Володимир Іванович Вернадський – один із найсвітліших умів в історії вітчизняної і світової науки. Видатний організатор науки, фундатор багатьох наукових установ, він був одним із засновників Академії наук України та першим її президентом.

1. Відділ культури
Дарницької районної в місті Києві
державної адміністрації
Централізована бібліотечна система
Дарницького району
Бібліотека № 133
Володимир Вернадський –
вчений, мислитель, громадянин
(до 160-річчя від дня народження)
Інформаційний список літератури
Київ, 2023

2. 2
УДК 016:929(477)
В68
Володимир Вернадський – вчений, мислитель,
громадянин : до 160-річчя від дня народження :
інформаційний список літератури / уклад. Н. П. Потапова;
бібліотека № 133 ЦБС Дарницького району м. Києва. –
Київ, 2023. – 16 с.
Володимир Іванович Вернадський – один із
найсвітліших умів в історії вітчизняної і світової
науки. Як мінералог і кристалограф, засновник
геохімії, біогеохімії, радіогеології, вчення про
біосферу та ноосферу він зробив унікальний
внесок у скарбницю загальнолюдської науки і
культури. Праці Вернадського змінили хід
розвитку природознавства, розкривши при цьому
дивовижні перспективи прогресу не тільки самої
науки, а й усієї людської цивілізації.
Видатний організатор науки, фундатор багатьох
наукових установ, він був одним із засновників
Академії наук України та першим її президентом.
Даний інформаційний список створений на
матеріалах тематичної добірки літератури фонду
бібліотеки № 133 ЦБС Дарницького району
м. Києва.
Література розташована в алфавітному порядку.
Видання розраховане на широке коло
користувачів, хто цікавиться життям і діяльністю
видатних людей.
Укладач Н. П. Потапова

3. 3
Л і т е р а т у р а
1. Апанович, О. Вчений, організатор науки, людина /
Олена Апанович // Отчий край’85. – Київ :
Молодь, 1985. – С. 48-58. – (Тематична папка
«Вернадський – учений світового масштабу»).
2. Випереджаючи час [до 150-річчя від дня
народження В. І. Вернадського] // Календар
знаменних дат. – 2013. – № 1. – С. 119-127. –
(Тематична папка «Вернадський – учений
світового масштабу»).
3. Гнатюк, М. Володимир Вернадський (1863-1945) /
Михайло Гнатюк, Лідія Громовенко, Лариса
Семака та інші // 100 найвідоміших українців. –
Київ : Орфей; Москва : Вече, 2002. – С. 379-387.
4. Гумилевский, Л. Вернадский / Лев Гумилевский. –
Москва : Молодая гвардия, 1967. – 256 с. –
(«Жизнь замечательных людей». Серия
биографий. – Вып. 2(325).
5. Даниленко, В. Володимир Вернадський – учений
світового масштабу / Віктор Даниленко // Історія
України, 2013. – Березень (№ 3). – С. 3. –
(Тематична папка «Вернадський – учений
світового масштабу»).
6. Даниленко, В. Володимир Вернадський про
російсько-українське єднання / Віктор
Даниленко // Історія України, 2013. – Березень
(№ 6). – С. 17-21.

4. 4
7. Загородній, А. Українські сторінки життя й
творчості Володимира Вернадського / Анатолій
Загородній, Любов Дубровіна, Олексій Оніщенко
та інші // Історія України. – 2013. – Березень
(№ 5). – С. 4-21. – (Тематична папка
«Вернадський – учений світового масштабу»).
8. Загородній, А. Українські сторінки життя й
творчості Володимира Вернадського / Анатолій
Загородній, Любов Дубровіна, Олексій Оніщенко,
та інші // Історія України. – 2013. – Березень
(№ 6). – С. 12-16. – (Тематична папка
«Вернадський – учений світового масштабу»).
9. Іщук, Н. Незапитаний геній Вернадського / Наталя
Іщук, Галина Чернецька // Українська мова та
література. – 2016. – Травень (№ 9-10). – С. 43-
45. – (Тематична папка «Вернадський – учений
світового масштабу»).
10. Орленко, П. Перший президент Академії наук
України / Павло Орленко // Історичний
календар. – Київ, 2003. – С. 145-147. – (Тематична
папка «Вернадський – учений світового
масштабу»).
11. Прометей : историко-биографический альманах
[125-летию со дня рождения В.И. Вернадского
посвящается]. – Т. 15. / сост. Г. Аксенов ; науч.
ред. И. И. Мочалов. – Москва : Молодая гвардия,
1988. – 352 с. – (Сер. «Жизнь замечательных
людей»).

