Перша (виявлена на даний час) писемна згадка про "новий" замок у Збаражі.

1. ПЕРША ПИСЕМНА ЗГАДКА ПРО МІСТО
І «НОВИЙ» ЗАМОК У ЗБАРАЖІ
Майже всім гостям нашого містечка, які мали змогу відвідати
Збаразький замок та прослухати оглядову екскурсію, відома перша писемна
згадка про містечко - 1211 р. Однак, проведений професором Леонідом
Махновцем перерахунок літочислення Галицько- волинського літопису
призвів до коригування, в тому числі, і цієї дати. Події Літопису Руського за
Іпатським списком, коли двоюрідний брат Романа Мстиславовича, великий
краківський князь Лєшко І Білий з частиною руської знаті, прагнув посадити
на галицький престіл своїх племінників – малолітніх Данила та Василька
Романовичів, насправді відбулися весною
1214 р.,
Літопис, розповідає, що об’єднані
польсько-угорсько-руські сили не змогли
захопити ні Галича, ні Теребовлі, ні Збаража,
ні Моклекова, тільки Биковен взятий був
«ляхами і руссю … і з здобиччю великою
вернувся (Лєшко) в Ляхи». Очевидно,
укріплення вище наведених населених
пунктів (в т.ч. і Збаража) були досить
потужними, оскільки зуміли вистояти проти
нападу такої кількості війська.
Городище літописного Збаража, після
тривалого,
більш як
столітнього монгольського забуття,
відродилося у вигляді мисової фортеці на
вершині Княжої медоборської гори в першій
половині ХV ст., оскільки, уже фігурує в
польсько-литовських міжусобних бойових
діях у 1430-х роках. Дерев’яно-земляна
фортеця була повністю спалена татарами у
1474 р., за версією польських хронікарів, під
керівництвом саме кримського хана Хайдер-
Гірея. Наші дослідження з цієї теми
категорчно відкинули можливість участі
опального сина засновника Кримського
ханату – Хаджі-Гірея (чи Герая) у цій
виправі.
Традиція також твердить, що під час чергового нападу татар у 1589 р.
уже кам’яний Збаразький замок був захоплений татарами, а місто повністю
знищене.
Лєшек Білий
Хаджі І Герай

2. Про це свідчить "Донесение возныхъ (Кшиштофа Щуки і Станіслава
Янковського) Луцкому гродскому суду объ осмотръ ими мъстечек и селъ
Луцкаго повъта, опустошенныхъ и сожженныхъ татарами" датоване 7
грудня 1601 р. Цей історичний документ говорить, що "…Къ тому местечка
въ року осмъдесять девятом спустошонные: местечко Збаражъ,
Бад(з)аринцы, Купель, Плебановка, Медын, Стрыевка, Кернехов, Колодно, -
… и до того часу пусты есть и людей в нихъ нимашъ.". Крім того, возний
луцького ґродського суду у 1591 р. оповідав, що «… позов положити хотел,
нижели есми того позву где вткнути не мель, бо тое место Збараж и Базар
место также и села видель есми до кгрунту от поганства татар спаленьїе
и спустошоные, толко замок самыи збаражский стоял, до которого есми
тоть позов отнесь и у браму замковую уткнул и воротному оповедил…".
Аналіз цих двох писемних свідчень офіційних посадових осіб Луцького
міського суду дозволяє стверджувати (з певним ступенем застереження), що
в 1589 р. містечко Збараж та населений пункт Базаринці (Базар, Бадаринці)
були повністю знищені татарами і на 1601 р. лежали в руїні. Але, якщо

3. Базаринці у 1591 р., так само, як і Збараж, фігурують, як місто, то станом на
1601 р. Кшиштоф Щука і Станіслав Янковський називають їх селом.
У явному протиріччі до вище наведеного виступають дані, опубліковані
відомим дослідником Волині Володимиром Собчуком, який на основі
документів з фондів ЦДІАУ у м. Києві, твердить, що «…на кінець XVI ст.
родове гніздо князів Збаразьких, що складалося із …великого окольного
мурованого замку з пригородком та острогом під ним і двох міст –
Великого й Малого, одне з яких лежало за ставом, а друге – під горою».
Припускаємо, що йдеться про Великий Збараж під горою та Малий Базар за
ставом.
Карта Ф. фон Міга - Базаринці та Збараж.
Питання зародження (чи, скоріше, відродження) міста Збаража на
сучасному місці, між Збаразьким та Базаринецьким ставом після чергового
руйнівного нападу татар до цього часу є дискусійним. Тиражована з джерела
в джерело інформація про Новий Збараж у документах 1583 і 1594 р.
обгрунтовано стосується саме містечка Ожигівці, яке з середини і майже до
кінця ХVІ ст. носило назву Новий Збараж і було навіть центром
однойменного повіту на обох берегах Збруча.
Майже всі (в тому числі і маститі) дослідники констатують, що після
руйнування Збаража у 1589 р. молоді князі Збаразькі – Юрій і Христофор
відроджують його на новому місті і в період 1620-1627 рр., спочатку
Христофор, а потім і Юрій (помер у 1631 р.) будують замок і костел Св.
Юрія, запросивши до міста монахів-бернардинів.

4. Однак, нещодавно, завдяки останнім дослідженнях з цього питання нами
було проведено детальний аналіз відомого історичного джерела - щоденника
відомого військового діяча і дипломата Еріха Лясоти із Стеблева («Tagebuch
des Erich Lassota von Steblau»), у якому він описує свою мандрівку на Січ
через ряд населених пунктів в т.ч. і сучасної Тернопільщини.
6 липня 1589 р. мандрівник записує у своєму Щоденнику: «Басар (місто
менше половини четверті милі від міста і замку Збаража, що належить
князю Збаразькому (2 милі). В містечко Колодно (1 миля). Обідав. В місто
Вишневець з замком, що лежить на березі р. Горині (2 милі)…»
В підтвердження попередніх історичних документів Базар іменується
містом і знаходиться він на відстані однієї восьмої (1/8) милі від міста і
замку Збаража. Якщо врахувати, що одна миля в той час відповідала 6-8
кілометрам, то відстань від Базаринець до замку становила близько одного
кілометра. До існуючого в той час, але значно понищеного татарами,
Старозбаразького замку на Княжій горі від Базаринець було, як мінімум, 3 км
по прямій лінії.
Таким чином, згідно даних Е. Лясоти, станом на липень 1589 р. «новий»
замок у Збаражі вже існував, а 6 липня цього року можна вважати першою
писемною згадкою про цю перлину оборонного зодчества та туризму
України. І якщо до 2019 р. не вдасться виявити більш раннє джерело, то через
два роки ми матимемо змогу відзначити 430 річницю замку у Збаражі.
Руслан Підставка
заступник генерального директора
НЗ «Замки Тернопілля» з наукової роботи.