2. ВИКЛИКИ і РИЗИКИ / 28 лютого 2018
2
Безпековий огляд «ВИКЛИКИ і
РИЗИКИ» Центру досліджень армії,
конверсії та роззброєння (ЦДАКР,
www.cacds.org.ua ) здійснюється
аналітиками ЦДАКР за підтримки
банку «Аркада». Для підготовки
оглядів залучаються відомі
експерти, дипломати, військові
фахівці та спеціалісти усіх відомств,
що працюють у безпековому
середовищі України.
Метою публікацій Безпекового
огляду «ВИКЛИКИ і РИЗИКИ»
є оперативне та аналітичне
інформування зацікавлених
профільних структур, ЗМІ та
громадян, що цікавляться
актуальними проблемами безпеки
України.
Кожний огляд присвячений
короткому періоду (1 – 2 тижні),
та містить експертні думки, які
можуть не збігатися з офіційною
позицією української влади.
@2014 Центр досліджень армії,
конверсії та роззброєння
У разі цитування обов’язкове
посилання на ЦДАКР
Редакційна колегія:
Бадрак В.В. – головний редактор, директор ЦДАКР
Копчак В.І. – відповідальний секретар, заступник директора ЦДАКР
Самусь М.М. — заступник директора ЦДАКР з міжнародних питань
Члени Редакційної колегії:
Бондарчук С.В. – член Експертної Ради у галузі національної
безпеки, генеральний директор ДК «Укрспецекспорт»
(2005-2010 рр.)
Згурець С.Г. – головний редактор журналу «Экспорт оружия
и оборонный комплекс Украины», директор інформаційно-
консалтингової компанії (ІКК) Defense Express
Кабаненко І.В. – заступник міністра оборони (2014 р.), перший
заступник начальника Генерального штабу ЗСУ (2012 – 2013 рр.),
член Експертної Ради у галузі національної безпеки
Конопльов С.Л. – директор Гарвардської програми з чорноморської
безпеки та програми з безпеки США-Росія і США-Південна Азія, член
Експертної Ради у галузі національної безпеки
Литвиненко О.В. – заступник секретаря Ради національної безпеки і
оборони України
Міхненко А.В. – головний редактор журналу «Ukrainian Defense
Review»
Паливода К.В. – голова правління банку «Аркада», член Експертної
Ради у галузі національної безпеки
Поляков Л.І. – голова Експертної Ради ЦДАКР, перший заступник
міністра оборони України (2005 – 2007 рр.), заступник міністра
оборони України (2014 р.)
Рябих В.О. – член Експертної Ради у галузі національної безпеки,
директор з розвитку інформаційно-консалтингової компанії (ІКК)
Defense Express
Щербак Ю.М. – письменник та громадський діяч, Надзвичайний
і Повноважний Посол України в США (1994 - 1998 рр.), міністр
охорони навколишнього середовища (1991 - 1992)
3. ВИКЛИКИ і РИЗИКИ / 28 лютого 2018
3
ЗМІСТ
Загальні
оцінки
У дзеркалі
експертноі
думки
Аналітичні
розробки
Основні виклики та ризики для України у другій половині
лютого 2018 року
Наращивание боевой мощи наземных российских войск
Чотири роки окупації Криму. Поточні висновки з мілітаризації
півострова
Цифровые технологии диктуют условия выживания в рамках
глобального технологического прогресса
«Hemvärnet» – народне ополчення Швеції. Досвід для України
4. ВИКЛИКИ і РИЗИКИ / 28 лютого 2018
4
Фахівці Центру досліджень ар-
мії, конверсії та роззброєння
(ЦДАКР) пропонують свій аналіз
ключових тенденцій у сфері безпе-
ки і оборони другої половини лю-
того 2018 року.
«Останній доказ» Росії в Криму
Протягом лютого 2018 року
Кремль змістив основний фокус
конвенційного шантажу Києва з лі-
нії зіткнення на Донбасі до прикор-
донних з Україною районів РФ та
Криму. Так, 15 лютого Повітряні
сили ЗСУ зафіксували активізацію
російських літаків вздовж східного
повітряного кордону України. Вій-
ськова авіація країни-агресора
здійснювала вильоти з аеродромів
Курськ, Міллерово, Гвардійське та
Саки і діяла з максимальним на-
ближенням до державного кордону
України. Прикриттям для цих про-
вокативних дій стали навчання
ВКС РФ, а саме групи стратегічних
бомбардувальників-ракетоносців
Ту-95, які у супроводі пари вини-
щувачів Су-30 РФ здійснили проліт
у повітряному просторі Криму та
відпрацювали умовні пуски крила-
тих ракет у напрямку материкової
частини України.
Активність Росії в повітряному
просторі окупованого півострова
передувала входженню до аквато-
рії Чорного моря двох американ-
ських ракетних есмінців «Ross» і
«Carney». Відповідь російських
ВМС не забарилася – через два дні,
19 лютого, ракетні катери Чорно-
морського флоту «Набережные
Челны» та «Ивановец» виконали
артилерійські стрільби в морі. Па-
ралельно з цими діями, на іншому
театрі протистояння Росії із Захо-
дом, у Балтійському морі, росій-
ський військовий флот розпочав
навчання, в яких було задіяно по-
над 20 бойових кораблів та допо-
міжних суден.
Загальні
оцінки
Основні виклики та ризики для України у
другій половині лютого 2018 року
5. 5
З наближенням четвертої річ-
ниці анексії Криму ЦДАКР вважає
за доцільне акцентувати увагу між-
народної спільноти на викликах
безпеці Чорноморського регіону,
які створює безпрецедентна міліта-
ризація півострова. За короткий
період часу Москва перетворила
Крим на потужну військову базу.
Відповідно до даних ЦДАКР, кіль-
кість особового складу військовос-
лужбовців Збройних сил РФ в оку-
пованому Криму за останній рік
зросла на 11 тис. і нині складає бл.
35 тис. осіб. Щодо військової техні-
ки та озброєння, то за інформаці-
єю Міноборони, на сьогодні в АРК
створено армійський корпус, в ар-
сеналі якого перебуває 40 танків,
583 бронетранспортери та 162 ар-
тилерійські системи. Військово-по-
вітряні сили країни-агресора за
роки окупації збільшилася з 22 до
113 військових літаків.
Реалізуючи концепцію так зва-
ної «зони заборони доступу», РФ
ввела до бойового складу Чорно-
морського флоту бойові кораблі та
підводні човни, на озброєнні яких
перебувають крилаті ракети мор-
ського базування «Калібр», даль-
ність ураження яких становить
1500 - 2500 км. Наразі в Чорному
морі Росія має 8 кораблів, які су-
марно можуть здійснити залп 40
одиницями даних ракет. Отже, за
оцінкою ЦДАКР, бойовий потенці-
ал угрупування військ РФ в Криму
перевищує спроможність будь-якої
армії окремо взятої країни Цен-
тральної, Східної чи Південної Єв-
ропи.
Окрім того, в ЦДАКР відзнача-
ють що Росія розбудовує інфра-
структуру в Криму для транспор-
тування та зберігання тактичних
ядерних боєзарядів. Зокрема два
роки триває відновлення складу
ядерної зброї Феодосія-13.
АТО завершується, війна триває
20 лютого президент Петро По-
рошенко підписав закон «Про осо-
бливості державної політики і забез-
печення державного суверенітету
України на тимчасово окупованих
територіях Донецької і Луганської
областей». За декілька днів норма-
тивно-правовий акт було опублі-
ковано і резонансний документ в
решті-решт набув чинності. Но-
вий закон передбачає згортання
нинішнього формату АТО. Режим
застосування військ на Донбасі
визначатиметься як «заходи з га-
рантування національної безпе-
ки». Перехідний період триватиме
до 1 квітня, коли має відбутись
остаточна зміна формату на вико-
нання закону. Важливими етапами
цього процесу в найближчі тижні
вбачаються призначення прези-
дентом кандидатури командувача
Об’єднаних сил, узгодження пози-
цій щодо положення про
Об’єднаний оперативний штаб та
стратегічного задуму застосуван-
ня ЗСУ.
