У 2021 році українство світу відзначатиме 165-ліття від дня народження Софії Федорівни Русової – видатної представниці української культури, державної, громадсько-політичної та «жіночої» діячки, вченої-педагога, літературного критика, мемуариста, письменниці.

1. Відділ культури Дарницької районної в місті Києві
державної адміністрації
Централізована бібліотечна система Дарницького району
Бібліотека ім. Миколи Руденка
Феномен Софії Русової
( До 165-річчя від дня народження С. Ф. Русової)
Біобібліографічний нарис
Київ, 2021

2. 2
37 (477) (092)Русова
Ф 42
Феномен Софії Русової : біобібліографічний нарис до 165-
річчя від дня народження Софії Русової / уклад. Т. Ф.
Вітенчук ; бібліотека ім. Миколи Руденка Дарницького
району. – Київ, 2021. – 10 с.
У 2021 році українство світу відзначатиме 165-ліття
від дня народження Софії Федорівни Русової – видатної
представниці української культури, державної, громадсько-
політичної та «жіночої» діячки, вченої-педагога,
літературного критика, мемуариста, письменниці.
Постать вченої, колосальний масштаб творчого доробку
«жінки великого духа і сильної волі» викликає щире
захоплення, повагу. Невипадковим, є факт проголошення у
1991 р. ЮНЕСКО роком Софії Русової: незалежність нашої
держави співпала з ювілеєм людини, яка все життя
наближала її. Жодній владі, за якої довелося жити
С.Русовій, вона не була «угодною»: зазнала переслідувань і
заборон жити на території України, сиділа у п’яти тюрмах, за
нею стежили, писали доноси і називали небезпечною за те,
що все життя боролася за відродження української нації, з
міжнародних трибун лунало її палке слово на захист
понівеченої батьківщини, однією з перших на міжнародному
рівні заявила про голод і геноцид української інтелігенції в
СРСР, у Галичині, на Буковині та в Закарпатті.
Біобібліографічний нарис присвячений 165-річчю від дня
народження С. Ф. Русової, стане у нагоді всім, кого цікавить
українська історія і педагогіка, пізнати творчість С. Русової
та з'ясувати багатогранність цієї величної постаті.
Укладач : Т. Вітенчук.

3. 3
―Найдорожчий скарб у кожного народу
його діти, його молодь, і що свідоміше робиться
громадянство, то з більшою увагою ставиться воно до
виховання дітей, до забезпечення їм найкращих умов
життя‖.
С. Русова
Софія Русова – українська громадська діячка,
видатний педагог, історик, письменниця, видавець.

4. 4
Софія Федорівна Русова народилася 18 лютого 1856 р.
в с. Олешня в родинному маєтку Ліндфорсів на Чернігівщині
в аристократичній сім’ї. Батько Федір Ліндфорс— полковник,
швед за походженням, перебував на військовій службі у м.
Омськ. Одружився на француженці Ганні Жерве. Після
народження другої дитини подав у відставку і повернувся до
Олешні. Після смерті дружини батько з дітьми переїхав до
Києва. Софія навчалася у Фундуклеївській жіночій гімназії,
яку закінчила із золотою медаллю. У Києві Софія знову
попадає в українське оточення. Їх родина заприязнилася із
сім’єю Старицьких та іншими українськими патріотами. А
коли після смерті батька Софія з сестрою Марією
закладають школу, а потім й сама вона організовує перший
дитячий садок, то знайомство її з найсвідомішими
українськими кругами поширюється. Музичний талант
Софії (певне це дар по лінії матері, сестра якої була
видатною піаністкою, ученицею Ф. Ліста) приводить юну
вчительку до Миколи Лисенка, а там збиралася вся
прогресивна молодь. У свої 16 років юна Софія стала
членом Старої Громади, просвітницької спільноти, що
вважала знання єдиним джерелом майбутнього щастя
людей. Весь інтелектуальний цвіт українства: М.
Драгоманов, М. Старицький, М. Лисенко, М. Чубинський, І.
Нечуй-Левицький, П. Житецький та ще чимало світочів
письменства, науки, театру, музики – це ті, з ким працювала,
дружила, добре знала.
Саме тут Софія познайомилася, а невдовзі й
одружилася з Олександром Русовим, сином військового

