2. Михайло Вербицький – творець
українського гімну
Видатний композитор та
священик народився 4 березня 1815
року в селі Явірник – Руський біля
Перемишля (сьогодні Польща) в
родині священика. В сім’ї Андрія –
Михайла і Пелагії глибоко шанували
національні та релігійні традиції.
Карпатські краєвиди села
3. У цій церкві батько
Вербицького був
місцевим парохом. У
1825 році він помер і
матір Пелагія, не
маючи засобів для
існування, вирішила
віддати своїх синів
Михайла і
Володислава на
виховання родичу
Іванові Снігурському.
4. Брати Вербицькі за
сприяння
Снігурського стали
вихованцями
Перемиської гімназії.
У цьому закладі
вони опановували
майстерність
хорового співу.
До наших днів
зберігся атестат
про навчання в
гімназії 1827 року
5. Серед вчителів Михайла Вербицького був Алоїз Нанке , який
прибув до Перемишля з Брно в 1829 році. На запрошення
перемиського владики Іван Снігурського він очолив тут
катедральний хор і музичну школу при ньому, які були
засновані в 1828 році, і незабаром підняв хорове мистецтво у
школі до високого професійного рівня. Під його керівництвом
здобували музичну освіту чимало майбутніх українських
композиторів та хорових диригентів таких як Іван
Лаврівський, Яків Неронович, Іван Хризостом Сінкевич, Іван
Скобельський та багато інших.
Написав Службу Божу для мішаного хору.
6. На початку ХІХ ст. Перемишль
важливий центр
українського і культурного
життя Галичини. З ним
пов’язана діяльність І.
Могильницького – засновника
гуртка греко-католицьких
священиків та Й. Левицького –
видавця першої в Галичині
української граматики. Тут
було створено музичну школу
для підготовки церковних
співаків.
7. У 1833 році Михайло Вербицький став вихованцем Львівської
духовної семінарії, заснованої австрійським цісарем Йосифом
ІІ у 1783 році. Навчання композитора збіглося із навчанням М.
Шашкевича.
8. У 1835 році помер цісар
Франц І і виникла потреба
в талановитих хористах,
які б змогли заспівати
Святу Літургію та
Заупокійну Службу. Для
цього було відібрано 8
семінаристів, серед яких і
Михайла Вербицького.
9. Незважаючи на сувору дисципліну у Львівській семінарії, її вихованці
у 1837 році поставили інсценізацію драми “Руське весілля”. Серед них
Вербицький, Устиянович та Могильницький.
Микола Устиянович Антон Могильницький
10. Михайло Вербицький приділяв особливу увагу музиці та в
семінарії заклав основи композиторської діяльності. До
цього спричинився нещасний випадок. Під час
перебування в лікарні з переломом ребра він до
досконалості опанував гітару та став першим віртуозом
гри на цьому інструменті в Західній Україні.
11. Михайло Вербицький був одружений двічі: вперше з австрійкою
Барбарою Сенер у 1837 році. В результаті змушений покинути
семінарію за тодішніми законами. У шлюбі народився син Іван-
Володимир (19 січня 1839 року). Цього ж року вона померла.
Другий раз Вербицький обвінчався у 1848 році з донькою
цісарського військового капітана Катериною Барон. У шлюбі
народилися Михайло і Марія (померла 1850 року)
12. Впродовж 1842-1843 років Вербицький працював
диригентом хору Ставропігійського інституту. 21
березня 1842 року Михайла Вербицького за ряд
провин вдруге виключили із семінарії.
14. На майдані Незалежності навпроти вежі до 1941 року стояв
будинок готелю “Під Провидінням”. Там був театральний зал, де в
середині ХІХ століття виступала українська трупа. 1865 року там
відбувся перший у Галичині шевченківський концерт, під час якого
вперше прозвучала пісня на мелодію отця Михайла Вербицького,
яка згодом стала гімном України, – “Ще не вмерла Україна”
ТЕАТРАЛЬНЕ ЖИТТЯ В ПЕРЕМИШЛІ
15. Михайло Вербицький
сприяв активному
розвитку аматорського
театру. Він написав
музику до багатьох п’єс
театру. Зокрема:
“Жовнір-чарівник”,
“Підгіряни”, “Верховинці”,
“Галя” тощо.
Сьогодні багато
театральних афіш,
рукописів текстів
знаходяться у відділі
рукописів Львівської
бібліотеки імені В.
Стефаника.
16. ПЕРШІ ПАРАФІЇ ВЕРБИЦЬКОГО (1850-1856 рр.)
У 1850 році композитор закінчив
Перемишльську семінарію і висвятився на
священика. Впродовж шести років отець
Михайло керував парафіями сіл Завадів,
Залужжя та Стрілки.
У селі Завадові, що за
чотирнадцять кілометрів на
північ від Яворова, збереглася
церква Різдва Пресвятої
Богородиці, в якій правив
отець Михайло Вербицький.
Муровану церкву було зведено
там 1812 року, а отець
Михайло правив у тій парафії з
1850-го по 1852-й рік.
17. Там збереглася церковна реєстрова книга, в
якій є записи рукою Михайла Вербицького:
про народження, вінчання і смерть парафіян
за 1852 рік. Їх зроблено дуже акуратним,
рівненьким і круглим почерком з
характерними граматичними ознаками тих
часів, зокрема з буквою «твердий знак».
