3. Коли виникає потреба передати повідомлення або деякі файли з одного
комп'ютера на інший, то це можна зробити з використанням різних носіїв
даних - флешки, оптичного диска тощо. Ще одним засобом передавання
даних є комп'ютерні мережі.
Носії даних Приклад з'єднання комп’ютерів у
мережу
4. Комп'ютерна мережа - це сукупність комп'ютерів та інших пристроїв, що
з'єднані між собою для обміну даними та спільного використання пристроїв,
програмних засобів і даних.
5. Основне призначення всіх
комп'ютерних мереж — це спільний
доступ до мережних ресурсів (апаратного
забезпечення комп'ютерів, периферійних
пристроїв), спільне використання даних та
швидкий обмін ними, спільне використання
програмного забезпечення .
7. Мережна взаємодія
• Мережна взаємодія передбачає віддалений доступ до мережних
ресурсів та відбувається за технологією. Залежно від повноважень
комп'ютери в мережі розподіляються на сервери та клієнтів.
Клієнт — це комп'ютер користувача, який здійснює запит, сервер -
комп'ютер, що обробляє цей запит і відповідає на нього.
Звертаємо вашу увагу: сервером та клієнтом називаються як комп'ютери в мережі,
так і програмне забезпечення, що працює на цих комп'ютерах.
8. Усі пристрої, доступ до яких можна отримати в мережі, складають
апаратні ресурси, а програми та документи - інформаційні ресурси
мережі.
Ресурси (франц. ressources - допоміжний засіб) - матеріальні засоби, цінності, запаси,
кошти тощо, які в разі потреби можна використати для задоволення потреб людини.
Між відправником (джерело) повідомлення та його отримувачем (приймач) завжди
існує канал передавання (канал обміну) даних. Саме завдяки цим каналам можна
налагодити мережну взаємодію між об’єктами мережі.
9. Мережна взаємодія полягає в обміні повідомленнями між пристроями
мережі.
При об'єднанні комп’ютерів у мережі всі
об'єкти можуть бути рівноправними
учасниками мережної взаємодії.
Існує також інший спосіб створення
мережі, при якому окремі комп'ютери
використовують для обслуговування
інших.
10. Сервер - комп'ютер, що надає послуги чи ресурси за відповідними запитами
іншим комп'ютерам (англ. server – той, хто подає, обслуговує).
Клієнт - комп'ютер у мережі, що
використовує ресурси сервера
(лат. cluents – той, що слухає)
11. Централізовані мережі
У централізованих мережах виділяється один потужний комп'ютер — виділений
сервер, що виконує основні функції з організації роботи мережі.
Такі мережі ще називаються „клієнт-виділений сервер”. Усі клієнти отримують
доступ до ресурсів мережі через сервер.
На сервері встановлюється спеціальна операційна система (наприклад, 52г).
Операційна система дозволяє організувати і контролювати роботу комп'ютерів і
користувачів у мережі, надавати кожному користувачеві певні права доступу до ресурсів
і даних цієї мережі. Для цього кожен користувач отримує імя користувача (логін) та
пароль для входу до мережі.
Перевагами централізованих комп'ютерних мереж є висока швидкість обміну
дани¬ми і можливість розподіляти права доступу користувачів у них. Але
суттєвим недоліком є те, що при виході з ладу сервера вся мережа перестає
працювати.
12. Децентралізовані мережі
У децентралізованих мережах немає виділеного сервера, будь-який комп'ютер
може бути як сервером, так і клієнтом.
Такі мережі ще називаються одранговими.
Як клієнт, комп'ютер в одноранговій мережі може здійснювати запит щодо доступу
до ресурсів інших комп'ютерів мережі. Як сервер, комп'ютер повинен обробляти
запити від інших комп'ютерів мережі та надавати потрібні дані.
У таких мережах на всі комп'ютери встановлюється операційна система, яка забезпечує
їм рівні можливості.
Перевагою одорангових мереж є працездатність мережі при виході з ладу
будь-якого з комп'ютерів, а недоліком — неможливість розподіляти права
клієнтів щодо роботи в мережі.
13. Об'єднані в мережу комп'ютери можуть бути розташовані в одній
кімнаті, одному будинку, районі, місті, країні або навіть у різних
країнах.
14. Комп'ютерні мережі
Локальна
Локальний (лат. locus — місце) —
місцевий, той, що не виходить за
визначені межі.
Глобальна
Глобальний (лат. globe - земна куля)
- той, що належить до всього світу,
поширюється на весь світ.
