харчування дітей

1. Методичні вказівки для студентів IV курсу медичного факультету
Тема 1: Харчування здорових та хворих дітей раннього віку. Білково-енергетична недостатність
у дітей.
Змістовний модуль 1. Захворювання дітей раннього віку
Кількість годин: 4
Самостійна підготовка до заняття: 2
1. АКТУАЛЬНІСТЬ ТЕМИ
Раціональне, збалансоване харчування дітей – одна з головних умов нормального фізичного і нервово-
психічного розвитку, високої опірності до несприятливих впливів. Проблема збалансованого
харчування дітей не тільки суто медична, а й соціальна. Незадовільний стан харчування в грудних
дітей і його наслідки ВООЗ розглядає як одну з найбільш важливих проблем, що стоять перед
людством. Хронічні розлади харчування є поширеною патологією, яка часто зустрічається з
неоднаковою частотою в різних районах країни і світу.
Гіпотрофія зустрічається з частотою від 7 % до 30 % і залежить від економічного розвитку регіону,
загальної культури населення, професіоналізму медичних працівників.
Порушення трофіки, білкового, водно-мінерального й інших видів обміну, що характерні для
дистрофій, призводять до відставання дитини в розвитку, зниження захисних сил організму, сприяють
почастішанню інтеркурентних захворювань і їхньому тяжкому перебігу.
2. МЕТА ЗАНЯТТЯ
Вивчити причини та патогенетичні фактори хронічних розладів живлення, клінічний перебіг та методи
їх діагностики, лікування і профілактики.
3. НАВЧАЛЬНІ ЗАВДАННЯ
Студент повинен знати:
– основні принципи харчування здорових дітей першого року життя
– основні принципи харчування хворих дітей
– основні лікувальні столи відповідно до патології
– етіологію, патогенез синдрому білково-енергетичної недостатності у дітей,
– клінічні прояви гіпотрофії у дітей,
– методи діагностики і диференціальної діагностики;
– особливості збирання анамнезу у дітей раннього віку;
– провести огляд хворої дитини за системами: вирахувати необхідну масу,
– дефіцит маси та індекс вгодованості та пропорційності Чулицької;
– інтерпретувати дані анамнезу, об'єктивні дані;
– виписати рецепти.
Студент повинен уміти:
- правильно організувати харчування здорових дітей першого року життя
- правильно організувати харчування хворих дітей
- призначити лікувальні столи відповідно до патології
- здійснювати прогноз життя при хронічних розладів харчування.
- зібрати анамнез та провести фізикальне обстеження хворого на гіпотрофію;
- оцінити результати параклінічних досліджень;
- поставити та сформулювати діагноз гіпотрофію відповідно до сучасної класифікації;
- оцінити важкість захворювання;
- встановити час виникнення гіпотрофії, паратрофії, гіпостатури;
- вирахувати необхідну масу, дефіцит маси, індекс вгодованості та пропорційності Чулицької

2. 4. МІЖПРЕДМЕТНЕ ІНТЕГРУВАННЯ
Дисципліна Студент повинен знати Студент повинен вміти
Нормальна анатомія,
фізіологія
Анатомо-фізіологічні
особливості шкіри,
підшкірно-жирової
клітковини
Використовувати знання
для адекватної оцінки
клінічних параметрів
Біохімія Параметри біохімічного
дослідження крові.
Оцінити біохімічні
дослідження крові
Нормальна фізіологія Оцінка фізіологічних
особливостей шкіри та
підшкірно-жирової
основи. Оцінка
секреторної та моторної
функції шлунково-
кишкового тракту.
Володіння навичками
оцінки вікових
особливостей гемограми.
Функції вітамінів в
дитячому організмі.
Володіння навичками
оцінки вікових
особливостей гемограми
Патофізіологія Визначення та оцінка
функціонального стану
печінки, нирок, серцево-
судинної системи при БЕН
та вітамінній
недостатності у дітей
Механізми розвитку
гіпотрофій
Виявляти ознаки розладів
травлення
Фармакологія Володіння знаннями про
механізм дії, форми
випуску та шляхи
введення лікарських
препаратів, які
використовуються при
лікуванні гіпотрофії
(вітаміни, ферменти,
анаболічні гормони,
препарати для ПХ).
Володіння знаннями про
механізм дії, форми
випуску та шляхи
введення лікарських
препаратів, які
використовуються при
лікуванні гіпотрофії
(вітаміни, ферменти,
анаболічні гормони,
препарати для ПХ).
Володіння навичками
виписки рецептів.
