Завантажити http://svitliteraturu.com/load/dopomoga_uchnju_iz_zar_lit/pozaklasne_chitannja/e_zolja_kar_39_era_rugoniv_skorocheno/54-1-0-824

1. 1
http://svitliteraturu.ucoz.ua/load/dopomoga_uchnju_iz_zar_lit/10_klas/e_zolja_kar_39_era_rugoniv_skorocheno/19-1-0-824
Волощук Є. В. Світова література: хрестоматія-посіб.: навч. посіб. для 10 кл. загальноосвіт. навч. закл. - К. :
Літера, 2011. – С. 357-427
Зміст
Еміль Золя (1840-1902).............................................................................................................................................1
Життя Е. Золя у датах і фактах..............................................................................................................................1
Словник......................................................................................................................................................................2
У творчій лабораторії Е. Золя ................................................................................................................................2
Характерні особливості художнього світу Е. Золя:............................................................................................3
Скарбничка дрібниць ..............................................................................................................................................3
Голос письменника: із висловлювань Е. Золя....................................................................................................3
Pro et contra: думки про письменника .................................................................................................................3
Горизонт сподівань. .................................................................................................................................................3
Кар’єра Ругонів (Скорочено)..................................................................................................................................3
Передмова ..................................................................................................................................................................3
І.....................................................................................................................................................................................4
Завдання...................................................................................................................................................................10
II.................................................................................................................................................................................10
ІІІ ...............................................................................................................................................................................16
IV................................................................................................................................................................................16
Завдання...................................................................................................................................................................25
V .................................................................................................................................................................................26
VI-VII ........................................................................................................................................................................32
Завдання...................................................................................................................................................................41
Еміль Золя (1840-1902)
Еміль Золя — французький письменник, фундатор натуралізму, мислитель і публіцист, один із найвпливовіших
митців межі XIX—XX ст. У його творчості натуралістичні принципи взаємодіяли з традиціями бальзаківского
реалізму й романтично-символістськими тенденціями. Багатотомний романний цикл «Ругон-Маккари», вершинне
творіння письменника, належить до наймасштабніших проектів світової літератури.
Життя Е. Золя у датах і фактах
2 квітня 1840 р. — народився у Парижі в родині інженера-італійця, примхою долі закинутого до Франції.
1844 р. — отримавши підряд на будівництво каналу в місті Ексі (Прованс), батько переїхав туди й забрав із собою
родину.
1847 р. — після раптової смерті батька сім’я опинилася у вкрай скрутному матеріальному становищі, що прирекло
Еміля на багаторічну виснажливу боротьбу з нестатками. В Ексі він навчався у місцевому колежі, де потоваришував з
Полем Сезанном, який згодом став відомим живописцем. Під час навчання у колежі виявив схильність до літературної
творчості, спробувавши свої сили у написанні віршів романтичного спрямування.
1858 р. — разом із родиною переїхав до Парижа, маючи твердий намір стати письменником. Спочатку вступив до
ліцею, котрий, однак, не зміг закінчити через провалений іспит; потім перебивався випадковими заробітками, яких
вистачало на напівголодне існування, але вперто продовжував писати новели та поеми.
1862 р. — влаштувався у видавництві «Ашет» пакувальником книжок і здобув можливість стежити за книжковими
новинками та увійти до літературних кіл. Попри інтенсивну літературну працю, Золя не квапився передавати свої
твори до друку, усвідомлюючи їхню незрілість.
1864 р. — дебютував прозовою збіркою «Казки Нінон».
1865 р. — завершив перший роман «Сповідь Клода», задум якого виріс на ґрунті листування з друзями юності П.
Сезанном та Ж.-Б. Байю.
1868 р. — завершив перший зрілий роман «Тереза Ракен», що став одним зі стартових творів натуралізму.
1868-1893 рр. — систематично працював над створенням двадцяти- томного циклу романів «Ругон-Маккари».
Водночас письменник активно виступав як публіцист і теоретик натуралістичного напряму, у річищі якого
створювався романний цикл. У численних статтях Золя обґрунтовував принципи натуралізму, який викликав
неабиякий спротив читачів і літературних критиків. Ці статті пізніше увійшли до збірників «Що мені ненависно»
(1866), «Експериментальний роман» (1880), «Натуралізм у театрі» (1881), «Романісти-натуралісти» (1881).
1871 р. — вийшов друком перший роман з циклу «Ругон-Маккари» — «Кар’єра Ругонів».
У середині 1870-х рр. здобув визнання відомих майстрів слова й став учасником знаменитих «обідів п’яти», на які,
окрім нього, збиралися Г. Флобер, А. Доде, Е. Гонкур та І. Тургенев. Авторитетний російський часопис «Вісник
Європи» за рекомендацією Тургенева почав друкувати статті та художні твори Е. Золя.
1877 р. — публікація роману «Пастка» з циклу «Ругон-Маккари» викликала обурення літературної критики й
принесла гучну славу письменнику. У нього з’явилися молоді послідовники, з яких сформувалася так звана

2. 2
http://svitliteraturu.ucoz.ua/load/dopomoga_uchnju_iz_zar_lit/10_klas/e_zolja_kar_39_era_rugoniv_skorocheno/19-1-0-824
«Меданська група», котру він і очолив. До цієї групи увійшли Г. де Мопассан, П. Алексіс, А. Сеар, Л. Еннік, Ж. К.
Гюїсманс.
1888 р. — був нагороджений орденом Почесного легіону.
13 січня 1898 р. — виступив у пресі з відкритим листом під заголовком «Я звинувачую» на захист засудженого за
сфальсифікованою справою офіцера генштабу Дрейфуса. Смілива громадянська позиція письменника, його викриття
реакційної вояччини, яка, нехтуючи законом і вимогами справедливості, прирекла на довічні каторжні роботи невинну
людину й спричинила сплеск антисемітських настроїв у суспільстві, збурили країну. Проти автора розпочалася
кампанія переслідувань, від якої він мусив переховуватися у Лондоні, доки справа Дрейфуса не була надіслана для
перегляду, внаслідок котрого в’язня було помилувано, а згодом — реабілітовано.
У 1890-і рр. після завершення «Ругон-Маккарів» працював над двома невеликими циклами романів (трилогія «Три
міста», тетралогія «Чотири Євангелія»)
29 вересня 1902 р. — помер унаслідок удушення чадним газом у своїй паризькій квартирі
Словник
Позитивізм — 1) ставлення до дійсності, що спирається лише на доведені факти; 2) напрям у філософії, який
стверджує, що єдиним джерелом пізнання є спеціальні науки, й заперечує філософію.
Ірраціоналізм – (несвідоме, нерозумне) – філософські течії, які проголошують верховенство почуттєвого
начала і роблять його основною характеристикою як самого світу, так і світосприйняття
Песимізм — світогляд, пронизаний почуттями суму, розчарування, зневіри у майбутньому.
Оптимізм— життєрадісне світовідчуття, сповнене віри у майбутнє.
