Практична робота з української мови і літератури Станіслава Молчанова, multistas

1. Практична робота
з української мови
і літератури
Учня 6-А класу
Миколаївської ЗОШ №39
Імені Ю.І.Макарова
Молчанова Станіслава

2. По горизонталі
2. Хто за професією Степан Руданський?
6. Що в перекладі з грецької мови означає ім’я Степан?
8. Вони відображають український народний гумор, вміння дотепно висловлюватися,
висміювати певні людські вади та недоліки. Заснував їх С. Руданський.
11. Хто за фахом був батько Руданського?
12. Місто, де жив і працював С. Руданський?
По вертикалі
1. Прізвище художника-мариніста, з яким познайомився Руданський.
3. Жанр твору «Повій, вітре, на Вкраїну».
4. Стародавня міра довжини.
5. Те саме, що штука (з твору Руданського).
7. За допомогою чого дядько хотів навчитися читати (з твору С. Руданського)?
9. З якого твору рядки: «А що ж то ходило? Таке сиве та мале, а хвостик, як шило»?
10. Хто виручив багатого пана з біди і сам відгадав королеві загадки?
Кросворд «Степан Руданський»

3. Означальний займенник, антонім вказівних займенників
цей, той. 2.
Особовий займенник в орудному відмінку однини. 3.
Присвійний в орудному
відмінку однини або давальному множини. 4.
Означальний в орудному
відмінку однини або давальному множини. 5. Вказівний у
називному однини
чоловічого роду. 6. Присвійний в орудному відмінку
однини або давальному
множини. 7. Заперечний у називному відмінку однини
жіночого роду. 8.
Заперечний у називному відмінку однини чоловічого
роду. 9. Означальний в
орудному відмінку множини. 10. Означальний у
називному або знахідному
відмінку множини. 11. Особовий в орудному відмінку. 12.
Присвійний
чоловічого або середнього роду в давальному відмінку.
13. Вказівний
чоловічого або середнього роду в родовому відмінку. 14.
Зворотний в
орудному відмінку.
Ланцюжок «Займенник»
Впишіть у порожні клітинки займенники вказаних розрядів у зазначених
формах.
Відповіді: 1.Інший. 2. Мною. 3. Вашим. 4. Самим. 5. Такий. 6. Нашим.
7.Ніяка. 8.Нічий. 9. Всіма. 10. Усякі. 11. Тобою. 12. Моєму. 13. Того.
14. Собою.

4. Кросворд «Відмінки числівника»
Кожне слово тут числівник у зазначеній формі та деякі терміни, пов'язані з цією
частиною мови
По вертикалі:
1. Називний або знахідний відмінок числівника три. 2. Називний або знахідний
числівника сто. 3. Називний або знахідний жіночого роду числівника два. 4. Назва
числівника, який означає порядок предметів при лічбі. 6. Назва числівника, який
означає кількість предметів або число. 10. Назва числівників, які означають не цілі
числа, дроби.
По горизонталі:
5. Родовий однини числівника п'ята. 7. Називний однини числівника сотий. 8.
Називний однини числівника вісім. 9. Родовий однини числівника десята. 11.
Орудний однини числівника восьмий. 12. Називний або знахідний множини
числівника перший. 13. Родовий числівника триста. 14. Давальний числівника
сімсот. 15. Давальний числівника чотири. 16. Родовий числівника шістсот.
Відповіді:
По вертикалі: 1.Три. 2 Сто. 2. Дві. 4. Порядковий. 5. Кількісний. 10. Дробові. По
горизонталі: 5. П'ятої. 7. Сотий. 8. Вісім. 9. Десятої. 11. Восьмим. 12.Перший. 13.
Трьохсот. 14. Семистам. 15. Чотирьом. 16.Шестисот.

