Оборона – один із видів загальновійськового
бою. Вона виникла одночасно з наступом.
На початку війни оборона буде найважливішим
і найбільш поширеним видом бою.
Оборона має на меті:
• відбити наступ переважаючих
сил противника;
• завдати йому максимальних
втрат;
• економити сили і час;
• утримати важливі райони
(об’єкти) місцевості й тим самим
створити умови для успішного
переходу в наступ.
По - перше - поразкою головного угруповання противника
вогнем усіх засобів (бойовими вертольотами, артилерією,
мінометами, танками, БМП, стрілецькою зброєю) як під час
висування, розгортання, атаки переднього краю, так І при
вклиненні його вглиб оборони.
По-друге - мета оборони досягається широким маневром
вогнем, силами й засобами.
По-третє - мета оборони досягається стійким утриманням
важливих в районі місцевостей, котрі включають вигідні в
тактичному відношенні ділянки з природніми
перешкодами, які перехоплюють можливі напрями наступу
противника.
По-четверте - мета оборони досягається вмілим
знищенням противника, який вклинився в її глибину.
Оборона може підготовлюватися завчасно
або організовуватися в ході бою, в умовах
відсутності зіткнення з противником або
безпосереднього зіткнення з ним.
Оборона повинна бути
стійкою і активною, здатною
протистояти ударам всіх видів
зброї, атаці переважаючих груп
танків і піхоти противника,
діям його повітряних десантів,
аеромобільних та диверсійно-
розвідувальних груп.
• витримкою, стійкістю та завзяттям підрозділів,
що обороняються при відбитті атак противника,
їх високим моральним духом;
• майстерно організованою обороною і системою
вогню;
• безперервною розвідкою противника;
• ретельним маскуванням опорного пункту
(вогневої позиції);
• умілим використанням вигідних умов місцевості,
її інженерного обладнання і застосуванням
несподіваних для противника способів ведення
бойових дій;
• виконанням заходів щодо захисту від зброї
масового ураження і високоточної зброї противника;
•всебічним забезпеченням і підготовкою особового
складу до довготривалого ведення бойових дій, в тому
числі і в умовах повного оточення.
Оборона може бути позиційною і маневровою.
Це залежить від бойового завдання, наявності сил,
засобів і характеру місцевості.
Позиційна оборона - основний вид оборони.
Застосовується на більшості напрямів і, перш за все, там,
де втрати території неприпустимі.
Основна її мета - міцне і тривале утримання районів
(рубежів).
Маневрова оборона
Застосовується для нанесення противнику втрат, виграшу
часу і збереження своїх сил.
Основна її мета - в проведенні
послідовних оборонних боїв на
заздалегідь намічених і
ешелонованих в глибину
рубежах в поєднанні з
короткими контратаками,
широкого застосування
вогневих засад, обладнання
загороджень і руйнування
важливих об'єктів.
Механізоване відділення обороняє позицію до 100 м по
фронту, маючи на ній основні, запасні (тимчасові) позиції
для вогневих засобів, які дозволяють спільно із сусідніми
відділеннями знищувати противника вогнем перед
фронтом і на флангах опорного пункту взводу.
Бойова машина піхоти, яка має могутнє озброєння та
броньовий захист, є основою оборони позиції відділення, її
вогнева позиція, а також вогнева позиція бронетранспортера
може обладнуватися в центрі позиції відділення, на фланзі
або позаду позиції на віддаленні до 50 м.
В умовах відсутності зіткнення з противником командир
механізованого (гранатометного, протитанкового)
відділення, з'ясувавши одержане завдання, зобов'язаний:
• вивести відділення на вказану позицію;
• організувати спостереження;
• вказати основну і запасну вогневі позиції для бойової
машини піхоти (бронетранспортера), вогневі позиції
кулеметникам, гранатометнику і місця стрільцям
(основні і запасні позиції для гранатометників,
протитанкових керованих ракетних комплексів);
• віддати бойовий наказ;
• організувати інженерне обладнання і маскування
позицій;
• визначити відстань до орієнтирів, підготувати дані
для ведення вогню вдень та вночі і скласти картку
вогню.
