з
Івано-Франківська видає себе за пра-
цівника СБУ! Разом з такими сами-
ми, як він, видурює у людей гроші
під бізнес і вибиває борги. При цьо-
му показує посвідчення працівника
СБУ, де називає себе начальником
департаменту. Моя родина взяла
гроші в швидкий кредит, повернули
вчасно, але Карпів намагався вибити
ще якісь гроші та обіцяв неприєм-
ності. Я дзвонила в обласну СБУ, де
нам підтвердили, що такий не пра-
цює і ніколи не працював! Порадили
родині приходити писати заяву, але
так як ми матеріально не постражда-
ли, не знаю чи будемо йти. АЛЕ! Він
буде і далі дурити людей і, думаю,
вже не одна людина на це повелася,
якщо судити з його хатніх інтер’єрів
і фото на сторінці. Люди, не ведіться
на цього псевдо-сбушника! Якщо по-
терпіли від нього, то дзвоніть в СБУ,
там з такими розберуться, хто людей
по вулицях лякає їхніми посвідчен-
нями! Я себе питаю, як може людина
видурювати гроші і викладати свою
родину, як він на ці гроші розкіш-
но живе. Це шахрай! Не ведіться
на нього! Як я це написала, Карпів
видалив свою сторінку у фейсбук і
почав на мене скаржитися і лякати
мене законом. Але мені сказали, що
приймають заяви від усіх, кого цей
чоловік обдурив!”, – йдеться у допи-
сі жінки.
Саакашвілі внесли до бази
«Миротворця»
Сайт центру «Миротворець» вніс
Міхеіла Саакашвілі до своєї бази че-
рез незаконний перетин державного
кордону. Про це написав у Facebook
керівник центру Роман Зайцев.
«Ми цього не хотіли. Але зму-
шені. Саакашвілі заносимо в Чисти-
лище за незаконний перетин дер-
жавного кордону України, напад на
військовослужбовців ДПСУ в складі
групи осіб при виконанні тими сво-
їх обов’язків з охорони державного
кордону України. Склад групи осіб
уточнюється», - зазначив Зайцев.
Як відомо, сайт «Миротворець»
публікує інформацію про людей, які
становлять загрозу українській дер-
жаві та суспільству, скоїли злочини
проти основ національної безпеки.
Сторінку підготував
Ігор Озарук
Гриценко в Івано-Франківську розповів про ключові реформи,
які влада так і не спромоглася провести
В Івано-Франківську з робочим
візитом перебуває лідер політичної
сили «Громадянська позиція» Анато-
лій Гриценко.
Під час зустрічі з журналістами
обговорили основні напрямки, в яких
повинна рухатися держава, а також
стан проведення реформ.
Політик наголосив, що Порошен-
ко та парламент за 3,5 роки насправді
могли завершити три ключові рефор-
ми, без яких країна не може рухати-
ся вперед, проте – цього зроблено не
було.
«Перше – це нарешті справедли-
вий суд. Об’єктивно скажу, що чи-
мало зроблено. Але і тут вийшли за
межі – надвисоке забезпечення суд-
дів, порівняно з пенсіями та зарпла-
тами українців. Тим не менше суд не
працює. Немає останнього ключового
– покарання ЗА.
Законопроект 4109, який внесений
мною, і ще з лютого місяця лежить
в парламенті. Він якраз і передбачає
жорстку кримінальну відповідаль-
ність за хабарництво, яке впливає
на прийняття судових рішень. Тому
на додаток до всього, що зроблено
– стимулів, професійного відбору,
навчання – потрібно додати «меч по-
карання», який передбачає для ха-
барників пожиттєву тюрму, без права
на амністію з конфіскацією майна.
Ось чого не вистачає.
Ну і звичайно запровадження ан-
тикорупційної системи судів, які доз-
волили б швидко притягнути до від-
повідальності найвищих посадових
осіб. Якщо не буде суду, який гаран-
тує захист прав, свобод і власності
кожного з нас, - то не варто говорити
про будь-яку іншу реформу.
Друга реформа – енергетика. Не-
гайно потрібно провести повну реві-
зію наявних у нас ресурсів. Імпорт-
ний газ нам не потрібен.
Що ж стосується енергоефектив-
ності. Ми повинні за рахунок змен-
шення споживання електроенергії,
знизити ціни наших товаровиробни-
ків. Ми зараз витрачаємо на одини-
цю продукції в 5 разів більше, ніж
інші. Поставляючи наші товари на
експорт, - їм дуже важко конкурува-
ти на ринку. Тому потрібно розвива-
ти енергоефективність та взятися за
приведення в порядок тарифів.
Реально можна зменшити тарифи
– провести ревізію наявних ресурсів,
ціноутворення, викинути з ціноутво-
рення дорогі яхти, футбольні клуби,
телеканали, утримання фракцій, мі-
ністрів та прокурорів і отримаємо ре-
альну тарифну політику.
І третє – реформа силового бло-
ку. Тут важливо змінити філософію.
Сьогодні силовий блок держави зорі-
єнтований на захист влади від наро-
ду, а не на захист народу від зовніш-
нього ворога. Захищати країну нема
кому, зате владу є. Це неправильно і
саме президент повинен змінити си-
туацію.
Після введення цих змін, можна
починати говори про інші реформи»,
- пояснив Анатолій Гриценко.
Також, лідер «Громадянської по-
зиціії», повідомив, що разом з одно-
партійцями з шести областей поїдуть
на кордон зустрічати Саакашвілі.
«Це насправді не питання Саа-
кашвілі чи його політичного майбут-
нього, - це наше з Вами питання: Як
далеко може зайти влада у своїй на-
хабності, брутальності та мерзенно-
сті, намагаючись закрити рота тому,
хто висловлює іншу думку, ніж вла-
да хоче чути. Саакашвілі не чіпали,
поки він був у команді президента,
як тільки він почав говорити проти
шерсті - почалися репресивні дії, які
завершилися позбавлення громадян-
ства. Тому ми солідарно його підтри-
муємо, розуміючи, що це може стати-
ся з кожним. Держава не повинна у
будь-кого так легко забирати грома-
дянство», - сказав політик.
Під час зустрічі обговорили і но-
вий закон «Про освіту». Анатолій
Гриценко заявив, що він категорично
проти 12-річної школи.
«У освітній реформі є позитивні
речі, які поки що на рівні декларації,
адже вони не підкріплені фінансово –
фінансової бази під це не підведено і
очевидно реформа буде відкладатися.
Є позитивні речі, пов’язані з атеста-
цією вчителів, з переглядом навчаль-
них планів, з підвищенням грошового
забезпечення вчителів і так далі. Але
я категорично не сприймаю 12-річну
школу. Я маю підстави щоб заявити,
що рівень знань у школах падає. Нам
важливо, щоб наші діти отримували
не атестати і дипломи, а знання та
світогляд».
