МЧ
Uploaded byМолодь Черкащини
793 views

Mch 19

Embed presentation

Download to read offline
18 травня 2013 Молодь Черкащини №19 №19(5167) www.mch.com.ua влучний погляд на сучасне життя газета виходить із 1960 року 08,05.2013 • реклама Дорогі ветерани! Шановні земляки! Від щирого серця вітаємо вас із Днем доблесті й героїзму – 68-ою річницею Великої Перемоги над фашистськими загарбниками! Свято Перемоги назавжди залишиться в історії нашого народу символом героїчного минулого, величі духу і мужності людей, які про- йшли вогняними шляхами жорстокої війни. Стійкість, патріотизм, самовідданість старшого покоління на по- лях битв і на трудовому фронті – справжній приклад високого геро- їзму для прийдешніх поколінь. Ми схиляємося у доземному поклоні перед ветеранами, які про- несли крізь призму часу любов до Батьківщини і бажання бачити її заможною та квітучою. Неоціненним також є життєвий подвиг тих, хто підняв зі зга- рищ міста і села, відбудував зруйноване народне господарство, заклав підвалини незалежної України. Ці люди й сьогодні вчать нас мудрості, витримці, терпінню та оптимізму. Наш обов'язок – бути гідними вашого надзвичайного життє- вого подвигу, всіма своїми справами утверджувати мир, злагоду та суспільну гармонію на рідній Черкаській землі та в усій Укра- їні, створити всі умови для гідного життя, доглянутої старості. Щиро бажаємо вам, дорогі ветерани, міцного здоров'я та довголіття, щоб ніколи тінь смутку не затьмарювала ваше чоло. Велич вашого подвигу непідвладна часові. Земний уклін живим і вічна пам'ять загиблим! Із Днем Перемоги, дорогі земляки! Голова обласної державної адміністрації, Герой України Сергій Тулуб Голова обласної ради Валерій Черняк колажЄвгеніяШМАГАЙЛА
2 8 травня 2013Молодь Черкащини №19 Ухвалою Апеляційного суду Черкаської області за- лишено без змін рішення суду першої інстанції, яким, за поданням прокурора, обрано запобіжний захід – тримання під вартою упродовж двох місяців, стосов- но начальника сектору карного розшуку Уманського райвідділу УМВС України в області. Нагадаємо, що прокуратура області проводить до- судове розслідування у кримінальному провадженні за заявою громадянина про застосування до нього насильства з боку працівників міліції. У ході розслідування прокуратурою оголошено підозру начальнику сектору карного розшуку Уман- ського райвідділу УМВС України в Черкаській об- ласті у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 127, ч. 2 ст. 365 КК України (катування та перевищення влади або службових повноважень, що спричинило тяжкі наслідки) за фактом побиття громадянина під час проведення слідчих дій. За клопотанням прокурора Уманським міськрай- онним судом підозрюваному обрано запобіжний за- хід у вигляді тримання під вартою та етаповано його до Черкаського слідчого ізолятора. – За вчинене кримінальне правопорушення підозрю- ваному загрожує покарання у вигляді до 8 років по- збавлення волі з позбавленням права обіймати певні посади, – повідомила прес-секретар прокурора Чер- каської області, юрист I класу Вікторія Скорикова. М. Ч. Залізні двері та безліч замків зазвичай не стають перешко- дою для грабіжника. Професійні злодії мають безліч відмичок і універсальних ключів, за допо- могою яких без перешкод по- трапляють до вашої приватної власності. Практика свідчить, останнім часом квартирні кра- діжки відрізняються кваліфіко- ваними способами їх скоєння, що включають різноманітні дії щодо підготовки крадіжки. Із початку цього року жертвами квартирних крадіжок стали 113 мешканців Черкащини. Але жод- на з домівок, за недоторканістю яких пильнує Державна служба охорони, не була пограбована. Згаданих злочинів можна було б уникнути, якби власники житла, «обчищені» злодіями, були обач- нішими і доручили охорону своїх квартир чи будинків Державній службі охорони, підключивши по- мешкання до пульту централізо- ваного спостереження (ПЦС). На виконання доручення Міні- стра внутрішніх справ України та у рамках участі Державної служ- би охорони в цільових програмах захисту особистого майна гро- мадян у період з 15 травня по 15 червня підрозділи Державної служби охорони проводять все- українську акцію – «Квартира під охорону 2013». Під час акції діє 50% знижка на роботи з монтажу засобів охоронного призначення. При зверненні до Державної служби охорони заявка відразу передається відповідальному ін- женеру, який негайно зв’яжеться з вами й у зручний для вас час прибуде за вказаною адресою. Кваліфікований працівник ДСО надасть безкоштовну консуль- тацію щодо вибору ефективної схеми охорони помешкання, вартості монтажних робіт та або- нентської плати. Після виконання монтажних робіт та укладання договору на охорону ваша власність гаранто- вано перебуватиме під захистом увесь обумовлений термін. У разі спроби зловмисників про- никнути до вашого помешкання на пульт Державної служби охо- рони надійде сигнал «Тривога». Група затримання, до складу якої входять озброєні та спеці- ально підготовлені працівники міліції охорони, прибуде за лі- чені хвилини на місце події й не дасть зловмисникам заволодіти вашим майном. УДСО при УМВС України в Черкаській області наші новини • реклама : . Ч а . П а, 18 . (096) 58-35-882 . (0472) 37-05-02, 37-90-64 “ÀÒÏ” • а а • а • а а • а • • а КОМУНАЛЬНЕ ПІДПРИЄМСТВО ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСНОЇ РАДИ П 9 а 1945 а ’ а а . У а , . Та а а а 9 Т а – Д П . В а а а а ’ а В В , а а а а а а а . На ’ – а- а - , а . З , а а ! М а ЗАЖИРКО, Ч а а - а , , а а а , . М а ЗАЖИРКО, Ч а а - а , , а а а , . С а а В П ! Ц а ’ а , а а . П - а а , а а а , Ба , а а . Са а а а , , - , а , а . З ’ а а а , а а ! В а ТЕРЕС, а а В В , а а а «С а » Дорогі ветерани, учасники Великої Вітчизняної війни! Державна служба охорони проводить всеукраїнську соціальну акцію «КВАРТИРА ПІД ОХОРОНУ 2013» • на варті • Засторога Із початком літнього відпо- чивального сезону чимало громадян тимчасово покида- ють свої помешкання. Таким чином, їхні домівки нерідко залишаються без нагляду, а відтак стають об’єктами зло- чинних зазіхань. Щоб замовити послугу, громадяни можуть звернутися за адресою: м.Черкаси, вул. Хоменка, 3/1, тел. 63-34-06 або зателефонувавши на безкоштовну інформаційну лінію ДСО 800-502-220, 800-211-000. Потрібну інформацію можна отримати також на сайті www.dso.gov.ua Гнобив інших – посидь сам Бенджамін Хілл очолює в Україні Програму розвитку фінансового сектору (USAID/ FINREP-II). До Черкас поваж- ний американець завітав із при- ємною місією – вручив призи в «Змаганнях юних інвесторів». Ними стали студенти Черкась- кого кооперативного економіко- правового коледжу. Після маленьких урочистос- тей гість оглянув навчальний заклад. – І як, містере Бенджамін? – запитує директор коледжу, доктор філософії Микола За- жирко. – О’кей! Ваш коледж мало чим відрізняється від штатів- ського. А таких студентів і нам бажано побільше. За філіжанкою кави відбула- ся щира розмова. – Що б порадили українцям? – Пишатися своєю Україною. Мені прикро чути, як ваші гро- мадяни гудять свою державу, славлячи інші, зокрема США. Якщо і є десь рай на землі, то не за океаном. Нам теж дово- диться добувати хліб насущний у поті чола. З неба нічого не падає, хоча в соціальному за- хисті наших громадян – усе в порядку. – Чули, що батьки ваші не дуже опікуються дітьми? – Про малолітніх, звісно, дба- ють. А оперився – лети. Мій батько, наприклад, подарував мені потріпаний «Мерседес» за 300 доларів, а далі – сам. – У голлівудівських філь- мах бачимо занадто легкі сексуальні стосунки. – А нам і справді байдуже, хто і з ким ними займається. Та коли жінка народила семеро ді- тей від різних батьків, і їх утри- мує держава за мої податки – то стає не байдуже. – Що побажаєте? – Жити за Законом. Тоді раю і у вас не буде, але буде набага- то краще. Леонід ЗНАЙКО • Візит Якщо і є десь рай, то не в США фотоОлександраШЕВЧУКА
38 травня 2013 Молодь Черкащини №19 • реклама наші новини Вітаємо вас зі знаменною і зворушливою датою – Днем Великої Перемоги! Наш земний уклін усім, хто бився на фронтах Великої Вітчизняної війни. Ми у вічному боргу перед вами за обірвану війною юність, за мужність, силу духу, самопожертву, які ви виявили в боях за рідну землю. Міцного здоров’я вам, довголіття. Нехай у вашій домівці завжди панують спокій і достаток. Шановні учасники та ветерани Великої Вітчизняної війни, діти війни, жителі міста Черкаси та області! Ми чекаємо на вас у м. Черкаси: А а а а С а . Ч а а а В В Д П . У 68 а а - , а . Ша а , а а а, а а ’ а , а а а. Д П а - а а а а ’ , - а , а а а а . Ба а а ’ , а а а . З Д П ! З великою повагою Володимир Зубик, народний депутат України Ша а , а а , ! Маю за велику честь привітати вас з величним святом - Днем Перемоги. 9 травня 1945 року було, є і залишатиметься в пам’яті прийдешніх поколінь як знакова подія в історії людства. Довгим і тернистим був шлях до цієї знаменної дати. Перемога далася великою ціною. Сьогодні ми хвилиною мовчання вшановуємо пам’ять про тих , хто не повернувся, не дожив до радісного дня. Ми доземно схиляємо голови перед ратним подвигом тих, кому судилося повернутися і хто й донині серед живих. У ці травневі дні висловлюємо синівську вдячність усім, хто кував перемогу, свято вірячи в її неминучість, віддаючи заради неї свої сили, здоров’я, життя. Пишаємося героїзмом і самовідданістю ветеранів, всі вони – гідний приклад для наслідування, приклад того, як треба любити й боронити свою Батьківщину. Вітаю черкащан, ветеранів із Днем Перемоги, бажаю всім мирного неба над головою, сімейного благополуччя, добробуту й процвітання. Зі святом, дорогі друзі, з Днем Перемоги! Минулого тижня Черкаська обласна адміністрація підписала Меморандум із м’ясо- та молокопереробни- ми підприємствами, суб’єктами роздрібної торгівлі області. Нагадаємо, що напередод- ні підписання Меморандуму було детально проаналізова- но стан розвитку тваринниць- кої галузі, визначено основні проблеми в реалізації продук- ції, а також сформульовано шляхи подальшого покращен- ня забезпечення населення області якісною продукцією місцевого виробника. Основною метою Меморан- думу є координація дій між Черкаською облдержадміні- страцією, молокопереробними, м’ясопереробними підприєм- ствами і суб’єктами мережевої роздрібної торгівлі щодо напо- внення споживчого ринку об- ласті високоякісними продукта- ми харчування, забезпечення стабільної цінової ситуації на ринку молока, м’яса та м’ясо- молочної продукції. Заступник голови ОДА Анатолій Івашкевич переко- наний, що Меморандум спри- ятиме подальшому розвитку тваринницької галузі, напо- вненню торговельної мережі якісною продукцією, виробле- ної на Черкащині. А кінцевим результатом виконання Ме- морандуму має стати належ- ний європейський рівень жит- тя кожного черкащанина. Текст Меморандуму ре- тельно розробляли і доопра- цьовували із урахуванням пропозицій та доповнень від товаровиробників і торговель- ників. Його зміст оголосив за- ступник директора Департа- менту економічного розвитку і торгівлі облдержадміністрації Роман Карманнік, а свій під- пис на документі від імені обл- держадміністрації поставив Анатолій Івашкевич. До речі, Меморандум залишається відкритим для підписання, що дає можливість у майбутньо- му приєднатися до цієї угоди й іншим товаровиробникам м’ясо-молочної продукції та її реалізаторам. Ксенія КЕРДАНЬ • Співпраця• Профілактика Кінцевий результат – європейський рівень життяСпільними зусиллями Черкаського місь- кого центру соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді разом із Черкась- ким міським відділом кримінально-виконавчої інспекції ДПтС України в Черкаській області про- вели екскурсію до Слід- чого ізолятора з метою профілактики злочиннос- ті серед неповнолітніх. Навідалися до ізолятора підоблікові кримінально-вико- навчої інспекції діти та особи молодіжного віку, які засудже- ні до покарань, не пов’язаних із позбавленням волі. Супро- воджував екскурсантів на за- криту територію фахівець із соціальної роботи Черкасько- го міського центру соціальної служби для сім’ї, дітей та мо- лоді Дмитро Поляков. Під час екскурсії юнакам та дівчатам показали умови три- мання арештантів і детально розповіли про всі «переваги» життя за гратами. Побачивши на власні очі інтер’єр приміщень і відчувши їхній своєрідний за- пах, неповнолітні мали змогу по- вною мірою переоцінити власні цінності. Загалом вражень було достатньо, і всі екскурсанти ді- йшли спільного висновку: кра- ще ходити в ізолятор на екскур- сію, ніж потрапити сюди в якості підозрюваного. Подібні заходи досить ефек- тивні, адже, як стверджує на- родна мудрість, краще один раз побачити, ніж сто разів почути. Саме тому правоохоронці пла- нують і надалі проводити такі екскурсії, залучаючи до них під- літків, які перебувають на обліку в кримінальній міліції. Ксенія КЕРДАНЬ На екскурсію до... ізолятора Воротнік міняє язик? Валерій відомий гнівними інвективами на адресу чинної влади. На них він заробив імідж непримиренного борця за справедливість. І ось по Черкасах почала гуляти звістка про те, що він очолить міське інфор- маційне агентство Черкас. Аж дивно. Правда, оглядачі пояснюють цей факт тим, що після Одарича можна й по- миритися з міською владою. Але Валерій Леонідович був готовий очолити одне владне видання і до подій із Олеговичем. Не логічно? Леонід ЗНАЙКО Упізнали Андрія Жилу? Днями, напередодні свята Пере- моги, телеканал «Інтер» де- монстрував серіал «1943». Уважний телеглядач серед персонажів побачив знайоме обличчя. Так, це заслужений артист України, актор Чер- каського обласного академіч- ного музично-драматичного театру імені Т.Г. Шевчен- ка Андрій Жила. Це не перша його роль у кінематографі. Твор- чих успіхів, земляче! Людмила ПРИХОДЬКО • Анонс У Черкасах відбудеться святкове «Відкриття туристичного сезону» За сприяння облдержадміністрації 18 травня 2013 року о 14.00 на території ТРЦ «Хрещатик Сіті» пройде масштабне святкове дійство «Відкриття туристичного сезону». Під час заходу відбудеться ярмарок туристичних продуктів, виставка туристичних можливостей регіону та проведення майстер-класів народних ремесел. М. Ч. фотоКсеніїКЕРДАНЬ • «Засвітилися»
4 8 травня 2013Молодь Черкащини №19 назустріч людям Чорнобаївський район Поярмаркували На Чорнобаївщині вже стало доброю традицією щорічно проводити продоволь- чі ярмарки. Цьогорічний весняний ярма- рок, присвячений Великоднім святам, по- радував жителів розмаїттям необхідних товарів. У широкому асортименті була представлена екологічно чиста продукція місцевих сільськогосподарських товаро- виробників: СТОВ – «Маяк», «Світанок», «Богодухівське», «Лящівка», «Дніпро», «Придніпровське», «Кліщинське», ім. Щорса, ім. Чкалова, «Агроко», «Лан», «Канівці», «Вереміївка»; ВАТ «Чорнобай- птиця», Іркліївського риборозплідника та ПАТ «Чорнобаївський завод продто- варів». Хлібобулочні, макаронні вироби, м’ясо, борошно, крупи, молокопродукція, жива риба, овочі, фрукти та інші про- довольчі товари реалізували за цінами, нижчими на 10-20 відсотків ринкових. Невід’ємною складовою щорічного весня- ного ярмарку, як завжди, стали народні гуляння, на яких лилася музика та звуча- ли запальні народні пісні. Обговорено виконання бюджету Виконання бюджету за І квартал 2013 року та завдання щодо до його виконан- ня в ІІ кварталі розглянуто на засіданні Чорнобаївської райдержадміністрації. Було відзначено, що власні та закріплені доходи загального фонду району виконані на 118,4 відсотка. При плані 11829,6 ти- сячі гривень до районної казни фактично надійшло 14008 тисяч гривень, це на 25,6 відсотка більше, ніж за відповідний період минулого року, з них податку на доходи фізичних осіб 6722,45 тисячі гривень. Перекриті платежі за землю, податок на прибуток підприємств та організацій та інші. Всі сільські й селищна ради вико- нали доходи по загальному фонду за І квартал 2013 року. Підбиваючи підсумки обговорення, голова райдержадміністра- ції Юрій Клименко наголосив на вико- нанні поставлених завдань з мобілізації коштів до місцевих бюджетів усіх рівнів та забезпечення 100-відсоткового фі- нансування бюджетних установ. І надалі пріоритетними для району залишаються завдання максимального зменшення заборгованостей з платежів до бюджету, забезпечення ефективного споживання енергоносіїв, з ліквідації кредиторської і дебіторської заборгованості. Чигиринський район Серед дванадцяти обрали одну Днями на Чигиринщині проходило свя- то молодості, краси та грації – «Міс Чиги- ринщина». Нинішні змагання за головний титул були надзвичайно феєричними: 12 чарівних конкурсанток показали себе справжніми леді та яскравими представ- ницями чарівної половини гетьманського краю, проявили свій талант та май- стерність. Цікавим та неповторним був конкурс «Міс екстравагантність», під час якого чигиринські красуні показали влас- норуч пошите екстравагантне вбрання. Демонстрували конкурсантки й здібності господинь, приготувавши власними руками національні страви. Окрім того, дівчата танцювали, співали, декламували вірші, дивували малюнками. Титул «Міс Чигиринщина» здобула найчарівніша та найвишуканіша з дівчат – учениця Стецівського НВК Світлана Голікова. Пе- реможниця отримала діадему королеви краси, а ще плазмовий телевізор. Заві- тали столичні гості – заслужений артист України, актор Київського академічного театру імені І. Франка, телеведучий Анатолій Гнатюк та відомий артист кіно й телебачення Сергій Калантай. Дотеп- ними жартами та веселими й ліричними піснями вони подарували всім присутнім на святі веселий настрій. • Ваш район • Зустріч • Про колегію нестандартно Г оловаЧеркаськоїоблдерж- адміністрації Сергій Ту- луб зустрівся з представ- никами громадських організацій ветеранів регіону. У зустрічі також узяли участь заступники голови ОДА та ке- рівники структурних підрозді- лів облдержадміністрації. Під час засідання ветерани поді- лилися своїми враженнями від роботи керівництва області за останні три роки та висловили свої пропозиції щодо подальшої співпраці між владою та вете- ранським активом Черкащини. Голова ОДА наголосив на тому, що сьогодні у рамках реалізації со- ціальних ініціатив Президента Украї- ни Віктора Януковича обласна влада особливу увагу приділяє підтримці со- ціально вразливих верств населення, серед яких – ветерани й інваліди Ве- ликої Вітчизняної війни та діти війни. – Допомога цим людям, яких у на- шій області налічується понад 50 ти- сяч, – наш обов’язок, наша спільна відповідальність. Сьогодні усі вете- рани області отримують передбачену законодавством фінансову допомогу, пільги на відповідні послуги й медичне обслуговування, і ця позитивна тенден- ція має зберігатися і надалі. З 1 січня цього року для цієї категорії населення підвищено розмір пенсій та соціальних виплат. Окрім цього, збільшено розмір щорічної разової грошової допомоги до Дня Перемоги: 2012 року виплачено 26 млн. грн., тоді як 2009 року ця сума становила лише 13,1 млн грн., – зазна- чив очільник області. За інформацією директора Депар- таменту охорони здоров’я обласної державної адміністрації Володимира Брожика, станом на сьогодні вдалося ліквідувати чергу на зубопротезування та слухопротезування у медичних за- кладах області. Також він додав, що нині в області діє мережа соціальних аптек (3 аптеки, 47 аптечних пунктів «медичний кошик», 28 аптечних відділів). Окрім цього, представники ветеран- ських організацій порушили питання, що стосуються розвитку волонтер- ського руху на Черкащині, та збере- ження, реконструкції і використання пам’ятників, могил, обелісків, меморі- альних дошок. За результатами обговорених пи- тань голова облдержадміністрації дав низку доручень. М. Ч. Голова ОДА Сергій Тулуб: «Допомога ветеранам – наш обов’язок» – У чому сила, брате? – У правді. Але уматернілий чиновник до- дасть: не тільки. А у цифрах, уміло підготовленому звіті. У нашому випадку голова – це голова обласної державної адміністрації Сергій Тулуб. А чиновники це ті, хто доповідав на черговому засіданні колегії найвищо- го в регіоні органу виконавчої влади. На порядку денному «Про підсумки прове- дення опалювального сезону 2012-2013 років та завдання з підготовки до на- ступного опалювального сезону», «Про стан погашення заборгованості платни- ків і сплати внесків до Пенсійного фонду України», «Про виконання державного замовлення щодо наповнення аграрного фонду зерном». Безумовно, питання важливі. Але уяві- мо на хвильку, що в залі присутній дід Свирид із незабутньої «Зенітки» Остапа Вишні. Що він второпає із потоку цифр? Автор теж не заглядає до блокнота. Тому і взяв на себе важливу роль модератора Сергій Тулуб. Ось його перший меседж: «Якщо і наступної зими буде так «нормально», то зберуть- ся депутати і зроблять те, що з Одаричем» Так прокоментував доповідь В. Ромашова і «виправдання» першо- го заступника міського голови Сміли М.Коваленка. Бо якщо хоч в якійсь осе- лі не було тепла протягом півтори доби, це не нормально. Якщо ж і зараз відпо- відальні схаменуться тільки у вересні і почнуть готуватися до опалювального сезону, то у страсні дні не хочу казати, що з ними буде. «Не дай Боже, що хоч один ветеран війни і праці не отримає пенсії до свята, то…» Це було другим меседжем голови. Але він, як і всі учасники колегії, сприйняли належно доповідь начальника Головно- го управління Пенсійного фонду України в Черкаській області. Особливо ту час- тину, в якій сказано, що зроблено з не- платниками єдиного соціального внеску. Бо нема святішого обов’язку, ніж попо- внювати Пенсійний фонд. У залі певне затишшя. Але таке буває тільки перед бурею. Грім і блискавка не забарилися. «Скатертю дорога таким прийшлим» Такий меседж оголосив голова ОДА Сергій Тулуб, заслухавши недолугу до- повідь директора Регіонального відді- лення Аграрного фонду України Леоніда Волинця. Вона не змогла застерегти го- лову від обурення. Було поставлено за- вдання для господарств усіх форм влас- ності на 2013-2014 маркетинговий рік поставити зерно пшениці до регіональ- них ресурсів у кількості 55 тисяч тонн. Це для того, щоб не допустити здорожчання хліба. Але поставлено лише 16 тисяч тонн. Тепер, з дозволу читача, зазирну у блокнотик. Найбільше «постаралися» Тальнівська районна державна адміні- страція – 7 відсотків, Христинівська – 9, Монастирищенська – 14, Смілянська – 16. Доведене завдання посильне для кожного господарства. Адже з кожного гектара, для його виконання, загалом треба віддати 50-60 кілограмів. Тому го- лова – керівникові району: взяти торбу і піти самому по це зерно. А нерадивому керівникові Регіонального відділення (бо центральний офіс у Києві) – підсте- лити скатерть і їхати додому до Києва. Бо найважливіше завдання для влади – дбати про людину, про доступний хліб на її столі. …Голодній кумі хліб на умі. Слухаю- чи, спостерігаючи, дійшов висновку: от якби запеклим опозиціонерам та потра- пити під гарячу руку голови, то втекли б вони від влади через півдня. Бо мозолі на язиках заробляти легше, ніж брати відповідальність на себе. Але насторо- жила фраза: Сергію Віталійовичу, тре- ба контролювати безумовне виконання рішень, які були ухвалені на попередніх колегіях. Невже й досі цього немає? …Дні страсні. Тому не називаємо прізвищ тих, хто провинився. Але за- вершимо початком колегії. Голова обл- держадміністрації вручив посвідчення новопризначеним головам районних державних адміністрацій, підкресливши, що це – як нагорода. Але влада ніколи не була нагородою, бо це відповідальність. Бажаємо новопризначеним і досвідче- ним керівникам не потрапляти під громи та блискавки. Леонід ТУМЕНКО Ремарки голови набагато більше важать, ніж традиційні звіти ФотозсайтуЧеркаськоїОДА
58 травня 2013 Молодь Черкащини №19 Cонячного весняного дня ли- сянців різних поколінь на центральній площі селища зі- брав нестаріючий, мелодійний вальс. Під мелодії пісень років Великої Вітчизняної війни на площі Миру кружляли у вальсі ветерани, діти війни, молоде і зовсім юне покоління. В рамках відзначення 68-ої річниці Дня Перемоги за ініціативою голови Лисянської районної державної адміністрації Артема Андрієнка для ветеранів Великої Вітчиз- няної війни, учасників бойових дій, дітей війни, членів район- ної організації ветеранів війни та праці, первинних осередків ветеранських організацій від- бувся музичний захід «І знову прийшла переможна весна, і лине мелодія вальсу». У своєму вступному слові очільник ра- йону привітав присутніх із травневими святами, зазначивши, що в ці передсвят- кові дні ми повертаємося до незабутньої весни 1945-го. День Перемоги – свято, яке згуртовує всіх у прагненні віддати да- нину шани й поваги воїнам-фронтовикам. Кожен з нас береже в душі щиру гордість за батьків і дідів, які воювали на фронтах Великої Вітчизняної війни, відбудовували країну у мирні будні, своєю щоденною кло- піткою працею підтримували робочий ритм єдиного державного механізму. Артем Ан- дрієнко підкреслив значимість подвигу на- ших дідів та батьків, адже кожен з них: на фронті чи в тилу, в післявоєнні часи чи зо- всім нещодавно зробив свій внесок у роз- будову та розвиток рідного краю. Багато труднощів лягло на плечі стар- шого покоління. Тож нині районна дер- жавна адміністрація, виконуючи соціальні ініціативи Президента України Віктора Януковича, доручення губернатора Черка- щини Сергія Тулуба, робить усе можливе, щоб люди старшого покоління відчували допомогу і підтримку. Дійство такого плану на Лисянщині проводилося вперше. Недарма учасники заходу між собою назвали його досить промовисто – Бал ветеранів. Багато слів вдячності за чуйне і небайдуже ставлення було сказано цього дня представниками сивочолого старшого покоління. Тож Ар- тем Олегович висловив побажання всьо- го загалу, що такий захід стане доброю традицією і щороку даруватиме приємні миті спілкування і спогадів. І закружляли у вальсі старшокласники, естафету підхопили ветерани. Хтось теж підтримав пари танцюючих, хтось підхопив мелодію. Люди старшого покоління під ме- лодійні звуки вальсу у виконанні духового оркестру дитячої музичної школи відпо- чили душею, згадали молоді роки. Повер- нулись у часи воєнного лихоліття разом зі спогадами учасника Великої Вітчизняної війни, ветерана соціалістичної праці Васи- ля Марушкевича, аплодували виконавцю власного твору, голові первинного осеред- ку ветеранів війни і праці с. Рубаний Міст Ганні Костенко, майстерністю свого спі- ву полонив присутніх сільський голова с. Мар’янівка Микола Бурлака. А безсмертні твори періоду Великої Вітчизняної війни, патріотичні та ліричні пісні у виконанні художніх колективів районного Будинку культури нікого не залишили байдужим. На закінчення всі присутні охоче смаку- вали солдатською кашею та варениками, це вже старання працівників районної ор- ганізації Товариства Червоного Хреста та районного споживчого товариства. Зво- рушливі слова ведучих, учнів навчальних закладів району про спадкоємність поко- лінь зачепили щемні порухи душі: «Свято бережіть пам’ять про своїх дідів і прадідів, які в роки війни з честю пройшли жорсто- кі випробування, не здалися, не зрадили і залишили у спадок новим поколінням час- тинку тієї сили, що допомогла їм вистояти у страшній борні, відбудувати країну, на- лагодити мирне життя. Це – наша історія, наша пам’ять і наша гордість». М. Ч. назустріч людям Канівський район Їздили по досвід З метою ознайомлення із досвідом Вінниччини щодо реформування первин- ної ланки медичної галузі представники Канівської центральної районної лікарні відвідали комунальний заклад «Центр первинної медико-санітарної допомоги» Іллінецької районної ради. Головний лі- кар центру Олександр Бабушок ознайо- мив гостей з основними етапами періоду реформування медицини на території району, надав корисні практичні поради та відповів на поставлені запитання. Під час поїздки по Іллінецькому району ка- нівські медики відвідали низку медичних закладів різного рівня і переконалися, що реформування первинної ланки дало чимало позитивних змін в якості надання медичної допомоги населенню. Ділячись враженнями про поїздку, канівські ме- дики переконались у тому, що впрова- дження концепції реформування охорони здоров’я є серйозним підґрунтям для модернізації усієї медичної галузі. Драбівський район На людей подивитися і себе показати В актовому залі Будинку рад відбулася робоча нарада підприємців району, в якій взяли участь приватні підприємці району, сільські, селищні голови, пред- ставники торгових марок «Волошкове поле» та «Черкаська продовольча компанія». Цей захід є першим кроком на виконання доручення голови обл- держадміністрації Сергія Тулуба щодо підтримки місцевих товаровиробників. Як зазначив заступник голова РДА Во- лодимир Лобода, на сьогодні у виробни- ків є всі можливості для забезпечення населення району якісними продуктами харчування за доступними цінами. Крім того, посилення співпраці із місцевими товаровиробниками є також запорукою створення нових робочих місць, напо- внення бюджетів і забезпечення висо- ких стандартів життя. В рамках заходу проведено дегустацію продукції торгових марок «Волошкове поле» та «Черкаська продовольча компанія». Представники зазначених торгових марок мали змогу виступити перед підприємцями із пре- зентацією власної продукції. За підсум- ками зустрічі було схвалено рекоменда- ції, зокрема щодо створення в закладах торгівлі куточків «Товари Черкащини» та активного залучення товаровиробників області до проведення районних масо- вих заходів. Кам’янський район Олександр Морозов виборов третє місце у Всеукраїнському конкурсі Днями в Києві відбулося закриття відділень технічних і комп’ютерних наук Всеукраїнського конкурсу-захисту на- уково-дослідницьких робіт учнів – членів Малої академії наук України. Так, учень 10 класу Кам’янського еколого-економічного ліцею Олександр Морозов виборов третє місце у відділен- ні технічних наук (секція технологічних процесів та перспективних технологій, базова дисципліна математика). Успіх Олександра Морозова по праву розділяють його наукові керівники Воло- димир Єрмоленко та Людмила Зайцева. • Ваш район• Із піснею в душі Вальс поєднав покоління лисянців Відбулося розширене засідан- ня Регіональної ради з питань взаємодії місцевих органів вико- навчої влади та органів місцево- го самоврядування при обласній державній адміністрації. Учас- никами її стали заступники го- лів ОДА та обласної ради, голови РДА та районних рад, міські голо- ви обласного та районного зна- чення, селищні і сільські голови, керівники окремих структурних підрозділів облдержадміністра- ції, представники ЗМІ. Предме- том обговорення виявився про- ект Концепції реформування місцевого самоврядування та територіальної організації влади в Україні. У вступному слові перший заступник го- лови облдержадміністрації Сергій Рябцев окреслив переваги проекту, зокрема, розповів, що він забезпечить оптималь- ний розподіл бюджетних коштів, призведе до зростання місцевих бюджетів, поліп- шить якість і доступність соціальних по- слуг для населення, зменшить різницю у соціально-культурному розвитку між сіль- ськими і міськими громадами, вирішить багато нагальних проблем – як то тран- спортне сполучення, облаштування доріг, вивезення сміття тощо. А ще поліпшиться інвестиційна привабливість населених пунктів, зросте на порядок управління зе- мельними ресурсами та інше. На думку очільника, завдяки перетворенням удо- сконалиться фінансова політика на місце- вому рівні, в регіон прийдуть інвестори і побудують готельні та розважальні комп- лекси з європейським рівнем обслугову- вання. Загальне піднесення сприятиме збільшенню обсягів та підвищенню якості адміністративних та соціальних послуг, які надаватимуться громадою її жителям. На засіданні ради виступив начальник управління правового забезпечення та вза- ємодії з органами виконавчої влади та міс- цевого самоврядування Державного фон- ду сприяння місцевому самоврядуванню в Україні Олександр Бурий. Стратегічною метою реформування, на його думку, є ви- значення напрямів, механізмів та строків формування ефективного місцевого само- врядування та територіальної організації влади. Нею, зокрема, передбачається за- провадження обґрунтованої територіаль- ної основи і діяльності органів місцевого самоврядування та органів виконавчої влади, створення належних матеріальних та фінансових, організаційних умов для за- безпечення здійснення органами місцевого самоврядування власних (самоврядних) та делегованих державою повноважень, роз- межування повноважень органів місцево- го самоврядування та органів виконавчої влади на різних рівнях адміністративно- територіального устрою. При цьому він увесь час посилався на іноземний досвід, який характеризується тим, що в ухваленні управлінських рішень бере участь макси- мальна кількість населення. Відтак завдан- ням реформи є максимальне забезпечен- ня доступності, якості публічних послуг незалежно від місця проживання людини. А реалізацію цих завдань заплановано здійснити в два етапи. Перший зобов’язує протягом 2013 – 2015 років створити за- конодавчу основу для реалізації права територіальних громад на добровільне об’єднання і скорочення у такий спосіб кількості їх одиниць (так, Норвегія скоро- тила свої муніципалітети на 40 відсотків, Німеччина – 41, Швеція – 74, Данія – 75). Другий передбачає протягом 2015 – 2020 років законодавчо врегулювати систему адміністративно-територіального устрою і здійснити моделювання адміністративних одиниць. Незважаючи, що терміни ніби розтягнуті у часі, починати реалізовувати їх потрібно вже сьогодні. Найтяжче буде зробити ад- міністративно-територіальну реформу, впевнений міський голова Корсуня-Шев- ченківського Володимир Самойленко. Вона вимагає чималих коштів. І не тільки. Важливо зламати віками набуту психоло- гію людей. Не просто буде розмежувати повноваження органів виконавчої влади і місцевого самоврядування. Скільки було спроб уладнати цю проблему, а віз і нині там. Своїми думками поділилася сіль- ський голова Балаклеї Смілянського райо- ну Олена Ковальська. На її глибоке пере- конання, у територіальних громад немає іншого шляху, як об’єднуватися. Потрібно це робити зважено і не ламати людей че- рез коліно. Сумнівами, що це можна зро- бити на добровільних засадах, поділилася сільський голова з Тарасівки Звенигород- ського району Раїса Недоступ: – Багаті запросять свого кола багатих, а бідні змушені будуть об’єднуватися з та- кими ж бідними. І все тому, що час альтру- їстів минув. Усі навчилися рахувати свої гроші. Це шлях у нікуди. Всі очікували, що міський голова Ума- ні Юрій Бодров розгорне широку палітру проблем місцевого самоврядування, од- нак він відбувся загальними фразами. Щоправда, присутні довідались, що дру- ге за значенням місто області дружить з понад 50 містами-побратимами світу. Всі зійшлися на тому, що реформи ма- ють здійснюватися з урахуванням думки кожної громади, попередньої підготовки управлінського персоналу, удосконалення якості адміністративних послуг. Володимир УШАНОВ • Місцеве самоврядування Поки що на початку шляху ФотонаданеЛисянськоюРДА
6 8 травня 2013Молодь Черкащини №19 Наша сьогоднішня розповідь про найбільший Місто зі славним минулим справді, Золотоноша подару- вала світові багато визначних діячів науки і культури. У школі при Благовіщенському мо- настирі здобули початкову освіту вче- ний-енциклопедист М. Максимович та п`ятеро його дядьків – братів Тимків- ських. Народився поет К. Думитраш- ко, автор вірша «Золотоноша» та слів шедевру пісенної лірики – романсу «Чорнії брови, карії очі». Навчався у Золотоніській гімназії С.Д. Скляренко – відомий письменник-романіст, автор романів «Святослав» і «Володимир». Нині міська гімназія носить його ім`я. У місті народилися і працювали акто- ри Н. Ужвій, М.Голубович та В. Нечи- поренко, сценарист Я. Костюковський, міжнародний шаховий гросмейстер І. Болеславський, біохімік О. Бах, індолог О. Баранников, поети О. Островський, Юхим Гедзь, художники М. Донцов, Д. Гринець. Нині у місті проживає відомий поет І. Дробний, заслужений вчитель М. Га- лат, заслужений лікар В. Калина та ба- гато інших славних золотонісців. День сьогоднішній Останнім часом місто набуває ново- го сучасного вигляду. З`являються нові підприємства, магазини; збільшується кількість клумб, газонів, дитячих май- данчиків. Поступово відновлюється вуличне освітлення, ремонтується до- рожне покриття. На сьогодні в місті працює 19 промис- лових підприємств. Найбільше в місті розвинута продовольча галузь – 13 підприємств, працює два підприємства хімічної промисловості, ряд будівель- них організацій, транспортні та торгові установи. За січень-лютий 2013 року промисло- вими підприємствами міста реалізова- но продукції на 197 535,6 тис. грн., що на 61,8% більше проти відповідного пе- ріоду минулого року. Зберігається тенденція до фінансо- вого оздоровлення виробництва, так, фінансовий результат від звичайної діяльності підприємств та організацій міста Золотоноша за 2012 рік склав прибуток у сумі понад 61 млн. грн., про- ти збитку в сумі 46 млн. грн. 2011 року. Мале підприємництво виступає важ- ливим чинником розвитку господар- ської самостійності й має вирішальний вплив на процеси оптимізації структури регіональної економіки, зменшення рів- ня безробіття та бідності. У місті станом на 01.01.2013 року за- реєстровано 1649 суб’єктів підприєм- ницької діяльності, яких можна відне- сти до категорії представників малого та середнього бізнесу. З них 98 – юри- дичних осіб, 1551 – фізичних осіб-під- приємців. Торгівельне обслуговування населен- ня міста Золотоноші забезпечують 216 торговельних закладів. З них 106 – про- довольчі магазини, 80 – непродовольчі, 19 – аптечні заклади та їх відділення, 4 – АЗС, 22 – підприємства ресторан- ного господарства та громадського харчування, а також 2 госпрозрахунко- ві та 1 комунальний ринки. Побутовим обслуговуванням населення займаєть- ся 32 підприємства та підприємці міста. Погляд у майбутнє – Пане Віталію, центральна вулиця Шевченка стала проїжджою, Золото- ноша вражає чистотою та порядком. – Дбаємо не тільки про неї, напере- додні святих днів відремонтовані доро- ги до всіх міських кладовищ. Золотоніс- ці традиційно відвідають могили рідних, а ще на цвинтарях – братські могили воїнів, які полягли у Великій Вітчиз- няній. На моє глибоке переконання, міський голова і депутати міської ради майбутніми здобутками не мають хва- литися. Наше спільне завдання – щоб золотонісці мали робочі місця, гідну зарплатню, тепло і воду в квартирах. А після трудів праведних – змістовно від- почити у День міста та інші свята. До речі, користуючись нагодою, вітаю міс- тян із найсвітлішим святом – Днем Пе- ремоги. Щастя, здоров’я! Вірте владі, а ми не підведемо. об’єктив Екскурс у минуле Перша писемна згадка про місто припадає на 1576 рік. Власником міста був Богдан Глинський. Місто отримало свою назву від річки, яка здавна про- тікає тут. Науковці твердять, що річка отримала назву Золотоношка завдяки природним особливостям свого дна: воно має багато домішків слюди зо- лотавої барви, яка виблискує на сонці, мов золото. У 1616 р. Золотоноша згадується як місто, а на мапі Боплана (40-ві роки XVII ст.) – укріплене місто. У 1625 р. створено Золотоніську ко- зацьку сотню. Козаки брали участь у національно-визвольній війні у складі Переяславського полку. В Золотоноші зосередилися сили учасників повстан- ня Переяславського полку 1666 р. У 1781 р. створено Золотоніський повіт. У 1782 р. містові надано герб. Земляки взяли участь у війні з на- полеонівською Францією 1812 р. 600 золотонісців ввійшло до 5-го козачо- го полку, який формував І. Котлярев- ський. У місті проживав і майбутній герой війни 1812 р. Невіровський Д. П. На початку ХХ ст. у місті було ба- гато культових споруд. Православні відправляли культ у 5 церквах: Собор- но-Успенській, Микільській, Кладби- щенській (Жон-Мироносиць), Благо- віщенській, Свято-Троїцькій. Євреї, які сповідували іудейську віру, мали сина- гогу та молитовні будинки. На початку століття у місті були відкриті чоловіча та жіноча гімназії, земська бібліотека, виходили дві газети. У 1897 р. засновано Золотоніський аматорський театр, один з найстарі- ших на Черкащині. У 1910 р. побудова- но приміщення театру. У 1896 р. засновано лікеро-горіл- чаний завод. У місті налічувалось 30 дрібних ремісничих та промислових підприємств, 28 вітряків. На поч. ХХ ст. починає роботу паровий млин Зархина-Рабиновича, 1910-го – ча- вуноливарний завод (Майліса і Двоскі- на), броварня, махоркова фабрика. З 1923 р. Золотоноша – центр району у складі Золотоніської, пізніше Черкаської і Шевченківської округ. Із запроваджен- ням обласного поділу – в 1932 р. – місто підпорядковано Київській, а з 1937 р. – Полтавській областям. З 19 вересня 1941 по 23 вересня 1943 р. місто під німецькою окупацією. 22 лис- топада 1941 р. в урочищі Ярки фашиста- ми розстріляно понад 3,5 тис. євреїв. За- галом же у Золотоноші в період окупації було знищено 12750 громадян. Визволи- ли Золотоношу воїни 3-го Гвардійського Сталінградського механізованого корпу- су під командуванням В. Т. Обухова 23 вересня 1943 р. У повоєнні роки відроджується і зрос- тає промисловість міста. Зводяться нові корпуси цехів на ремонтно-меха- нічному, лікеро-горілчаному заводах, створюються нові підприємства: завод залізобетонних конструкцій, хлібзавод, фабрика художньої вишивки, парфу- мерних виробів, консервний завод. У 60-70-ті роки збудовано кінотеатр «Мир», нове приміщення бібліотеки, стадіон. У 1960 р. відкрився Золото- ніський краєзнавчий музей. Його пер- шим директором став відомий крає- знавець Михайло Пономаренко. З 2010 р. музей носить його ім`я. 21 листопада 1992 р. місто Золото- ноша отримало статус міста обласного підпорядкування. Міський голова Віталій Войцехівський: «Золотоноша дала світові видатних синів та дочок» І Сучасне обличчя Золотоноші Віталій Войцехівський: «Золотонісці після трудів праведних повині мати змогу змістовно відпочити»