Виписати рецепт
Пропедевтика дитячих
хвороб
Володіння навичками
оцінки фізичного та НПР
дитини
Провести об'єктивний
огляд хворого (огляд,
пальпація, перкусія,
аускультація), скласти

3. меню та розрахувати
харчування здоровій
дитині першого року
життя
1.Раціональне вигодовування дітей 1-го року життя.
Для забезпечення гармонійного розвитку дитини необхідне правильне і раціональне харчування.
Ідеальною і найбільш фізіологічною їжею є годування материнським молоком безпосередньо із грудей
матері. Програма підтримки грудного вигодовування передбачає раннє прикладання новонародженої
дитини до грудей матері, сумісне перебування матері і дитини в пологовому залі, відмова від засобів,
що імітують жіночі груди, та виключно грудне вигодовування до 5-6 місяців за вимогою дитини без
нічної перерви.
Основними принципами роботи з матір’ю є заохочування до вільного вигодовування за вимогою
дитини; психологічна підтримка впевненості матері в тому, що дитина отримує з її молоком все те, що
їй потрібно, профілактика і лікування гіпогалактії. В період становлення лактації у матері і адаптації
новонародженого слід відмовитися від засобів, імітуючих груди матері.
З метою максимального збереження грудного вигодовування і профілактики харчової алергії
переглянуті терміни введення в раціон дітей харчових добавок та прикормів.
За умови, коли у мами є достатня кількість молока, дитину, яка нормально прибавляє в масі тіла,
вигодовують до 5-6 міс. виключно грудним молоком.
Перший прикорм – це крок від виключно рідкої їжі до густої. Вводиться з 5-6 міс. В більшості це
протерте овочеве пюре з додаванням рослинної олії (поступово з крапель, довести до 3 г на порцію
150г).
Другий прикорм – молочно-круп’яна каша, її вводять в раціон через 1-1,5 міс, після першого
прикорму і дають тільки один раз в день.
Третій прикорм – кисломолочні продукти спеціального приготування для дитячого харчування
(вводяться з 7-8міс. віку), або адаптована молочна суміш.
Гіпогалактія — зниження секреторної функції молочних залоз в період лактації. Розрізняють
первинну і вторинну гіпогалактію.
Первинна гіпогалактія зумовлена гормональними розладами чи захворюваннями ендокринних
залоз.
Вторинна гіпогалактія – розвивається внаслідок різних захворювань, ускладнень вагітності,
пологів, неправильної техніки годування дитини, фізичної та психічної перевтоми жінки, тріщин,
ерозій сосків, маститу.
При ознаках лактаційного кризу необхідно усунути причину, забезпечити адекватний відпочинок
матері, часто прикладати дитину до обох грудей, годувати вночі, проводити масаж грудних залоз та
дотримуватися відповідного режиму харчування і правильної техніки вигодовування, вживати чай для
підвищення лактації.
Змішане та штучне вигодовування
При недостатній кількості чи повній відсутності молока треба вчасно призначити правильне
вигодовування. Для того, щоб взнати чи є достатня кількість молока у матері, необхідно провести
контрольне зважування дитини до і після годування і лише тоді призначити необхідне догодовування.
Для збереження лактації у матері догодовування треба проводити після годування грудьми,
суміш давати тільки з ложечки.
При змішаному та штучному вигодовуванні дотримуватися таких правил: періодично (1 раз на
місяць) проводити розрахунки калорійності їжі; слідкувати за приростом маси тіла; дотримуватися
суворих санітарно-гігієнічних вимог щодо приготування суміші.
Суміш призначає лікар, враховуючи вік дитини, індивідуальні особливості її розвитку і стан
здоров’я. Коригуючи харчові добавки і прикорми вводять на два тижні раніше, ніж при грудному
вигодовуванні.
Для успішного проведення змішаного і штучного вигодовування рекомендується
використовувати високо адаптовані молочні суміші.

4. 2. Гіпотрофія (білково-енергетична недостатність) - це недостатнє живлення дитини, яке
характеризується зупинкою або сповільненням збільшення маси тіла, прогресуючим зниженням
підшкірної основи, порушенням пропорцій тіла, функцій травлення, обміну речовин, послабленням
специфічних, неспецифічних захисних сил і астенізації організму, схильності до розвитку інших
захворювань, затримкою фізичного і нервово-психічного розвитку.
Шифр МКХ-10 Е40-Е46 (Гіпотрофія: пренатальна, постнатальна
• Шифр Е43 - Важка білково-енергетична недостатність не уточнена
• Шифр Е44 - Білково-енергетична недостатність помірного та слабкого ступеня
• Шифр Е45 – Затримка розвитку, яка обумовлена білково-енергетичною недостатністю
Аліментарна:
• - низькорослість (карликовість);
• - затримка росту.
