Кобо Абе – один із найталановитіших письменників Японії двадцятого століття. Його творчість відзначається філософським поглядом на сучасні проблеми, умінням вирізняти найголовніше, найсуттєвіше, проникати в саму сутність речей. Пропонуємо вашій увазі бібліографічний нарис, присвячений японському письменнику, де надано перелік його творів та статей про нього.

1. Відділ культури Дарницької районної в місті Києві
державної адміністрації
Централізована бібліотечна система
Бібліотека ім. Г. Квітки-Основ’яненка
Кобо Абе – геній японської літератури
Біобібліографічний нарис
до 100-річчя від дня народження
Київ, 2024

2. 2
УДК 016:821.521
А14
Кобо Абе – геній японської літератури :
біобібліографічний нарис до 100-річчя від дня
народження / укладач Т. П. Коблікова. – Київ : Бібліотека
ім. Г. Квітки-Основ’яненка, 2024. – 13 с.
Кобо Абе ( 7.03.1924 - 22.01.1993) – один із
найталановитіших письменників Японії двадцятого
століття. Його творчість відзначається
філософським поглядом на сучасні проблеми,
умінням вирізняти найголовніше, найсуттєвіше,
проникати в саму сутність речей.
Кобо Абе – письменник шифрування,
алегорії. Все, про що він говорить, потребує
глибокого осмислення. Головна тема в його
творчості – пошук людиною власної долі в
сучасному світі.
Пропонуємо вашій увазі бібліографічний
нарис, присвячений японському письменнику, де
надано перелік його творів та статей про нього.
Укладач: Коблікова Т. П.

3. 3
Я хотів показати, у що може перетворитися світ,
Якщо у ньому буде правити ненависть…
Саме головне зараз для людства - мир,
Спокійне творче життя…
Кобо Абе
Кобо Абе ( справжнє ім'я — Кіміфус ) –
японський письменник, драматург і сценарист,
один з лідерів японського повоєнного авангарду в
мистецтві. Основна тема творчості — пошук
людиною власної ідентичності в сучасному світі. За
романами «Жінка у пісках», «Чуже обличчя» і
«Спалена карта» в 1960-х роках режисером Хіросі
Тесігахара були зняті кінофільми.
Кобо Абе народився в Токіо 7 березня 1924
року. Його справжнє ім'я Кіміфуса («Кобо» — це
від вимовленого по-китайськи «Кіміфуса»).
Дитинство і юність Абе провів в Маньчжурії,
де його батько працював на медичному факультеті

4. 4
Мукденського університету. У 1943 р., у розпал
війни, за наполяганням батька він їде в Токіо й
вступає на медичний факультет Токійського
імператорського університету, але через рік
повертається в Мукден.
У 1946 р. Абе знову їде до Токіо, щоб
продовжити освіту, але не вистачає грошей, та і
лікарем він ставати не дуже хотів. Проте в 1948 р.
Абе закінчує навчання і отримує диплом. Кар’єрою
лікаря знехтував, оскільки як він якось висловився,
«не створений для цієї професії». Не
пропрацювавши лікарем й дня, він обирає
літературний шлях. До того часу відносяться його
ранні твори, в яких втілені враження його дитячих
років від перебування в країні іншої культури, —
«Шляховий знак в кінці вулиці» (1948).
Одружився Абе, будучи студентом, його
дружина — художник і дизайнер по професії —
ілюструвала обкладинки до багатьох його творів.

5. 5
У 1951 р. вийшла повість Абе «Стіна. Злочин
Карума», що принесла письменнику літературну
популярність і удостоєна вищої в Японії
літературної премії — премії Акутагави. Надалі
Абе Кобо розширив повість, додавши ще дві
частини: «Борсук з Вавилонської вежі» та
«Червоний кокон». Невлаштованість, самотність
особистості — ось лейтмотив «Стіни». Ця повість
визначила письменницьку долю Абе.
Цей неординарний твір він написав під
враженням від казки «Аліса в країні чудес» Льюїса
Керролла, також на створення повісті вплинули
спогади Абе про життя в маньчжурському степу.
Як кожна молода людина його покоління, він
пережив захоплення політикою... Але незабаром
він взагалі віддалився від політики, цілком
віддався літературі і створив твори, які принесли
йому світову популярність. Опублікування роману-
утопії «Четвертого льодовикового періоду» (1958),

6. 6
що з'єднав в собі риси наукової фантастики,
детективного жанру і західноєвропейського
інтелектуального роману, остаточно зміцнило
становище Абе в японській літературі. І остаточно
переконала літературні кола у тому, що Кобо Абе
притаманний великий талант. Уже перші твори
підтвердили оригінальність його художньої
манери: переплетення вигаданих і реальних
пластів розповіді ( цього Абе, за його власним
зізнанням, вчився у М. Гоголя), динамічний сюжет,
витриманий у дусі детективу, тонкі філософські
роздуми та символіка, сатиричність стилю та
лапідарність мови.
Всесвітню славу принесли письменнику, що
з'явилися один за одним, романи «Жінка в пісках»
(1962), «Чуже обличчя» (1964) і «Спалена карта»
(1967). Після їх появи про Абе заговорили як про
одного з тих, хто вершить долі не тільки японської,
але й світової літератури. Ці романи Кобо Абе

7. 7
займають центральне місце в його творчості. І за
часом створення, і за змістом до них примикають
романи «Людина-коробка» (1973) «Таємне
побачення» (1977), «Вишневий ковчег» (1984).
Особливий художній погляд Абе давав
привід критиці у різні роки називати його то
фантастом, то авангардистом, то японським
Сартром, то японським Достоєвським.
Одним з найважливіших моментів, які
визначили його літературні, та й життєві, позиції,
було прекрасне знання світової літератури.
Роман « Жінка у пісках» («Суна на онна»,
1962), що здобув премію газети «Іомура»,
ознаменував початок романної творчості Абе.
Авторська увага фокусується на процесі зміни
психології, свідомості Нікі Дзюмпей – скромного
вчителя, особистості досить ординарної.
Герой твору випадково опиняється у селищі,
оточеному піщаною пустелею. Він залишається