78 травня 2013 Молодь Черкащини №19 упевнено крокує в майбутнє райцентр Лівобережної Черкащини – Золотоношу об’єктив Земля славиться врожаями, а місто – своїми людьми. Наша розповідь – про золотонісців. Простих, скромних. Але які на своєму місці. Петро Малишко (на знімку в центрі) – не корінний золотонісець. Родом він із Підставок. Після закінчення Київ- ського автодорожнього інституту в 1975 році прийшов працювати у вантажне підприємство начальником служби екс- плуатації, згодом – голов- ним інженером. – Є що згадати! – каже Пе- тро Павлович. – 250 вантажівок транспортували зерно із поля у випечений хліб, молоко і горіл- ку. Діяли і дві філії – шрамків- ська та іркліївська. Умілого керівника помітили і призначили директором авто- бусного парку. Підприємство треба було рятувати. І енергій- ному керівнику це вдалося. Але, як завжди, – після ра- дості неприємності. Та і їх пережили з честю. Від- значили вже і 30-річчя ПАТ «Зо- лотоніське АТП 17112». Це під- приємствопокликаневиконувати соціальну роль у транспортному обслуговуванні містян. З’явилося багато нових транспортників. Але саме пільгові категорії горо- дян сідають в автобуси і добира- ються до потрібного місця. Зрозуміло, що проблеми від АТП нікуди не втекли. – Та розуміємо, що треба підтримати позицію міського голови Віталія Войцехівського – зробити життя золотонісців комфортним, – підкреслює Пе- тро Малишко. У свою чергу міський голова ставиться із повагою до таких керівників та їхніх колективів. Позиція правильна. Леонід ТУМЕНКО Автобус – не розкіш, а надійний засіб дістатися куди треба • Транспортне питання • власна марка • із молодечим натхненням Цей золотистий на- пій із присмаком яблук добре відомий у ряді країн Європи, та- ких як Франція, Іспанія, Німеччина, Бельгія. А в іспанській Країні Басків він отримав ранг націо- нального напою. Йдеть- ся про слабоалкогольне вино під назвою сидр. Його вживали ще древні римляни, цінуючи в напої ди- вовижну силу, при якій в тілі залишається легкість, а в го- лові – ясність. Сидр прикра- шав столи королів і принців. Його шанували в рядових сім’ях. Без нього не відбу- вається жодний фестиваль у Нормандії і Бретані, в Бас- конії і Астурії. Було б дивно, якби виробництво «соняч- ного вина» досі не освоїли в Україні. Одним із перших це зробило дочірнє підприєм- ство «Роялфрутгарденіст», що у перекладі означає «Королівські фрукти». Ініці- ював цю благородну справу директор Сергій Рибалко. Залишається загадкою його безмежна любов до цього напою, але справу він поста- вив на конвеєр, виготовляє за квартал 100 тонн продук- ції і забезпечує роботою 60 чоловік. – Виробництво такого вина як сидр вимагає високої май- стерності, – роз’яснює він. – Щоб її досягти, застосо- вуємо найновіші технології. Працює суперсучасна лінія розливу. Золотоніський сидр уже став упізнаваним у всіх куточках України. Його за- куповує мережа магазинів АТБ, «Метро», «Фазі», «Ам- торі» та інших. Добре себе зарекомендували поставки в Польщу. Ця країна вже нами завойована. У цьому році плануємо підкорити Росію. Сергій Григорович біля керма заводу лише півроку. До цього працював на міс- цевому Маслоробному заво- ді й був… скорочений. Нова справа знайшлася відразу, і він прикипів до неї душею. Сьогодні його головний біль – розширення асортименту, можливість розливати вино у пляшки, яких немає ні в кого. Поцікавились, скільки коштує пляшка фірмового, і отрима- ли відповідь – 14 гривень. Це без торгової надбавки. З нею напій коштуватиме дорожче. Але ж який напій! Володимир УШАНОВ Національний напій країни Басків виготовляють у Золотоноші Об’єднання нараховує у своїх рядах близько 140 осіб. Це молоді, завзя- ті й моторні люди, яких об’єднала в одне ціле шля- хетна готовність робити людям добро. Вони мають назву – молодіжне крило Партії регіонів. Хоч назва тут ні до чого. Голов-не – справи. З їх керівником Андрієм Романенком зустрілися у приймальні Золотоніського міського голови Віталія Войцехів- ського, куди він зайшов на хвилину, аби отримати від «батька міста» напутнє слово стосовно чергової акції. Попри очікування молодий чоловік виявився небалакучим. Відтак ко- штувало чималих зусиль його розговорити. – Наша організація є між- районною, тож працювати до- водиться не тільки в місті, а й у сільській місцевості, – сказав він. – Щойно повернулися з Хвилево-Сорочина і Деньгів, де допомагали впорядковува- ти братські могили, паркани навколо кладовищ, а також виконували дрібну господар- ську роботу у дворищах, де живуть «діти війни»: загрібали, копали, рубали, носили воду тощо. Не обділена увагою рід- на Золотоноша. Тут постійно прибираємо парки, береги рі- чок, навколишні ліси. Увійшли у норму масштабні акції. Так, заслуговує добрих слів захід, який ми провели на вулиці Куз- нєцова. Занедбаніший куток у місті було важко уявити. Поча- ли з того, що провели там збо- ри громади. Сказали людям: «Хто не хоче брати участь, не- хай набереться терпіння і не заважає». Не знайшлося жод- ного байдужого. Спочатку роз- чистили територію, поставили огорожу, потім установили пі- сочниці й гойдалки для дітей, турнік і брусся для дорослих. Прикрасили все це декоратив- ними ведмедями і лебедями. Тепер цей Богом забутий ра- йон не впізнати. Душею усіх перетворень став наш акти- віст Роман Заїченко. Другу за значенням акцію провели на вулиці Шевченка, де ініціато- ром виявився ваш покірний слуга. Тут теж не обійшлося без громадських зборів. На них було вирішено відгороди- ти від стоянки дитячий май- данчик, установити пісочниці, гойдалки. З допомогою влади зробили колодязь із джерель- ною водою. З її участю також поміняли зливову каналізацію, тепер навколишнім будинкам підтоплення не загрожує. На- самкінець скрізь понасаджува- ли квітів, багато квітів. – Важко повірити, що в наш прагматичний вік ви не берете за свою роботу ні ко- пійки грошей. – Працюємо тільки за пере- конанням. При цьому користу- ємось одвічною, як саме жит- тя, мудрістю, що під лежачий камінь вода сама не тече. На- приклад, побачили, що пустує зал під податковою інспекцією, зробили там ремонт і віддали нашим спортсменам-борцям, хай тренуються. – Чув, що під вашою ору- дою працює хореографічний гурток. І вже зумів домогти- ся неабиякої слави. – То є правда. Заняття в ньо- му проводить мій заступник Сергій Савченко. Він – фанат своєї справи. Нещодавно його вихованці взяли участь у між- народному фестивалі «Арена дружби», що проходив у Бол- гарії, де зайняли перше місце у танцях. А під час обласного конкурсу «Скарбничка май- буття» їм узагалі не було рів- них: чотири перемоги в чоти- рьох номінаціях. – Розкажіть трохи про себе: звідки прийшов, чим нині займаєшся? – Біографія моя поки що небагата. Закінчив школу, Полтавський університет спо- живчої кооперації, займався бізнесом. На якомусь етапі зрозумів – гроші не головне. Зайнявся благодійною діяль- ністю. На громадських засадах працюю керуючим будинку. Обраний депутатом районної ради. Я слухач Академії дер- жавного управління при Пре- зиденті України. Одружений. Разом із дружиною виховуємо двох діток. – Справа, якій служете, варта того? – Так. Своїм ставленням до життя ми розбуджуємо мо- лодь і спрямовуємо на пев- ний результат. Нехай не такий великий, але результат. За- одно виховуємо у неї почуття патріотизму, без якого вільну і демократичну Україну не збу- дуєш. Ефективність нашої ро- боти залежить від міської і ра- йонної влади. І Войцехівський, і Криницька завжди охоче йдуть нам назустріч. Ці люди – на своєму місці. Володимир УШАНОВ Добрі справи мають свої адреси Фотонаданегероємпублікації
8 8 травня 2013Молодь Черкащини №19 День Перемоги У багатодітній сім’ї Сидора і Олени Коломійців зростали де- сятеро дітей: п’ять дівчат і п’ять хлопців. Жили з 4,5 десятин землі, які обробляли всі разом, та ще з домашньої живності й худоби. Кожен із дітей мав свою роботу. А ще всім хотіло- ся вчитись, дев’ятеро з них за- кінчили середню школу. Хлопці пішли далі й усі здобули вищу освіту. Викликає захоплення, що три брати – Михайло, Іван та Олексій – стали професо- рами. У Шполі до цих звань додають слово «народними», два – медичними, а Іван – ве- теринарним. Нещодавно бра- там Михайлу і Олексію випов- нилося б відповідно 120 і 115 років від дня народження. В об- ласному краєзнавчому музеї з цього приводу відбулась науко- во-практична конференція. На- уковий співробітник музею, заступник голови обласної організації Національної спіл- ки краєзнавців України Мико- ла Борщ люб’язно погодився розповісти і нам, і всім чита- чам газети про великих зем- ляків. Михайло Коломійченко оперував на всіх ділянках людського тіла Фахівці – сучасники Михайла Сидоровича, вважають, що він піднявся на найвищу вершину хірургії, бо виконував склад- ні операції на шлунку, печінці, селезінці, на нирках, судинах, легенях, на стравоході і серці. Його операційне поле було за- вжди сухе, а стібки такі, наче прострочила тіло швейна маши- на. Таку універсальність, досвід і вміння хірург Коломійченко на- був у роки Великої Вітчизняної війни, важкими шляхами якої пройшов, починаючи із відступу наших військ із Києва і до пере- можного взяття Берліна. Влітку 1942 року, коли жор- стокі бої гриміли в Сталінграді, Михайло Сидорович попро- сився направити його туди. Він був призначений хірургом 62-ої армії (пізніше 8-ої гвар- дійської армії) генерала Чуй- кова. Про те, як працював у ті дні професор Коломійченко, письменник-лікар Бейлін зга- дує: «Успіх допомоги поране- ним вирішують два фактори – якість хірургічної допомоги і вчасність її надання. Михайло Сидорович добре розумів, що перше залежить від лікарів, а друге – від командирів. Необ- хідно швидше поранених ви- носити з поля бою. Цю роботу професор провів з команди- рами дивізій, полків, рот. Вій- ськова рада підтримала хірур- га». Позитивні результати не забарились. Якщо загалом на фронтах медичну допомогу до 6 годин отримували до 30 від- сотків поранених, то в армії Чуйкова – 85 відсотків. Коло- мійченка знали і любили від рядового солдата до коман- дарма. Не випадково, коли він їхав у медсанбат дорогою, яка обстрілювалася – створювали заслони від ворожого вогню. Зі скальпелем Михайло Си- дорович не розлучався. Був випадок, коли йому довелося простояти добу за імпровізо- ваним операційним столом. І коли підійшов медсанбат, Ми- хайло Сидорович ледве три- мався на ногах. Ноги так на- брякли, що чобіт зняти не зміг, довелося розрізати халяви. Коли завершилася війна і в Берліні полковник Коломій- ченко, знявши халат, одягнув кітель, то на ньому сяяли орде- ни Леніна, Бойового Червоно- го Прапора, Вітчизняної війни І і ІІ ступенів, бойові медалі, які свідчили про вагу його вкладу у Велику Перемогу. Чуйков, якого залишили в Ні- меччині, наполягав, щоб і Ми- хайло Сидорович був з армією. Але відомий хірург відповів: «Не гріє сонце на чужині». Він про- сив відпустити його до Києва. А в Києві його чекали ка- федра у медичному інституті удосконалення лікарів, клініка, хірургічна й педагогічна діяль- ність. Згодом Коломійченка призначають головним хірур- гом України. Він вимагав, щоб усі хірурги вчилися, постійно виїжджав у відрядження, де вчив особисто медичних пра- цівників обласних, міських і ра- йонних лікарень. При цьому ні- коли не забував своїх шполян, яких часто відвідував. Михайло Сидорович любив Шевченка, часто звертався до нього у тяжкі хвилини і хвили- ни радості. Багато поезій чи- тав напам’ять. Він розшукав в архівах свідоцтво про перед- смертні хвороби генія України, зібрав висловлювання його су- часників, особисті листи Шев- ченка, де він писав про своє здоров’я. На запитання: «Чи можна було врятувати Шев- ченка, застосувавши методи сучасної медицини?» він від- повідав: «Продовжити можна, але ненадовго – дуже жорсто- кого удару здоров’ю Великого Кобзаря завдали заслання, неволя, злигодні, душевні тер- зання». Книжку про Шевченка він вважав своїм скромним вінком на могилу поета. Олексій був найменшим, а піднявся найвище Олексій Сидорович присвя- тив усе життя отоларингології. Після закінчення Київського медичного інституту практику- вав в Ізяславській дільничній лікарні Шепетівського округу. Вже тут молодий хірург робив успішні операції, отримав за- прошення до Києва, в клініку вуха, горла, носа. Під керів- ництвом завідувача кафедри С.О.Ставракі розпочав свою наукову діяльність. У 1937-40 роках Олексій Сидорович Ко- ломійченко детально розробив актуальні проблеми лікування грудних дітей із захворюванням вуха при токсичних деспепсіях. Його методика сприяла зни- женню смертності дітей. Це Олексій Сидорович упер- ше в Києві і в Україні застосу- вав видалення сторонніх тіл з гортані, трахеї та бронхів без трахеотомії. За перші 14 ста- тей з отоларингології йому присвоєно ступінь кандидата медичних наук (без захисту дисертації). Свою докторську на тему «Отогенні абсцеси мозку» він успішно захистив 17 грудня 1940 року і став доктором медичних наук. З початком війни хірургу Коло- мійченку довелося цілодобово надавати допомогу поране- ним. Евакуюватись госпіталю не вдалося, і Олексій Сидоро- вич в окупованому Києві на- давав допомогу партизанам і учасникам Київської підпільної організації. А ще через клініку рятував юнаків і дівчат від ви- везення до Німеччини. Протягом усього життя Олек- сій Сидорович займався зло- якісними утвореннями верхніх дихальних шляхів. Наш земляк, як хірург, запропонував, розро- бив і впровадив у клінічну прак- тику метод накладання касетно- го шва на глотково-стравохідне сполучення при розтині гортані. Цей спосіб відіграв вирішальну роль у загоюванні рани. Особливо великі заслуги Олексія Сидоровича в галузі розробки нових операцій, що поліпшують слух при отоскле- розі. У 1964 році за видатні до- сягнення в розробці і впровад- женні слуховідновлювальних операцій у хворих на отоскле- роз професор Коломійченко був удостоєний високого зван- ня лауреата Ленінської премії. Професор допоміг бага- тьом тисячам хворих відновити здоров’я. Нашому землякові належить 200 наукових праць, у тому числі вісім ґрунтовних монографій, тематика яких свід- чить про широкий діапазон уче- ного. Сам Олексій Сидорович підготував 16 докторів і 40 кан- дидатів медичних наук. У 1967 році його обрали членом-корес- пондентом Академії наук УРСР. Олексій Сидорович був над- звичайно обдарованим духов- но: любив театр, живопис, му- зику, грав на скрипці. З ним дружили письменники Корній- чук і Василевська, художники Самокиш і Васильківський. У години відпочинку він захоп- лювався рибальством і садів- ництвом. Помер наш славний земляк на 77-му році життя 17 вересня 1974 року в Києві й похований на Байковому кладовищі. За пропозицією мешканців міста Шполи у березні 1976 року по- становою Ради Міністрів рес- публіки присвоєно звання імені братів Коломійченків районній лікарні, де на честь славетних земляків обладнано кімнату- музей. Біля лікарні встановлені бронзові пам’ятники Михайлу та Олексію Коломійченкам. А всім хірургам Олексій Си- дорович заповідав таке: «Не- хай хірург розумом і оком діє раніше, ніж озброєною рукою». • Знані краяни Брати Коломійченки шполянами залишились усе життяШполі сім’ю Ко- ломійченків і досі знають та шану- ють. Це приклад сили духу, доброти, розу- му народу, основ, на яких тримається наша Україна. У Шполянська центральна районна лікарня імені братів Коломійченків Михайло КоломійченкоОлексій Коломійченко фотоМиколиКОСТЕЦЬКОГО У вечного огня Расселись по холмам туманы, Засеребрилась на Днепре вода, А раны, горько плачут раны, Они тебя зовут сюда. Тут каждая травинка знает, Куда идет старушка Мать, У вечного огня встречает, Кровинушка сынок солдат. Такой же юный и безусый, Лишь возмужал в плечах. Немного что-то грустный, С товарищем в руках. Собрались в мраморе полками, На взлете павшие сыны, Вот-вот заговорят устами, Ушедшие мгновения войны. Огнем горят и светят, Все поднимаясь ввысь. Сквозь толщину столетий, Живущим завещая жизнь. Мать скорбно у огня стоит. И в пламя вьелася глазами. Она из сыном говорит, Лишь им понятными словами. Прижала нежно васильки, Те, у дороги, полевые, Застенчиво к своей груди. Они, как дети ей родные, С утра до ночи на полях, Богатым хлебом голодала. Чтобы держава в закромах, Росла быстрей и процветала, Певуньей первой ты была, Да и красавицей какой, От взгляда хлопцы из села, Терялись в омут с головой, За грамоту и трудодень, Красу работа отбирала. Так пролетал за днями день, А ты гордилась и старалась. Бывало спрячешь колосок, Птенцу на пропитанье. Дитя растет и не вдомек, А не проспи тогда охрана. А дальше школа, комсомол, И вырос крылья оперились. Ты слезы прятала в подол, Недоедала, но гордилась, Взглянуло зарево войной. Птенцы одели серые шинели. Ушли за заревом гурьбой, Нацеловаться не успели. Остался старенький портрет, За образами похоронка. С птенца бы вырос дед. И внуки б бегали в сторонке. Взмахнув слезу вперед идет Чернорабочая столетья. Таких в погибель не согнут Ни перестройки лихолетья. С эпохи русичей князей, Считалась Мать Святою, Звала на подвиг сыновей, За Русь пожертвовать собою. А благодарная страна, Такой великой ныне стала – Старушка больше не нужна, Свое в истории сыграла. Уходят в прошлое года, Эпохи, с ними – поколенья. Но не забудем никогда, Войны жестокие мгновенья. Сынок, сынок – уста шептали, – Я так измучилась одна, Хоть напиши, а то устала, Ждать почтальона у окна. Віталій Сало, капітан І рангу, сільський голова с. Безбородьки • пам’ять
98 травня 2013 Молодь Черкащини №19День Перемоги Та не він один воював відваж- но. Іван Артеменко у серпні 1945 року як парламентер і особливий уповноважений командування Радянських Збройних Сил при- йняв беззаперечну капітуляцію Квантунської армії у Маньчжурії. А сьогодні серед живих і муж- ніх будівців залишився один – Андрон Руденко. Андрон Пи- липович уособлює собою епо- ху, що відходить. І це не пере- більшення. Він і на Черкащині єдиний кавалер чотирьох ме- далей «За відвагу». В народі вважають, що це той же Герой Радянського Союзу. А спочатку покликала його фінська війна. На ній отримав перші уроки на витривалість вогнем і морозом. Справжнім страшним полум’ям обпалила його Велика Вітчизняна війна. Пережив гіркоту відступу, тяжке поранення в боях під Мо- сквою, полон і втечу. Пішки прий- шов з Польщі в Україну. А вдома така трагедія – німці убили батька і двох братів, спалили хату. От тоді й запалало серце помститися ненависному ворогу. Після пере- можної Корсунь-Шевченківської битви він знову в Червоній Армії. – Першу медаль «За відвагу» отримав у Румунії за знищення екіпажу німецького танку, – зга- дує Андрон Пилипович. – Ми під- били їхній танк міною. А танкісти вирвались з палаючої машини і давай тікати. Тоді я вискочив за ними. Вони відстрілювалися з пістолетів, але я добив їх усіх чотирьох. Тоді я думав, що це діло просте, солдатське. Але через кілька днів викликали мене і вручили нагороду. По- тім ще три медалі «За відвагу» отримав в Угорщині. Взагалі, запеклістю боїв мені найбільше запам’яталася ця країна. Ми робили рейди по ворожих тилах. Причому застосовува- ли піхоту, танки, 76-міліметрові гармати на кінній тязі, 45-мілі- метрові протитанкові гармати, міномети… І такою силою на 200-300 кілометрів проходили углиб ворожої території. Там гро- мили мости, склади, військові об’єкти… А взагалі, я йшов туди, де потрібні були сміливці. Несолодко жилось герою ві- йни і в повоєнний час. Високих посад не посідав, працював пе- реважно руками, ростив дітей – сина Василя і доньку Наташу, ліпив, як ластівка гніздо, хату. Ніхто його пільгами не балував. Та не шкодує за цим один із найповажніших за віком фрон- товик області. Він досі бадьорий духом. На запитання: «Як жи- веться-можеться?» – 94-річний дід Андрон молодечо, із запа- лом: «Слава Богу». І справді, Слава Богу, що такі люди ще живуть поміж нас, на- гадуючи про високу ціну завойо- ваного щастя. Микола КОСТЕЦЬКИЙ, Леонід ТУМЕНКО Ось такий корсунець Віктор Юхимович Чорнолих. Серед що- річних подій згадати можна дві. У лютому виповнилося 85, а в серпні з нагоди 90-річчя Україн- ського Товариства мисливців та рибалок його відзначили медал- лю «Ветеран мисливської спра- ви», першого в районі. Запитую, захоплення полю- ванням, очевидно, прийшло ще в юності, а він у відповідь по- сміхається: «Про яке полювання міг мріяти, якщо з липня сорок першого по лютий сорок четвер- того жив в окупованому Корсу- ні!». Міг потрапити під облаву, але доля зберегла. 14-го наші звільнили місто, а 20-го йому ви- повнилося вісімнадцять. Шинель бійця, навчання, формування – і в серпні перше хрещення – фор- сування Вісли у складі І Україн- ського фронту. І перше поранен- ня. Був кулеметником, а після шпиталю – вже розвідник. Під час форсування Нейсе – друге поранення. Повернувся у стрій, знову в кулеметники. «Сухим» вийшов, форсуючи Бобер, Одер. А з усіх нагород найдорожча ме- даль «За взяття Берліна». А ще ж була Прага. Одне слово, пізно почав, але навоюватися встиг. Зброю взяв у руки, тепер уже мисливську, замолоду, десь на по- чатку 50-их. Півста років не розлу- чається з улюбленою «Іжевкою» (ІЖ-12). До полювання прилучив синів Андрія, Максима і Миколу. Розповідали знайомі мисливці: Юхимович не «стоячий» влучник, на ходу, як й інші. За багатою здо- биччю не гониться, насолода в са- мому процесі. Минулого серпня в день відкриття на пернату дичину вцілив качку. Розпитую, чи не заважають при стрільбі окуляри, і чую у від- повідь: «А я без них обходжусь». До речі, зуби – всі свої, без втрат. Кому дякувати? Фізкультурі? Генам? Вдачі веселій? Певно, всього потроху тут зібралося. А може, рибальству і мисливству? Коли був у лікарні? Не пам’ятаю. Знаю точно, що давно. Дієт і об- межень у харчуванні не відає. До мене йшов з фотознімком і запашними яблуками із власно- го садка пішки. Чому не автобу- сом? А скільки тієї дороги – три кілометри! Віталій ПРОШИН Спочатку у Жашкові, а потім у Березиному він у складі команди «ястребків» охороняє цукровий завод, підтримує порядок, вилов- лює зрадників, які співробітнича- ли з окупантами, поліцаїв. Петро Михайлович пригадує: «Мені вже було 17 років. Тому два місяці я був у селі заступником команди- ра винищувального загону. Зброї було море. Ми, по суті ще хлопча- ки, пострілювали з чого хотіли. А 15 травня із двома своїми товари- шами пішли до Буцького військко- мату і попросилися добровільно в армію. За два дні сформували команду у складі 20 осіб, і відпра- вили нас пішки у Білу Церкву. Там нас уже паровозом відправили на Київ, а потім на Москву. У підмос- ковному місті Дубно пройшли мі- сячні курси і – на фронт, мене на Другий Білоруський». Першим випробуванням для молодого бійця стало форсу- вання річки Березина у складі 369-ої стрілецької дивізії. В ході визволення Польщі юнак отри- мав перше поранення і конту- зію. Одужання, запасний полк, короткі курси – і присвоїли йому дві лички, бо мав же сім класів освіти, та й призначили коман- диром відділення. А в ньому по- повнення з Білорусії – дорослі та зрілі чоловіки, здебільшого білоруські партизани. «То я там і не командував, почувався проти них пацаном, – каже ветеран, – командували вони самі собою». Але коли надійшли на озброєн- ня крупнокаліберні кулемети, то освіта юному командиру вже стала у пригоді. Калібр ствола складав 12,7 міліметра, кулі про- бивали бронетранспортери. На взвод припало чотири такі куле- мети і автомашина. 17 січня взвод брав участь у боях за Варшаву. Двічі довело- ся переправлятися через Віслу, спочатку під Варшавою, а потім під Торунем. Багато солдатів на- ших там полягло. За форсуван- ня Одера його нагородили ме- даллю «За відвагу». «На території Німеччини з’явились нові клопоти, – роз- повідає далі ветеран. – Справа в тому, що наші бійці на початку були сповнені гнівом і прагнен- ням помсти. І тільки наказ Ста- ліна щодо покарання аж до роз- стрілу за мародерство і насилля зупиняв мутні хвилі озлоблення. «У боях під Берліном довело- ся зустрітися віч-на-віч із власів- цями, які воювали проти Радян- ської Армії. Йшли вони на нас із криками «Ура!», довелося ви- кликати навіть протитанкові гар- мати. Змели ми їх, але ж гірко як, коли свої воюють проти своїх! Цей бій для нас був останнім», – підсумовує Петро Михайлович. А ще була незабутня зустріч на Ельбі. На неї радянські воїни і союзники прийшли зі зброєю. Але через хвилину її відкинули і браталися. Додому ветеран повернувся аж у серпні 1947 року. Микола КОСТЕЦЬКИЙ, Леонід ТУМЕНКО • звитяга • Такі вони, фронтовики • Дорогами війни Чотири медалі «За відвагу» Андрона Руденка Мисливець фронтового призову Він справжній у всьому. Війну згадує небагатослів- но, без вдаваного пафосу. Із суворою солдатською прямотою, де ні додати, ні відняти: все, як було… і без згадування власної персони. І хоч мисливець та рибал- ка заповзятий, на відміну від «братів» по пристрасті, про здобич, яка трапилася, не фантазує. І за півсто- ліття в школі учителем фізкультури про досягнення – ні слова, хоча серед його вихованців були і майстри спорту, люди знані, шановані. Гірко як, коли свої воюють проти своїх Віктор Чорнолих із сином Миколою на зимовому полюванні. І трофей – заєць «Вставай, страна огромная. Вставай на смертный бой!». Слова ці сполохом вдарили у серце кож- ного. І люди встали, кинули все і пішли у безсмертний бій. Із невеличкого сільця Буда Орловецька, що наче сховалось від світу у крутих яругах, на поклик відгук- нулось майже триста осіб. За рідну землю половина з них полягла на чужині. Данилу Погрібному пощастило. Він живим повернувся додому. Та не просто фронто- виком – а Героєм Радянського Союзу. Нині у селі куток Гончарівка названий вулицею Да- нила Погрібного. Його ім’я носить і місцева школа. Села Кислин і Червоний Кут, де проживала в окупа- ції сім’я Щедрових, звільняли двічі – перший раз 7 січня 1944 року, а потім у ході Корсунь-Шевченків- ської операції остаточно 8 березня. На старій фото- графії Петро виглядає ще підлітком, повним енергії і бажання допомогти у відновленні мирного життя.
10 8 травня 2013Молодь Черкащини №19 ситуація Годувальниця чи товар? Якщо, реформуючи АПК, стави- ти за завдання тільки досягнення мети – високорентабельність виробництва, що задовольняє потреби населення в основних продуктах харчування, – то не потрібно ламати довго голову, а ухвалювати рішення про привати- зацію землі. Протягом 5-10 років, пройшовши через 2-3 спекулятив- ні оборудки, земля врешті-решт опиниться у руках «ефективних власників» (переважно інозем- них), які на щедрому українському чорноземі будуть виробляти ба- гато дорогої, високорентабельної продукції. Велика ймовірність того, що сільське господарство України у такому разі буде колоніальним придатком іншої високорозвиненої економіки, а чисельність зайнятих у цьому секторі не перевищить 300-500 тис. найманих працівни- ків. Вся земельна рента при цьому (а це не менше 3 млрд. дол. США на рік) буде йти власникам землі. Соціальні та політичні наслідки цього рішення краще не коменту- вати. А от стратегія сільського гос- подарства України полягає у до- сягненні та реалізації експорт- ного потенціалу продовольства в обсязі не менше 100 млрд. дол. США на рік. Україна може та повинна позиці- онувати себе насамперед як поста- чальник продовольства на світовий ринок. Причому продовольства, яке відповідає найвищим екологічним стандартам. Модель майбутнього сільського господарства України вже з’являється: це такі сільгосп- підприємства як «Агроекологія» Полтавської, «Агро-Союз» Дніпро- петровської області, «Відродження» Черкаської областей та ряд інших. Середньостатистичний гектар української ріллі здатний давати товарної продукції рослинництва і тваринництва не менш як на 3 тис. дол. щорічно, а з урахуванням її переробки – 6 тис. дол. у розрахун- ку на 1 га або не менше 250 млрд. дол. по країні. Що робити? В Україні бачиться наступний варіант вирішення земельного питання, розвитку агропромис- лового виробництва, отже, і долі держави та її громадян. Перше Парламент країни ухвалює рішення про викуп у державну власність земельних паїв у селян за єдиною для України і справед- ливою ціною. Наприклад, один земельний пай (приблизно 3 га) можна оцінити в сумі, еквівалент- ній 5 тис. дол. США або приблизно 40 тис. грн. Друге П’яту частину від вартості земель- ного паю – 8 тис. грн. слід зарахову- вати на особовий рахунок продавця землі, якою він може розпорядитися на свій розсуд. А решта 32 тис. грн. перераховуються на його ж особо- вий рахунок, але в спеціально ство- реному державному Земельному фонді. Третє Кожен колишній власник зе- мельного паю або його спадкоє- мець протягом п’яти років має пра- во один раз узяти кредит із цього Земельного фонду в сумі до 500 тис. грн. на строк до 30 років під 1% річних і використовувати його тільки на наступні цілі: а) будівництво власного будинку в будь-якому місці того адміністра- тивного району, де знаходився зе- мельний пай; б) на розвиток власного бізнесу в тому районі, де знаходився зе- мельний пай; в) на будівництво будинку і роз- виток бізнесу одночасно. Четверте Виплата відсотків за обслугову- вання кредиту перші 5-7 років йде за рахунок коштів, що залишилися на особистому рахунку продавця земельного паю у Земельному фонді. У тому випадку, коли позичаль- ник бере кредит для будівництва індивідуального житлового будин- ку, на державному рівні виносять наступні рішення: а) безкоштовне надання у влас- ність земельної ділянки під будів- ництво житла до 0,25 га; б) забезпечення інженерною інфраструктурою забудовника проводиться за рахунок енерго-га- зо-водопостачальних організацій або бюджету; в) у разі, якщо у забудовника на- роджуються діти, розмір кредиту зменшується на 20% від його пер- винного розміру з народженням кожної дитини; г) на термін будівництва житла (3 роки, наприклад) вводиться мора- торій на повернення тіла кредиту. П’яте Головне питання – де взяти ко- шти на викуп землі у селян і їх кредитування? Розрахунки по- казують, що протягом 5 років для Земельного фонду буде потрібно близько 80 млрд. дол. щорічно. У бюджеті грошей недостатньо, зо- внішні позики брати небезпечно. Найнадійнішим джерелом є вну- трішнія позика у Національного банку України (фактично за раху- нок грошової емісії). Інфляції при цьому побоюватися не варто, по- заяк гроші підуть не на споживан- ня, а на розвиток. Шосте Ставши власником сільськогос- подарських земель, державний уповноважений орган (можливо, Земельний фонд) здає її на трива- лий термін в оренду сільгосптова- ровиробникам, які забезпечують ефективне виробництво продукції рослинництва і тваринництва. Од- ночасно для всіх сільгосптоварови- робників можна ввести єдиний сіль- ськогосподарський податок (у формі орендної плати), який не повинен пе- ревищувати 10% від розрахункової вартості вирощеної продукції. Дар’я ЧЕПУРНА На сьогодні значна частина на- селених пунктів перебуває за ме- жею демографічного відтворення. Занепад українського села не лише загострює соціально-еконо- мічні та демографічні проблеми, а й дедалі більшою мірою загрожує національній безпеці країни як не- залежної держави. Екологічно необґрунтоване ве- дення сільськогосподарського виробництва призвело до зна- чних втрат гумусового шару ґрун- ту, розвитку ерозійних процесів, збільшення площ кислих і засоле- них ґрунтів, зменшення вмісту по- живних речовин та корисної мікро- флори, забруднення залишками пестицидів, важкими металами, радіонуклідами. Якщо і надалі така тенденція збережеться, то в недалекому майбутньому наша благодатна земля родитиме виключно хімічну сільськогосподарську продукцію, непридатну для харчування. Що, на мій погляд, потрібно зро- бити в галузі сільського господар- ства, щоб зняти політичну напругу в суспільстві і гостре питання так званих неперспективних сіл і про- довольчої безпеки в країні? Треба кардинально змінити систему гос- подарювання на селі. Сьогодні на селі практично є два господарі: сільський голова та орендатор земельних паїв і майна жителів цього села, до якого часто сільський голова звертається по матеріально-фінансову допомогу. Вважаю, що для одного села двох господарів забагато. В селі, як і в державі, повинен бути один господар. Сільський голова (пре- зидент села) повинен нести всю повноту відповідальності за всі напрямки роботи на селі: навко- лишнє середовище, сільськогос- подарське виробництво, соціаль- но-економічний розвиток села, освіту і спорт, медицину, культуру • на перехресті думок Після того як українські олігархи скупили за безцінь більшість промислових підприємств та об’єктів інф- раструктури, дійшла черга і до землі. Протиправність та аморальність цієї афери, катастрофічність її на- слідків очевидні. Ліберальна модель економічного розвитку країни критично відбилася як на соціально-економічному розвитку села, так і стані земель сільськогосподар- ського призначення. Україна: шість кроків для АПК і побут. Для практичної реаліза- ції цих напрямків роботи потрібні дуже великі суми коштів. Ці кошти повинна собі заробити сама гро- мада села шляхом утворення на базі реорганізованих сільських і селищних рад багатофункціональ- них комунальних кооперативів з виробництва, переробки і реалі- зації сільськогосподарської про- дукції. Держава замовляє комуналь- ним кооперативам сільських і се- лищних рад виробництво сільсько- господарської продукції. Земельні й майнові паї селян не можуть бути продані або по- даровані не членам громади села. Землі і майно комунальних коопе- ративів сільських і селищних рад з виробництва, переробки і реаліза- ції сільськогосподарської продукції не можуть передаватися банкам під заставу. Покладання виробництва сіль- ськогосподарської продукції на новоутворену організаційну струк- туру на селі – це єдиний вихід із глухого кута, в якому опинилося село і його сільськогосподарське виробництво. Бо сама сільська громада з колективним обробітком землі є рушійною силою прогресу. Бо сільське господарство громади – це не тільки виробництво, але й спосіб життя. Самостійна самоврядна грома- да (далі громада) – це низова адмі- ністративно-територіально-еконо- мічна одиниця, яка утворюється на базі реформованої сільської (се- лищної) ради зі спеціальним ста- тусом, який визначається законом України і громадою. Держава по- кладає на громаду ряд обов’язків, але в той же час практично не втручається у її внутрішні справи. Найвищим органом влади гро- мади є її сход. Вищим органом сходу громади села (селища) є її районний сход, а найвищим орга- ном – республіканський сход-віче. Виконавчим органом громади є її виконком, який обирається сходом на 2 роки. Голова громади одно- часно стає ї головою виконкому реорганізованої сільської (селищ- ної) ради. Сход громади села збирається в міру його необхідності, районний сход – щоквартально, обласний два рази нарік, сход-віче – щороку. Сходи районної і обласної громад мають право законодавчої ініціа- тиви. Рішення республіканського сходу-віче оформляються Верхо- вною Радою України та Урядом у вигляді законів, декретів і поста- нов. В перші десять років своєї діяльності громада села (селища) звільняється від сплати податків. Для прискореного виведення сільських (селищних) громад на якісно новий рівень їх розвитку і рівень життя треба 2013-2023 роки оголосити десятирічкою від- родження села. «Реформа місцевого самовря- дування спрацює тоді, наголошує Віктор Федорович Янукович, коли вона буде чітко зорієнтована на зростання добробуту людини, зміцнення економічного потенціа- лу територіальної громади». Саме утворення самостійних самовряд- них громад на базі реформованих сільських і селищних рад стовід- сотково відповідатиме ініціативам Президента. Створення комунальних сіль- ських і селищних рад з вироб- ництва, переробки і реалізації сільськогосподарської продукції мобілізує наявну робочу силу на селі для роботи як у сільськогос- подарському виробництві, так і у реалізації будівничих процесів у сільських населених пунктах. Створення нових робочих місць дасть можливість значно підвищи- ти фінансову спроможність органів місцевого самоврядування. Велику роль у поверненні части- ни сільських жителів з міст України та із-за кордону відіграло б будів- ництво в кожній області показових агромістечок, план будівництва яких треба було б довести всім банкам, які зареєстровані на Укра- їні, і провести за рахунок чистого їх прибутку. В часи світової кризи наша держава рятувала чомусь банки, а не виробництво. Сьогод- ні рятувати треба село. І рятува- ти його належить всіма силами, в тому числі і за рахунок коштів банків. «Борг платежем красен», говорять в народі. Створення комунальних коопе- ративів виведе сільські та селищні ради (самостійні самоврядні гро- мади) з режиму пасивного чекан- ня отримання державних коштів – у режим активного колективного цілеспрямованого господарюван- ня на власній землі, виведе про- дукцію громад на Європейський цивілізований ринок. Вношу пропозицію голові ОДА Сергію Тулубу: ініціюйте перед Президентом та Кабміном Укра- їни запровадити пілотний проект з реалізації рекомендованої вище концепції господарювання на селі. Віталій ТЕРЕС, президент ГО «Союз виробників органічної продукції» Крок один, але важливий
118 травня 2013 Молодь Черкащини №19 – Володимире Михайловичу, на порозі свято зі сльозами на очах. 9 травня 1945 року світ вільно видихнув. Цей день на- вічно у пам’яті поколінь. – Хотілося б. Вітаю із Днем Пе- ремоги всіх черкащан, а в першу чергу – учасників бойових дій, учасників війни. Перед ними ми в боргу неоплатнім. Здоров’я вам, людської поваги, синівської та внуківської вдячності. Якщо забудемо батьків, дідів, то хто ж ми тоді? – Степом, степом, йшли у бій солдати… – За перші два місяці Великої Вітчизняної війни із Черкащини пішли на неї 150 тисяч вірних си- нів своєї землі. А загалом у жор- стокі роки взяли зброю близько 300 тисяч. – Мати, мати, стала коло хати… – Повернулися з фронтів тіль- ки 150 тисяч. – Половина села гуляє, по- ловина в землі лежить. – Так, гіркі ці цифри. Та й не- зручно це називати цифрами, адже за кожною – людське жит- тя, недоспівана пісня, недоціло- вані уста. – Війна називає своїх героїв… – Черкаська земля славна своїми звитяжцями. Вона на- родила 159 Героїв Радянського Союзу. А Іван Черняховський, відомий командувач із Окса- ниного Уманського району та Іван Степаненко, безстрашний льотчик із Нехайок Драбівсько- го району, відзначені найвищою нагородою Радянського Союзу двічі. А груди воїна-фронтовика із Буди Орловецької Городищен- ського району Андрона Руденка прикрашають чотири медалі за відвагу, стількома ж нагородже- ний Іван Галушка із Канева. В історії залишилось ім’я Кузьми Дерев’янка, Героя України із Ко- сенівки Уманського району. Це він поставив останню крапку у протоколі про безумовну капіту- ляцію Японії. – Не можемо забути і про партизанів. – У нашому краю діяло 29 партизанських загонів. Ними керували брати Савченки, Па- льоха, Дубовий. Діяли також на теренах області 55 підпільних груп, зокрема досить відомі «ко- мітет-103» у Корсуні-Шевчен- ківському, а в Смілі не давав спокою загарбникам підпільник Юрій Атамановський. – Прийшли фронтови- ки після того як «майскими холодными ночами, отгремев, закончились бои», і взялися за мирну працю. Безстрашні розвідники, артилеристи, пі- хотинці очолювали колгоспи, підприємства, та й просто тру- дилися. – Бо не працювати просто не можна було. Страшенна роз- руха, злидні вимагали трудової звитяги. І повний кавалер орде- нів слави, робітник Смілянського машинобудівного заводу Мак- сим Величко стає Героєм Соці- алістичної Праці. До речі, його бюст незабаром відкриє Алею Слави в Черкасах. – Довгі-довгі роки радянська влада забувала про солдат- ських вдів, на долю яких випа- ло велике горе. – Сьогодні про них не забуває- мо. На жаль, залишилося їх жи- вими 1166. – Дивно та й годі. Героїв стає все більше й більше. Але ча- сом вони «липові». Просидів усю війну на горищі, а тепер брязкотить медалями і роз- повідає про подвиги. А інший, опікшись гарячою кашею, каже, що в танку горів. – Болюча тема. Але вона при- сутня. – З цього приводу анекдот про анкету. У війну один із братів був у партизанах, дру- гий – у поліцаях. Так той дру- гий став першим секретарем райкому компартії, а перший – з вилами у колгоспі ходив. По- їхав перший до другого в гості: – Як так? Ти ж в анкеті пи- сав, що в тебе брат-поліцай? – Аякже! А я писав, що в мене брат партизан. – Народ правильно підмічає. – Із плином часу по-іншому читаємо історію Другої світо- вої війни. На жаль, Велика Ві- тчизняна залегендована, мі- фологізована. Приміром, уже не віримо, що маршал Жуков був маршалом Перемоги. Бо перемога здобута мільйона- ми невмотивованих жертв. А «чорносвитники», яких убито за околицею рідного села. Ки- дали їх у бій непереодягнених, без зброї. – Важко не погодитись. Ціну за перемогу покладено високу. Там і життя штрафбатників, яких гнали часто на безглузду смерть горезвісні загороджувальні за- гони. – Які теж серед ветеранів- бійців. А ветеранами назива- ють тих, хто з 22 червня 1941 року дійшов з боями під стіни рейхстагу. Але частенько ба- гато примазаних до цього ви- сокого звання. – Є й таке. Та знаю Сергія Вансяцького та Михайла Об- разцова, які воювали 1418 днів і ночей. Низький уклін їм та всім їхнім побратимам. На Черкащині ще живуть 5987 учасників бойо- вих дій. Зі святом! – Ви ще такий молодий, а на чолі ветеранської організації. – Молодий, та битий. На мою долю випала афганська ві- йна. Сьогодні про неї говорять по-різному. А тоді я виконував інтернаціональний обов’язок, командував мотоманевровою групою. Бачив рани, смерть, як кажуть, нюхав порох. – Ви очолюєте обласну ве- теранську організацію, пред- ставте її сили і можливості. – Ми наймасовіша і найпопу- лярніша громадська організація. У наших рядах 564 тисячі авто- ритетних людей, об’єднаних у 28 міських і районних осередках. Їх сила і вплив у тому, що вони діють у всіх населених пунктах. Первинних ланок у нас 842. Така структура дозволяє опікуватися долею практично кожного вете- рана. – Не голосно сказано це. Адже які можливості у цих формувань? – Ви торкнулись ключової про- блеми. У зв’язку із докорінною зміною власності і виробництва постало питання щодо пошуку партнерів для дійової співпраці. Найперше зорієнтували вете- ранські організації на співпра- цю із сільськими, селищними, районними і міськими радами, зацікавленими у плідній взаємо- дії. Другим кроком стали угоди із нинішніми підприємствами, організаціями, установами, ке- рівники яких з розумінням став- ляться до загальнолюдського обов’язку допомагати людям по- хилого віку. Словом, кожну вете- ранську організацію підвели під надійний дах над головою. Адже більшість ветеранів мало захи- щенні – вони найбільше вразли- ві, хворіють, потребують матері- альної підтримки, ідуть із життя. А за цим матеріальні затрати та міра нашої людяності. – Окрім альтруїстичних по- рухів, є очевидно й інші? – Звичайно, адже у демогра- фічних розкладах населення об- ласті на ветеранів припадає 41 відсоток. Від них багато в чому залежить і формування депу- татського корпусу, і громадської думки людей з багатьох життєво важливих питань. А ще б я на- голосив: вони, маючи активну життєву позицію, є оберегами морального і духовного здоров’я громад. – Які пріоритети захищають сьогодні ветеранські організації? – Їх три. На чільному місці по- шук разом із місцевою владою ресурсів для захисту інтересів та потреб ветеранів. І такі мож- ливості реальні: спонсорська безкоштовна медична допомо- га тяжкохворим, забезпечення інвалідними візками, слуховими апаратами, зубопротезуванням тощо. Тут не сторонні й обласна рада, і ради всіх рівнів. А ще ми поставили за мету підтримати розвиток волонтерського руху молоді. Дуже важливий напрямок – участь ветеранів у героїко- патріотичному вихованні. Тут основні зусилля спрямовані на забезпечення правди про Вели- ку Вітчизняну війну. Попереду 70-річчя Великої Перемоги, а перед ним теж значна пам’ятна дата – 70-річчя Корсунь-Шев- ченківської битви. Ветерани не сприймають перекручувань іс- торії, приниження ролі здобутої неймовірною цінною Перемоги, проявів неповаги до святинь – поховань полеглих. Час увікові- чити і тих учасників бойових дій, які пішли із життя у повоєнний період. У своєму блуканні укра- їнці дійшли вже до того, що і відзначення Корсунь-Шевченків- ської битви, яку гордо називали другим Сталінградом, стало не державною, а подією місцевого значення. Все це потрібно ви- правити. Якщо у наших душах згасне пам’ять про своїх дідів, прадідів, то ким же будемо ми? І нарешті ми візьмемо під свій патронат реставрацію і заміну пам’ятників, які символізують Велику Вітчизняну війну. Про- граму з цього питання Уряд пла- нує прийняти у першому кварта- лі цьогоріч. – А скільки ж залишилось живих фронтовиків? – Тих, хто з гвинтівкою у руках ішов в атаки, виганяв ворога із нашої землі, в області залиши- лось зовсім обмаль – чотири тисячі. Ці люди відходять, я б сказав образно, батальйонами. Судіть самі: у 2011 році їх було вісім тисяч. – А як влада ставиться до ве- теранів? – Як до визволителів. За ініціа- тиви голови обласної державної адміністрації Сергія Борисовича Тулуба тільки за останні роки ви- дано тисячі рецептів, за якими ветеранами одержано безкош- товні ліки. Штучні кристалики поновили зір, слухові апарати повернули слух. На нещодавній зустрічі ми подякували Сергію Борисовичу за те, що активізу- вався волонтерський рух в об- ласті. На виконання обласної програми, що тільки-но прийня- та – «Щодо увічнення пам’яті про події Великої Вітчизняної війни та пошуку і упорядкуван- ня місць поховань жертв війни». На озвучену проблему ухвалено конкретні рішення. – Останнім часом часто гу- димо радянські часи. Але ж тоді військово-патріотичне ви- ховання було пріоритетним. – Нині цю форму роботи по- вертаємо. Молоде покоління має пам’ятати, що ніхто не за- бутий, ніщо не забуте. Допоки із належними почестями не по- хований останній солдат, доти війна не закінчена. Тому великі сподівання покладаємо на юних пошуковців. Бо повторюся: якщо забудемо батьків, дідів, то хто ж ми тоді? – І вас зі святом. – Дякую. • Брейн-ринг Володимир ВЕРЕТІЛЬНИК, 1948 р. н., Вище командне червонопрапорне училище прикордонних військ, полковник, голова Черкаської обласної ради ветеранів, нагороджений орденом Богдана Хмельницького ІІ ступеня Леонід Туменко, журналіст У червоному куті У синьому куті ФотогостяперіодувійнивАфганістані ФотоБаженаФЕДОРОВА назустріч людям Перед вами в боргу неоплатнім