Підприємствами області у січ-
ні-липні цього року реалізовано про-
мислової продукції (товарів, послуг)
на 23,1 млрд грн, у тому числі за
межі країни – на 3,4 млрд грн (для
порівняння – у січні-липні минулого
року – на 18,4 млрд грн та 3,4 млрд
грн відповідно). Про це інформують
в головному управлінні статистики в
області.
У загальному обсязі реалізації
48,1% становила продукція підпри-
ємств з постачання електроенергії,
газу, пари та кондиційованого пові-
тря, 43,4% – переробної промисло-
вості, 7,7% – добувної промисловості
і розроблення кар’єрів, 0,8% – водо-
постачання, каналізації, поводження
з відходами.
Понад 57% обсягу продукції пе-
реробної промисловості реалізовано
підприємствами з виготовлення виро-
бів з деревини, виробництва паперу
та поліграфічної діяльності, гумових
і пластмасових виробів, іншої немета-
левої мінеральної продукції.
Питома вага області у загально-
державному обсязі реалізованої про-
мислової продукції склала 2%, що
відповідає 13 місцю серед регіонів
України. Внесок підприємств області
з виготовлення виробів з деревини,
виробництва паперу та поліграфіч-
ної діяльності у загальнодержавний
обсяг реалізованої промислової про-
дукції даного виду діяльності склав
7,4%, виробництва гумових і пласт-
масових виробів, іншої неметалевої
мінеральної продукції – 5,1%,поста-
чання електроенергії, газу, пари та
кондиційованого повітря – 4,6%, ви-
робництва хімічних речовин і хіміч-
ної продукції – 3,3%, добування си-
рої нафти та природного газу – 2,8%,
текстильного виробництва, виробни-
цтва одягу, шкіри, виробів зі шкіри
та інших матеріалів – 2,3%.
В обсязі реалізованої продукції
за основними промисловими групами
56,5% займала енергія, 31,5% – то-
вари проміжного споживання, 9% –
споживчі товари короткострокового
та тривалого використання, 3% – ін-
вестиційні товари.
Відділ прес-служби
Івано-Франківської обласної
державної адміністрації
Яку промислову продукцію найбільше реалізують
підприємства області
4. 4 10 вересня 2017 Актуально№31(92)
Сепаратисти в поліції та вибори з окупантами: чи можливо повернути Донбас
за хорватським сценарієм
Початок в попередньому номері.
Насправді інститут помилування
широко застосовується у міжнарод-
ній практиці після завершення вій-
ськової фази конфлікту.
Амністію дає сторона-переможець
для тих, хто програв, щоби залучи-
ти їх до розбудови країни та задля
нормалізації міжлюдських відносин.
За міжнародним правом, на помилу-
вання не можуть розраховувати осо-
би, які вчинили військові злочини та
злочини проти людства.
Хорватія зробила три амністії про-
тягом активної фази конфлікту і ще
одну – під час мирної реінтеграції.
Керівники країни і досі запевня-
ють, що кожна амністія вносила де-
зорганізацію у лавах сепаратистів,
адже ті, хто воював, але не вчиняв
злочинів, замислювалися – чи не
скористатися їм цим правом. А ще
хорвати пояснюють, що відмова від
ідеї амністії змусила б сепаратистів
боротися до останнього у жорстоких
вирішальних битвах, навіть коли по-
разка є очевидною. Натомість амніс-
тія давала шанс на майбутнє тим, хто
складе зброю.
Інше надважливе питання – про-
ведення місцевих виборів на тимча-
сово окупованих територіях. Хор-
ватія провела вибори на тимчасово
неконтрольованих територіях, не
сприймаючи їх як щось фатальне.
За свідченням голови ЦВК Хор-
ватії, нинішнього голови Верховного
суду Бранко Хорватина, всі чудово
розуміли, як голосуватимуть місце-
ві на територіях, не підконтрольних
уряду, та усвідомлювали можливість
підтасовок.
Але для Загреба головним було
те, що вибори проводилися за хор-
ватським законодавством та в них
брали участь лише ті політсили, що
зареєстровані виключно в хорват-
ському правовому полі. І, звісно ж,
місія ООН слідкувала за виборчим
процесом.
Крім того, усі вигнанці з тимчасово
окупованої території мали право про-
голосувати на виборчих дільницях на
всій території Хорватії. Ці голоси до-
давалися до підсумкових результатів
виборів на неконтрольованій частині,
коригуючи їхній результат.
Якщо перенести на український
грунт, це було би приблизно так:
студенти Донецького університету,
які раніше проживали на окупованих
територіях, під час місцевих виборів
голосують у Вінниці, де вони навча-
ються, або в інших містах, але їхні
голоси не впливають на вінницьку
міську чи обласну раду, а додаються
до результатів виборів у Донецьку,
Макіївці чи Дебальцевому. Для цьо-
го по всій Україні треба створити ви-
борчі дільниці, де переселенці з Дон-
басу могли б взяти участь у виборах
за новим місцем проживання.
До слова, в Хорватії вже в перші
місяці війни було створено держав-
ний реєстр вигнанців, потребами яких
опікувався спеціально створений для
цього державний орган. Допомога
надавалася адресно, було зрозуміло,
де живе вигнанець та його сім’я, чим
вони займаються, які в них потреби.
Сепаратисти у поліції
Та повернемося до інших уроків
хорватського досвіду мирної реінте-
грації.
В середині 1996 року, після про-
ведення демілітаризації, почала дія-
ти перехідна поліція, особовий склад
якої за місяць до закінчення пере-
хідного періоду, тобто в 1998 році,
автоматично зарахували до системи
хорватського МВС.
За мирними домовленостями, всі
райвідділи мали складатися наполо-
вину з місцевих сербів, інша полови-
на – хорвати. Патрулювали виключ-
но у змішаному складі. У кожному
райвідділі було два співкерівника –
серб та хорват.
У райвідділах було заборонено
розмовляти про політику. Хочете по-
говорити? Будь ласка, дома на кухні.
В перехідній поліції працювали
колишні поліцейські сепаратистів,
але лише ті, хто не брав участі у бо-
йових діях. Ця вимога стосувалася і
хорватів.
Часом представники хорватів та
сербів писали рапорти, що не можуть
далі працювати у спільному патрулю-
ванні. Психологи розмовляли з кож-
ним, хто сумнівався, та якщо рішен-
ня було остаточне – набирали інших,
тих, хто мав волю працювати разом.