У творчій лабораторії Е. Золя
Е. Золя — центральна і вельми багатогранна постать французького натуралізму. Він був не лише автором художніх
творів, що утвердили натуралістичний напрям у європейській літературі, а й теоретиком, ідейним натхненником та
послідовним проповідником цього напряму, а також талановитим публіцистом, який виступав з літературно-
критичними та мистецтвознавчими статтями.
Літературний талант Золя вирізнявся загостреною чутливістю до актуальних тенденцій культурного та суспільного
життя. Зокрема, у творчості письменника наявні перегуки з аналізом історії природи Ж. Мішле, теорії еволюції
природного світу Ч.Дарвіна, новаторським живописом французьких імпресіоністів, позитивістською літературною
критикою І. Тена, дослідженнях спадкоємності П. Люка, хірургічними працями К. Бернара, реалістичними творами Г.
Флобера, Л. Толстого, Ф. Достоєвського, навіть з фотографією, котра тоді стрімко входила в побутову моду. Тож
енергійно впроваджуваний ним у літературу натуралізм був у певному сенсі відгуком на ідеї, що «носилися у повітрі»
й втілювалися у різних галузях науки та культури.
Обрії нового літературного напряму спершу були окреслені у його романі «Тереза Ракен», що з’явився після
публікації книжок «Казки Нінон» та «Сповідь Клода», написаних у романтичному дусі. Цим романом, що зажив слави
програмного твору французького натуралізму, Золя відкрив нову царину художнього зображення, котра охоплювала
фізіологію, темперамент та несвідомі імпульси людини, новий погляд на особистість як на біологічну істоту, врешті-
решт, дав нову настанову на максимальне наближення художньої творчості до «наукового дослідження». Своєрідний
авторський коментар до цих та інших натуралістських новацій подавався у теоретико-літературних, мистецтвознавчих
та літературно-критичних статтях письменника. У них, зокрема, Золя стверджував, що «літературний твір — це
шматок життя, побачений через темперамент»; що сучасна література потребує «фізіологічного роману», який не
містить жодних ірраціональних2 та надприродних елементів; що притаманний романтикам культ уяви має
поступитися місцем культу точної «передачі натури» тощо. Утім, Золя-практик нерідко порушував приписи Золя-
теоретика, що йшло на користь його художнім текстам, які завдяки таким відхиленням набували більшої глибини та
місткості.
Уповні талант письменника розкрився у його двадцятитомному циклі «Ругон-Маккари», над яким письменник
працював чверть століття.
Підзаголовок циклу — «Природнича й соціальна історія однієї родини за доби Другої імперії» — чітко визначала
параметри здійснюваного автором художнього дослідження. Конкретизуючи свій задум, письменник виокремив два
головні завдання циклу. Стосовно першого він писав: «...на прикладі однієї сім’ї вивчити питання спадковості й
середовища. Крок за кроком простежити ту потаємну роботу, яка наділяє дітей одного батька різними
пристрастями й різними характерами залежно від схрещування спадкових впливів і неоднакового способу життя».
Інше завдання Золя окреслив так: «Вивчити всю Другу імперію від державного перевороту до наших днів. Утілити в
типах сучасне суспільство, негідників і героїв. Змалювати, таким чином, соціальний вік людства — у фактах і
переживаннях, змалювати в незліченних конкретностях звичаїв і подій».
У рамках першого завдання письменник сконцентрував увагу на механізмі спадковості або, інакше кажучи, на різних
формах втілення певного «генетичного коду» сім’ї Ругон-Маккарів, котру він розглядав і як природний «організм»,
підкорений біологічним законам, і як осередок суспільства, що відбиває загальносуспільні тенденції. Друге завдання
розв’язувалося шляхом зображення соціально-історичного тла життя родини та розпорошення її численних членів по
всіх верствах французького суспільства.
Такий задум дав письменникові можливість зробити повний зріз суспільного життя, викрити його дефекти та загрози,
дослідити зв’язки між особистістю та історією, проаналізувати стан усіх сфер людської життєдіяльності, вибудувати
соціально-біологічний образ світу. При цьому натуралістичний науково-аналітичний підхід він поєднував з яскравими

3. 3
http://svitliteraturu.ucoz.ua/load/dopomoga_uchnju_iz_zar_lit/10_klas/e_zolja_kar_39_era_rugoniv_skorocheno/19-1-0-824
романтичними елементами, які з особливою силою проявлялися в емоційно піднесених описах героїчних подій та
символіці.
Останній етап творчості Золя минав під знаком зростаючого соціального утопізму. В романах цього періоду
письменник утверджував мрію про ідеальне суспільство, засноване на гармонійному поєднанні розуму, науки
та праці.
Характерні особливості художнього світу Е. Золя:
 настанова на наближення художнього зображення до науково-аналітичного дослідження;
 принцип фактографічно точного відтворення дійсності в усій її повсякденно-побутовій життєподібності;
 осмислення родини Ругон-Маккарів як «соціального організму», керованого суспільними та біологічними
законами;
 прагнення дослідити генетичний код Ругон-Маккарів, його різноманітні вияви та впливи у характерах різних
представників родини;
 поєднання жанрів соціально-політичного та сімейно-побутового романів;
 концентрація часу і місця подій;
 сатирично-гротескне викриття хижаків у людській подобі, які вийшли на арену історії за часів розвитку
капіталістичного суспільства;
 пластичні та яскраві художні описи, особливо при зображенні людського натовпу;
 система усталених символів.
Скарбничка дрібниць
Під час створення циклу «Ругон-Маккари» авторові за взірцеву модель правила епопея «Людська комедія» О. де
Бальзака, але, наголошуючи на відмінностях між собою та Бальзаком, Золя, зокрема, зазначав: «Моя історія буде
більше науковою, ніж соціальною». Це твердження віддзеркалювало суттєву розбіжність між реалізмом і
натуралізмом та свідчило про намір Золя представити Другу імперію як суспільний організм з певними біологічними
ознаками і процесами.
«Другою імперією» називається період правління імператора Луї Бонапарта,
який прийшов до влади у грудні 1851 р. внаслідок воєнного перевороту, що відбувся у Парижі й здобув підтримку у
провінції. Внаслідок цього перевороту Луї Бонапарту вдалося встановити режим одноосібної влади, який тримався у
країні до франко-прусської війни 1870 р., що завершилася поразкою Франції й падінням Другої імперії.
За підрахунками дослідників, у «Ругон-Маккарах» зображено 1200 персонажів.
Голос письменника: із висловлювань Е. Золя
«Велика поезія нашого століття — це наука з дивовижним розквітом відкриттів, яка своїм завоюванням матерії
окрилює людину, аби подесятерити її діяльність».
«...моя журналістська праця — це і є той молоток, який допомагає мені просувати мої твори».
«Письменник-натураліст, як і вчений, ніколи не присутній у своєму творі».
Pro et contra: думки про письменника
Високо оцінюючи талант Е. Золя, його співвітчизник і теж популярний письменник Г. де Мопассан зазначав, що, як
«син романтиків і сам за своєю вдачею романтик», автор «Ругон-Маккарів» тяжів до того, аби «перебільшувати,
розширювати, підсилювати, перетворювати людей і предмети на символи».
«Він був глибоко моральною людиною. Коли він змальовував недоліки, його пензлем водили суворість і цнотливість.