12 8 травня 2013Молодь Черкащини №19 • Новий рівень профорієнтир • профорієнтир • профорієнтир Ліцензія АД № 072885 вид. Мін. освіти і науки, молоді та спорту Укр. від 16.10.2012 р. МОЛОДШИЙ СПЕЦІАЛІСТ (державна та контрактна форма навчання) Денна форма навчання на основі базової та повної загальної середньої освіти Назва спеціальності 9 кл. 11 кл. термін навчання термін навчання Обслуговування програмних систем і комплексів (технік-програміст) 3 р. 10 м. 2 р. 10 м. Комп’ютерна обробка текстової, графічної та образної інформації(технік-технологвидавничо-поліграфічноїсправи) 3 р. 6 м. 2 р. 6 м. Обслуговування таремонтавтомобілів і двигунів (механік) 3 р. 10 м. 2 р. 10 м. Землевпорядкування (землевпорядник) 3 р. 10 м. 2 р. 10 м. Зварювальне виробництво(технік-технолог) 3 р. 10 м. 2 р. 10 м. Декоративно-прикладне мистецтво(художник-виконавець, керівникаматорськогодитячогоколективу(гурток,студія)) 3 р. 10 м. 2 р. 10 м. Дизайн середовища (художник-конструктор) 3 р. 10 м. 2 р. 10 м. Дизайн одягу (художник-конструктор) 3 р. 10 м. 2 р. 10 м. Архітектурне проектування та внутрішній інтер’єр (технік-проектувальник) 3 р. 10 м. 2 р. 10 м. Перукарське мистецтво та декоративна косметика 3 р. 6 м. 2 р. 6 м. Денна форма навчання на основі диплома кваліфікованого робітника Назва спеціальності Термін навчання Обслуговування програмних систем і комплексів(технік-програміст) 1 р. 10 м. Комп’ютерна обробка текстової, графічної та образної інформації (технік-технолог видавничо-поліграфічної справи) 1 р. 6 м. Зварювальне виробництво (технік-технолог ) 1 р. 10 м. Обслуговування та ремонт автомобілів і двигунів(механік) 1 р. 10 м. Перукарське мистецтво та декоративна косметика 1 р. 6 м. Дизайн (художник-конструктор) 1 р. 10 м. Заочна форма навчання на основі повної загальної середньої освіти Назва спеціальності Термін навчання Дизайн (художник-конструктор) 3 р. 6 м. Обслуговування програмних систем і комплексів(технік-програміст) 3 р. 6 м. Землевпорядкування (землевпорядник) 3 р. 6 м. ПІДГОТОВЧІ КУРСИ Проводяться з 8 липня 2013 року по 19 липня 2013 року Для вступників на основі 9 кл. – з математики, української мови, рисунку. на основі 11 кл. та диплома кваліфікованого робітника – з рисунку. РОБІТНИЧІ ПРОФЕСІЇ (державна форма навчання) Професія 9 кл. 11 кл. термін навчання термін навчання Електрогазозварник - 10 міс. Перукар(перукар-модельєр) 2 р. 7 міс. 10 міс. Оператор комп’ютерного набору - 10 міс. Флорист - 10 міс. ЧЕРКАСЬКИЙ ХУДОЖНЬО-ТЕХНІЧНИЙ КОЛЕДЖ Державний вищий навчальний заклад I рівня акредитації оголошує набір студентів на 2013 – 2014 навчальний рік ВСІ ПРИЇЖДЖІ СТУДЕНТИ ЗАБЕЗПЕЧУЮТЬСЯ ГУРТОЖИТКОМ Приймальна комісія працює за адресою: 18029 м. Черкаси, вул. Сумгаїтська, 13 Тел. (0472) 66-17-33 www.chtk.ck.ua e-mail chhtk@ukr.net ДЕРЖАВНИЙНАВЧАЛЬНИЙЗАКЛАД«МОНАСТИРИЩЕНСЬКИЙПРОФЕСІЙНИЙЛІЦЕЙ» Ліц.АВ№508265від06.12.2010р.вид.МОНУ НАБАЗІ9КЛАСІВ.Терміннавчання–3роки. Спеціальності: •Електрогазозварник,водійавтотранспортнихзасобівкатегорії«С»;•Тракторист-машиністс/г виробництва,слюсарзремонтуавтомобілів,водійавтотранспортнихзасобівкатегорії«С»;•Кухар,офіціант,бармен; •Кравець,закрійник;•Верстатникширокогопрофілю,водійавтотранспортнихзасобівкатегорії«С»;•Електромонтер, водійавтотранспортнихзасобівкатегорії«С»;•Продавецьпродовольчихтанепродовольчихтоварів. НАБАЗІ11КЛАСІВТАЮНАКІВЗВІЛЬНЕНИХВЗАПАСЗЗБРОЙНИХСИЛУКРАЇНИ.Терміннавчання–1,5роки. Спеціальності:•Електрогазозварник,водійавтотранспортнихзасобівкатегорії«С»;•Слюсарзремонтуавтомобілів, водійавтотранспортнихзасобівкатегорії«С»;•Кравець,закрійник;•Кухар,бармен;•Продавецьпродовольчихтане продовольчихтоварів. КУРСОВАТАІНДИВІДУАЛЬНАФОРМАНАВЧАННЯ Спеціальності:• Водійавтотранспортнихзасобівкатегорії«А»,«В»,«С»;• Тракторист-машиністс/гвиробництва, категорії«А»,«В»,«С»,«Д»,«Е»;•Електрозварникручногозварювання;• Електрогазозварник;• Слюсарзремонту автомобілів;•Верстатникширокогопрофілю(токар,свердлильник,фрезерувальник,шліфувальник);• Електромонтерзремонтутаобслуговуваннюелектроустаткування;• Кравець;•Закрійник;•Вишивальниця;•Кухар; •Офіціант;•Бармен;•Продавецьпродовольчихтоварів;•Продавецьнепродовольчихтоварів. Ліцейнадаєплатніосвітніпослугипоотриманнювищепереліченихпрофесійтапідвищення кваліфікаціїзаскороченимтерміномнавчаннядлявсіхвіковихкатегорійнаселення. Прийомнанавчанняздійснюється з1червня2013року. 19100,м.Монастирище,Черкаськаобласть,вул.Леніна,129, Телефонидлядовідок:(04746)2-10-83,2-12-62,http://proflyceum.ucoz.ru,e-mail:ptu25s@bira.ck.ua спеціаліст з євроремонту (штукатур, лицювальник- плиточник за німецькими технологіями); муляр-електрозварник; автослюсар-столяр; водій – автослюсар – елек- трозварник; водій-автослюсар; електромонтажник; оператор комп’ютера – секретар офісу; оператор комп’ютера – на- лагоджувальник – ремонт- ник комп’ютерної техніки. Проводиться попередній прийом документів від абітурієнтів (заява та оригінал свідоцтва про народження). ДНЗ «Черкаський професiйний лiцей» у 2013 році запрошує випускників 9-11 класів на навчання за спеціальностями: 18034, м.Черкаси, вул. Ярослава Галана, 13, тел. 45-92-43; сайт: www.profli.at.ua ЛіцензіїМОНУкраїниАБ№298123,АВ№443117,АВ№328466. З 21 липня 2013 р. ЧЕРКАСЬКИЙ МЕДИЧНИЙ КОЛЕДЖ ЗАПРОШУЄ НА НАВЧАННЯ ЗА СПЕЦІАЛЬНОСТЯМИ • Сестринська справа - термін навчання 4 роки • Лікувальна справа - термін навчання 4 роки • Фармація - термін навчання 3 роки • Медико-профілактична справа - термін навчання 3 роки 5 місяців • Лабораторна діагностика - термін навчання 3 роки • Сестринська справа - термін навчання 1 і 2 роки (денна форма) • Сестринська справа - термін навчання 2 роки і 5 місяців (денна форма) та 1 рік 5 місяців (вечірня форма) • Фармація - термін навчання 1 рік 6 місяців (денна форма ) • Фармація - термін навчання 2 роки (вечірня форма ) • Фармація - термін навчання 3 роки (заочна форма) • Сестринська справа - термін навчання 3 роки (денна форма), 4,5 роки (вечірня форма) • Лікувальна справа - термін навчання 3 роки • Акушерська справа - термін навчання 2 роки 5 місяців • Медико-профілактична справа - термін навчання 2 роки 5 місяців • Лабораторна діагностика - термін навчання 2 роки • Стоматологія ортопедична - термін навчання - 2 роки • Фармація - термін навчання 2 роки (денна форма), 2 роки 4 місяці (вечірня форма) 3 роки (заочна форма) Навчання проводиться за рахунок державного замовлення та за рахунок юридичних і фізичних осіб. Працюють підготовчі курси з біології, хімії та української мови для абітурієнтів після основної школи НА БАЗІ ОСНОВНОЇ ШКОЛИ (9 КЛАСІВ) НА БАЗІ ДИПЛОМА МОЛОДШОГО СПЕЦІАЛІСТА ПРИЙОМ ДОКУМЕНТІВ ВСТУПНІ ЕКЗАМЕНИ НА БАЗІ ПОВНОЇ ШКОЛИ (11 КЛАСІВ) 18000, м.Черкаси, вул.Хрещатик, 215, тел.(0472 ) 32-12-47, 35-24-80 З 1 липня 2013 року на денну, вечірню та заочну форми навчання Творчий екзамен з ліплення з 18 липня 2013 р. Ліц.СеріяАВ508963,вид.15.07.2011р.Мін.освітиінаукиУкраїни. Все ще сумніваєтеся в необхідності другої освіти? Тоді спробуйте детально проаналізувати свої службові обов’язки. Керувати компанією «з ро- зумом» неможливо без розу- міння багатьох механізмів. В арсеналі кожного керівника обов’язково мають бути зна- ння зі сфери цивільного, госпо- дарського, трудового й адміні- стративного права, економіки, меркетингу і навіть PR. Тому будь-якому топ- менеджеру не зашкодить під- кріпити базову освіту другою вищою. Брак спеціальних і вузько- спеціальних знань останнім часом особливо відчувають ке- рівники вітчизняних медичних установ. На відміну від захід- ної системи, де шпиталі й від- повідні управління очолюють менеджери, за плечами наших головлікарів, завідувачів від- ділень і чиновників від охоро- ни здоров’я, як правило, суто медична підготовка. На жаль, сьогодні в жодному з україн- ських вишів не можна вивчити нюанси застосування правових норм у сфері медицини. Тому одна з найбільш популярних сучасних тенденцій – вимога другого диплома, юридичного чи економічного, у сфері ме- дичного обслуговування. Щоб побудувати кар’єру в банківській сфері, недостатньо бути успішним фінансистом. Грамотно керувати грошовими потоками, обходячи підводні ка- мені у сформованій економічній ситуації, дуже і дуже складно. І тут не обійтися без хороших знань законодавчої бази, зо- крема, скажімо, фінансового права. А працюючи у відділі кре- дитування фізичних і юридич- Робота • і відпочинок Як краще працювати у вихідні Вихідні – той час, у який ми так праг- немо втекти з роботи. Але, на жаль, не завжди вдається жити так, як хочеться – доводить- ся сідати за комп’ютер і вмикати в собі офісний режим. Це не так просто, адже навколо – розпал відпочинку. Що ж, по- трібно зібратися з усіма своїми силами і почати. Правильний підхід до робо- ти під час вихідного допомагає значно зменшити стрес. Кілька завдань зовсім не означають, що відпустку зіпсовано, навпа- ки – іноді ви можете навіть не відчути роботу. Ми пропонуємо кілька порад, які допоможуть налаштуватися на правильний курс і підвищити ефективність. Прокидайтеся рано Чудовий спосіб – прокину- тися раніше за всіх, зробити свою роботу, а далі поводити- ся, як нічого і не було. Скла- діть план, поставте будильник і дотримуйтеся свого настрою. Якщо у вас роботи на три годи- ни – прокиньтеся о 6-ій ранку, зваріть собі чашечку кави і по- тихеньку вирішіть усі робочі пи- тання. Навіть якщо зробити це буде непросто – все ж краще пожертвувати кількома годи- нами сну, зате не пропустити вечірку! Працюйте у перервах Спробуйте працювати на фуд-брейках. Якщо ви перебу- ваєте в одному просторі – від- ведіть кілька годин за графіком протягом дня. Наприклад, з 9:00 до 10:00, з 12:00 до 13:00, з 15:00 до 16:00. Цей спосіб діє тільки на тих, хто чітко може до- тримуватися плану і зможе не засиджуватися за комп’ютером довше за необхідне. Займайтеся приємними справами між роботою Якщо ваша робота передба- чає 8-годинний робочий день, тоді намагайтеся відволіка- тися на цікаві вам речі – між іншим дивіться серіал, робіть щось руками, приберіть у при- міщенні, врешті-решт. Так день пробіжить швидше, а в результаті зроблено буде зна- чно більше й ефективніше! Не думайте про роботу у вільний час Між робочими годинами на- магайтеся не думати про ро- боту – почуватиметеся краще і безтурботніше. Займайтеся своїми справами і тільки за дзвінком будильника вмикай- те офісний режим. Вимикайте комп’ютер Щойно закінчили роботу, виходьте з онлайну і на повну насолоджуйтеся життям ви- хідного дня. Забудьте про ро- боту, помедитуйте 10 хвилин, «відключіться» і беріть від від- починку якнайбільше! Кому потрібна друга освіта? них осіб, доведеться складати контракти і вичитувати доку- менти. У деяких випадках треба буде навіть перевіряти їхню від- повідність прийнятим правовим нормам і обов’язково постійно відслідковувати появу нових за- конів. Останні доведеться спів- ставляти з чинними і проводити порівняльний аналіз. А от багато авторитетних ви- дань залучають до написання інформаційних матеріалів не тільки досвідчених письмен- ників, але й експертів – про- фесіоналів у тій чи іншій галузі знань: практикуючих юристів, психологів, економістів. Осо- бливо цінуються фахівці з кіль- кома вищими освітами, одна з яких базова профільна, напри- клад, журналістика, філологія. Інший же диплом дозволяє орі- єнтуватися в темі, компетентно висвітлюючи питання на сто- рінках журналів і газет. Таким чином, як можемо ба- чити, додаткова друга освіта – дієвий спосіб підвищення рівня професіоналізму практично для будь-якого фахівця. Най- більш популярна нині друга вища освіта – юридична. Потім ідуть бухоблік і аудит. Третє міс- це посідає менеджмент, потім – управління персоналом. При- чому вибирають їх найчастіше керівники підприємств і топ- менеджери, які мають «техніч- ну» чи «гуманітарну» базу. СторінкупідготувалаНаталіяПозднякова
138 травня 2013 Молодь Черкащини №19 Група «А» М Команда I В Н П М О 1 Десна (Чернігів) 24 16 7 1 38:13 55 2 Нива (Тернопіль) 24 13 7 4 34:18 46 3 Славутич (Черкаси) 25 13 6 6 34:21 45 4 Тернопіль 24 13 2 9 34:25 31 5 Скала (Стрий) 24 9 7 8 21:20 34 6 Реал Фарм (Южне) 25 8 8 9 26:34 32 5 тур (4 травня) Скала – Славутич 1:2 Десна – Нива 0:0 Тернопіль – Реал Фарм 2:1 Футбол. Чемпіонат України. ІІ ліга станом на 6 травня спорт 1/2 фіналу. Перші матчі (1 травня) Уманьферммаш (Умань) – Зоря (Білозір’я) 4:1 Ураган (Кривоносівка) – Ретро (Ватутіне) 1:2 1/2 фіналу. Другі матчі (8 травня) Зоря (Білозір’я) – Уманьферммаш (Умань) Ретро (Ватутіне) – Ураган (Кривоносівка) Початок матчів о 16:00 Футбол. Кубок області 1 тур (4 травня) Ураган (Кривоносівка) – Пальміра (Золотоніський р-н) 2:1 Наша Ряба (Катеринопіль) – Авангард (Монастирище) 5:1 Ретро (Ватутіне) – Уманьферммаш (Умань) 1:2 УТК-Ятрань (Уманський р-н) – Олімп (Кам’янка) 3:0 Колос (Вільшана) – Зоря (Білозір’я) 1:2 Канів – Спартак (Золотоноша) 1:2 Футбол. Чемпіонат області. Вища ліга 1/2 фіналу (29-30 квітня) Зоря-2 – Дахнівка 3:2 Цетус – Артанія 5:2 Фінал (9 травня, 13:00) Зоря-2 – Цетус м. Черкаси, Центральний стадіон Футбол. Кубок Черкас СторінкупідготувавОлегКУКСА • Карате Не без нагород Близько 500 учасників зі- брав цьогорічний чемпі- онат України з традиційного карате, який відбувся в Кіро- вограді. Збірна Черкащини була складена зі спортсменів трьох команд – смілян- ських ДЮСШ «Олімп» та СК «Спарта» (тренер – Станіслав Ковбаса) та клубу з Черкас (Сергій Азаренков). В особис- тому заліку (вік 18-20 р.) перше місце в куміте та друге у фуко-го здобув Андрій Медух, третє (куміте) – Володимир Чеп (Сміла). Бронзові медалі (синхронне ката) у черкасців Богдана Бойка, Олек- сандра Кушнірука, Влада Росляка (вік 10-11 р.), смілян Євгена Синільника, Олександра Ратушного, Володимира Боковні (14-15 р.), Андрія Кугота, Віталія Кривди та Віталія Кулаженка (16-17 р.). У загальному заліку збірна Черка- щини показала п’ятий результат. Юрій ЗІМЕНКОВ Голи: В.Могилецький (22) – Д.Кошелюк (10), Р.Дацюк (50). «Славутич»: В.Юрчук, С.Таран, А.Монахов, Є.Тарасенко, І.Шишкін (М.Лисоконь, 28), Я.Захаревич, Д.Кошелюк, С.Рева (С.Панасенко, 57), С.Чеботарьов (О.Лобов, 90+3), Р.Дацюк, Є.Ушаков (С.Савченко, 64; В.Полянський, 89). Запасні: А.Ленчінков, О.Гринишин. Тренер: С.Пучков. Футболісти черкаського «Славутича» здобули важливу перемогу у Стрию і продовжують боротьбу за другий ря- док турнірної таблиці. У нелегкому ви- їзному поєдинку зі «Скалою» підопічні Сергія Пучкова виявилися сильнішими – 2:1. Поєдинки з командою зі Львівщини завжди складалися для «Славутича» непросто. Не стала винятком і звітна зустріч. У Стрию черкащани зіграли без двох ключових гравців – у Михайла Сергійчука травма, а Олег Тарасенко пропускав матч через перебір жовтих карток. Гості відразу взялися до справи і вже на 10-ій хвилині повели в рахун- ку: Дмитро Кошелюк з лінії штрафного майданчика обвідним ударом поцілив у кут воріт «Скали». Господарі відпові- ли ударом у поперечину Дмитренка зі штрафного, а в середині першого тай- му Могилецький, скориставшись не- узгодженістю черкаських захисників, відновив рівновагу. Наприкінці тайму суперники обмінялися небезпечними моментами. Зокрема, у «Славутича» міг забивати Ушаков, але пробив вище воріт. З перших хвилин другого тайму гос- ті знову пішли вперед і забили вдруге. Роман Дацюк вдало зіграв у штраф- ному майданчику «Скали» і відпра- вив шкіряну кулю в сітку. Після цього шанси забити мали обидві команди. У черкащан це міг зробити Ушаков, а у стриян – Цюцюра та Кайдарович. На- прикінці зустрічі гості залишилися вде- сятьох – за друге попередження з поля вилучили Євгена Тарасенка. Однак черкащани вистояли, до того ж у ком- пенсований час Дацюк міг збільшити перевагу «Славутича». • Футбол. Друга ліга «Скала» не встояла проти «Славутича» «Скала» (Стрий) – «Славутич» (Черкаси) – 1:2 • Афіша 11 травня (субота), 17.00 м. Черкаси, Центральний стадіон Чемпіонат України з футболу (II ліга) «Славутич» (Черкаси) – «Реал Фарм» (Южне) Вхід безкоштовний • Афіша 15 травня (середа), 17.00 Стадіон ФК «Зоря» с. Білозір’я Чер- каського р-ну Чемпіонат України з футболу серед аматорів «Зоря» (Білозір’я) – «Оболонь Бровар» (Київ) • Співчуття Федерація футболу Черкаської області глибоко сумує з приво- ду смерті ветерана черкаського футболу, колишнього голови конт- рольно-дисциплінарного комітету ФФЧО ДУШИНА Альберта Семе- новича і висловлює щирі співчуття його рідним та близьким. 23 команди, розділені на 4 групи, у перший день травня розпочали висту- пи в чемпіонаті України серед аматорів 2013 року. Черкащину в цьому турнірі представляють «Зоря» (Білозір’я) та «Ретро» (Ватутіне). Суперниками на- ших земляків будуть три представники Чернігівщини – «Авангард», ЮСБ та «ЛКТ-Славутич», а також «Оболонь Бровар» із Києва. До наступного етапу змагань вийдуть по дві найкращі команди з кожної гру- пи. • Футбол. Аматори «Зоря» та «Ретро» стартують в аматорській лізі • Дитячий футбол Головний приз поїхав до Червоної Слободи За участі чотирьох команд- переможниць попередніх етапів у Ватутіному відбулася фінальна частина обласних зма- гань на призи Клубу «Шкіряний м’яч» серед хлопчиків 2002 року народження. Не зазнавши жодної поразки, пер- ше місце посіла команда Червоно- слобідської ЗОШ №2 Черкаського району. Друге та третє місця у юних футболістів Черкаської ЗОШ №32 та Маньківського НВК. Команди-призе- ри, гравці та тренери нагороджені ди- пломами, призами та медалями. Переможець обласного турніру ві- зьме участь у Всеукраїнських зональ- них змаганнях, які відбудуться 15-16 травня в Чернігові. • Більярд Переміг смілянин Сорок учасників зібрав черговий турнір з більярду, який про- вела організація «Більярд Черкаси». Майже добу без перерви вони змага- лися за головний приз. У підсумку його володарем став Віктор Махно зі Сміли. Друге місце посів представник облас- ного центру Михайло Стариш, а третє розділили два більярдисти – Валерій Борозненко (Сміла) та переможець бе- резневого турніру Сергій Костюкевич із Черкас. Наступний турнір з більярду його ор- ганізатори запланували провести на- прикінці травня. Календар матчів (група 2) 1 тур. 1 травня 1. «Зоря» – «Ретро» (12.06) 2. «Оболонь Бровар» – «Авангард» – 0:0 3. ЮСБ – «ЛКТ-Славутич» - 0:2 2 тур. 15 травня 4. «Ретро» – «ЛКТ-Славутич» 5. «Авангард» – ЮСБ 6. «Зоря» – «Оболонь Бровар» 3 тур. 22 травня 7. «Оболонь Бровар» – «Ретро» 8. ЮСБ – «Зоря» 9. «ЛКТ-Славутич» – «Авангард» 4 тур. 29 травня 10. «Ретро» – «Авангард» 11. «Зоря» – «ЛКТ-Славутич» 12. «Оболонь Бровар» – ЮСБ 5 тур. 5 червня 13. ЮСБ – «Ретро» 14. «ЛКТ-Славутич» – «Оболонь Бровар» 15. «Авангард» – «Зоря» 6 тур. 19 червня 16. «Ретро» – «Зоря» 17. «Авангард» – «Оболонь Бровар» 18. «ЛКТ-Славутич» – ЮСБ 7 тур. 26 червня 19. «ЛКТ-Славутич» – «Ретро» 20. ЮСБ – «Авангард» 21. «Оболонь Бровар» – «Зоря» 8 тур. 3 липня 22. «Ретро» – «Оболонь Бровар» 23. «Зоря» – ЮСБ 24. «Авангард» – «ЛКТ-Славутич» 9 тур. 10 липня 25. «Авангард» – «Ретро» 26. «ЛКТ-Славутич» – «Зоря» 27. ЮСБ – «Оболонь Бровар» 10 тур. 17 липня 28. «Ретро» – ЮСБ 29. «Оболонь Бровар» – «ЛКТ-Славутич» 30. «Зоря» – «Авангард» фотозсайтуwww.slavutich.ck.uaфотонаданеорганізаторамитурніру
14 8 травня 2013Молодь Черкащини №19 Щ жіноча лірика Ще ніби вчора Ірі все здавалося безхмар- ним та життєрадісним: улюблена робота в ту- ристичному агентстві, гарна зарплатня, коха- ний хлопець. Життя в чужому місті надихало на нові ідеї та думки… Хотілося жити… Той туманний січневий понеділок заклав у душу дівчини якийсь страх. Прокинулася Іра від нестерпного болю в нозі (таке траплялося один-два рази на півроку після страшної аварії, в яку Ірина потрапила, коли їй було ще 18 ро- ків). Звичний препарат німісіл уперше дав збій: нога припинила боліти, але час від часу трохи нила. Годинник ви- мальовував четверту ранку. На роботу треба виходити о сьомій. ...Дитинство Іриші не можна назвати легким. Батько, Марцін, поляк за поход- женням, покинув родину, поїхавши до Гданська на батьківщину, коли дитині було лише 5 років. Мати, безмежно лю- блячи чоловіка, з яким навіть не була в офіційному шлюбі, покинула малу Іру на бабусю, поїхавши до Польщі. Отак Іру і виховувала бабуся, часто порада- ми допомагала сестра матері Леся, рід- на тітка дівчини. Батька Іриша бачила раз на 3-4 роки. Мати приїжджала час- тіше, але надовго не затримувалася. Там, у Гданську, Катерина (матір Іри) народила ще одну дитину – хлопчика, якого на Полтавщині за 10 років бачили лише кілька разів. Друзів Іра мала багато, незважаючи на те, що часто і довго не гуляла, чи- таючи та вивчаючи туризм і економіку. Найближчими друзями були Міла, по- друга, яку Іриша знала ще з дитинства, і двоюрідний брат Олександр, син тітки Лесі, який замінив Ірі рідного брата та став надійною опорою в житті. Мрія про туризм у дівчини народила- ся у розмовах з тіткою Лесею, яка за професією була викладачем туризму. Звичайно, залишитися у Полтаві та вступити до університету, де працюва- ла тітка, Ірі було б набагато легше. Але світле майбутнє, до якого прагнула ді- вчина, не могло починатися так просто: Іра хотіла жити в столиці, де перспек- тив за її спеціальністю було більше, ніж у рідній Полтаві. Закінчивши школу зі срібною медал- лю, Іра успішно вступила на «бюджет» до Київського університету туризму. На третьому курсі, коли Іриші був 21 рік, вона познайомилася з Сергієм. Старший на рік, студент четвертого курсу факультету готельного господар- ства, спочатку не сподобався дівчині. Вони познайомилися на дні народ- ження однієї з нових подруг Ірини. – Хай, мала!.. – трохи брутальне, але з якоюсь упевненою ніжністю почула ді- вчина у розчинених дверях, сидячи на дивані великого балкона київської ба- гатоповерхівки. – Привіт, – відповіла Іра, запиваючи слова італійським вином. – Там скоро торт доїдять, а ти на ньо- го ще навіть не глянула. Може, прине- сти шматочок? – Дякую. Я бачила торт, просто вже так «натопталася», що на їжу і дивити- ся не можу, – сказала дівчина, посмі- хаючись вродливому Сергієві, який їй через це і не подобався. – Може, фестальчику чи еспумізан- чику, – запропонував хлопець, сідаючи на диван біля дівчини. – Та ні, дякую. Ще кілька безглуздих фраз – й Іра погодилася пройтися з Сергієм нічними вулицями міста. Кілька місяців вони зустрічалися, гу- ляли разом, часто бачилися в універси- теті, перекидалися пустими слівцями. Могутній «Контакт» давав змогу біль- ше дізнаватися про життя одне одного, листуватися, обмінюватися думками. Згодом Сергій запропонував зустрі- чатися, потім – разом жити. Так минуло два роки спільного життя у найманій квартирі. Та останнім часом Сергій часто був без настрою, приходив запізно додо- му. Сварки та скандали виникали чи не щодня… Як зурочили Вже зайшовши до спальні, Іра зро- зуміла, що Сергій додому так і не по- вернувся. Прийшовши вчора з роботи о восьмій вечора втомлена та виснаже- на, дівчина відразу лягла спати. «Апарат абонента знаходиться поза зоною доступу» – гострим ножем про- різали слова оператора вуха дівчини. Іра швидко ввімкнула світло. На столі поруч з вимикачем лежав якийсь папі- рець. Вона взяла його в руки, розгор- нула. Сльози завмерли в очах після прочи- таних рядків. «Пробач, Іришо… Se la vie. Кажуть, кохання триває три роки. Наше тривало менше… Ти чудова, крута… Та що казати! Ти все знаєш сама. Не вини себе – винен я. Ти занадто ідеальна для мене. Я тебе не гідний. Мине час, ти знайдеш когось іншого, покохаєш його. У тебе все буде добре. За квартиру я заплатив на три місяці наперед. Не хвилюйся :) Не телефонуй – номер я змінив. Дякую тобі за все. Твій Серьожка». – Я сильна, я справлюся!.. – кричала крізь сльози Іра. – Ти ще будеш шкоду- вати про цей вчинок… На душі стало легше, сльози висиха- ли. О пів на дев’яту Іра вже піднімалася ліфтом на шостий поверх бізнес-центру до кабінету туристичного агентства. Вийшовши з ліфту, дівчина оціпеніла: в коридорі стояли меблі з офісу, канце- лярське приладдя, різні папки з папе- рами та документами. Орендатор, Гри- горій Олексійович, підписавши якийсь папірець, опечатав двері і, співчутливо похитавши головою, дивлячись Ірі в очі, викликав ліфт. – Що сталося? – запитала переляка- на Іра у колеги Каті, подруги та співро- бітниці агентства. – Оренда закінчилася. Директор при- їхав, забрав свої речі, попросив у нас вибачення і поїхав… А, ще сказав, що зарплатню за поточний місяць нарахує на картки. – А що ж нам тепер?.. – Відгадай з трьох разів, – докірли- во відповіла Катерина, збираючи свої речі. Не попрощавшись, Іриша викликала ліфт, спустилася на перший поверх. Покидаючи бізнес-центр, мовчки про- щалася з охоронцями. Життя руйнувалося на очах… «Нога, Сергій, робота… Ще нехай квартиру відберуть… І взагалі буде до- бре!» – подумки розмовляла з собою Іра. Втім, гроші в Іри ще були, квартира – теж… ЗУСТРІЧ У глухій тиші квартири так минув ще місяць. Тимчасова робота у кав’ярні не приносила особливого задоволення, зате Іра мала хоч якісь додаткові ко- шти… У двері хтось подзвонив. Вона відчинила двері й побачила пе- ред собою мале кумедне цуценя лабра- дора. – Боже, яке ти миле! – почала Іра гла- дити цуценя, розмовляючи з ним, як з дитиною. – Добрий день, – почула зніяковілий голос хлопця, який тримав у руках цу- ценя. – Ой, привіт. Вибач… – посміхаючись до цуценяти, розмовляла Іра з хлопцем. – Подобається? – Ти ще запитуєш?! – Дарую! – радісно вигукнув незна- ймець, передаючи песика до рук Іри. – Як це? – Друг попросив прилаштувати тва- ринку. Я б собі забрав, але у мене вдо- ма такса мамина живе. Боюся, не по- дружаться… – Даруєш… Безкоштовно? – дивую- чись, допитувалася дівчина. – Ну, якщо хочеш, можеш чай запро- понувати мені, а йому – молока, корму чи що там у тебе знайдеться. – Без питань. Проходь. Як тебе хоч звати? – Сашко. А ти, здається, Іра? Я твій сусід знизу, до речі… – Отак живеш-живеш, а сусідів своїх не знаєш, – жартома відповіла Іра, розі- гріваючи чайник. – А його як звати? Це хлопчик чи ді- вчинка? – запитала Іриша, показавши поглядом на цуценя. – Як захочеш, так і назвеш… Хлоп- чик. – Герцогом буде. Скорочено – Герц. – Гарне ім’я. Величне… Саша та Іра розговорилися. Хлопець розповів, що живе у цьому бу- динку з народження, що два роки тому, так само, як й Іра, закінчив університет. Навчався Сашко на менеджера, зараз стажується в одній із київських компаній, отримує невелику, але стабільну зарп- латню. Зі слів Іра зрозуміла, що зовсім недавно його дівчина, тепер уже колиш- ня, зрадила його з кращим другом. Іриша розповіла новому знайомому, якому чомусь хотілося довіритися, про своє життя. Недопитий чай плавно перейшов у чер- воне вино. За розмовою минали години. Цуценя покірно спало біля Іриних ніг. Аж о першій ночі Сашко пішов. Нове життя Наступного ранку Іру розбудив дзві- нок у двері. – Служба доставки квітів. Доброго ранку! Для вас замовлення… Підпи- шіться, – чітко проговорив кур’єр. В руках у дівчини опинився чудовий букет білих троянд, серед яких видніла- ся маленька записочка. «Дякую за чай, червоне вино і роз- мову. Герцу привіт! Сашко :)». Наступного дня Сашко запропону- вав Іриші сходити на виставку робіт Вольфа Адемайта в галереї «BRUCIE COLLECTIONS». Фотороботи німецько- го 57-річного фотографа дівчині не лише сподобалися, але й надихнули на ство- рення нових картин, яких дівчина не ма- лювала вже близько чотирьох місяців. Тепла атмосфера у «Кава-хауз», приємне еспресо, улюблений яблучний штрудель і тепла розмова непомітно викликали на поверхню почуття. Щось, схоже на перший травневий дощ, ков- ток прохолодної води у пустелі, про- майнуло в їхніх душах. Довгі розмови, нічні прогулянки хо- лодним березневим Києвом, якого зима ще не відпускала зі своїх обіймів, зустрічі… Кажуть, кохання втікає від тих, хто наздоганяє його, а вішається на шию тим, хто втікає від нього. Життя налагоджувалося. Іра зна- йшла роботу в новому туристичному агентстві. Сашко, нова робота, захоплення гра- фікою… І Герц, який одного прекрасно- го лютневого вечора пов’язав долі двох людей, подарувавши їм квиток у нове життя. Тетяна КОЗЛОВСЬКА ГерцілюстраціяЄвгеніяШМАГАЙЛА
158 травня 2013 Молодь Черкащини №19 дошка оголошень Потрібні ОХОРОННИКИ на вахту до 50 р. З/п 70-100 грн./доба. З/п своєчасна. Потрібні начальники змін з досвідом роботи. Вахта. З/п від 90 грн./доба. Потрібні охоронники, графік роботи 1/2. З/п 100-120 грн./доба. З/п своєчасна. Потрібні монтажники охоронно- пожежної сигналізації з досвідом роботи. Співбесіда за адресою: вул. Чехова, 41 38-24-45; 067-470-86-06; 067-470-86-07; 063-158-00-07 Потрібен інженер систем охоронної сигналізації з досвідом роботи не менше 3 років. З/п висока. 063-202-17-96 Продається цегляна хата, надвірні споруди, газ, 0,51 га ділянка, приватизована, с. Тарасівка Чорнобаївського р-ну, ціна 4500, торг, обмін на трактор. 068-816-28-35 Продам 2-кімн. квартиру в Золотоноші. Тихий центр. Авто- номне опалення. 23 000. Торг. 097-402-85-16, 093-748-92-72 Продам запчастини до буря­ ко­збирального комбайна М-31 «МАТРО», Франція, нові. 097-223-91-85 Продам окремий одноповер- ховий цегляний будинок (не- житловий фонд), благоустроєна огороджена територія, всі комунікації, автономне опален- ня, задовільний технічний стан приміщень, площа 133,7 кв.м. Вдале розташування побли- зу пожвавленої транспортної магістралі міста в районі з розвинутою інфраструктурою, поблизу зупинок громадсь- кого транспорту. Ціна за домовленістю. Тел. 095-214-50-99. Продам стіл-стелаж металевий з нижньою полицею. Розмір:102 / 92 / 43 см. ціна 350 грн. 0472 45-90-87 Продам холодильник «Саратов» у доброму стані. Ціна 300 грн. Тел. 64-91-71 Продам радіотелефон «SIMENS» Ціна 150 грн. або обміняю на магніторадіолу «Мелодія». В доброму стані. 0472 45-90-87 Продам земельний пай у Чорнобаї, 2,5 га, на території ко- лишнього к-пу «Заповіт Ілліча». 160 000. Можливий обмін на жит- ло в Черкасах або автомобіль. 068-816-28-35 Оголошення приймаються за адресою редакції Приватні оголошення некомерційного характеру та ого- лошення про пошук вакантних місць або наявність вільних вакансій публікуються безкоштовно. Всі інші оголошення – платні (до 15 слів – 10 грн.): • юридичних осіб • надання послуг • про втрату документів • про недій- сність статутних документів • банкрутство • розпродаж май- на в зв’язку з банкрутством. Тираж11600 (не більше 15 слів) телефон/адреса: дані для редакції (в газеті не друкуються) ПIБ адреса тел.: дата/підпис зворотний зв’язок В.У. – Отже, завтра велике свято. На- род, який живе на одній шостій земної тверді, зазвичай називає його Днем Ве- ликої Перемоги. Проте останнім часом існує думка назвати його Днем Пам’яті. Передусім через величезну кількість за- гиблих, точне число яких залишається невідомим до цього часу. Як ви ставитесь до цих міркувань? В.Т. – 9 травня 1945 року назавжди уві- йшло в історію як день урятування люд- ства від коричневої чуми, як День Пере- моги у найбільшій і найкривавішій війні на нашій планеті над німецько-фашистськи- ми загарбниками. Тому це свято назива- тися якось по-іншому для мене, як і для всіх радянських людей, не може апріорі. Полум’я Другої світової війни, складо- вою якої була Велика Вітчизняна війна радянського народу, палахкотіло цілих шість років. Битви йшли на території 40 країн Європи, Азії та Африки, на нео- сяжних морських і океанських просторах. Армії сторін, що воювали, нараховували понад 110 мільйонів осіб. Війна забрала більше 50 мільйонів життів. На час нападу на СРСР фашистською Німеччиною вже були підкорені Поль- ща, Франція, окуповані Данія, Голландія, Бельгія, Люксембург, Норвегія, ряд Бал- канських країн. Це було закономірним продовженням її мілітаристської політики зі встановлення світового панування, за- воювання «життєвого простору» насам- перед за рахунок України, Білорусії та інших республік СРСР. Проте гітлерівці жорстоко прорахувалися, бо зіткнулися з масовим героїзмом народу. В.У. – Увесь світ називає минулу війну Другою світовою, і лише ми – Великою Вітчизняною. Але ж за деякими даними відомо, що ця назва вперше з’явилася у кремлівському кабінеті Й.В. Сталіна. В.Т. – Для всіх народів СРСР і україн- ців у тому числі та війна була боротьбою за право на вільне життя, за свою землю, за щасливе майбутнє. Термін «друга сві- това» сюди не підходить однозначно. Ми вели справедливу, визвольну, священну війну проти підступного і жорстокого во- рога, який виношував плани перетворити наш народ та деякі інші народи, зарахова- ні нацистами до так званої «нижчої раси», на рабів. За планом «Барбароса» 80% на- селення західних областей України підля- гали знищенню, а решта 20% мали стати робочою худобою. В.У. – Підступними і жорстокими на- цисти стали буквально на другий день війни. А до цього були, згідно з пактом Молотова-Ріббентропа, стратегічними со- юзниками. Тихенько розділили між собою Польщу і Прибалтику… В.Т. – Радянському Союзу треба було виграти час. В.У. – Залишимо в стороні той факт, що кремлівська верхівка на чолі з «бать- ком народів» намагалася доточити собі земельки, бо від Балтійського моря до бе- регів Камчатки було мало. А долучимось до гіркої правди, яка не дає спокою істо- рикам. Чому Червона Армія, маючи таку перевагу в літаках і танках, так ганебно розпочала війну, здала ворогу величезну територію? Вражає кількість військовопо- лонених у перший рік війни – понад три мільйони осіб. В.Т. – Це не відповідає дійсності. Роз- почав війну не Радянський Союз, а гітле- рівська Німеччина. СРСР не був готовий до війни. Промисловий потенціал Ра- дянського Союзу на початку Вітчизняної війни суттєво поступався потенціалу Ні- меччини, яка встановила контроль над матеріальними ресурсами майже усієї Європи. Щоб протистояти потужному на- тискові ворога, треба був час для ство- рення передумов для Перемоги над ним, потрібно було знайти або створити додат- кові переваги, опираючись на які, можна домогтися вирішального перелому в ході військових дій. До переваг, які СРСР мав перед Німеч- чиною, безумовно були: величезна тери- торія, велика чисельність працелюбного, мужнього, терплячого народу; потужний інтелектуальний і духовний потенціал; ба- гаті природні ресурси, а також достатньо ефективна планова і фінансова системи управління економікою. Тому вимагалося отримати більш високу віддачу від патріо- тичного піднесення людей, сильних сторін централізованої організації господарства, превалюючого стану державної власності. Все це дало можливість вже наприкінці другого року війни призупинити насту- пальний порив ворога. Потім Радянський Союз узяв ініціативу в свої руки і не ви- пускав її вже до Дня Перемоги. В.У. – Страшний воєнний смерч проко- тився Україною двічі… В.Т. – Так, український народ зазнав неймовірно тяжких втрат у тій страшній воєнній круговерті, що розметала, поні- вечила і розтоптала мільйони людських доль. По суті це була найтрагічніша сто- рінка в книзі буття України. Шевченків край волею долі став аре- ною жорстоких боїв як на початку війни, так і в період визволення від гітлерівців. Саме ціною свого життя, гіркотою ото- чення, стражданням полону воїни 12-ої і 6-ої армій Південно-Західного фронту зірвали в липні-серпні 1941 року плани гітлерівців, які прагнули навальним на- ступом оволодіти Києвом. А взимку 1944 року саме на землі Шевченка була здій- снена одна з блискучих операцій Великої Вітчизняної війни – оточення і знищення крупного угруповання німецько-фашист- ських військ – Корсунь-Шевченківська битва, яку в народі називають «другим Сталіградом». 22-ом з’єднанням і частинам на відзна- ку їх видатних перемог у боях за визво- лення Черкащини було присвоєно найме- нування Черкаських, 23 – Корсунських, 20 – Уманських, 6 – Звенигородських. 2069 воїнів-українців були удостоєні звання Ге- роя Радянського Союзу. А місто Корсунь- Шевченківський нагороджено орденом Вітчизняної війни. В.У. – Так воно-то так. Але Київ все одно здали, Південно-Західний фронт узяли в лещата, внаслідок чого він при- пинив існування. До того ж, по-іншому склалася доля командувачів розгромле- них армій Музиченка і Понедєліна. Оби- два потрапили в полон і провели у ньому час до кінця війни. Музиченко, вийшовши на свободу, отримав нагороди і підвищен- ня у званні, Понедєлін після німецького табору потрапив у радянський, де його розстріляли. В.Т. – У війни не буває зворотного про- читання. Всі сторінки йдуть одна за од- ною. Що стосується командувачів, то По- недєліну доводиться лише поспівчувати. В.У. – Про Корсунь-Шевченківську бит- ву великий російський письменник Віктор Астаф’єв (до речі, активний учасник цієї битви) сказав: «На тій війні ми завалили німців своїми тілами». В.Т. – Не можу з ним погодитись. За до- слідником Кривошеєвим, наші втрати ста- новлять трохи більше 24 тисяч убитими, німців – біля 19 тисяч. Але загальновідомо, що ті війська, які наступають, завжди зазна- ють більших втрат, ніж ті, що обороняються. В.У. – Так він говорив про війну вціло- му. І мав рацію. Якщо раніше пропаганда називала цифру 5:1, тепер вона виявля- ється ще більшою – 10:1. В.Т. – На жаль, 5:1 відповідає дійсності. Але ми знаємо й інше. 9 травня німець- кий рейх, про заснування якого було ого- лошено 1871 року в залі дзеркал у Вер- салі, припинив своє існування. Акт про беззастережну капітуляцію Німеччини підписав начальник штабу Верховного головнокомандування вермахту генерал- фельдмаршал В.Кейтель. Від імені Ра- дянського Союзу капітуляцію Німеччини прийняв заступник Верховного Головно- командувача Маршал Радянського Союзу Г.Жуков. Від імені союзників – Головний Маршал Великобританії А.Теддер. В.У. – З вами важко не погодитись. Але ціна залишається ціною. Навіть одне люд- ське життя не можна порівняти із дзвоном фанфар, орденів, парадів і всього того, що оточувало нас у цей день багато років поспіль. В.Т. – Не погоджуюсь з вами. Саме по- двиг захисників і визволителів Вітчизни символізує тріумф справедливості, зали- шається невичерпним джерелом патріо- тизму та віри у свої сили. День Перемоги – це свято, що торкається сердець пред- ставників усіх поколінь в їхньому прагнен- ні віддати данину шани й поваги воїнам- фронтовикам. Ми пам’ятаємо полеглих на полях битв і низько вклоняємося вете- ранам, які на своїх плечах винесли тягар війни і підняли країну з руїн. В.У. – А як ви ставитесь до слів Володи- мира Путіна про те, що росіяни навіть без братських народів самотужки б виграли війну? В.Т. – Не треба перекручувати сказане Путіним. Насправді В. Путін сказав, що без України і Білорусії Росії перемогти фашист- ську Німеччину було б набагато складніше. Путін відзначив, що ми воювали всі разом. Але про цю думку інформагентства чомусь не повідомили. Ми б все одно перемогли, сказав Путін, навіть тоді, коли б Україна не входила до складу Радянського Союзу, тому що ми – країна переможців. Статисти- ка часів Другої світової війни свідчить, що найбільші втрати людських та матеріальних ресурсів саме у РР ФСР – більше 70%. Тому твердження Путіна про те, що Росія виграла б війну, цілком реальне. Оскільки і Україна, і Білорусія були втрачені для Росії під час ні- мецької окупації. Дякую за діалог. Різні точки зору скорочують шлях до Істини. Але не можу не зіслатися на відомого Юліуса Фучіка, який застерігав: «Люди, будьте пильні!». Застерігаю і я. В Україні під- німає голову неонацизм. Тож будьмо пильні. Не вірмо красивій обгортці з гіркою цукеркою. • Дискусія ДЕНЬ ПЕРЕМОГИ. НЕ ВСЕ ОДНОЗНАЧНО У редакційній студії дискутують президент ГО «Союз виробників органічної продукції», аналітик Віталій Терес та журналіст Володимир Ушанов.
16 8 травня 2013Молодь Черкащини №19 на дивані Газета віддрукована в друкарні «Видавничо-поліграфічний комплекс редакції газети «Вісті...» м. Бровари, вул. Красовського, 16. Газета виходить щосереди. Верстка та оформлення є інтелектуальною власністю редакції. Передрук та використання матеріалів газети «Молодь Черкащини» без згоди редакції заборонені. Редакція не несе відповідальності за достовірність та зміст рекламної інформації. Редакція має право друкувати матеріали, не поділяючи точку зору автора. Матеріали в рубриках «Наша марка» і «Знак якості» та з позначкою – публікуються на правах реклами. Рукописи та фотоматеріали рецензуванню і поверненню не підлягають. Листування з читачами ведеться тільки на сторінках газети. Замовлення № 27 Адреса редакції: e-mail: тел./факс: Реєстраційне свідоцтво: Редактор: 18006, м. Черкаси, вул. Благовісна, 269, оф. 215. molodchercass@uch.net, molod-108@uch.net (рекламний відділ) 32-25-85 (журналісти), 32-25-84 (реклама). ЧС №661 ПР Олег Кукса Цікаво: чому це голі жінки ніколи не виглядають дурними? У дитинстві ми боялися темряви. Тепер, коли бачимо рахунки за електрику, боїмося світла... Кажуть, що насильно милим не будеш. Брехня! Люди зі сліда- ми праски на животі стають дуже милими співрозмовниками. Люся зраджувала чоловіка направо й наліво, і навіть на вечерю варила йому ріжки. Водії маршруток розплачуються в магазинах, стоячи спиною до продавця. За жінкою залишається останнє слово в будь-якій суперечці. Усяке слово, сказане чоловіком після цього, є початком нової суперечки. Що більше моїх друзів дістають права, то обережніше я пере- ходжу дорогу. Найскладніше в роботі окуліста – переконати пацієнтку роз- дягнутися. З анкети: «Сімейний стан – немає навіть кота». Скандал у пекарні: підпилий пекар узявся не за ті булки... Людині, народженій 29 лютого, не продавали алкоголь до 72 років. Одружитися варто хоча б для того, щоб довідатися, чому цього не слід було робити. Батько 16 дітей шукає того, хто на весіллі побажав діточок, як на небі зірок... Справжнього чоловіка не зломлять війна, біль чи важка праця! Тільки нежить може перетворити його на примхливу, безза- хисну і безруку дитину! Настала весна. Першим станув асфальт. У школі на уроці ви- вчають прийоми першої медичної допомоги. – Вовочко, що б ти зробив, якби твій молодший брат проковтнув ключ від вхідних дверей? – Лазив би додому через кватирку. Даішник зупиняє водія: - Порушуєте! Ваші права. Водій дає якусь книжечку. - Це що?! - Конституція, у ній про права все написано. - Так на мене хоч Камасутра, де все про них намальовано, а гроші де? Керівник клініки запи- тує лікаря-початківця: - Ваш перший пацієнт, колего, видужав, чому ж ви такий засмучений? - Бачите, професоре, я ніяк не можу зрозуміти, чому він усе-таки видужав? Тележурналісти беруть інтерв’ю в молодої симпа- тичної дівчини: - А ви можете згадати, який день був для вас найщасливі- шим у житті? - Ви знаєте, – ніяковіє дівчина, – це був не день... Дві корови: - Знаєш, мені здається, що вони нас годують тільки для того, щоб викачувати з нас наше молоко, а потім убити і з’їсти... - Та облиш ти свою дурну те- орію змови! А то над тобою вся череда сміятися буде... - Ти знаєш, учора, гуляючи берегом моря, я знайшов пляшку із запискою. - Що ж у ній написано? - А от що: «Мене висадили на одному з незаселених островів у тропіках, де немає інфляції, податків, шуму, ав- томобільного руху і забруд- нення атмосфери. Можете мені позаздрити». Чоловік із дружиною загоряють на пляжі. Чоловік, щуплий, невеликого зросту, помітив, що його дружина не відриває очей від великого, мускулистого красеня. Не витримавши, чоловік зверта- ється до дружини: - Даремно ти вирячуєшся на нього, люба. Згадай – у нашого сусіда гараж на два «кадилаки», а він тримає там велосипед. Чоловік із жінкою при- йшли в лазню, але банщик не дає їм спільний номер. Чоловік наполягає: - Але це моя дружина! - Ах, яка вона у вас чистюля! Сьогодні вже вчетверте у лазню йде! Заходить дружина в кімнату до чоловіка і про- сить: - Любий, винеси сміття! Чоловік (важко зітхаючи): - Я тільки сів! Дружина (з розумінням і спів- чуттям): - А що ти робив? Чоловік: - Лежав! Зустрічаються дві зна- йомі. - Ну, як чоловік? - Ой, я так щаслива! Відтоді, як одружилися, ми ще жод- ного разу не посварилися. Хоч би і другий день минув так само! Кам’яний вік. Він і вона збираються на урочистості з нагоди вбитого мамонта. Вона запитує: - Який мені листок надягти? Фіговий чи дубовий? - Одягни кропив’яний – на балу будуть хулігани! Хлопець і дівчина піс- ля бурхливої ночі... Хлопець збирається йти і раптом біля виходу бачить фотографію чоловіка. Він запитує: - Люба, хто він? - Давай не будемо про це... - Я ж тебе так кохаю, довірся мені, я все зрозумію... - Ну, добре, це – я в минуло- му... Приходить мужик пізно ввечері додому. П’яний і пом’ятий. Дружина його зустрічає, посміхається: - Привіт, мій Супермене. Де ти був, мій Супермене? Під- емо, нагодую тебе вечерею, мій Супермене. Пішли спа- ти, мій Супермене. Чоловік не витримує і запитує: - А чому ти мене Суперменом почала називати? - Бо тільки супермени труси поверх штанів носять. Автобус від’їжджає від зупинки, літній чоловік довго біжить за ним, махає руками. Водій пожалів, зупи- няється і відчиняє задні двері. Чоловік заскакує в них, різко чхає і від несподіванки голо- сно пукає. Йому стає ніяково, він вистрибує з автобуса. Голос від передніх дверей: - І для цього ми його чека- ли?.. Заходить амбал у рес- торан. До нього підходить метрдотель. М: Що ви хотіли? А: Це … Ну … Охоронцем чи що … Працювати. М: А що ви можете? А: Дивіться … Заходить до зали. Бере за комір однією рукою, другою за штани дуже великого мужика і легко його викидає на вулицю через вікно. А: Ну як? М: В принципі нормально. Зараз господар зайде на- зад – тоді продовжимо нашу розмову. – Що означає по- англійськи «I dоn’t knоw»? - Я не знаю. - Ось-ось, у кого не спитаю, ніхто не знає... • усміхніться