Керівник перехідної поліції,
хорват Йошко Морич, запевняв ав-
тора цих рядків, що жоден полі-
цейський-серб із тих, хто служив
сепаратистам, у «перехідний період»
не зробив негідного вчинку. Чому так
– чи була це справа честі, чи інші мо-
тиви – достеменно невідомо.
Проблеми, що лишилися
Перехідний період тривав два
роки. За півроку до його завершення
платіжним засобом на тимчасово оку-
пованих територіях стала хорватська
валюта, а на прикордонних перехо-
дах між цими районами та з Сербією
і Угорщиною з’явилися хорватські
митні пости. За час перехідного пе-
ріоду президент Хорватії декілька
разів відвідував тимчасово окуповані
території, туди їздив «потяг миру» з
дипломатами, журналістами...
Та не будемо кривити душею: на
мирно інтегрованій території і досі
виникають непорозуміння на між-
національному ґрунті. Натомість на
територіях, які були реінтегровані
у військовий спосіб, таких ексцесів
майже не фіксується.
Пояснення просте: там, де про-
йшла операція «Буря», практично не
залишилося людей, що колись під-
тримували сепаратистів.
А над відновленням довіри у При-
дунав’ї довелося добряче попрацюва-
ти.
Після підписання Ердутської уго-
ди в Хорватії був створений урядовий
Комітет з питань мирної реінтеграції,
а за кілька місяців до закінчення пе-
рехідного періоду – Національна ко-
місія з встановлення взаємної довіри.
Потім створили спеціальну урядову
програму відбудови житла для серб-
ської меншини.
Так, це не помилка – з’явився
спеціальний орган для допомоги тим,
хто не так давно підтримував сепа-
ратистів.
Хорватський уряд (за певної допо-
моги міжнародної спільноти) свідомо
виділяв кошти, щоб підтримати серб-
ські сім’ї, тоді як хорватські колишні
вигнанці починали відбудову свого
житла частенько за власний кошт.
Тоді ніхто цьому не радів, але і не
кричав на увесь світ про «зраду Хор-
ватії».
Досить довго в залишених будин-
ках хорватських вигнанців прожива-
ли місцеві серби або серби-вигнанці
(наприклад, з Боснії), і їх виселен-
ня не завжди було швидким. Навіть
через п’ять років після завершення
мирної реінтеграції мені як дипло-
мату довелося особисто звертатися
до керівника місії міжнародних спо-
стерігачів у Вуковарі за підтримкою,
щоби повернути будинок хорватсько-
му вигнанцю, русину за національні-
стю, до якого під час війни вселився
сусід-серб (хоча мав поруч власну
хату). Це питання зрештою було ви-
рішене, хоча господар будинку ніяк
не міг зрозуміти, чому сусід п’ять
років не бажав звільнити його влас-
ність.
Цей приклад – ілюстрація тер-
піння та толерантності, яка часом
потрібна, якщо країна обирає мирну
реінтеграцію.
Показовим є приклад Вуковара –
міста-героя, що тримало оборону в
найкритичніший для Хорватії час.
Вуковар був містом-привидом, де
70% житлового фонду було зруйнова-
но через обстріли. Нині це – оновле-
не місто, де практично не залишилося
зруйнованих об’єктів. Не відбудову-
ють тільки напівзруйновану водона-
пірну вежу, що стала символом бо-
ротьби з агресором.
А ще не до кінця відбудова-
но взаємну людську довіру. Але це
змінюється. Автор спілкувався з ву-
коварцями протягом 15 років і має
всі підстави стверджувати: час лікує
рани.
Півтора роки тому, у березні 2016
року, до Хорватії для вивчення дос-
віду військової та мирної реінтеграції
приїхала група українських посадов-
ців та журналістів. У пам’яті закар-
бувалася їхня зустріч у Вуковарі з
представниками місцевої влади, які
колись прийшли працювати на тим-
часово окуповану територію і працю-
ють там до сьогодні.
Розповіді були різні, та практично
всі сходилися до висновку: дуже до-
бре, що вдалося домовитися та повер-
нути ці землі у мирний спосіб.
Але був один виняток із правила.
Керівник кабінету Вуковар-
сько-Срємського жупана (глави об-
ласті), який у 1998 році очолив одну
з місцевих громад, заявив, що якби
території повернули у військовий
спосіб, то було б набагато менше
проблем. Він побажав Україні вирі-
шити питання воєнним шляхом, «раз
і назавжди», додавши: накопичені
проблеми після мирної реінтеграції
випили у нього скільки крові, що та-
кого не побажаєш нікому.
Запанувала тиша...
Ми знайомі з ним понад 10 ро-
ків, і я перепитав: якби армія визво-
ляла п’ять сіл, розміщених у його
громаді, загинуло б щонайменше 20
хорватських військових. То чи вар-
ті збережені життя тих проблем, які
принесло мирне приєднання? І цей
посадовець, який свого часу був ак-
тивним учасником бойових дій, без
жодних роздумів відповів: згоден,
звичайно, воно того варте.
Згадую все це з одним переконан-
ням: Україна за допомогою міжна-
родної спільноти колись також зможе
відносно швидко і ефективно реінте-
грувати тимчасово окуповані терито-
рії Донбасу в мирний спосіб. І тоді
хорватський досвід буде нам вкрай
потрібний.
Це стосується і Криму – але то ок-
рема тема для розмови.
Олександр Левченко,
посол України в Хорватії
та Боснії і Герцеговині
у 2010-2017 роках, для «ЄП»
5. 510 вересня 2017Іторія і сьогодення №31(92)
Між поліцією та військами СС.
Галицькі добровольчі полки
Продовження (частина 2-га)
Поч. в попередньому номері
Цей наказ дозволяє висунути ціка-
ве припущення, що на даному етапі
райхсфюрер СС зробив ставку на
першочергове творення саме цих ок-
ремих добровольчих полків, в той час
як формування безпосередньо дивізії
«Галичина» розпочиналося значно
повільнішими темпами (бо для цього
наразі не було ресурсів).
Зі вказаної в наказі кількості 12
000 людей, 10 000 новобранців по-
трібно було відібрати з тих, хто були
не придатні для служби в дивізії не
відповідаючи стандартам військ СС,
тобто мали зріст нижче 165 см.
На 21 червня 1943 року на призов-
них комісіях було зафіксовано 7139
добровольців зі зростом менше 165
см. Тому, до добровольчих полків
було вирішено приймати чоловіків
заввишки 160-164 см, щоб задіяти і
цей людський ресурс.
Іншим джерелом для наповнення
полків повинні були стати україн-
ські молодики, що виявили бажання
служити в галицькій дивізії СС, але
були призначені для відправки на ро-
боти в Райх.
В обох цих випадках бачимо, що
Гіммлер знайшов простий та дієвий
спосіб використати людський ресурс
добровольців, зробивши ставку на
тих, хто бажав служити, але був не
придатний для безпосередньої служ-
би у лавах військ СС.