5. 5
12. Пророк атомної ери [до 150-річчя від дня
народження В. Вернадського] // Дати, події, 2013,
перше півріччя : календар знаменних дат № 1 /
Нац. парламентська б-ка України, Київ, 2012. –
С. 79-84. – (Тематична папка «Вернадський –
учений світового масштабу»).
13. Скляренко, В. М. Вернадський Володимир
Іванович / В. М. Скляренко, Т. М. Харченко,
О. Ю. Очкурова та інші // 100 знаменитих людей
України / пер. з рос. Т. В. Ковальової ; худож.-
оформ. Л. Д. Киркач-Осипова. – Харків : Фоліо,
2005. – С. 59-68. – (Серія «100 знаменитих»).
14. Сорока, Ю. Володимир Вернадський (1863-
1945) / Юрій Сорока // 100 важливих постатей
України. – Харків : Фоліо, 2021. – С. 108-109.
15. Сущенко, О. Будьмо! : (Україна і українці : 1990-
2001 роки. Пером журналіста) : [маловідомі
сторінки з життя Володимира Вернадського] /
Ольга Сущенко. – Київ : УкрІНТЕІ, 2003. –
С. 125-132.
16. Ткаченко, А. Ф. Вернадский Владимир
Иванович / А. Ф. Ткаченко // Знаменитые
украинцы. – Киев : Аристей, 2005. – С. 64-69
17. Тома, Л. Володимир Вернадський / Леонід Тома ;
худож.-оформ. О. А. Гугалова. – Харків : Фоліо,
2018. – 119 с. – (Знамениті українці).

6. 6
18. Хлистун, Ю. С. Заборонений рік : (роль
В. І. Вернадського в заснуванні Української
Академії наук у Києві) / Ю. С. Хлистун // Аксіоми
для нащадків : українські імена у світовій науці.
Збірник нарисів. – Львів : Істор.-просвітн. організ.
«Меморіал», 1992. – С. 27-49.
19. Хорунжий, Ю. Володимир Вернадський у
ноосфері / Юрій Хорунжий // Мужі чину :
історичні парсуни. – Київ : Вид-во ім. Олени
Теліги, 2005. – С. 122-132. – (Тематична папка
«Вернадський – учений світового масштабу»).
20. Шаповал, Ю. І. Володимир Вернадський /
Ю. І. Шаповал // Мить історії : 366 мініатюр про
людей і події. – Київ : Парлам. вид-во, 2019. –
С. 85.
21. Шаров, І. Вернадський Володимир Іванович /
Ігор Шаров // 100 видатних імен України. – Київ :
Видавничий дім «Альтернативи», 1999. – С. 73-76.
22. Шаров, І. З козацького роду [Вернадський
Володимир Іванович] / Ігор Шаров // Вчені
України. 100 видатних імен. – Київ : АртЕк. –
2006. – С. 66-70.
23. Шендеровський, В. Перший президент
Української Академії наук / В. Шендеровський //
Не хай не гасне світ науки. – Київ : Рада, – 2003. –
С. 28-36.

7. 7
24. Щербак, Н. П. Владимир Иванович Вернадский /
Н. П. Щербак ; пер. с укр. – Киев : Наук. думка,
1979. – 100 с.
Біографічна довідка
Рід Вернадських тісно пов’язаний з українською
історією. Його предок – литовський шляхтич
Верна – під час визвольної війни українського
народу (1648-1654) виступав на боці козаків.
Дворянство вислужив дід Василь, який відтоді
став писатися Вернадським. Батько Володимира
Вернадського – Іван Васильович (1821-1884) –
народився у Києві, закінчив Київський
університет, викладав російську словесність у
гімназії, був кілька років за кордоном,
удосконалюючи свої знання в галузі політичної
економії. Він захистив магістерську й докторську
дисертації, обіймав посаду професора Головного
педагогічного інституту, а згодом –
Олександрійського ліцею в Петербурзі. Мати –
Ганна Петрівна Костянтинович (1837-1898) – була
Батько і мати Володимира Вернадського

8. 8
з роду українських шляхтичів, відзначалася
жвавою вдачею, добротою і щирістю.
Народився в родині Вернадських майбутній
вчений 12 березня 1863 року в Санкт-Петербурзі.
Через чотири роки сім’я переїхала в Харків у
зв’язку з хворобою Івана Васильовича. Таким
чином, дитинство Володимира пройшло в Україні.
У 1873 році він вступив до першого класу
Харківської гімназії, де провчився три роки.
Володя вже підлітком почував себе українцем і
залишився ним за своїми уподобаннями і
симпатіями на все життя. Саме батько мав
величезний вплив на розвиток сина: він прищепив
Володимиру інтерес і любов до українського
народу, його історії та культури.
У 1876 році сім’я Вернадських повертається до
Петербурга. Володя йде у четвертий клас 1-ї
Петербурзької гімназії, а через п’ять років стає
студентом природничого відділення фізико-
математичного факультету Санкт-Петербурзького