5. 5
лікаря, філологом, фольклористом, укладачем словника
української мови, редактором, а згодом видатним
статистиком. Сватом молодій парі був Михайло Драгоманов,
а весільним дарунком від Миколи Лисенка його учениці була
композиція ―Золоті ключі‖. З відкриттям у 1873
році в Києві відділення Географічного Товариства (де
Софію, одну з засновниць, знали як Нону, одним з активістів
тут був і її старший брат Олександр Федорович Ліндфорс),
для громадівців значно розширилося поле для
культурницької діяльності. Популяризували твори з історії
українського народу, літературні новинки. У міському театрі
здійснили постановку опери ―Різдвяна ніч‖ (музика –
М. Лисенка, лібрето – М. Старицького, режисура –
М. Чубинського). Партію Вакули виконував Олександр
Русов, який захоплювався музикою й співом і мав чудовий
голос і слух. Дуже відповідальне і небезпечне завдання від
Старої Громади було доручено Русовим і Ф. Вовку –
підготувати до видання двотомний ―Кобзар‖. Оскільки після
сумнозвісного Валуєвського циркуляра 1863 р., підсиленого
імператорським Емським таємним указом 1876 р.,
друкування наукових та літературних праць українською
мовою було заборонено, то видання здійснили у Празі й
нелегально переправляли в Україну.
У 80-ті роки Софія формується не тільки як педагог і
вчений, а й зростає як публіцист, літературознавець,
мистецтвознавець, історик. Однією з перших її праць була
стаття французькою мовою про Тараса Шевченка, яку О.
Русов у Чехії передав І. Тургенєву, й вона була опублікована
у Франції.

6. 6
За свою активну громадянську позицію родина
тривалий час зазнавала переслідувань: то Олександра
Русова звинувачували, що він хоче відокремити Малоросію
від Росії, то Софію арештовували за зв’язок з
народовольцями і тримали під постійним поліційним
наглядом. Ув’язнень різної тривалості зазнала чимало: три
місяці чоловік був сам із трирічним сином Михайлом та
півторарічною донечкою Любою, сиділа в тюрмі коли носила
під серцем молодшого свого Юрка, і разом із чоловіком і
сином Михайлом їх ув’язнювали. А скільки місць
проживання змінили: невеличкий хутір на Чернігівщині,
Одеса, Херсон, Харків, Полтава. І всюди включалася Софія
у громадську роботу: організовувала народні читання, таємні
школи.
З 1902 року жили у Петербурзі, відвідували „вівторки‖
історика М. Костомарова, де збиралося українське
земляцтво. У 1909-му, трагічному для Русових році, коли
втратили старшого сина Михайла, повернулася до Києва.
Згідно запрошення професора М. Довнар-Запольського ще з
вересня 1908 р. Олександр Олександрович викладав
статистику у Комерційному інституті, а Софія Федорівна
стала викладати французьку мову. Крім того, читала лекції з
педагогіки у Фребелівському інституті й невдовзі
зосередилась на педагогічній творчості. Тільки за 1910-1914
роки у першому українському педагогічному журналі
"Світло", співзасновницею і співредактором якого вона
стала, було надруковано понад 100 статей, розвідок,
рецензій, присвячених проблемам освіти.
1915 рік приніс нову втрату: помер Олександр
Олександрович у Саратові, куди евакуювали частину
Комерційного інституту під час першої світової війни.

7. 7
Про те, як керівництво інституту допомагало з
перевезенням і організацією похорону О. Русова в Києві,
Софія Федорівна згадує у своїй книзі «Мої спомини». Та і в
подальші роки не схилилася перед долею ця мужня жінка,
ще активніше включилася в українську справу. Після 1917
року очолила в Міністерстві освіти Центральної Ради
департамент дошкільної та позашкільної освіти, потім у
Кам’янці-Подільському займалася організацією притулків
для дітей-сиріт і шпиталів для поранених.
Читала лекції у щойно відкритому там першому
українському університеті імені І. Огієнка. Та зазнавши
переслідувань тепер вже від нової влади, мала у 1922 році
емігрувати до Відня, згодом до чеського міста Падебради,
де викладала в Українській академії, а з 1923 року Софія
Русова – професор педагогіки Українського педагогічного
інституту ім. Драгоманова у Празі. І на чужині вела активне
громадське життя, представляла українську національну
думку і українську жінку перед світовим загалом, брала
участь у міжнародних з’їздах у Римі, Парижі, Копенгагені,
Греноблі. До 1938 р. С. Русова очолювала Українську
Національну Жіночу Раду, а з 1937-го і до останніх днів
життя Софія Федорівна Русова обиралася Почесною
головою Всесвітнього Союзу Українок. Померла у 1940 році і
похована на Ольшанському кладовищі, неподалік могили
іншого славетного українця Олександра Олеся.
У багатій творчій спадщині Софії Русової є написане
про П. Лесгафта і О. Декролі, про Ж.-Ж. Руссо, Рабіндраната
Тагора і Гарібальді, оповідання й казки для дітей і
замальовки з власного життя ―Мої спомини‖. До глибинних
розробок психолого-педагогічного змісту належать друковані