• Затримка фізичного розвитку внаслідок недостатності харчування
• Шифр Е46 - Білково-енергетична недостатність не уточнена
Найтяжчі форми гіпотрофії
• білково-енергетична або білково-калорійна недостатність: маразм, квашіоркор, маразматичний
квашіоркор.
• Маразм (атрофія) – крайня ступінь виснаження:ї
- виникає при штучному вигодовуванні і голодуванні;
- повна відсутність підшкірної жирової тканини;
- значно редукована мускулатура;
2. 1.Етіологія:
• Ендогенні фактори: синдром порушеного кишкового всмоктування (дисахаридазна недостатність,
непереносимість глюкози і галактози, ексудативна ентеропатія);
• Спадково зумовлені ензимопатії;
• Аномалії конституції;
• Недоношеність;
• Ураження ЦНС;
2.2. Класифікація.
За походженням: пренатальне, постнатальне, змішане.
За етіологією: екзогенна (аліментарна, інфекційна,токсична та ін.); ендогенна (хромосомні хвороби,
ензимопатії, імунодефіцит, нейро-ендокринна патологія та ін.).
За тяжкістю перебігу: перший, другий, третій ступінь тяжкості .
За періодом захворювання: початковий, прогресування, стабілізації, реконвалесценції.
2.3. Клінічні прояви.
1. Основні клінічні критерії:
• Оцінка фізичного статусу (відповідність до вікових стандартів ваги, зросту тощо)
• Оцінка соматичного та емоційного стану (жвавість, реакція на оточуюче, захворюваність тощо)
• Оцінка стану слизових оболонок (наявність афт, молочниці тощо).
• Оцінка тургору тканин (знижений).
• Оцінка підшкірно-жирового шару (зменшений або відсутній):
• при гіпотрофії І ступеня – зменшення на животі;
• при гіпотрофії ІІ ступеня – зменшення на животі, тулубі та кінцівках;
• при гіпотрофії ІІІ ступеня – зменшення на обличчі, животі, тулубі та кінцівках;
Перший ступінь гіпотрофії: дефіцит маси 11-20 %, загальний стан задовільний, помірне витончення
підшкірно-жирової клітковини на животі, cкладка шкіри на рівні пупка 0,8 – 1см, тургор і еластичність
помірно знижені, толерантність до їжі не порушена, психомоторний розвиток відповідає віку,
імунологічна реактивність нормальна. Індекс вгодованості знижується до 10-15 ( в нормі 20-25),

5. змінюється індекс пропорційності. Масово- ростовий коефіцієнт для доношених новонароджених
дорівнює 56-60 ( в нормі – більше 60). В білковому спектрі сироватки крові визначається
гіпоальбумінемія, дизпротеїнемія, до 0,8 знижується альбуміново - глобуліновий(А/Г) коефіцієнт.
Близько 40% дітей мають прояви рахіту І-ІІ ступеню і 39%- анемії, переважно легкого ступеню.
Другий ступінь гіпотрофії супроводжується порушенням загального самопочуття дитини ( в'ялiсть чи
неспокiй, знижений апетит, поява блювання при насильному годуваннi, порушується сон,
сповільнюється або призупиняється психомоторний розвиток, дитина втрачає ранiшенабутi навики.
При оглядi виявляють байдужiсть маляти до оточуючого, вiдставання в психомоторному i фiзичному
розвитку. Свiдченням порушеного фiзичного розвитку є: стоншення або вiдсутнiстьпiдшкiрно-
жирового прошарку на тулубi, кiнцiвках (шкiрна складка на рiвнi пупка 0,4 - 0,5 см); шкіраблідого або
блiдо-сiрого кольору, підвищеноїсухості, знижується її еластичнiсть; тургор тканин в'ялий; м'язова
гiпотонiя; волосся рідке, тьмяне. Дитина починає відставати в рості на 2-4 см. Масово-
ростовийкоефіцієнтстановить від 55 до 51, iндексвгодованостi складає 10- 0, дефiцит маси становить
вiд 21 до 30 %, у порiвняннiiз належною.У таких дітей знижена толерантність до їжі, легко виникають
диспепсичні розлади внаслідок зниження кількості і активності ферментів. Розвивається підвищена
чутливість до інтеркурентних захворювань. Більше ніж у половини констатуються прояви рахіту І-ІІ
ступеню, залізо-вітамінно-білково дефіцитні анемії легкого чи середнього ступеню тяжкості. Наростає
дизпротеїнемія, ще більше знижується А/Г коефіцієнт.
Гiпотрофiя III ступеняклiнiчноперебiгає вкрай тяжко, дефіцит маси перевищує 30%.