З наближенням четвертої річниці
анексії Криму ЦДАКР вважає за
доцільне акцентувати увагу
міжнародної спільноти на викликах
безпеці Чорноморського регіону, які
створює безпрецедентна
мілітаризація півострова
6. 6
За словами начальника Гене-
рального штабу ЗСУ Віктора Му-
женка, нове законодавство систе-
матизує залучення ЗСУ для
виконання завдань в рамках АТО і
змінить формат основної операції.
За словами начштабу, операція
Об’єднаних сил «передбачає чітку
структуру системи управління,
підпорядкованість визначених сил
і засобів військовому керівництву,
створення об’єднаного оператив-
ного штабу як основного органу
управління цією операцією на те-
риторії Донецької і Луганської об-
ластей».
Вочевидь, зміна абревіатур (з
АТОнаООС-ОпераціяОб’єднаних
сил) жодним чином не вплине на
динаміку конфлікту, який не може
бути врегульований тим чи іншим
нормативним актом. Окрім того,
як і переважна більшість норма-
тивно-правових актів у сфері без-
пеки, даний законопроект був
ухвалений із великим запізненням.
Менше з тим, до позитивних аспек-
тів нового закону фахівці ЦДАКР
зараховують те, що держава почи-
нає врешті-решт називати проце-
си, які тривають четвертий рік на
Донбасі, належними іменами.
За словами директора ЦДАКР
Валентина Бадрака, закон про реін-
теграцію Донбасу «не розрахова-
ний на втілення силових дій і ро-
бить акцент на посилення тиску
західних партнерів, які вже фак-
тично зав’язані на цю війну. Їм було
легко нас підбадьорювати, коли
йшлося про конфлікт з незрозумі-
лими бойовиками, а тепер ідеться
про безпосередній конфлікт з РФ.
Для західних партнерів це є дуже
серйозним викликом. Україна про-
тягом чотирьох років не могла
отримувати елементи або комплек-
туючі летальної зброї. І тут треба
використати згадану ситуацію для
того, щоб порушити питання допо-
моги Україні вже з іншою ритори-
кою».
Нацбезпека у фокусі
законотворчості
23 лютого президент Порошен-
ко подав до Верховної Ради законо-
проект про нацбезпеку і оборону.
За словами авторів проекту, над
яким працювали в РНБО, доку-
мент передбачає кардинальну змі-
ну системи управління у секторі
оборони України, наближення її до
стандартів НАТО. Також в законі
про Національну безпеку буде чіт-
ко визначено які служби та устано-
ви входитимуть до системи націо-
нальної безпеки і оборони України.
Законопроект розроблявся у
тісній взаємодії з західними парт-
нерами України, зокрема з Пред-
ставництвом НАТО в Україні, екс-
пертами корпорації RAND,
Консультаційною місією ЄС в
Україні, Групою з розбудови обо-
ронних інститутів (США). Варто
зазначити, що моделлю для україн-
ської ініціативи став Закон про на-
До позитивних аспектів нового
закону фахівці ЦДАКР зараховують
те, що держава починає врешті-
решт називати процеси, які трива-
ють четвертий рік на Донбасі,
належними іменами
Документ передбачає кардинальну
зміну системи управління у секторі
оборони України, наближення її до
стандартів НАТО. Також в законі
про Національну безпеку буде чітко
визначено які служби та установи
входитимуть до системи
національної безпеки і оборони
України
7. 7
ціональну безпеку США від 1947
(National Security Act of 1947). Від-
так не дивно, що даний законопро-
ект отримав широку підтримку з
боку західних партнерів Києва. До
прикладу, міністр оборони США
Джеймс Меттіс закликав Верховну
Раду оперативно ухвалити законо-
давство, яке «сприятиме забезпе-
ченню міцної правової основи для
реформ у сфері оборони України».
Згодом заступник очільника Дер-
жавного департаменту США Джон
Салліван також підтримав ухва-
лення законопроекту. В цьому кон-
тексті представник Держдепу від-
значив необхідність законодавчого
посилення цивільно-демократич-
ного контролю над сектором обо-
рони та безпеки і наголосив на
тому, що закон про нацбезпеку
«поглибить відповідність України
євроатлантичним стандартам та
допоможе забезпечити її професій-
ними, стійкими силами оборони,
здатними повністю захищати тери-
торіальну цілісність України».
Водночас в ЦДАКР зауважують
- ініціатива щодо закріплення єв-
роатлантичних прагнень держави
в Конституції, про обговорення
якої днями розповіла представник
президента України у Верховній
Раді Ірина Луценко, наразі містить
значну популістичну складову і мі-
німум практичного сенсу. Такий
крок не зруйнує головний бар’єр
для інтеграційної перспективи
України в НАТО – а саме війну на
Донбасі та територіальний кон-
флікт з РФ довкола Криму. Тому в
ЦДАКР наголошують, що за ни-
нішніх обставин практичним кро-
ком стане закріплення в програм-
них документах, якими Україна
керується на шляху реформування
сектору безпеки, положення про
прагнення набуття Плану дій щодо
членства в НАТО.
Між іншим, на цю обставину
нещодавно вказала заступник ге-
нерального секретаря Північноат-
лантичного альянсу Роуз Гетте-
мюллер. На думку поважного
представника НАТО, Україна від-
різняється від інших держав, які
прагнуть членства в Альянсі тим,
що наша держава «єдина, що не за-
явила про це як про частину націо-
нальної політики, що вона прагне
отримання Плану дії щодо член-
ства, а саме це є шляхом до член-
ства в НАТО».
Зміна керівництва ДК
«Укроборонпром» в контексті
галузевої реформи ОПК
21 лютого ДК «Укроборонпром»
очолив Павло Букін, який раніше
обіймав посаду гендиректора «Укр-
спецекспорту». Конфліктна ситуа-
ція, яка в останні місяці виникла
навколо фігури уже колишнього
керівника концерну Романа Рома-
нова, стала наслідком нераціональ-
но вибудуваної за часів Януковича
системи та управління. Сьогодні
Кабмін фактично не має механіз-
8. 8
мів координації та впливу як в
ОПК в цілому, так і щодо «Укробо-
ронпрому» зокрема. Як наслідок,
склалась ситуація, коли, не будучи
органом центральної влади, кон-
церн виконує невластиві для
суб’єкта господарювання регуля-
торні функції в ОПК, зокрема сто-
совно питань експорту озброєнь,
та одночасно сам має преференції
на експорт та імпорт озброєнь.
Тому в ЦДАКР висловлюють споді-
вання, що зміна керівництва ДК
«Укроборонпром» надасть по-
штовх реформі профільної галузі і
удосконаленню воєнно-технічної
політики держави.
Водночас фахівці ЦДАКР вио-
кремлюють такі ключові напрямки
реформування вітчизняного ОПК:
• створення центрального органу
виконавчої влади, що забезпечу-
вавбиформуваннятареалізацію
державної військово-
промислової політики;
• ДК «Укроборонпром» на рівні з
підприємствами інших галузей
має бути повністю
підпорядкований Кабміну;
• створення в Україні аналогу аме-
риканського Агентства передо-
вих оборонних дослідницьких
проектів (DARPA);
• формування незалежних нагля-
дових рад на підприємствах
ОПК.