Крізь суто поверховий песимізм, крізь сумний колорит, яким позначені окремі його сторінки, чітко проступає
глибокий оптимізм і наполеглива віра у перемогу розуму та справедливості. Його романи, які становлять собою
дослідження соціолога, сповнені безпощадної ненависті до гультяйського й легковажного суспільства, до розпутної й
згубної аристократії; вони бичують головне зло нашого часу: владу грошей. Він був демократом, він ніколи не лестив
народу — він вказував йому на кайдани, які накладає невігластво, й застерігав від небезпеки, що криється в алкоголі,
котрий отупляє й забирає засоби боротьби з гнобленням, злиднями та ганьбою рабства. Він нападав на суспільне зло
всюди, де його знаходив. Саме на це була спрямована його ненависть». А. Франс
Стосовно публічного виступу Золя на захист Дрейфуса російський письменник А. Чехов писав: «Золя виріс на цілі три
аршини, від його протестуючих листів ніби свіжим повітрям повіяло, і кожен француз відчув, що, слава Богу, є ще
справедливість на світі та що, коли засудять невинного, є кому заступитися».
Горизонт сподівань.
Уважно прочитайте передмову до роману «Кар’єра Ругонів». Визначте у ній найважливіші відомості про зміст твору.
На які настанови натуралізму спирається тут автор?
Кар’єра Ругонів (Скорочено)
Передмова
Я хочу показати, як одна сім’я, невелика група людей, поводиться в суспільстві, як вона, розвиваючись, дає життя
десятьом, двадцятьом індивідам, котрі, на перший погляд, зовсім не схожі одне на одного, але, як свідчить аналіз,
дуже тісно пов’язані між собою. Спадковість, так само, як і сила тяжіння, має свої закони.
З’ясовуючи подвійне питання — про темпераменти і середовище, — я постараюся знайти і простежити ту лінію, що
математично веде від однієї людини до іншої. 1 коли я зведу в одне усі лінії, коли зберу всю соціальну групу, я
покажу її в динаміці як дійову особу певної історичної епохи, відтворю всю складність обстановки, в якій вона
докладає свої зусилля; водночас я проаналізую волю кожного з її членів і загальний рух усіх разом.

4. 4
http://svitliteraturu.ucoz.ua/load/dopomoga_uchnju_iz_zar_lit/10_klas/e_zolja_kar_39_era_rugoniv_skorocheno/19-1-0-824
Характерні риси Ругон-Маккарів, тої групи, тої сім’ї, яку я беруся вивчати,— це нестримні бажання, невгамовність
нашої доби, що прагне життєвих втіх. З фізіологічного погляду це повільне чергування нервового розладу і
захворювань крові, що проявляються з роду в рід як наслідок першого органічного розладу; саме вони визначають,
залежно від оточення, почуття, бажання, пристрасті кожного з індивідів, усі природні й інстинктивні прояви людини,
похідні яких умовно звуться чеснотами й пороками. Історично ці люди виходять з народу; вони розпорошуються у
всьому сучасному суспільстві, досягають найвищих посад, завдяки тому глибоко новітньому імпульсові, який
дістають нижчі класи, що пробиваються крізь соціальну товщу. Таким чином, своїми особистими драмами вони
розповідають про Другу імперію, починаючи від пастки державного перевороту й закінчуючи седанською зрадою.
Протягом трьох років збирав я матеріал для моєї великої праці, а цей том навіть був уже написаний, коли падіння
Бонапартів дало мені страшну й необхідну розв’язку. Мені як художникові потрібне було це падіння. Я завжди
фатально приходив до нього наприкінці драми, але не смів сподіватися, що воно таке близьке. Твір мій тепер
завершено, він обертається в замкнутому колі; він стає картиною померлого царювання, дивної епохи безумства й
ганьби.
Цей твір, що складатиметься з багатьох епізодів, я уявляю собі як природну і соціальну історію однієї сім’ї часів
Другої імперії. І перший епізод, «Кар’єра Ругонів», має свою наукову назву: «Походження».
Еміль Золя Париж, 1 липня 1871 року
І
Якщо вийти з Плассана через Римську браму, розташовану на південній околиці міста, то праворуч від шляху, котрий
веде на Ніццу, за першими будинками передмістя, можна побачити незабудовану ділянку, що зветься у цій місцевості
пустирем Сен-Мітр.
Пустир Сен-Мітр — видовжений, досить великий чотирикутник, який тягнеться вздовж шляху і відділений від нього
лише смужкою витоптаної трави. Праворуч від пустиря пролягає вуличка з маленькими хатинками, що кінчається
тупиком; ліворуч і в глибині височить кам’яний, порослий мохом мур, з-за якого здіймаються верховіття шовковиць
великого маєтку Жа-Мейфрен; вхід до нього десь нижче, у передмісті. Обгороджений отак з трьох боків, пустир має
вигляд площі, що не веде нікуди і якою тільки гуляють.
За давніх часів тут було кладовище Сен-Мітр, назване так на честь провансальського святого, якого дуже шанують у
цих місцях. У 1851 році старі плассанці ще пам’ятали мури цього кладовища, закритого багато років тому. Земля, що
понад століття поглинала трупи, наситилась ними і вже більше їх не приймала, тому довелося відкрити нове
кладовище на іншому краю міста. Покинуте старе кладовище щовесни очищалося, вкривалося темною, рясною
рослинністю. Жирна земля, яка за кожним дотиком лопати викидала останки людини, була надзвичайно родюча.
Після травневих дощів та червневої спеки тут розросталися буйні трави. З дороги видно було, як над муром
піднімалися верхівки дерев, а всередині немовби розливалося глибоке темно-зелене море, поцятковане великими
надзвичайно яскравими квітами. Внизу, в тіні, під сплетеними стеблами, пахло сирою чорною землею, вирували соки.
<...>
Буйні життєві сили цих трав та дерев швидко перемогли смерть на колишньому кладовищі Сен-Мітр. Квіти й фрукти
жадібно поглинали людський прах. Нарешті настав час, коли, проходячи повз цю клоаку, люди вже вдихали тільки
гострі пахощі диких левкоїв. Для цього досить було кількох літ.
Саме тоді міські власті стали думати про те, щоб використати цей пустир. Звалили мури понад вулицею і тупиком,
випололи траву, викорчували груші. Потім вивезли хрести та пам’ятники. Перекопали землю на кілька метрів
завглибшки і повернені землею кістки звалили купою в одному кутку. Мало не увесь місяць хлопці, яким було шкода
тих груш, гралися людськими черепами, мов кулями, а однієї ночі бешкетники поприв’язували кістки до дзвінків усіх
квартир міста. Цей скандал, про який плассанці не забули ще й досі, закінчився тільки тоді, коли вирішено було
викопати на новому кладовищі яму й поховати в ній усі кістки. Але в провінції роботи виконуються з мудрою
повільністю, і жителі Плассана протягом усього тижня бачили, як один-однісінький візок перевозив людські останки
навалом, немов сміття, що лишається на будівництві. Найгіршим було те, що з візка, який проїжджав через весь
Плассан, на кожній вибоїні занедбаного бруку сіялись кістки і грудки жирної землі. Людський прах перевозили
неквапливо, з грубою байдужістю, без ніякої релігійної церемонії. Місто ще ніколи не відчувало такої огиди, як у ці
дні. <...>
Минали роки, і люди помалу звикли до пустиря; спочатку сідали скраю на траву, переходили через нього, і так
поступово обжили його. Незабаром, коли ноги прохожих витоптали трав’яний килим і земля стала сірою й твердою,
колишнє кладовище стало вже нагадувати сяк- так вирівняний майдан. Щоб зовсім стерти неприємні спогади, жителі
згодом самі змінили назву пустиря: вони зберегли тільки ім’я святого, яким назвали й тупик у кутку пустиря; так
виникли площа Сен-Мітр і тупик Сен-Мітр.