Підшкірна основа відсутня на животі, тулубі, кінцівках, витончена або відсутня на обличчі. Ріст
відстає більше, ніж на 4 см. Індекс вгодованості негативний. Індекс пропорційності неправильний.
Масово- ростовий коефіцієнт менший за 51. Самопочуття дитини порушене; вiдсутнiсть апетиту,
апатiя, гiподинамiя. Зовнiшнiй вигляд хворого нагадує старця, iз страждальницьким виразом обличчя,
яке має своєрiдний вигляд: риси загостренi, очi запалi, обличчя вкрите множинними зморшками. У 1/3
хворих спостерігається диспепсичний синдром: зригування, нечасте блювання, діарея чи закрепи,
метеоризм. Шкіра блідо – сірого кольору, суха, лущиться, в ділянках природних згинів пігментована, її
еластичність втрачена, складка на рівні пупка до 0,2 см. Тургор тканин різко знижений, тонус м’язів
підвищений. Дихання поверхневе. Тони серця приглушені, схильність до брадикардії. Артеріальний
тиск знижений. Температура тіла знижена до 34-35°С. Живіт збільшений в розмірах, передня стінка
витончена, візуалізується перистальтика кишечника. У більшості хворих спостерігаються прояви
рахіту І-ІІ ступеню і анемія змішаного генезу легкого чи середнього ступеню тяжкості. Дитина відстає
в психомоторному розвитку. Різко порушений обмін речовин. Імунологічна резистентність пригнічена.
Термінальний період характеризується гіпотермією, брадикардією.
2.4. Лабораторні дослідження:
обов’язкові;
- клінічний аналіз крові (рівень еритроцитів, гемоглобіну, ШОЕ);
- клінічний аналіз сечі (питома вага, протеїнурія, лейкоцитурія);
- аналіз калу на копрограму (нейтральний жир, слиз, неперетравлена клітковина тощо);
- аналіз калу на дисбактеріоз (1 раз на 6 міс, за показаннями – зменшення вмісту біфідо-,
лактобактерій, поява умовно-патогенних бактерій у діагностичній кількості і 104).
при необхідності:
• імунограма (у дітей, що часто хворіють);
• біохімічні (рівень електролітів, загального білка, альбуміну тощо);
• генетичні (згідно призначенню генетика);
• в) інструментальні дослідження:
• ультразвукове обстеження черевної порожнини – для скринінг-діагностики;
• фіброезофагогастродуоденоскопія проводиться з метою діагностики, особливо у дітей із зригуванням
або блювотою.
2.5.Діаностичні критерії:

6. Основні клiнiчнiкритерiї включають оцiнку:
- фiзичного розвитку;
- соматичного та емоцiйного стану;
- шкiрнихпокривiв;
- слизових оболонок;
- тургору тканин;
- пiдшкiрної жирової основи при: гiпотрофiї I ступеня - зменшення на животi;
при гiпотрофiї II ступеня - зменшення на животi, тулубi, кiнцiвках;
при гiпотрофiї III ступеня - вiдсутнiсть на обличчi, животi, тулубi, кiнцiвках.
2.6. Лiкування при гiпотрофiївключає:
1.Усунення факторів, котрі призвели до кількісного і якісного голодування;
2.Організація адекватного режиму, догляду, виховання.
3.Організація етапного харчування хворих.
4.Замісна терапія.
5.Корекція захисних сил організму.
6.Лікування супутніх захворювання.
Оптимальний режим: - температура в приміщенні – 24-25 °С;
- провітрювання;
- вологе прибирання – 2 рази на день;
- прогулянки на свіжому повітрі, взимку при температурі не вище - 5 °С;
- при гіпотрофії І ступеню – лікування вдома;
- при гіпотрофії ІІ-ІІІ ступеню – в умовах стаціонару
Основу лікування гіпотрофії складає дієтотерапія, яка проводиться у три етапи: 1) встановлення
толерантності до їжі; 2) етап зростаючих харчових навантажень («підсиленого» харчування); 3) повне
виведення дитини зі стану гіпотрофії. На першому етапі дієтотерапії проводять розвантаження і
мінімальне харчування з метою встановлення толерантності до їжі.
Проводиться щотижневий або щодекадний контроль збільшення маси тіла. Контроль і аналіз
фактичного харчування один раз на 7-10 днів. Розрахунок харчування проводиться
- при гіпотрофії I ступеню – на належну вагу
- при гіпотрофії II ступеню - білків та вуглеводів на належну вагу, а жиру тільки на фактичну вагу
- при гіпотрофії III ступеню - білків та вуглеводів на приблизно належну вагу (фактична вага + 20 %
від неї), а жиру тільки на фактичну вагу.
