2. • Здоров’я людини визначається
комплексом біологічних (спадкових і
набутих) і соціальних факторів
• Здоров’я – це стан повного
фізичного, психічного і
соціального благополуччя, а
не тільки відсутність хвороб
або фізичних вад (ВООЗ)
• В медичній практиці використовується
визначення, у відповідності з яким
здоров’я – це стан норми
3. Існує два підходи до
визначення поняття
норми:
Статистичний
(норма – це те, що найбільш
часто зустрічається серед
людей)
Загальнофізіологічний
(норма – це біологічний оптимум
функціонування і розвитку
організму)
4. На стан здоров’я
впливають:
• Спосіб та умови життя (50%);
• Екологія (20%);
• Спадковість (20%);
• Медична допомога (10%)
5. Хвороба – це порушення
життєдіяльності організму під
впливом надзвичайних факторів
зовнішнього або внутрішнього
середовища, яке
характеризується зниженням
працездатності і пристосування з
одночасною мобілізацією
захисних сил організму
6. Про здоров’я та хворобу можна судити
суб’єктивно і об’єктивно. У першому
випадку висновок робить сама людина, у
другому – лікар, що його обстежує. При цьому
їх висновки можуть не співпадати. На ранніх
стадіях багатьох неспадкових і деяких
спадкових хвороб людина почуває себе
цілком здоровою, хоча об’єктивно в організмі
вже спостерігаються патологічні процеси.
І, навпаки, людина може почувати себе
погано, хоча об’єктивні ознаки захворювання
відсутні. Небезпечно, коли людина
знаходиться в стані передхвороби, а почуває
себе цілком здоровою, ігноруючи
рекомендації медиків.
7.
Важко провести чітку межу між здоровою і
хворою людиною. Хворою вважається людина,
коли у неї порушена функція фізіологічної
системи або всього організму, чи втрачена їх
взаємна узгодженість. В результаті хвороби
порушується рівновага між організмом і
зовнішнім середовищем.
Чи свідчать про порушення здоров’я видалені
зуби чи рубці після травм? Організм вже не є
цілісним, але він не є хворим у звичному
розумінні цього слова. Тому, при оцінці здоров’я
людини найчастіше користуються терміном:
«практично здоровий», який означає, що
незважаючи на деякі дефекти та порушення,
стан організму задовольняє вимогам, що
висуваються зовнішнім середовищем
8. В практиці медицини розрізняють
декілька градацій здоров’я:
абсолютно здоровий,
здоровий,
практично здоровий
хворий
9. Основними критеріями здоров’я є:
відповідність структури і функції
(відсутність морфологічних і
функціональних порушень);
здатність організму підтримувати
сталість внутрішнього середовища
(гомеостаз);
висока працездатність та хороше
самопочуття
10. Статистика свідчить, що число
дітей, які народжуються з різним
ступенем фізіологічної незрілості
наближається до 90%. Це означає,
що абсолютно здоровою
народжується лише
1 дитина з 10. В перші дні свого
життя дитина виглядає здоровою,
але фізіологічна незрілість може
проявлятися пізніше у вигляді
алергії, безкінечних застуд,
сколіозу, діабету, астми, неврозу та
11. Для оцінки здоров’я дітей і
підлітків у відповідності з
існуючими сучасними
уявленнями існує декілька
критеріїв:
рівень фізичного розвитку,
ступінь його гармонійності,
відповідність біологічного віку
календарному (паспортному).
12. Фізичний розвиток – це природній
процес поступового становлення і
зміни форм і функцій організму. З
іншого боку – це ступінь
дозрівання на кожному життєвому
відрізку.
Існує три фази процесу фізичного
розвитку:
- підвищення його рівня (до 25р.)
- відносна стабілізація (до 60р.)