Усі офіцери та унтер-офіцери в га-
лицьких полках були німцями. На
посади командирів галицьких полків
СС були призначені досвідчені офі-
цери поліції. Найвідомішим з них
був командир 4-го галицького пол-
ку обер-штурмбанфюрер СС Зігфрід
Бінц, який в 1941 році відзначився в
боях за Москву, а в 1942—1943 ро-
ках активно воював з партизанами в
Білорусі, за що був відзначений Ні-
мецьким хрестом в золоті.
Бінц був суворим, проте компе-
тентним офіцером. Що ж стосовно
німецьких унтер-офіцерів та вояків,
яких направляли на службу з україн-
цями, то серед них переважали ті, що
вже мали досвід служби з представ-
никами східноєвропейських націй.
Процес створення полків розтяг-
нувся на кілька місяців: 4-й та 5-й
— у липні, 6-й — у серпні, 7-й —
у вересні; 8-й полк так і не було
сформовано. На відміну від дивізії
«Галичина», яка дислокувалася в
Гайделягері, що відносно неподалік
від Львова, галицькі полки форму-
валися далеко від України. 4-й полк
створювався в Ельзасі, 6-й та 7-й —
в Південній Франції (на кордоні з
Іспанією), а 5-й — в Польщі (в мі-
стах Готтенхафен [Гдиня — ІП] та
Торунь).
Не дивлячись на те, що за форму-
вання галицьких полків СС відпові-
дала поліція, воякам був забезпече-
ний найкращий німецький вишкіл.
На відміну від дивізії, де багато хто
з українців посіли командні посади,
українці в полках бути тільки рядо-
вими вояками. Військовий вишкіл
українців, який здебільшого прово-
дили поліцейські вишкільники, прак-
тично нічим не відрізнявся від армій-
ського вишколу.
Усі спомини українців, що служи-
ли в галицьких полках, переконливо
свідчать про високу якість військо-
вого навчання, тому жодним спе-
куляціям на тему неякісного «полі-
цейського» вишколу, які іноді може
спостерігати в кон’юнктурних спога-
дах та дослідженнях, немає місця.
Німці створили всі умови для якіс-
ної підготовки українців, а їх німець-
кі командири уважно придивлялися
до своїх українських солдатів, виді-
ляючи най здібніших з них, щоб про-
сувати їх для подальшого навчання
на унтер-офіцера.
Командир 4-го полку Бінц навіть
пропонував керівництву розпочати
активну роботу зі створення україн-
ського унтер-офіцерського корпусу
військ СС, відібравши для цього в
своєму полку більше 40 найздібні-
ших українських рекрутів. Подібна
практика була застосована і в інших
галицьких полках СС.
Продовження в наступному номері.
Свята та події
10 вересня - День пам’яті жертв фашизму
День пам’яті жертв фашизму - це День пам’яті десятків мільйонів людей,
які загинули в результаті гігантського, нелюдського експерименту. Це міль-
йони солдатів, яких фашистські лідери зіштовхнули один з одним, але ще
більше - мирних жителів, які гинули під бомбами, від хвороб і від голоду.
Немає такої країни, яка б виграла від правління нацистів, немає такої
нації, яка б збагатилася матеріально або духовно в результаті їх волода-
рювання. Найстрашніша ідеологія - та, яка робить людину винуватою від
народження тільки за кров, яка тече в її жилах. Ідеологія нацизму принесла
руйнування як тим, хто її вигодував, так і тим, хто їй протистояв. Півстоліття
тому величезну нацистську машину вдалося зупинити і зруйнувати. Солдати
різних національностей билися пліч-о-пліч і перемогли.
З 1962 року було прийнято вважати кожну другу неділю вересня Міжна-
родним днем пам’яті жертв фашизму. Цей день був визначений саме у верес-
ні, тому що на цей місяць припадає дві пов’язані з Другою світовою війною
дати - день її початку і її повного завершення. Це стало однією з причин
встановлення дня жалоби на вересневу неділю.
Міжнародний день пам’яті в кожній країні, яка прийняла участь у Другій
світовій війні, відзначається не тільки скасуванням розважальних заходів,
урочистостей, що випадають на цю дату, але і відвідуванням пам’ятників,
меморіалів, кладовищ (у багатьох країнах у цей день прийнято доглядати за
безіменними, покинутими могилами).
10 вересня - День працівників
нафтової, газової та нафтопереробної
промисловості України
Перший видобуток нафти в промислових масштабах в Україні почалася
ще в XVIII столітті. Вже до 1909-го року в районі Прикарпатських родо-
вищ видобувалося близько двох мільйонів тонн чорного золота. Українська
газовидобувна промисловість взяла свій початок з 1924-го року, коли в екс-
плуатацію було введено Дашавське газове родовище і закінчено будівниц-
тво першого українського газопроводу Дашава - Стрий. Найбільш інтенсив-
ний розвиток газової та нафтової галузі відбувся в післявоєнні роки і був
пов’язаний з відкриттям промислових запасів газу та нафти в Причорномор-
сько-Кримської газоносної області, а також в регіонах Дніпровсько-Доне-
цької западини та Прикарпаття.
Враховуючи досить значний внесок працівників та трудових колективів
нафтовидобувної та газової галузі, нелегку працю геологів і буровиків, роз-
робників та будівельників, технологів і транспортників, а також усіх, хто
пов’язав свою трудову діяльність з видобутком, обробкою і постачанням на-
фти і газу, за даними проекту DilovaMova.com, ще в радянські часи, в 80-і
роки, згідно Указу Президії Верховної Ради Радянського Союзу № 3018-Х
від 1-го жовтня «Про святкові і пам’ятні дні», було встановлено професійне
свято нафтовиків і газовиків - День працівників нафтової і газової промисло-
вості, який спочатку в Україні, як і в інших союзних республіках стало від-
значатися в першу неділю вересня. Після здобуття суверенітету і незалежнос-
ті, відповідно до нового законодавства щодо Указу Президента України від
12-го серпня 1993-го року № 302/93 «День працівників нафтової, газової та
нафтопереробної промісловості» почав відзначатися в другу неділю вересня.
За вже сформованими традиціями українські нафтовики і газовики завжди
прагнуть дотримуватися високого професіоналізма та компетентністі у своїй
нелегкій праці. Відзначимо, що вже з 1945-го року, вперше в історії світової
газової промисловості, саме з території України стали здійснюватися прямі
експортні поставки природного газу в Європу, зокрема в післявоєнну Поль-
щу. На даний момент Україна має в своєму арсеналі одну з найскладніших
і найефективніших газотранспортних трубопровідних систем з протяжністю
близько 37-ми тисяч кілометрів, забезпечуючи надійну доставку природного
газу в свої міста і найвіддаленіші райони. Покриваючи свої внутрішні тран-
зитні потреби в доставці енергоносіїв, Україна також надає свою газотран-
спортну систему для транзиту енергоносіїв до Європи з країн ближнього
зарубіжжя.
