Презентація

1. Козацькому роду
нема переводу

2. Мета проекту
O Розширити знання учнів про історію
українського козацтва; військове мистецтво
козаків та їхні традиції;
O виховувати в учнів почуття патріотизму,
національної гордості, любові до України;
O розвивати в учнів навички проектної,
дослідницької роботи з вивчення історії та
культури українськлого народу.

3. 14 жовтня
День українського козацтва
O Козацтву належить особливе місце в
історії України та історичній пам’яті
українського народу. Саме козацтво було
тією силою , яка активно впливала на
історію України ХVII-ХVIII ст.

4. Богородиця покровителька
українсьного козацтва

5. Виникнення українського
козацтва
Передумови
виникнення
Причини
формування
O Досвід освоєння південних
територій ватагами
уходників.
O Наявність великого масиву
вільних земель зі
сприятливими умовами для
господарської діяльності.
O Прагнення людей до
переселення на вільні землі в
пошуках кращої долі.
O Нездатність Речі Посполитої
захистити українські землі
від набігів татар.
O В окремих випадках
організаторська роль міщан,
прикордонних
землевласників та урядовців.
O Посилення соціального та
релігійного
гноблення,закріпачення
селян.

6. Дмитро Вишневецький — людина, котрій судилося стати
не лише полководцем, а й видатною особистістю
української історії — козацьким Святославом. Він був
першим, хто спробував здійснити мрію українців про
власну національну державу.

7. Запорізька Січ

9. Хортиця з висоти пташиного
польоту

10. Справжніми захисниками українського народу від загарбників
виступали запорозькі козаки, які не тільки обороняли рідну землю, а й
здійснювали постійні походи проти турків. Кіннота козацького війська
у першій половині XVII ст. була менш чисельною, ніж піхота, й
відзначалася високою військовою майстерністю. Вона вела наступ так
званою лавою: шикувалася півколом, атакуючи таким чином
противника з флангів, з фронту і з тилу одночасно. Елітною частиною
війська була кіннота. За своїми бойовими якостями цей підрозділ
являв найгрізнвшу силу запорожців.
Козацька кіннота являла собою легку
кінноту. Кінноту Запорізьких козаків
було добре озброєно , як
вогнепальною зброєю так і холодною.
Військове мистецтво
Пугу - пугу! Козак з лугу!

11. Береженого Бог береже, а козака —
шабля стереже
O Ножі
O Захалявні ножі
O холодна колюча та ріжуча зброя, запорожці використовували
різноманітні клинки які виготовлялись в кузнях Січі та трофейну
зброю, захвачену під час битв з турками, татарами.

12. Зброя
O Спис
O Шаблі
O іранський різновид шабель був основним типом шабель Запорожців.
Іранські клинки — короткі і легкі (середня довжина — 80 см, а вага 500 г).
O Бойові дії вершника відрізняються активним задіянням стремен, котрі
дозволяли підводитись та глибоко нахилятись для нанесення важких ударів
особливо проти піхотинців

13. Вогнепальна зброя
Пістолі за козацької доби були поширені як колісчаті, так і
кремневі замки, за допомогою котрих здійснювалось запалення
пороху, що і призводило до пострілу.

14. Рушниця
козаки використовували рушниці різного походження: турецькі,
кримські, кавказькі, німецькі, польські, російські, місцевого
виробництва.
Фузія
рушниця, винайдена у Франції XVII століття,
з ударно-кремінним замком та триграним
багнетом.
Була поширена у XVII —XVIII століттях.
На озброєнні запорозьких козаків
зустрічались фузії європейського та російського
виробництва
Фальконети
Малокаліберна гармата, снаряди
- свинцеві ядра. .

15. Гармати
На озброєнні в козаків перебували гармати, що були захоплені в
татарських та турецьких містах. Інші потрапили
до козаків після захоплення фортець, а деякі
надавалися правителями таких держав,
які бажали залучити запорожців на
свою службу.
Гармати, які використовували запорожці як правило були
малокаліберними. Це пов'язано з
тим, що козацьке військо
відзначалося великою
мобільністю і тому
використовувало легкі гармати.
Крім того, польський уряд
намагався не озброювати козаків
гарматами, а особливо
гарматами великих калібрів.

16. Козаки в бою

17. Від козаків до кіборгів

18. Козацькі Чайки
Походження назви "Чайки" пояснюють по-різному. За однією
версією ця назва походить від птиці чайки (і дійсно козацький
човен схожа на цю птицю). За іншою версією назва "чайка"
проходить від татарського "Каїка" - "чаік", круглий човен
(порівняйте з назвою ескімоського човна "каяк"). Є ще версія, що
назва чайки походить він назви човна "шайка" (ушкуй) - так
називалися кораблі шайок розбійників новгородських ушкуйників
(новгородські козаки). Використовувалися й інші назви
запорізьких кораблів: "дуби" (виготовлялися з дуба) і "Байдак"
("байдак" - судно).