- поступове зниження фізичних
можливостей людини
13. На фізичний розвиток впливають три
групи факторів:
біологічні (спадковість),
клімато-географічні (кліматичні і
метеорологічні умови в різних зонах),
соціальні (умови матеріального життя,
трудової та навчальної діяльності, зміст
фізичного виховання)
14. Помилковою можна вважати
характеристику фізичного розвитку тільки за
лінійними та ваговими показниками. Його
адекватна оцінка вимагає врахування
результатів тестування функціональних
можливостей організму
Підтвердженням тому – гетерохронність
розвитку сучасних дітей, яка
характеризується прискореними темпами
росту, збільшенням розмірів тіла та
прискоренням статевого дозрівання при
низьких показниках функціональних
можливостей, що відповідають паспортному
віку, або, навіть, є нижчим за їх стандарти.
15. В кожному класі можна виділити три
групи учнів:
• акселерати (діти, у яких біологічний
вік випереджує паспортний вік);
• медіанти (діти, у яких біологічний вік
відповідає паспортному)
• реторданти (діти, у яких паспортний
вік випереджує біологічний).
Цей факт необхідно враховувати при
визначенні фізичного розвитку дітей та
при підборі і дозуванні фізичних вправ
(у
акселератів спостерігається підвищена
захворюваність).
16.
При оцінці функціонального стану велика увага
приділяється визначенню функціонального стану
серцево-судинної системи, дихальної та
нервової систем. Оцінюється також сон, апетит,
настрій, емоційний стан, спілкування з іншими
дітьми, особливості засвоєння навчального
матеріалу тощо.
Виявлений значний рівень кореляції показників
соматичного здоров’я дітей і підлітків з
результатами рухових тестів, що
характеризують силу, швидкість, загальну
витривалість та швидкісно-силові можливості.
Цей факт можна використовувати для
покращення рівня здоров’я дітей шляхом дії на
окремі складові фізичної підготовленості
засобами фізичного виховання.
17.
За статистикою найбільш
розповсюдженими захворюваннями серед
дітей є хвороби органів дихання (до 50%) і
систематичні ГРВЗ (90%), що свідчить про
зниження опірності організму
несприятливим фактором навколишнього
середовища. За кількістю перенесених
гострих захворювань за рік дітей ділять на
три групи: 1 – ті, що жодного разу не
хворіли; 2 – ті, що хворіли епізодично (13р. протягом року); 3 – ті, що хворіли
часто (4р. і більше). Відсутність гострих
захворювань протягом року, або їх
епізодичний характер свідчить про хорошу
опірність організму дитини.
18.
За даними Міністерства охорони здоров’я біля 90%
дітей шкільного віку мають відхилення у стані
здоров’я. За останні 5 років на 41% збільшилось
дітей, які належать до спеціальної медичної групи. На
основі всіх вищезазначених критеріях дітей і підлітків
ділять на п’ять груп здоров’я.
І група - діти, які не мають хронічних захворювань; фізичний і
психічний розвиток яких відповідає їх віковим особливостям;
тих, хто рідко хворіє.
П група - діти з морфофункціональними відхиленнями, але без
хронічних захворювань; ті, хто не часто хворіють. (Наприклад,
з відхиленнями у фізичному розвитку, не пов’язані з
ендокринною патологією; з порушеннями постави;
плоскостопістю тощо).
Ш група – діти з хронічними захворюваннями в стадії
компенсації. Це діти, які не зважаючи на хронічні захворювання,
рідко хворіють ГРВЗ та мають високу працездатність.
ІV група - діти, які мають хронічні захворювання в стадії
субкомпенсації; ті, що часто хворіють, з пониженою
працездатністю.
V група - діти, що мають хронічні захворювання в стадії
декомпенсації. Вони практично не відвідують дошкільні заклади
та загальноосвітні школи, оскільки за станом здоров’я змушені
знаходитися в спеціально-лікувальних закладах.
19. Звільнення дітей від фізичної активності та вимушений
спокій негативно позначаються на загальному стані
хворої дитини і на протіканні патологічного процесу.
Клінічні спостереження та практичний досвід показують,
що контингент школярів з відхиленнями у стані здоров я
особливо потребує застосування засобів фізичної
культури при оздоровленні, а невиправдані звільнення
від уроків фізичної культури лише шкодять здоров’ю
дитини.
Звільнення школярів від занять фізичними вправами
може носити лише тимчасовий характер. Звільненими
можуть бути тільки діти, які не ходять до школи з причин
значних патологічних відхилень у стані здоров’я.