Також збереглося Євангеліє з тих часів, яке,
ймовірно, не раз тримав у руках парох, старі
фелони, свічники, ікони й інші сакральні речі.
А все тому, що ця церква, на відміну від
інших, постійно діяла, за радянської влади її
не закривали.
18. за часів Михайла
Вербицького, який
пробув у селі Залужжя
недовго, у 1852-1853
роках, на цьому місці
стояв дерев’яний храм.
Його згодом розібрали
як такий, що й вийшов
з ужитку, а на його
місці побудували новий,
теж дерев’яний. 2004
року на свято Анни, 22
грудня, церква згоріла.
2007-го в селі освятили
новий храм, а ось стара
дерев’яна дзвіниця ще
пам’ятає отця Михайла
Вербицького.
19. Шематизм Перемиської єпархії відомого священика,
історика Дмитра Блажейовського дає підтвердження, що
отець Михайло Вербицький був адміністратором каплиці
святого Євстахія (тоді такий статус мала церква ) в селі
Стрілки Старосамбірського району з 1853 по 1856 роки.
20. У 1856 році Михайло Вербицький за
сприяння свого друга священика І,
Сінкевича отримав парафію у Млинах
(Польща). Скерування
супроводжувалося цікавим випадком,
який відіграв визначальну роль у житті
отця Михайла.
За тодішніми звичаями
майбутній парох мав
заручитися підтримкою
впливової родини села.
Такою була сім’я
Любомирських. Вербицький
чекав свого прийому в залі,
коли в один момент почув
фальшиву гру на
фортепіано княгині.
Пристрасний характер
Михайла був сильнішим за
розуміння ситуації. В
результаті композитор
увірвався до зали з гостями
і на запрошення виконав
одну із своїх мелодій.
Виконання музичного твору
вразило Любомирських за
що він отримав парафію у
Млинах і дружбу княгині
(говорять про подароване
фортепіано).
21. ТВОРЕЦЬ БЕЗСМЕРТНОЇ МУЗИКИ
Чи не найбільшим внеском М. Вербицького у розвій культури українського
народу є написання ним музики до твору “Ще не вмерла Україна”, який
спочатку був національним гімном, а нині — це Державний гімн України.
Державний гімн України “Ще не вмерла Україна” бере свій початок із осені
1862 р., саме тоді Павло Чубинський написав вірш.
22. Уперше цей твір прозвучав як пісня (солоспів) з уст М. Вербицького
на зборах гімназійної “Громади” в Перемишлі, а як хоровий твір — на
концерті в день празника св. Івана Хрестителя також у Перемишлі
(1.07.1864 р.) Твір М. Вербицького на слова П. Чубинського з
Борисполя благословив єпископ Тома Полянський. Львівський
єпископ Тома Полянський був засновником першого українського
театру у Львові (відкритий 25 грудня 1864 року).
народний дім львів
тома полянський
23. До написання високопатріотичної пісні М. Вербицького спонукало духовне
піднесення галицької молоді, якому сприяли поетичні твори Т. Шевченка і
М. Шашкевича, а також велике бажання мати свою пісню на зразок бойової
пісні польських повстанців “Jeszcze Polska niezginela”. Нею міг стати гімн
“Руської ради” (1848) “Мир вам, браття, всім приносим”, однак цій пісні не
вистачало революційного пафосу, спрямованості на боротьбу за
національне визволення. Власне таким виявився вірш П.Чубинського “Ще
не вмерла Україна”, який був опублікований у львівському журналі “Мета”
1863р., і припав до душі М. Вербицькому.
24. Рукописний текст цього твору (слова і музика)
зберігається у рукописному відділі Наукової
бібліотеки імені В. Стефаника АН України. На
першій сторінці композитор В. Матюк (родом із с.
Карова Сокальського району) написав:
“Манускрипт Михайла Вербицького. На пам’ятку і
до переховання в бібліотеці передано хвальному
товариству “Станіславський Боян”.
Уперше наш
Державний гімн
було виконано
10 березня 1865
р. в Перемишлі
як заключний
концертний
номер перших у
Галичині
світських
“вечерниць в
пам’ять
Тараса”.
25. “РУСЬКА БЕСІДА” У ЛЬВОВІ
З 1864 року Михайло Вербицький зав’язав тісну співпрацю з Народним
театром товариства «Руська бесіда» у Львові, для якого створив чимало
музичних сценічних композицій, зокрема для вистави «Підгоряни» І.
Гушалевича. "Руська бесіда" оголосила конкурс на кращий драматичний твір.
За умовами конкурсу п'єса повинна була бути написана "народною мовою", а
тема взята з народного життя. Мелодрама "Підгоряни" отримала на конкурсі
першу премію і була вперше поставлена на сцені "Руської бесіди" 27 квітня
1865 року. Вона стала окрасою репертуару театру і користувалася великим
успіхом. Лише за життя композитора вона була поставлена 70 разів і
протрималася на сцені до кінця ХІХ ст.
26. Через тривалу хворобу та безуспішне
лікування отець Михайло Вербицький
відійшов у вічність 25 листопада 1870
року в Млинах, де і похований. Парох із
села Селиськ Йосиф Крушинський 9
грудня здійснив таїнство захоронення і
виголосив прощальну промову.
Михайло Вербицький
до кінця свого життя
служив двом великим
силам нашого
духовного життя —
молитві і пісні —
служив самовіддано,
одержимо і повсякчас.
Проект пам’ятника М. Вербицькому