Пріоритетним напрямком має
залишатись досягнення стандартів
НАТО в рамках оборонної промис-
ловості України. Показово, що в
цьому упевнений також американ-
ський експерт в оборонній сфері,
який наприкінці січня увійшов до
складу Наглядової ради «Укробо-
ронпрому», - Ентоні Тетер. Пред-
ставник США зазначив, що «співп-
раця України з НАТО в оборонній
сфері абсолютно точно буде погли-
блена». Цьому, вочевидь, передува-
тиме аудит концерну, який скрада-
тиметься з трьох параметрів:
операційного аудиту (аналіз управ-
ління компаніями), оцінки реаль-
ної фінансової спроможності та
чіткого фінансового обліку, а також
імплементації результатів цього
аналізу на основі перших двох по-
зицій.
Про що домовились міністри
країн НАТО?
В середині лютого у штаб-
квартирі НАТО в Брюсселі відбу-
лось засідання міністрів країн-чле-
нів і партнерів
Північноатлантичного альянсу, де
було прийнято кілька ключових
для організації рішень. На зустрічі
були узгоджені базові параметри
двох нових командувань, а також
обговорено деталі формування
Центру кібероперацій у Монсі
(Бельгія) і плани щодо збільшення
оборонних витрат.
Дещо раніше, 4 лютого міністри
оборонних відомств країн НАТО
домовились про модернізацію сис-
теми військового командування
9. 9
Альянсу. За підсумками перемовин
було заявлено про відновлення
двох управлінських структур, одна
з яких дбатиме про захист інфра-
структури та логістику альянсу в
Атлантиці, а інша опікуватиметься
мобільністю військових сил в Єв-
ропі. Створення нових структур
передбачає розширення особового
складу апарату НАТО на 1000-1500
чоловік, проте, додаткові деталі
стануть достеменно відомі лише
напередодні саміту в липні.
Схожа ситуація і з визначенням
місць базування майбутніх штабів
командування. Німеччина вже ви-
ступила з ініціативою розміщення
на її території командування по Єв-
ропі. В якості відповідного місця
розглядається регіон Північний
Рейн-Вестфалія, де вже є відповідні
потужності. Зокрема, для цих цілей
підходить штаб-квартира
об’єднаних сил забезпечення Бун-
десверу. Вашингтон, у свою чергу,
запропонував розмістити «атлан-
тичне» командування на території
США. Щодо центру кібероперацій
Альянсу, планується, що дана
структура знаходитиметься непода-
лік від Штабу Верховного головно-
командувача ОЗС НАТО в Європі.
Також слід констатувати повільне
зростання оборонних витрат в краї-
нах ЄС. Так у 2018 році 8 з 29 країн
НАТО мають намір витрачати на
оборону не менше 2% від ВВП.
Нещодавніми свідченнями того,
що європейці більш активно вкла-
дають кошти в сферу оборони, ста-
ло схвалення Держдепартаментом
США продажу Швеції протиракет-
них комплексів Patriot PAC-3, роз-
мір угоди оцінюється у 3,2 млрд до-
ларів. Окрім того, в лютому той
таки Держдеп видав дозвіл на по-
ставку Бельгії 34 багатофункціо-
нальних винищувачів-бомбарду-
вальників F-35 на загальну суму
6,53 млрд. доларів.
Післямова Мюнхенської
конференції
Напередодні цьогорічної Мюн-
хенської конференції з безпеки, яка
відбулась 16-18 лютого, в україн-
ському медіапросторі склалось пе-
редчуття, якщо не «прориву», то,
принаймні, конструктивного по-
ступу в питанні миротворців ООН
на Донбасі. Сподівання головним
чином пов’язувались із доповіддю
«Чи зможе ООН відновити єдність
України?», яку підготували у фонді
екс-генсека НАТО, радника прези-
дента Порошенка Андерса Фог Рас-
муссена. Нагадаємо, що задум екс-
пертів передбачав посилений
миротворчий мандат, реалізацію
якого мають забезпечити 20 тис.
військових та 4 тис. поліцейських з
європейських країн, які не є члена-
ми НАТО. Відповідно в проекті
ключова роль відведена представ-
никам Швеції, Фінляндії і Австрії,
а також країнам із досвідом роботи
в сфері підтримання миру, на
кшталт Бразилії, та державам, що
Нещодавніми свідченнями того, що
європейці більш активно вклада-
ють кошти в сферу оборони, стало
схвалення Держдепартаментом
США продажу Швеції протиракет-
них комплексів Patriot PAC-3, розмір
угоди оцінюється у 3,2 млрд доларів.
Окрім того, в лютому той таки
Держдеп видав дозвіл на поставку
Бельгії 34 багатофункціональних
винищувачів-бомбардувальників
F-35 на загальну суму 6,53 млрд.
доларів
10. 10
користуються довірою Росії, таких
як Білорусь.
До початку форуму вже було ві-
домо про прихильну позицію офі-
ційного Відня стосовно участі в гіпо-
тетичній миротворчій місії ООН на
Донбасі. В ході самої конференції
про готовність їхніх країн долучи-
тись до ініціативи висловили прези-
дент Фінляндії Саулі Нііністе та мі-
ністр оборони Швеції Петер
Хульквіст. Разом з тим, в ЦДАКР від-
значають, що перспектива стати кра-
їною-контрибутором миротворчого
процесувзоні конфлікту,якийпере-
буває під зовнішнім контролем та
управлінням, не надто приваблює
уряди трьох європейських країн, що
відповідають «критеріям» доповіді.
Такі настрої зчитуються в заяві
очільника Міноборони Фінляндії
Юссі Ніістіо. 27 лютого на спільній
прес-конференції в Гельсінкі з укра-
їнським колегою Степаном Полтора-
ком він заявив наступне: «Ідея мар-
куваннядеякихкраїнЄвропейського
Союзу як більш прийнятних, ніж
інші, повинна бути відхилена. Крім
того, склад будь-якої можливої ми-
ротворчої операції має бути широ-
комасштабним та враховувати екс-
плуатаційні вимоги». До слова,
шведський колега Ніістіо, міністр
Хульквіст також був максимально
обережний у своїх висловлюваннях,
зазначивши, що його країна «буде
відкрита» до участі в миротворчій
місії «за правильних умов». В який
спосіб Стокгольм визначатиме «пра-
вильність» цих умов, певно, залиша-
ється загадкою для нього самого. За-
галом, наразі вбачається ситуація,
коли даний проект миротворчої місії
буде торпедований без «допомоги»
Москви.
На цьому фоні керівництво Біло-
русі проявляє справжню «гіперак-
тивність» у питанні миротворців на
Донбасі. 18 лютого президент Біло-
русії Олександр Лукашенко висло-
вив готовність ввести 10 тисяч (!)
військових на Донбас і розмістити їх
там, де «скажуть» Путін і Порошен-
ко. Цифра в десять тисяч білорусь-
ких миротворців виглядає ще більш
фантастично, якщо пригадати слова
міністра оборони Білорусі про те, що
сьогодні Мінськ здійснює підготовку
миротворчої роти чисельністю 100
осіб. Більш того, сьогодні чисель-
ність громадян республіки у складі
діючих миротворчих місій ООН не
перевищує десяти осіб. На фоні та-
кого «тролінгу» зі сторони Лукашен-
ка заклики Кремля до прямих пере-
говорів Києва з бойовиками ОРДЛО
стосовномандатумиротворцівООН
виглядають квінтесенцією «кон-
структиву».
Американські санкції
обмежують експорт російських
озброєнь непропорційно
Тим часом в США обговорюють
введення нового санкційного паке-
ту у відповідь на втручання Росії в
На цьому фоні керівництво Білорусі
проявляє справжню «гіперактив-
ність» у питанні миротворців на
Донбасі
На фоні такого «тролінгу» зі сторо-
ни Лукашенка заклики Кремля до
прямих переговорів Києва з бойови-
ками ОРДЛО стосовно мандату
миротворців ООН виглядають
квінтесенцією «конструктиву»
11. 11
президентські вибори 2016 року.
