збори

1. Батьківські збори: «Мова дорослих – взірець для наслідування»
Мова – це «символічний ключ до культури»
(Е Сепір).
Пізнання мови – це пізнання народу, його єства, його душі, його витоків та історичних
шляхів – усього того, чим народ цікавий для інших народів.
Уже вкотре, після незліченних жертв і втрат, піднімається з колін народ Русі-України.
Фізично почетвертований, на третину яничаризований, поголовно зневажений – він здіймається
на повен зріст, щоб «у народів вольнім колі» знову оголосити на весь світ: «Ще не вмерла
Україна!»
«Ще не вмерла і не вмре!» Бо живе наша мова. Отже, живий наш дух, жива наша пісня,
наша історія, наша єдність. Живе наша мова – і з нами наші князі і гетьмани, наші письменники
і вчені, наші державники і збройні охоронці. Живе наша мова – і наш голос звучить у
вселенському хорі народів. Бо наша мова – це наша релігія, наша держава, наша минувшина,
наша надія, наше майбутнє. Бо наша мова – це ми, українці – добрий, чесний, працьовитий
народ. Отож, не лише клянімося в любові до рідної мови, не лише плачмо над її долею, а
працюймо для неї, вивчаймо її, заглиблюймось у її походження і історію, пропагуймо її.
Один з апостолів казав: «Коли я молюся чужою мовою, то уста мої моляться, а серце
спить». Прикро, що і сьогодні чуємо дискусії про те, говорити рідною мовою чи ні, що і
сьогодні ми зустрічаємо випадки, коли деякі українці цураються рідної мови, забуваючи, що із
зникненням мови зникне і народ.
Одним із найвищих виявів самоутвердження нації є державний статус її мови, який
законодавчо забезпечує її функціонування в усіх сферах суспільного життя. Сьогодні
державність української мови набула законодавчої, конституційної сили. Закон про мови в
Україні, Конституція України ставлять перед кожним з нас важливе завдання – оволодіти
рідною мовою і літературою. Однак успішно вирішити ці завдання можна тільки спільними
зусиллями. Виховання любові до мови, мовної культури – спільна справа школи і сім’ї. Мова
дорослих – взірець для наслідування. Запам’ятаймо це, адже, якою мовою будемо говорити ми,
дорослі, такою мовою будуть говорити і наші діти. Яскрава, виразна мова дорослих привертає
увагу дітей, полегшує розуміння її і запам'ятовування. Суха, монотонна мова не повинна бути
зразком для наслідування. Виразність забезпечується інтонацією, що надає мові мелодійності.
Інтонація-це вміння регулювати силу голосу, користуватись логічним наголосом, паузами,
темпом мовлення. Не можна кричати в розмові з дитиною. Голосна, криклива мова викликає у
дошкільнят байдуже ставлення до її змісту, роздратованість у поведінці. Дитина намагається
відповісти батькам таким же тоном і це надає мові відтінок грубості. Слід дотримуватись
відповідного темпу мовлення. Не розмовляйте з дітьми швидким темпом, оскільки стежити за
такою мовою батьків дітям важко, вони відволікаються, стомлюються слухати, так виховується
неуважність до слова. Крім того, коли дитина наслідує швидкий темп мови батьків, у неї може
виникнутизаїкання. Мова батьків має бути орфографічне і граматично правильною, вимова
звуків повинна чіткою. Допоможіть їм оволодіти культурою спілкування, мовним етикетом.
Будьте самі прикладом: не порушуйте норм вимови, не допускайте недбалості у виборі слів, не
вживайте грубих, лайливих слів, не говоріть суржиком. Адже, причинами помилок в мові
дорослих є вплив діалектного оточення і невміння відрізняти звукову норму. Тому
намагайтеся вдома говорити літературною українською мовою, слідкуйте за чистотою і
правильністю мови ваших дітей.
Пам’ятайте: дитина в усьому, в тому числі й у мовленні, наслідує дорослих. Тому, дуже
важливо з раннього дитинства виховувати у дітей любов до книжки. Тільки в сім’ї, де батьки
спонукають дітей до читання, спільно обговорюють прочитане, інтерес до художнього слова не
зникає, а навпаки, розвивається емоційне сприймання і самостійна думка дітей.
Народні традиції, пісні передали нам у спадок наші діди і батьки. А наше з вами
завдання – передати їх нащадкам. Допоможіть своїм дітям збагнути красу української пісні,
перед якою схиляється світ. Учімо дітей черпати красу і наснагу з безцінної скарбниці нашої
духовності.

2. Культура мовлення суспільства – чи не найяскравіший показник стану його моральності,
духовності, культури взагалі. Словесний бруд, що заполонив мовлення наших співгромадян,
вульгарщина – тривожні симптоми духовного нездоров’я народу. Експериментально доведено,
що грубе слово як негативний подразник діє кілька секунд, але реакція на нього триває декілька
годин і навіть днів, тому висока культура мовлення – це не інтелігентська забаганка, а життєва
необхідність для народу.
Шляхи підвищення особистої культури мовлення – різноманітні.
Найперше слід виробити стійкі навички мовленнєвого самоконтролю і самоаналізу, не
говорити квапливо, без пауз, частіше «заглядати у словник», правопис. Пам’ятайте: жоден
цікавий і вартісний вираз не повинен бути втрачений для вас. Шляхів до мовної досконалості
безліч.
Але всі вони починаються з любові до рідної мови, з бажання майстерно володіти нею, з
відчуття власної відповідальності за рідну мову. То ж любімо рідну мову, дбаймо про мовну
культуру, і наші діти будуть нас наслідувати.
Поради батькам
• Стежте за мовленням дітей, своєчасно виправляйте недоліки.
• Пам'ятайте, що ваше мовлення є взірцем для наслідування, тому воно має бути завжди
правильним.
• Правильне мовлення - запорука успішного навчання в школі.
• Використовуйте кожну вільну хвилину для розмови з дитиною. Пам'ятайте, що головними й
провідними співрозмовниками в родині є мати, батько, дідусь чи бабуся.
• Запропонуйте дитині змагання «Чия казка краща?», «Чия розповідь краща?» з участю всіх
членів сім'ї.
• Не забудьте записати в зошит чи на магнітофон розповіді і казки вашої дитини.
• Постійно стежте за правильністю мовлення дітей.
• Своєчасно виправляйте граматичні помилки.
• Не втручайтесь у дитячі розповіді, спочатку вислухайте дитину, а потім виправляйте помилку.
• У двомовних сім'ях завжди звертайте увагу на те, якою мовою говорить ваша дитина,
виправляйте помилки двомовності.
• Не повторюйте за дитиною неправильної вимови звуків.
• Розмовляйте з дитиною, правильно вимовляючи слова.
• Своєчасно виправляйте неправильну звуковимову дитини.
• Якщо мовлення вашої дитини нечітке і незрозуміле для оточення, зверніться до вчителя-
логопеда.
• Вірші, чистомовки, скоромовки стануть надійними помічниками у вихованні правильного і
виразного мовлення вашої дитини.