19. Підводне мореплавання

20. Клейноди Запорозької Січі
Символами влади військової старшини були клейноди (від
німецького слова Кlіеіnоd - дорогоцінність). До клейнодів
належали: корогва (прапор), бунчук, булава та її різновиди:
тростина (палиця) та пірнач, каламар, литаври та печатка.
Зберігалися клейноди в приміщенні Військової Скарбниці на
території січової фортеці. Булава, пірнач та литаври були
срібними, вершина бунчука золотою.
Перші клейноди Запорозькій Січі були даровані польським
королем Стефаном Баторієм у 1576 р. Тому на рожевому полі
першої корогви був зображений білий сріблястий орел - герб
Польської держави. Після приєднання України до Росії
царським урядом була подарована Січі корогва з зображенням
двоглавого орла - герба Російської держави.

21. Герб Запорозької Січі - козак з шаблею при боці і рушницею на
лівому плечі - був зображений на січовій печатці. Беручи
клейноди від сусідніх державців, запорожці ніколи не вбачали в
тому ознаки підданства; навпаки вважалося визнанням
незалежності Війська Запорозького і не раз бувало так, що,
воюючи з поляками, козаки йшли в бій із клейнодами, що їх
подарував польський король.

22. Символом влади гетьмана на січі була булава. Вона являла собою
дерев’яну, або металеву ручку. До якої кріпилася дерев’яна, металева
чи кам’яна куля 10-15 см. у діаметрі. Булава могла бути бойовою, –
тоді до неї ще прикріплювали дерев’яні або металеві шипи, або
символічною – тоді її прикрашали коштовним камінням, різьбленням
чи гравіруванням. Булаву вручали гетьману або кошовому отаману на
січовій раді під час обрання. Булава біла символом, що передається
наступному гетьману чи кошовому.

23. Важливим символом влади був бунчук. Він являв собою палицю 2,5-
3 метри заввишки, на вершині якої була золота куля, до якої було
прикріплене кінське волосся. Ця палиця мала показувати місце
перебування гетьмана на полі бою. Її зберігання доручалося спеціально
уповноваженій людині, яку обирали на січовій раді – бунчужному.

24. У полковника була своя відзнака, вона мала назву – пірнач або
шеспипер. Він являв собою металеву палицю 70 см. в висоту, до якої
було прикріплено шість схрещених між собою металевих пластин.
Пірнач – це вид холодної зброї, тому полковники використовували
його у бою. На руків’ї пірнача містилися кільцеподібні валики, як
слугували опорою для рук. Іноді до пірнача кріпився гак для
стягування чи захоплення ворожої зброї.

25. Каламар — символ
влади писаря;
Литаври — військові клейноди, що
знаходилися у довбиша
Печатка — військова, січова, полкова
або сотенна — зберігалася у
генерального чи полкового судді

26. Побут козаків
Одяг запорізьких козаків початково був надто простим на
початку свого історичного існування запорізькі козаки не
могли поважно навіть думати про те, щоб займатися своєю зовнішністю й
виряджатися в дорогі «шати», козак і злидні
тоді були синонімами. До того часу цілком можна відносити
слова української пісні — «сидить козак на могилі та й штани латає».
Із тих самих свідчень дізнаємося, що у запорожців ніколи не було
одноманітного одягу; що нерідко під час війни вони одягалися в такий одяг,
який був у неприятеля, і що їх похідний одяг взагалі був бідним, зате
домашній парадний — дуже розкішним. Перші відомості про одяг
запорізьких козаків знаходимо в подорожніх нотатках XVI ст. німецького
посла Еріха Лясоти. Лясота каже, що у запорожців були у вжитку татарські
кобеняки — Kepnikh — або плащі, які були їх головним одягом . У XVII ст.
відомості про одяг запорізьких козаків знаходимо в праці французького
інженера Боплана. Він пише про сорочки, шаровари й жупани, виготовлені
з грубого сукна, які становили повсякденний одяг козаків.

28. ЧУБ ТА ЧУПРИНА ~
СПОКОНВІЧНІ ЗАЧІСКИ
УКРАЇНЦІВ
";Питалися козака:
Що то за причина,
Що в вас гола голова,
А зверху чуприна?
А причина то така:
Як на війні згину -
Мене ангел понесе
В небо за чуприну";

29. Що ж їли козаки?
Популярною їжею на Січі були кашоподібні
страви з різних зернових: соломаха, тетеря,
щерба, братко. Також часто готувалися й
кулеші. Однією з особливостей харчування
козаків було незначне споживання печеного хліба, адже борошно не
завжди було в достатній кількості. Крім того, випікання хліба вимагало
великої кількості людей, значних затрат праці і часу. Картопля ж
з’явилась набагато пізніше.
До столу, який на Січі звався «сирном», подавали наступні страви.
Соломаху, тобто житнє борошно, густо зварене з водою й
засмажене олією.
Тетерю – рідку пшоняну кашу, до якої під час кипіння додавалося
кисле житнє тісто; в крутому вигляді тетеря вживалася з риб’ячою
юшкою, жиром, молоком чи просто водою.
Щербу – рідко зварене борошно на риб’ячій ющці.
Братко – рідку пшоняну кашу з домішкою замість кислого житнього
тіста пшеничне чи будь-яке інше прісне.

30. Висока якість продуктів і чиста вода
давали можливість козакам доживати до
глибокої старості