5. 1. В українській мові існує три форми майбутнього часу! Проста, складна і складена. Майбутній час першої особи
однини недоконаного виду в українській має іншу форму без префікса: знатиму, говоритиму, робитиму і т.д.
2. У 448 р. н.е. візантійський історик Пріск Панікійський, перебуваючи у таборі гунського володаря Аттіли, (на території
сучасної України), того самого Аттіли, який розгромив Римську імперію, записав слова “мед” і “страва”.
3. У 1918—1920 роках українська мова була офіційною мовою Кубанської Народної Республіки.
4. Українська дуже тісно пов’язана зі старослов’янською — спільною мовою предків всіх сучасних слов’ян, так само як
санскрит, є мовою, найближчою до спільної мови перших індоєвропейців (арійців). До речі, в українській мові є багато
слів, які майже ідентичні словам у санскриті: “повітря”, “кохати”, “кінь”, “дерево”, “вогонь”.
5. Вчений В.Кобилюх довів, що українська мова сформувалася в Х-IV тисячоліттях до нашої ери. Тому походження
найважливіших українських слів слід шукати саме в санскриті, а не в російській, німецькій, турецькій, грецькій та інших
мовах, які виникли значно пізніше.
6. Українська мова — одна з найкрасивіших мов у світі. Українська мова визнана другою за мелодійністю мовою світу
після італійської.
7. Особливістю української мови є те, що вона багата на зменшувальні форми. Зменшувально-пестливу форму має, як
не дивно, навіть слово “вороги” – “вороженьки”.
8. Найбільш уживаною літерою в українській абетці є літера “п”; на цю літеру також починається найбільша кількість
слів. Літера “ф” – найменш уживана. Слова, які починаються з цієї літери, в переважній більшості випадків, прийшли в
українську мову з інших мов.
9. Найдовшим словом в українській мові є слово “дихлордифенілтрихлорметилметан” (назва хімікату, що
використовується для боротьби зі шкідниками). Це слово містить у собі аж 30-ть літер!
10. Іменник у нашій мові має 7 відмінків (один з них – кличний). Це вирізняє українську мову серед східнослов’янських.
Сьомий, кличний, існує також в граматиках латині, грецької та (опціонально) в санскритській граматиці (як опціональний
восьмий відмінок).
11. В українській мові дві букви «г». В українському алфавіті існує два варіанти букви «г». Знак, відповідний російській
букві Гг, означає «південноруське хе». Знак у вигляді літери Ґґ означає «звичайне російське ге» (зустрічається виключно
в запозичених словах). Букву Ґґ почали масово використовувати тільки в дев’яності роки.
12. Назви всіх дитинчат тварин в українській мові відносяться до середнього роду.
13. Починаючи з вісімнадцятого і до дев’ятнадцятого століття в українській мові використовувалося до п’ятдесяти різних
систем письма (але не письменностей). Тому за кількістю орфографії (але не письменностей), українська мова
перевершує найскладнішу – монгольську.
14. В кінці шістнадцятого — на початку дев’ятнадцятого століть в Україні використовувалася особлива система письма
(«козацький скоропис», укр.), де начертання деяких букв відрізнялися від прийнятих у крилиці.
15. За межами Європи українська мова має напівофіційний статус в США (округ Кук штату Іллінойс). Відомо, що округ
Кук в штаті Іллінойс – це 16-й з набільших у світі урядів місцевого самоврядування. В цьому окрузі проживає близько 5,5
мільйонів населеня, до складу округу входить місто Чикаго разом з передмістями. Українська мова була обрана як одна
з найбільш вживаних мов у даному районі.
16. В українській мові й донині збереглися назви місяців з давньослов’янського календаря — сiчень (час вирубки лісу),
лютий (люті морози), березень (тут існує кілька тлумачень: починає цвісти береза; брали березовий сік ; палили березу
на вугілля), квітень (початок цвітіння берези), травень (зеленіє трава), червень (червоніють вишні), липень (початок
цвітіння липи), серпень (від слова «серп» , що вказує на час жнив), вересень (цвітіння вересу), жовтень (жовтіє листя),
листопад (опадає листя з дерев), грудень (від слова «груда» — мерзла колія на дорозі).
17. Відповідно до видання «Короткий словник синонімів української мови», в якому розроблено 4279 синонімічних рядів,
найбільшу кількість синонімів має слово «бити» — 45 синонімів.
18. Сучасна українська мова налічує, згідно словнику Національної Академії Наук України, близько 256 тисяч слів і
включена до списку мов, які успішно розвиваються в даний час.
19. Офіційно вважається, що після видання «Енеїди» Івана Котляревського, українська мова була прирівняна до
літературної мови. Івана Котляревського по праву вважають основоположником нової української мови.
20. Дослідники довели, що чимало вживаних сьогодні українських слів та мовних коренів були поширені ще у часи
трипільської культури, про що свідчать топографічні назви, народні пісні сонцепоклонницьких часів та значний слід у
древньо-індійській мові — ведичному санскриті, джерела якого дійшли до нас з давнини у 5 тисяч років
20 цікавих фактів про українську мову, які слід знати

