.

1. Торговицька ЗШ I – III ступенів імені Є.Ф. Маланюка.
Відкритий виховний
захід
«Славетний кошовий отаман
Іван Сірко»
Підготувала класний керівник
8 класу
Екало Н.М.
2014 – 2015 н. р.

2. Мета : Ознайомити дітей зі славетним кошовим отаманом Іваном
Сірком,його життєвим шляхом,легендами та піснями про нього;виховувати
національну гордість за те,що ми – українці ;розвиватипочуття гідності і
незалежності;виховувати шанобливе ставлення до історії рідного краю.
Обладунки :Слайди з портретамиІвана Сірка та козаками; 7
хлопців,одягнених козаками.
Хід заходу:
1 –й козак : Ой як крикне старий орел, що під хмари в’ється,
Гей , загуло Запорожжя та й до Сірка тнеться.
Ой не вітер в полі грає, не орел літає –
Ото ж Сірко з товариством на Січі гуляє.
Старий Сірко перед стягом раду оглядає,
Козаченьків привітає, стиха промовляє:
«Гей, молодці – запорожці,татарва лякає!
Не дрімайте , товариші, бо в руки злапає,
Збирайтеся докупонькита сідлайте коні,
Тії коні воронії, що ждуть на припоні!» ( слайд 1 )

3. 2 – й козак:Якщо побуваєш у древній Торговиці, познайомишся з історією
цього краю, то переконаєшся, що дух лицарства українського козацтвана
землях козацьких волостейще живий. За легендою саме в Торговиціз 1654 –
1679 рр., знаходилась резиденція кошового отамана Івана Сірка, звідки він
здійснював переможні походипротитурків та татар. Ще за життя про нього
складали легенди. Його ім’я оспівувалося в народнихпіснях та думах, воно
було символом звитягий волелюбності не лише запорізького козацтва, а й
всього українськогонароду. Знаменитийлист запорозькихкозаків султанові
Отаманської Порти, невідомо коли і ким складений, бо існують його варіанти
ще с початку ХVII століття, народна пам’ять тісно пов’язуєцього листа з
ім’ям Івана Сірка, тому не виключення, що на берегах Синюхи козаки писали
саме цього листа. За легендою , великий Рєпін писав етюди для своєї відомої
картини «Запорожціпишуть листа турецькому султану» саме в наших краях.
У центрі ТорговиціВстановлений пам’ятний знак Івану Сірку, а також
названа головнавулиця села на честь великого отамана.

4. У 2002 роцівідкрили монумент «Козак – захисник Вітчизни» - це
узагальнений образ українського лицаря, мужнього, благородного, безмежно
відданого рідній землі.
3 – козак : Загуділо Запорожжя, якте Чорне море,—
Понеслися козаченькиоблавоюв поле.
Ой як свисне старийСірко на конику сивім,
То спинились запорожці, як сонечко сіло.
Ой як крикне старийорел, на шпиль-гору сівши,
Засмутились запорожці, коней погубивши.
"Ой батьку наш, отамане, що маєм робити?
Без коней ми наче орли, що в степу підбиті".
Ой як крикне наш отаман та й до козаченьків:
"Не журіться, запорожці, друзімолоденькі!
Ой годіж вам турбуватись, годі, пани-брати,
А беріте в руки списи, рушайте гармати".
То ж не вітер в полі грає, не орел витає —
Ото ж Сірко з товариством по степу літає.

5. 4 – козак: Народився Іван Сірко на Поділлі, походив з родинидрібної
православної українськоїшляхти. Час його народження , ймовірно , припадає
десь на початок XVII століття.
Два с половиноюдесятиріччя Сірко боронив рідну землю від ханських орд і
ніколи не знав поразки. ( Явище у світовій історії унікальне). Він провів
близько ста походів козаків у Крим і ногайськіулуси, давав відсіч ордам, що
вдиралися на територію України, намагався перешкодити грабіжницьким
нападам.
Запорожціпід його орудоювели розвідку в степу та пониззіДніпра,
влаштовували засідки біля переправ та обіч шляхів, чатували на « морських»
розливах, громилиорди, які поверталися у Крим з полоненимиі здобиччю.