Все це було давно. Вже понад тридцять років, як площа Сен-Мітр має своєрідний вигляд. Місто, надто бездіяльне й
сонне, не використало її і здало за дешеву плату каретникам з передмістя, які влаштували там склад дерева. Площа й
досі захаращена величезними колодами по десять-п’ятнадцять метрів завдовжки, які нагадують повалені на землю
високі колони. Ці купи колод, схожі на щогли, лежали паралельно й тягнулись через весь склад; тут було улюблене
місце розваг хлопчаків. <...>
Цей глухий закуток був дивовижний ще й тим, що він став традиційним пристанищем для табору кочових циган. Як
тільки до Плассана прибувають циганські вози, на одному з яких вміщується все плем’я, вони отаборюються на площі
Сен-Мітр. Таким чином, площа ніколи не буває безлюдною; завжди тут бродять якісь люди з дивними рухами,
підозрілі чоловіки, потворно висохлі жінки, а поміж ними вовтузяться на землі гарненькі циганчата. Ці люди живуть,

5. 5
http://svitliteraturu.ucoz.ua/load/dopomoga_uchnju_iz_zar_lit/10_klas/e_zolja_kar_39_era_rugoniv_skorocheno/19-1-0-824
не соромлячись, під відкритим небом, на очах у всіх варять їжу, їдять не знати що, розкладають своє діряве манаття,
сплять, б’ються, обнімаються; від них тхне злиднями й брудом.
Мертве й безлюдне поле, де колись серед тиші літньої спеки над буйними квітами тільки шершні гули, тепер ожило:
тут чути гомін та сварки циган, голосні вигуки дітлахів з передмістя. До цих голосів домішується глухий бас тартака,
який притулився в одному з кутків площі.
Тартак цей, де з вищанням розпилюють колоди, зовсім примітивний: колоду кладуть на високі козла, і двоє пилярів —
один на самій колоді, а другий, якому тирса засипає очі, внизу — розпилюють її рівномірними одноманітними
рухами, тягнучи широку міцну пилу вверх і вниз. Цілими годинами ці люди згинаються й розгинаються, немов ті
картонні паяци, ритмічно й чітко, як машина. Розпиляну деревину складають уздовж муру, в кінці площі, штабелями
по два-три метри заввишки; штабелі, складені дбайливо, дошка до дошки, мають форму правильних кубів. Ці
своєрідні квадратні скирти, які стоять так не один сезон і обростають знизу травою, є однією з принад площі Сен-
Мітр. Вузькі й таємничі відлюдні стежки між ними ведуть до широкого проходу, який відділяє штабелі від муру. З
цього глухого місця, густо зарослого зеленню, видно тільки клаптики неба. У проході, де мури поросли мохом, де
нога ступає по землі, наче по товстому пухнастому килиму, панує ще буйна рослинність і тремтлива тиша старого
кладовища. Тут відчувається тепле й невловиме дихання смертної млості, що виходить із старих могил, нагрітих
палючим сонцем. Серед околиць Плассана немає зворушливішого місця, яке було б більше насичене теплом, самотою
й коханням. Тільки тут можна чудово кохати. Коли переносили кладовище, то, мабуть, саме у цей куток звалили
кістки, бо й тепер ще часто можна у траві наступити на череп.
Ніхто, проте, не згадує більше про померлих, що спочивали під цією травою. Вдень тільки діти бігають тут поміж
штабелями дощок, гуляючи в хованки. Зелений прохід так і лежить незайманий і нікому не відомий. Здалеку видно
лише склад, ущерть заповнений дошками і сірий від пилу. Вранці й пополудні, коли трохи спадає спека, вся місцевість
вирує життям, і над цією метушнею, над хлопчаками, які граються між колодами, над циганами, що розпалюють
багаття під своїми казанами, вимальовується на тлі неба виразний силует пиляра на колоді. Своїм ритмічним однома-
нітним рухом, схожим на коливання маятника, він немовби регулює нове кипуче життя, яке виникло на цьому полі, де
колись було місце вічного спочинку. Тільки старі люди, сидячи на колодах та гріючись у променях вечірнього сонця,
іноді ще заговорять між собою про ті кістки, що їх колись перевозили вулицями Плассана на легендарному возі.
А коли настає ніч, площа Сен-Мітр безлюдніє й нагадує величезну чорну яму. Тільки десь у глибині її миготять
гаснучі відблиски циганських вогнищ. Часом якісь тіні безмовно зникають у густій пітьмі. Особливо зловісним це
місце стає взимку.
Однієї неділі, на початку грудня 1851 року, годині о сьомій вечора, з тупика Сен-Мітр тихо вийшов юнак і,
крадучись уздовж муру, став пробиратись поміж колодами. Стояв сухий мороз. Повний місяць світив ясно, як він
світить звичайно тільки взимку. Цієї ночі все було безмовне, все заклякло від холоду, але площа чорніла вже не так
зловісно, як у непогожі ночі. Залита потоками місячного світла, вона сумно застигла в тиші й холоді.
Юнак зупинився на кілька секунд край площі, пильно дивлячись уперед. Він прикривав полою куртки приклад довгої
рушниці, дуло якої було опущене до землі й виблискувало в місячному світлі. Притискаючи рушницю до грудей, він
пильно оглядав квадратні тіні, що падали від штабелів у глибині складу. Ці тіні, чергуючись зі світлими смугами,
нагадували шахівницю з різко окресленими клітками. Серед площі, на сірій голій землі, вимальовувались довгі, вузькі
й дивовижні козла пилярів. Вони скидались на якусь химерну геометричну фігуру, нарисовану чорнилом на папері.
<...> Юнак швидким поглядом окинув цей безлюдний простір, на якому не було жодної живої душі. Він не помітив
ніякої небезпеки; нічого було боятись, що його хтось побачить або почує. Темні плями в глибині площі турбували
його більше. Проте після короткого огляду він зважився й швидко перейшов через поле.