9. 9
університету, який закінчує в 1885 році. У ті роки
в цьому закладі викладали такі талановиті вчені,
як Д. Менделєєв, І. Сеченов, О. Бутлеров,
О. Бекетов, В. Докучаєв.
Вплив ідей Д. Менделєєва зумовив загальний
хімічний напрям грунтознавчих і мінералогічних
пошуків юного студента, стимулював поглиблення
його інтересу до проблеми складу структури й
динаміки земної кори. Особливо Вернадський
захоплювався лекціями В. Докучаєва з мінералогії,
кристалографії та грунтознавства, які він обрав
своєю спеціальністю.
В 1890 році В. Вернадського було запрошено
на посаду приват-доцента кафедри мінералогії
Московського університету, а в наступному році
захистив магістерську дисертацію на тему «Про
групу силіманіту і роль глинозему». Двадцять два
роки (1890-1911) наукової роботи в Московському
університеті були для вченого надзвичайно
плідними. Спираючись на зв’язки між хімізмом

10. 10
мінералів, їхньою внутрішньою будовою і
генезисом, він розробив нову мінералогічну
систематику. Після захисту докторської дисертації
(1897) В. Вернадський працює в університеті на
посаді професора, поєднуючи наукову діяльність
із викладацькою роботою.
У 1912 році Володимира
Івановича обирають дійсним
членом Російської академії
наук. Згодом він переїздить до
Петербурга, де продовжує
дослідження в галузі
мінералогії та геохімії як
директор Геологічного і мінералогічного музею
(1914).
В. Вернадський – один із перших учених, хто
зрозумів важливість вивчення явищ
радіоактивності й розгорнув дослідницьку роботу
в цьому напрямі. Він ініціював створення радієвої
комісії.
Володимир Вернадський часто їздив у наукові
відрядження, експедиції по Україні, Криму, Уралу,
Кавказу, Керченському й Таманському
півостровах, тощо. Майже щороку він приїжджав в
Україну, де також не полишав наукової роботи на
Полтавщині. Тут у 1916 році вчений пережив одне
зі своїх творчих піднесень. Розрізнені ідеї щодо
«живої речовини з геохімічного погляду» та факти
історії планети почали складатися в чітку
теоретичну систему. Він приступив до створення
вчення про біосферу.

11. 11
Жовтневого перевороту В. Вернадський не
прийняв. У грудні 1917 року він переїхав до
Полтави, де продовжував природничі
дослідження, а у травні 1918 року отримав
пропозицію від М. Василенка взяти участь в
організації широкої культурної діяльності в Києві
та у створенні Української академії наук (УАН).
Учений захопився цією ідеєю і з ентузіазмом
узявся до роботи. Універсальна освіченість,
широта побудови наукових інтересів, велика
ерудиція, а також детальна обізнаність із
принципами побудови давали змогу Володимиру
Вернадському професійно вирішувати весь
комплекс складних питань організації нової
академії. Він виступав за те, щоб українська
академія перейняла найпрогресивніше в діяльності
старих академій й очолив Комісію для вироблення
проекту про її заснування. 13 вересня 1918 року на
засіданні Комісії за його доповіддю було ухвалено
рішення про виділення щорічних асигнувань на

12. 12
наукові роботи. Комісія подбала про створення
Ботанічного саду для Києва, Геодезичного
інституту, розробила Статут академії.
27 листопада відбулися установчі збори
12 академіків. В. Вернадського було обрано
першим президентом Української академії наук.
Загальні збори академіків – фундаторів УАН
пройшли 12 лютого 1919 року. Цю дату прийнято
вважати днем утворення Національної академії
наук України. У ці роки Володимир Іванович
зробив великий внесок й у створення
Всеукраїнської національної бібліотеки.
Протягом 1920-1921 рр. Вернадський працював
у Сімферополі, у Таврійському університеті на
посаді професора та ректора. На початку 1921
року повернувся до Москви, згодом переїхав до
Петербурга, де працював директором Геологічного
і Мінералогічного музею, а наприкінці року
створив і очолив Радієвий інститут.
Вернадський за роботою
Великого українського вченого Володимира
Вернадського можна сміливо зарахувати до геніїв,
і недарма його наукові досягнення порівнюють з