More Related Content

PDF
Cherk_kray_77-13
byГазета "Черкаський край"
 
PPTX
Pamyati geroiv-krut
byАндррей Малахов
 
PPT
презентація про крути
byivon79
 
PDF
Gromadske slovo (26.06.2017)
byGromadske Slovo
 
PPTX
Презентація-огляд «Вони боролися за волю України»
byТернопільська обласна універсальна наукова бібліотека
 
PPTX
Pamyati geroiv-krut
byМарина Московская
 
PDF
Євромайдан
byIgor Glyaih
 
PDF
«Юні оборонці Батьківщини» (до Дня пам’яті Героїв Крут)
bySavua
 
Cherk_kray_77-13
byГазета "Черкаський край"
 
Pamyati geroiv-krut
byАндррей Малахов
 
презентація про крути
byivon79
 
Gromadske slovo (26.06.2017)
byGromadske Slovo
 
Презентація-огляд «Вони боролися за волю України»
byТернопільська обласна універсальна наукова бібліотека
 
Pamyati geroiv-krut
byМарина Московская
 
Євромайдан
byIgor Glyaih
 
«Юні оборонці Батьківщини» (до Дня пам’яті Героїв Крут)
bySavua
 

What's hot

PDF
Gromadske slovo (13.08.2017)
byGromadske Slovo
 
PDF
Mch 34
byМолодь Черкащини
 
PDF
Щорічне послання президента України до Верховної Ради
byМирослав Семенюк
 
PDF
Права людини на південному сході України, червень 2017
byDonbassFullAccess
 
PDF
Промова Кравчука на першу річницю Дня Незалежності - 1992 рік
byGhanna Mamonova
 
PDF
Mch 38
byМолодь Черкащини
 
PDF
Крути: і сум, і біль, і вічна пам'ять
bylibrary_darnitsa
 
DOC
Виховний захід "А пам'ять серце бережеі"
byТетяна Шверненко
 
PDF
Gromadske slovo (10.09.2017)
byGromadske Slovo
 
PDF
Щорічне послання президента України до Верховної Ради «Про внутрішнє та зовні...
bytsnua
 
PDF
Майдан про Росію
byПавло Коробчук
 
PDF
Адаптація переселенців в Україні №39 (8-14 грудня 2016 р.)
byDonbassFullAccess
 
PPTX
Урок мужності : « Пам’ять серця »
bysa_denegko
 
DOCX
реф змінено (автосохраненный)
byЮля Лещишина
 
PDF
Спеціальний випуск Вісника Товариства сприяння обороні України для АТО
byРух сприяння територіальній обороні України
 
PPTX
Віртуальний колаж «Героям Небесної Сотні присвячується…»
byVinnytsia Regional Universal Scientific Library named after Valentin Otamanovsky
 
PDF
Gromadske slovo (23.08.2017)
byGromadske Slovo
 
DOC
рік інтернацоналістів
bySergey Mischenko
 
PPTX
урок мужності
byТетяна Шверненко
 
PDF
О.Є. Матвійчук. Добірка матеріалів до Уроків мужності
byІнститут післядипломної педагогічної освіти КУБГ
 
Gromadske slovo (13.08.2017)
byGromadske Slovo
 
Mch 34
byМолодь Черкащини
 
Щорічне послання президента України до Верховної Ради
byМирослав Семенюк
 
Права людини на південному сході України, червень 2017
byDonbassFullAccess
 
Промова Кравчука на першу річницю Дня Незалежності - 1992 рік
byGhanna Mamonova
 
Mch 38
byМолодь Черкащини
 
Крути: і сум, і біль, і вічна пам'ять
bylibrary_darnitsa
 
Виховний захід "А пам'ять серце бережеі"
byТетяна Шверненко
 
Gromadske slovo (10.09.2017)
byGromadske Slovo
 
Щорічне послання президента України до Верховної Ради «Про внутрішнє та зовні...
bytsnua
 
Майдан про Росію
byПавло Коробчук
 
Адаптація переселенців в Україні №39 (8-14 грудня 2016 р.)
byDonbassFullAccess
 
Урок мужності : « Пам’ять серця »
bysa_denegko
 
реф змінено (автосохраненный)
byЮля Лещишина
 
Спеціальний випуск Вісника Товариства сприяння обороні України для АТО
byРух сприяння територіальній обороні України
 
Віртуальний колаж «Героям Небесної Сотні присвячується…»
byVinnytsia Regional Universal Scientific Library named after Valentin Otamanovsky
 
Gromadske slovo (23.08.2017)
byGromadske Slovo
 
рік інтернацоналістів
bySergey Mischenko
 
урок мужності
byТетяна Шверненко
 
О.Є. Матвійчук. Добірка матеріалів до Уроків мужності
byІнститут післядипломної педагогічної освіти КУБГ
 

Viewers also liked

PDF
30
byМолодь Черкащини
 
PDF
49
byМолодь Черкащини
 
PDF
Mch 20
byМолодь Черкащини
 
PDF
32
byМолодь Черкащини
 
PDF
Mch 24
byМолодь Черкащини
 
PDF
03
byМолодь Черкащини
 
PDF
33
byМолодь Черкащини
 
PDF
9
byМолодь Черкащини
 
PDF
07
byМолодь Черкащини
 
PDF
04
byМолодь Черкащини
 
PDF
24
byМолодь Черкащини
 
PDF
Mch 13
byМолодь Черкащини
 
PDF
Mch 37
byМолодь Черкащини
 
PDF
40
byМолодь Черкащини
 
PDF
46
byМолодь Черкащини
 
PDF
Mch 18
byМолодь Черкащини
 
PDF
01
byМолодь Черкащини
 
PDF
39
byМолодь Черкащини
 
30
byМолодь Черкащини
 
49
byМолодь Черкащини
 
Mch 20
byМолодь Черкащини
 
32
byМолодь Черкащини
 
Mch 24
byМолодь Черкащини
 
03
byМолодь Черкащини
 
33
byМолодь Черкащини
 
9
byМолодь Черкащини
 
07
byМолодь Черкащини
 
04
byМолодь Черкащини
 
24
byМолодь Черкащини
 
Mch 13
byМолодь Черкащини
 
Mch 37
byМолодь Черкащини
 
40
byМолодь Черкащини
 
46
byМолодь Черкащини
 
Mch 18
byМолодь Черкащини
 
01
byМолодь Черкащини
 
39
byМолодь Черкащини
 

Similar to Mch 19

PDF
Cherk_kray_37
byГазета "Черкаський край"
 