6. 5 – козак : Загальне визнання і безмежну вдячність сучасників набула тоді
очолена Іваном Сірком безперервнагероїчнаборотьбакозацтвапроти
турецько – татарських агресорів , що загрожувалигеноцидом українському
народові. Запорозькийвитязь вважав найпершою і найголовнішою метою
кожного походуврятування бранців з полону, визволення невільників, що
конали в тяжкому рабствіу султанській Туреччиніта Кримськомуханстві.
Великий талант полководця, особистахоробрість, мужність і відвага
поєднувалися в ньомуз безмежноювідданістю народній справі.
6 – козак : Відзначаючи ці якості, треба б наголоситиі на суто людських
рисах характеру Івана Дмитровича: розважливийі мудрий, демократичний,
він був до аскетизму скромнийу побуті і глибоко віруючий. На Січі жив у
курені, їв разом з козаками з одного казана, носив, як і всі, простийодяг.
Історикивважали , що за своїмиспартанськимизвичкаминагадував кошовий
київськогокнязя Святослава.
Ще за життя Івана Сірка про нього ходили легенди, про його подвиги
звучали думи й пісні.

7. 7 – козак : Та ой крикнувже та козак Сірко
Та ой на своїх же, гей, козаченьків:
« Та сідлайтеж ви коней, хлопці – молодці ,
Та збирайтеся до хана в гості!
Та сідлайте ж ви коней, хлопці – молодці ,
Та збирайтеся до хана в гості!»
Та туман поле покриває,
Гей , та Сірко з Січі виїжджає,
А ми думали , а ми думали,
Що орел із Січі вилітає.
А ми думали , а ми думали,
Що орел із Січі вилітає.

8. 1 – козак : Як Сірко переміг татар.
Давно-давно це було, ще за запорожців та за кошового Сірка. Пройшло
років чимало, як жив Сірко і як його не стало, а слава про нього і не пройшла,
і не пропала. Він був для ворогів страшний і сердитий, а, напроти, для
християнбув дуже добрийі милостивий.
Одного разузапорожціпішли з Сірком у похід, а татари прочулипро те та
одразуй побігли на Січ і почали там хазяйнувати: усіх православних
християн забрали та й повели у полон. А вони, бідні, не хочуть іти та
плачуть і ридають так, що аж земля стогне. А татари на плач не вдаряють та
нагайками їх підганяють.
Як ось прочув про те кошовийСірко. Зараз зібрав своїхкозаків — та в
погонюза татарами: визволяти православнихлюдей. Та летить, як птиця.
Добіг близько до татар; бачить, що їх дуже багато, а козаків дуже мало — і
давай хитрити. Спинив свого коня і крикнув на козаків:
— А стійте, братця! Підождіть, не ворушіться!
Тодізіскочив з коня, дав його другомукозакові, а сам кувирдь — та й
зробивсяхортом і побіг до татар.
Татари бачать: хорт, красивийтакий! Сподобався він їм. Узяли вони його,
нагодували. Звик ото той хорт.
Як стали ті татари відпочивати, то той хорт поробив їм так, що вони всі
поснули. Тодівін назад до козаків та зновукувирдь — і зробивсячоловіком!
Кинувся тоді з козаками до татар, усіх їх вирубав, а християн вернув назад.
Християни дуже дякували Сіркові і пішли собіщасливо додому. А Сірко з
своїмикозакамистав гуляти по-старому.

9. 2 – козак : ПРЕВЕЛИКИЙ ХАРАКТЕРНИК
КошовийСірко був превеликий характерник! Було, хто б не задумав воювати
з ним – він уже й знає: зараз і військо збирає, і списи точить, і ратища готує.
Недаром його турки прозвалишайтаном.
Запорожці, поки орудував ними Сірко, нікого не боялись, бо його ніяка сила
не могла перемогти.
До сірка, кажуть, наші люди платили ляхам подать:третя гуска, третій віл,
третій кінь, хліб. Всього третя частина. Як став Сіоко кошовим, зараз же і
зладнався з королем польським.
- Ну, - каже, - ваше величество, хоч биться, хоч мириться, а третьої частини
панам давать не будемо!
- Як знаєш, - каже король. То діється не по моєму приказу.
Зібрав Сіркр запорожців і п'ятнадцять тисяч турків та й погнав ляхів з
України. Догнав до Случі і каже:
- Оце, ляше, по Случ твоє, а це наше.
Ті ляхи піймали тоді свого короля і заслали на морськийострів.
- Оце тобі, - кажуть, - за те. що якшався з Сірком.