13. 13
напрацюваннями Ісаака Ньютона, Чарльза Дарвіна
і Альберта Ейнштейна. Занадто глобальні були
відкриття Володимира Вернадського для всього
людства, крім того, що він є автором понад 700
наукових праць, він також знаменитий як:
1. Засновник цілої науки біогеохімії, що вивчає
хімічний склад живої речовини і геохімічні
процеси, які протікають в біосфері Землі, на основі
якої Вернадським була відкрита перша в світі
біогеохімічна лабораторія (в даний час Інститут
геохімії та аналітичної хімії ім. В. І. Вернадського
РАН).
2. Основоположник геохімії - науки про
хімічний склад Землі і оточуючих нас планет, про
об'єктивні закони руху елементів і ізотопів в
різних геологічних середовищах і процесах
формування ґрунтів, гірських порід і води на
Землі.
3. Автор терміна і нової науки - ядерної геології
(радіогеології), відкритої ним... у 1935 році, що
вивчає закономірності, які відбуваються в природі
ядерних перетворень, і їх прояв в геологічних
процесах. Після його ініціативи на території СРСР
почався пошук природних родовищ урану і радію.
4. Творець цілого філософського напряму
космізму - теорії про народження і еволюцію
Всесвіту, згідно з якою космос не хаос, а
"структурно-організований впорядкований світ", в
якому людина - це не громадянин (раб,
підмайстер, робочий) якоїсь країни, а "громадянин
світу".

14. 14
5. Найбільший учений ще як мінімум у 12
галузях науки, який здійснив найважливіші
відкриття, актуальні донині, а саме: в
кристалографії, геології, радіогеології,
метеоритиці, палеонтології, ґрунтознавстві,
біогеохімії, мінералогії, геохімії, біології, а також
філософії і історії.
Радянська енциклопедія називала його
"великим радянським ученим", сучасна Вікіпедія –
"найбільшим російським ученим", забуваючи, що
він був українцем і створив у незалежній Україні у
1918 році першу національну Академію Наук за
часів гетьмана Павла Скоропадського, академік
АН Франції, Чехословаччини, СРСР та інших
держав.
Створені Вернадським вчення про біо- і
ноосферу зробили сильний вплив на формування
світової гуманітарної думки у 20 столітті. Метою
своєї Володимир Іванович визначав гармонізацію
відносин між окремими індивідами, людиною і
суспільством, пошук оптимального механізму
взаємодії людини і природи, а також всього
безкрайнього Всесвіту. Саме цьому ідеалу вчений
незмінно зберігав вірність протягом свого довгого
життя.
Помер Вернадський 6 січня 1945 року в
Москві.
Ім'я видатного вченого присвоєно багатьом
навчальним закладам, бібліотекам, кораблям та
іншим об'єктам;

15. 15
з 1973 року Національною академією наук
України виплачується премія імені Володимира
Вернадського, а починаючи з 2003 року,
вручається золота медаль НАН на честь вченого;
26 березня 2003 року в серії "Видатні
особистості України" випущена монета з
нейзильберу номіналом в 2 гривні, присвячена
Вернадському;
25 лютого 2013 року на честь 150-річчя від дня
народження вченого Національним банком
України випущена срібна монета номіналом 5
гривень;
вулиці, названі на честь Вернадського, є в Києві,
Дніпропетровську, Конотопі та ряді інших
населених пунктів;
у 1964 році ім'ям ученого названий гірський
хребет у східній частині Антарктиди довжиною
понад 400 кілометрів і висотою 1600 метрів;
у 1996 році заснована українська арктична
станція “Академік Вернадський”;
у 1981 році в Києві встановлено пам'ятник
Вернадському;
ім'я вченого носить астероїд 2809
Вернадський;
пам'ятник вченому встановлено у Кременчуці;
монумент на честь Вернадського у 2013 році
встановлено також біля головного корпусу
Таврійського національного університету;
у Кременчуці на будівлі готелю "Вікторія"
розміщена меморіальна дошка на честь

16. 16
Володимира Вернадського та Василя Докучаєва,
які зупинялися тут під час перебування в місті;
пам'ятник Володимиру Вернадському
встановлений також в Полтаві;
150-річчя з дня народження академіка
відзначив і Google. 12 березня 2013 року пошукова
система поміняла логотип;
25 жовтня 2019 року Національний банк
України увів у грошовий обіг купюру номіналом у
1000 гривень із зображенням Володимира
Вернадського на аверсі та будівлею Президії НАН
України на звороті;
22 грудня 2021 року Національний банк
України випустив пам`ятну банкноту номіналом
1000 гривень зразка 2019 року до 30-річчя
незалежності України. Основне зображення
лицьового боку – портрет Володимира
Вернадського.