Повідомляється, що санкції мо-
жуть торкнутися людей, імена яких
містяться у відкритій частині
«Кремлівської доповіді». Актуаль-
ність цього питання в американ-
ській політиці підживлюється по-
боюваннями стосовно того, що
історія з російськими маніпуляція-
ми електоральним процесом може
повторитися в ході запланованих
на листопад 2018 року виборів до
Конгресу. У Вашингтоні почали го-
туватися до ймовірного втручання
Кремля заздалегідь – у середині
лютого була сформована робоча
група, яка опікуватиметься питан-
нями безпеки виборів і боротьбою
з впливами Москви. У зв’язку з цим
демократи виступили з вимогою
виділити додаткові 300 млн доларів
«на забезпечення ресурсів для бо-
ротьби з впливом ворожих закор-
донних агентів, що діють у США».
Передбачається, що ці кошти бу-
дуть направлені по лінії ФБР і Мі-
ністерства внутрішньої безпеки.
Інший напрямок політики санк-
цій–російськаоборонка.Впоточно-
муроціобмеженняСШАможутьпо-
ширитися і на країни, які
співпрацюють з підприємствами ро-
сійського ВПК. Відповідні поперед-
ження Вашингтон уже адресував
Багдаду та Анкарі. Як результат, Ірак
одразу поспішив дати задній хід на
переговорах про закупівлю росій-
ських комплексів С-400. За оцінками
Держдепартаменту США через санк-
ції проти Росії в рамках закону «Про
протидію противникам Америки за
допомогою санкцій» оборонно-про-
мисловий комплекс країни-агресора
втратив більше ніж 3 млрд доларів.
Втім навіть про часткову ізоля-
цію РФ на міжнародному ринку
озброєнь говорити не доводиться,
адже Москва може використовувати
на свою користь протиріччя у відно-
синах Білого дому з урядами ряду
країн-імпортерів зброї та військової
техніки. Приміром, Пакистан неза-
баром може опинитися в списку
держав, які не вживають належних
заходів у боротьбі з тероризмом (а
саме талібами, «мережею Хаккані»
та іншими угрупуваннями). Ва-
шингтон вже заморозив фінансову
допомогу цій країні в розмірі 1,3
млрд доларів. В такій ситуації Мо-
сква поспішила «підставити плече»
Ісламабаду. Обидві країни помітно
активізували двостороннє співро-
бітництво. У грудні минулого року в
Пакистані побувала делегація Держ-
думи, а в лютому до російської сто-
лиці завітав глава МЗС Пакистану
ХаваджіМухаммадАсіф.Назустрічі
з міністром закордонних спав РФ
Лавровим відбулось обговорення
активізації співпраці двох країн в
рамках Угоди про військове співро-
бітництво, укладеної Росією та Па-
кистаном ще в 2014 році. За такого
розвитку подій виникає загроза
втрати Україною перспективного
контракту на поставку бл. 100 танків
«Оплот» до Пакистану.
Інший напрямок політики санкцій –
російська оборонка. В поточному
році обмеження США можуть поши-
ритися і на країни, які співпрацю-
ють з підприємствами російського
ВПК
12. ВИКЛИКИ і РИЗИКИ / 28 лютого 2018
12
Чотири роки назад анексія Кри-
му започаткувала процес безпреце-
дентної мілітаризації півострова –
мілітаризації, якій де-факто
сьогодні підпорядковані усі проце-
си життєдіяльності кримської те-
риторії під орудою окупаційної
влади Кремля.
В Криму наразі відбувається
планове нарощування сформова-
ного ще влітку 2015 року самодос-
татнього міжвидового угрупован-
ня військ, що функціонально
включає три основні компоненти –
сухопутний, повітряний та мор-
ський. Активно вживана алегорія
про «Крим як російський непото-
плюваний авіаносець» актуальна
сьогодні хіба що з огляду на геогра-
фічне розташування півострова.
(Якщо б Росія могла будувати авіа-
носці, то один із них базувався саме
в районі Севастополя, а його авіа-
носне угруповання вирішувало би
завдання у всій акваторії Чорного
моря). Масштаби ж мілітаризації
півострова - як кількісні, так і якіс-
ні – свідчать, що Крим у воєнному
плані – це вже радше потужна во-
єнна база, яка в принципі не має за-
рубіжних аналогів, а за бойовим
потенціалом перевищує, приміром,
армію будь-якої окремо взятої кра-
їни Центральної, Східної чи Пів-
денної Європи…
На сьогодні в Криму сконцен-
тровані сили і засоби у масштабах,
що категорично перевищують по-
Чотири роки окупації Криму.
Поточні висновки з мілітаризації
півострова
У дзеркалі
експертноі
думки
Володимир Копчак,
заступник директора Центру досліджень армії, конверсії та роззброєння
В Криму сконцентровані сили і засоби
у масштабах, що категорично
перевищують потреби як відбиття
міфічного наступу з боку України,
так і потреби формування ударного
ядра для потенційного наступу на
українську територію з південного
напрямку
13. 13
треби як відбиття міфічного насту-
пу з боку України, так і потреби
формування ударного ядра для по-
тенційного наступу на українську
територію з південного напрямку
(чи то через сухопутний переши-
йок, чи то через проведення мор-
ських десантних операцій проти
України). Отже, йдеться про різкі
зміни у воєнно-стратегічному ба-
лансі на користь РФ в Чорномор-
сько-Середземноморському регіо-
нітасистемнестворенняплацдарму
для реалізації воєнних загроз краї-
нам Європи з позицій Криму у ра-
діусі аж до країн Балтії включно.
Жоден формат публіцистичного
матеріалу не витримає навантажен-
ня перерахування та детального
аналізу бойового і чисельного скла-
ду кримського окупаційного угру-
повання військ. Тому зупинимось
на найбільш свіжих його змінах, що
відбулись протягом останнього пе-
ріоду, та засобах ураження, що ви-
ступають інструментом шантажу і
формують найбільші загрози не
лише для України, а й для всього єв-
ропейського континенту та Близь-
кого Сходу - аж до середземномор-
ського узбережжя Єгипту.
«Калібр» (не)ядерного
стримування
По-перше, кількість особового
складу військовослужбовців ЗС РФ
кримського міжвидового угрупо-
вання у період 2016-2017 рр. зрос-
ла, за оцінками ЦДАКР, з 24 тис.
(початок 2016 року) до близько 35
тис. на початок поточного року.
Нагадаємо, що загальна чисель-
ність персоналу Чорноморського
флоту РФ за станом на 1 січня 2014
р. становила близько 17 тис. осіб, з
яких на території України перебу-
вало 12,5 тис. осіб.
По-друге, станом на початок
2018 року можна говорити про
створення в Криму вагомого еле-
менту «стратегічного неядерного
стримування» ЗС РФ (як це декла-
рують у Кремлі) на базі морської
складової. Це відбулося за рахунок
введення у стрій ЧФ РФ трьох фре-
гатів проекту 11356 та шести під-
водних човнів проекту 06363. Всі
вони озброюються крилатими ра-
кетами сімейства «Калібр» із даль-
ністю стрільби 1500-2000 км. При
цьому, ракети «Калібр» можуть
оснащуватись ядерними боєзаря-
дами. Таким чином, на сьогодні у
Криму дислокуються щонайменше
8 надводних кораблів і підводних
човнів, що загалом несуть 40 ракет
«Калібр». А поточні плани росій-
ського Міноборони передбачають,
що в Криму до 2020 року перебува-
тимуть 24 одиниці надводних і під-
водних носіїв крилатих ракет «Ка-
лібр» зі сумарною кількістю
останніх - до 168 одиниць.