Опинившись під прикриттям, юнак уповільнив кроки. Він був у зеленому проході, між дошками та муром. Тут він не
чув навіть звуку своїх кроків. Замерзла трава ледь потріскувала під його ногами, йому немовби одразу стало легше на
душі. Мабуть, хлопець любив це місце, де ніщо йому не загрожувало, де його чекало тільки добре та приємне. Він уже
не ховав свою рушницю. Прохід був схожий на темну, довгу траншею; де-не-де місячний промінь, прослизнувши
поміж двома штабелями, перерізував траву смужкою світла. І темрява, і місячне сяйво — все поринуло у глибокий,
солодкий і сумний сон. Ніщо не могло зрівнятися зі спокоєм, що панував на цій доріжці. Юнак пройшов по ній у
самий кінець. Там, де стіни Жа-Мейфрену утворюють кут, він зупинився, прислухаючись, чи не долине якийсь шум з
сусіднього маєтку. Не почувши нічого, він нахилився, розсунув дошки і сховав між ними свою рушницю.
Тут, у кутку, лежала стара могильна плита, забута ще з тих часів, коли переносили старе кладовище; покладена
ребром і трохи навкіс, вона стала ніби високою лавою. Дощі повикришували її грані, мох поволі роз’їдав камінь, але
при місячному світлі можна було ще розібрати уривки епітафії, висіченої на лицевій стінці плити, що вгрузла в землю:
«Тут спочиває Марія... яка померла...» Все інше стер час.
Заховавши рушницю, юнак знову прислухався і, не почувши нічого, наважився вилізти на плиту. <...>
Юнак сів на плиту з виглядом людини, що вирішила довго чекати. | Здавалось, він не відчував навіть холоду. З
півгодини сидів і не ворушився, задумливо втупивши в пітьму очі. Куток, який він обрав собі, був спочатку в тіні, але
незабаром місяць, піднімаючись угору, дійшов до нього; голова юнака опинилась у хвилях яскравого світла.
Юнак цeй був мужній на вигляд; тонкий рот і ніжна шкіра свідчили про його молодість, йому, мабуть, було років
сімнадцять. Він був вродливий якоюсь своєрідною, характерною красою.
Худорляве, довгасте обличчя його здавалося вирізьбленим рукою могутнього скульптора. Високе чоло, навислі дуги
брів, орлиний ніс, широке підборіддя, запалі щоки з випнутими вилицями надавали його обличчю вираз особливої
енергійності й сили. З роками це обличчя, мабуть, стане дуже кістлявим і худим, як у мандрівного рицаря. Але тепер,

6. 6
http://svitliteraturu.ucoz.ua/load/dopomoga_uchnju_iz_zar_lit/10_klas/e_zolja_kar_39_era_rugoniv_skorocheno/19-1-0-824
коли юнак мужнів, коли на його щоках і на підборідді пробивався пушок, суворість обличчя згладжувала якась
чарівна ніжність, дитяча невикінченість окремих рис. Теплі чорні очі з ніжним, ще юнацьким виразом теж надавали
м’якості його енергійному виглядові. Не всяка жінка покохала б цього юнака: йому далеко було до того, хто зветься
красенем. Але всі його риси так пашіли життям, так вабили до себе симпатією, красою піднесення й сили, що тутешні
дівчата, ці смугляві діти Півдня, певно, задивлялись на нього, коли він жаркими липневими вечорами проходив повз
їхні вікна.
Юнак усе сидів, замислившись, на могильній плиті, не відчуваючи, що проміння місяця освітило його груди й ноги.
Він був середнього зросту, трохи кремезний. Руки його були дуже розвинені, з міцними кистями робітника, вже
шорсткими, загрубілими від роботи; ноги, взуті у грубі шнуровані черевики, теж здавалися міцними і немовби
квадратними. Розвиненість м’язів, міцність кінцівок, деяка незграбність свідчили про те, що він виходець з народу,
але в осанці його голови, у блиску розумних очей відчувався глухий протест проти грубої праці, яка отупляла його і
вже починала пригинати до землі. Це, мабуть, була людина з вродженим розумом, яка страждала від незграбності,
властивої її породі, її класові, одна з ніжних і вишуканих натур, замкнутих у міцному тілі. Таким людям дуже тяжко
тому, що вони не можуть вирватись із грубої оболонки і в усьому своєму блиску піднятись над нею. Тому він,
незважаючи на свою силу, здавався боязким і невпевненим. Він відчував свою недосконалість, але не знав, як її
позбутись, і соромився від цього. Це був бравий хлопець; його неосвіченість перетворилася в ентузіазм, він мав мужнє
серце й хлоп’ячий розум і був здатний на беззавітну відданість, як жінка, і на подвиг, як герой. Цього вечора на ньому
були штани та куртка із зеленуватого вельвету. М’який фетровий капелюх, трохи зсунутий на потилицю, кидав смугу
тіні на його чоло.
Коли годинник на вежі пробив півгодини, він здригнувся; мрійливий настрій його зник. Побачивши, що він весь
освітлений промінням місяця, юнак стурбовано озирнувся і рвучко посунувся в тінь. Лише тепер хлопець відчув, що
ноги й руки заклякли, його охопило нетерпіння. Він знову виліз на плиту і виглянув у Жа-Мейфрен, але там, як і
раніше, було тихо і безлюдно. Потім, не знаючи, як згаяти час, він спустився з плити, взяв свою рушницю зі схованки
і почав бавитись курком. Це був довгий і важкий карабін, що, без сумніву, колись належав контрабандистові. Товстий
приклад і масивна казенна частина ствола свідчили, що це була кремінна рушниця, яку місцевий зброяр переробив на
пістонну. Такі карабіни висять ще й досі по фермерських хатах над камінами. Юнак ніжно гладив свою рушницю; він
разів із двадцять спускав курок, встромляв мізинець у дуло, уважно розглядав приклад. Помалу його охопив юнацький
запал, в якому було ще багато дитячого. Нарешті він притулив карабін до щоки й почав цілитись у простір, як
новобранець на муштрі.
Незабаром годинник проб’є восьму. Він все ще цілився, коли раптом з Жа-Мейфрену долинув засапаний тихий голос,
легкий, як подих вітерця:
— Ти тут, Сільвере?
Сільвер кинув рушницю й одним стрибком опинився на могильній плиті.
— Тут, тут, — відповів він теж приглушеним голосом. — Стривай, я зараз допоможу тобі.
Та не встиг він простягти руки, як молода дівчина з’явилася над муром. Надзвичайно спритно, мов кішка, вилізла вона
на стовбур шовковиці. З упевненості й легкості її рухів видно було, що не раз вона користувалася цією дорогою. Ще
мить — і вона вже була на мурі. Тоді Сільвер підхопив її на руки й поставив на камінь.
Вона запручалася.
—Пусти, — казала вона, заливаючись дитячим сміхом. — Та не треба... Я сама можу злізти.
Потім, вже сидячи на камені, дівчина спитала:
Чи давно ти чекаєш на мене? Бігла щодуху і зовсім захекалась.
Сільвер не відповів, йому, здавалося, було не до сміху; він сумно дивився на дівчину. Сівши поруч з нею, він сказав:
— Я хотів бачити тебе, М’єтто. Я чекав би цілісіньку ніч. Завтра, на світанку, я вирушаю.
М’єтта помітила рушницю, що лежала на траві. Вона одразу стала серйозною й прошепотіла:
— А!.. Так це вже вирішено... Ось і твоя рушниця...
Настала мовчанка.
