2. • Як приємно прокинутися і почути спів пташок! Від цього відразу
піднімається настрій. Приємно робити годівниці та підгодовувати
цих чудових створінь природи. Годувати птахів треба в основному
насінням соняшнику, це універсальний та недорогий корм. З
багатьма пернатими легко знайти спільну мову. Синиць можна
навіть приручити вживати їжу з рук. Окрім насіння, можна давати їм
сало або маргарин. Щоправда, не кожен готовий ділитися такими
смаколиками. Але не треба скупитися, адже птахи — це частина нас і
навколишньої природи. Вони прикрашають світ і допомагають
людству.
• У природі існує велика кількість різноманітних видів птахів і за
кожним з них дуже цікаво спостерігати. Є місця у нас, де мешкають
лебеді. Багато людей приходять туди помилуватися цими чудовими
птахами. Засмучує те, що вони не живуть біля нас цілий рік. Деякі
птахи так звикають до людей, що їх можна тримати в домашніх
умовах. Однак їх потрібно випускати на волю, адже вони дуже
люблять свободу. Тоді пернаті обов’язково повернуться туди, де їх
годують і чекають. Вони відчувають добре ставлення до себе та
вдячні людям за піклування.
3. Ластівка міська гніздиться майже на всій території Європи, значній частині
Азії і на північному заході Африки. На зимівлю прямує в південну частину
Африки і на південь Азії. Обирає для гніздування, здебільшого, скелясті
місцевості - в горах і на берегах водойм, та населені пункти. Міські ластівки
будують гнізда на будівлях і скелях з твердих гірських порід, але також в
інших місцях: на кручах з більш-менш пухких порід (напр. глини), мостах,
греблях, руїнах, під ковпаками вуличних ліхтарів, літаках на летовищах і
навіть на деревах. Оселяючись в настільки різних місцях, міські ластівки
майже завжди облаштовують гнізда таким чином, щоб вони знаходилися під
якимось досить широким навісом, який прикривав би їх від опадів і давав
тінь: на скелях - під виступами, в нішах і тріщинах, іноді в печерах, зовні
будинків - під карнизами, балконами, лиштвами, у віконних прорізах, а
також на стелях галерей і ґанків. Гнізда міських ластівок можна знайти на
висоті від 2 до 80 метрів від поверхні землі на будівлях і до 120 метрів від
підніжжя скель.
4. Ареал білокрилого жайворонка простягається від Дагестану і нижньої Волги
до степової західної околиці Алтаю. В Україні залітний взимку вид на півдні
степової смуги. Білокрилий жайворонок тяжіє до не надто густої і невисокої
рослинності. На гніздуванні трапляється комплексних солонцях -
типчаково-полинових асоціаціях з ділянками голої глини, невеликими
ділянками кокпеку (Atriplex canum) і дерновинами ковили, по степах зі Stipa
lessigniana на темно-каштанових ґрунтах. Надає перевагу типчаково-
полиновим ділянкам на схилах плато. В чорно-полиновому степу
трапляється рідше. На пирійних луках і на полях вкрай рідкісний. На
прольоті і зимівниках білокрилий жайворонок зустрічається і на цілині і на
оброблюваних полях.
5. Ареал чорногрудого горобця на даний час обіймає південну Європу, північну
Африку, Канарські острови, Близький Схід, Закавказзя і Середню Азію. На
території України вид гніздиться в Дунайсько-Дністровому межиріччі з
тенденцією просування на північ. Біотоп виду становить культурна зона.
Низинні рівнинні місцевості з розкиданими рідко лісами або хоча б
поодинокими деревами.