По-третє, у Криму на сьогодні
фактично відновлено в повному
обсязі інфраструктуру для тран-
спортування та зберігання тактич-
них ядерних боєприпасів. Пара-
14. 14
лельно із розміщенням носіїв
тактичної ядерної зброї морського
базування, практично вирішеним є
питання дислокації стратегічних
бомбардувальників Ту-22М3 на
авіабазі в Гвардійському. Вони та-
кож можуть нести на борту крилаті
ракети із ядерною боєголовкою.
Також ще з 2014 року російським
командуванням опрацьовано фор-
мат перекидання та розміщення в
Криму ОТРК «Іскандер», один із
варіантів яких може використову-
вати ракети із ядерним боєзаря-
дом. Плюс в Криму вже розгорнуті
берегові ракетні комплекси «Басті-
он», що також спроможні вести
стрільбу ракетами з ядерними бо-
йовими частинами. Таким чином, в
Криму сформовано «тріаду» носіїв
тактичної ядерної зброї. Ядерна мі-
літаризація Криму є питанням де-
факто вирішеним.
«Сирійський експрес»
Триваюча мілітаризація та на-
рощування кримського угрупован-
ня відіграють ключову роль у си-
рійській воєнній авантюрі Кремля
в Сирії. І тут ідеться не лише про
логістичну підтримку кампанії, а й
про виконання бойових операцій,
де окремо слід виділити пуски кри-
латих ракет «Калібр» вказаними
новими фрегатами зі складу ЧФ
РФ.
Активне використання Крем-
лем в Сирії т.зв. приватних воєн-
них компаній («ЧВК») має власну
кримську передісторію. Ще з само-
го початку окупації півострова ра-
зом із регулярними підрозділами
ЗС РФ, «зеленими чоловічками» та
іншими «іхтамнєтами» саме в Кри-
му обкатку проходили й усі ці «чвк-
шники» (Вагнера і не лише)… Все
це розпочалося саме з Криму.
Слід чітко розуміти, що ми не
робимо жодної різниці, жодним
чином не відділяємо «ЧВК» від ре-
гулярних підрозділів ЗС РФ. Тому
що вони є нічим іншим як струк-
турними одиницями, «даховими»
установами чи агентурою ГРУ ГШ
ЗС РФ.
Внаслідок ейфорії від «блиску-
чої» (як тоді вважали у Кремлі)
кампанії з «повернення Криму в
радную гавань» кримську кальку
було накладено на інші території
сходу та півдня України, де Москва
жорстко прорахувалась, не перед-
бачивши тотального спротиву
українців. «ЧВК» ж неодноразово
відзначались у бойових діях на
Донбасі. А після формування на
тимчасово окупованих територіях
Донецької і Луганської областей 1 і
2 армійських корпусів, що струк-
турно входять до складу ЗС РФ,
було розпочато процес «сезонної
міграції» найманців з «ЧВК» між
Донбасом і Сирією. Тому і останній
показовий розгром американсько-
курдськими силами російських бо-
йовиків в сирійському районі Дер-
ез-Зор, і викликані цією ганьбою
бродіння в російських «патріотич-
В Криму сформовано «тріаду» носіїв
тактичної ядерної зброї. Ядерна
мілітаризація Криму є питанням
де-факто вирішеним
15. 15
них осередках», і конвульсії в ро-
сійській Держдумі довкола законо-
давчого визнання всіх цих «ЧВК»,
- все це так чи інакше є логічними
наслідками окупації Криму в 2014
році. Путін, як виходець зі спец-
служб, можна не сумніватися, до-
сить болісно переніс це сирійське
приниження. Безвідносно того,
внаслідок чого воно відбулося – по-
казової зухвалості американців,
розхлябаності російського коман-
дування в Сирії чи цілеспрямова-
ного зливу «солдатів удачі» через
внутрішні протиріччя всередині
російського силового блоку.
Санкційний «парадокс»
Саме анексія Криму зумовила
введення економічних санкцій
проти Російської Федерації. Насам-
перед, під санкції потратили під-
приємства воєнно-промислового
комплексу агресора. Слід визнати,
що на сьогодні Кремлю загалом
вдається зробити так, щоб застосо-
вані санкції не впливали на проце-
си мілітаризації саме Кримського
півострова: туди поставляються
найбільш новітні зразки озброєнь,
проекти з розвитку воєнної інфра-
структури не відчувають жодних
фінансових проблем, фактично
руйнуючи інші сфери життєдіяль-
ності півострова – від туристичної
галузі до збереження унікального
екологічного ландшафту регіону.
«Десакралізація» Криму для крем-
лівських ляльководів можлива де
завгодно, але не в мілітаристсько-
му плані.
В той же час тотальна мілітари-
зація Криму в умовах системного
санкційного тиску вже поставила
під загрозу виконання різноманіт-
них стратегічних проектів Крем-
ля – знову ж таки, передусім, там
де це стосується оборонного сег-
менту та продукції подвійного при-
значення. Ризикують бути повніс-
тю зірваними програми - від
воєнного освоєння Арктики до за-
пуску в серійне виробництво тан-
ків «Армата» чи винищувачів
п’ятого покоління разом із іншими
базовими проектами Програми
переозброєння ЗС РФ до 2020 року.
Не все ідеально і з переозброєн-
ням власне кримського міжвидово-
го угруповання – рано чи пізно
санкції «доженуть» і цей напрям. А
тривожні для Москви симптоми
ми можемо споглядати вже зараз.
Так, на кінець 2017 року не викона-
ною є програма постачань на
озброєння ЧФ РФ вказаних вище
нових фрегатів проекту 11356. Їх
надійшло лише три з шести запла-
нованих. Справа в тому, що ці ко-
раблі оснащуються силовими уста-
новкамивиробництваукраїнського
підприємства «Зоря-Машпроект»
(М.Миколаїв). У стрій надійшли 3
фрегати з силовими установками,
що були поставлені миколаївцями
до РФ ще до 2014 року. Після анек-
сії Криму ВТС із агресором було
розірване (наскільки у повному об-
«Десакралізація» Криму для крем-
лівських ляльководів можлива де
завгодно, але не в мілітаристсько-
му плані
16. 16
сязі – тема іншої розмови), внаслі-
док чого агрегати «Зоря-Машпро-
ект»доРФдлятрьохіншихфрегатів
поставлені не були. За три роки ро-
сійська «оборонка» (зокрема, на
потужностях НВО «Сатурн») не
спромоглася освоїти самостійного
випуску силових установок – ана-
логів українським. Не в останню
чергу це відбулося через введення
санкцій на постачання до Росії чут-
ливих технологій, високотехноло-
гічної продукції та елементної бази
в сфері ВПК.
Таким чином, на сьогодні мож-
на впевнено стверджувати, що Ро-
сія за чотири роки окупації прове-
ла мілітаризацію Криму у
масштабах, які унеможливлюють
повернення півострова у військо-
вий спосіб. Не маю сумнівів, що
Крим знову буде українським. Од-
нак доводиться писати банальні
речі, що відбудеться це лише після
«тектонічних» і незворотних змін у
владній конструкції Кремля та у
Росії загалом. Йдеться не лише про
зміну вивіски під назвою «Путін».
Кремль у будь-якій своїй владній
конфігурації – навіть найбільш
«цивілізованій» чи «ліберальній» –
до останнього триматиметься за
Крим. А його повернення буде три-
валим фінальним акордом ниніш-
нього українсько-російського про-
тистояння.
Києву, розвиваючи свій влас-
ний сектор безпеки, не можна до-
пустити, щоб питання Криму якось
перебувало у затінку інших проце-
сів у боротьбі з Росією.
Пам’ятати, що будь-які мирот-
ворчі ініціативи Путіна, навіть
дуже схожі на компромісні, за за-
мовчанням передбачатимуть збе-
реженням нинішнього статус-кво
Кримського півострова, що для нас
неприпустимо.
