ДДІІЄЄССЛЛООВВОО
ДДІІЄЄССЛЛООВВОО -самостійна частина мови, що називає дію
або стан предмета і відповідає на питання
що робити? що зробити?
що роблять? що зроблять? що зробили? та інші
СТАН
ППРРООЦЦЕЕСС
ММИИССЛЛЕЕННННЯЯ
ММООВВЛЛЕЕННННЯЯ
РЕАЛЬНУ
ДІЮ
ВИЯВ
ОЗНАКИ
ДІЄСЛОВО
МОЖЕ
ОЗНАЧАТИ
ббііггттии,,
ббууддууввааттии
ссппааттии,,
ссииддііттии
ррооззппооввііддааттии,,
ммііррккууввааттии
ббллиищщааттии,,
ссввііттииттииссьь
ННЕЕООЗЗННААЧЧЕЕННАА ФФООРРММАА ДДІІЄЄССЛЛООВВАА
ННЕЕЗЗММІІННЮЮВВААННАА ФФООРРММАА ДДІІЄЄССЛЛООВВАА
ІНФІНІТИВ
НЕ ВКАЗУЄ
НІ НА ОСОБУ,
НІ НА РІД,
НІ НА ЧАС,
НІ НА ЧИСЛО
закінчується
ВІДПОВІДАЄ НА
ПИТАННЯ
ЩО РОБИТИ?
ЩО ЗРОБИТИ?
Є ПОЧАТКОВОЮ
ФОРМОЮ
ДІЄСЛОВА
СУФІКСОМ -ТЬ (-ТИ) МОЖЕ БУТИ
БУДЬ-ЯКИМ
ЧЛЕНОМ
РЕЧЕННЯ
НАЗИВАЄ ДІЮ АБО СТАН
ЯК ПРОЦЕС
5.
ООООССССООООББББАААА ДДДДІІІІЄЄЄЄССССЛЛЛЛООООВВВВАААА
ГГррааммааттииччннааккааттееггооррііяя,, яяккаа ввиирраажжааєє ввіідднноошшеенннняя ддііїї ааббоо ссттааннуу
ддоо їїхх ссуубб''єєккттаа вв ссииттууааццііїї ммооввллеенннняя
ПЕРША ОСОБА
мовець називає дію,
суб'єктом якої є він сам
ДРУГА ОСОБА
мовець називає дію,
суб'єктом якої є слухач
ТРЕТЯ ОСОБА
Мовець називає дію,
суб'єктом якої є той,
про кого (що) він
говорить
Я, ми
ЯЯ ввррааннцціі ггооллоосс ггооррллиицціі ллююббллюю ((ЛЛ..ККоосстт..))
Ти знов прийшла, моя печальна
музо(Л.Кост.).
ССттооїїттьь уу рруужжаахх ззооллооттаа ккооллииссккаа((ЛЛ..ККоосстт..))..
Ти,ви
Він,вона,
воно,
вони
6.
ООООССССООООББББООООВВВВІІІІ ДДДДІІІІЄЄЄЄССССЛЛЛЛООООВВВВАААА
ОСОБОВЗМ ІНЮЮТЬСЯ :
ОСОБОВ ІНЮЮТЬСЯ ЗМ ФОРМИ :
УУ РРЕЕЧЧЕЕННННЯЯХХ ЄЄ ННААЙЙЧЧААССТТІІШШЕЕ
ППРРИИССУУДДККООММ
Зацвіла калина біля
круч Дніпра.
Світ росте з доброти.
ЗА ОСОБАМИ
(ЧИТАЮ, ЧИТАЄШ)
1
ЗА ЧИСЛАМИ
(працює, працюють)
2
ЗА ЧАСАМИ
(співав, співає, співатиме)
3
У ФОРМІ МИНУЛОГО ЧАСУ
ЗА РОДАМИ
(читав, читала, читало)
4
ВИД ДІЄСЛОВА
ДІЄСЛОВА
НЕДОКОНАНОГО
ВИДУ
мають форму
минулого,
теперішнього і
майбутнього часу
щщоо ррооббиивв?? щщоо
ррооббллюю??
щщоо ббууддуу ррооббииттии??
щщоо ррооббииттииммуу??
читав, малюю,
писатиму, буду
читати
ДІЄСЛОВА
ДОКОНАНОГО
ВИДУ
мають форму
минулого і
майбутнього
часу
щщоо ззррооббиивв??
щщоо ззррооббллюю??