PDF
Cherk_kray_24-13
byГазета "Черкаський край"
 
PDF
Mhc 40
byМолодь Черкащини
 
PDF
Mch 31
byМолодь Черкащини
 
PDF
Cherk_kray_50-13
byГазета "Черкаський край"
 
PDF
Cherk_kray_86-13
byГазета "Черкаський край"
 
PDF
Cherk_kray_41-13
byГазета "Черкаський край"
 
PDF
Снerk_kray_34
byГазета "Черкаський край"
 
PDF
Cherk_kray_67-13
byГазета "Черкаський край"
 
PDF
Cherk_kray_44-13
byГазета "Черкаський край"
 
PDF
Cherk_kray_18-13
byГазета "Черкаський край"
 
PDF
Cherk_kray_39
byГазета "Черкаський край"
 
PDF
Cherk_kray_75-13
byГазета "Черкаський край"
 
PDF
Cherk_kray_87-13
byГазета "Черкаський край"
 
PDF
Mch 25
byМолодь Черкащини
 
PDF
Черкаський край 96-97 2016
byГазета "Черкаський край"
 
PDF
Черкаський край №9 2017
byГазета "Черкаський край"
 
PDF
Cherk_kray_16-13
byГазета "Черкаський край"
 
PDF
Снerk_kray_31
byГазета "Черкаський край"
 
PDF
Mch 28
byМолодь Черкащини
 
Cherk_kray_37
byГазета "Черкаський край"
 
Cherk_kray_24-13
byГазета "Черкаський край"
 
Mhc 40
byМолодь Черкащини
 
Mch 31
byМолодь Черкащини
 
Cherk_kray_50-13
byГазета "Черкаський край"
 
Cherk_kray_86-13
byГазета "Черкаський край"
 
Cherk_kray_41-13
byГазета "Черкаський край"
 
Снerk_kray_34
byГазета "Черкаський край"
 
Cherk_kray_67-13
byГазета "Черкаський край"
 
Cherk_kray_44-13
byГазета "Черкаський край"
 
Cherk_kray_18-13
byГазета "Черкаський край"
 
Cherk_kray_39
byГазета "Черкаський край"
 
Cherk_kray_75-13
byГазета "Черкаський край"
 
Cherk_kray_87-13
byГазета "Черкаський край"
 
Mch 25
byМолодь Черкащини
 
Черкаський край 96-97 2016
byГазета "Черкаський край"
 
Черкаський край №9 2017
byГазета "Черкаський край"
 
Cherk_kray_16-13
byГазета "Черкаський край"
 
Снerk_kray_31
byГазета "Черкаський край"
 