Пам’ятати, що ряд наших ста-
лих «гібридних» партнерів на Захо-
ді, готові забути на невизначений
термін про фактор Криму задля
зняття власних «занепокоєностей»
та пошуку «конструктивних фор-
матів співпраці» з агресором, а це
вже їхні – не наші проблеми.
Не соромитись реагувати на усі-
лякі «миротворчі ініціативи» від
кремлівських сателітів із ОДКБ і не
лише банальним запитанням «чий
Крим?» і лише після цього продо-
вжувати (припиняти) розмову…
Будь-які миротворчі ініціативи
Путіна, навіть дуже схожі на комп-
ромісні, за замовчанням передбача-
тимуть збереженням нинішнього
статус-кво Кримського півострова,
що для нас неприпустимо
17. ВИКЛИКИ і РИЗИКИ / 28 лютого 2018
17
Автоматизация систем и интер-
нет вещей становятся неотъемле-
мыми составляющими мировых
экономик и жизни людей, что фор-
мирует новый вызов мировому об-
ществу. Понятие IoT – интернета
вещей, или так называемая «оциф-
ровка возможностей» с каждым
днем получает все более много-
гранное наполнение. Состоянием
на сегодня это целый контент –
прогрессивных перспектив и по-
тенциала, способных радикально
изменить ход привычных нам про-
цессов как в обыденной жизни, так
и в глобальных ее проявлениях.
При правильной трактовке циф-
рофизации можно упростить и усо-
вершенствовать одновременно не
только жизнедеятельность каждого
конкретного человека в городе, но и
значительным образом воздейство-
вать на экономику целого государ-
ства, на его промышленные и про-
изводственные способности,
международные коммуникации,
оборонительную функцию.
В таких странах, как Китай или
США, к пониманию того, что это
важно и по сути фактически неиз-
бежно, уже давно пришли. За ними
неукоснительно следуют многие
страны Европы. Оцифровка по-
всюду, хотя и осуществляется пока
что неравномерно между частны-
ми компаниями, госсектором и
экономикой, и на сегодняшний
день наибольшую пользу от этого
Цифровые технологии диктуют условия
выживания в рамках глобального
технологического прогресса
генеральный директор Группы компаний Эверест,
инициатор Платформы ЦИАКР «Искусственный интеллект»
18. 18
все еще имеют власть имущие. Но в
странах, где инновационный ин-
жиниринг по самодостаточности
может смело соперничать с любой
другой отраслью, - это лишь дело
времени. Украина же продвигается
в данном направлении куда менее
прогрессивно.
Проблема взаимодействия и
отсутствие диалога
Отечественный частный сектор
инновационных инженерных услуг
нуждается во внимании и инвести-
циях, это - будущее. В любой сфере
деятельности, оказывающей влия-
ние на жизнь государства, должно
принимать участие само государ-
ство. Внедрение любого процесса
требует не только финансирова-
ния, но и, прежде всего, диалога.
На практике же это - вопрос боль-
шого промежутка времени.
Мы входим в перечень стран,
экономика которых находится на
стадии развития, и больше всего
нуждаемся в стабильности. При
обдуманном подходе запуска ин-
тернета вещей в обиход, мы бы на-
верняка пришли к этой стабильно-
сти гораздо раньше – об этом
говорит не малозначительный за-
рубежный опыт. Но, на самом деле,
создать цифровую сетку на базе
целого государства и его людей,
«втянуть» их в это в масштабах
страны невозможно без участия
госсектора и его осознания гени-
альности происходящего.
Понимание ситуации уводит
разработчиков на вольные хлеба и
меняет вектор их внимания - на
вечный поиск инвестиций и до-
стойной оплаты труда. А отсут-
ствие должного информационного
сопровождения текущих разрабо-
ток и решений приводит к неготов-
ности населения принимать блага
современной цивилизации.
О чем говорит статистика?
Согласно международным рей-
тингам, по уровню развития циф-
ровизации Украина не вошла даже
в топ-50 стран мира, что, пускай
даже временно, ставит на нашей
стране клеймо «отстающей». И, не-
взирая на то, что профильное тех-
ническое образование украинские
студенты получают одно из лучших
в Европе, а то и в мире (!), впослед-
ствии, как показывает статистика,
лучшие специалисты устраиваются
на работу в иностранные компа-
нии и работают на цифровизацию
других стран. И это только состав-
ляющая часть проблемы.
По данным ООН, в Украине
лишь чуть более половины населе-
ния вообще пользуется интерне-
том, а компьютерами в целом - все-
го 62%. При этом в стране до сих
пор присутствуют ощутимые мно-
гими пользователями проблемы с
мобильным интернетом, а некото-
рые даже не имеют к нему доступа.
Но, именно такие, уже банальные
для 21 века технологии, когда они
Мы входим в перечень стран,
экономика которых находится на
стадии развития, и больше всего
нуждаемся в стабильности
Согласно международным рейтин-
гам, по уровню развития цифрови-
зации Украина не вошла даже в
топ-50 стран мира, что, пускай
даже временно, ставит на нашей
стране клеймо «отстающей»
По данным ООН, в Украине лишь
чуть более половины населения
вообще пользуется интернетом, а
компьютерами в целом - всего 62%
19. 19
качественные, дают возможность
говорить о понятиях автоматиза-
ции и интернета вещей. Соответ-
ственно – не имеем пока что ни
того, ни другого. Хотя, как раз вне-
дрение этих процессов, как ни па-
радоксально, вывело бы нашу стра-
ну на куда более приемлемый
уровень экономики и жизнедея-
тельности в целом.
Даже в отчете экспертов Все-
мирного экономического форума
«Готовность к будущему производ-
ства», по сути, говорится о том, что
для таких государств, как Украина,
сосредоточиться на цифрофиза-
ции – верный и единственный спо-
соб сократить столь ощутимый
разрыв в международных показа-
телях наряду с другими странами
мира. Инвестиции в бизнес инно-
ваций, развитие технологической
базы и инфраструктуры, финанси-
рование крупных инженерных
проектов дадут оглушительный
прорыв, уверены эксперты.
Мировая практика нам в помощь
В экономически и технологиче-
ски развитых странах мира digital и
smart технологии давно сопрово-
ждают людей дома, на работе и во-
обще по жизни. Кто-нибудь может
возразить, что это нарушает есте-
ственный баланс вещей, но боль-
шинство уже вкусило все преиму-
щества цифрофизации – она
представляет огромный нереали-
зованный потенциал возможно-
стей, которые при этом постоянно
эволюционируют. Передовая ана-
литика данных - BigData, AL, IoT -
преобразуют быт, бизнес, экономи-
ку, промышленные процессы.
Способность захватывать и
анализировать огромное количе-
ство данных и устанавливать связь
между ними имеет значительный
потенциал для повышения эффек-
тивности основных мировых фон-
дов. Интернет вещей также помо-
гает компаниям оптимизировать
свои операции способами, которые
раньше не были доступны, - бы-
стро, качественно, надежно. Биз-
нес-модели, создаваемые при по-
мощи оцифровки данных,
позволяют перестраивать и преоб-
разовывать такие отрасли, как роз-
ничная торговля, транспорт, фи-
нансы, производство.
Куда более глобальное влияние
цифрофизация оказывает на рост
трансграничных потоков данных -
потоки информации, поисков, свя-
зи, видео, транзакций и внутри-
корпоративного трафика
продолжают расти с каждым го-
дом. В этих потоках данных задей-
ствованы товары, услуги, финансы
людей - практически каждый тип
трансграничной транзакции те-
перь имеет цифровую составляю-
щую. По статистике, в настоящее
время около 15% мировой торгов-
ли товарами осуществляется через
международные электронные плат-
формы в виде интернет-магазинов
По статистике, в настоящее время
около 15% мировой торговли това-
рами осуществляется через между-
народные электронные платформы
в виде интернет-магазинов и серви-
сов. В целом, около 50% продавае-
мых в мире услуг уже оцифрованы.