10. 3 – козак : ЯК СІРКО УМИРАВ
Сірко – це кошовий такий. Він такий був, що дещо знав. Оце бувало вийде із
куреня та й гука на свого хлопця: «Ану, хлопче, возьмипістоль, стань там та
стріляй мені в руку!» Той хлопець візьме пістоль та тільки бух! йому в руку.
А він візьме в руку кулю, здаве її та назад і кине. Врни, ті запорожці, всі були
знайовиті… Сірко три разиумирав у сімдесятих годах, а всього йому210
років. Він як умира було то й каже: «Оцевам три позиркиз водою. Першим
пузирком сприснете – оживу; другим пузирком сприснете – стану дивиться, а
третім сприснете – устану і піду у тридцятигодах». Тодітрави такі сильні
були; ото і вода була зробленаіз таких трав. Та як умре, то його клали у гній і
на треті сутки одгрібали та сприскували водою. Якіз першого пузирка
сприснули – ожив, з другого сприснули – став дивиться, а з третього
сприснули – устав і пішов. Ото так до трьохраз він робив. А в послідній раз
він як умер, то велів себе спалить і попіл геть пустить, а руку велів одрубать і
носить три годи, а потім того положити в могилу. Ото та могила і єсть у
Капулівці.
4 – козак : ЗАПОВІДЬ СІРКА
Сірко на три частини захований: перша його частина лежить отут саме, де
ЧортомлицькаСіч, друга – під Кривим Рогом, атретя – під Полтавою. Він як
умирав, так дав таку заповідь: «Якя помру, то одберіть у мене праву руку і
носіть її сім год; хто буде мою руку носить сім год, той владітеме нею усе
рівно, як я й сам владію; а де случиться вам яка пригода, де вас нещасна
хвиля спобіжить, чи на воді, то бросайтеруку у воду – хвиля утишиться, чи
на землі – не буде вам ніякого случаю; а з семи год уже поховайте в мою
могилу. І хто буде тую могилу шанувати, братиме навкруги землю та буде
могилу обсипать, то я його сам своєюсилою буду дарить. А на сьомомугоду
хай мене жде, і хто вийде до могилиабо на Різдво, або на Великдень, або на
Зелену неділю, так нехай мене дожида. Не бійся, що я неправославний
християнин, - я єсть православнийхристиянинСірентій Іванович.
От таку він, той Сірко, дав заповідь!
5 – козак : Остання військова акція, пов’язаназ іменем уславленого
кошового, - похід 1680 року. Напередодні Іван Сірко надіслав спеціальне

11. звернення донськомукозацтву, запрошуючипобратимів до спільного походу
на Кримськеханство.
Це був останній документ славетного лицаря. Невдовзівін тяжко занедужав і
поїхав із Січі за десять верств на пасіку в село Грушівку. Там 1 серпня 1680
року бойовийбатько одійшов на вічний спочинок. Смерть Івана Сірка
викликала «великий жаль» не тільки на Запоріжжі, а й по всій Україні.
Говорили, що запорожціп’ять років не ховали Івана Сірка , а возилийого за
собоюв походи, і їм це забезпечувало перемогу. Розповідали, що нібито у
мертвого Івана Сірка козаки відрізали праву руку – у критичну хвилину вони
виставляли її перед собою, що й вирішувало результат бою на користь
запорожців. Тільки, казали, після ліквідації Січі побратимипоховали
правицю витязя.
6 – козак : Поховали Івана Дмитровичау селі Копулівка.1967 року його
перепоховали на іншому краю села, через те , що водиКаховського

12. водосховищанаблизилися до могили. Прикро, але Сірко лежить у землі без
голови:череп деякий час « мандрував» - до Москвив антропологічну
лабораторію, до Нікополя,й нарешті опинився у Дніпропетровському
історичномумузеї.
7 – козак : Отаман Сірко
Там, де Січ — святая ненька,
Де Дніпро–ріка,
Закричализапорожці
Кошовим Сірка,
Обиралиотаманом,
На чоло — землицю,
Щоби знав козацьку шану,
Щоб не став гордиться
Кошовийотаман — своїйшабельці пан —
Отаман Сірко.
Своїйшабельці пан — вороженькам шайтан
Отаман Сірко.
Не король і не хан, не турецький султан —
Не шинкар і не дяк — запорізькийкозак —
Отаман Сірко!
Як збирались запорожці
Брати Перекоп,
Попереду кониченьком
КошовийСірко.

13. Вилітав орлом з долини
У широке поле.
Буде слава Україні,
Її дітям воля.
Як нагонить бусурманів
Кровожернийкат,
Гайда, братці, на могилу
Славного Сірка,
Відкопайте шаблю гостру
З правоюрукою,
Хай не знають вражі гості
Сім років покою.
Список літератури:
Апанович О. М. Розповідіпро запорозькихкозаків. – К.: Дніпро, 1991. – 335
с.
Пісні про Івана Сірка.
Інтернет - ресурси.