7. Скоромовки
Скоромовка — жанр як фольклорного, так і літературного походження: дотепна
гра спеціально скомпонованих важковимовних слів, і звуків, що створюють
труднощі для швидкої й виразної вимови слів. Зазвичай має форму ритмізованої
прози, іноді римованої. Зміст скоромовки найчастіше жартівливий.
Бабин біб розцвів у дощ,
Буде бабі біб у борщ.
***
Босий хлопець сіно косить,
Роса росить ноги босі.
***
Був бик тупогуб,
Тупогубенький бичок.
У бика була тупа губа.
***
Був господар, був господар,
Да й розгосподарився.
***
Був собі цебер, та переполуцебрився на полуцебренята.
***
Бук бундючивсь перед дубом,
Тряс над дубом бурим чубом.
Дуб пригнув до чуба бука —
Буде букові наука.
***
Варка варила вареника,
Василь взяв вареника.
Варка Василя варехою.
Василь Варку вареником.
***
В домі Дими дим.
Ой ходім туди, ходім
Рятувати Димин дім.
***
Вовк-вовцюг вівцю волік.
Вова вовку вила в бік.
Як завив же вовк-вовцюг,
Миттю випустив вівцю.
***
Ворона проворонила вороненя.
***
В нас надворі погода розмокропогодилася.
***
Ішли жінки із базару, забалакались про покришки і про покришенята.
***
Хто про Прокопа, хто про Прокопиху, хто про Прокопових дітей.
***

8. Українські байки
Байка — один із різновидів ліро-епічного жанру, невеликий алегоричний, здебільшого
віршовий твір повчального змісту.
Байка має здавна сформовану структуру, традиційне коло образів, мотивів, сюжетів.
Езопівською мовою інколи називають підтекст художнього твору. Байка — це
оповідання, дійовими особами якого, поряд з людьми, виступають тварини, рослини,
неживі предмети, котрі уособлюють певні ідеї та людські характери. Розповідь, як
правило, супроводжується на початку або в кінці твору прямо сформульованим
афористичним моралістичним висновком, що надає оповіданню алегоричного
звучання. Комізм і сатира — невід’ємні особливості байки.
Літо і зима
Казала зима літові:
- Ти не хазяйка, а розтаскуха.
- Як, - каже літо, - я не хазяйка: що у мене усе є - як хліб, як і що друге?
- А так, не хазяйка, - каже зима, - що у тебе той на дворі ночує, той на степу, а я усіх як
ніч - так у хату і зберу.
Миша і жаба
Жили раз миша і жаба. Вони були собі щирими приятелями. Раз каже жаба:
— Нині буде весілля на тамтому боці ставу. Підемо туди.
Миша налякалася та тихцем сказала, що вона не вміє плавати.
— Е, це дурниця! — відповіла їй жаба.— Я зав’яжу тобі мотузок довкола шиї та
перетягну тебе через воду. Лише не бійся!
Миша повірила жабі та дала все з собою зробити. Так-то зачали вони мандрівку. Та
коли знаходилися посеред ставу, налетів туди великий птах. Схопив мишу і проковтнув
її. Потім побачив жабу, що звисала на шнурку. Схопив і жабу та з’їв і її. Жаба мала ще
настільки часу, щоб з плачем сказати голосно:
— Ах, коби-то я була не зав’язала моїй приятельці мотузка на шию.
Отже, нехай ніхто не дозволить зав’язувати собі шнурок на шию. Хоч би це хотів
зробити навіть найліпший приятель і навіть у найкращім намірі!.
Хвалькувата муха
Раз тягнули чотири волики тяженький плуг вечором з поля додому. Тягнуть вони,
тягнуть; аж надлітає уперта муха, сідає собі поважно на ріг одного вола і їде з ним
помаленьку. Надлітає тим часом друга муха і питає тую, що сидить на розі вола:
— А ти звідки їдеш, сестро?
— 3 поля,— відповідає вона,— цілий день орала-м з волами, аби люди мали хліба
досить!
Що вартий чоловік, котрий чужою працею хвалиться?
Як ворона дістала зі збанка води
Дві ворони ходили шукати води, бо їм дуже хотілося пити, але не знайшли ніде.
Нарешті знайшли десь на кошарі в збанку, та не могли дістати, бо води було мало. Одна
ворона полетіла далі. Друга ворона почала до збанка метати камінчики, щоби вода
наверха вийшла, і напилась.
Недарма люди кажуть: де не візьмеш силою, бери розумом.