15. Локальна мережа з'єднує комп'ютери та інші пристрої, що розміщені на
порівняно невеликій відстані один від одного, як правило, у межах однієї
або кількох сусідніх будівель.
Локальні мережі створюються для потреб фірм, супермаркетів, навчальних
закладів тощо. У локальній мережі може бути від двох до кількох сотень
комп'ютерів.
16. Глобальна мережа з'єднує комп'ютерні мережі та окремі комп'ютери, що
розміщені в різних частинах світу.
Найвідомішою глобальною мережею є Інтернет, але існують й інші. Наприклад,
мережа банківської платіжної системи Visa, глобальна мережа дистанційної
освіти GlobalDistEdNet
17. 1962 рік Джозеф Ліклайдер
(1915-1990),
керівник Агенства
передових дослідницьких
проектів США висловив
ідею Всесвітньої
комп'ютерної мережі.
18. 1969 рік Міністерство оборони США започаткувало
розробку проекту, котрий мав на меті створення
надійної системи передачі інформації на випадок
війни. Агентство запропонувало розробити для
цього комп'ютерну мережу. Ця мережа була
названа ARPANET.
19. Перший сервер ARPANET було встановлено 1
вересня 1969 року у Каліфорнійському університеті
в Лос-Анджелесі. Комп'ютер «Honeywell 516» мав
12 кілобайт оперативної пам'яті.
20. • До 1971 року була розроблена перша програма для
відправки електронної пошти мережею, котра відразу стала
дуже популярною.
• У 1973 році до мережі через трансатлантичний кабель були
підключені перші іноземні організації з Великобританії та
Норвегії — мережа стала міжнародною.
• У 1970-х роках мережа загалом використовувалась для
пересилки електронної пошти, тоді ж появились перші списки
поштових розсилок, групи новин та дошки оголошень.
• До кінця 1970-х років почали активно розвиватись
протоколи передачі даних, що були стандартизовані у 1982—
1983 роках.
21. 1 січня 1983 року мережа ARPANET перейшла з
протоколу NCP на протокол TCPIP, який досі
успішно використовується для об'єднання мереж.
Саме у 1983 році за мережею ARPANET закріпився
термін «Інтернет».
22. У 1984 році була розроблена система доменних назв.
Тоді ж у мережі ARPANET з’явився серйозний
суперник — мережа NSFNet. NSFNet була
сформована з дрібніших мереж, включаючи відомі
на той час Usenet та Bitnet і мала
значно більшу пропускну
здатність, аніж ARPANET.
До цієї мережі за рік під'єдналось
близько 10 тисяч комп'ютерів;
звання «Інтернет» почало плавно
переходити до NSFNet.
23. У 1988 році було винайдено протокол Internet
Relay Chat (IRC), завдяки якому в Інтернеті
стало можливим спілкування в реальному часі
(чат).
24. 1989 народилась концепція тенет, яку
запропонував знаменитий британський
вчений Тім Бернерс-Лі, він же протягом
двох років розробляв протокол HTTP,
мову гіпертекстової розмітки HTML та
ідентифікатори URI.
25. У 1990 році мережа ARPANET припинила своє
існування, програвши конкуренцію NSFNet. Тоді
ж було зафіксовано перше підключення до
Інтернету телефонною лінією.
26. 1993 році з'явився знаменитий Веб браузер (англ. web-
browser) NCSA Mosaic. Всесвітня павутина ставала
дедалі популярнішою.
27. 1995 рік тенета стали основним постачальником
інформації в Інтернеті, обігнавши за обсягом трафіку
протокол передачі файлів FTP; було сформовано WWW.
Можна сказати, що тенета перетворили Інтернет і
створили його сучасний вигляд. З 1996 року Всесвітнє
павутиння майже повністю підмінило собою поняття
«Інтернет».
28. До 1997 року в Інтернеті нараховувалось
близько 10 мільйонів комп'ютерів і було
зареєстровано більше мільйона доменних
назв. Інтернет став дуже популярним засобом
обміну інформацією.
29. У 2000 р. нараховувалося близько 327 млн
користувачів, з них тільки в США чисельність
перевищувала 100 млн чоловік
30. У 2004 р. Інтернет нараховував 700 млн
користувачів, і найближчим часом їхня
кількість зросте до 1 млрд. Число сайтів, що
складало в 1993 р. 26 тис., сьогодні
перевищує 5 млн.
31. 5 січня 2011 року кількість
інтернет-користувачів у
світі сягнула 2 мільярдів.