— Так, — невпевнено відповів Сільвер, — це моя рушниця. Я вирішив сьогодні винести її з дому, бо завтра вранці
тітка Діда могла б побачити, що я беру її, розхвилювалася б... Я сховаю її тут, а завтра рано заберу.
Бачачи, що М’єтта не може відірвати очей від рушниці, яку він так по-дурному покинув на траві, юнак підвівся й
заховав її в купу дощок.
Сьогодні вранці, — сказав він, знов сідаючи, — ми дізналися, що повстанці Ла-Палюда та Сен-Мартен-де-Во вийшли
вже і провели минулу ніч в Альбуазі. Ми вирішили приєднатися до них. Сьогодні пополудні частина робітників
Плассана вже покинула місто, а інші завтра вирушать за своїми братами.
Слово «брати» Сільвер вимовив з юнацьким пафосом.
Потім, запалившись, він додав дзвінким голосом:
—Боротьба неминуча, але справедливість на нашому боці, і ми переможемо.
М’єтта слухала Сільвера, пильно дивлячись перед собою, але нічого не бачачи. Коли він закінчив, вона сказала
просто:
— Це правда.
Трохи помовчавши, дівчина додала:
— Ти попереджав мене... а я все ще сподівалася... І ось вже вирішено...
Вони не знаходили слів.

7. 7
http://svitliteraturu.ucoz.ua/load/dopomoga_uchnju_iz_zar_lit/10_klas/e_zolja_kar_39_era_rugoniv_skorocheno/19-1-0-824
У глухому закутку складу дерева, в зеленій алеї знову запанувала сумна тиша, тільки рухливий місяць пересував по
траві тінь від штабеля дощок. Юнак і дівчина, які сиділи на надгробній плиті, при блідому світлі місяця були нерухомі
й мовчазні. Сільвер обняв М’єтту, і вона притулилась до його плеча. Вони не цілувалися, не дозволяли собі нічого,
крім обіймів, у яких виявлялась їхня зворушлива, невинна братерська любов.
На М’єтті був довгий коричневий плащ з капюшоном; він спадав їй аж до ніг і вкривав всю її фігуру. Видно було
тільки голову та руки. Жінки із народу — селянки та робітниці — ще й досі у Провансі носять такі довгі плащі; їх там
називають шубами; мода ця перейшла до них з давніх-давен. Коли М’єтта прийшла до Сільвера, вона відкинула
капюшон. Дівчина росла на свіжому повітрі, в її жилах текла гаряча кров, тому вона ніколи не покривала своєї голови.
Голова її рельєфно виділялася на тлі білого від місячного сяйва муру. Це була ще дівчинка, але дівчинка, у якій вже
прокидалася жінка. Вона була тепер у тому чарівному, невизначеному віці, коли у вчорашній дитині пробуджується
доросла дівчина. В цю пору в кожній дівчинці появляється ніжність нерозпуклого бутона, незавершеність її форм
сповнюється невимовною принадою. У дівчинці в невинній дитячій худорлявості тільки ледве намічаються округлі й
звабливі лінії. У дівчинці поволі прокидається жінка з її першою цнотливою соромливістю; тіло її наполовину зберігає
ще вигляд підлітка, але вже кожна його риса має в собі ознаку статі. Для деяких дівчат це неблагодатна пора: вони
раптом витягуються, марніють, стають жовтими, хирлявими, як скороспілі рослини. А для М’єтти, як і для всіх
повнокровних дівчат, котрі живуть на чистому повітрі, це пора чарівної грації, хвилюючої і неповторної. М’єтті
минуло тринадцять років. Хоч вона була вже фізично добре розвинена, але більше їй не можна було дати — такою
ясною й наївною посмішкою освітлювалось її обличчя. А втім, вона вже, мабуть, досягла зрілості; в ній швидко
розцвітала жінка завдяки кліматові й суворому життю. Вона була майже така сама на зріст, як і Сільвер, міцно
збудована і сповнена жити мої сини і її друг, вона не була вродливою у звичайному розумінні цього слова. Правда,
ніхто не сказав би, що вона негарна, але багато хто з красивих юнаків вважав би її принаймні дивною. У неї було
розкішне, чорне, як смола, волосся; жорстке і пряме над чолом, воно бурхливо спадало на зад, кучерявилося на тімені
та на потилиці, як хвилі на морі, примхливі й неспокійні. Волосся було таке густе, що М’єтта не знала, що з ним
робити. Вона туго скручувала його у кілька джгутів, завтовшки в дитячий кулак, щоб воно займало якнайменше місця
на голові, і пришпилювала на потилиці. І хоч їй не було коли морочитись зі своєю зачіскою, все ж цей великий вузол,
зроблений без дзеркала і поспіхом, завжди був дуже гарний. Дивлячись на живий шолом, на цей живий шолом, на цю
гору кучерявого волосся, що вкривало і скроні, і шию, мов звірина шкура, можна було зрозуміти, чому вона ходить з
непокритою головою і не звертає уваги ні на дощі, ні на морози. Під темною лінією волосся її дуже низьке чоло мало
форму й золотистий відтінок півмісяця. Великі витрішкуваті очі, короткий, з широкими ніздрями і трохи кирпатий ніс,
дуже червоні й повні губи — всі ці риси, якщо розглядати їх кожну зокрема, здавалося, повинні б спотворювати
обличчя, але при його чарівній овальності, при рухливості й життєвості вони створювали враження своєрідної і захо-
плюючої краси. Коли М’єтта сміялась, відкинувши голову назад і трохи схиливши її до правого плеча, вона схожа
була на античну вакханку своїми грудьми, трепетливими від дзвінкої радості, кругленькими, як у дитини, щічками,
широкими білими зубами й кучерявим волоссям, що вилося навколо її голови, як вінок з виноградної лози. А щоб
знову побачити в ній невинну тринадцятирічну дівчинку, треба було звернути увагу на щирість її трохи грубуватого,
але пестливого жіночого сміху, і особливо на дитячу ніжність підборіддя та чистоту і ясність чола. Засмагле обличчя
М’єтти інколи набирало янтарного відтінку. Тонкий чорний пушок накладав уже легеньку тінь над її верхньою губою.
Груба робота починала вже псувати її маленькі, короткі руки; якби вони не працювали, то перетворилися б у чарівні
пухленькі ручки буржуазної дами.
М’єтта і Сільвер довго сиділи мовчки. Вони вгадували тривожні думки, що затьмарювали радість їхньої зустрічі. Що
більше зростав їхній страх перед невідомістю завтрашнього дня, то тісніше пригортались вони одне до одного. Кожне
з них розуміло, шо діялося в серці його друга; обоє відчували непотрібність, навіть жорстокість всякої скарги,
висловленої вголос.
Але М’єтта не могла вже більше стримуватись. Задихаючись, вона кількома словами висловила думку, що так
непокоїла їх обох:
— Ти повернешся, правда? — прошепотіла вона, кидаючись Сільверові на шию.
Сільвер не відповідав, у нього перехопило в горлі, він боявся розплакатись і, не знаходячи іншого заспокоєння,
поцілував її в щоку, як брат. Вони відсунулись одне від одного й знову замовкли.