15 вересня - День народження Google
Ларі Пейдж (Larry Page) і Сергій Брін (Sergey Brin), тоді ще 24-річні
студенти Стенфордського університету, зареєстрували доменне ім’я «google.
com» 15 вересня 1997 року. Саме слово «google» виникло, за словами їх твор-
ців, коли один з друзів неправильно записав математичний термін «googol»
(гугол).
«Вже в той час ми розуміли важливість пошуку в інтернеті і значимість
постійного вдосконалення пошукового движка, тоді як наші конкуренти мало
працювали в цьому напрямку», - сказав пан Брін.
Google - дещо спотворене написання слова googol (гугол), яке придумав
Мілтон Сіроттою, племінником американського математика Едварда Кайзе-
ра, для позначення числа, що складається з одиниці і ста нулів.
Деякі вважають, що творцям цієї компанії вимушено довелося назвати її
саме так, тому що в першому чеку від інвесторів було вказано назву компанії
як Google Inc.
Сама компанія Google Inc була заснована 4 вересня 1998, офіс розташову-
вався в місті Менло-Парк, Каліфорнія, США.
В даний час зареєстрована як Google Inc, станом на 2008 рік штаб-кварти-
ра розташовується в Маунтін-В’ю (Каліфорнія). Серед її інвесторів значать-
ся Kleiner Perkins Caufield & Byers і Sequoia Capital.
Зігфрід Бінц, командир 4-го
галицького добровольчого, полку
СС в уніформі поліції
6. 6 10 вересня 2017 Рецепти№31(92)
Страви з гарбуза: до-
бірка смачних рецептів
Овочеве різото
з гарбузом
Інгредієнти:
– 200 г м’якоті гарбуза,
– 1 ст. л. рису,
– 50 г твердого сиру,
– 1,2 л м’ясного або курячого
бульйону,
– 50 мл білого сухого вина,
– 50 г вершкового масла,
– рослинна олія, сіль – до смаку.
Для декору:
– невеликий гарбуз «гітара» або 2
маленькі круглі гарбузи.
Приготування:
Рис промий, залий водою і дай на-
стоятися 1,5 години.
М’якоть гарбуза наріж шматоч-
ками та присмаж на рослинній олії.
Потім наріж цибулю та додай до гар-
буза.
До гарбуза й цибулі додай рис,
продовжуючи смажити на повільному
вогні доти, поки рис не вбере олію.
У посуд із рисом і овочами влий
вино та продовжуй тушкувати, поки
вино не випарується. Потім влий один
ополоник гарячого бульйону і туш-
куй до випаровування. Коли бульйон
вбереться, влий ще один ополоник –
так до кінця вливай бульйон, поки
він не скінчиться, при цьому весь час
помішуй рис.
Коли вливатимеш останній опо-
лоник бульйону, додай тертий сир,
вершкове масло, сіль, усе ретельно
перемішай і зніми з плити. Накрий
гарбузове різото кришкою та дай на-
стоятися 10-15 хвилин.
Гарбуз «гітару» розріж уздовж,
видали м’якоть, використовуй як
блюдо для подачі різото на стіл.
Перш ніж подавати різото, дно та
стінки блюда-гарбуза вистели фоль-
гою.
Якщо використовуєш 2 маленькі
декоративні гарбузи як «тарілки» під
різото, дій так само – зріж шапоч-
ки гарбузів, видали м’якоть, застели
фольгою і наповни різото.
Пиріг з гарбузом, ци-
булею і сиром
Інгредієнти:
– 2 листи тіста листкового
без-дріжджового
– 300 г гарбуза
– 150 г сир твердий (Замість твер-
дого сиру можна взяти сулугуні)
– 1 цибуля ріпчаста
– 1 яєчний жовток
– оливкова олія, сіль
Приготування:
Гарбуз почистити, нарізати тонки-
ми скибочками і скропити 2 ст. лож-
ками оливкової олії. Розігріти ско-
вороду-гриль і обсмажити скибочки
гарбуза з двох сторін практично до
готовності.
Цибулю почистити і нарізати тон-
кими півкільцями. В окремій сково-
роді розігріти оливкове масло і об-
смажити цибулю.
Сир натерти на крупній тертці.
Лист вистелити папером для ви-
пічки.
Тісто попередньо розморозити,
потім один пласт злегка розкачати,
так щоб вийшов прямокутник, і укла-
сти його на лист.
На тісто, відступаючи від країв на
пару сентиментів, викласти цибулю і
обсмажену гарбуз, зверху посипати
натертим сиром.
Другий пласт тіста розкачати в
прямокутник трохи більшого розмі-
ру, ніж перший, і накрити їм зверху
пласт з начинкою, щільно притиснув-
ши краї.
Жовток посолити, злегка збити,
змастити пиріг і гострим ножем зро-
бити діагональні неглибокі надрізи.
Випікати в розігрітій духовці 30
хвилин.
Оладки з гарбуза і
яблука
Інгредієнти:
– 400 г гарбуза,
– 1 яблуко,
– 2 яйця,
-1 склянка борошна,
– 0,5 склянки кефіру,
– 2 ст. ложки цукру,
– 3-4 ст. ложки олії, кориця на
кінчик ножа, сіль за смаком.
Приготування:
Яблуко і гарбуз помийте, очистіть
від шкірки і насіння. Яблуко і гарбуз
натріть на крупній тертці.
Змішайте яйця, цукор, сіль, кори-
цю, кефір, додайте борошно і пере-
мішайте.
Додайте в тісто гарбуз, яблуко і
ще раз перемішайте.
Ложкою акуратно викладайте
оладки з гарбуза і яблука на трохи
розігріту сковороду з олією.
Смажте оладки з гарбуза і яблу-
ка на слабкому вогні під кришкою з
двох сторін до готовності 4-5 хвилин.
Зняті зі сковороди оладки з гар-
буза і яблука помістіть на паперовий
рушник, щоб прибрати зайвий жир.
Подавайте оладки з гарбуза і яблука
гарячими зі сметаною або варенням.
Закуска з гарбузом,
м’ясом і помідорами
Інгредієнти:
– 1 кг м’яса або курки;
– 1 гарбуз середньої величини;
– 150 г рису;
– 100 г цибулі;
– 100 г масла;
– 3 помідори;
– сіль, перець – за смаком.