Соответственно, глобализируется
и рынок труда
20. 20
и сервисов. В целом, около 50%
продаваемых в мире услуг уже
оцифрованы. Соответственно, гло-
бализируется и рынок труда.
Ключевые принципы интернета
вещей и его внедрение
Исходя из сегодняшних реалий, в
понятие IoT в глобальном смысле за-
ложено три основных взаимодей-
ствующих между собой аспекта:
оцифровка активов; оцифровка опе-
раций, осуществляемых во всех сек-
торах экономики и производства;
оцифровка рабочей силы как факто-
ра глобального воздействия на лю-
бой технический прогресс. Все они
взаимосвязаны, но в каждой стране
пока что своя «глубина» внедрения
цифровых технологий, а также уро-
вень взаимодействия между част-
ным и государственным секторами.
К примеру, в Европе, как и в
США, степень задействования ин-
новаций разнится во всех компа-
ниях, в том числе в одном и том же
секторе. В большинстве стран мо-
жет быть оцифровано сразу не-
сколько секторов, например, сек-
тор финансовых услуг, СМИ или
сам технологический сектор. При
этом многие другие отрасли, такие
как производство и добыча полез-
ных ископаемых, сферы образова-
ния и здравоохранения, гостинич-
но-ресторанный бизнес и
строительство, – куда менее про-
двинуты, хотя и не находятся в со-
стоянии упадка.
Такие различия в основном об-
условлены наличием так называе-
мых «цифровых» лидеров – компа-
ний, которые за счет всестороннего
инвестирования в конкретные
сферы деятельности, получают
возможность существенно увели-
чить рост своей производительно-
сти посредством использования
«умных» технологий. Однако, пре-
обладающая часть предприятий,
отстающих в гонке на оцифровку,
как правило, являются составляю-
щей государственного сектора –
они самые крупные по объемам
производства и занятости, но их
финансирование не покрыло бы
нужных затрат на всеобъемлющее
внедрение интернета вещей.
Например, расходы на здраво-
охранение в среднем составляют
10% ВВП или немногим более в ев-
ропейских странах, включая Фран-
цию, Германию и Великобританию,
однако этот сектор является одним
из наименее оцифрованных. Ана-
логичным образом обстоят дела в
Западной Европе в сфере строи-
тельства, хотя и там, и там, по оцен-
кам экспертов, оцифровка помогла
бы повысить производительность
данных секторов на 40%.
Тем не менее, ситуация не вы-
глядит столь драматично, как, на-
пример, в Украине, так как боль-
шинствоэкономическистабильных
европейских стран уже имеют циф-
ровые стартапы и значительные
инновации. Просто, в отличие от
В Западной Европе в сфере строи-
тельства, хотя и там, и там, по
оценкам экспертов, оцифровка
помогла бы повысить производи-
тельность данных секторов на 40%
21. 21
США и Китая, они пока что не вы-
ведены на глобальные цифровые
платформы.
Скорость и степень автоматиза-
ции в каждой стране, безусловно,
зависят от многих факторов: тех-
нической подкованности, стоимо-
сти разработки и внедрения техно-
логий (с учетом затрат и времени
на замену уже существующих тех-
нологий), динамики рынка труда
(включая количество рабочей силы
и качество выполняемой работы), а
также от множества социальных
аспектов. Но уже давно и вполне
очевидно, что любому бизнесу лег-
че выжить, базируя свою деятель-
ность на качественном технологи-
ческом плацдарме.
Компании в разных секторах -
от сельского хозяйства и здравоох-
ранения до средств массовой ин-
формации и банков - используют
принципы работы AI, BigData и IoT
для персонализации финансовых
продуктов, оптимизации ценоо-
бразования и планирования в ре-
жиме реального времени, выявле-
ния мошеннических транзакций,
обеспечения прогностического об-
служивания в производстве, его
комплексной автоматизации.
Прогнозы и перспективы
По оценкам международных
экспертов, большинство стран с
неустойчивой экономикой и близ-
ко не достигли своего потенциала в
области инновационных внедре-
ний, невзирая на их преимущества.
Так, состоянием на 2017 год, Евро-
па в целом захватила лишь 12%
своих возможностей в рамках циф-
ровых технологий, и Украина в этот
процент пока не входит. А оциф-
ровка - это позитивная и устойчи-
вая перспектива, в частности, для
нашего государства.
Европейский рынок, находясь в
центре мировых цифровых сетей,
может стать крупнейшим цифро-
вым рынком по размеру и стоимо-
сти. В Европе наибольшая доля
внутрирегиональных потоков дан-
ных приходится на все регионы без
исключений. Но многие барьеры
по-прежнему препятствуют сво-
бодному потоку трансграничных
данных в европейской экономике.
По данным Комиссии ЕС, только
15% потребителей ЕС покупают
онлайн у другой страны ЕС, тогда
как почти 50% совершают покупки
на внутреннем рынке.
Единый цифровой рынок смог
бы удвоить соотношение между
трансграничной и национальной
цифровой торговлей товарами и
услугами. Цифровые трансгранич-
ные потоки, помимо электронной
коммерции, включая веб- и видео-
приложения, которые при наличии
желания и возможности могут
быть произведены внутри любой
страны, также могут увеличивать-
ся по мере того, как компании ис-
пользуют преимущества единого
рынка.
По оценкам международных
экспертов, большинство стран с
неустойчивой экономикой и близко
не достигли своего потенциала в
области инновационных внедрений,
невзирая на их преимущества. Так,
состоянием на 2017 год, Европа в
целом захватила лишь 12% своих
возможностей в рамках цифровых
технологий, и Украина в этот
процент пока не входит
Единый цифровой рынок смог бы
удвоить соотношение между
трансграничной и национальной
цифровой торговлей товарами и
услугами
22. 22
По оценке зарубежных экспер-
тов, благодаря дальнейшей оциф-
ровке Европа может получить до-
полнительные 2,5 трлн. евро ВВП
уже в 2025 году, а потребительская
выгода может составить намного
больше, просто пока не определена
количественно.
Да, отдельного внимания при
таком положении вещей заслужи-
вает задача создания достаточного
дополнительного спроса на рабо-
чую силу в целях компенсации сме-
щения, вызванного автоматизаци-
ей всех возможных систем. Но
европейские экономики, особенно
те из них, которые имеют низкий
экономический рост, просто обяза-
ны будут внедрять инновации,
чтобы создавать новые рабочие
возможности для уже существую-
щих и новых профессий.
Кроме того, несмотря на то, что
технологии повышают рост произ-
водительности труда и могут вы-
теснять работников внутри секто-
ра, история показывает, что общая
занятость также растет, особенно
при просмотре более длительных
периодов времени во всей эконо-
мике. Рост производительности
труда, рост рабочих мест идут в
среднесрочной и долгосрочной
перспективах, поскольку рост про-
изводства ускоряется. Цены пада-
ют, появляются новые товары и ус-
луги, расширяются рынки. Так,
например, в Германии занятость и
производительность увеличились
более чем на 80% за несколько де-
сятилетий в промежутке с 1960-х
по 2016 год, в то время как в Соеди-
ненных Штатах занятость и произ-
водительность выросли до 99%, на-
чиная с 1929 года.