Mch 28
byМолодь Черкащини
 

More from Молодь Черкащини

PDF
Mhc 42
byМолодь Черкащини
 
PDF
Mhc 41
byМолодь Черкащини
 
PDF
Mch 39
byМолодь Черкащини
 
PDF
Mch 36
byМолодь Черкащини
 
PDF
Mch 35
byМолодь Черкащини
 
PDF
Mch 33
byМолодь Черкащини
 
PDF
Mch 33
byМолодь Черкащини
 
PDF
Mch 32
byМолодь Черкащини
 
PDF
Mch 30
byМолодь Черкащини
 
PDF
Mch 29
byМолодь Черкащини
 
PDF
Mch 27
byМолодь Черкащини
 
PDF
Mch 26
byМолодь Черкащини
 
PDF
Mch 23
byМолодь Черкащини
 
PDF
Mch 22
byМолодь Черкащини
 
PDF
Mch 21
byМолодь Черкащини
 
PDF
Molodegka 17
byМолодь Черкащини
 
PDF
Molodegka 16
byМолодь Черкащини
 
PDF
Mch. 15
byМолодь Черкащини
 
PDF
Mch №14
byМолодь Черкащини
 
PDF
Mch 13
byМолодь Черкащини
 
Mhc 42
byМолодь Черкащини
 
Mhc 41
byМолодь Черкащини
 
Mch 39
byМолодь Черкащини
 
Mch 36
byМолодь Черкащини
 
Mch 35
byМолодь Черкащини
 
Mch 33
byМолодь Черкащини
 
Mch 33
byМолодь Черкащини
 
Mch 32
byМолодь Черкащини
 
Mch 30
byМолодь Черкащини
 
Mch 29
byМолодь Черкащини
 
Mch 27
byМолодь Черкащини
 
Mch 26
byМолодь Черкащини
 
Mch 23
byМолодь Черкащини
 
Mch 22
byМолодь Черкащини
 
Mch 21
byМолодь Черкащини
 
Molodegka 17
byМолодь Черкащини
 
Molodegka 16
byМолодь Черкащини
 
Mch. 15
byМолодь Черкащини
 
Mch №14
byМолодь Черкащини
 
Mch 13
byМолодь Черкащини
 

Mch 19

  • 1.
    18 травня 2013Молодь Черкащини №19 №19(5167) www.mch.com.ua влучний погляд на сучасне життя газета виходить із 1960 року 08,05.2013 • реклама Дорогі ветерани! Шановні земляки! Від щирого серця вітаємо вас із Днем доблесті й героїзму – 68-ою річницею Великої Перемоги над фашистськими загарбниками! Свято Перемоги назавжди залишиться в історії нашого народу символом героїчного минулого, величі духу і мужності людей, які про- йшли вогняними шляхами жорстокої війни. Стійкість, патріотизм, самовідданість старшого покоління на по- лях битв і на трудовому фронті – справжній приклад високого геро- їзму для прийдешніх поколінь. Ми схиляємося у доземному поклоні перед ветеранами, які про- несли крізь призму часу любов до Батьківщини і бажання бачити її заможною та квітучою. Неоціненним також є життєвий подвиг тих, хто підняв зі зга- рищ міста і села, відбудував зруйноване народне господарство, заклав підвалини незалежної України. Ці люди й сьогодні вчать нас мудрості, витримці, терпінню та оптимізму. Наш обов'язок – бути гідними вашого надзвичайного життє- вого подвигу, всіма своїми справами утверджувати мир, злагоду та суспільну гармонію на рідній Черкаській землі та в усій Укра- їні, створити всі умови для гідного життя, доглянутої старості. Щиро бажаємо вам, дорогі ветерани, міцного здоров'я та довголіття, щоб ніколи тінь смутку не затьмарювала ваше чоло. Велич вашого подвигу непідвладна часові. Земний уклін живим і вічна пам'ять загиблим! Із Днем Перемоги, дорогі земляки! Голова обласної державної адміністрації, Герой України Сергій Тулуб Голова обласної ради Валерій Черняк колажЄвгеніяШМАГАЙЛА
  • 2.
    2 8 травня2013Молодь Черкащини №19 Ухвалою Апеляційного суду Черкаської області за- лишено без змін рішення суду першої інстанції, яким, за поданням прокурора, обрано запобіжний захід – тримання під вартою упродовж двох місяців, стосов- но начальника сектору карного розшуку Уманського райвідділу УМВС України в області. Нагадаємо, що прокуратура області проводить до- судове розслідування у кримінальному провадженні за заявою громадянина про застосування до нього насильства з боку працівників міліції. У ході розслідування прокуратурою оголошено підозру начальнику сектору карного розшуку Уман- ського райвідділу УМВС України в Черкаській об- ласті у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 127, ч. 2 ст. 365 КК України (катування та перевищення влади або службових повноважень, що спричинило тяжкі наслідки) за фактом побиття громадянина під час проведення слідчих дій. За клопотанням прокурора Уманським міськрай- онним судом підозрюваному обрано запобіжний за- хід у вигляді тримання під вартою та етаповано його до Черкаського слідчого ізолятора. – За вчинене кримінальне правопорушення підозрю- ваному загрожує покарання у вигляді до 8 років по- збавлення волі з позбавленням права обіймати певні посади, – повідомила прес-секретар прокурора Чер- каської області, юрист I класу Вікторія Скорикова. М. Ч. Залізні двері та безліч замків зазвичай не стають перешко- дою для грабіжника. Професійні злодії мають безліч відмичок і універсальних ключів, за допо- могою яких без перешкод по- трапляють до вашої приватної власності. Практика свідчить, останнім часом квартирні кра- діжки відрізняються кваліфіко- ваними способами їх скоєння, що включають різноманітні дії щодо підготовки крадіжки. Із початку цього року жертвами квартирних крадіжок стали 113 мешканців Черкащини. Але жод- на з домівок, за недоторканістю яких пильнує Державна служба охорони, не була пограбована. Згаданих злочинів можна було б уникнути, якби власники житла, «обчищені» злодіями, були обач- нішими і доручили охорону своїх квартир чи будинків Державній службі охорони, підключивши по- мешкання до пульту централізо- ваного спостереження (ПЦС). На виконання доручення Міні- стра внутрішніх справ України та у рамках участі Державної служ- би охорони в цільових програмах захисту особистого майна гро- мадян у період з 15 травня по 15 червня підрозділи Державної служби охорони проводять все- українську акцію – «Квартира під охорону 2013». Під час акції діє 50% знижка на роботи з монтажу засобів охоронного призначення. При зверненні до Державної служби охорони заявка відразу передається відповідальному ін- женеру, який негайно зв’яжеться з вами й у зручний для вас час прибуде за вказаною адресою. Кваліфікований працівник ДСО надасть безкоштовну консуль- тацію щодо вибору ефективної схеми охорони помешкання, вартості монтажних робіт та або- нентської плати. Після виконання монтажних робіт та укладання договору на охорону ваша власність гаранто- вано перебуватиме під захистом увесь обумовлений термін. У разі спроби зловмисників про- никнути до вашого помешкання на пульт Державної служби охо- рони надійде сигнал «Тривога». Група затримання, до складу якої входять озброєні та спеці- ально підготовлені працівники міліції охорони, прибуде за лі- чені хвилини на місце події й не дасть зловмисникам заволодіти вашим майном. УДСО при УМВС України в Черкаській області наші новини • реклама : . Ч а . П а, 18 . (096) 58-35-882 . (0472) 37-05-02, 37-90-64 “ÀÒÏ” • а а • а • а а • а • • а КОМУНАЛЬНЕ ПІДПРИЄМСТВО ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСНОЇ РАДИ П 9 а 1945 а ’ а а . У а , . Та а а а 9 Т а – Д П . В а а а а ’ а В В , а а а а а а а . На ’ – а- а - , а . З , а а ! М а ЗАЖИРКО, Ч а а - а , , а а а , . М а ЗАЖИРКО, Ч а а - а , , а а а , . С а а В П ! Ц а ’ а , а а . П - а а , а а а , Ба , а а . Са а а а , , - , а , а . З ’ а а а , а а ! В а ТЕРЕС, а а В В , а а а «С а » Дорогі ветерани, учасники Великої Вітчизняної війни! Державна служба охорони проводить всеукраїнську соціальну акцію «КВАРТИРА ПІД ОХОРОНУ 2013» • на варті • Засторога Із початком літнього відпо- чивального сезону чимало громадян тимчасово покида- ють свої помешкання. Таким чином, їхні домівки нерідко залишаються без нагляду, а відтак стають об’єктами зло- чинних зазіхань. Щоб замовити послугу, громадяни можуть звернутися за адресою: м.Черкаси, вул. Хоменка, 3/1, тел. 63-34-06 або зателефонувавши на безкоштовну інформаційну лінію ДСО 800-502-220, 800-211-000. Потрібну інформацію можна отримати також на сайті www.dso.gov.ua Гнобив інших – посидь сам Бенджамін Хілл очолює в Україні Програму розвитку фінансового сектору (USAID/ FINREP-II). До Черкас поваж- ний американець завітав із при- ємною місією – вручив призи в «Змаганнях юних інвесторів». Ними стали студенти Черкась- кого кооперативного економіко- правового коледжу. Після маленьких урочистос- тей гість оглянув навчальний заклад. – І як, містере Бенджамін? – запитує директор коледжу, доктор філософії Микола За- жирко. – О’кей! Ваш коледж мало чим відрізняється від штатів- ського. А таких студентів і нам бажано побільше. За філіжанкою кави відбула- ся щира розмова. – Що б порадили українцям? – Пишатися своєю Україною. Мені прикро чути, як ваші гро- мадяни гудять свою державу, славлячи інші, зокрема США. Якщо і є десь рай на землі, то не за океаном. Нам теж дово- диться добувати хліб насущний у поті чола. З неба нічого не падає, хоча в соціальному за- хисті наших громадян – усе в порядку. – Чули, що батьки ваші не дуже опікуються дітьми? – Про малолітніх, звісно, дба- ють. А оперився – лети. Мій батько, наприклад, подарував мені потріпаний «Мерседес» за 300 доларів, а далі – сам. – У голлівудівських філь- мах бачимо занадто легкі сексуальні стосунки. – А нам і справді байдуже, хто і з ким ними займається. Та коли жінка народила семеро ді- тей від різних батьків, і їх утри- мує держава за мої податки – то стає не байдуже. – Що побажаєте? – Жити за Законом. Тоді раю і у вас не буде, але буде набага- то краще. Леонід ЗНАЙКО • Візит Якщо і є десь рай, то не в США фотоОлександраШЕВЧУКА
  • 3.
    38 травня 2013Молодь Черкащини №19 • реклама наші новини Вітаємо вас зі знаменною і зворушливою датою – Днем Великої Перемоги! Наш земний уклін усім, хто бився на фронтах Великої Вітчизняної війни. Ми у вічному боргу перед вами за обірвану війною юність, за мужність, силу духу, самопожертву, які ви виявили в боях за рідну землю. Міцного здоров’я вам, довголіття. Нехай у вашій домівці завжди панують спокій і достаток. Шановні учасники та ветерани Великої Вітчизняної війни, діти війни, жителі міста Черкаси та області! Ми чекаємо на вас у м. Черкаси: А а а а С а . Ч а а а В В Д П . У 68 а а - , а . Ша а , а а а, а а ’ а , а а а. Д П а - а а а а ’ , - а , а а а а . Ба а а ’ , а а а . З Д П ! З великою повагою Володимир Зубик, народний депутат України Ша а , а а , ! Маю за велику честь привітати вас з величним святом - Днем Перемоги. 9 травня 1945 року було, є і залишатиметься в пам’яті прийдешніх поколінь як знакова подія в історії людства. Довгим і тернистим був шлях до цієї знаменної дати. Перемога далася великою ціною. Сьогодні ми хвилиною мовчання вшановуємо пам’ять про тих , хто не повернувся, не дожив до радісного дня. Ми доземно схиляємо голови перед ратним подвигом тих, кому судилося повернутися і хто й донині серед живих. У ці травневі дні висловлюємо синівську вдячність усім, хто кував перемогу, свято вірячи в її неминучість, віддаючи заради неї свої сили, здоров’я, життя. Пишаємося героїзмом і самовідданістю ветеранів, всі вони – гідний приклад для наслідування, приклад того, як треба любити й боронити свою Батьківщину. Вітаю черкащан, ветеранів із Днем Перемоги, бажаю всім мирного неба над головою, сімейного благополуччя, добробуту й процвітання. Зі святом, дорогі друзі, з Днем Перемоги! Минулого тижня Черкаська обласна адміністрація підписала Меморандум із м’ясо- та молокопереробни- ми підприємствами, суб’єктами роздрібної торгівлі області. Нагадаємо, що напередод- ні підписання Меморандуму було детально проаналізова- но стан розвитку тваринниць- кої галузі, визначено основні проблеми в реалізації продук- ції, а також сформульовано шляхи подальшого покращен- ня забезпечення населення області якісною продукцією місцевого виробника. Основною метою Меморан- думу є координація дій між Черкаською облдержадміні- страцією, молокопереробними, м’ясопереробними підприєм- ствами і суб’єктами мережевої роздрібної торгівлі щодо напо- внення споживчого ринку об- ласті високоякісними продукта- ми харчування, забезпечення стабільної цінової ситуації на ринку молока, м’яса та м’ясо- молочної продукції. Заступник голови ОДА Анатолій Івашкевич переко- наний, що Меморандум спри- ятиме подальшому розвитку тваринницької галузі, напо- вненню торговельної мережі якісною продукцією, виробле- ної на Черкащині. А кінцевим результатом виконання Ме- морандуму має стати належ- ний європейський рівень жит- тя кожного черкащанина. Текст Меморандуму ре- тельно розробляли і доопра- цьовували із урахуванням пропозицій та доповнень від товаровиробників і торговель- ників. Його зміст оголосив за- ступник директора Департа- менту економічного розвитку і торгівлі облдержадміністрації Роман Карманнік, а свій під- пис на документі від імені обл- держадміністрації поставив Анатолій Івашкевич. До речі, Меморандум залишається відкритим для підписання, що дає можливість у майбутньо- му приєднатися до цієї угоди й іншим товаровиробникам м’ясо-молочної продукції та її реалізаторам. Ксенія КЕРДАНЬ • Співпраця• Профілактика Кінцевий результат – європейський рівень життяСпільними зусиллями Черкаського місь- кого центру соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді разом із Черкась- ким міським відділом кримінально-виконавчої інспекції ДПтС України в Черкаській області про- вели екскурсію до Слід- чого ізолятора з метою профілактики злочиннос- ті серед неповнолітніх. Навідалися до ізолятора підоблікові кримінально-вико- навчої інспекції діти та особи молодіжного віку, які засудже- ні до покарань, не пов’язаних із позбавленням волі. Супро- воджував екскурсантів на за- криту територію фахівець із соціальної роботи Черкасько- го міського центру соціальної служби для сім’ї, дітей та мо- лоді Дмитро Поляков. Під час екскурсії юнакам та дівчатам показали умови три- мання арештантів і детально розповіли про всі «переваги» життя за гратами. Побачивши на власні очі інтер’єр приміщень і відчувши їхній своєрідний за- пах, неповнолітні мали змогу по- вною мірою переоцінити власні цінності. Загалом вражень було достатньо, і всі екскурсанти ді- йшли спільного висновку: кра- ще ходити в ізолятор на екскур- сію, ніж потрапити сюди в якості підозрюваного. Подібні заходи досить ефек- тивні, адже, як стверджує на- родна мудрість, краще один раз побачити, ніж сто разів почути. Саме тому правоохоронці пла- нують і надалі проводити такі екскурсії, залучаючи до них під- літків, які перебувають на обліку в кримінальній міліції. Ксенія КЕРДАНЬ На екскурсію до... ізолятора Воротнік міняє язик? Валерій відомий гнівними інвективами на адресу чинної влади. На них він заробив імідж непримиренного борця за справедливість. І ось по Черкасах почала гуляти звістка про те, що він очолить міське інфор- маційне агентство Черкас. Аж дивно. Правда, оглядачі пояснюють цей факт тим, що після Одарича можна й по- миритися з міською владою. Але Валерій Леонідович був готовий очолити одне владне видання і до подій із Олеговичем. Не логічно? Леонід ЗНАЙКО Упізнали Андрія Жилу? Днями, напередодні свята Пере- моги, телеканал «Інтер» де- монстрував серіал «1943». Уважний телеглядач серед персонажів побачив знайоме обличчя. Так, це заслужений артист України, актор Чер- каського обласного академіч- ного музично-драматичного театру імені Т.Г. Шевчен- ка Андрій Жила. Це не перша його роль у кінематографі. Твор- чих успіхів, земляче! Людмила ПРИХОДЬКО • Анонс У Черкасах відбудеться святкове «Відкриття туристичного сезону» За сприяння облдержадміністрації 18 травня 2013 року о 14.00 на території ТРЦ «Хрещатик Сіті» пройде масштабне святкове дійство «Відкриття туристичного сезону». Під час заходу відбудеться ярмарок туристичних продуктів, виставка туристичних можливостей регіону та проведення майстер-класів народних ремесел. М. Ч. фотоКсеніїКЕРДАНЬ • «Засвітилися»
  • 4.
    4 8 травня2013Молодь Черкащини №19 назустріч людям Чорнобаївський район Поярмаркували На Чорнобаївщині вже стало доброю традицією щорічно проводити продоволь- чі ярмарки. Цьогорічний весняний ярма- рок, присвячений Великоднім святам, по- радував жителів розмаїттям необхідних товарів. У широкому асортименті була представлена екологічно чиста продукція місцевих сільськогосподарських товаро- виробників: СТОВ – «Маяк», «Світанок», «Богодухівське», «Лящівка», «Дніпро», «Придніпровське», «Кліщинське», ім. Щорса, ім. Чкалова, «Агроко», «Лан», «Канівці», «Вереміївка»; ВАТ «Чорнобай- птиця», Іркліївського риборозплідника та ПАТ «Чорнобаївський завод продто- варів». Хлібобулочні, макаронні вироби, м’ясо, борошно, крупи, молокопродукція, жива риба, овочі, фрукти та інші про- довольчі товари реалізували за цінами, нижчими на 10-20 відсотків ринкових. Невід’ємною складовою щорічного весня- ного ярмарку, як завжди, стали народні гуляння, на яких лилася музика та звуча- ли запальні народні пісні. Обговорено виконання бюджету Виконання бюджету за І квартал 2013 року та завдання щодо до його виконан- ня в ІІ кварталі розглянуто на засіданні Чорнобаївської райдержадміністрації. Було відзначено, що власні та закріплені доходи загального фонду району виконані на 118,4 відсотка. При плані 11829,6 ти- сячі гривень до районної казни фактично надійшло 14008 тисяч гривень, це на 25,6 відсотка більше, ніж за відповідний період минулого року, з них податку на доходи фізичних осіб 6722,45 тисячі гривень. Перекриті платежі за землю, податок на прибуток підприємств та організацій та інші. Всі сільські й селищна ради вико- нали доходи по загальному фонду за І квартал 2013 року. Підбиваючи підсумки обговорення, голова райдержадміністра- ції Юрій Клименко наголосив на вико- нанні поставлених завдань з мобілізації коштів до місцевих бюджетів усіх рівнів та забезпечення 100-відсоткового фі- нансування бюджетних установ. І надалі пріоритетними для району залишаються завдання максимального зменшення заборгованостей з платежів до бюджету, забезпечення ефективного споживання енергоносіїв, з ліквідації кредиторської і дебіторської заборгованості. Чигиринський район Серед дванадцяти обрали одну Днями на Чигиринщині проходило свя- то молодості, краси та грації – «Міс Чиги- ринщина». Нинішні змагання за головний титул були надзвичайно феєричними: 12 чарівних конкурсанток показали себе справжніми леді та яскравими представ- ницями чарівної половини гетьманського краю, проявили свій талант та май- стерність. Цікавим та неповторним був конкурс «Міс екстравагантність», під час якого чигиринські красуні показали влас- норуч пошите екстравагантне вбрання. Демонстрували конкурсантки й здібності господинь, приготувавши власними руками національні страви. Окрім того, дівчата танцювали, співали, декламували вірші, дивували малюнками. Титул «Міс Чигиринщина» здобула найчарівніша та найвишуканіша з дівчат – учениця Стецівського НВК Світлана Голікова. Пе- реможниця отримала діадему королеви краси, а ще плазмовий телевізор. Заві- тали столичні гості – заслужений артист України, актор Київського академічного театру імені І. Франка, телеведучий Анатолій Гнатюк та відомий артист кіно й телебачення Сергій Калантай. Дотеп- ними жартами та веселими й ліричними піснями вони подарували всім присутнім на святі веселий настрій. • Ваш район • Зустріч • Про колегію нестандартно Г оловаЧеркаськоїоблдерж- адміністрації Сергій Ту- луб зустрівся з представ- никами громадських організацій ветеранів регіону. У зустрічі також узяли участь заступники голови ОДА та ке- рівники структурних підрозді- лів облдержадміністрації. Під час засідання ветерани поді- лилися своїми враженнями від роботи керівництва області за останні три роки та висловили свої пропозиції щодо подальшої співпраці між владою та вете- ранським активом Черкащини. Голова ОДА наголосив на тому, що сьогодні у рамках реалізації со- ціальних ініціатив Президента Украї- ни Віктора Януковича обласна влада особливу увагу приділяє підтримці со- ціально вразливих верств населення, серед яких – ветерани й інваліди Ве- ликої Вітчизняної війни та діти війни. – Допомога цим людям, яких у на- шій області налічується понад 50 ти- сяч, – наш обов’язок, наша спільна відповідальність. Сьогодні усі вете- рани області отримують передбачену законодавством фінансову допомогу, пільги на відповідні послуги й медичне обслуговування, і ця позитивна тенден- ція має зберігатися і надалі. З 1 січня цього року для цієї категорії населення підвищено розмір пенсій та соціальних виплат. Окрім цього, збільшено розмір щорічної разової грошової допомоги до Дня Перемоги: 2012 року виплачено 26 млн. грн., тоді як 2009 року ця сума становила лише 13,1 млн грн., – зазна- чив очільник області. За інформацією директора Депар- таменту охорони здоров’я обласної державної адміністрації Володимира Брожика, станом на сьогодні вдалося ліквідувати чергу на зубопротезування та слухопротезування у медичних за- кладах області. Також він додав, що нині в області діє мережа соціальних аптек (3 аптеки, 47 аптечних пунктів «медичний кошик», 28 аптечних відділів). Окрім цього, представники ветеран- ських організацій порушили питання, що стосуються розвитку волонтер- ського руху на Черкащині, та збере- ження, реконструкції і використання пам’ятників, могил, обелісків, меморі- альних дошок. За результатами обговорених пи- тань голова облдержадміністрації дав низку доручень. М. Ч. Голова ОДА Сергій Тулуб: «Допомога ветеранам – наш обов’язок» – У чому сила, брате? – У правді. Але уматернілий чиновник до- дасть: не тільки. А у цифрах, уміло підготовленому звіті. У нашому випадку голова – це голова обласної державної адміністрації Сергій Тулуб. А чиновники це ті, хто доповідав на черговому засіданні колегії найвищо- го в регіоні органу виконавчої влади. На порядку денному «Про підсумки прове- дення опалювального сезону 2012-2013 років та завдання з підготовки до на- ступного опалювального сезону», «Про стан погашення заборгованості платни- ків і сплати внесків до Пенсійного фонду України», «Про виконання державного замовлення щодо наповнення аграрного фонду зерном». Безумовно, питання важливі. Але уяві- мо на хвильку, що в залі присутній дід Свирид із незабутньої «Зенітки» Остапа Вишні. Що він второпає із потоку цифр? Автор теж не заглядає до блокнота. Тому і взяв на себе важливу роль модератора Сергій Тулуб. Ось його перший меседж: «Якщо і наступної зими буде так «нормально», то зберуть- ся депутати і зроблять те, що з Одаричем» Так прокоментував доповідь В. Ромашова і «виправдання» першо- го заступника міського голови Сміли М.Коваленка. Бо якщо хоч в якійсь осе- лі не було тепла протягом півтори доби, це не нормально. Якщо ж і зараз відпо- відальні схаменуться тільки у вересні і почнуть готуватися до опалювального сезону, то у страсні дні не хочу казати, що з ними буде. «Не дай Боже, що хоч один ветеран війни і праці не отримає пенсії до свята, то…» Це було другим меседжем голови. Але він, як і всі учасники колегії, сприйняли належно доповідь начальника Головно- го управління Пенсійного фонду України в Черкаській області. Особливо ту час- тину, в якій сказано, що зроблено з не- платниками єдиного соціального внеску. Бо нема святішого обов’язку, ніж попо- внювати Пенсійний фонд. У залі певне затишшя. Але таке буває тільки перед бурею. Грім і блискавка не забарилися. «Скатертю дорога таким прийшлим» Такий меседж оголосив голова ОДА Сергій Тулуб, заслухавши недолугу до- повідь директора Регіонального відді- лення Аграрного фонду України Леоніда Волинця. Вона не змогла застерегти го- лову від обурення. Було поставлено за- вдання для господарств усіх форм влас- ності на 2013-2014 маркетинговий рік поставити зерно пшениці до регіональ- них ресурсів у кількості 55 тисяч тонн. Це для того, щоб не допустити здорожчання хліба. Але поставлено лише 16 тисяч тонн. Тепер, з дозволу читача, зазирну у блокнотик. Найбільше «постаралися» Тальнівська районна державна адміні- страція – 7 відсотків, Христинівська – 9, Монастирищенська – 14, Смілянська – 16. Доведене завдання посильне для кожного господарства. Адже з кожного гектара, для його виконання, загалом треба віддати 50-60 кілограмів. Тому го- лова – керівникові району: взяти торбу і піти самому по це зерно. А нерадивому керівникові Регіонального відділення (бо центральний офіс у Києві) – підсте- лити скатерть і їхати додому до Києва. Бо найважливіше завдання для влади – дбати про людину, про доступний хліб на її столі. …Голодній кумі хліб на умі. Слухаю- чи, спостерігаючи, дійшов висновку: от якби запеклим опозиціонерам та потра- пити під гарячу руку голови, то втекли б вони від влади через півдня. Бо мозолі на язиках заробляти легше, ніж брати відповідальність на себе. Але насторо- жила фраза: Сергію Віталійовичу, тре- ба контролювати безумовне виконання рішень, які були ухвалені на попередніх колегіях. Невже й досі цього немає? …Дні страсні. Тому не називаємо прізвищ тих, хто провинився. Але за- вершимо початком колегії. Голова обл- держадміністрації вручив посвідчення новопризначеним головам районних державних адміністрацій, підкресливши, що це – як нагорода. Але влада ніколи не була нагородою, бо це відповідальність. Бажаємо новопризначеним і досвідче- ним керівникам не потрапляти під громи та блискавки. Леонід ТУМЕНКО Ремарки голови набагато більше важать, ніж традиційні звіти ФотозсайтуЧеркаськоїОДА
  • 5.
    58 травня 2013Молодь Черкащини №19 Cонячного весняного дня ли- сянців різних поколінь на центральній площі селища зі- брав нестаріючий, мелодійний вальс. Під мелодії пісень років Великої Вітчизняної війни на площі Миру кружляли у вальсі ветерани, діти війни, молоде і зовсім юне покоління. В рамках відзначення 68-ої річниці Дня Перемоги за ініціативою голови Лисянської районної державної адміністрації Артема Андрієнка для ветеранів Великої Вітчиз- няної війни, учасників бойових дій, дітей війни, членів район- ної організації ветеранів війни та праці, первинних осередків ветеранських організацій від- бувся музичний захід «І знову прийшла переможна весна, і лине мелодія вальсу». У своєму вступному слові очільник ра- йону привітав присутніх із травневими святами, зазначивши, що в ці передсвят- кові дні ми повертаємося до незабутньої весни 1945-го. День Перемоги – свято, яке згуртовує всіх у прагненні віддати да- нину шани й поваги воїнам-фронтовикам. Кожен з нас береже в душі щиру гордість за батьків і дідів, які воювали на фронтах Великої Вітчизняної війни, відбудовували країну у мирні будні, своєю щоденною кло- піткою працею підтримували робочий ритм єдиного державного механізму. Артем Ан- дрієнко підкреслив значимість подвигу на- ших дідів та батьків, адже кожен з них: на фронті чи в тилу, в післявоєнні часи чи зо- всім нещодавно зробив свій внесок у роз- будову та розвиток рідного краю. Багато труднощів лягло на плечі стар- шого покоління. Тож нині районна дер- жавна адміністрація, виконуючи соціальні ініціативи Президента України Віктора Януковича, доручення губернатора Черка- щини Сергія Тулуба, робить усе можливе, щоб люди старшого покоління відчували допомогу і підтримку. Дійство такого плану на Лисянщині проводилося вперше. Недарма учасники заходу між собою назвали його досить промовисто – Бал ветеранів. Багато слів вдячності за чуйне і небайдуже ставлення було сказано цього дня представниками сивочолого старшого покоління. Тож Ар- тем Олегович висловив побажання всьо- го загалу, що такий захід стане доброю традицією і щороку даруватиме приємні миті спілкування і спогадів. І закружляли у вальсі старшокласники, естафету підхопили ветерани. Хтось теж підтримав пари танцюючих, хтось підхопив мелодію. Люди старшого покоління під ме- лодійні звуки вальсу у виконанні духового оркестру дитячої музичної школи відпо- чили душею, згадали молоді роки. Повер- нулись у часи воєнного лихоліття разом зі спогадами учасника Великої Вітчизняної війни, ветерана соціалістичної праці Васи- ля Марушкевича, аплодували виконавцю власного твору, голові первинного осеред- ку ветеранів війни і праці с. Рубаний Міст Ганні Костенко, майстерністю свого спі- ву полонив присутніх сільський голова с. Мар’янівка Микола Бурлака. А безсмертні твори періоду Великої Вітчизняної війни, патріотичні та ліричні пісні у виконанні художніх колективів районного Будинку культури нікого не залишили байдужим. На закінчення всі присутні охоче смаку- вали солдатською кашею та варениками, це вже старання працівників районної ор- ганізації Товариства Червоного Хреста та районного споживчого товариства. Зво- рушливі слова ведучих, учнів навчальних закладів району про спадкоємність поко- лінь зачепили щемні порухи душі: «Свято бережіть пам’ять про своїх дідів і прадідів, які в роки війни з честю пройшли жорсто- кі випробування, не здалися, не зрадили і залишили у спадок новим поколінням час- тинку тієї сили, що допомогла їм вистояти у страшній борні, відбудувати країну, на- лагодити мирне життя. Це – наша історія, наша пам’ять і наша гордість». М. Ч. назустріч людям Канівський район Їздили по досвід З метою ознайомлення із досвідом Вінниччини щодо реформування первин- ної ланки медичної галузі представники Канівської центральної районної лікарні відвідали комунальний заклад «Центр первинної медико-санітарної допомоги» Іллінецької районної ради. Головний лі- кар центру Олександр Бабушок ознайо- мив гостей з основними етапами періоду реформування медицини на території району, надав корисні практичні поради та відповів на поставлені запитання. Під час поїздки по Іллінецькому району ка- нівські медики відвідали низку медичних закладів різного рівня і переконалися, що реформування первинної ланки дало чимало позитивних змін в якості надання медичної допомоги населенню. Ділячись враженнями про поїздку, канівські ме- дики переконались у тому, що впрова- дження концепції реформування охорони здоров’я є серйозним підґрунтям для модернізації усієї медичної галузі. Драбівський район На людей подивитися і себе показати В актовому залі Будинку рад відбулася робоча нарада підприємців району, в якій взяли участь приватні підприємці району, сільські, селищні голови, пред- ставники торгових марок «Волошкове поле» та «Черкаська продовольча компанія». Цей захід є першим кроком на виконання доручення голови обл- держадміністрації Сергія Тулуба щодо підтримки місцевих товаровиробників. Як зазначив заступник голова РДА Во- лодимир Лобода, на сьогодні у виробни- ків є всі можливості для забезпечення населення району якісними продуктами харчування за доступними цінами. Крім того, посилення співпраці із місцевими товаровиробниками є також запорукою створення нових робочих місць, напо- внення бюджетів і забезпечення висо- ких стандартів життя. В рамках заходу проведено дегустацію продукції торгових марок «Волошкове поле» та «Черкаська продовольча компанія». Представники зазначених торгових марок мали змогу виступити перед підприємцями із пре- зентацією власної продукції. За підсум- ками зустрічі було схвалено рекоменда- ції, зокрема щодо створення в закладах торгівлі куточків «Товари Черкащини» та активного залучення товаровиробників області до проведення районних масо- вих заходів. Кам’янський район Олександр Морозов виборов третє місце у Всеукраїнському конкурсі Днями в Києві відбулося закриття відділень технічних і комп’ютерних наук Всеукраїнського конкурсу-захисту на- уково-дослідницьких робіт учнів – членів Малої академії наук України. Так, учень 10 класу Кам’янського еколого-економічного ліцею Олександр Морозов виборов третє місце у відділен- ні технічних наук (секція технологічних процесів та перспективних технологій, базова дисципліна математика). Успіх Олександра Морозова по праву розділяють його наукові керівники Воло- димир Єрмоленко та Людмила Зайцева. • Ваш район• Із піснею в душі Вальс поєднав покоління лисянців Відбулося розширене засідан- ня Регіональної ради з питань взаємодії місцевих органів вико- навчої влади та органів місцево- го самоврядування при обласній державній адміністрації. Учас- никами її стали заступники го- лів ОДА та обласної ради, голови РДА та районних рад, міські голо- ви обласного та районного зна- чення, селищні і сільські голови, керівники окремих структурних підрозділів облдержадміністра- ції, представники ЗМІ. Предме- том обговорення виявився про- ект Концепції реформування місцевого самоврядування та територіальної організації влади в Україні. У вступному слові перший заступник го- лови облдержадміністрації Сергій Рябцев окреслив переваги проекту, зокрема, розповів, що він забезпечить оптималь- ний розподіл бюджетних коштів, призведе до зростання місцевих бюджетів, поліп- шить якість і доступність соціальних по- слуг для населення, зменшить різницю у соціально-культурному розвитку між сіль- ськими і міськими громадами, вирішить багато нагальних проблем – як то тран- спортне сполучення, облаштування доріг, вивезення сміття тощо. А ще поліпшиться інвестиційна привабливість населених пунктів, зросте на порядок управління зе- мельними ресурсами та інше. На думку очільника, завдяки перетворенням удо- сконалиться фінансова політика на місце- вому рівні, в регіон прийдуть інвестори і побудують готельні та розважальні комп- лекси з європейським рівнем обслугову- вання. Загальне піднесення сприятиме збільшенню обсягів та підвищенню якості адміністративних та соціальних послуг, які надаватимуться громадою її жителям. На засіданні ради виступив начальник управління правового забезпечення та вза- ємодії з органами виконавчої влади та міс- цевого самоврядування Державного фон- ду сприяння місцевому самоврядуванню в Україні Олександр Бурий. Стратегічною метою реформування, на його думку, є ви- значення напрямів, механізмів та строків формування ефективного місцевого само- врядування та територіальної організації влади. Нею, зокрема, передбачається за- провадження обґрунтованої територіаль- ної основи і діяльності органів місцевого самоврядування та органів виконавчої влади, створення належних матеріальних та фінансових, організаційних умов для за- безпечення здійснення органами місцевого самоврядування власних (самоврядних) та делегованих державою повноважень, роз- межування повноважень органів місцево- го самоврядування та органів виконавчої влади на різних рівнях адміністративно- територіального устрою. При цьому він увесь час посилався на іноземний досвід, який характеризується тим, що в ухваленні управлінських рішень бере участь макси- мальна кількість населення. Відтак завдан- ням реформи є максимальне забезпечен- ня доступності, якості публічних послуг незалежно від місця проживання людини. А реалізацію цих завдань заплановано здійснити в два етапи. Перший зобов’язує протягом 2013 – 2015 років створити за- конодавчу основу для реалізації права територіальних громад на добровільне об’єднання і скорочення у такий спосіб кількості їх одиниць (так, Норвегія скоро- тила свої муніципалітети на 40 відсотків, Німеччина – 41, Швеція – 74, Данія – 75). Другий передбачає протягом 2015 – 2020 років законодавчо врегулювати систему адміністративно-територіального устрою і здійснити моделювання адміністративних одиниць. Незважаючи, що терміни ніби розтягнуті у часі, починати реалізовувати їх потрібно вже сьогодні. Найтяжче буде зробити ад- міністративно-територіальну реформу, впевнений міський голова Корсуня-Шев- ченківського Володимир Самойленко. Вона вимагає чималих коштів. І не тільки. Важливо зламати віками набуту психоло- гію людей. Не просто буде розмежувати повноваження органів виконавчої влади і місцевого самоврядування. Скільки було спроб уладнати цю проблему, а віз і нині там. Своїми думками поділилася сіль- ський голова Балаклеї Смілянського райо- ну Олена Ковальська. На її глибоке пере- конання, у територіальних громад немає іншого шляху, як об’єднуватися. Потрібно це робити зважено і не ламати людей че- рез коліно. Сумнівами, що це можна зро- бити на добровільних засадах, поділилася сільський голова з Тарасівки Звенигород- ського району Раїса Недоступ: – Багаті запросять свого кола багатих, а бідні змушені будуть об’єднуватися з та- кими ж бідними. І все тому, що час альтру- їстів минув. Усі навчилися рахувати свої гроші. Це шлях у нікуди. Всі очікували, що міський голова Ума- ні Юрій Бодров розгорне широку палітру проблем місцевого самоврядування, од- нак він відбувся загальними фразами. Щоправда, присутні довідались, що дру- ге за значенням місто області дружить з понад 50 містами-побратимами світу. Всі зійшлися на тому, що реформи ма- ють здійснюватися з урахуванням думки кожної громади, попередньої підготовки управлінського персоналу, удосконалення якості адміністративних послуг. Володимир УШАНОВ • Місцеве самоврядування Поки що на початку шляху ФотонаданеЛисянськоюРДА
  • 6.
    6 8 травня2013Молодь Черкащини №19 Наша сьогоднішня розповідь про найбільший Місто зі славним минулим справді, Золотоноша подару- вала світові багато визначних діячів науки і культури. У школі при Благовіщенському мо- настирі здобули початкову освіту вче- ний-енциклопедист М. Максимович та п`ятеро його дядьків – братів Тимків- ських. Народився поет К. Думитраш- ко, автор вірша «Золотоноша» та слів шедевру пісенної лірики – романсу «Чорнії брови, карії очі». Навчався у Золотоніській гімназії С.Д. Скляренко – відомий письменник-романіст, автор романів «Святослав» і «Володимир». Нині міська гімназія носить його ім`я. У місті народилися і працювали акто- ри Н. Ужвій, М.Голубович та В. Нечи- поренко, сценарист Я. Костюковський, міжнародний шаховий гросмейстер І. Болеславський, біохімік О. Бах, індолог О. Баранников, поети О. Островський, Юхим Гедзь, художники М. Донцов, Д. Гринець. Нині у місті проживає відомий поет І. Дробний, заслужений вчитель М. Га- лат, заслужений лікар В. Калина та ба- гато інших славних золотонісців. День сьогоднішній Останнім часом місто набуває ново- го сучасного вигляду. З`являються нові підприємства, магазини; збільшується кількість клумб, газонів, дитячих май- данчиків. Поступово відновлюється вуличне освітлення, ремонтується до- рожне покриття. На сьогодні в місті працює 19 промис- лових підприємств. Найбільше в місті розвинута продовольча галузь – 13 підприємств, працює два підприємства хімічної промисловості, ряд будівель- них організацій, транспортні та торгові установи. За січень-лютий 2013 року промисло- вими підприємствами міста реалізова- но продукції на 197 535,6 тис. грн., що на 61,8% більше проти відповідного пе- ріоду минулого року. Зберігається тенденція до фінансо- вого оздоровлення виробництва, так, фінансовий результат від звичайної діяльності підприємств та організацій міста Золотоноша за 2012 рік склав прибуток у сумі понад 61 млн. грн., про- ти збитку в сумі 46 млн. грн. 2011 року. Мале підприємництво виступає важ- ливим чинником розвитку господар- ської самостійності й має вирішальний вплив на процеси оптимізації структури регіональної економіки, зменшення рів- ня безробіття та бідності. У місті станом на 01.01.2013 року за- реєстровано 1649 суб’єктів підприєм- ницької діяльності, яких можна відне- сти до категорії представників малого та середнього бізнесу. З них 98 – юри- дичних осіб, 1551 – фізичних осіб-під- приємців. Торгівельне обслуговування населен- ня міста Золотоноші забезпечують 216 торговельних закладів. З них 106 – про- довольчі магазини, 80 – непродовольчі, 19 – аптечні заклади та їх відділення, 4 – АЗС, 22 – підприємства ресторан- ного господарства та громадського харчування, а також 2 госпрозрахунко- ві та 1 комунальний ринки. Побутовим обслуговуванням населення займаєть- ся 32 підприємства та підприємці міста. Погляд у майбутнє – Пане Віталію, центральна вулиця Шевченка стала проїжджою, Золото- ноша вражає чистотою та порядком. – Дбаємо не тільки про неї, напере- додні святих днів відремонтовані доро- ги до всіх міських кладовищ. Золотоніс- ці традиційно відвідають могили рідних, а ще на цвинтарях – братські могили воїнів, які полягли у Великій Вітчиз- няній. На моє глибоке переконання, міський голова і депутати міської ради майбутніми здобутками не мають хва- литися. Наше спільне завдання – щоб золотонісці мали робочі місця, гідну зарплатню, тепло і воду в квартирах. А після трудів праведних – змістовно від- почити у День міста та інші свята. До речі, користуючись нагодою, вітаю міс- тян із найсвітлішим святом – Днем Пе- ремоги. Щастя, здоров’я! Вірте владі, а ми не підведемо. об’єктив Екскурс у минуле Перша писемна згадка про місто припадає на 1576 рік. Власником міста був Богдан Глинський. Місто отримало свою назву від річки, яка здавна про- тікає тут. Науковці твердять, що річка отримала назву Золотоношка завдяки природним особливостям свого дна: воно має багато домішків слюди зо- лотавої барви, яка виблискує на сонці, мов золото. У 1616 р. Золотоноша згадується як місто, а на мапі Боплана (40-ві роки XVII ст.) – укріплене місто. У 1625 р. створено Золотоніську ко- зацьку сотню. Козаки брали участь у національно-визвольній війні у складі Переяславського полку. В Золотоноші зосередилися сили учасників повстан- ня Переяславського полку 1666 р. У 1781 р. створено Золотоніський повіт. У 1782 р. містові надано герб. Земляки взяли участь у війні з на- полеонівською Францією 1812 р. 600 золотонісців ввійшло до 5-го козачо- го полку, який формував І. Котлярев- ський. У місті проживав і майбутній герой війни 1812 р. Невіровський Д. П. На початку ХХ ст. у місті було ба- гато культових споруд. Православні відправляли культ у 5 церквах: Собор- но-Успенській, Микільській, Кладби- щенській (Жон-Мироносиць), Благо- віщенській, Свято-Троїцькій. Євреї, які сповідували іудейську віру, мали сина- гогу та молитовні будинки. На початку століття у місті були відкриті чоловіча та жіноча гімназії, земська бібліотека, виходили дві газети. У 1897 р. засновано Золотоніський аматорський театр, один з найстарі- ших на Черкащині. У 1910 р. побудова- но приміщення театру. У 1896 р. засновано лікеро-горіл- чаний завод. У місті налічувалось 30 дрібних ремісничих та промислових підприємств, 28 вітряків. На поч. ХХ ст. починає роботу паровий млин Зархина-Рабиновича, 1910-го – ча- вуноливарний завод (Майліса і Двоскі- на), броварня, махоркова фабрика. З 1923 р. Золотоноша – центр району у складі Золотоніської, пізніше Черкаської і Шевченківської округ. Із запроваджен- ням обласного поділу – в 1932 р. – місто підпорядковано Київській, а з 1937 р. – Полтавській областям. З 19 вересня 1941 по 23 вересня 1943 р. місто під німецькою окупацією. 22 лис- топада 1941 р. в урочищі Ярки фашиста- ми розстріляно понад 3,5 тис. євреїв. За- галом же у Золотоноші в період окупації було знищено 12750 громадян. Визволи- ли Золотоношу воїни 3-го Гвардійського Сталінградського механізованого корпу- су під командуванням В. Т. Обухова 23 вересня 1943 р. У повоєнні роки відроджується і зрос- тає промисловість міста. Зводяться нові корпуси цехів на ремонтно-меха- нічному, лікеро-горілчаному заводах, створюються нові підприємства: завод залізобетонних конструкцій, хлібзавод, фабрика художньої вишивки, парфу- мерних виробів, консервний завод. У 60-70-ті роки збудовано кінотеатр «Мир», нове приміщення бібліотеки, стадіон. У 1960 р. відкрився Золото- ніський краєзнавчий музей. Його пер- шим директором став відомий крає- знавець Михайло Пономаренко. З 2010 р. музей носить його ім`я. 21 листопада 1992 р. місто Золото- ноша отримало статус міста обласного підпорядкування. Міський голова Віталій Войцехівський: «Золотоноша дала світові видатних синів та дочок» І Сучасне обличчя Золотоноші Віталій Войцехівський: «Золотонісці після трудів праведних повині мати змогу змістовно відпочити»
  • 7.