Дотримують частих годувань:
 при гіпотрофії І ступеня —7 разів,
 при гіпотрофії ІІ—ІІІ ступенів — 8—10 разів на добу відповідно.
При гіпотрофії І ст. період з’ясування толерантності до їжі триває 1-3 дні. Їжа дається відповідно до
віку і передбачуваної при ньому маси тіла: І день 1/2-2/3 добової кількості, на ІІ день 2/3-4/5 добової
кількості, на ІІІ день - повну добову кількість їжі. У період посиленого харчування при гіпотрофії І
ступеня енергоцінність розраховують, виходячи з енергетичної потреби 140—160 ккал/кг/добу при
гіпотрофії кількість їжі, якої не вистачає, доповнюють рідиною( овочеві, фруктові, рисовий та інші
відвари, переварена вода тощо).
При гіпотрофії ІІ ст. І тиждень– ½ кількості їжі на добу, ІІ тиждень– 2/3 добової кількості їжі, ІІІ
тиждень– добова кількість відповідно віку. Добова кількість розраховується на фактичну масу тіла+
20% від неї. У годуванні використовується грудне молоко, при його відсутності– кисломолочні
адаптовані суміші. Кількість годувань при цьому збільшують на 1-2. Енергоцінність розраховують,
виходячи з енергетичної потреби ІІ—ІІІ ступеня —160—200 ккал/кг/добу; білок повинен становити
3,5—4,0 г/кг/добу, тобто 10—15 % енергоцінності.

7. При гіпотрофії ІІІ ст. годують грудним молоком або адаптованими кисломолочними сумішами: І
тиждень– 1/3 належної добової кількості( число годувань збільшено на2-3); II тиждень– ½ належної
кількості їжі на добу; ІІІ тиждень– 2/3 належної кількості; IV – повна добова кількість їжі. Розрахунок
їжі на наявну масу тіла.
Кожні 5—7 діб проводять корекцію раціону з урахуванням потреб організму в основних інгредієнтах
— білках, жирах, вуглеводах.
При призначенні дієти виходять з того, що дитині до 1-го місяця при природному вигодовуванні
необхідно отримати-2-2,5 г/кг маси білка, старшим 1-го місяця - 2,5-3 г/кг; при штучному
вигодовуванні адаптованими сумішами кількість білка зростає до 3-3,5 г/кг, але не більше 4 г/кг маси
тіла на добу. У випадку, коли дитина вигодовувалася простими молочними сумішами, її слід перевести
на вигодовування адаптованими молочними сумішами.
Потреба жирів у дітей, незалежно від виду вигодовування, у перші три місяці складає 6,5 г/кг
маси тіла, від 4 до 6 місяців - 6 г/кг, в другому півріччі - 5,5 г/кг маси тіла, після 1-го року до 3-х років -
53 г/добу. Кількість вуглеводів призначається з розрахунку 12-14 г/кг маси тіла на добу, незалежно від
віку та характеру вигодовування.
Енергетичні потреби у дітей до 4 місяців повинні складати 120-125 ккал/кг при природному
вигодовуванні, 120-130 ккал/кг при змішаному і штучному харчуванні; у дітей віком від 4 до 8 міс.
енергетичні потреби повинні становити 115 ккал/кг на добу при природному вигодовуванні, 115-125
ккал/кг при штучному і змішаному харчуванні; у віці від 9 до 12 місяців 100 ккал/кг маси тіла на добу
при природному харчуванні, 110-120 ккал/к*добу при змішаному та штучному вигодовуванні.
При недостатності у раціоні білків призначаються продукти, багаті на білок (сир, кефір,
ацидофільну пасту, жовток). Жировий компонент раціону корегується рослинною олією, вершками, а
вуглеводний - додаванням цукрового сиропу, круп'яних, овочевих та фруктових блюд.
Найкращою їжею для дитини грудного віку з гіпотрофією є материнське молоко. У випадку
неможливості забезпечити дитину молоком рідної матері, використовують високоадаптовані молочні
суміші (PreNan, Nestogen, "Ненатал", „Нутрилон комфорт " та ін.).
При штучному та змішаному годуванні у випадку, коли дитина отримувала прості молочні
суміші, необхідно перевести дитину на годування адаптованими молочними сумішами. При
можливості доцільно призначати молочнокислі продукти, які, крім збалансованого складу харчових
інгредієнтів, мають цінні біологічні властивості за рахунок наявності у їхньому складі живих бактерій-
антагоністів, що позитивно впливає на обмін речовин, травлення, біоценоз кишок (пропіоново-
ацидофільні суміші "Малютка", "Малиш”, "Малятко М", "Nаn-від 6 місяців, з біфідобактеріями",
ацидофільне молоко”, "Симбівіт” та ін.).
