1. Наукова робота на тему:
Право пацієнта на
конфіденційність інформації про
його здоров’я, та гарантії
дотримання лікарської таємниці у
міжнародних законодавчих
документах
Мігоряну Руслан Дмитрович

2. Загальна Декларація прав людини, Міжнародний пакт
про громадянські і політичні права, Міжнародний
кодекс медичної етики, Європейська конвенція з захисту
прав людини та основних свобод, Лісабонська
декларація ВМА про права пацієнта – це далеко
неповний перелік міжнародно-правових документів, які
заклали підвалини правого захисту сфери приватного
життя людини (і в тому числі – пацієнта).

3. Міжнародно-правові стандарти
Загальні документи
1. Загальна декларація прав людини (1948);
2. Міжнародний пакт про економічні, соціальні та культурні
права (1966);
3. Конвенція про права дитини (1989);
4. Європейська соціальна хартія (1996);
5. Конвенція про захист прав людини і основоположних
свобод (1950);
6. Конвенція МОТ «Про мінімальні норми соціального
забезпечення здоров’я» (1952);
7. Конвенція МОТ «Про медичну допомогу і допомогу у
зв’язку із захворюваннями» (1969)
8. Європейський кодекс соціального забезпечення (1990)

4. Міжнародно-правові стандарти
Спец і альн і документ и
1. Конвенція про права людини і біомедицину (1997);
2. Женевська декларація (Міжнародна клятва лікарів) Всесвітньої медичної
асоціації (1949);
3. Міжнародний кодекс медичної етики Всесвітньої медичної асоціації (1948);
4. Декларація про незалежність і професійну свободу лікаря Всесвітньої
медичної асоціації (1986);
5. Європейська хартія прав пацієнтів (2002);
6. Декларація прав пацієнтів в Європі (1994);
7. Лісабонська декларація прав пацієнтів (1981);
8. Хельсінська Декларація (1964);
9. Положення про медичне обстеження, „телемедицину” та медичну етику
(1992);
10. Декларація про трансплантацію людських органів (1987);
11. Декларація про евтаназію (1987);
12. Декларація про медичний аборт (1970);
13. Положення про доступність медичної допомоги (1988);
14. Положення про стратегії догляду за пацієнтами з тяжкою хронічною хворобою
при безнадійних захворюваннях (1990);

5. • Сучасна доба існування інформаційного
суспільства з одного боку відкриває все більш
широкі можливості щодо спілкування людей,
високошвидкісного обміну інформацією, а з
іншого – вкотре в історії людства –
демонструє вразливість людської особистості
та необхідність її ефективного правового
захисту.

6. • Важливе значення має проблема захисту прав
дитини, особливо, якщо ця дитина – пацієнт.
Додатковим аргументом на користь актуальності
дослідження права дитини-пацієнта на
збереження лікарської таємниці є набрання
чинності для України Конвенції Ради Європи
про захист осіб у зв’язку з автоматизованою
обробкою персональних даних (Конвенція від
28.01.1981 р. № ETS № 108) та Закону
України «Про захист персональних
даних» від 01.06.2010 р. № 2297-VI [1; 2].

7. • Аналіз законодавства України свідчить, що визнання
права людини на приватність здобуло свого
закріплення на рівні Основного Закону. Відповідно
до ст. 32 Конституції України, ніхто не може
зазнавати втручання в його особисте і сімейне життя,
крім випадків, передбачених Конституцією України.
Не допускається збирання, зберігання, використання
та поширення конфіденційної інформації про особу
без її згоди, крім випадків, визначених законом, і
лише в інтересах національної безпеки,
економічного добробуту та прав людини.

8. • Пацієнт має право на таємницю про стан
свого здоров’я, факт звернення за медичною
допомогою, діагноз, а також про відомості,
одержані при його медичному обстеженні
(ст.39-1 «Основ» та ч. 1 ст.286 ЦКУ). Вказану
медичну інформацію традиційно
розглядають як змістовні складові
«лікарської таємниці».

9. • Законодавство України не містить вичерпного переліку
відомостей, які утворюють зміст категорії «лікарська
таємниця». Аналіз норм ст. 286 ЦК України та ст.ст. 39-1, 40
Основ дає можливість визначити об’єкт лікарської таємниці,
який становить така інформація:
• а) відомості про стан здоров’я пацієнта;
• б) відомості про хворобу;
• в) відомості про діагноз;
• г) відомості, одержані при медичному обстеженні;
• д) відомості про факт звернення за медичною допомогою;
• е) відомості про огляд та його результати,
• є) відомості про методи лікування;
• ж) відомості про інтимну і сімейну сторони життя [6].

10. • Під лікарською таємницею пропонується розуміти правовий
режим існування інформації, отриманої медичним
працівником стосовно пацієнта у діагностиці, лікуванні чи
реабілітації, обов’язок зберігати яку покладається також на
інших осіб, котрім зазначена інформація стала відомою під час
виконання ними своїх професійних обов’язків [7, с.21].Важливо
зауважити, що суб’єктами збереження лікарської таємниці є не
тільки безпосередньо лікуючий лікар, а всі медичні працівники
та інші особи, яким у зв’язку з виконанням професійних або
службових обов’язків стало відомо про хворобу, медичне
обстеження, огляд та їх результати, інтимну і сімейну сторони
життя громадянина. Вказані особи не мають права
розголошувати ці відомості, крім передбачених законодавчими
актами випадків (ч.1ст.40 «Основ»).

11. • Таким чином ухвалення та набуття чинності
Закону України «Про захист персональних
даних» вiд 01.06.2010 р. № 2297-VI відкриває
нову сторінку правової регламентації
зберігання та поширення персональних
даних, у тому числі – даних про пацієнта, що
становлять лікарську таємницю.

12. •Дякую за увагу!