2. - мовлення (грамотне, привабливе, багате, різноманітне);
- ціннісне ставлення до української мови;
- ціннісне ставлення до спілкування;
- готовність до мовних дій і вчинків;
- здатність застосовувати мову для розв'язання
життєвих проблем;
- розвинене мовне чуття і мовний смак.
Предметна компетентність з
української мови:
3. - розвивальне навчальне середовище;
- комунікативна компетентність учителя;
- привернення уваги до комунікативних особливос-
тей мовного явища, яке вивчають;
- залучення учнів до різноманітних видів діяльно-
сті, сприятливих для застосування знань із мови;
- актуалізація дослідницької, пошукової діяльності
учнів у процесі засвоєння й застосування нових
знань та ін.
Методичні умови формування
комунікативної компетентності
4. - репертуар комунікативних умінь;
- мовленнєвий вплив;
- комунікативні стратегії й тактики;
- діалогові стратегії;
- типи мовленнєвого впливу (соціальний,волевиявлення,
інформування (пояснення), оцінний, емоційний);
- комунікативну поведінку;
- комунікативний успіх,
- комунікативну невдачу,
- мовленнєві жанри тощо.
Важлива для вчителя інформація про:
5. - самість;
- самоактуалізація,самовизначення;
- мотивація;
- рефлексія;
- потреби учнів;
- комунікативні емоційні стани;
- психологічні умови ефективного спілкування;
- долання сором'язливості;
- формування позитивного ставлення до людей;
- функції емоцій і почуттів, розвиток емоційного інтелекту;
- бар’єри спілкування;
- конфліктна ситуація та ін.
Важливі аспекти досліджень
психологічної науки:
6. - мовна змістова лінія – знання;
- мовленнєва – уміння й навички;
- соціокультурна – світогляд, почуття,
емоції, уподобання;
- діяльнісна – досвід застосування
знань і вмінь у процесі різних видів
діяльності.
Структура змістової частини
програми з української мови:
7. Ñ мотивація;
Ñ цілевизначення;
Ñ динаміка існування цілі;
Ñ функційна грамотність;
Ñ оргдіяльнісні вміння;
Ñ розвивальний навчальний простір (середовище);
Ñ навчальна ситуація;
Ñ суб’єктний досвід учня;
Ñ творчий пошук (бачення й поставлення проблеми,
висування припущень, гіпотез, перевірка їх, пізнавальна
рефлексія) тощо.
Актуалізуються такі дидактичні
категорії:
8. Ñ ініціативність;
Ñ сформованість мотивації досягнення;
Ñ функційна грамотність;
Ñ спостережливість (сам бачив; мені цікаво спостерігати);
Ñ схильність шукати причини побаченого;
Ñ доброзичливість до чужої думки;
Ñ схильність до роздумів;
Ñ потреба і звичка користуватися книгами й
іншими джерелами знань у пошуку відповіді на
запитання;
Ознаки пізнавального й особистісного
розвитку учня:
9. Ñ аргументованість думки;
Ñ відповідальність;
Ñ наявність життєвих цілей;
Ñ побудова найближчої перспективи роз-
витку;
Ñ високий рівень самоповаги й самовизна-
чення;
Ñ здатність до саморозвитку й самоактуа-
лізації,
Ñ сформованість ціннісних орієнтацій та
ін.