Класна година "Рушник, що вміє промовляти". Національно- патріотичне виховання.

1. 1
РУШНИК, ЩО ВМІЄ ПРОМОВЛЯТИ
Мета: Ознайомити учнів з традиціями українського народу,
спонукати до вивчення і залучення до різних видів народної
творчості; формувати у молоді шанобливе ставлення до традицій і
творчих надбань українського народу; виховувати любов і гордість
кожної особистості до звання «Я громадянин України», патріотизм.
Обладнання: рушники, серветки, хліб, сіль, плакати, скриня.
Тип: виховна година.
Перебіг заходу
Люблю я мамин рушничок,
На ньому пісня солов’їна,
То, може, пісня зірочок?
А, може, доля України.
1 ведучий. День добрий, любі друзі!

2. 2
Ми раді вас в цей день вітати
На світлому і радісному святі
У цій чудовій класній кімнаті.
У нас сьогодні наче вечорниці:
Милують око диво-рушники,
Дівочий спів лунає у світлиці,
Як добре, що є звичаї такі.
2 ведучий. Гостей годиться хлібом-сіллю зустрічати,
Привітним гожим словом вшанувати,
Прийміть же хліб на мальовничим рушникові,
Про цей рушник сьогодні йтиме мова.
1 ведучий. Подивіться, як змінилася наша кімната, прибрана
рушниками, серветками, які вишили невтомні руки наших бабусь,
мам.

3. 3
2 ведучий. Ось у нас є скриня. А чи знаєте ви, що таке скриня? Колись
у кожній хаті була скриня. І у цих скринях наші бабусі, бабусі ваших
бабусь зберігали все найдорожче, найрідніше їхньому серцю. А що
саме, ми зараз подивимось.
Відкриває скриню, виймає рушник.
1 ведучий. Це – український рушник, оздоблений квітами, птахами,
зірками. Від сивої давнини і до сьогодні, у радощах і у біді рушник –
невід’ємна частина нашого побуту. Простий, скромно оздоблений
рушник висів у кожній сільській хаті біля порогу на кілочку.
Господиня на знак поваги до гостя давала йому рушник на плече,
брала кухлик із водою, приспівуючи:
Вода у відеречку,
Братику, вмийся,
Рушник на кілочку,

4. 4
Братику, втрися.
2 ведучий. «Хата без рушника, що сім’я без дітей», - говорили у
народі. А що ви знаєте про рушник?
1 учень. Без рушника, як без пісні, неможливе народження,
одруження, зустріч гостей. Ним витирають руки, з ним пораються
коло печі, з ним доять корову.
2 учень. Після закінчення жнив хліборобів зустрічають із
хлібом-сіллю на рушнику.
3 учень. В Україні поширений звичай накривати рушником хліб
на столі. Коли син вирушав у далеку дорогу, мати давала йому
рушник, як оберіг від лиха. Тому й оспіваний він у віршах і піснях.
1 учень. Як з’являємось на світ ми,
В крижмі – білі рушники.
Полотняне диво світле,

5. 5
Плід душі і хист руки.
2 учень. Як прийде пора до шлюбу,
З блиском золота кілець,
Рушники з дитинства любі,
Ляжуть в стежку під вінець.
3 учень. Чи коли від краю свого
Довгий шлях кудись лежить,
Рушником з хрестом в дорогу
Рід тебе благословить.
1 учень. А прийдеться шлях останній

6. 6
Нам відміряти в житті –
Рушники прості, прощальні,
З калачами на хресті.
2 учень. Рушники, рушники –
Наче долі сторінки,
Їхня мова писанкова
Збереглася на віки.
3 учень. Моя бабуся гарно вишиває,
Цвітуть на полотні троянди й виноград,
Розмай калиновий там грає,
І спів птахів, і щебет пташенят.
1 учень. Навік з’єдналося чорне і червоне –
Мойого краю гордість і краса.
Душа народу – малинові дзвони,
Його веселка і його сльоза.
Лунає пісня «Ой рушник рушничок» у виконанні Аліни Гросу.
1 ведучий. Рушники, відповідно до призначення, виготовляли з різних
ниток. Покутники, подарункові – з тонкого білого полотна. Жінки
ткали рушники в жіночі дні: середу, п’ятницю, суботу. Рушники біля
вікон і дверей були оберегами. Крім візерунків, тут були вишиті й
слова-обереги. Є рушники-росяночки для дівчаток- школярочок, а для
хлопчиків матусі вишивали рушнички, які називаються грайликами.
2 ведучий. Рушник з давніх-давен символізував не тільки естетичні
смаки, він був своєрідною візиткою, а якщо точніше – обличчям оселі,
відтак і господині. За тим, скільки і які були рушники, створювалася
думка про жінку, її дочок. Колись було, що дівчинці тільки 10 років
сповнилося, а мати для неї починала посаг готувати – хустки,
намисто, барвисті тканини, а на рушники сама полотно ткала.