Впрочем, тут важно учитывать,
насколько оптимистично относят-
ся к такой перспективе, как и к эпо-
хе цифровых технологий в целом,
сами предприятия. К примеру, не-
давнее исследование McKinsey
Global Institute показало, что 55%
немецких руководителей ожидают
увеличения оцифровки и автома-
тизации, выражая уверенность в
том, что это неизбежно окажет по-
ложительное влияние на их бизнес
в ближайшие годы. И лишь менее
12% - ожидают негативного воз-
действия. И в данном случае Герма-
ния может послужить ценным
опытом для подражания: произво-
дительность этой страны и ста-
бильность занятости населения
выросли еще в 1990-х годах - после
того, как она в значительной степе-
ни инвестировала средства в авто-
матизацию производства и создала
сильный сектор электроники.
Спасательный круг для бизнеса
Эксперты в области инноваци-
онных инженерных технологий
убеждены, что одна из ключевых
проблем, ведущая к отсутствию
должного инвестирования средств
в развитие и внедрение интернета
вещей, связана с недопониманием
23. 23
его основных преимуществ, в част-
ности, для бизнеса. А он, в свою
очередь, играет фактически осно-
вополагающую роль в развитии
экономики любого государства.
И для больших компаний, и для
начинающих компаний-стартапе-
ров возможность успешного вне-
дрения эволюционирующих техно-
логий станет семимильным шагом
к успеху, наделив их конкурентным
преимуществом. Автоматизация
повысит «пропускную способ-
ность» на рынке, оптимизирует ре-
сурсы и позволит зарабатывать,
экономя при этом средства – и пер-
сональные, и государственные.
Уже сегодня цифрофизация
ключевых процессов упрощает
жизнь предприятиям самых раз-
ных сфер деятельности – от сель-
скогохозяйственного сектора до
фармацевтического. Мониторинг
информации, передача данных,
прогнозирование рисков, заблаго-
временное выявление махинаций,
персонализация финансовых про-
дуктов, диагностика заболеваний в
медицине, оптимизация ценообра-
зования, планирование в режиме
реального времени, обеспечение
прогностического обслуживания в
производстве, - это лишь малый
перечень возможностей, которые
дает нам интернет вещей.
Например, Luxottica создает
персонализированные маркетин-
говые кампании, основанные на
анализе данных геопространствен-
ных данных и поведенческих дан-
ных в режиме реального времени.
Google работает над внедрением
технологий AI, разрабатывая
смарт-девайсы. Amazon и eBay по-
крывает значительную долю рынка
интернет-торговли, обеспечивая
клиентам полностью автоматизи-
рованный сервис осуществления
покупок.
Кроме того, автоматизация ве-
дет к сокращению временных за-
трат среди руководителей пред-
приятий – по статистике, более
25% своего времени они ежедневно
тратят на процессы, которые могут
совершенно безболезненно выпол-
нять машины. И их задействование
вовсе не должно сказаться на коли-
честве рабочей силы в целом. К
примеру, для пяти крупнейших
экономик Европы - Франции, Гер-
мании, Италии, Испании и Велико-
британии – совершенно нормаль-
ным является взаимодействие
людей и «умных» систем. Сегодня
более 60 млн. рабочих имеют дело с
технически автоматизированными
видами деятельности.
С чего начать?
В стремлении выйти на плац-
дарм ведущих цифровых техноло-
гий, в частности, Украине придётся
начать с масштабного информаци-
онного сопровождения инноваци-
онных разработок. А возможность
и перспектива их внедрения будет
зависеть не только от желания ин-
24. 24
женеров, но и, в первую очередь, от
интереса и инвестиций государ-
ства.
Важную роль тут сыграет и вза-
имодействие с мировыми цифро-
выми платформами, а также до-
ступ к их возможностям и
поддержке. Создание общих нор-
мативно-правовых рамок смогут
позволить цифровым компаниям
масштабироваться как внутри от-
дельных стран, так и за их предела-
ми, и постепенно реализовать по-
тенциал единого рынка.
Тут важно понимать, что циф-
ровые платформы – это мощные
инструменты для расширения воз-
можностей всего государства и
обеспечения доступности для ма-
лых и средних компаний глобаль-
ного масштаба, для облегчения со-
гласования их работы. Во многих
отношениях они являются настоя-
щими двигателями в эпоху интер-
нета вещей.
В любом случае, совместные дей-
ствия частного и государственного
секторов могут привести к стиму-
ляции роста сферы инновационных
технологий и позволят внедрить их
в жизнь страны и людей самым без-
болезненным способом.
В любом случае, совместные дей-
ствия частного и государственного
секторов могут привести к стиму-
ляции роста сферы инновационных
технологий и позволят внедрить их
в жизнь страны и людей самым
безболезненным способом
25. ВИКЛИКИ і РИЗИКИ / 28 лютого 2018
25
Зміни у безпековому середови-
щі, які відбулися на європейському
континенті впродовж останніх ро-
ків, змусили низку країн перегляну-
ти свої підходи до питання захисту
державного суверенітету і територі-
альної цілісності. Особливо ця про-
блема почала турбувати політичне
керівництво сусідніх з Росією країн,
наслідком чого стало зміцнення
ними свого оборонного потенціалу.
Однією з форм залучення населен-
ня до участі у захисті батьківщини,
що одночасно відіграє роль патріо-
тичного виховання, є система тери-
торіальної оборони. Значних успіхів
у цій сфері досягли країни Балтії, де
підрозділи територіальної оборони
були створені чверть століття тому
(в Естонії - відроджені на основі ор-
ганізації, що існувала ще з 1918 р.).
Вивчення досвіду діяльності Добро-
вольчих сил національної оборони
Литви (KASP), Національної гвардії
Латвії («Zemessardze»), Союзу обо-
рони Естонії («Kaitseliit») та недавно
сформованих Військ територіальної
оборони Польщі (WOT) могло б
стати у нагоді при створенні повно-
цінного компонента Збройних сил
України1
.
Не менш цікавим є шведський
досвід, на якому варто зупинитися
більш детально. Роль частин тери-
1 «Zemessardze» та KASP входять до складу
Сухопутних військ, відповідно, ЗС Латвії та
Литви; «Kaitseliit» поряд із ЗС є складовою
Сил оборони Естонії; WOT - окремий вид
Війська Польського.
«Hemvärnet» – народне ополчення Швеції.
Досвід для України
Володимир Паливода,
старший науковий співробітник
відділу проблем національної безпеки
Національного інституту стратегічних досліджень
26. 26
торіальної оборони у цій країні ви-
конує «Hemvärnet»2
– військовий
резерв Збройних сил Швеції, орга-
нізований відповідно до адміністра-
тивно-територіального поділу ко-
ролівства. Це формування
зародилося у травні 1940 р. на базі
загонів народної міліції, що створю-
валися на випадок вторгнення фа-
шистської Німеччини.
Хоча бійці територіальної обо-
рони мають мало шансів у зіткнен-
ні з регулярною армією чи силами
спеціальних операцій противника,
2 «Hemvärnet» дослівно можна перекласти як
«оборона дому». Англійською мовою термін
перекладають як «Home Guard». У передачах
російськомовної редакції шведського радіо
використовувалась назва «Народне опол-
чення».
але потенційно вони здатні нейтра-
лізувати групу озброєних цивіль-
них осіб, контролювати масові за-
ворушення, застосовувати
асиметричні дії (партизанські та
диверсійні) в умовах ворожої оку-
пації.
Територія Швеції поділена на
чотири військові райони (Північ-
ний, Центральний, Західний та
Південний), що охоплюють 21
лен3
. При регулярних армійських
частинах, дислокованих у цих ра-
йонах, діють 22 тренувальні групи,
які відповідають за підтримання
постійної готовності 40 батальйо-
нів «Hemvärnet». Загальна кіль-
3 Лен – одиниця адміністративно-територі-
ального поділу Швеції (фактично, область).
Джерело: https://sv.wikipedia.org/wiki/Hemv%C3%A4rnet#/media/File:Stridsb%C3%A5t_90_
Malm%C3%B6_Harbour.JPG