Хворим з середньотяжкими та тяжкими проявами захворювання показане застосування сучасних
лікувальних сумішей, приготовлених шляхом повного ферментативного гідролізу білка коров'ячого
молока, вилучення з нього лактози і додавання середньо-ланцюговихтригліцеридів ("Альфаре", "Пепті-
Юніор", "Нутраміген", "Прегестаміл" та ін.). У випадку гіпо- чи алактазії застосовують суміші на
ізоляті соєвого білка ("Енфаміл Соя", "Нутрі-Соя", "Альсой", ''AL-100", "Фітовіт").
В період виздоровлення енергетичну цінність їжі розраховують виходячи з необхідної маси тіла:
при природному вигодовуванні дітям І півріччя життя - 115 ккал/кг на добу, П півріччя - 110 ккал/кг на
добу. При змішаному та штучному вигодовуваннях енергетичну цінність їжі збільшують на 5-10 %.
В першу чергу проводиться білкова корекція, за нею -вуглеводна, в останню чергу - жирова.
У період перехідного та оптимального харчування змінюється якість їжі при тому ж об'ємі, поступово
доводяться до вікової норми білки, жири і вуглеводи.
При гіпотрофії П і ПІ ступеня в період визначення толерантності до їжі призначається часткове
парентеральне харчування, з метою забезпечення потреб організму в білках, енергії, підтримання на
належному рівні анаболічних процесів, обмеження розпаду ендогенних білків, усунення порушень
водно-електролітної та кислотно-лужної рівноваги.
При середньоважких формах захворювання тривалість часткового парентерального харчування
складає в середньому 3-5 днів і у великій мірі залежить від глибини порушень толерантності до їжі та
індивідуальних особливостей організму.
При гіпотрофії III ступеня і вираженій анорексії та різко зменшеній толерантності до їжі
тривалість часткового парентерального харчування збільшується до 1-1,5 тижня.

8. Потреба організму в білках забезпечується шляхом внутрішньовенного введення амінокислотних
сумішей, які служать вихідним матеріалом для біосинтезу білка. З цією метою використовують
синтетичні суміші амінокислот.
Як головне джерело енергії, яке використовується для забезпечення функціонування органів і
систем, процесів біосинтезу, в тому числі і білка, застосовують 10 % розчин глюкози. В розрахунках
доз при плануванніпарентерального харчування виходять з індивідуальних потреб в білках і енергії
хворої дитини.
Симптоматична терапія залежить від клінічної картини гіпотрофії. При наявності залізодефіцитної
анемії призначають препарати заліза у дозі 5 мг/кг маси тіла на добу до нормалізації показників
червоної крові, після цього - у половинній дозі ще протягом 1-го місяця. Дітям з порушеним
всмоктуванням препарат заліза вводять парентерально.
Хворим з явищами рахіту вводять лікувальні дози вітаміну D, проводять УФО.
З метою вилучення з організму токсичних продуктів порушеного обміну речовин застосовують
ентеросорбенти.
Замісна терапія.
Ферменти:шлунковий сік, соляна кислота з пепсином, панкреатин, абомін, мезим – форте, креон,
пангрол.
Нормалізація кишкової мікрофлори: біфідумбактерин, лактобактерин, біфіформ, лінекс, ацидофілюс
від 2 до 4 тижнів.
Нормалізація обмінних процесів: вітаміни А, E, C, групи В чи комплексні препарати – мультитабс,
піковіт чи інші. Курс лікування – 1 міс.
2.7. Диспансерний нагляд З обліку знімають через 6-8 тижнів після досягнення фізичного та нервово-
психічного розвитку згідно з віком дитини.
Огляд педіатром –1-й міс. 5 разів (обов’язковий контроль ваги та інших антропометричних
показників), далі 1 раз на місяць. Огляд спеціалістів (невролог, хірург, ортопед) 1 раз на рік та за
показами.
2.8. Профілактика
1.Антенатальна профілактика (попередження патологічного перебігу вагітності і пологів)
2.Раннє виявлення гіпогалактії у матері хворої дитини.
3.Збереження природного вигодовування.
4.Організація правильного догляду і режиму дитини грудного віку.
5. Профілактика рахіту, анемії.