прочитав,
намалюю
ЧЧЧЧААААСССС ДДДДІІІІЄЄЄЄССССЛЛЛЛООООВВВВАААА
ММООРРФФООЛЛООГГІІЧЧННААООЗЗННААККАА,, ЩЩОО ВВИИРРААЖЖААЄЄ ВВІІДДННООШШЕЕННННЯЯ
РРЕЕААЛЛЬЬННООЇЇ ДДІІЇЇ ДДОО ММООММЕЕННТТУУ ММООВВЛЛЕЕННННЯЯ
МИНУЛИЙ ТЕПЕРІШНІЙ МАЙБУТНІЙ
Дія, яка відбувалась
або відбулась до
моменту мовлення:
Мене водило в безвісті
життя… Переплелись,
як мамине шиття,
мої сумну і радісні
дороги (Павличко).
Дія, яка відбувається
постійно або в
момент мовлення:
Буває мить якогось
потрясіння (Л.Кост.).
Дія, яка відбуватиметься
або відбудеться після
моменту мовлення:
Та дарма, що літо
змінить осінь і волошки
втратять дивну
синь(В.Герас.).
12.
МАЙБУТНІЙ ЧАС
ддооккооннааннииййввиидд
ннееддооккооннаанниийй
ввиидд
ссккллааддннаа ффооррммаа
ччииттааттииммуу,,
ккааззааттииммуу
ссккллааддееннаа ффооррммаа
ббууддуу ччииттааттии,,
ббууддуу ккааззааттии
ппррооссттаа ффооррммаа
ппррооччииттааюю,,
ппррииннеессуу
Особові форми допоміжного дієслова бути — буду, будеш, буде, будемо
(рідше будем), будете, будуть + інфінітив: буду писати, будете ходити.
Майбутній час дієслів доконаного виду вживається в таких формах:
1) Префікс + теперішній час: зроблю, напишу.
2) Деякі безпрефіксні дієслова доконаного виду з закінченням
теперішнього часу (найчастіше зі значенням одноразової дії): гримну,
ляжу, пущу, стукну.
УУммооввнниийй ссппооссіібб
змінюютьсяза родами ( в однині) і числами
Частка б, би в умовного способі пишеться окремо:
б пишеться після слів, що закінчуються на
голосний: я хотіла б; вона б сказала; рада б узяти; я
б про це розповів;
би – після слів, що закінчуються на приголосний: я
хотів би; він би сказав; я міг би взяти; він би це
давно був зробив.
16.
ДДІІЄЄВВІІДДММІІННЮЮВВААННННЯЯ ДДІІЄЄССЛЛІІВВ
ззммііннааддіієєсслліівв ззаа ооссооббааммии іі ччииссллааммии
І дієвідміна ІІ дієвідміна
за закінченням
третьої особи
множини
теперішнього часу
бережу, бережемо,
бережеш, бережете,
береже, бережуть
біжу, біжимо,
біжиш, біжите,
біжить, біжать
--ууттьь,, --ююттьь --ааттьь,, --яяттьь
ррааддііююттьь,, ззууссттррііччааююттьь ггооввоорряяттьь,, ллююбблляяттьь
17.
ПЕРЕХІДНІСТЬ ТА НЕПЕРЕХІДНІСТЬПППЕЕЕРРРЕЕЕХХХІІІДДДНННІІІСССТТТЬЬЬ ТТТААА НННЕЕЕПППЕЕЕРРРЕЕЕХХХІІІДДДНННІІІСССТТТЬЬЬ ДДДДІІІІЄЄЄЄССССЛЛЛЛООООВВВВАААА
ЗЗАА ЗЗННААЧЧЕЕННННЯЯММ ІІ ВВІІДДННООШШЕЕННННЯЯММ ДДОО ІІННШШИИХХ ЧЧААССТТИИНН ММООВВИИ
ПЕРЕХІДНІ НЕПЕРЕХІДНІ
ОЗНАЧАЮТЬ ДІЮ, ЯКА
СПРЯМОВАНА БЕЗПОСЕРЕДНЬО
НА ЯКИЙСЬ ПРЕДМЕТ
ОЗНАЧАЮТЬ ДІЮ АБО СТАН,
ЯКА НЕ ПЕРЕХОДИТЬ НА
ІНШИЙ ПРЕДМЕТ
ННее ззааббууввааййттее ннееззааббууттннєє……
((ЛЛ..ККооссттееннккоо))..
ЗЗ жжууррббооюю ррааддііссттьь ооббнняяллаассьь
((ОО..ООллеессьь))