В умовах безпосереднього зіткнення з противником,
під час переходу до оборони, командир відділення зобов'язаний:
• організовувати швидке захоплення і заняття позиції
на вказаному рубежі;
• ставити завдання особовому складу;
• організовувати спостереження, систему вогню,
управління, взаємодію та інженерне обладнання
позиції.
• обрати вогневу позицію бойової машини піхоти
(бронетранспортера) в такому місці, щоб
забезпечувалось потайне її розташування, прикриття
вогнем особового складу відділення;
• вивчити детально місцевість, уточнити завдання
особовому складу та порядок взаємодії, а при
необхідності й інші питання.
• розчищається місцевість для поліпшення
спостереження та ведення вогню;
• відриваються одиночні (парні) окопи та окоп для
бойової машини піхоти (бронетранспортера),
потім одиночні (парні) окопи з'єднуються між
собою в окоп на відділення, який доводиться до
повного профілю, а при нестійкому ґрунті,
посилюється одежею крутостей та з'єднується
суцільною траншеєю з окопами сусідніх відділень
для особового складу обладнується перекрита
щілина;
• відриваються окоп на запасній (тимчасовій)
вогневій позиції для бойової машини піхоти
(бронетранспортера) та хід сполучення до неї;
Після організації інженерних робіт командир відділення складає
карту вогню відділення, на яку наносить:
• орієнтири, їх номери, найменування та
відстань до них;
• положення противника, позицію відділення,
смугу вогню та додатковий сектор обстрілу;
• основні і запасні вогневі позиції;
• основні та додаткові сектори обстрілу
з кожної позиції;
• позиції сусідів та межі їхніх смуг вогню
на флангах відділення;
• ділянки зосередженого, вогню взводу та місця
в них, по яких вести вогонь відділенням;
• загородження, розташовані поблизу позиції
відділення та ті, що прикриваються його вогнем.
сьогодні я дізнався ...
було цікаво ...
було важко ...
я зрозумів, що ...
тепер я можу ...
я відчув, що ...
я навчився ...
у мене вийшло …
мене здивувало ...
урок дав мені для життя …

презентація

  • 2.
    Оборона – одиніз видів загальновійськового бою. Вона виникла одночасно з наступом. На початку війни оборона буде найважливішим і найбільш поширеним видом бою.
  • 3.
    Оборона має наметі: • відбити наступ переважаючих сил противника; • завдати йому максимальних втрат; • економити сили і час; • утримати важливі райони (об’єкти) місцевості й тим самим створити умови для успішного переходу в наступ.
  • 4.
    По - перше- поразкою головного угруповання противника вогнем усіх засобів (бойовими вертольотами, артилерією, мінометами, танками, БМП, стрілецькою зброєю) як під час висування, розгортання, атаки переднього краю, так І при вклиненні його вглиб оборони.
  • 5.
    По-друге - метаоборони досягається широким маневром вогнем, силами й засобами. По-третє - мета оборони досягається стійким утриманням важливих в районі місцевостей, котрі включають вигідні в тактичному відношенні ділянки з природніми перешкодами, які перехоплюють можливі напрями наступу противника.
  • 6.
    По-четверте - метаоборони досягається вмілим знищенням противника, який вклинився в її глибину.
  • 7.
    Оборона може підготовлюватисязавчасно або організовуватися в ході бою, в умовах відсутності зіткнення з противником або безпосереднього зіткнення з ним. Оборона повинна бути стійкою і активною, здатною протистояти ударам всіх видів зброї, атаці переважаючих груп танків і піхоти противника, діям його повітряних десантів, аеромобільних та диверсійно- розвідувальних груп.
  • 8.
    • витримкою, стійкістюта завзяттям підрозділів, що обороняються при відбитті атак противника, їх високим моральним духом; • майстерно організованою обороною і системою вогню; • безперервною розвідкою противника; • ретельним маскуванням опорного пункту (вогневої позиції); • умілим використанням вигідних умов місцевості, її інженерного обладнання і застосуванням несподіваних для противника способів ведення бойових дій; • виконанням заходів щодо захисту від зброї масового ураження і високоточної зброї противника; •всебічним забезпеченням і підготовкою особового складу до довготривалого ведення бойових дій, в тому числі і в умовах повного оточення.