3. КВАШІОРКОР – білково-енергетична недостатність, яка спостерігається частіше після відлучення
від грудей дітей 1-го року життя, які отримують в основному вуглеводну їжу при недостатньому
поступленні білків (переважно рослинного походження).Клініка :набряки, важкі дерматози,
депігментація шкіри і волосся, стеатоз печінки, різко виражена гіпопротеїнемія, різко виражена
гіпоальбумінемія, завжди анемія.
4. ГІПОСТАТУРА – це хронічний розлад живлення, який характеризується більшим або меншим
рівномірним відставанням у зрості та масі тіла при задовільному стані вгодованості та тургору тканин.
Гіпостатура характерна для дітей зі вродженими вадами серця, з вадами розвитку ЦНС, з
енцефалопатіями та ендокринною патологією.
Гіпостатура – одна з форм хронічного розладу живлення, і це підтверджується тим, що після лікування
основного захворювання (оперативне лікування вродженої вади серця, лікування енцефалопатії,
ендокринної патології) фізичний розвиток дитини нормалізується.
Диференціювати гіпостатуру потрібно з хондродистрофією, вродженою ламкістю кісток, нанізмом, із
тяжкими формами вітамін-D-залежного рахіту, вітамін-D-резистентним рахітом.

9. 5. ПАРАТРОФІЯ – це хронічний розлад живлення, що супроводжується порушенням обмінних
функцій організму та характеризується підвищеною або нормальною масою тіла і підвищеною
гідролабільністю тканин.
5.1. Етіологія. Серед етіологічних факторів, що призводять до паратрофії, найбільш важливе значення
мають зловживання висококалорійними продуктами, високобілкове харчування, однобічне
вигодовування, вживання їжі підвищеної калорійності у другій половині дня, а також ендокринні та
нейроендокринні розлади. Факторами, які сприяють розвитку паратрофії, є особливості конституції
дитини, її мала рухливість та обтяжена за ожирінням та захворюванням з порушенням обміну
спадковість.
5.2. Патогенез. Розрізняють дві клініко-біохімічні форми паратрофії: ліпоматозну та ліпоматозно-
пастозну. В основі ліпоматомної форми полягає аліментарне перегодовування у поєднанні зі
спадковою ліпосинтетичною спрямованістю метаболізму, прискореним всмоктуванням у кишечнику і
підвищеним засвоєнням жирів.
В основі ліпоматозно-пастозної форми знаходяться особливості ендокринно-обмінних процесів,
оскільки ця форма спостерігається у дітей з лімфатико-гіпопластичною аномалією конституції. У 95%
цих дітей наявні зміни морфофункціонального характеру гіпоталамо-гіпофізарної системи та
порушення функції периферичних залоз внутрішньої секреції (склероз судин у гіпоталамусі,
підвищення лікворного тиску у III шлуночці мозку, зниження числа АКТГ-продукуючих клітин,
збільшення кількості клітин, що продукують соматотропні та тиреотропін). У цих дітей відзначено
порушення водно-електролітного обміну. Тому можливо, що в основі патогенезу полягає порушення
функції гіпоталамо-гіпофізарно-наднирковозалозної системи.
5.3. Клінічні прояви. У хворих із ліпоматозною формою паратрофії спостерігається підвищене
відкладання жиру в підшкірно-жировій клітковині. Тургор тканин та колір шкіри довго зберігаються, а
потім тургор знижується, а шкіра стає блідою. Ліпоматозно-пастозна форма паратрофії найбільш часто
спостерігається у дітей з особливим типом зовнішності (округле обличчя, широкі плечі, очі, що
широко розташовані), з наявністю стигм множинних, дизембріогенезу. Відзначається пастозність,
знижений тургор, блідість шкіри та м’язова гіпотонія. Діти з цією формою мають нестійкий емоційний
тонус, неспокійний сон. Діагноз захворювання встановлюють на основі клініки. При лабораторних
дослідженнях виявляється анемія, диспротеїнемія (зменшення глобулінів та відносне збільшення
альбумінів), гіперліпідемія, гіперхолестеринемія.