Тимчасове звільнення від занять або їх обмеження
бувають необхідними, коли небажано активізувати
фізіологічні процеси в організмі: після перенесених
гострих та загострень хронічних захворювань, при
загальному важкому стані, високій температурі, сильних
болях, інтоксикації.
20. Існує чотири механізми лікувальної дії
фізичних вправ за В.К.Добровольським.
Тонізуюча дія – підвищення тонусу загального та тих
органів, у яких він є пониженим за рахунок
відновлення моторно-вісцеральних рефлексів.
Спеціально підібрані вправи здатні посилювати
процеси збудження чи гальмування у ЦНС і тим
самим сприяють відновленню рухливості та
врівноваженості нервових процесів.
Трофічна дія – проявляється у прискоренні
місцевого кровообігу і постачанні поживних речовин,
внаслідок чого відбувається регенерація
(поновлення сформованого дефекту або
патологічних змін у тканинах новими тканинними
структурами).
Компенсаторна дія – здійснюється при порушенні
функцій організму як тимчасове, або постійне
заміщення порушеної, чи втраченої під впливом
хвороби функції.
21.
Нормалізуюча дія – гальмування або повна
ліквідація патологічних умовно-рефлексорних
зв’язків та відновлення нормальної регуляції
діяльності всього організму. В основі нормалізації
патологічних змін функцій лежить порушення
сформованих нервових зв’язків і відновлення
таких, які притаманні здоровому організму.
Таким чином, фізичні вправи є могутнім засобом
лікування захворювань та профілактики різних
відхилень, що спостерігаються у дітей зі слабким
здоров’ям. Вони укріплюють здоров’я цих школярів,
підвищують захисні сили їх організму, сприяють
усуненню або компенсації патологічних порушень і
ліквідації вторинних функціональних зрушень,
підвищують фізичну і розумову працездатність.
22. Між станом здоров’я і хвороби виділяють
перехідний, так би мовити третій стан, який
характеризується «неповним» здоров’ям. Це
передпатологічний стан, при якому регуляція
психічних та фізичних функцій менш досконала, що
вже характерно для хворобливого стану. Цей
передпатологічний період супроводжується
виникненням неприємних суб’єктивних відчуттів:
роздратування, головні болі, слабкість, потемніння в
очах при різних змінах положення тулуба, втрата
апетиту, озноб, низька працездатність, задишка при
помірному фізичному навантаженні, неприємні
відчуття в ділянці серця тощо. Якщо організм подолає
цей стан, то здоров’я поновиться. Об’єктивно можуть
бути зареєстровані тенденція до тахікардії, нестійкий
рівень АТ, похолодання кінцівок тощо
23. В передпатологічному (третьому) стані
знаходяться більше половини всієї популяції
людей. Якщо хвороби тривають дні, тижні,
місяці, то цей стан може зберігатися роками
і навіть все життя. Такий стан характерний
для тих , хто веде малорухомий спосіб
життя, неправильно харчується, вживає
алкоголь, в періоди статевого дозрівання,
старості, а також для тих, хто проживає на
радіаційно забруднених територіях в нашій
держав. У школярів і студентів до третього
стану також призводять розумова втома,
перенапруження, хронічна інтоксикація,
процес адаптації до навчання.
24. Коли ж захисні можливості організму
виявляються недостатніми, виникає
біль, який свідчить про порушення
життєдіяльності організму під впливом
надзвичайних подразників, що
обмежують його пристосування до
зовнішнього середовища та знижують
працездатність. «Третій стан» не є
однорідним і включає в себе два стани:
передхвороба та маніфестація
патологічного процесу.
25.
Основною ознакою передхвороби є –
можливість розвитку патологічного процесу без
зміни діючого ззовні чинника при знижених
резервних можливостях людини.
Основною ознакою маніфестації
патологічного процесу є зниження або
втрата здатності до виконання функцій і початок
хвороби.
Таким чином межі «третього стану» є чітко
окресленими. Однак, межа між передхворобою
та маніфестацією патології на сьогоднішній день
не є визначеною.