Раптом М’єтта здригнулася. Вона більше вже не спиралась на його плече й відчула, що її тіло застигає від холоду. Ще
вчора вона не тремтіла б так у глибині цієї безлюдної алеї, на цій могильній плиті, де під захистом померлих вони
кілька місяців були такі щасливі від свого кохання.
— Мені дуже холодно, — сказала вона, накриваючи капюшоном голову.
— Хочеш, трохи походимо? — запитав юнак.— Ще немає дев’ятої го дини, і ми можемо погуляти.
М’єтта подумала, що тепер, мабуть, вже не скоро випаде їй знову ра дість побачень з Сільвером, радість тих вечірніх
розмов, задля яких вона жила цілісінькі дні.
— Добре, походимо, — погодилась вона, — можемо пройтись аж до млина... Якщо хочеш, я залишуся з тобою на всю
ніч.
Вони підвелися з плити й увійшли в тінь, що падала від купи дощок. Там М’єтта розгорнула свій плащ з яскраво-
червоною підбійкою, прошитою ромбиками, і накинула полу цього теплого й широкого одягу на плечі Сільверові;
вона прикрила його і міцно пригорнула до себе. Обнявшись за стан, вони ніби злилися в одне ціле.

8. 8
http://svitliteraturu.ucoz.ua/load/dopomoga_uchnju_iz_zar_lit/10_klas/e_zolja_kar_39_era_rugoniv_skorocheno/19-1-0-824
Немовби становлячи одну істоту, сховану під складками плаща, так що зникли навіть обриси людського тіла, вони
поволі, дрібними кроками пішли до дороги безбоязно, не обминаючи глухі місця складу дерева, залиті блідим
місячним світлом. <...>
Коли М’єтта і Сільвер почали спускатися алеєю, дівчина в своїх думках знову повернулась до Жа-Мейфрену, який
вони щойно минули.
— Мені було дуже важко сьогодні вирватись... — сказала вона. — Дядько не відпускав мене. Він замкнувся в підвалі
і, здається, закопував там свої гроші; вранці він дуже перелякався, дізнавшись про те, що готується.
Сільвер ще ніжніше обняв її.
— Нічого, — відповів він, — не бійся. Настане час, коли й ми вільно зустрічатимемося вдень... Не журися.
— О, — похитала головою дівчина, — ти маєш надію, ти... Бувають такі дні, коли мені дуже сумно. Не від тяжкої
роботи я впадаю в розпач. Ні, навпаки, я часто почуваю себе щасливою, коли дядько жорстоко поводиться зі мною й
примушує над силу працювати. Він мав рацію, зробивши мене наймичкою, бо інакше, мабуть, я стала б на погану
стежку. Знаєш, Сільвере, іноді мені здається, що наді мною тяжить якесь прокляття... Тоді мені не хочеться жити... Я
думаю про... ти знаєш, про кого я думаю...
Ридання заглушили останні слова дівчини. Сільвер майже різко перебив її:
— Замовкни, ти мені обіцяла менше думати про це. Твоєї вини тут немає.
Потім він додав трохи лагідніше:
— Адже ми любимо одне одного, правда ж? Коли ми одружимось, ти вже більше не журитимешся.
— Я знаю, — прошепотіла М’єтта, — що ти добрий і хочеш мені допомогти. Але що ж вдієш? Мені страшно, іноді я
обурююсь. Мені здається, що мене скривдили, і тоді виникає бажання бути злою. Я відкриваю своє серце тобі, тобі
одному. Щоразу, коли мені кидають в обличчя ім’я мого батька, я відчуваю, що в мені все палає. Коли я проходжу
вулицею й хлопці кричать мені: «Гей, Шантегрейль!», — я втрачаю самовладання і не знаю навіть, що б я їм зробила.
Вона похмурніла і, помовчавши, додала:
— Ти чоловік, ти стрілятимеш з рушниці... ти щасливий. <...>
— Невже я щасливіший від тебе? — запитав він, — Якби моя бабуся не взяла мене до себе та не виховала, що сталося
б зі мною? Тільки один дядько Антуан, — такий же робітник, як і я, — навчив мене любити Республіку. А всі інші мої
родичі немов бояться забруднитись, коли я проходжу біля них.
Він розпалився від власних слів і зупинився серед дороги, стримуючи і М’єтту.
— Бог мені свідок, — продовжував він, — що я нікому не заздрю й ні до кого не почуваю ненависті. А коли ми
переможемо, я скажу цим добродіям все, що думаю про них. Дядько Антуан добре їх знає. Ти побачиш усе сама, коли
ми повернемось. Ми всі будемо вільні й щасливі.
М’єтта легесенько торкнулась його, і вони рушили далі.
— Як ти любиш свою Республіку! — сказала вона, пробуючи пожартувати. — Чи любиш ти так мене?
Вона сміялася, але якась гіркота почувалася в її сміхові. Мабуть, їй здавалось, що Сільвер легко розлучається з нею,
йдучи в похід. Юнак відповів їй цілком серйозно:
— Ти — моя жінка. Я віддав тобі все моє серце. Я люблю Республіку тому, що кохаю тебе. Коли ми одружимось, нам
треба буде багато щастя, і ось, щоб здобути хоч частинку його, я й піду завтра вранці... Адже ти сама не порадиш мені
залишитися вдома?
— О ні! — жваво вигукнула дівчина. — Чоловік повинен бути дужим. Як це прекрасно — бути хоробрим!.. Пробач
мені мою заздрість. Я дуже хотіла б бути такою ж сильною, як ти, Сільвере. Адже тоді ти ще більше кохав би мене. Чи
не так?
Вона хвилинку помовчала, потім додала з чарівною жвавістю й наївністю:
— О! Як я тебе розцілую, коли ти повернешся!
Цей вигук закоханого й відважного серця глибоко зворушив Сільвера. Він обняв М’єтту й кілька раз поцілував її в
щоки. Вона, сміючись, відхилилась від нього. Очі її були повні сліз. <...>
■ Сільвер та М’єтта побачили колону повстанців; то були здебільшого робітники, селяни та дрібні буржуа. Погано
озброєні, проте сповнені віри у Республіку, вони ладні були захистити її ціною власного життя. Сільвер із захватом
перелічував місцевості, з яких походили ті чи ті загони повстанців. Йому здавалося, що з усіх кінців країни стікаються
на велике поле битви такі ж самі колони повстанців і що вони неодмінно здобудуть перемогу над ворогами
Республіки. М’єтта схвильовано вслухалася у марсельєзу, яку співали бунтівники. ■
Якесь дивне захоплення випромінювалось від натовпу, сповненого мужністю й вірою. Люди, яких вона бачила в
промінні місяця, ці юнаки, дорослі, старі, котрі потрясали дивовижною зброєю, убрані в найрізноманітніший одяг,
починаючи від блузи чорнороба й аж до сюртука буржуа, ця нескінченна низка облич, яким ніч і вся обстановка
надавали надзвичайної виразності, які надовго запам’ятовувалися своєю рішучістю й фанатичним ентузіазмом, — усе
це, зрештою, перетворилось в очах молодої дівчини в нестримний, бурхливий потік. Були хвилини, коли їй здавалося,
що люди не йдуть, а їх несе марсельєза, ця грізна і могутня пісня. М’єтта не могла розібрати слів цієї пісні, вона чула
тільки безупинний гомін, що підіймався від нот глухих і низьких до високих, тремтячих і тонких, мов вістря, які
впиналися в її тіло. Збуджені вигуки, заклик до боротьби і смерті, вибухи гніву, жагуче прагнення волі, дивовижне
поєднання жадоби руйнування і найблагородніших почуттів — усе це невпинно вражало в Самісіньке серце й
завдавало їй якогось солодкого болю, наче мучениці, котра випростується й усміхається під ударами бича. А натовп,
як бурхлива хвиля, все йшов і йшов. Сільверові та М’єтті здавалося, що цей похід ніколи не скінчиться, хоч тривав він
усього лише кілька хвилин.