5.4. Лікування. При паратрофії комплекс лікувально-організаційних заходів повинен бути
спрямований на визначення та ліквідацію можливої причини захворювання, організацію раціонального
дієтичного режиму, організацію рухового режиму та своєчасне виявлення та лікування супутньої
патології. Дієтотерапія є основним методом лікування паратрофії і повинна базуватися на таких
основних принципах:
• обмеження харчування, за допомогою якого можна досягти сповільнення зростання маси тіла без
втрат;
• забезпечення дітей на штучному вигодовуванні додатковою кількістю рідини для виведення солей; •
приймання дитиною калорійної їжі в першій половині дня;
• виключення нічних годувань при надмірному харчуванні внаслідок перекорму жіночим молоком,
упорядкування режиму годувань, зменшення на кілька хвилин терміну кожного годування;
уведення мінімально-оптимальної кількості білка: 2–2,5 г/кг маси при грудному та 3 г/кг при
штучному вигодовуванні;
• проведення корекції жиру рослинними жирами (кількість жиру в першій чверті повинна складати 7
г/кг/маси тіла, у 2-й – 6,5, у 3-й – 6, у 4-й – 5 г/кг маси тіла);
• уведення вуглеводів переважно з овочевими та фруктовими стравами при значному обмеженні цукру
та виключенням борошняних продуктів (кількість вуглеводів на 1 кг маси тіла – 12 г). Лікування також
включає організацію рухомого режиму, щоденний масаж та гімнастику. Показані плавання, регулярне
(не менш 3–4 год на добу) перебування на свіжому повітрі, аеро- та гідропроцедури. За показаннями
проводиться вітамінотерапія
6. МАТЕРІАЛИ МЕТОДИЧНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЗАНЯТТЯ
6.1. Контрольні запитання
1. Які види вигодовування немовлят вам відомі?
2. В чому полягають переваги природного вигодовування?

10. 3. В чому полягає техніка грудного вигодовування?
4. Який режим годувань немовляти?
5. Що таке контрольне годування (зважування)?
6. Що таке докорм і чим він здійснюється?
7. Техніка приготування молочної суміші.
8. Правила годування дитини із пляшечки та ложечки.
9. Правила прикладання до грудей дітей на природному вигодовуванні.
10. Як організовується харчування дітям в лікарні?
11. Які продукти дозволено зберігати в роздатці?
12. Як організовується харчування важкохворих дітей? Етіологічна структура:
a. гіпотрофії,
b. паратрофії,
c. гіпостатури,
d. квашіоркору,
e. ЗВУР.
13. Особливості патогенезу:
a. гіпотрофії,
b. паратрофії,
c. гіпостатури,
d. квашіоркору,
e. ЗВУР.
14. Клінічний перебіг хронічних розладів харчування.
15. Критерії діагностики та дифдіагностики хронічних розладів харчування.
16. Тактика лікування та профілактики хронічних розладів харчування.
6.2. Тестові завдання
1.Який з наведених факторів не є причиною дистрофій у дітей раннього віку:
A. незрілість вищої нервової діяльності;
B. незрілість адаптативно-трофічних функцій;
C. висока активність травних ферментів;
D. незрілість нервового апарату кишечника;
E. слабкість м'язевого шару кишечника.
6.3. Ситуаційні завдання
Дитині 1 рік 3 місяці, народився доношеним з масою тіла 2600 г, довжиною тіла 50 см. Зараз маса тіла
7000 г, довжина тіла 70 см. При огляді міміка одноманітна, не звертає уваги на обличчя людини, що
звертається до нього. Лепече. Збережений смоктальний рефлекс та автоматичний шийно-тонічний
рефлекс, м'язевий тонус різко знижений, поза "жаби". В ділянці голови відмічаються стигми
дизембріогенезу, пупкова кила. Виражений симптом Грефе. Дитина самостійно не сидить, слабко
виражена маніпулятивна діяльність, тремор рук, підборіддя. Навички та вміння відсутні.
Дайте відповіді на запитання:
1. Ваше заключення?
2. Дайте оцінку нервово-психічного розвитку.
3. Дайте оцінку фізичного розвитку.
Рекомендована література
Основна
1. Педіатрія: підручник для студ. вищих мед. навч. Закладів IVрівня акред./ За ред. проф.
О.В.Тяжкої - Вінниця „Нова Книга”, 2018. – 1152 с.
2. Лікування дітей з недостатністю харчування Клінічний протокол / Р.О. Моісеєнко // Наказ № 9
МОЗ України від 10.01. 2005 р. – Київ, 2005. – 8 с.
3. Катілов О.В., Дмитрієв Д.В., Дмитрієва К.Ю., Макаров С.Ю. Клінічне обстеження дитини.
Вінниця, Нова книга. 2017 р.

11. 4. Накази МОЗ України «Про удосконалення амбулаторно-поліклінічної допомоги дітям в Україні».
– Київ, 2005 р. – 414 с.
5. «Педіатрія», т. I, (за ред. Проф. В.В. Бережного / Київ, 2013/
Додаткова:
1. Прохоров Є.В., Волосовець О.П., Гелескул Л.М., співавтори. Гастроентерологія дитячого віку -
Тернопіль: Укрмедкнига, 2004. - 160 с
2. Конспект лекції з даної теми
3. Сміян І.С. Лекції з педіатрії.-Тернопіль: Підручники посібники, 2006.-768 с.