9. Прислів’я та приказки про мову
Хто мови своєї цурається, хай сам себе стидається.
Птицю пізнати по пір’ю, а людину по мові.
Рідна мова - не полова: її за вітром не розвієш.
Більше діла — менше слів.
Будь господарем своєму слову.
Мовивши слово, треба бути йому паном.
Слово — не горобець, вилетить — не спіймаєш.
Від красних слів язик не відсохне.
Від солодких слів кислиці не посолодшають.
Від меча рана загоїться, а від лихого слова — ніколи.
Від теплого слова і лід розмерзається.
Вода все сполоще, тільки злого слова ніколи.
Впік мене тим словом, не треба й вогню.
Гостре словечко коле сердечко.
Де мало слів, там більше правди.
Діла говорять голосніше, як слова.
Де слова з ділом розходяться, там непорядки водяться.
Добрим словом мур проб’єш, а лихим і в двері не ввійдеш.
За грубе слово не сердься, а на ласкаве не здавайся.
З пісні слова не викидають і свого не вставляють.
І від солодких слів буває гірко.
Кого не б’є слово, тому й палиця не поможе.
Коня керують уздами, а чоловіка — словами.
Лагідні слова роблять приятелів, а гострі слова — ворогів.
Краще переконувати словами, як кулаками.
М’які слова і камінь крушать.
На ласкаве слово не кидайся, а за грубе не гнівайся.
Не гріє мене кожух, лиш слово гріє й тішить.
Не кидай слова на вітер.
Не так то він діє, як тим словом сіє.
Шабля ранить тіло, а слово — душу.
Слово — не полова, язик — не помело.
Слово вилетить горобцем, а вернеться волом.
Слово — вітер, письмо — грунт.
Слово до ради, а руки — до звади.
Слово до слова — зложиться мова.
Слово може врятувати людину, слово може і вбити.
Слово старше, ніж гроші.
Удар забувається, а слово пам’ятається.
Хто багато обіцяє, той рідко слова дотримує.
Чиєсь одне слово губить діло.
Щире слово, добре діло душу й серце обігріло.
Як овечка: не мовить ні словечка.
Балакун, мов дірява бочка, нічого в собі не задержить.
Та у нього на осиці кислиці, а на вербі груші ростуть.
Що кому треба, той про те й теребить.
Чоловік має два вуха, щоб багато слухав, а один язик, щоб менше говорив.
Не те гріх, що в рот, а те, що з рота.

10. Великодні гаївки
Гаївки – обрядові весняні пісні у супроводі дівочих хороводів. Вони є
невід’ємною частиною християнської культури, хоча виникли ще в далекі
язичницькі часи.
Ти, мій милий, милий татарчику
Ставши в коло, дівчата співають. Всередині кола ходить одна із них і
руками відтворює те, про що йдеться у веснянці.
Ти, мій милий, милий Татарчику,
Поплинь, поплинь по Дунайчику.
Та й розчеши русу косоньку,
Та вмий собі біле личенько.
Та зашнуруй черевиченьки,
Шукай собі товаришечки.
Наприкінці веснянки дівчина підходить до котроїсь із своїх подруг,
виводить її в коло, а сама стає на її місце. Веснянка починається знову.
Вербовая дощечка, дощечка
Вербовая дощечка, дощечка,
Ходить по ній Настечка, Настечка,
· Де ж ти, Настю, бувала, бувала,
Як діброва палала, палала?
· Відром воду носила, носила,
Та й діброву гасила, гасила.
Ой займу я овечки, овечки,
Наздогоню дівочки, дівочки.
Ви, дівочки, сестрички, сестрички,
Займіть мої овечки, овечки.
Бо мій милий високий, високий,
Як припічок високий, високий.
Як припічок западе, западе,
То мій милий пропаде, пропаде.

