2. Росли в одному дворі на красивій доглянутій клумбі квіти:
айстри, майори, ромашки, мальви. Кожний день вони весело
сміялися, пишалися та красувалися своєю вродою та красою.
А на сусідній клумбі, яка була без господаря, в заростях
бур’янів росли жоржини. Ціле літо квіти, з доглянутої клумби,
перемовлялися між собою та хизувалися, вихваляючись хто
яскравіший та розкішніший. От тільки жоржинам не було чим
хвалитися, квіти ще не розпустилися – заховані в пуп’янки, та
ще й поміж буряну. Росли вони тихесенько,
журливо,похиляючи голови, лиш інколи, похитуючи
листочками. Якось одна жоржина насмілилась і звернулась
до красивих квітів: «Любі сусіди, давайте будемо дружити
нам так сумно самим на цій клумбі, так хочеться мати
хороших друзів». У відповідь мальви лише зверхньо
подивились та засміялись, а майори пихато відповіли: «Не
хочемо ми з вами дружити, ви такі непомітні та не красиві».
Ображена жоржина похилила голову від сорому та й
замовкла. Пройшов час і закінчилися літні дні, красиві
майори та айстри потихеньку відцвітали, листочки жовтіли, а
квіти засихали.
3. Одного сонячного ранку пробігала
повз клумбу маленька дівчинка,
раптом зупинила погляд на заростях
бур’янів і поміж них побачила яскраве
сяйво – це були квіти жоржин.
Підійшла вона до клумби, нахилилась і
вирвала увесь бур’ян: -«Нехай інші
милуються цією красою», - подумала
вона. Побачивши різнобарвну красу
жоржин, сусідні квіти дуже
здивувалися. І тут майори радісно
сказали:
•Давайте будемо дружити, ви такі
красиві та різнокольорові?
•Ні, не хочемо ми з вами тепер
дружити, відповіли жоржини. У
заростях буряну ви не помітили нашу
доброту та красу, отже друзями нам не
стати. Так і дожили своє життя квіти з
доглянутої клумби у самотності. А
яскраві жоржини - тішили погляд усіх
до пізньої осені.
4. Справжня краса - внутрішня, вона
йде від усього серця, в якому живе
любов. Якщо цього немає, навіть
самі ідеальні риси обличчя не
зможуть приховати душевної
порожнечі, яка, врешті-решт,
відштовхує людей.