    78 травня 2013Молодь Черкащини №19 упевнено крокує в майбутнє райцентр Лівобережної Черкащини – Золотоношу об’єктив Земля славиться врожаями, а місто – своїми людьми. Наша розповідь – про золотонісців. Простих, скромних. Але які на своєму місці. Петро Малишко (на знімку в центрі) – не корінний золотонісець. Родом він із Підставок. Після закінчення Київ- ського автодорожнього інституту в 1975 році прийшов працювати у вантажне підприємство начальником служби екс- плуатації, згодом – голов- ним інженером. – Є що згадати! – каже Пе- тро Павлович. – 250 вантажівок транспортували зерно із поля у випечений хліб, молоко і горіл- ку. Діяли і дві філії – шрамків- ська та іркліївська. Умілого керівника помітили і призначили директором авто- бусного парку. Підприємство треба було рятувати. І енергій- ному керівнику це вдалося. Але, як завжди, – після ра- дості неприємності. Та і їх пережили з честю. Від- значили вже і 30-річчя ПАТ «Зо- лотоніське АТП 17112». Це під- приємствопокликаневиконувати соціальну роль у транспортному обслуговуванні містян. З’явилося багато нових транспортників. Але саме пільгові категорії горо- дян сідають в автобуси і добира- ються до потрібного місця. Зрозуміло, що проблеми від АТП нікуди не втекли. – Та розуміємо, що треба підтримати позицію міського голови Віталія Войцехівського – зробити життя золотонісців комфортним, – підкреслює Пе- тро Малишко. У свою чергу міський голова ставиться із повагою до таких керівників та їхніх колективів. Позиція правильна. Леонід ТУМЕНКО Автобус – не розкіш, а надійний засіб дістатися куди треба • Транспортне питання • власна марка • із молодечим натхненням Цей золотистий на- пій із присмаком яблук добре відомий у ряді країн Європи, та- ких як Франція, Іспанія, Німеччина, Бельгія. А в іспанській Країні Басків він отримав ранг націо- нального напою. Йдеть- ся про слабоалкогольне вино під назвою сидр. Його вживали ще древні римляни, цінуючи в напої ди- вовижну силу, при якій в тілі залишається легкість, а в го- лові – ясність. Сидр прикра- шав столи королів і принців. Його шанували в рядових сім’ях. Без нього не відбу- вається жодний фестиваль у Нормандії і Бретані, в Бас- конії і Астурії. Було б дивно, якби виробництво «соняч- ного вина» досі не освоїли в Україні. Одним із перших це зробило дочірнє підприєм- ство «Роялфрутгарденіст», що у перекладі означає «Королівські фрукти». Ініці- ював цю благородну справу директор Сергій Рибалко. Залишається загадкою його безмежна любов до цього напою, але справу він поста- вив на конвеєр, виготовляє за квартал 100 тонн продук- ції і забезпечує роботою 60 чоловік. – Виробництво такого вина як сидр вимагає високої май- стерності, – роз’яснює він. – Щоб її досягти, застосо- вуємо найновіші технології. Працює суперсучасна лінія розливу. Золотоніський сидр уже став упізнаваним у всіх куточках України. Його за- куповує мережа магазинів АТБ, «Метро», «Фазі», «Ам- торі» та інших. Добре себе зарекомендували поставки в Польщу. Ця країна вже нами завойована. У цьому році плануємо підкорити Росію. Сергій Григорович біля керма заводу лише півроку. До цього працював на міс- цевому Маслоробному заво- ді й був… скорочений. Нова справа знайшлася відразу, і він прикипів до неї душею. Сьогодні його головний біль – розширення асортименту, можливість розливати вино у пляшки, яких немає ні в кого. Поцікавились, скільки коштує пляшка фірмового, і отрима- ли відповідь – 14 гривень. Це без торгової надбавки. З нею напій коштуватиме дорожче. Але ж який напій! Володимир УШАНОВ Національний напій країни Басків виготовляють у Золотоноші Об’єднання нараховує у своїх рядах близько 140 осіб. Це молоді, завзя- ті й моторні люди, яких об’єднала в одне ціле шля- хетна готовність робити людям добро. Вони мають назву – молодіжне крило Партії регіонів. Хоч назва тут ні до чого. Голов-не – справи. З їх керівником Андрієм Романенком зустрілися у приймальні Золотоніського міського голови Віталія Войцехів- ського, куди він зайшов на хвилину, аби отримати від «батька міста» напутнє слово стосовно чергової акції. Попри очікування молодий чоловік виявився небалакучим. Відтак ко- штувало чималих зусиль його розговорити. – Наша організація є між- районною, тож працювати до- водиться не тільки в місті, а й у сільській місцевості, – сказав він. – Щойно повернулися з Хвилево-Сорочина і Деньгів, де допомагали впорядковува- ти братські могили, паркани навколо кладовищ, а також виконували дрібну господар- ську роботу у дворищах, де живуть «діти війни»: загрібали, копали, рубали, носили воду тощо. Не обділена увагою рід- на Золотоноша. Тут постійно прибираємо парки, береги рі- чок, навколишні ліси. Увійшли у норму масштабні акції. Так, заслуговує добрих слів захід, який ми провели на вулиці Куз- нєцова. Занедбаніший куток у місті було важко уявити. Поча- ли з того, що провели там збо- ри громади. Сказали людям: «Хто не хоче брати участь, не- хай набереться терпіння і не заважає». Не знайшлося жод- ного байдужого. Спочатку роз- чистили територію, поставили огорожу, потім установили пі- сочниці й гойдалки для дітей, турнік і брусся для дорослих. Прикрасили все це декоратив- ними ведмедями і лебедями. Тепер цей Богом забутий ра- йон не впізнати. Душею усіх перетворень став наш акти- віст Роман Заїченко. Другу за значенням акцію провели на вулиці Шевченка, де ініціато- ром виявився ваш покірний слуга. Тут теж не обійшлося без громадських зборів. На них було вирішено відгороди- ти від стоянки дитячий май- данчик, установити пісочниці, гойдалки. З допомогою влади зробили колодязь із джерель- ною водою. З її участю також поміняли зливову каналізацію, тепер навколишнім будинкам підтоплення не загрожує. На- самкінець скрізь понасаджува- ли квітів, багато квітів. – Важко повірити, що в наш прагматичний вік ви не берете за свою роботу ні ко- пійки грошей. – Працюємо тільки за пере- конанням. При цьому користу- ємось одвічною, як саме жит- тя, мудрістю, що під лежачий камінь вода сама не тече. На- приклад, побачили, що пустує зал під податковою інспекцією, зробили там ремонт і віддали нашим спортсменам-борцям, хай тренуються. – Чув, що під вашою ору- дою працює хореографічний гурток. І вже зумів домогти- ся неабиякої слави. – То є правда. Заняття в ньо- му проводить мій заступник Сергій Савченко. Він – фанат своєї справи. Нещодавно його вихованці взяли участь у між- народному фестивалі «Арена дружби», що проходив у Бол- гарії, де зайняли перше місце у танцях. А під час обласного конкурсу «Скарбничка май- буття» їм узагалі не було рів- них: чотири перемоги в чоти- рьох номінаціях. – Розкажіть трохи про себе: звідки прийшов, чим нині займаєшся? – Біографія моя поки що небагата. Закінчив школу, Полтавський університет спо- живчої кооперації, займався бізнесом. На якомусь етапі зрозумів – гроші не головне. Зайнявся благодійною діяль- ністю. На громадських засадах працюю керуючим будинку. Обраний депутатом районної ради. Я слухач Академії дер- жавного управління при Пре- зиденті України. Одружений. Разом із дружиною виховуємо двох діток. – Справа, якій служете, варта того? – Так. Своїм ставленням до життя ми розбуджуємо мо- лодь і спрямовуємо на пев- ний результат. Нехай не такий великий, але результат. За- одно виховуємо у неї почуття патріотизму, без якого вільну і демократичну Україну не збу- дуєш. Ефективність нашої ро- боти залежить від міської і ра- йонної влади. І Войцехівський, і Криницька завжди охоче йдуть нам назустріч. Ці люди – на своєму місці. Володимир УШАНОВ Добрі справи мають свої адреси Фотонаданегероємпублікації
  • 8.
    8 8 травня2013Молодь Черкащини №19 День Перемоги У багатодітній сім’ї Сидора і Олени Коломійців зростали де- сятеро дітей: п’ять дівчат і п’ять хлопців. Жили з 4,5 десятин землі, які обробляли всі разом, та ще з домашньої живності й худоби. Кожен із дітей мав свою роботу. А ще всім хотіло- ся вчитись, дев’ятеро з них за- кінчили середню школу. Хлопці пішли далі й усі здобули вищу освіту. Викликає захоплення, що три брати – Михайло, Іван та Олексій – стали професо- рами. У Шполі до цих звань додають слово «народними», два – медичними, а Іван – ве- теринарним. Нещодавно бра- там Михайлу і Олексію випов- нилося б відповідно 120 і 115 років від дня народження. В об- ласному краєзнавчому музеї з цього приводу відбулась науко- во-практична конференція. На- уковий співробітник музею, заступник голови обласної організації Національної спіл- ки краєзнавців України Мико- ла Борщ люб’язно погодився розповісти і нам, і всім чита- чам газети про великих зем- ляків. Михайло Коломійченко оперував на всіх ділянках людського тіла Фахівці – сучасники Михайла Сидоровича, вважають, що він піднявся на найвищу вершину хірургії, бо виконував склад- ні операції на шлунку, печінці, селезінці, на нирках, судинах, легенях, на стравоході і серці. Його операційне поле було за- вжди сухе, а стібки такі, наче прострочила тіло швейна маши- на. Таку універсальність, досвід і вміння хірург Коломійченко на- був у роки Великої Вітчизняної війни, важкими шляхами якої пройшов, починаючи із відступу наших військ із Києва і до пере- можного взяття Берліна. Влітку 1942 року, коли жор- стокі бої гриміли в Сталінграді, Михайло Сидорович попро- сився направити його туди. Він був призначений хірургом 62-ої армії (пізніше 8-ої гвар- дійської армії) генерала Чуй- кова. Про те, як працював у ті дні професор Коломійченко, письменник-лікар Бейлін зга- дує: «Успіх допомоги поране- ним вирішують два фактори – якість хірургічної допомоги і вчасність її надання. Михайло Сидорович добре розумів, що перше залежить від лікарів, а друге – від командирів. Необ- хідно швидше поранених ви- носити з поля бою. Цю роботу професор провів з команди- рами дивізій, полків, рот. Вій- ськова рада підтримала хірур- га». Позитивні результати не забарились. Якщо загалом на фронтах медичну допомогу до 6 годин отримували до 30 від- сотків поранених, то в армії Чуйкова – 85 відсотків. Коло- мійченка знали і любили від рядового солдата до коман- дарма. Не випадково, коли він їхав у медсанбат дорогою, яка обстрілювалася – створювали заслони від ворожого вогню. Зі скальпелем Михайло Си- дорович не розлучався. Був випадок, коли йому довелося простояти добу за імпровізо- ваним операційним столом. І коли підійшов медсанбат, Ми- хайло Сидорович ледве три- мався на ногах. Ноги так на- брякли, що чобіт зняти не зміг, довелося розрізати халяви. Коли завершилася війна і в Берліні полковник Коломій- ченко, знявши халат, одягнув кітель, то на ньому сяяли орде- ни Леніна, Бойового Червоно- го Прапора, Вітчизняної війни І і ІІ ступенів, бойові медалі, які свідчили про вагу його вкладу у Велику Перемогу. Чуйков, якого залишили в Ні- меччині, наполягав, щоб і Ми- хайло Сидорович був з армією. Але відомий хірург відповів: «Не гріє сонце на чужині». Він про- сив відпустити його до Києва. А в Києві його чекали ка- федра у медичному інституті удосконалення лікарів, клініка, хірургічна й педагогічна діяль- ність. Згодом Коломійченка призначають головним хірур- гом України. Він вимагав, щоб усі хірурги вчилися, постійно виїжджав у відрядження, де вчив особисто медичних пра- цівників обласних, міських і ра- йонних лікарень. При цьому ні- коли не забував своїх шполян, яких часто відвідував. Михайло Сидорович любив Шевченка, часто звертався до нього у тяжкі хвилини і хвили- ни радості. Багато поезій чи- тав напам’ять. Він розшукав в архівах свідоцтво про перед- смертні хвороби генія України, зібрав висловлювання його су- часників, особисті листи Шев- ченка, де він писав про своє здоров’я. На запитання: «Чи можна було врятувати Шев- ченка, застосувавши методи сучасної медицини?» він від- повідав: «Продовжити можна, але ненадовго – дуже жорсто- кого удару здоров’ю Великого Кобзаря завдали заслання, неволя, злигодні, душевні тер- зання». Книжку про Шевченка він вважав своїм скромним вінком на могилу поета. Олексій був найменшим, а піднявся найвище Олексій Сидорович присвя- тив усе життя отоларингології. Після закінчення Київського медичного інституту практику- вав в Ізяславській дільничній лікарні Шепетівського округу. Вже тут молодий хірург робив успішні операції, отримав за- прошення до Києва, в клініку вуха, горла, носа. Під керів- ництвом завідувача кафедри С.О.Ставракі розпочав свою наукову діяльність. У 1937-40 роках Олексій Сидорович Ко- ломійченко детально розробив актуальні проблеми лікування грудних дітей із захворюванням вуха при токсичних деспепсіях. Його методика сприяла зни- женню смертності дітей. Це Олексій Сидорович упер- ше в Києві і в Україні застосу- вав видалення сторонніх тіл з гортані, трахеї та бронхів без трахеотомії. За перші 14 ста- тей з отоларингології йому присвоєно ступінь кандидата медичних наук (без захисту дисертації). Свою докторську на тему «Отогенні абсцеси мозку» він успішно захистив 17 грудня 1940 року і став доктором медичних наук. З початком війни хірургу Коло- мійченку довелося цілодобово надавати допомогу поране- ним. Евакуюватись госпіталю не вдалося, і Олексій Сидоро- вич в окупованому Києві на- давав допомогу партизанам і учасникам Київської підпільної організації. А ще через клініку рятував юнаків і дівчат від ви- везення до Німеччини. Протягом усього життя Олек- сій Сидорович займався зло- якісними утвореннями верхніх дихальних шляхів. Наш земляк, як хірург, запропонував, розро- бив і впровадив у клінічну прак- тику метод накладання касетно- го шва на глотково-стравохідне сполучення при розтині гортані. Цей спосіб відіграв вирішальну роль у загоюванні рани. Особливо великі заслуги Олексія Сидоровича в галузі розробки нових операцій, що поліпшують слух при отоскле- розі. У 1964 році за видатні до- сягнення в розробці і впровад- женні слуховідновлювальних операцій у хворих на отоскле- роз професор Коломійченко був удостоєний високого зван- ня лауреата Ленінської премії. Професор допоміг бага- тьом тисячам хворих відновити здоров’я. Нашому землякові належить 200 наукових праць, у тому числі вісім ґрунтовних монографій, тематика яких свід- чить про широкий діапазон уче- ного. Сам Олексій Сидорович підготував 16 докторів і 40 кан- дидатів медичних наук. У 1967 році його обрали членом-корес- пондентом Академії наук УРСР. Олексій Сидорович був над- звичайно обдарованим духов- но: любив театр, живопис, му- зику, грав на скрипці. З ним дружили письменники Корній- чук і Василевська, художники Самокиш і Васильківський. У години відпочинку він захоп- лювався рибальством і садів- ництвом. Помер наш славний земляк на 77-му році життя 17 вересня 1974 року в Києві й похований на Байковому кладовищі. За пропозицією мешканців міста Шполи у березні 1976 року по- становою Ради Міністрів рес- публіки присвоєно звання імені братів Коломійченків районній лікарні, де на честь славетних земляків обладнано кімнату- музей. Біля лікарні встановлені бронзові пам’ятники Михайлу та Олексію Коломійченкам. А всім хірургам Олексій Си- дорович заповідав таке: «Не- хай хірург розумом і оком діє раніше, ніж озброєною рукою». • Знані краяни Брати Коломійченки шполянами залишились усе життяШполі сім’ю Ко- ломійченків і досі знають та шану- ють. Це приклад сили духу, доброти, розу- му народу, основ, на яких тримається наша Україна. У Шполянська центральна районна лікарня імені братів Коломійченків Михайло КоломійченкоОлексій Коломійченко фотоМиколиКОСТЕЦЬКОГО У вечного огня Расселись по холмам туманы, Засеребрилась на Днепре вода, А раны, горько плачут раны, Они тебя зовут сюда. Тут каждая травинка знает, Куда идет старушка Мать, У вечного огня встречает, Кровинушка сынок солдат. Такой же юный и безусый, Лишь возмужал в плечах. Немного что-то грустный, С товарищем в руках. Собрались в мраморе полками, На взлете павшие сыны, Вот-вот заговорят устами, Ушедшие мгновения войны. Огнем горят и светят, Все поднимаясь ввысь. Сквозь толщину столетий, Живущим завещая жизнь. Мать скорбно у огня стоит. И в пламя вьелася глазами. Она из сыном говорит, Лишь им понятными словами. Прижала нежно васильки, Те, у дороги, полевые, Застенчиво к своей груди. Они, как дети ей родные, С утра до ночи на полях, Богатым хлебом голодала. Чтобы держава в закромах, Росла быстрей и процветала, Певуньей первой ты была, Да и красавицей какой, От взгляда хлопцы из села, Терялись в омут с головой, За грамоту и трудодень, Красу работа отбирала. Так пролетал за днями день, А ты гордилась и старалась. Бывало спрячешь колосок, Птенцу на пропитанье. Дитя растет и не вдомек, А не проспи тогда охрана. А дальше школа, комсомол, И вырос крылья оперились. Ты слезы прятала в подол, Недоедала, но гордилась, Взглянуло зарево войной. Птенцы одели серые шинели. Ушли за заревом гурьбой, Нацеловаться не успели. Остался старенький портрет, За образами похоронка. С птенца бы вырос дед. И внуки б бегали в сторонке. Взмахнув слезу вперед идет Чернорабочая столетья. Таких в погибель не согнут Ни перестройки лихолетья. С эпохи русичей князей, Считалась Мать Святою, Звала на подвиг сыновей, За Русь пожертвовать собою. А благодарная страна, Такой великой ныне стала – Старушка больше не нужна, Свое в истории сыграла. Уходят в прошлое года, Эпохи, с ними – поколенья. Но не забудем никогда, Войны жестокие мгновенья. Сынок, сынок – уста шептали, – Я так измучилась одна, Хоть напиши, а то устала, Ждать почтальона у окна. Віталій Сало, капітан І рангу, сільський голова с. Безбородьки • пам’ять
  • 9.
    98 травня 2013Молодь Черкащини №19День Перемоги Та не він один воював відваж- но. Іван Артеменко у серпні 1945 року як парламентер і особливий уповноважений командування Радянських Збройних Сил при- йняв беззаперечну капітуляцію Квантунської армії у Маньчжурії. А сьогодні серед живих і муж- ніх будівців залишився один – Андрон Руденко. Андрон Пи- липович уособлює собою епо- ху, що відходить. І це не пере- більшення. Він і на Черкащині єдиний кавалер чотирьох ме- далей «За відвагу». В народі вважають, що це той же Герой Радянського Союзу. А спочатку покликала його фінська війна. На ній отримав перші уроки на витривалість вогнем і морозом. Справжнім страшним полум’ям обпалила його Велика Вітчизняна війна. Пережив гіркоту відступу, тяжке поранення в боях під Мо- сквою, полон і втечу. Пішки прий- шов з Польщі в Україну. А вдома така трагедія – німці убили батька і двох братів, спалили хату. От тоді й запалало серце помститися ненависному ворогу. Після пере- можної Корсунь-Шевченківської битви він знову в Червоній Армії. – Першу медаль «За відвагу» отримав у Румунії за знищення екіпажу німецького танку, – зга- дує Андрон Пилипович. – Ми під- били їхній танк міною. А танкісти вирвались з палаючої машини і давай тікати. Тоді я вискочив за ними. Вони відстрілювалися з пістолетів, але я добив їх усіх чотирьох. Тоді я думав, що це діло просте, солдатське. Але через кілька днів викликали мене і вручили нагороду. По- тім ще три медалі «За відвагу» отримав в Угорщині. Взагалі, запеклістю боїв мені найбільше запам’яталася ця країна. Ми робили рейди по ворожих тилах. Причому застосовува- ли піхоту, танки, 76-міліметрові гармати на кінній тязі, 45-мілі- метрові протитанкові гармати, міномети… І такою силою на 200-300 кілометрів проходили углиб ворожої території. Там гро- мили мости, склади, військові об’єкти… А взагалі, я йшов туди, де потрібні були сміливці. Несолодко жилось герою ві- йни і в повоєнний час. Високих посад не посідав, працював пе- реважно руками, ростив дітей – сина Василя і доньку Наташу, ліпив, як ластівка гніздо, хату. Ніхто його пільгами не балував. Та не шкодує за цим один із найповажніших за віком фрон- товик області. Він досі бадьорий духом. На запитання: «Як жи- веться-можеться?» – 94-річний дід Андрон молодечо, із запа- лом: «Слава Богу». І справді, Слава Богу, що такі люди ще живуть поміж нас, на- гадуючи про високу ціну завойо- ваного щастя. Микола КОСТЕЦЬКИЙ, Леонід ТУМЕНКО Ось такий корсунець Віктор Юхимович Чорнолих. Серед що- річних подій згадати можна дві. У лютому виповнилося 85, а в серпні з нагоди 90-річчя Україн- ського Товариства мисливців та рибалок його відзначили медал- лю «Ветеран мисливської спра- ви», першого в районі. Запитую, захоплення полю- ванням, очевидно, прийшло ще в юності, а він у відповідь по- сміхається: «Про яке полювання міг мріяти, якщо з липня сорок першого по лютий сорок четвер- того жив в окупованому Корсу- ні!». Міг потрапити під облаву, але доля зберегла. 14-го наші звільнили місто, а 20-го йому ви- повнилося вісімнадцять. Шинель бійця, навчання, формування – і в серпні перше хрещення – фор- сування Вісли у складі І Україн- ського фронту. І перше поранен- ня. Був кулеметником, а після шпиталю – вже розвідник. Під час форсування Нейсе – друге поранення. Повернувся у стрій, знову в кулеметники. «Сухим» вийшов, форсуючи Бобер, Одер. А з усіх нагород найдорожча ме- даль «За взяття Берліна». А ще ж була Прага. Одне слово, пізно почав, але навоюватися встиг. Зброю взяв у руки, тепер уже мисливську, замолоду, десь на по- чатку 50-их. Півста років не розлу- чається з улюбленою «Іжевкою» (ІЖ-12). До полювання прилучив синів Андрія, Максима і Миколу. Розповідали знайомі мисливці: Юхимович не «стоячий» влучник, на ходу, як й інші. За багатою здо- биччю не гониться, насолода в са- мому процесі. Минулого серпня в день відкриття на пернату дичину вцілив качку. Розпитую, чи не заважають при стрільбі окуляри, і чую у від- повідь: «А я без них обходжусь». До речі, зуби – всі свої, без втрат. Кому дякувати? Фізкультурі? Генам? Вдачі веселій? Певно, всього потроху тут зібралося. А може, рибальству і мисливству? Коли був у лікарні? Не пам’ятаю. Знаю точно, що давно. Дієт і об- межень у харчуванні не відає. До мене йшов з фотознімком і запашними яблуками із власно- го садка пішки. Чому не автобу- сом? А скільки тієї дороги – три кілометри! Віталій ПРОШИН Спочатку у Жашкові, а потім у Березиному він у складі команди «ястребків» охороняє цукровий завод, підтримує порядок, вилов- лює зрадників, які співробітнича- ли з окупантами, поліцаїв. Петро Михайлович пригадує: «Мені вже було 17 років. Тому два місяці я був у селі заступником команди- ра винищувального загону. Зброї було море. Ми, по суті ще хлопча- ки, пострілювали з чого хотіли. А 15 травня із двома своїми товари- шами пішли до Буцького військко- мату і попросилися добровільно в армію. За два дні сформували команду у складі 20 осіб, і відпра- вили нас пішки у Білу Церкву. Там нас уже паровозом відправили на Київ, а потім на Москву. У підмос- ковному місті Дубно пройшли мі- сячні курси і – на фронт, мене на Другий Білоруський». Першим випробуванням для молодого бійця стало форсу- вання річки Березина у складі 369-ої стрілецької дивізії. В ході визволення Польщі юнак отри- мав перше поранення і конту- зію. Одужання, запасний полк, короткі курси – і присвоїли йому дві лички, бо мав же сім класів освіти, та й призначили коман- диром відділення. А в ньому по- повнення з Білорусії – дорослі та зрілі чоловіки, здебільшого білоруські партизани. «То я там і не командував, почувався проти них пацаном, – каже ветеран, – командували вони самі собою». Але коли надійшли на озброєн- ня крупнокаліберні кулемети, то освіта юному командиру вже стала у пригоді. Калібр ствола складав 12,7 міліметра, кулі про- бивали бронетранспортери. На взвод припало чотири такі куле- мети і автомашина. 17 січня взвод брав участь у боях за Варшаву. Двічі довело- ся переправлятися через Віслу, спочатку під Варшавою, а потім під Торунем. Багато солдатів на- ших там полягло. За форсуван- ня Одера його нагородили ме- даллю «За відвагу». «На території Німеччини з’явились нові клопоти, – роз- повідає далі ветеран. – Справа в тому, що наші бійці на початку були сповнені гнівом і прагнен- ням помсти. І тільки наказ Ста- ліна щодо покарання аж до роз- стрілу за мародерство і насилля зупиняв мутні хвилі озлоблення. «У боях під Берліном довело- ся зустрітися віч-на-віч із власів- цями, які воювали проти Радян- ської Армії. Йшли вони на нас із криками «Ура!», довелося ви- кликати навіть протитанкові гар- мати. Змели ми їх, але ж гірко як, коли свої воюють проти своїх! Цей бій для нас був останнім», – підсумовує Петро Михайлович. А ще була незабутня зустріч на Ельбі. На неї радянські воїни і союзники прийшли зі зброєю. Але через хвилину її відкинули і браталися. Додому ветеран повернувся аж у серпні 1947 року. Микола КОСТЕЦЬКИЙ, Леонід ТУМЕНКО • звитяга • Такі вони, фронтовики • Дорогами війни Чотири медалі «За відвагу» Андрона Руденка Мисливець фронтового призову Він справжній у всьому. Війну згадує небагатослів- но, без вдаваного пафосу. Із суворою солдатською прямотою, де ні додати, ні відняти: все, як було… і без згадування власної персони. І хоч мисливець та рибал- ка заповзятий, на відміну від «братів» по пристрасті, про здобич, яка трапилася, не фантазує. І за півсто- ліття в школі учителем фізкультури про досягнення – ні слова, хоча серед його вихованців були і майстри спорту, люди знані, шановані. Гірко як, коли свої воюють проти своїх Віктор Чорнолих із сином Миколою на зимовому полюванні. І трофей – заєць «Вставай, страна огромная. Вставай на смертный бой!». Слова ці сполохом вдарили у серце кож- ного. І люди встали, кинули все і пішли у безсмертний бій. Із невеличкого сільця Буда Орловецька, що наче сховалось від світу у крутих яругах, на поклик відгук- нулось майже триста осіб. За рідну землю половина з них полягла на чужині. Данилу Погрібному пощастило. Він живим повернувся додому. Та не просто фронто- виком – а Героєм Радянського Союзу. Нині у селі куток Гончарівка названий вулицею Да- нила Погрібного. Його ім’я носить і місцева школа. Села Кислин і Червоний Кут, де проживала в окупа- ції сім’я Щедрових, звільняли двічі – перший раз 7 січня 1944 року, а потім у ході Корсунь-Шевченків- ської операції остаточно 8 березня. На старій фото- графії Петро виглядає ще підлітком, повним енергії і бажання допомогти у відновленні мирного життя.
  • 10.
    10 8 травня2013Молодь Черкащини №19 ситуація Годувальниця чи товар? Якщо, реформуючи АПК, стави- ти за завдання тільки досягнення мети – високорентабельність виробництва, що задовольняє потреби населення в основних продуктах харчування, – то не потрібно ламати довго голову, а ухвалювати рішення про привати- зацію землі. Протягом 5-10 років, пройшовши через 2-3 спекулятив- ні оборудки, земля врешті-решт опиниться у руках «ефективних власників» (переважно інозем- них), які на щедрому українському чорноземі будуть виробляти ба- гато дорогої, високорентабельної продукції. Велика ймовірність того, що сільське господарство України у такому разі буде колоніальним придатком іншої високорозвиненої економіки, а чисельність зайнятих у цьому секторі не перевищить 300-500 тис. найманих працівни- ків. Вся земельна рента при цьому (а це не менше 3 млрд. дол. США на рік) буде йти власникам землі. Соціальні та політичні наслідки цього рішення краще не коменту- вати. А от стратегія сільського гос- подарства України полягає у до- сягненні та реалізації експорт- ного потенціалу продовольства в обсязі не менше 100 млрд. дол. США на рік. Україна може та повинна позиці- онувати себе насамперед як поста- чальник продовольства на світовий ринок. Причому продовольства, яке відповідає найвищим екологічним стандартам. Модель майбутнього сільського господарства України вже з’являється: це такі сільгосп- підприємства як «Агроекологія» Полтавської, «Агро-Союз» Дніпро- петровської області, «Відродження» Черкаської областей та ряд інших. Середньостатистичний гектар української ріллі здатний давати товарної продукції рослинництва і тваринництва не менш як на 3 тис. дол. щорічно, а з урахуванням її переробки – 6 тис. дол. у розрахун- ку на 1 га або не менше 250 млрд. дол. по країні. Що робити? В Україні бачиться наступний варіант вирішення земельного питання, розвитку агропромис- лового виробництва, отже, і долі держави та її громадян. Перше Парламент країни ухвалює рішення про викуп у державну власність земельних паїв у селян за єдиною для України і справед- ливою ціною. Наприклад, один земельний пай (приблизно 3 га) можна оцінити в сумі, еквівалент- ній 5 тис. дол. США або приблизно 40 тис. грн. Друге П’яту частину від вартості земель- ного паю – 8 тис. грн. слід зарахову- вати на особовий рахунок продавця землі, якою він може розпорядитися на свій розсуд. А решта 32 тис. грн. перераховуються на його ж особо- вий рахунок, але в спеціально ство- реному державному Земельному фонді. Третє Кожен колишній власник зе- мельного паю або його спадкоє- мець протягом п’яти років має пра- во один раз узяти кредит із цього Земельного фонду в сумі до 500 тис. грн. на строк до 30 років під 1% річних і використовувати його тільки на наступні цілі: а) будівництво власного будинку в будь-якому місці того адміністра- тивного району, де знаходився зе- мельний пай; б) на розвиток власного бізнесу в тому районі, де знаходився зе- мельний пай; в) на будівництво будинку і роз- виток бізнесу одночасно. Четверте Виплата відсотків за обслугову- вання кредиту перші 5-7 років йде за рахунок коштів, що залишилися на особистому рахунку продавця земельного паю у Земельному фонді. У тому випадку, коли позичаль- ник бере кредит для будівництва індивідуального житлового будин- ку, на державному рівні виносять наступні рішення: а) безкоштовне надання у влас- ність земельної ділянки під будів- ництво житла до 0,25 га; б) забезпечення інженерною інфраструктурою забудовника проводиться за рахунок енерго-га- зо-водопостачальних організацій або бюджету; в) у разі, якщо у забудовника на- роджуються діти, розмір кредиту зменшується на 20% від його пер- винного розміру з народженням кожної дитини; г) на термін будівництва житла (3 роки, наприклад) вводиться мора- торій на повернення тіла кредиту. П’яте Головне питання – де взяти ко- шти на викуп землі у селян і їх кредитування? Розрахунки по- казують, що протягом 5 років для Земельного фонду буде потрібно близько 80 млрд. дол. щорічно. У бюджеті грошей недостатньо, зо- внішні позики брати небезпечно. Найнадійнішим джерелом є вну- трішнія позика у Національного банку України (фактично за раху- нок грошової емісії). Інфляції при цьому побоюватися не варто, по- заяк гроші підуть не на споживан- ня, а на розвиток. Шосте Ставши власником сільськогос- подарських земель, державний уповноважений орган (можливо, Земельний фонд) здає її на трива- лий термін в оренду сільгосптова- ровиробникам, які забезпечують ефективне виробництво продукції рослинництва і тваринництва. Од- ночасно для всіх сільгосптоварови- робників можна ввести єдиний сіль- ськогосподарський податок (у формі орендної плати), який не повинен пе- ревищувати 10% від розрахункової вартості вирощеної продукції. Дар’я ЧЕПУРНА На сьогодні значна частина на- селених пунктів перебуває за ме- жею демографічного відтворення. Занепад українського села не лише загострює соціально-еконо- мічні та демографічні проблеми, а й дедалі більшою мірою загрожує національній безпеці країни як не- залежної держави. Екологічно необґрунтоване ве- дення сільськогосподарського виробництва призвело до зна- чних втрат гумусового шару ґрун- ту, розвитку ерозійних процесів, збільшення площ кислих і засоле- них ґрунтів, зменшення вмісту по- живних речовин та корисної мікро- флори, забруднення залишками пестицидів, важкими металами, радіонуклідами. Якщо і надалі така тенденція збережеться, то в недалекому майбутньому наша благодатна земля родитиме виключно хімічну сільськогосподарську продукцію, непридатну для харчування. Що, на мій погляд, потрібно зро- бити в галузі сільського господар- ства, щоб зняти політичну напругу в суспільстві і гостре питання так званих неперспективних сіл і про- довольчої безпеки в країні? Треба кардинально змінити систему гос- подарювання на селі. Сьогодні на селі практично є два господарі: сільський голова та орендатор земельних паїв і майна жителів цього села, до якого часто сільський голова звертається по матеріально-фінансову допомогу. Вважаю, що для одного села двох господарів забагато. В селі, як і в державі, повинен бути один господар. Сільський голова (пре- зидент села) повинен нести всю повноту відповідальності за всі напрямки роботи на селі: навко- лишнє середовище, сільськогос- подарське виробництво, соціаль- но-економічний розвиток села, освіту і спорт, медицину, культуру • на перехресті думок Після того як українські олігархи скупили за безцінь більшість промислових підприємств та об’єктів інф- раструктури, дійшла черга і до землі. Протиправність та аморальність цієї афери, катастрофічність її на- слідків очевидні. Ліберальна модель економічного розвитку країни критично відбилася як на соціально-економічному розвитку села, так і стані земель сільськогосподар- ського призначення. Україна: шість кроків для АПК і побут. Для практичної реаліза- ції цих напрямків роботи потрібні дуже великі суми коштів. Ці кошти повинна собі заробити сама гро- мада села шляхом утворення на базі реорганізованих сільських і селищних рад багатофункціональ- них комунальних кооперативів з виробництва, переробки і реалі- зації сільськогосподарської про- дукції. Держава замовляє комуналь- ним кооперативам сільських і се- лищних рад виробництво сільсько- господарської продукції. Земельні й майнові паї селян не можуть бути продані або по- даровані не членам громади села. Землі і майно комунальних коопе- ративів сільських і селищних рад з виробництва, переробки і реаліза- ції сільськогосподарської продукції не можуть передаватися банкам під заставу. Покладання виробництва сіль- ськогосподарської продукції на новоутворену організаційну струк- туру на селі – це єдиний вихід із глухого кута, в якому опинилося село і його сільськогосподарське виробництво. Бо сама сільська громада з колективним обробітком землі є рушійною силою прогресу. Бо сільське господарство громади – це не тільки виробництво, але й спосіб життя. Самостійна самоврядна грома- да (далі громада) – це низова адмі- ністративно-територіально-еконо- мічна одиниця, яка утворюється на базі реформованої сільської (се- лищної) ради зі спеціальним ста- тусом, який визначається законом України і громадою. Держава по- кладає на громаду ряд обов’язків, але в той же час практично не втручається у її внутрішні справи. Найвищим органом влади гро- мади є її сход. Вищим органом сходу громади села (селища) є її районний сход, а найвищим орга- ном – республіканський сход-віче. Виконавчим органом громади є її виконком, який обирається сходом на 2 роки. Голова громади одно- часно стає ї головою виконкому реорганізованої сільської (селищ- ної) ради. Сход громади села збирається в міру його необхідності, районний сход – щоквартально, обласний два рази нарік, сход-віче – щороку. Сходи районної і обласної громад мають право законодавчої ініціа- тиви. Рішення республіканського сходу-віче оформляються Верхо- вною Радою України та Урядом у вигляді законів, декретів і поста- нов. В перші десять років своєї діяльності громада села (селища) звільняється від сплати податків. Для прискореного виведення сільських (селищних) громад на якісно новий рівень їх розвитку і рівень життя треба 2013-2023 роки оголосити десятирічкою від- родження села. «Реформа місцевого самовря- дування спрацює тоді, наголошує Віктор Федорович Янукович, коли вона буде чітко зорієнтована на зростання добробуту людини, зміцнення економічного потенціа- лу територіальної громади». Саме утворення самостійних самовряд- них громад на базі реформованих сільських і селищних рад стовід- сотково відповідатиме ініціативам Президента. Створення комунальних сіль- ських і селищних рад з вироб- ництва, переробки і реалізації сільськогосподарської продукції мобілізує наявну робочу силу на селі для роботи як у сільськогос- подарському виробництві, так і у реалізації будівничих процесів у сільських населених пунктах. Створення нових робочих місць дасть можливість значно підвищи- ти фінансову спроможність органів місцевого самоврядування. Велику роль у поверненні части- ни сільських жителів з міст України та із-за кордону відіграло б будів- ництво в кожній області показових агромістечок, план будівництва яких треба було б довести всім банкам, які зареєстровані на Укра- їні, і провести за рахунок чистого їх прибутку. В часи світової кризи наша держава рятувала чомусь банки, а не виробництво. Сьогод- ні рятувати треба село. І рятува- ти його належить всіма силами, в тому числі і за рахунок коштів банків. «Борг платежем красен», говорять в народі. Створення комунальних коопе- ративів виведе сільські та селищні ради (самостійні самоврядні гро- мади) з режиму пасивного чекан- ня отримання державних коштів – у режим активного колективного цілеспрямованого господарюван- ня на власній землі, виведе про- дукцію громад на Європейський цивілізований ринок. Вношу пропозицію голові ОДА Сергію Тулубу: ініціюйте перед Президентом та Кабміном Укра- їни запровадити пілотний проект з реалізації рекомендованої вище концепції господарювання на селі. Віталій ТЕРЕС, президент ГО «Союз виробників органічної продукції» Крок один, але важливий
  • 11.
    118 травня 2013Молодь Черкащини №19 – Володимире Михайловичу, на порозі свято зі сльозами на очах. 9 травня 1945 року світ вільно видихнув. Цей день на- вічно у пам’яті поколінь. – Хотілося б. Вітаю із Днем Пе- ремоги всіх черкащан, а в першу чергу – учасників бойових дій, учасників війни. Перед ними ми в боргу неоплатнім. Здоров’я вам, людської поваги, синівської та внуківської вдячності. Якщо забудемо батьків, дідів, то хто ж ми тоді? – Степом, степом, йшли у бій солдати… – За перші два місяці Великої Вітчизняної війни із Черкащини пішли на неї 150 тисяч вірних си- нів своєї землі. А загалом у жор- стокі роки взяли зброю близько 300 тисяч. – Мати, мати, стала коло хати… – Повернулися з фронтів тіль- ки 150 тисяч. – Половина села гуляє, по- ловина в землі лежить. – Так, гіркі ці цифри. Та й не- зручно це називати цифрами, адже за кожною – людське жит- тя, недоспівана пісня, недоціло- вані уста. – Війна називає своїх героїв… – Черкаська земля славна своїми звитяжцями. Вона на- родила 159 Героїв Радянського Союзу. А Іван Черняховський, відомий командувач із Окса- ниного Уманського району та Іван Степаненко, безстрашний льотчик із Нехайок Драбівсько- го району, відзначені найвищою нагородою Радянського Союзу двічі. А груди воїна-фронтовика із Буди Орловецької Городищен- ського району Андрона Руденка прикрашають чотири медалі за відвагу, стількома ж нагородже- ний Іван Галушка із Канева. В історії залишилось ім’я Кузьми Дерев’янка, Героя України із Ко- сенівки Уманського району. Це він поставив останню крапку у протоколі про безумовну капіту- ляцію Японії. – Не можемо забути і про партизанів. – У нашому краю діяло 29 партизанських загонів. Ними керували брати Савченки, Па- льоха, Дубовий. Діяли також на теренах області 55 підпільних груп, зокрема досить відомі «ко- мітет-103» у Корсуні-Шевчен- ківському, а в Смілі не давав спокою загарбникам підпільник Юрій Атамановський. – Прийшли фронтови- ки після того як «майскими холодными ночами, отгремев, закончились бои», і взялися за мирну працю. Безстрашні розвідники, артилеристи, пі- хотинці очолювали колгоспи, підприємства, та й просто тру- дилися. – Бо не працювати просто не можна було. Страшенна роз- руха, злидні вимагали трудової звитяги. І повний кавалер орде- нів слави, робітник Смілянського машинобудівного заводу Мак- сим Величко стає Героєм Соці- алістичної Праці. До речі, його бюст незабаром відкриє Алею Слави в Черкасах. – Довгі-довгі роки радянська влада забувала про солдат- ських вдів, на долю яких випа- ло велике горе. – Сьогодні про них не забуває- мо. На жаль, залишилося їх жи- вими 1166. – Дивно та й годі. Героїв стає все більше й більше. Але ча- сом вони «липові». Просидів усю війну на горищі, а тепер брязкотить медалями і роз- повідає про подвиги. А інший, опікшись гарячою кашею, каже, що в танку горів. – Болюча тема. Але вона при- сутня. – З цього приводу анекдот про анкету. У війну один із братів був у партизанах, дру- гий – у поліцаях. Так той дру- гий став першим секретарем райкому компартії, а перший – з вилами у колгоспі ходив. По- їхав перший до другого в гості: – Як так? Ти ж в анкеті пи- сав, що в тебе брат-поліцай? – Аякже! А я писав, що в мене брат партизан. – Народ правильно підмічає. – Із плином часу по-іншому читаємо історію Другої світо- вої війни. На жаль, Велика Ві- тчизняна залегендована, мі- фологізована. Приміром, уже не віримо, що маршал Жуков був маршалом Перемоги. Бо перемога здобута мільйона- ми невмотивованих жертв. А «чорносвитники», яких убито за околицею рідного села. Ки- дали їх у бій непереодягнених, без зброї. – Важко не погодитись. Ціну за перемогу покладено високу. Там і життя штрафбатників, яких гнали часто на безглузду смерть горезвісні загороджувальні за- гони. – Які теж серед ветеранів- бійців. А ветеранами назива- ють тих, хто з 22 червня 1941 року дійшов з боями під стіни рейхстагу. Але частенько ба- гато примазаних до цього ви- сокого звання. – Є й таке. Та знаю Сергія Вансяцького та Михайла Об- разцова, які воювали 1418 днів і ночей. Низький уклін їм та всім їхнім побратимам. На Черкащині ще живуть 5987 учасників бойо- вих дій. Зі святом! – Ви ще такий молодий, а на чолі ветеранської організації. – Молодий, та битий. На мою долю випала афганська ві- йна. Сьогодні про неї говорять по-різному. А тоді я виконував інтернаціональний обов’язок, командував мотоманевровою групою. Бачив рани, смерть, як кажуть, нюхав порох. – Ви очолюєте обласну ве- теранську організацію, пред- ставте її сили і можливості. – Ми наймасовіша і найпопу- лярніша громадська організація. У наших рядах 564 тисячі авто- ритетних людей, об’єднаних у 28 міських і районних осередках. Їх сила і вплив у тому, що вони діють у всіх населених пунктах. Первинних ланок у нас 842. Така структура дозволяє опікуватися долею практично кожного вете- рана. – Не голосно сказано це. Адже які можливості у цих формувань? – Ви торкнулись ключової про- блеми. У зв’язку із докорінною зміною власності і виробництва постало питання щодо пошуку партнерів для дійової співпраці. Найперше зорієнтували вете- ранські організації на співпра- цю із сільськими, селищними, районними і міськими радами, зацікавленими у плідній взаємо- дії. Другим кроком стали угоди із нинішніми підприємствами, організаціями, установами, ке- рівники яких з розумінням став- ляться до загальнолюдського обов’язку допомагати людям по- хилого віку. Словом, кожну вете- ранську організацію підвели під надійний дах над головою. Адже більшість ветеранів мало захи- щенні – вони найбільше вразли- ві, хворіють, потребують матері- альної підтримки, ідуть із життя. А за цим матеріальні затрати та міра нашої людяності. – Окрім альтруїстичних по- рухів, є очевидно й інші? – Звичайно, адже у демогра- фічних розкладах населення об- ласті на ветеранів припадає 41 відсоток. Від них багато в чому залежить і формування депу- татського корпусу, і громадської думки людей з багатьох життєво важливих питань. А ще б я на- голосив: вони, маючи активну життєву позицію, є оберегами морального і духовного здоров’я громад. – Які пріоритети захищають сьогодні ветеранські організації? – Їх три. На чільному місці по- шук разом із місцевою владою ресурсів для захисту інтересів та потреб ветеранів. І такі мож- ливості реальні: спонсорська безкоштовна медична допомо- га тяжкохворим, забезпечення інвалідними візками, слуховими апаратами, зубопротезуванням тощо. Тут не сторонні й обласна рада, і ради всіх рівнів. А ще ми поставили за мету підтримати розвиток волонтерського руху молоді. Дуже важливий напрямок – участь ветеранів у героїко- патріотичному вихованні. Тут основні зусилля спрямовані на забезпечення правди про Вели- ку Вітчизняну війну. Попереду 70-річчя Великої Перемоги, а перед ним теж значна пам’ятна дата – 70-річчя Корсунь-Шев- ченківської битви. Ветерани не сприймають перекручувань іс- торії, приниження ролі здобутої неймовірною цінною Перемоги, проявів неповаги до святинь – поховань полеглих. Час увікові- чити і тих учасників бойових дій, які пішли із життя у повоєнний період. У своєму блуканні укра- їнці дійшли вже до того, що і відзначення Корсунь-Шевченків- ської битви, яку гордо називали другим Сталінградом, стало не державною, а подією місцевого значення. Все це потрібно ви- правити. Якщо у наших душах згасне пам’ять про своїх дідів, прадідів, то ким же будемо ми? І нарешті ми візьмемо під свій патронат реставрацію і заміну пам’ятників, які символізують Велику Вітчизняну війну. Про- граму з цього питання Уряд пла- нує прийняти у першому кварта- лі цьогоріч. – А скільки ж залишилось живих фронтовиків? – Тих, хто з гвинтівкою у руках ішов в атаки, виганяв ворога із нашої землі, в області залиши- лось зовсім обмаль – чотири тисячі. Ці люди відходять, я б сказав образно, батальйонами. Судіть самі: у 2011 році їх було вісім тисяч. – А як влада ставиться до ве- теранів? – Як до визволителів. За ініціа- тиви голови обласної державної адміністрації Сергія Борисовича Тулуба тільки за останні роки ви- дано тисячі рецептів, за якими ветеранами одержано безкош- товні ліки. Штучні кристалики поновили зір, слухові апарати повернули слух. На нещодавній зустрічі ми подякували Сергію Борисовичу за те, що активізу- вався волонтерський рух в об- ласті. На виконання обласної програми, що тільки-но прийня- та – «Щодо увічнення пам’яті про події Великої Вітчизняної війни та пошуку і упорядкуван- ня місць поховань жертв війни». На озвучену проблему ухвалено конкретні рішення. – Останнім часом часто гу- димо радянські часи. Але ж тоді військово-патріотичне ви- ховання було пріоритетним. – Нині цю форму роботи по- вертаємо. Молоде покоління має пам’ятати, що ніхто не за- бутий, ніщо не забуте. Допоки із належними почестями не по- хований останній солдат, доти війна не закінчена. Тому великі сподівання покладаємо на юних пошуковців. Бо повторюся: якщо забудемо батьків, дідів, то хто ж ми тоді? – І вас зі святом. – Дякую. • Брейн-ринг Володимир ВЕРЕТІЛЬНИК, 1948 р. н., Вище командне червонопрапорне училище прикордонних військ, полковник, голова Черкаської обласної ради ветеранів, нагороджений орденом Богдана Хмельницького ІІ ступеня Леонід Туменко, журналіст У червоному куті У синьому куті ФотогостяперіодувійнивАфганістані ФотоБаженаФЕДОРОВА назустріч людям Перед вами в боргу неоплатнім
  • 12.