Приготування:
М’ясо наріж дрібними шматоч-
ками, залий водою, щоб м’ясо було
злегка покрите, закрий посуд криш-
кою й тушкуй до готовності на слаб-
кому вогні.
Рис відвари до напівготовності.
Дрібно наріж цибулю й пасеруй у
маслі. Гарбуз очисти й наріж тонки-
ми скибочками.
Готове м’ясо змішай із рисом і ци-
булею, поперчи й посоли за смаком.
Потім у глибоку сковороду, зма-
щену маслом, поклади шар гарбуза,
потім м’ясо з рисом, знову покрий
шаром гарбуза, зверху виклади кру-
жальцями помідори по всій поверхні,
влий трохи окропу або підсолено-
го бульйону й тушкуй у духовці під
кришкою до готовності гарбуза.
При подачі на стіл прикрась кож-
ну порцію свіжою зеленню та смета-
ною.
Суп з гарбуза та грибів
Інгредієнти:
– 200 г гарбуза,
– 200 г грибів,
– 2 картоплини,
– 1 помідор
– корінь петрушки,
– цибулина,
– 2 ст. ложки олії,
– 5 стаканів води, сіль, перець за
смаком, зелень.
Приготування:
Гриби та цибулю нарізаємо неве-
ликими шматочками, подрібнюємо
корінь петрушки, перемішуємо та па-
серуємо суміш на олії.
Картоплю та гарбуз, порізані на
брусочки, заливаємо гарячою водою
та варимо 10 хвилин.
Додаємо овочі, порізані помідори,
сіль, перець, варимо до готовності,
Перед подачею додаємо подрібне-
ну зелень.
Запіканка з гарбуза
із яблуками, горіхами і
медом
Інгредієнти:
– 500 г гарбуза,
– 200 г сиру,
– 4 ст. ложки манної крупи.
– 2 яблука,
– 2 яйця,
– 100 г волоських горіхів,
– 50 г ізюму,
– 30 г вершкового масла,
– 3 ст. ложки цукру,
– 1 ст. ложка меду,
– сіль за смаком.
Приготування
Ізюм залий водою і залиш на 20
хвилин. Горіхи трохи підсуши і по-
дрібни. Гарбуз очисти і наріж куби-
ками. Яблука також очисти і наріж
кубиками або соломкою.
Збий міксером яйця з сіллю і цу-
кром. Додай у них манну крупу, зно-
ву збий і залиш на 20 хвилин, щоб
манка набухла.
Сир протри через сито, щоб поз-
бутися грудочок. Додай до яєць сир і
мед і знову збий тісто до однорідної
консистенції.
Виклади частину тіста в змащену
маслом і посипану манкою форму
для випікання. Потім поклади шар
гарбуза і яблук, посип ізюмом і горі-
хами. Зверху виклади тісто.
Відправляй запіканку з гарбуза
у розігріту до 180°С духовку на 40
хвилин.
Сирна запіканка з гарбузом, яблу-
ком, ізюмом і горіхами смачна зі сме-
таною, варенням або просто чаєм.
Гарбузово-курячі
котлетки
Інгредієнти:
– 400 г курячого філе,
– 1 яйце,
– 200 г гарбуза,
– 1 цибулина,
– 2 зубки часнику,
– 1 ст. ложка вершкового масла,
– 2 ст. ложки манки,
– 2 ст. ложки олії,
– мелений коріандр за смаком,
– чорний мелений перець за сма-
ком,
– сіль за смаком.
Приготування:
Гарбуз очисти від шкірки і насін-
ня і натри на крупній тертці.
Куряче філе пропусти через м’я-
сорубку разом із цибулею і часником.
З’єднай фарш і гарбуз, додай
яйце, розм’якшене вершкове масло,
манку, спеції, посоли і гарненько пе-
ремішай. Залиш фарш на 20 хвилин.
Сформуй невеликі котлети і об-
смаж їх на олії з двох боків до зо-
лотистої скоринки приблизно по 5
хвилин.
Котлети з курячого філе з гарбу-
зом готові. Подавай їх гарячими із
будь-яким гарніром, салатом або ово-
чами.
Сторінку підготувала
Ольга Мороз
7. 710 вересня 2017Культура та духовність №31(92)
Духовність на передовій:
як виглядають каплички
військових у зоні АТО
Чимало військовослужбовців, які перебувають на передовій,
потребують духовної підтримки. Для цього чи не на кожній по-
зиції є релігійні місця, які будують самі військові.
Зазвичай будують такі каплички самі військовослужбовці
з наявних матеріалів, які використовувалися для будівництва
бліндажів, окопних ліній та оборонних споруд.
За військовою традицією, яка склалась у зоні АТО, викори-
стали гільзу для дзвону, який поставили біля каплички.
Такі каплички можуть, в крайньому випадку, використовува-
тися для схову особового складу під час артилерійського обстрі-
лу.
У Києві відбувся богословський диспут
«Біблія про єдність Церкви»
7 вересня 2017 року в Києві під час богословського диспу-
ту «Біблія про єдність Церкви», організованого Українською
Греко-Католицькою Церквою, представники різних Церков,
релігієзнавці та інші зацікавлені особи обговорили проблему
єдності християнських Церков.
Цікаві доповіді виголосили: священик Юрій Щурко, завідувач
кафедри біблійних наук УКУ, та протоієрей Георгій Коваленко,
ректор Відкритого православного університету імені святої Со-
фії.
Своїми думками про проблему єдності Церков і чинники, які
впливають на цей процес, поділилися релігієзнавці Національ-
ної академії наук України (О. Саган, Л. Филипович), викладач
Київського національного університету імені Т. Шевченка (Є.
Харьковщенко), науковий співробітники Національного інститу-
ту стратегічних досліджень (С. Здіорук), викладачі та студен-
ти Київської Трьохсвятительської духовної семінарії УГКЦ (о.
Роман Островський, о. Ігор Шабан), миряни та представники
різних конфесій України.
Обговорення, яке проводилося в Київському центрі УКУ, по-
казало, що ця тематика потребує глибшого та ширшого осмис-
лення, не лише на базі Святого Письма і не лише в Києві. Важ-
ливим також виявилося твердження щодо поняття «єдності», яку
більшість учасників круглого столу вбачають у понятті любові
(агапе), зазначаючи при цьому, що така єдність має існувати в
різноманітності, а не як інституційна єдність, як про це звикли
говорити сучасні релігійні аналітики.
З прикрістю було зазначено, що українське суспільство нако-
пичило велику кількість стереотипів, образ і міфів, часто полі-
тизованих, далеких від християнських цінностей та вчення Цер-
кви, які стають на перепоні не лише єдності, а й звичайному
спілкуванню між представниками різних Церков. Тому ламання
цих стереотипів є складним і довготривалим процесом.