11. 1- самостійна письмова робота учня на задану тему (твір). 2- частина або
група займенників чи прикметників, які мають спільні ознаки (розряд). 3-
частина мови (дієслово). 4- місце у слові, де можна допустити помилку
(орфограма). 5- безглуздий набір слів чи букв, нісенітниця (абракадабра). 6-
виконавець ролей у п’єсі чи фільмі (актор). 7- зашифрований вираз у
вигляді малюнків, знаків, нот (ребус). 8- частина речення (слово). 9-
другорядний член речення, питання – який? (означення). 10- частина п’єси,
коли певний час не міняються актори (ява). 11- той, хто написав твір,
картину, музику (автор). 12- рівномірне чергування звуків у рядку вірша чи
пісні (ритм). 13- здатність говорити (мова). 14- слово, протилежне за
значенням (антонім). 15- вірування стародавніх народів про богів, героїв,
світ (міф). 16- група, розряд, частина дієслова (форма). 17- перерва у
виставі (антракт). 18- розділовий знак (тире). 19- художнє означення
(епітет). 20- те, про що розповідається у творі (тема). 21- сукупність букв,
розміщених у певному порядку (алфавіт). 22- написаний чи надрукований
авторський твір (текст). 23- вірш, який складається з трьох частин,
об’єднаних спільною темою (триптих). 24- лінія, якою підкреслюється
означення (хвиляста). 25- частина тексту (абзац). 26- дослівний фрагмент із
іншого твору (цитата). 27- застаріле слово (архаїзм). 28- довге
висловлювання однієї особи (монолог). 29- доброзичливе висміювання вад
характеру людини (гумор). 30- висловлювання однієї із осіб у діалозі
(репліка). 31- власноручний рукописний текст твору чи підпис (автограф).
32- стійке сполучення слів, часто дуже переосмислене (фразеологізм). 33-
слово, яке вставним ніколи не буває (майже). 34- завершальна частина
композиції твору, у якій розповідається про долю героїв (епілог). 35-
величальна пісня на честь держави чи героя (гімн). 36- нове слово
(неологізм).
Чайноворд «Любіть українську»

12. Загадки — це короткі твори, в основі яких лежить дотепне метафоричне
запитання, що передбачає відповідь на нього. Щоб знайти відповідь — відгадку,
потрібно вміти зіставляти життєві явища на основі їх спорідненості чи подібності
за певними ознаками, рисами, характеристиками. Звідси і назва «загадка» від
«гадка» — думка, «гадати» — думати, мислити.
Стоїть верба серед села,
розпустила гілля
у кожне подвір'я. (дорога)
***
По соломі ходить,
а не шелестить. (тінь)
***
У лісі на горісі
червона плахта висить.(калина)
***
Стоїть півень на току
У червонім ковпаку. (мак)
***
Під землею птиця
кубло звила і яєць нанесла. (картопля)
***
Сидить баба на грядках,
Вся закутана в хустках. (капуста)
***
А що то за коні в гаю на припоні:
довгасті, голчасті, зеленої масті,
нікого не возять, лише солі просять. (огірки)
***
Сімсот соколят
на одній подушці сплять. (соняшник)
***
Їхала пані в срібнім жупані,
а на тім жупані латка на латці. (риба)
***
Золотий пішов,
А срібний прийшов. (сонце і місяць)
***
Стоїть на дорозі, усім заважає:
хто йде, той штовхне,
а з дороги ніхто не прийме.( двері)
***
Наскакалось, назвивалось,
Під припічком сховалось. (віник)
***
Вдень з ногами, а вночі без ніг. (чоботи)
***
Кругле, як м'яч, хвіст має,
а за нього не підіймеш. (клубок)
***
Українські загадки