8. 8
праці: ―Дошкільне виховання‖, ―Перша читанка для
дорослих, для вечірніх та недільних шкіл‖, ―Єдина діяльна
(трудова) школа‖, ―Соціальне виховання, його значення в
громадському житті‖, ―Моральні завдання сучасної школи‖ та
ще чимало інших. Крім підручників з педагогіки, географії,
французької мови, були видані її історичні дослідження,
назви яких говорять самі за себе: ―Середньовічні
університети‖, „Як болгари здобули собі свободу‖, ―Як люди
живуть у Норвегії‖, ―Серед виноградарів південної Франції‖.
А до книги „Серед рідної природи‖ малюнки робив її
молодший син Юрій – учений, професор-біолог, іхтіолог,
доктор філософії, лектор вищих шкіл Чехословаччини,
Румунії, Канади, науковий співробітник інституту у Монреалі,
автор багатьох праць з питань іхтіології та статей
філософської та літературної тематики, як і його мати, автор
досліджень про Т. Шевченка і про Г. Сковороду.
Сьогодні лише утвердилась думка, що за обсягом і
рівнем просвітянської роботи Софія Русова стоїть на одному
щаблі з Оленою Пчілкою і Христиною Алчевською. А за
силою й пристрастю, з якими звучало її слово на захист
української культури, духовності, рідної мови, вона стала
поруч із Лесею Українкою. І безумовно всі творчі здобутки:
ретельно описані педагого-психологічні розробки й
рекомендації і цікаво представлені культурологічні й
історичні дослідження можуть і мають служити подальшому
розквіту України.

9. 9
Бібліографія :
1. Русова, Софія. Мемуари. Щоденник / Софія Русова ;
Київський національний університет імені Тараса
Шевченка ; Центр українознавства ; Центральний
державний архів вищих органів влади та управління
України ; Центральний державний архів громадських
об'єднань України ; Українська Вільна Академія Наук
у США. - Київ : Поліграфкнига, 2004. – 544 с
2. Волынский, В. Хранительница знания : София Русова
открыла первый детсад в Киеве в 15-летем
возрасте / В. Волынский // Загадки истории. – 2019. –
№ 39. – С. 34-35.
3. Любар, О. О. Русова С. Ф. про національну систему
освіти та виховання : навч. посіб. / О. О. Любар,
М. Г. Стельмахович, Д. Т. Федоренко // Історія
української школи і педагогіки. – Київ : Знания, КОО,
2003. – 450 с.
4. Шекет, Ю. Софія Русова : ширити коло дитячої
любові / Ю. Шекет // Жінка. – 2017. – № 16. – С. 14-15.
5. Шпак, В. Яка школа, така й держава [160 років з дня
народження Софії Русової] // Урядовий кур’єр. –
2016. – 13 лютого. – С. 9.

10. 10
Джерела з Інтернету :
6. Грабовський, С. Софія Русова : Україна як хрест і
покликання [Електронний ресурс] // День. Україна
Incognita. – 2016. – 19 лютого. – Режим доступу :
http://incognita.day.kyiv.ua/sofiya-rusova-ukrayina-yak-
xrest-i-poklikannya.html. – (Дата звернення 15.02.
2021).
7. Дацюк, Г. « А ви працюй й не сваріться» : про
особливий материк спадщини Софії та Олександра
Русових [Електронний ресурс] // День . – 2014. – 18
лютого. – Режим доступу :
https://m.day.kyiv.ua/uk/article/simeyniy-albom-
ukrayini/vi-pracyuyte-y-ne-svaritsya. – ( Дата звернення
15.02.2021).
8. Дацюк, Г. Раз добром нагріте серце… : до дня
народження Софії Русової [Електронний ресурс] //
День. Україна Incognita. – 2014. – 17 лютого. – Режим
доступу : http://incognita.day.kyiv.ua/raz-dobrom-
nagrite-sercze.html. – (Дата звернення 15.02. 2021).
9. Єременко, О. Софія Русова : жінка, яка зламала
систему й побудувала нову [Електронний ресурс] //
Словопис : Українська – сучасно і своєчасно! Проект
Університету ім. Гринченка. – Режим доступу :
http://slovopys.kubg.edu.ua/sofiia-rusova-zhinka-iaka-
zlamala-systemu-i-pobuduvala-novu/. – (Дата
звернення 12.02.2021).
10.Софія Русова – берегиня української національної
освіти [Електронний ресурс] // Герої України. – Режим
доступу : http://heroes.profi-forex.org/ua/rusova-sofija-
fedorivna . – (Дата звернення 15.02.2021).