На завершення зустрічі прозвучала думка про необхідність
продовження подібних обговорень у містах України. Уже відо-
мо, що подібні круглі столи заплановано на жовтень у місті За-
поріжжя та листопад у місті Житомир.
Також на запрошення Відкритого православного університету
імені святої Софії до кінця року планується провести круглий
стіл (дискусію) на тему «Літургія про єдність Церкви», на яко-
му буде продовжено обговорення ідеї єдиної помісної Церкви в
Україні.
******
Пригадуємо, що цей захід був проведений із метою обговорен-
ня ґенези та перспективи ідеї єдиної помісної Церкви в Україні.
Головною метою є спроба розпочати обговорення тематики єди-
ної Церкви, беручи за основу тексти Святого Письма та віднай-
дення відповідей на запитання: чи існують у Святому Письмі
тексти щодо єдності Церкви? Чи існує сьогодні реальна модель
майбутньої єдності? На якому фундаменті має будуватися ідея
єдиної помісної Церкви в Україні?
Повідомили в Комісії УГКЦ
у справах сприяння єдності християн
8. 8 10 вересня 2017 Людські долі№31(92)
Місцеві квітникарки
недолюблювали бабу Марію. Огрядна
Нінка до неї гарчала:
— Я вам по-хорошому кажу:
ставте ціну на квіти таку, як у всіх.
Ви ж покупців переманюєте. Так не
роблять…
Усміхнулась Марія. Ніби сонце
пробіглось обличчям. Звела на
крикливу жінку ясні очі й тихо,
незлобливо перепитала:
— Чим ти, дочко, хочеш стару
бабу налякати?
— От візьму зараз ваші квіти
і викину на дорогу, щоб затямили
закони бізнесу.
— Закони бізнесу, кажеш? Я
такого не знаю. У мене, дітки, свої
закони, серцем писані.
Суперечку зупинив гарно вбраний
молодик.
— Скільки коштують ваші
хризантеми? Ось ці — червоні… У
мами сьогодні день народження. А це
її улюблені квіти.
Старенька простягнула хлопцеві
букет:
— Так бери. Хай мама потішиться.
Бери, кажу…
Вдячно усміхнувшись, хлопець
пішов. Марія довгим поглядом
проводжала його високу постать. На
очі набігла непрохана сльоза…
Життя її не пестило. Змалку
важко працювала. Родина була
велика, а Марія — найстарша з дітей.
От і лягали домашні клопоти на її ще
зовсім юні плечі.
Мати працювала дояркою. Доїли
за тих давніх часів уручну. Корів
— понад тридцять, і все це — тричі
на день обійти. Марія щодня неньці
допомагала, бо в тої аж руки пухли
від навантаження. Батько теж
цілими днями місив ногами землю на
колгоспних полях, приходив, коли
вже сутеніло, втомлений і сердитий.
І ніколи ніхто не приголубить, слова
доброго не скаже. Іноді образа
наскрізь пропікала. Заховається
Марія за клуню, поплаче нишком і
знову до роботи… Так і росла, мов
сирота, при живих батьках. Бабця
Федора, мамина мама, часто сварила
дочку:
— Чого за дитиною не дивишся?
Всю роботу на Марійку звалили. І
тільки гир та гар до неї. Хіба я так
тебе виховувала? Ти в любові купана.
Хай як було важко, але й убрана
ходила не згірш од інших дітей. А
подивись, у чому твоя дочка ходить!
— Чого ви на мене нападаєте? Всі
діти батькам допомагають. А вона ж
у нас найстарша, опора…
— Все одно дитина. Забавок
хочеться. А ви дітей народили не для
Марії, а собі. Бери старших хлопців
із собою на ферму, вони вже чималі,
теж можуть допомагати. І на обновки
для Марії не скупись…
Висварить бабця Федора дочку.
День-другий у хаті випогодиться,
батьки навіть лагідніше говорять
із Марійкою. Втім, потім все
повертається на круги свої…
Та час на місці не стоїть. Виросла
дівчинка. Вже й парубки стали до неї
пильно придивлятися. Хоч і бідна
дівка, але ж красна, мов сонце. А
Марії сподобався Микита. Високий,
чорнявий, очі темні, як у цигана. Так
добре й затишно було в його обіймах!
Як уступив у хату зі сватами, ледь не
стрибала від радості…
Прийшла в чужий дім невісткою.
Свекрухагарнозустріла.Сподобалось
там Марії. Хоч і роботи вистачало, та
все з піснями та жартами. Жодного
дня не жалкувала за отчим домом.
Народився Максимко. Чоловік на
руках носив її від радості. Розпочали
будівництво власної хати. За два
роки Марія вже хазяйнувала у
своєму гніздечку і від щастя землі
під ногами не чула. У цьому домі
народила ще двійко діток — донечку
Ганнусю та синочка Олексія. Діти
росли, клопотів більшало. Додався
ще один, найскладніший: Микита
став зазирати в чарку. А як хильне,
то така лють на чоловіка нападала,
що душа в Марії у п’яти втікала. Не
раз стусани отримувала. Та ніколи
нікому не поскаржилась. Сумно
усміхалась, ховала під великою
хусткою синці та й ішла на роботу.
А там голову нахилить низенько,
щоб ніхто не побачив її обличчя, і не
розгинається за працею.
Навіть свекруха в розпачі
розводила руками:
— Що йому таке? Звір, а не
людина. Сходила б ти, Марійко, до
Катрі, хай би та карти розкинула та
подивилась, що воно таке. Може, не
доведи Господе, пороблено?
— Не піду ворожити. Гріх це…
Така, значить, мені доля випала, —
зітхала Марія.
А Микита знай собі пив-гуляв. А
потім і до молодиці на іншому кутку
села зачастився. Уже й сусідки Марії
в очі чвиркали:
— Чи ти дурна, що таку ганьбу
терпиш? Збери у вузол його шмаття
та й жени у шию. Хай знає, як жінку
шанувати!
Марія мовчала. Вона хоч кілька
років була щаслива завдяки Микиті.
Тож хай собі буде так, як є. Може,
дай Боже, отямиться чоловік…
Не сталося того, про що мріяла.
Захотілось якось Микиті освіжити
хмільну голову у річці. А вода була
холодна, осіння… Так швидко пішов
на дно, що ніхто й схаменутись не
встиг.
Овдовіла Марія. Усе подальше
життя присвятила дітям. Для себе
не жила ніколи, бо не вміла. А
діти виросли невдячні. Не цінували
материну жертовність. Мабуть, через
те такими були, що пестила їх без
міри, ні в чому не відмовляла. А
може, в батька вдалися. Хтозна…
Та як повиростали й пішли на свій
хліб, то до матері й дорогу забули.