  • 9.
    Оборона може бутипозиційною і маневровою. Це залежить від бойового завдання, наявності сил, засобів і характеру місцевості.
  • 10.
    Позиційна оборона -основний вид оборони. Застосовується на більшості напрямів і, перш за все, там, де втрати території неприпустимі. Основна її мета - міцне і тривале утримання районів (рубежів).
  • 11.
    Маневрова оборона Застосовується длянанесення противнику втрат, виграшу часу і збереження своїх сил. Основна її мета - в проведенні послідовних оборонних боїв на заздалегідь намічених і ешелонованих в глибину рубежах в поєднанні з короткими контратаками, широкого застосування вогневих засад, обладнання загороджень і руйнування важливих об'єктів.
  • 12.
    Механізоване відділення обороняєпозицію до 100 м по фронту, маючи на ній основні, запасні (тимчасові) позиції для вогневих засобів, які дозволяють спільно із сусідніми відділеннями знищувати противника вогнем перед фронтом і на флангах опорного пункту взводу.
  • 13.
    Бойова машина піхоти,яка має могутнє озброєння та броньовий захист, є основою оборони позиції відділення, її вогнева позиція, а також вогнева позиція бронетранспортера може обладнуватися в центрі позиції відділення, на фланзі або позаду позиції на віддаленні до 50 м.
  • 14.
    В умовах відсутностізіткнення з противником командир механізованого (гранатометного, протитанкового) відділення, з'ясувавши одержане завдання, зобов'язаний: • вивести відділення на вказану позицію; • організувати спостереження; • вказати основну і запасну вогневі позиції для бойової машини піхоти (бронетранспортера), вогневі позиції кулеметникам, гранатометнику і місця стрільцям (основні і запасні позиції для гранатометників, протитанкових керованих ракетних комплексів); • віддати бойовий наказ; • організувати інженерне обладнання і маскування позицій; • визначити відстань до орієнтирів, підготувати дані для ведення вогню вдень та вночі і скласти картку вогню.
  • 15.
    В умовах безпосередньогозіткнення з противником, під час переходу до оборони, командир відділення зобов'язаний: • організовувати швидке захоплення і заняття позиції на вказаному рубежі; • ставити завдання особовому складу; • організовувати спостереження, систему вогню, управління, взаємодію та інженерне обладнання позиції. • обрати вогневу позицію бойової машини піхоти (бронетранспортера) в такому місці, щоб забезпечувалось потайне її розташування, прикриття вогнем особового складу відділення; • вивчити детально місцевість, уточнити завдання особовому складу та порядок взаємодії, а при необхідності й інші питання.
  • 16.
    • розчищається місцевістьдля поліпшення спостереження та ведення вогню; • відриваються одиночні (парні) окопи та окоп для бойової машини піхоти (бронетранспортера), потім одиночні (парні) окопи з'єднуються між собою в окоп на відділення, який доводиться до повного профілю, а при нестійкому ґрунті, посилюється одежею крутостей та з'єднується суцільною траншеєю з окопами сусідніх відділень для особового складу обладнується перекрита щілина; • відриваються окоп на запасній (тимчасовій) вогневій позиції для бойової машини піхоти (бронетранспортера) та хід сполучення до неї;
  • 17.
    Після організації інженернихробіт командир відділення складає карту вогню відділення, на яку наносить: • орієнтири, їх номери, найменування та відстань до них; • положення противника, позицію відділення, смугу вогню та додатковий сектор обстрілу; • основні і запасні вогневі позиції; • основні та додаткові сектори обстрілу з кожної позиції; • позиції сусідів та межі їхніх смуг вогню на флангах відділення; • ділянки зосередженого, вогню взводу та місця в них, по яких вести вогонь відділенням; • загородження, розташовані поблизу позиції відділення та ті, що прикриваються його вогнем.
  • 27.
    сьогодні я дізнався... було цікаво ... було важко ... я зрозумів, що ... тепер я можу ... я відчув, що ... я навчився ... у мене вийшло … мене здивувало ... урок дав мені для життя …