Торговицька ЗШ I– III ступенів імені Є.Ф. Маланюка.
Презентація відкритого
виховного заходу
«Славетний кошовий отаман Іван Сірко»
Підготувала класний керівник
8 класу Екало Н. М.
2014 – 2015 н. р.
3.
Ой як крикнестарий орел, що під хмари в’ється,
Гей , загуло Запорожжя та й до Сірка тнеться.
Ой не вітер в полі грає, не орел літає –
Ото ж Сірко з товариством на Січі гуляє.
Старий Сірко перед стягом раду оглядає,
Козаченьків привітає, стиха промовляє:
«Гей, молодці – запорожці ,татарва лякає!
Не дрімайте , товариші, бо в руки злапає,
Збирайтеся докупоньки та сідлайте коні,
Тії коні воронії, що ждуть на припоні!»
4.
Якщо побуваєш удревній Торговиці,
познайомишся з історією цього краю, то
переконаєшся, що дух лицарства українського
козацтва на землях козацьких волостей ще живий.
За легендою саме в Торговиці з 1654 – 1679 рр.,
знаходилась резиденція кошового отамана Івана
Сірка, звідки він здійснював переможні походи
проти турків та татар. Ще за життя про нього
складали легенди. Його ім’я оспівувалося в
народних піснях та думах, воно було символом
звитяги й волелюбності не лише запорізького
козацтва , а й всього українського народу.
Знаменитий лист запорозьких козаків султанові
Отаманської Порти, невідомо коли і ким
складений, бо існують його варіанти ще с початку
ХVII століття, народна пам’ять тісно пов’язує
цього листа з ім’ям Івана Сірка, тому не
виключення, що на берегах Синюхи козаки
писали саме цього листа. За легендою , великий
Рєпін писав етюди для своєї відомої картини
«Запорожці пишуть листа турецькому султану»
саме в наших краях.
5.
У центрі Торговицівстановлений пам’ятний знак Івану
Сірку, а також названа головна вулиця села на честь
великого отамана.
6.
У 2002 роцівідкрили монумент «Козак – захисник Вітчизни» -
це узагальнений образ українського лицаря, мужнього,
благородного, безмежно відданого рідній землі.
7.
Народився Іван Сіркона Поділлі, походив з родини
дрібної православної української шляхти. Час його
народження , ймовірно , припадає десь на початок XVII
століття.
8.
Два с половиноюдесятиріччя Сірко боронив рідну землю від ханських орд і ніколи не
знав поразки. ( Явище у світовій історії унікальне). Він провів близько ста походів
козаків у Крим і ногайські улуси, давав відсіч ордам, що вдиралися на територію
України, намагався перешкодити грабіжницьким нападам.
Запорожці під його орудою вели розвідку в степу та пониззі Дніпра, влаштовували
засідки біля переправ та обіч шляхів, чатували на « морських» розливах, громили орди,
які поверталися у Крим з полоненими і здобиччю
9.
Загальне визнання ібезмежну вдячність сучасників набула тоді очолена Іваном Сірком
безперервна героїчна боротьба козацтва проти турецько – татарських агресорів , що
загрожували геноцидом українському народові. Запорозький витязь вважав найпершою і
найголовнішою метою кожного походу врятування бранців з полону, визволення
невільників, що конали в тяжкому рабстві у султанській Туреччині та Кримському
ханстві. Великий талант полководця, особиста хоробрість, мужність і відвага
поєднувалися в ньому з безмежною відданістю народній справі.
Відзначаючи ці якості, треба б наголосити і на суто людських рисах характеру Івана
Дмитровича : розважливий і мудрий, демократичний, він був до аскетизму скромний у
побуті і глибоко віруючий. На Січі жив у курені, їв разом з козаками з одного казана,
носив, як і всі, простий одяг. Історики вважали , що за своїми спартанськими звичками
нагадував кошовий київського князя Святослава.
Ще за життя Івана Сірка про нього ходили легенди, про його подвиги звучали думи й
пісні.
10.
Та ой крикнувже та козак Сірко
Та ой на своїх же, гей, козаченьків:
« Та сідлайте ж ви коней, хлопці – молодці ,
Та збирайтеся до хана в гості!
Та сідлайте ж ви коней, хлопці – молодці ,
Та збирайтеся до хана в гості!»
Та туман поле покриває,
Гей , та Сірко з Січі виїжджає,
А ми думали , а ми думали,
Що орел із Січі вилітає.
А ми думали , а ми думали,
Що орел із Січі вилітає.
Поховали Івана Дмитровичау селі Копулівка.1967 року
його перепоховали на іншому краю села,через те , що
води Каховського водосховища наблизилися до могили.
14.
. Прикро, алеСірко лежить у землі без голови: череп деякий
час « мандрував» - до Москви в антропологічну лабораторію,
до Нікополя,й нарешті опинився у Дніпропетровському
історичному музеї.
15.
Там, де Січ— святая ненька,
Де Дніпро–ріка,
Закричали запорожці
Кошовим Сірка,
Обирали отаманом,
На чоло — землицю,
Щоби знав козацьку шану,
Щоб не став гордиться
Кошовий отаман — своїй шабельці пан —
Отаман Сірко.
Своїй шабельці пан — вороженькам шайтан
Отаман Сірко.
Не король і не хан, не турецький султан —
Не шинкар і не дяк — запорізький козак —
Отаман Сірко!
Як збирались запорожці
Брати Перекоп,
Попереду кониченьком
Кошовий Сірко.
Вилітав орлом з долини
У широке поле.
Буде слава Україні,
Її дітям воля.
Як нагонить бусурманів
Кровожерний кат,
Гайда, братці, на могилу
Славного Сірка,
Відкопайте шаблю гостру
З правою рукою,
Хай не знають вражі гості
Сім років покою.