7. 7
1 ведучий. А чи знаєте ви, скільки треба рушників вишити, щоб до
весілля встигнути і до заміжжя приготувати? А чули таку пісню:
У коморі сволок –
На ньому рушників сорок.
Біжіте, принесіте,
Боярів прикрасіте!
2 ведучий. Сорок? Та невже? І всі вишиті?
1 ведучий. Та ні, були вишиті й не вишиті. Одні, як ми казали, були
для роботи, а інші – для урочистостей.
2 ведучий. Довгими зимовими вечорами особливо любовно вишивала
дівчина сватальні, або плечеві рушники, які сватам треба буде
подавати. Вони були з тонкого полотна.

8. 8
1 учень. На українськім рушнику
Матуся вишила Карпати,
Рясну калину в квітнику
І долю лебедів крилатих.
2 учень. Людей гостинно звідусіль
Стрічати хлібом у вишиванці,
Щоб цей рушник у день весіль
Кружляв у запальному танці.
3 учень. Щоби давав пісням політ
Й нові узори, мов перлини,
Щоб цей рушник стелився в світ,
Як добрий оберіг родинний.
1 учень. Люблю я мамин рушничок,
На ньому пісня солов’їна,
То, може, пісня зірочок?
А, може, доля України.
1 ведучий. Дивлюся мовчки на рушник,
Що мати вишивала,

9. 9
І чую: гуси зняли крик,
Зозуля закувала.
2 ведучий. Знов чорнобривці зацвіли,
Запахла рута-м’ята.
Десь тихо бджоли загули,
Всміхнулась люба мати.
1 ведучий. І біль із серця раптом зник,
Так тепло-тепло стало…
Цілую мовчки той рушник,
Що мати вишивала.
2 ведучий. Вишиваю рушника
Різними нитками.
Там калина молода
Й ружі з солов’ями.
1 ведучий. І барвінку синій цвіт,
Кущ рясного глоду.

10. 10
Український рушничок –
Символ мого роду.
1 учень. Ми своїми вправними руками
Вишиваєм рушничок для мами,
Щоб на свято маму привітати,
Нашу радість їй подарувати.
2 учень. Є на ньому півники святкові,
Є на ньому квіти малинові,
Щоб на свято маму привітати,
Нашу радість їй подарувати.
3 учень. Синя нитка – пташки прилітають,
А червона – квіти розквітають,
Щоб на свято маму привітати,
Нашу радість їй подарувати.

11. 11
1 учень. Листя вишиваєм зеленаве,
Сонце вишиваємо ласкаве.
Щоб на свято маму привітати,
Нашу радість їй подарувати.
Лунає пісня «Рушник» у виконанні Таїсії Повалій.
1 ведучий. Український рушник… який він гарний! Його можна
порівняти з квітами, з піснею. Без рушника, як без квітів, без пісні, не
відбувалося жодне сімейне свято.
1 учень. Рушникове обличчя веселе,
Обпліта коровай на столі,
Закликає гостей до оселі,
Випромінює щедрість Землі.
2 учень. Рушничок на стіні – давній звичай,

12. 12
Ним шлюбують дітей матері,
Він додому із далечі кличе,
Де в калині живуть солов’ї.
3 учень. Він простелений тим, в кого серце
Не черствіє й дарує тепло,
Хай цей символ сусідиться вічно
В нашій хаті на мир, на добро!
2 ведучий. Любі друзі! Наше свято добігає кінця. Все, про що ми
сьогодні розповіли – і про український рушник, і про традиції нашого
народу, і про прекрасні українські пісні – це частка нашої
Батьківщини, яка зветься Україною!