9. 9
http://svitliteraturu.ucoz.ua/load/dopomoga_uchnju_iz_zar_lit/10_klas/e_zolja_kar_39_era_rugoniv_skorocheno/19-1-0-824
М’єтта була ще справжньою дитиною. Вона зблідла; коли наближалися повстанці, вона оплакувала втрачену радість;
але вона була сміливою, при страсною натурою, що легко запалюється ентузіазмом, і захоплення, що опановувало її
поступово, зараз потрясло її всю. Вона немовби перетвори лася в хлопця: з радістю взяла б оце рушницю й пішла б за
повстанцями. Вона, не відриваючись, дивилася на людей з рушницями й косами, які проходили перед нею. Між
яскраво-червоними губами виблискували довгі й гострі білі зуби, наче ікла молодого вовка, готового кинутись на
людину. І коли вона слухала, як Сільвер схвильованим голосом перелічує загони повстанців, їй здавалось, що загони
ці йдуть все швидше, прискорюючи ходу при кожному слові юнака. Незабаром усе це в її уяві перетворилось у якийсь
бурхливий вихор, в куряву, яку здіймає буря. Усе закрутилось перед нею. Вона заплющила очі. Великі гарячі сльози
потекли по її щоках. <„.>
■ Серед повстанців Сільвер помітив загін плассанців, якому довірили нести прапор і йти попереду колони. Разом із
М’єттою він приєднався до земляків. Дехто з них виступив проти дівчини, дорікнувши їй батьком-каторжником. ■
М’єтта страшенно зблідла.
— Брешете, — прошепотіла вона, — хоч мій батько і вбив, але він ніколи не був злодієм.
Бачачи, як Сільвер, збліднувши, стиснув від гніву кулаки і затремтів дужче, ніж вона, М’єтта сказала йому:
— Облиш, це стосується тільки мене...
Потім, звернувшись до натовпу, вона збуджено повторила:
— Ви брешете, брешете! Він ніколи не вкрав жодного су! Ви це добре знаєте. Чому ви ображаєте його позаочі, коли
він не може себе захистити?
Вона випросталась, прекрасна у своєму гніві, її палка, бунтівлива натура, здавалось, досить спокійно сприймала
звинувачення батька у вбивстві, але те, що йому закидали злодійство, доводило її до розпачу. Це всі знали і тому з
тупою жорстокістю часто кидали їй в обличчя саме таке звинувачення.
А втім, чоловік, який щойно обізвав її батька злодієм, лише повторив те, що говорилося вже протягом кількох років.
Гнів дівчини викликав сміх серед повстанців. Сільвер все дужче стискав кулаки, і могло б дійти до поганого, але
раптом один мисливець з Сейльї, який сидів край дороги на купі каміння, чекаючи, поки колона знову рушить,
заступився за дівчину.
— Дівча має рацію, — мовив він. — Шантегрейль був з наших. Я добре знав його. Справу цю ніхто не міг до ладу
з’ясувати. Щодо мене, то я вірив у правдивість його свідчень на суді. Жандарм, якого він убив під час полювання,
мабуть, сам цілився в нього із свого карабіна. Чого ж ви хочете: йому треба було захищатися! Але Шантегрейль —
чесна людина і злодієм ніколи не був.
Як завжди буває в таких випадках, досить було слів цього браконьєра, щоб у М’єтти знайшлися й інші оборонці.
Виявилось, що багато хто з робітників теж знав Шантегрейля.
— Так, так, це правда, — підтвердили вони, — він не був злодієм. У Плассані є багато негідників, яких треба було б
послати на каторгу замість нього... Шантегрейль наш брат... Заспокойся, дівчинко.
Ніколи ще М’єтта не чула доброго слова про свого батька. В її присутності його завжди називали зазвичай бродягою й
мерзотником. І ось тільки тепер вона зустріла добрих людей, які знайшли для нього тепле слово, виправдали його і
назвали чесною людиною. М’єтта залилася сльозами. Вона знову відчула піднесення, від якого в неї так само стиснуло
в горлі, як і від звуків марсельєзи. їй страшенно хотілося чимсь віддячити цим людям, які так тепло ставляться до
знедолених. Спершу їй спало на думку потиснути їм усім руки, як це роблять чоловіки. Але серце підказало їй щось
краще. Біля неї стояв повстанець, в руках якого був прапор. Вона доторкнулася до древка прапора і, немовби
висловлюючи всім свою подяку, сказала з благанням у голосі:
— Дайте мені прапор. Я понесу його.
Робітники збагнули це величне й наївне поривання.
— Так, так! — вигукнули вони. — Хай Шантегрейль несе прапор.
Тільки один лісоруб зауважив, що вона швидко втомиться й не зможе йти далеко.
— О, я дужа, — відповіла М’єтта, з гордістю засукуючи рукава й показуючи свої повні, міцні, як у дорослої жінки,
руки.
І коли їй подали прапор, вона сказала:
— Заждіть трохи.
Швидко скинувши свій плащ, дівчина знов одягла його навиворіт, червоною підбійкою наверх.
Освітлена білуватим промінням місяця, загорнута в широкий пурпурний плащ, що спадав їй до самих ніг, у капюшоні,
який, мов фрігійський ковпак, покривав її голову, вона взяла прапор, притиснула до своїх грудей його древко і отак
стояла, випроставшись, під цим криваво-червоним прапором, що майорів над нею. Її натхненне дитяче обличчя, в
ореолі кучерявого волосся, з великими вологими очима, з напіввідкритими, усміхненими устами, в гордому й
енергійному пориві підвелося до неба. В цю мить вона здавалась втіленням богині Свободи.
Повстанці привітали її гучними оплесками. Цих жителів Півдня з їхньою гарячою уявою охопив ентузіазм, коли перед
ними раптом з’явилася ця висока, вся в червоному дівчина, яка так пристрасно притискала їхній прапор до своїх
грудей. В загоні почулися вигуки:
— Браво, Шантегрейль! Хай живе Шантегрейль! Хай залишається з нами! Вона принесе нам щастя!
Її ще довго вітали б, якби не пролунав наказ іти далі. Коли загін рушав, М’єтта стиснула руку Сільверові, який став
поруч з нею, й прошепотіла йому на вухо:
— Чуєш? Я залишаюся з тобою. Ти радий?