Старший син рано одружився,
живе аж у Болгарії. Раз чи двічі
на рік буває, що телефонує. Дочка
вивчилась на юриста, вдало вийшла
заміж. Дуже заможно живе, до Марії
не вчащає. Провідає раз на півроку
— та й на тому все. А онуки й узагалі
не приїздять. Що ж їм у баби в селі
робити? Нудитись?..
Молодший син біля одного з
відомих політиків крутиться у
помічниках. Певно, допомагає
йому людські гроші красти… Марії
соромно односельцям казати, де
працює Олекса, але ж ті не дурні,
самі все розуміють.
Ось нещодавно телефонував,
сказав, що одружується.
— Весілля справляти не будемо.
Лише тісне коло людей — та й по
всьому. Тож ви, мамо, не турбуйтеся,
їхати не треба.
Усміхається Марія сумно: їй,
бачте, в тому «тісному колі» місця не
знайшлося. Та нехай! Аби дітям було
добре…
Знайшла втіху в квітах. Спочатку
сіяла для себе. Згодом стала на
ринок у райцентр возити. Все ж
якийсь підробіток, бо куцої пенсії
не на все вистачає. Але ж який
із Марії торгаш? Більше задаром
роздасть, ніж вторгує. Ідуть до баби
Марії по квіти. Бо лише від одного
погляду на її просвітлене обличчя
на душі теплішає. Усміхнеться,
приголубить свої квіточки, мов дітей
маленьких. Хто ж байдуже пройде
повз? Спиняються, розпитують, що
та скільки. А Марія тішиться, сяє
усміхом. Бо ці ж квіти не лише на
землі ростуть, а в самому серці…
Ірина ЯСІНСЬКА
Квіти у серці
Жінка здригнулася і внутрішньо
відзначила завершення польоту: вона
народила сина. Пригорнула клубо-
чок. Серце зайшлося від незвіданого
досі щастя. Доторкнулася своєю що-
кою до щічки Дмитрика і тихенько
прошепотіла: «Я все зроблю, щоб
тобі ніколи не було боляче. Ніколи!»
Життя помчало зі швидкістю
експреса. Надія була вдячна всім: і
колективу, де працювала, і сусідам,
а особливо подрузі Галині, які обе-
рігали її і сина від розпитувань та
від складного і тривожного: «А де ж
тато?»
Надіїна любов з одруженим чо-
ловіком була короткою і трагічною.
Дізнавшись, що Надія вагітна, Павло
Іванович не вмовляв її «щось приду-
мати». Навпаки, сказав, щоб обов’яз-
ково народила сина, брата його двом
донькам. Пообіцяв після відряджен-
ня разом із Надією продумати їхнє
майбутнє, запевнив, що ніколи й ні-
защо не відмовиться від сина. Поїхав
і не повернувся. Загинув в автоката-
строфі.
Дмитрик ріс здоровим і допит-
ливим хлопчиком. Проблем майже
ніяких. Ну, хіба що з однолітками
поб’ється або на повній швидкості
впаде з велосипеда. І тоді зі слізьми
до мами: «Боляче!» Вона притулить і
переконує: «Зовсім не боляче, синку,
не боляче». Цими цілющими словами
згодом лікувала й онучка Ромчика. А
дорослий на той час син все допиту-
вався у мами: «Ну, що ж воно за сила
така цілюща? Болить же, болить. А
мама скаже «не боляче» — і ніби весь
біль і страхи відлітають». Надія Се-
менівна відповідала одним словом:
«Материнська».
Із сином та онуком, які приїзди-
ли на вихідні з міста, доглядали сад,
вирощували городину на присадибній
ділянці. Консервували. В невеликі
діжки закладали огірки, помідори,
яблука, а ще груші-дички. А потім
до кожного приїзду кровинок пекла
пироги і рулети. І щоразу передава-
ла гостинці невістці. Даша в село не
їздила. Казала, що сільське життя —
не її стихія. Та ще алергія в неї на
дерева і трави.
Одного разу серед тижня незапла-
новано навідався Дмитро. Сказав,
для дуже важливої розмови. Мовляв,
потрібно продати хату, щоб послати
Дашу на лікування за кордон. Мати
й слова не сказала проти. Хату про-
дали швидко, і вона переїхала в місто
до сина. А переїхавши, ніяк не могла
второпати, яка така хвороба мучить
невістку. Спить до дванадцятої дня,
потім робить всілякі маски, п’є каву
та все щебече аж на три телефони
— хатній та два мобільні. Під вечір
завше зникає, а під ранок бурхливо
повертається. Син усе просить її, щоб
тихіше, щоб мама не почула. Одного
разу при цих словах невістка голос-
но розсміялася і протяжно прорекла:
«Ти, нагуляний, нездара. Не здатен
ані грошей заробити, ані рідну жін-
ку по-сучасному любити. А твоя ма-
ман...» І додала такі слова, від яких
у Надії Семенівні все всередині по-
хололо...
Ще спала невістка, ще був в уні-
верситеті Рома, а Дмитро на роботі,
коли до Надії завітала її давня по-
друга Галя. Обняла і запитала: «Як
живеться міській громадянці?» Надія
розплакалася. І тихо повідала про
своє «міське» життя. Галина, не роз-
думуючи, запропонувала мерщій по-
вертатися в рідне село, вдвох їм жити
буде веселіше. Дмитро і Рома, як і
раніше, приїздитимуть, і все буде, як
любить казати онук, «о’кей».
«О’кей» не вийшло. Туга ніби
скувала Надію. Навіть не плакалося.
Тільки час від часу тихо і безчуттєво
проказувала: «Боляче...» Ховали На-
дію Семенівну всім селом. У спекот-
ний літній день. Сина не діждалися.
Вже коли приїхав, розповів тітці Галі
все по порядку. Спочатку дружина
поставила ультиматум: або вона, або
мати. Потім довге відрядження, в яке
взяв і сина. З Ромкою домовилися по
приїзді одразу їхати в село. Одразу
не вийшло, бо однокурсники загіту-
вали Романа в студзагін. Зібрав, про-
вів сина, а до мами, виходить, запіз-
нився.
Коли вже стояли біля могилки,
Галина простягла Дмитрові листа.
Надія його все писала та перепису-
вала. Рвала списані аркуші і знову
починала. Тож на папері зовсім не-
багато материнських слів: «Дорогі
мої, синочок і внучечок! І на землі,
і в небі буду молитися тільки за вас.
Прохати: нехай щастя ніколи не об-
минає вас. Нехай ніколи вам не буде
боляче...»
— Ох, як боляче! — скрикнув
Дмитро. І дві важкі сльози покотили-
ся-покотилися по щоках...
Світлана ГЕРЕНКО
Боляче...