8. 8
переночувати в одній хатині, влаштованій внизу
ями, з якої неможливо вибратися самостійно. Так
Нікі стає полоненим сільської громади, які
потребували чоловіків.
Своє перебування у випадковому ув’язненні
він розділяє з жінкою, мовчазною і покірною.
Врешті-решт герой роману змушений змиритися зі
своєю долею і разом із жінкою вести виснажливу
боротьбу за існування серед пісків, які постійно
насувалися. Але коли Нікі все ж отримує
можливість вибратися з ув’язнення, він приймає,
на перший погляд, дивне рішення – відмовляється
від неї.
Щось змінилося у його свідомості і ставлення
до життя. Боротьба за виживання виявилася
стимулом набагато сильнішим, ніж прагнення до
свободи і зовнішнього благополуччя.
Абе Кобо був не просто літератором, він
уславився, як людина різноманітних здібностей та

9. 9
обдарувань, чудово розумівся в класичній музиці,
був мовознавцем, фотографом, драматургом, і
сценаристом. Його п'єси «Чоловік, що
перетворився на палицю» (1957), «Привиди серед
нас» (1958) та інші переведені на багато мов світу.
Одинадцять років — з 1969-го по 1980 р. — Абе
Кобо володів і керував своєю власною студією. За
ці роки він як режисер поставив безліч вистав,
таких, наприклад, як «Рибка-фальшивка»,
«Чемодан», «Друзі» та ін. Крім того, що трупа
акторів під керівництвом Абе з тріумфом
виступала в Японії, вона здійснювала турне по
США і Європі, причому також з неймовірним
успіхом. Багато романів Абе екранізовано.

10. 10
Цікаві факти:
Письменник вів замкнутий спосіб життя, друзів
не мав, не підпускав до себе сторонніх людей, не
любив журналістів. Проживав самотньо у
відокремленому котеджі в районі гірського
курорту Хаконе. Він сам зізнавався: «Не люблю
людей. Я один. І перевага моя в тому, що на
відміну від багатьох я добре це розумію».
22 січня 1993 р. Кобо Абе помер в одній із
токійських лікарень, не встигнувши закінчити
роботу над черговим романом… У Японії і за
кордоном він відомий не лише як прозаїк, а й як
автор гротескно-фантастичних п’єс.
Він був першим японським письменником,
який творив свої оповідання та романи,
набираючи їх в апаратному текстовому процесорі.
Абе захоплювався музикою. Він придбав
синтезатор задовго до того, як той набув масового

11. 11
поширення в Японії. І не рахуючи тих, хто
використовував синтезатор у професійних цілях,
Абе був єдиним в країні власником цього
інструменту.
Письменник відомий своїм інтересом до
фотографії, який виходив далеко за рамки
простого захоплення і межував з манією. Серед
улюблених об’єктів фотозйомки були сміттєві
звалища.
Абе належить патент на простий та зручний
ланцюг проти ковзання машини, який можна
одягати на шини автомобіля без використання
домкрата. Цей винахід було продемонстровано
ним на міжнародній виставці винахідників.

12. 12
Твори Кобо Абе
1. Абе, Кобо. Жінка в пісках ; Чуже обличчя :
романи / Кобо Абе ; пер. з яп. І. Дзюби ;
Інститут літератури ім. Т.Г. Шевченка
Національної академії наук України. Харків :
Фоліо, 2008. 349 с. : портр. (Місце знаходження:
бібліотека № 160)
2. Абе, Кобо. Жінка в пісках : романи / Кобо
Абе ; *пер. з яп. І. Дзюба ; передм.
М. Т. Федоренка ; худож. Ю. І. Чаришников+.
Київ : Дніпро, 1988. – 603 с. : іл., портр. (Місце
знаходження: бібліотека № 160)
3. Денисова, Т. Н. Зарубіжна література ХХ
століття : хрестоматія-посібник : *підручник
для 11 класу+ / Тамара Денисова, Галина
Сиваченко ; *Національна академія наук
України ; Український комітет славістів ;
Інститут літератури ім. Т.Г. Шевченка+. –
Київ : Генеза, 2000. – 768 с. (Місце
знаходження: бібліотека ім. Квітки-Основ’яненка)

13. 13
4. Ніколенко, О. Філософія життя у китайській
та японській літературах : Лі Бо, Ду Фу,
Мацуо Басьо, Ісікава Такубоку, Ясунарі
Кавабата, Кобо Абе : посібник для вчителя /
О. Ніколенко. –Харків : Ранок, 2003. – 192 с.
(Місце знаходження: бібліотека ім. Квітки-
Основ’яненка, бібліотека ім. В. Стуса, бібліотека
А. Чехова, бібліотека № 133, № 143, бібліотека
№ 160, бібліотека ім. С. Руданського, бібліотека
ім. Миколи Руденка)
Про Кобо Абе
5. Бойко, І. М. Матеріали до біографій
письменників / І.М. Бойко // Зарубіжна
література в школі. – 2008. – № 5. – С. 6-17.
6. Зарубіжні письменники : енциклопедичний
довідник : у 2 т. Т. 1 : А-К / за ред.
Н. Михальської, Б. Шабуровського. –
Тернопіль : Навчальна книга-Богдан, 2005. –
824 с.
7. Квітка Сходу // Шкільна бібліотека. – 2019. –
№ 2. – С. 25-28.