    12 8 травня2013Молодь Черкащини №19 • Новий рівень профорієнтир • профорієнтир • профорієнтир Ліцензія АД № 072885 вид. Мін. освіти і науки, молоді та спорту Укр. від 16.10.2012 р. МОЛОДШИЙ СПЕЦІАЛІСТ (державна та контрактна форма навчання) Денна форма навчання на основі базової та повної загальної середньої освіти Назва спеціальності 9 кл. 11 кл. термін навчання термін навчання Обслуговування програмних систем і комплексів (технік-програміст) 3 р. 10 м. 2 р. 10 м. Комп’ютерна обробка текстової, графічної та образної інформації(технік-технологвидавничо-поліграфічноїсправи) 3 р. 6 м. 2 р. 6 м. Обслуговування таремонтавтомобілів і двигунів (механік) 3 р. 10 м. 2 р. 10 м. Землевпорядкування (землевпорядник) 3 р. 10 м. 2 р. 10 м. Зварювальне виробництво(технік-технолог) 3 р. 10 м. 2 р. 10 м. Декоративно-прикладне мистецтво(художник-виконавець, керівникаматорськогодитячогоколективу(гурток,студія)) 3 р. 10 м. 2 р. 10 м. Дизайн середовища (художник-конструктор) 3 р. 10 м. 2 р. 10 м. Дизайн одягу (художник-конструктор) 3 р. 10 м. 2 р. 10 м. Архітектурне проектування та внутрішній інтер’єр (технік-проектувальник) 3 р. 10 м. 2 р. 10 м. Перукарське мистецтво та декоративна косметика 3 р. 6 м. 2 р. 6 м. Денна форма навчання на основі диплома кваліфікованого робітника Назва спеціальності Термін навчання Обслуговування програмних систем і комплексів(технік-програміст) 1 р. 10 м. Комп’ютерна обробка текстової, графічної та образної інформації (технік-технолог видавничо-поліграфічної справи) 1 р. 6 м. Зварювальне виробництво (технік-технолог ) 1 р. 10 м. Обслуговування та ремонт автомобілів і двигунів(механік) 1 р. 10 м. Перукарське мистецтво та декоративна косметика 1 р. 6 м. Дизайн (художник-конструктор) 1 р. 10 м. Заочна форма навчання на основі повної загальної середньої освіти Назва спеціальності Термін навчання Дизайн (художник-конструктор) 3 р. 6 м. Обслуговування програмних систем і комплексів(технік-програміст) 3 р. 6 м. Землевпорядкування (землевпорядник) 3 р. 6 м. ПІДГОТОВЧІ КУРСИ Проводяться з 8 липня 2013 року по 19 липня 2013 року Для вступників на основі 9 кл. – з математики, української мови, рисунку. на основі 11 кл. та диплома кваліфікованого робітника – з рисунку. РОБІТНИЧІ ПРОФЕСІЇ (державна форма навчання) Професія 9 кл. 11 кл. термін навчання термін навчання Електрогазозварник - 10 міс. Перукар(перукар-модельєр) 2 р. 7 міс. 10 міс. Оператор комп’ютерного набору - 10 міс. Флорист - 10 міс. ЧЕРКАСЬКИЙ ХУДОЖНЬО-ТЕХНІЧНИЙ КОЛЕДЖ Державний вищий навчальний заклад I рівня акредитації оголошує набір студентів на 2013 – 2014 навчальний рік ВСІ ПРИЇЖДЖІ СТУДЕНТИ ЗАБЕЗПЕЧУЮТЬСЯ ГУРТОЖИТКОМ Приймальна комісія працює за адресою: 18029 м. Черкаси, вул. Сумгаїтська, 13 Тел. (0472) 66-17-33 www.chtk.ck.ua e-mail chhtk@ukr.net ДЕРЖАВНИЙНАВЧАЛЬНИЙЗАКЛАД«МОНАСТИРИЩЕНСЬКИЙПРОФЕСІЙНИЙЛІЦЕЙ» Ліц.АВ№508265від06.12.2010р.вид.МОНУ НАБАЗІ9КЛАСІВ.Терміннавчання–3роки. Спеціальності: •Електрогазозварник,водійавтотранспортнихзасобівкатегорії«С»;•Тракторист-машиністс/г виробництва,слюсарзремонтуавтомобілів,водійавтотранспортнихзасобівкатегорії«С»;•Кухар,офіціант,бармен; •Кравець,закрійник;•Верстатникширокогопрофілю,водійавтотранспортнихзасобівкатегорії«С»;•Електромонтер, водійавтотранспортнихзасобівкатегорії«С»;•Продавецьпродовольчихтанепродовольчихтоварів. НАБАЗІ11КЛАСІВТАЮНАКІВЗВІЛЬНЕНИХВЗАПАСЗЗБРОЙНИХСИЛУКРАЇНИ.Терміннавчання–1,5роки. Спеціальності:•Електрогазозварник,водійавтотранспортнихзасобівкатегорії«С»;•Слюсарзремонтуавтомобілів, водійавтотранспортнихзасобівкатегорії«С»;•Кравець,закрійник;•Кухар,бармен;•Продавецьпродовольчихтане продовольчихтоварів. КУРСОВАТАІНДИВІДУАЛЬНАФОРМАНАВЧАННЯ Спеціальності:• Водійавтотранспортнихзасобівкатегорії«А»,«В»,«С»;• Тракторист-машиністс/гвиробництва, категорії«А»,«В»,«С»,«Д»,«Е»;•Електрозварникручногозварювання;• Електрогазозварник;• Слюсарзремонту автомобілів;•Верстатникширокогопрофілю(токар,свердлильник,фрезерувальник,шліфувальник);• Електромонтерзремонтутаобслуговуваннюелектроустаткування;• Кравець;•Закрійник;•Вишивальниця;•Кухар; •Офіціант;•Бармен;•Продавецьпродовольчихтоварів;•Продавецьнепродовольчихтоварів. Ліцейнадаєплатніосвітніпослугипоотриманнювищепереліченихпрофесійтапідвищення кваліфікаціїзаскороченимтерміномнавчаннядлявсіхвіковихкатегорійнаселення. Прийомнанавчанняздійснюється з1червня2013року. 19100,м.Монастирище,Черкаськаобласть,вул.Леніна,129, Телефонидлядовідок:(04746)2-10-83,2-12-62,http://proflyceum.ucoz.ru,e-mail:ptu25s@bira.ck.ua спеціаліст з євроремонту (штукатур, лицювальник- плиточник за німецькими технологіями); муляр-електрозварник; автослюсар-столяр; водій – автослюсар – елек- трозварник; водій-автослюсар; електромонтажник; оператор комп’ютера – секретар офісу; оператор комп’ютера – на- лагоджувальник – ремонт- ник комп’ютерної техніки. Проводиться попередній прийом документів від абітурієнтів (заява та оригінал свідоцтва про народження). ДНЗ «Черкаський професiйний лiцей» у 2013 році запрошує випускників 9-11 класів на навчання за спеціальностями: 18034, м.Черкаси, вул. Ярослава Галана, 13, тел. 45-92-43; сайт: www.profli.at.ua ЛіцензіїМОНУкраїниАБ№298123,АВ№443117,АВ№328466. З 21 липня 2013 р. ЧЕРКАСЬКИЙ МЕДИЧНИЙ КОЛЕДЖ ЗАПРОШУЄ НА НАВЧАННЯ ЗА СПЕЦІАЛЬНОСТЯМИ • Сестринська справа - термін навчання 4 роки • Лікувальна справа - термін навчання 4 роки • Фармація - термін навчання 3 роки • Медико-профілактична справа - термін навчання 3 роки 5 місяців • Лабораторна діагностика - термін навчання 3 роки • Сестринська справа - термін навчання 1 і 2 роки (денна форма) • Сестринська справа - термін навчання 2 роки і 5 місяців (денна форма) та 1 рік 5 місяців (вечірня форма) • Фармація - термін навчання 1 рік 6 місяців (денна форма ) • Фармація - термін навчання 2 роки (вечірня форма ) • Фармація - термін навчання 3 роки (заочна форма) • Сестринська справа - термін навчання 3 роки (денна форма), 4,5 роки (вечірня форма) • Лікувальна справа - термін навчання 3 роки • Акушерська справа - термін навчання 2 роки 5 місяців • Медико-профілактична справа - термін навчання 2 роки 5 місяців • Лабораторна діагностика - термін навчання 2 роки • Стоматологія ортопедична - термін навчання - 2 роки • Фармація - термін навчання 2 роки (денна форма), 2 роки 4 місяці (вечірня форма) 3 роки (заочна форма) Навчання проводиться за рахунок державного замовлення та за рахунок юридичних і фізичних осіб. Працюють підготовчі курси з біології, хімії та української мови для абітурієнтів після основної школи НА БАЗІ ОСНОВНОЇ ШКОЛИ (9 КЛАСІВ) НА БАЗІ ДИПЛОМА МОЛОДШОГО СПЕЦІАЛІСТА ПРИЙОМ ДОКУМЕНТІВ ВСТУПНІ ЕКЗАМЕНИ НА БАЗІ ПОВНОЇ ШКОЛИ (11 КЛАСІВ) 18000, м.Черкаси, вул.Хрещатик, 215, тел.(0472 ) 32-12-47, 35-24-80 З 1 липня 2013 року на денну, вечірню та заочну форми навчання Творчий екзамен з ліплення з 18 липня 2013 р. Ліц.СеріяАВ508963,вид.15.07.2011р.Мін.освітиінаукиУкраїни. Все ще сумніваєтеся в необхідності другої освіти? Тоді спробуйте детально проаналізувати свої службові обов’язки. Керувати компанією «з ро- зумом» неможливо без розу- міння багатьох механізмів. В арсеналі кожного керівника обов’язково мають бути зна- ння зі сфери цивільного, госпо- дарського, трудового й адміні- стративного права, економіки, меркетингу і навіть PR. Тому будь-якому топ- менеджеру не зашкодить під- кріпити базову освіту другою вищою. Брак спеціальних і вузько- спеціальних знань останнім часом особливо відчувають ке- рівники вітчизняних медичних установ. На відміну від захід- ної системи, де шпиталі й від- повідні управління очолюють менеджери, за плечами наших головлікарів, завідувачів від- ділень і чиновників від охоро- ни здоров’я, як правило, суто медична підготовка. На жаль, сьогодні в жодному з україн- ських вишів не можна вивчити нюанси застосування правових норм у сфері медицини. Тому одна з найбільш популярних сучасних тенденцій – вимога другого диплома, юридичного чи економічного, у сфері ме- дичного обслуговування. Щоб побудувати кар’єру в банківській сфері, недостатньо бути успішним фінансистом. Грамотно керувати грошовими потоками, обходячи підводні ка- мені у сформованій економічній ситуації, дуже і дуже складно. І тут не обійтися без хороших знань законодавчої бази, зо- крема, скажімо, фінансового права. А працюючи у відділі кре- дитування фізичних і юридич- Робота • і відпочинок Як краще працювати у вихідні Вихідні – той час, у який ми так праг- немо втекти з роботи. Але, на жаль, не завжди вдається жити так, як хочеться – доводить- ся сідати за комп’ютер і вмикати в собі офісний режим. Це не так просто, адже навколо – розпал відпочинку. Що ж, по- трібно зібратися з усіма своїми силами і почати. Правильний підхід до робо- ти під час вихідного допомагає значно зменшити стрес. Кілька завдань зовсім не означають, що відпустку зіпсовано, навпа- ки – іноді ви можете навіть не відчути роботу. Ми пропонуємо кілька порад, які допоможуть налаштуватися на правильний курс і підвищити ефективність. Прокидайтеся рано Чудовий спосіб – прокину- тися раніше за всіх, зробити свою роботу, а далі поводити- ся, як нічого і не було. Скла- діть план, поставте будильник і дотримуйтеся свого настрою. Якщо у вас роботи на три годи- ни – прокиньтеся о 6-ій ранку, зваріть собі чашечку кави і по- тихеньку вирішіть усі робочі пи- тання. Навіть якщо зробити це буде непросто – все ж краще пожертвувати кількома годи- нами сну, зате не пропустити вечірку! Працюйте у перервах Спробуйте працювати на фуд-брейках. Якщо ви перебу- ваєте в одному просторі – від- ведіть кілька годин за графіком протягом дня. Наприклад, з 9:00 до 10:00, з 12:00 до 13:00, з 15:00 до 16:00. Цей спосіб діє тільки на тих, хто чітко може до- тримуватися плану і зможе не засиджуватися за комп’ютером довше за необхідне. Займайтеся приємними справами між роботою Якщо ваша робота передба- чає 8-годинний робочий день, тоді намагайтеся відволіка- тися на цікаві вам речі – між іншим дивіться серіал, робіть щось руками, приберіть у при- міщенні, врешті-решт. Так день пробіжить швидше, а в результаті зроблено буде зна- чно більше й ефективніше! Не думайте про роботу у вільний час Між робочими годинами на- магайтеся не думати про ро- боту – почуватиметеся краще і безтурботніше. Займайтеся своїми справами і тільки за дзвінком будильника вмикай- те офісний режим. Вимикайте комп’ютер Щойно закінчили роботу, виходьте з онлайну і на повну насолоджуйтеся життям ви- хідного дня. Забудьте про ро- боту, помедитуйте 10 хвилин, «відключіться» і беріть від від- починку якнайбільше! Кому потрібна друга освіта? них осіб, доведеться складати контракти і вичитувати доку- менти. У деяких випадках треба буде навіть перевіряти їхню від- повідність прийнятим правовим нормам і обов’язково постійно відслідковувати появу нових за- конів. Останні доведеться спів- ставляти з чинними і проводити порівняльний аналіз. А от багато авторитетних ви- дань залучають до написання інформаційних матеріалів не тільки досвідчених письмен- ників, але й експертів – про- фесіоналів у тій чи іншій галузі знань: практикуючих юристів, психологів, економістів. Осо- бливо цінуються фахівці з кіль- кома вищими освітами, одна з яких базова профільна, напри- клад, журналістика, філологія. Інший же диплом дозволяє орі- єнтуватися в темі, компетентно висвітлюючи питання на сто- рінках журналів і газет. Таким чином, як можемо ба- чити, додаткова друга освіта – дієвий спосіб підвищення рівня професіоналізму практично для будь-якого фахівця. Най- більш популярна нині друга вища освіта – юридична. Потім ідуть бухоблік і аудит. Третє міс- це посідає менеджмент, потім – управління персоналом. При- чому вибирають їх найчастіше керівники підприємств і топ- менеджери, які мають «техніч- ну» чи «гуманітарну» базу. СторінкупідготувалаНаталіяПозднякова
  • 13.
    138 травня 2013Молодь Черкащини №19 Група «А» М Команда I В Н П М О 1 Десна (Чернігів) 24 16 7 1 38:13 55 2 Нива (Тернопіль) 24 13 7 4 34:18 46 3 Славутич (Черкаси) 25 13 6 6 34:21 45 4 Тернопіль 24 13 2 9 34:25 31 5 Скала (Стрий) 24 9 7 8 21:20 34 6 Реал Фарм (Южне) 25 8 8 9 26:34 32 5 тур (4 травня) Скала – Славутич 1:2 Десна – Нива 0:0 Тернопіль – Реал Фарм 2:1 Футбол. Чемпіонат України. ІІ ліга станом на 6 травня спорт 1/2 фіналу. Перші матчі (1 травня) Уманьферммаш (Умань) – Зоря (Білозір’я) 4:1 Ураган (Кривоносівка) – Ретро (Ватутіне) 1:2 1/2 фіналу. Другі матчі (8 травня) Зоря (Білозір’я) – Уманьферммаш (Умань) Ретро (Ватутіне) – Ураган (Кривоносівка) Початок матчів о 16:00 Футбол. Кубок області 1 тур (4 травня) Ураган (Кривоносівка) – Пальміра (Золотоніський р-н) 2:1 Наша Ряба (Катеринопіль) – Авангард (Монастирище) 5:1 Ретро (Ватутіне) – Уманьферммаш (Умань) 1:2 УТК-Ятрань (Уманський р-н) – Олімп (Кам’янка) 3:0 Колос (Вільшана) – Зоря (Білозір’я) 1:2 Канів – Спартак (Золотоноша) 1:2 Футбол. Чемпіонат області. Вища ліга 1/2 фіналу (29-30 квітня) Зоря-2 – Дахнівка 3:2 Цетус – Артанія 5:2 Фінал (9 травня, 13:00) Зоря-2 – Цетус м. Черкаси, Центральний стадіон Футбол. Кубок Черкас СторінкупідготувавОлегКУКСА • Карате Не без нагород Близько 500 учасників зі- брав цьогорічний чемпі- онат України з традиційного карате, який відбувся в Кіро- вограді. Збірна Черкащини була складена зі спортсменів трьох команд – смілян- ських ДЮСШ «Олімп» та СК «Спарта» (тренер – Станіслав Ковбаса) та клубу з Черкас (Сергій Азаренков). В особис- тому заліку (вік 18-20 р.) перше місце в куміте та друге у фуко-го здобув Андрій Медух, третє (куміте) – Володимир Чеп (Сміла). Бронзові медалі (синхронне ката) у черкасців Богдана Бойка, Олек- сандра Кушнірука, Влада Росляка (вік 10-11 р.), смілян Євгена Синільника, Олександра Ратушного, Володимира Боковні (14-15 р.), Андрія Кугота, Віталія Кривди та Віталія Кулаженка (16-17 р.). У загальному заліку збірна Черка- щини показала п’ятий результат. Юрій ЗІМЕНКОВ Голи: В.Могилецький (22) – Д.Кошелюк (10), Р.Дацюк (50). «Славутич»: В.Юрчук, С.Таран, А.Монахов, Є.Тарасенко, І.Шишкін (М.Лисоконь, 28), Я.Захаревич, Д.Кошелюк, С.Рева (С.Панасенко, 57), С.Чеботарьов (О.Лобов, 90+3), Р.Дацюк, Є.Ушаков (С.Савченко, 64; В.Полянський, 89). Запасні: А.Ленчінков, О.Гринишин. Тренер: С.Пучков. Футболісти черкаського «Славутича» здобули важливу перемогу у Стрию і продовжують боротьбу за другий ря- док турнірної таблиці. У нелегкому ви- їзному поєдинку зі «Скалою» підопічні Сергія Пучкова виявилися сильнішими – 2:1. Поєдинки з командою зі Львівщини завжди складалися для «Славутича» непросто. Не стала винятком і звітна зустріч. У Стрию черкащани зіграли без двох ключових гравців – у Михайла Сергійчука травма, а Олег Тарасенко пропускав матч через перебір жовтих карток. Гості відразу взялися до справи і вже на 10-ій хвилині повели в рахун- ку: Дмитро Кошелюк з лінії штрафного майданчика обвідним ударом поцілив у кут воріт «Скали». Господарі відпові- ли ударом у поперечину Дмитренка зі штрафного, а в середині першого тай- му Могилецький, скориставшись не- узгодженістю черкаських захисників, відновив рівновагу. Наприкінці тайму суперники обмінялися небезпечними моментами. Зокрема, у «Славутича» міг забивати Ушаков, але пробив вище воріт. З перших хвилин другого тайму гос- ті знову пішли вперед і забили вдруге. Роман Дацюк вдало зіграв у штраф- ному майданчику «Скали» і відпра- вив шкіряну кулю в сітку. Після цього шанси забити мали обидві команди. У черкащан це міг зробити Ушаков, а у стриян – Цюцюра та Кайдарович. На- прикінці зустрічі гості залишилися вде- сятьох – за друге попередження з поля вилучили Євгена Тарасенка. Однак черкащани вистояли, до того ж у ком- пенсований час Дацюк міг збільшити перевагу «Славутича». • Футбол. Друга ліга «Скала» не встояла проти «Славутича» «Скала» (Стрий) – «Славутич» (Черкаси) – 1:2 • Афіша 11 травня (субота), 17.00 м. Черкаси, Центральний стадіон Чемпіонат України з футболу (II ліга) «Славутич» (Черкаси) – «Реал Фарм» (Южне) Вхід безкоштовний • Афіша 15 травня (середа), 17.00 Стадіон ФК «Зоря» с. Білозір’я Чер- каського р-ну Чемпіонат України з футболу серед аматорів «Зоря» (Білозір’я) – «Оболонь Бровар» (Київ) • Співчуття Федерація футболу Черкаської області глибоко сумує з приво- ду смерті ветерана черкаського футболу, колишнього голови конт- рольно-дисциплінарного комітету ФФЧО ДУШИНА Альберта Семе- новича і висловлює щирі співчуття його рідним та близьким. 23 команди, розділені на 4 групи, у перший день травня розпочали висту- пи в чемпіонаті України серед аматорів 2013 року. Черкащину в цьому турнірі представляють «Зоря» (Білозір’я) та «Ретро» (Ватутіне). Суперниками на- ших земляків будуть три представники Чернігівщини – «Авангард», ЮСБ та «ЛКТ-Славутич», а також «Оболонь Бровар» із Києва. До наступного етапу змагань вийдуть по дві найкращі команди з кожної гру- пи. • Футбол. Аматори «Зоря» та «Ретро» стартують в аматорській лізі • Дитячий футбол Головний приз поїхав до Червоної Слободи За участі чотирьох команд- переможниць попередніх етапів у Ватутіному відбулася фінальна частина обласних зма- гань на призи Клубу «Шкіряний м’яч» серед хлопчиків 2002 року народження. Не зазнавши жодної поразки, пер- ше місце посіла команда Червоно- слобідської ЗОШ №2 Черкаського району. Друге та третє місця у юних футболістів Черкаської ЗОШ №32 та Маньківського НВК. Команди-призе- ри, гравці та тренери нагороджені ди- пломами, призами та медалями. Переможець обласного турніру ві- зьме участь у Всеукраїнських зональ- них змаганнях, які відбудуться 15-16 травня в Чернігові. • Більярд Переміг смілянин Сорок учасників зібрав черговий турнір з більярду, який про- вела організація «Більярд Черкаси». Майже добу без перерви вони змага- лися за головний приз. У підсумку його володарем став Віктор Махно зі Сміли. Друге місце посів представник облас- ного центру Михайло Стариш, а третє розділили два більярдисти – Валерій Борозненко (Сміла) та переможець бе- резневого турніру Сергій Костюкевич із Черкас. Наступний турнір з більярду його ор- ганізатори запланували провести на- прикінці травня. Календар матчів (група 2) 1 тур. 1 травня 1. «Зоря» – «Ретро» (12.06) 2. «Оболонь Бровар» – «Авангард» – 0:0 3. ЮСБ – «ЛКТ-Славутич» - 0:2 2 тур. 15 травня 4. «Ретро» – «ЛКТ-Славутич» 5. «Авангард» – ЮСБ 6. «Зоря» – «Оболонь Бровар» 3 тур. 22 травня 7. «Оболонь Бровар» – «Ретро» 8. ЮСБ – «Зоря» 9. «ЛКТ-Славутич» – «Авангард» 4 тур. 29 травня 10. «Ретро» – «Авангард» 11. «Зоря» – «ЛКТ-Славутич» 12. «Оболонь Бровар» – ЮСБ 5 тур. 5 червня 13. ЮСБ – «Ретро» 14. «ЛКТ-Славутич» – «Оболонь Бровар» 15. «Авангард» – «Зоря» 6 тур. 19 червня 16. «Ретро» – «Зоря» 17. «Авангард» – «Оболонь Бровар» 18. «ЛКТ-Славутич» – ЮСБ 7 тур. 26 червня 19. «ЛКТ-Славутич» – «Ретро» 20. ЮСБ – «Авангард» 21. «Оболонь Бровар» – «Зоря» 8 тур. 3 липня 22. «Ретро» – «Оболонь Бровар» 23. «Зоря» – ЮСБ 24. «Авангард» – «ЛКТ-Славутич» 9 тур. 10 липня 25. «Авангард» – «Ретро» 26. «ЛКТ-Славутич» – «Зоря» 27. ЮСБ – «Оболонь Бровар» 10 тур. 17 липня 28. «Ретро» – ЮСБ 29. «Оболонь Бровар» – «ЛКТ-Славутич» 30. «Зоря» – «Авангард» фотозсайтуwww.slavutich.ck.uaфотонаданеорганізаторамитурніру
  • 14.
    14 8 травня2013Молодь Черкащини №19 Щ жіноча лірика Ще ніби вчора Ірі все здавалося безхмар- ним та життєрадісним: улюблена робота в ту- ристичному агентстві, гарна зарплатня, коха- ний хлопець. Життя в чужому місті надихало на нові ідеї та думки… Хотілося жити… Той туманний січневий понеділок заклав у душу дівчини якийсь страх. Прокинулася Іра від нестерпного болю в нозі (таке траплялося один-два рази на півроку після страшної аварії, в яку Ірина потрапила, коли їй було ще 18 ро- ків). Звичний препарат німісіл уперше дав збій: нога припинила боліти, але час від часу трохи нила. Годинник ви- мальовував четверту ранку. На роботу треба виходити о сьомій. ...Дитинство Іриші не можна назвати легким. Батько, Марцін, поляк за поход- женням, покинув родину, поїхавши до Гданська на батьківщину, коли дитині було лише 5 років. Мати, безмежно лю- блячи чоловіка, з яким навіть не була в офіційному шлюбі, покинула малу Іру на бабусю, поїхавши до Польщі. Отак Іру і виховувала бабуся, часто порада- ми допомагала сестра матері Леся, рід- на тітка дівчини. Батька Іриша бачила раз на 3-4 роки. Мати приїжджала час- тіше, але надовго не затримувалася. Там, у Гданську, Катерина (матір Іри) народила ще одну дитину – хлопчика, якого на Полтавщині за 10 років бачили лише кілька разів. Друзів Іра мала багато, незважаючи на те, що часто і довго не гуляла, чи- таючи та вивчаючи туризм і економіку. Найближчими друзями були Міла, по- друга, яку Іриша знала ще з дитинства, і двоюрідний брат Олександр, син тітки Лесі, який замінив Ірі рідного брата та став надійною опорою в житті. Мрія про туризм у дівчини народила- ся у розмовах з тіткою Лесею, яка за професією була викладачем туризму. Звичайно, залишитися у Полтаві та вступити до університету, де працюва- ла тітка, Ірі було б набагато легше. Але світле майбутнє, до якого прагнула ді- вчина, не могло починатися так просто: Іра хотіла жити в столиці, де перспек- тив за її спеціальністю було більше, ніж у рідній Полтаві. Закінчивши школу зі срібною медал- лю, Іра успішно вступила на «бюджет» до Київського університету туризму. На третьому курсі, коли Іриші був 21 рік, вона познайомилася з Сергієм. Старший на рік, студент четвертого курсу факультету готельного господар- ства, спочатку не сподобався дівчині. Вони познайомилися на дні народ- ження однієї з нових подруг Ірини. – Хай, мала!.. – трохи брутальне, але з якоюсь упевненою ніжністю почула ді- вчина у розчинених дверях, сидячи на дивані великого балкона київської ба- гатоповерхівки. – Привіт, – відповіла Іра, запиваючи слова італійським вином. – Там скоро торт доїдять, а ти на ньо- го ще навіть не глянула. Може, прине- сти шматочок? – Дякую. Я бачила торт, просто вже так «натопталася», що на їжу і дивити- ся не можу, – сказала дівчина, посмі- хаючись вродливому Сергієві, який їй через це і не подобався. – Може, фестальчику чи еспумізан- чику, – запропонував хлопець, сідаючи на диван біля дівчини. – Та ні, дякую. Ще кілька безглуздих фраз – й Іра погодилася пройтися з Сергієм нічними вулицями міста. Кілька місяців вони зустрічалися, гу- ляли разом, часто бачилися в універси- теті, перекидалися пустими слівцями. Могутній «Контакт» давав змогу біль- ше дізнаватися про життя одне одного, листуватися, обмінюватися думками. Згодом Сергій запропонував зустрі- чатися, потім – разом жити. Так минуло два роки спільного життя у найманій квартирі. Та останнім часом Сергій часто був без настрою, приходив запізно додо- му. Сварки та скандали виникали чи не щодня… Як зурочили Вже зайшовши до спальні, Іра зро- зуміла, що Сергій додому так і не по- вернувся. Прийшовши вчора з роботи о восьмій вечора втомлена та виснаже- на, дівчина відразу лягла спати. «Апарат абонента знаходиться поза зоною доступу» – гострим ножем про- різали слова оператора вуха дівчини. Іра швидко ввімкнула світло. На столі поруч з вимикачем лежав якийсь папі- рець. Вона взяла його в руки, розгор- нула. Сльози завмерли в очах після прочи- таних рядків. «Пробач, Іришо… Se la vie. Кажуть, кохання триває три роки. Наше тривало менше… Ти чудова, крута… Та що казати! Ти все знаєш сама. Не вини себе – винен я. Ти занадто ідеальна для мене. Я тебе не гідний. Мине час, ти знайдеш когось іншого, покохаєш його. У тебе все буде добре. За квартиру я заплатив на три місяці наперед. Не хвилюйся :) Не телефонуй – номер я змінив. Дякую тобі за все. Твій Серьожка». – Я сильна, я справлюся!.. – кричала крізь сльози Іра. – Ти ще будеш шкоду- вати про цей вчинок… На душі стало легше, сльози висиха- ли. О пів на дев’яту Іра вже піднімалася ліфтом на шостий поверх бізнес-центру до кабінету туристичного агентства. Вийшовши з ліфту, дівчина оціпеніла: в коридорі стояли меблі з офісу, канце- лярське приладдя, різні папки з папе- рами та документами. Орендатор, Гри- горій Олексійович, підписавши якийсь папірець, опечатав двері і, співчутливо похитавши головою, дивлячись Ірі в очі, викликав ліфт. – Що сталося? – запитала переляка- на Іра у колеги Каті, подруги та співро- бітниці агентства. – Оренда закінчилася. Директор при- їхав, забрав свої речі, попросив у нас вибачення і поїхав… А, ще сказав, що зарплатню за поточний місяць нарахує на картки. – А що ж нам тепер?.. – Відгадай з трьох разів, – докірли- во відповіла Катерина, збираючи свої речі. Не попрощавшись, Іриша викликала ліфт, спустилася на перший поверх. Покидаючи бізнес-центр, мовчки про- щалася з охоронцями. Життя руйнувалося на очах… «Нога, Сергій, робота… Ще нехай квартиру відберуть… І взагалі буде до- бре!» – подумки розмовляла з собою Іра. Втім, гроші в Іри ще були, квартира – теж… ЗУСТРІЧ У глухій тиші квартири так минув ще місяць. Тимчасова робота у кав’ярні не приносила особливого задоволення, зате Іра мала хоч якісь додаткові ко- шти… У двері хтось подзвонив. Вона відчинила двері й побачила пе- ред собою мале кумедне цуценя лабра- дора. – Боже, яке ти миле! – почала Іра гла- дити цуценя, розмовляючи з ним, як з дитиною. – Добрий день, – почула зніяковілий голос хлопця, який тримав у руках цу- ценя. – Ой, привіт. Вибач… – посміхаючись до цуценяти, розмовляла Іра з хлопцем. – Подобається? – Ти ще запитуєш?! – Дарую! – радісно вигукнув незна- ймець, передаючи песика до рук Іри. – Як це? – Друг попросив прилаштувати тва- ринку. Я б собі забрав, але у мене вдо- ма такса мамина живе. Боюся, не по- дружаться… – Даруєш… Безкоштовно? – дивую- чись, допитувалася дівчина. – Ну, якщо хочеш, можеш чай запро- понувати мені, а йому – молока, корму чи що там у тебе знайдеться. – Без питань. Проходь. Як тебе хоч звати? – Сашко. А ти, здається, Іра? Я твій сусід знизу, до речі… – Отак живеш-живеш, а сусідів своїх не знаєш, – жартома відповіла Іра, розі- гріваючи чайник. – А його як звати? Це хлопчик чи ді- вчинка? – запитала Іриша, показавши поглядом на цуценя. – Як захочеш, так і назвеш… Хлоп- чик. – Герцогом буде. Скорочено – Герц. – Гарне ім’я. Величне… Саша та Іра розговорилися. Хлопець розповів, що живе у цьому бу- динку з народження, що два роки тому, так само, як й Іра, закінчив університет. Навчався Сашко на менеджера, зараз стажується в одній із київських компаній, отримує невелику, але стабільну зарп- латню. Зі слів Іра зрозуміла, що зовсім недавно його дівчина, тепер уже колиш- ня, зрадила його з кращим другом. Іриша розповіла новому знайомому, якому чомусь хотілося довіритися, про своє життя. Недопитий чай плавно перейшов у чер- воне вино. За розмовою минали години. Цуценя покірно спало біля Іриних ніг. Аж о першій ночі Сашко пішов. Нове життя Наступного ранку Іру розбудив дзві- нок у двері. – Служба доставки квітів. Доброго ранку! Для вас замовлення… Підпи- шіться, – чітко проговорив кур’єр. В руках у дівчини опинився чудовий букет білих троянд, серед яких видніла- ся маленька записочка. «Дякую за чай, червоне вино і роз- мову. Герцу привіт! Сашко :)». Наступного дня Сашко запропону- вав Іриші сходити на виставку робіт Вольфа Адемайта в галереї «BRUCIE COLLECTIONS». Фотороботи німецько- го 57-річного фотографа дівчині не лише сподобалися, але й надихнули на ство- рення нових картин, яких дівчина не ма- лювала вже близько чотирьох місяців. Тепла атмосфера у «Кава-хауз», приємне еспресо, улюблений яблучний штрудель і тепла розмова непомітно викликали на поверхню почуття. Щось, схоже на перший травневий дощ, ков- ток прохолодної води у пустелі, про- майнуло в їхніх душах. Довгі розмови, нічні прогулянки хо- лодним березневим Києвом, якого зима ще не відпускала зі своїх обіймів, зустрічі… Кажуть, кохання втікає від тих, хто наздоганяє його, а вішається на шию тим, хто втікає від нього. Життя налагоджувалося. Іра зна- йшла роботу в новому туристичному агентстві. Сашко, нова робота, захоплення гра- фікою… І Герц, який одного прекрасно- го лютневого вечора пов’язав долі двох людей, подарувавши їм квиток у нове життя. Тетяна КОЗЛОВСЬКА ГерцілюстраціяЄвгеніяШМАГАЙЛА
  • 15.
    158 травня 2013Молодь Черкащини №19 дошка оголошень Потрібні ОХОРОННИКИ на вахту до 50 р. З/п 70-100 грн./доба. З/п своєчасна. Потрібні начальники змін з досвідом роботи. Вахта. З/п від 90 грн./доба. Потрібні охоронники, графік роботи 1/2. З/п 100-120 грн./доба. З/п своєчасна. Потрібні монтажники охоронно- пожежної сигналізації з досвідом роботи. Співбесіда за адресою: вул. Чехова, 41 38-24-45; 067-470-86-06; 067-470-86-07; 063-158-00-07 Потрібен інженер систем охоронної сигналізації з досвідом роботи не менше 3 років. З/п висока. 063-202-17-96 Продається цегляна хата, надвірні споруди, газ, 0,51 га ділянка, приватизована, с. Тарасівка Чорнобаївського р-ну, ціна 4500, торг, обмін на трактор. 068-816-28-35 Продам 2-кімн. квартиру в Золотоноші. Тихий центр. Авто- номне опалення. 23 000. Торг. 097-402-85-16, 093-748-92-72 Продам запчастини до буря­ ко­збирального комбайна М-31 «МАТРО», Франція, нові. 097-223-91-85 Продам окремий одноповер- ховий цегляний будинок (не- житловий фонд), благоустроєна огороджена територія, всі комунікації, автономне опален- ня, задовільний технічний стан приміщень, площа 133,7 кв.м. Вдале розташування побли- зу пожвавленої транспортної магістралі міста в районі з розвинутою інфраструктурою, поблизу зупинок громадсь- кого транспорту. Ціна за домовленістю. Тел. 095-214-50-99. Продам стіл-стелаж металевий з нижньою полицею. Розмір:102 / 92 / 43 см. ціна 350 грн. 0472 45-90-87 Продам холодильник «Саратов» у доброму стані. Ціна 300 грн. Тел. 64-91-71 Продам радіотелефон «SIMENS» Ціна 150 грн. або обміняю на магніторадіолу «Мелодія». В доброму стані. 0472 45-90-87 Продам земельний пай у Чорнобаї, 2,5 га, на території ко- лишнього к-пу «Заповіт Ілліча». 160 000. Можливий обмін на жит- ло в Черкасах або автомобіль. 068-816-28-35 Оголошення приймаються за адресою редакції Приватні оголошення некомерційного характеру та ого- лошення про пошук вакантних місць або наявність вільних вакансій публікуються безкоштовно. Всі інші оголошення – платні (до 15 слів – 10 грн.): • юридичних осіб • надання послуг • про втрату документів • про недій- сність статутних документів • банкрутство • розпродаж май- на в зв’язку з банкрутством. Тираж11600 (не більше 15 слів) телефон/адреса: дані для редакції (в газеті не друкуються) ПIБ адреса тел.: дата/підпис зворотний зв’язок В.У. – Отже, завтра велике свято. На- род, який живе на одній шостій земної тверді, зазвичай називає його Днем Ве- ликої Перемоги. Проте останнім часом існує думка назвати його Днем Пам’яті. Передусім через величезну кількість за- гиблих, точне число яких залишається невідомим до цього часу. Як ви ставитесь до цих міркувань? В.Т. – 9 травня 1945 року назавжди уві- йшло в історію як день урятування люд- ства від коричневої чуми, як День Пере- моги у найбільшій і найкривавішій війні на нашій планеті над німецько-фашистськи- ми загарбниками. Тому це свято назива- тися якось по-іншому для мене, як і для всіх радянських людей, не може апріорі. Полум’я Другої світової війни, складо- вою якої була Велика Вітчизняна війна радянського народу, палахкотіло цілих шість років. Битви йшли на території 40 країн Європи, Азії та Африки, на нео- сяжних морських і океанських просторах. Армії сторін, що воювали, нараховували понад 110 мільйонів осіб. Війна забрала більше 50 мільйонів життів. На час нападу на СРСР фашистською Німеччиною вже були підкорені Поль- ща, Франція, окуповані Данія, Голландія, Бельгія, Люксембург, Норвегія, ряд Бал- канських країн. Це було закономірним продовженням її мілітаристської політики зі встановлення світового панування, за- воювання «життєвого простору» насам- перед за рахунок України, Білорусії та інших республік СРСР. Проте гітлерівці жорстоко прорахувалися, бо зіткнулися з масовим героїзмом народу. В.У. – Увесь світ називає минулу війну Другою світовою, і лише ми – Великою Вітчизняною. Але ж за деякими даними відомо, що ця назва вперше з’явилася у кремлівському кабінеті Й.В. Сталіна. В.Т. – Для всіх народів СРСР і україн- ців у тому числі та війна була боротьбою за право на вільне життя, за свою землю, за щасливе майбутнє. Термін «друга сві- това» сюди не підходить однозначно. Ми вели справедливу, визвольну, священну війну проти підступного і жорстокого во- рога, який виношував плани перетворити наш народ та деякі інші народи, зарахова- ні нацистами до так званої «нижчої раси», на рабів. За планом «Барбароса» 80% на- селення західних областей України підля- гали знищенню, а решта 20% мали стати робочою худобою. В.У. – Підступними і жорстокими на- цисти стали буквально на другий день війни. А до цього були, згідно з пактом Молотова-Ріббентропа, стратегічними со- юзниками. Тихенько розділили між собою Польщу і Прибалтику… В.Т. – Радянському Союзу треба було виграти час. В.У. – Залишимо в стороні той факт, що кремлівська верхівка на чолі з «бать- ком народів» намагалася доточити собі земельки, бо від Балтійського моря до бе- регів Камчатки було мало. А долучимось до гіркої правди, яка не дає спокою істо- рикам. Чому Червона Армія, маючи таку перевагу в літаках і танках, так ганебно розпочала війну, здала ворогу величезну територію? Вражає кількість військовопо- лонених у перший рік війни – понад три мільйони осіб. В.Т. – Це не відповідає дійсності. Роз- почав війну не Радянський Союз, а гітле- рівська Німеччина. СРСР не був готовий до війни. Промисловий потенціал Ра- дянського Союзу на початку Вітчизняної війни суттєво поступався потенціалу Ні- меччини, яка встановила контроль над матеріальними ресурсами майже усієї Європи. Щоб протистояти потужному на- тискові ворога, треба був час для ство- рення передумов для Перемоги над ним, потрібно було знайти або створити додат- кові переваги, опираючись на які, можна домогтися вирішального перелому в ході військових дій. До переваг, які СРСР мав перед Німеч- чиною, безумовно були: величезна тери- торія, велика чисельність працелюбного, мужнього, терплячого народу; потужний інтелектуальний і духовний потенціал; ба- гаті природні ресурси, а також достатньо ефективна планова і фінансова системи управління економікою. Тому вимагалося отримати більш високу віддачу від патріо- тичного піднесення людей, сильних сторін централізованої організації господарства, превалюючого стану державної власності. Все це дало можливість вже наприкінці другого року війни призупинити насту- пальний порив ворога. Потім Радянський Союз узяв ініціативу в свої руки і не ви- пускав її вже до Дня Перемоги. В.У. – Страшний воєнний смерч проко- тився Україною двічі… В.Т. – Так, український народ зазнав неймовірно тяжких втрат у тій страшній воєнній круговерті, що розметала, поні- вечила і розтоптала мільйони людських доль. По суті це була найтрагічніша сто- рінка в книзі буття України. Шевченків край волею долі став аре- ною жорстоких боїв як на початку війни, так і в період визволення від гітлерівців. Саме ціною свого життя, гіркотою ото- чення, стражданням полону воїни 12-ої і 6-ої армій Південно-Західного фронту зірвали в липні-серпні 1941 року плани гітлерівців, які прагнули навальним на- ступом оволодіти Києвом. А взимку 1944 року саме на землі Шевченка була здій- снена одна з блискучих операцій Великої Вітчизняної війни – оточення і знищення крупного угруповання німецько-фашист- ських військ – Корсунь-Шевченківська битва, яку в народі називають «другим Сталіградом». 22-ом з’єднанням і частинам на відзна- ку їх видатних перемог у боях за визво- лення Черкащини було присвоєно найме- нування Черкаських, 23 – Корсунських, 20 – Уманських, 6 – Звенигородських. 2069 воїнів-українців були удостоєні звання Ге- роя Радянського Союзу. А місто Корсунь- Шевченківський нагороджено орденом Вітчизняної війни. В.У. – Так воно-то так. Але Київ все одно здали, Південно-Західний фронт узяли в лещата, внаслідок чого він при- пинив існування. До того ж, по-іншому склалася доля командувачів розгромле- них армій Музиченка і Понедєліна. Оби- два потрапили в полон і провели у ньому час до кінця війни. Музиченко, вийшовши на свободу, отримав нагороди і підвищен- ня у званні, Понедєлін після німецького табору потрапив у радянський, де його розстріляли. В.Т. – У війни не буває зворотного про- читання. Всі сторінки йдуть одна за од- ною. Що стосується командувачів, то По- недєліну доводиться лише поспівчувати. В.У. – Про Корсунь-Шевченківську бит- ву великий російський письменник Віктор Астаф’єв (до речі, активний учасник цієї битви) сказав: «На тій війні ми завалили німців своїми тілами». В.Т. – Не можу з ним погодитись. За до- слідником Кривошеєвим, наші втрати ста- новлять трохи більше 24 тисяч убитими, німців – біля 19 тисяч. Але загальновідомо, що ті війська, які наступають, завжди зазна- ють більших втрат, ніж ті, що обороняються. В.У. – Так він говорив про війну вціло- му. І мав рацію. Якщо раніше пропаганда називала цифру 5:1, тепер вона виявля- ється ще більшою – 10:1. В.Т. – На жаль, 5:1 відповідає дійсності. Але ми знаємо й інше. 9 травня німець- кий рейх, про заснування якого було ого- лошено 1871 року в залі дзеркал у Вер- салі, припинив своє існування. Акт про беззастережну капітуляцію Німеччини підписав начальник штабу Верховного головнокомандування вермахту генерал- фельдмаршал В.Кейтель. Від імені Ра- дянського Союзу капітуляцію Німеччини прийняв заступник Верховного Головно- командувача Маршал Радянського Союзу Г.Жуков. Від імені союзників – Головний Маршал Великобританії А.Теддер. В.У. – З вами важко не погодитись. Але ціна залишається ціною. Навіть одне люд- ське життя не можна порівняти із дзвоном фанфар, орденів, парадів і всього того, що оточувало нас у цей день багато років поспіль. В.Т. – Не погоджуюсь з вами. Саме по- двиг захисників і визволителів Вітчизни символізує тріумф справедливості, зали- шається невичерпним джерелом патріо- тизму та віри у свої сили. День Перемоги – це свято, що торкається сердець пред- ставників усіх поколінь в їхньому прагнен- ні віддати данину шани й поваги воїнам- фронтовикам. Ми пам’ятаємо полеглих на полях битв і низько вклоняємося вете- ранам, які на своїх плечах винесли тягар війни і підняли країну з руїн. В.У. – А як ви ставитесь до слів Володи- мира Путіна про те, що росіяни навіть без братських народів самотужки б виграли війну? В.Т. – Не треба перекручувати сказане Путіним. Насправді В. Путін сказав, що без України і Білорусії Росії перемогти фашист- ську Німеччину було б набагато складніше. Путін відзначив, що ми воювали всі разом. Але про цю думку інформагентства чомусь не повідомили. Ми б все одно перемогли, сказав Путін, навіть тоді, коли б Україна не входила до складу Радянського Союзу, тому що ми – країна переможців. Статисти- ка часів Другої світової війни свідчить, що найбільші втрати людських та матеріальних ресурсів саме у РР ФСР – більше 70%. Тому твердження Путіна про те, що Росія виграла б війну, цілком реальне. Оскільки і Україна, і Білорусія були втрачені для Росії під час ні- мецької окупації. Дякую за діалог. Різні точки зору скорочують шлях до Істини. Але не можу не зіслатися на відомого Юліуса Фучіка, який застерігав: «Люди, будьте пильні!». Застерігаю і я. В Україні під- німає голову неонацизм. Тож будьмо пильні. Не вірмо красивій обгортці з гіркою цукеркою. • Дискусія ДЕНЬ ПЕРЕМОГИ. НЕ ВСЕ ОДНОЗНАЧНО У редакційній студії дискутують президент ГО «Союз виробників органічної продукції», аналітик Віталій Терес та журналіст Володимир Ушанов.
  • 16.
    16 8 травня2013Молодь Черкащини №19 на дивані Газета віддрукована в друкарні «Видавничо-поліграфічний комплекс редакції газети «Вісті...» м. Бровари, вул. Красовського, 16. Газета виходить щосереди. Верстка та оформлення є інтелектуальною власністю редакції. Передрук та використання матеріалів газети «Молодь Черкащини» без згоди редакції заборонені. Редакція не несе відповідальності за достовірність та зміст рекламної інформації. Редакція має право друкувати матеріали, не поділяючи точку зору автора. Матеріали в рубриках «Наша марка» і «Знак якості» та з позначкою – публікуються на правах реклами. Рукописи та фотоматеріали рецензуванню і поверненню не підлягають. Листування з читачами ведеться тільки на сторінках газети. Замовлення № 27 Адреса редакції: e-mail: тел./факс: Реєстраційне свідоцтво: Редактор: 18006, м. Черкаси, вул. Благовісна, 269, оф. 215. molodchercass@uch.net, molod-108@uch.net (рекламний відділ) 32-25-85 (журналісти), 32-25-84 (реклама). ЧС №661 ПР Олег Кукса Цікаво: чому це голі жінки ніколи не виглядають дурними? У дитинстві ми боялися темряви. Тепер, коли бачимо рахунки за електрику, боїмося світла... Кажуть, що насильно милим не будеш. Брехня! Люди зі сліда- ми праски на животі стають дуже милими співрозмовниками. Люся зраджувала чоловіка направо й наліво, і навіть на вечерю варила йому ріжки. Водії маршруток розплачуються в магазинах, стоячи спиною до продавця. За жінкою залишається останнє слово в будь-якій суперечці. Усяке слово, сказане чоловіком після цього, є початком нової суперечки. Що більше моїх друзів дістають права, то обережніше я пере- ходжу дорогу. Найскладніше в роботі окуліста – переконати пацієнтку роз- дягнутися. З анкети: «Сімейний стан – немає навіть кота». Скандал у пекарні: підпилий пекар узявся не за ті булки... Людині, народженій 29 лютого, не продавали алкоголь до 72 років. Одружитися варто хоча б для того, щоб довідатися, чому цього не слід було робити. Батько 16 дітей шукає того, хто на весіллі побажав діточок, як на небі зірок... Справжнього чоловіка не зломлять війна, біль чи важка праця! Тільки нежить може перетворити його на примхливу, безза- хисну і безруку дитину! Настала весна. Першим станув асфальт. У школі на уроці ви- вчають прийоми першої медичної допомоги. – Вовочко, що б ти зробив, якби твій молодший брат проковтнув ключ від вхідних дверей? – Лазив би додому через кватирку. Даішник зупиняє водія: - Порушуєте! Ваші права. Водій дає якусь книжечку. - Це що?! - Конституція, у ній про права все написано. - Так на мене хоч Камасутра, де все про них намальовано, а гроші де? Керівник клініки запи- тує лікаря-початківця: - Ваш перший пацієнт, колего, видужав, чому ж ви такий засмучений? - Бачите, професоре, я ніяк не можу зрозуміти, чому він усе-таки видужав? Тележурналісти беруть інтерв’ю в молодої симпа- тичної дівчини: - А ви можете згадати, який день був для вас найщасливі- шим у житті? - Ви знаєте, – ніяковіє дівчина, – це був не день... Дві корови: - Знаєш, мені здається, що вони нас годують тільки для того, щоб викачувати з нас наше молоко, а потім убити і з’їсти... - Та облиш ти свою дурну те- орію змови! А то над тобою вся череда сміятися буде... - Ти знаєш, учора, гуляючи берегом моря, я знайшов пляшку із запискою. - Що ж у ній написано? - А от що: «Мене висадили на одному з незаселених островів у тропіках, де немає інфляції, податків, шуму, ав- томобільного руху і забруд- нення атмосфери. Можете мені позаздрити». Чоловік із дружиною загоряють на пляжі. Чоловік, щуплий, невеликого зросту, помітив, що його дружина не відриває очей від великого, мускулистого красеня. Не витримавши, чоловік зверта- ється до дружини: - Даремно ти вирячуєшся на нього, люба. Згадай – у нашого сусіда гараж на два «кадилаки», а він тримає там велосипед. Чоловік із жінкою при- йшли в лазню, але банщик не дає їм спільний номер. Чоловік наполягає: - Але це моя дружина! - Ах, яка вона у вас чистюля! Сьогодні вже вчетверте у лазню йде! Заходить дружина в кімнату до чоловіка і про- сить: - Любий, винеси сміття! Чоловік (важко зітхаючи): - Я тільки сів! Дружина (з розумінням і спів- чуттям): - А що ти робив? Чоловік: - Лежав! Зустрічаються дві зна- йомі. - Ну, як чоловік? - Ой, я так щаслива! Відтоді, як одружилися, ми ще жод- ного разу не посварилися. Хоч би і другий день минув так само! Кам’яний вік. Він і вона збираються на урочистості з нагоди вбитого мамонта. Вона запитує: - Який мені листок надягти? Фіговий чи дубовий? - Одягни кропив’яний – на балу будуть хулігани! Хлопець і дівчина піс- ля бурхливої ночі... Хлопець збирається йти і раптом біля виходу бачить фотографію чоловіка. Він запитує: - Люба, хто він? - Давай не будемо про це... - Я ж тебе так кохаю, довірся мені, я все зрозумію... - Ну, добре, це – я в минуло- му... Приходить мужик пізно ввечері додому. П’яний і пом’ятий. Дружина його зустрічає, посміхається: - Привіт, мій Супермене. Де ти був, мій Супермене? Під- емо, нагодую тебе вечерею, мій Супермене. Пішли спа- ти, мій Супермене. Чоловік не витримує і запитує: - А чому ти мене Суперменом почала називати? - Бо тільки супермени труси поверх штанів носять. Автобус від’їжджає від зупинки, літній чоловік довго біжить за ним, махає руками. Водій пожалів, зупи- няється і відчиняє задні двері. Чоловік заскакує в них, різко чхає і від несподіванки голо- сно пукає. Йому стає ніяково, він вистрибує з автобуса. Голос від передніх дверей: - І для цього ми його чека- ли?.. Заходить амбал у рес- торан. До нього підходить метрдотель. М: Що ви хотіли? А: Це … Ну … Охоронцем чи що … Працювати. М: А що ви можете? А: Дивіться … Заходить до зали. Бере за комір однією рукою, другою за штани дуже великого мужика і легко його викидає на вулицю через вікно. А: Ну як? М: В принципі нормально. Зараз господар зайде на- зад – тоді продовжимо нашу розмову. – Що означає по- англійськи «I dоn’t knоw»? - Я не знаю. - Ось-ось, у кого не спитаю, ніхто не знає... • усміхніться