ДПЮ

2. Розшук поранених
та хворих на полі
бою, огляд та
надання першої
медичної
допомоги, збір,
винос (вивіз) і
евакуація
поранених з поля
бою.

3. У випадку вклинення противника в оборону військ
приймаються невідкладні заходи для забезпечення
вивозу /виносу/ всіх поранених з поля бою.

4. В обороні не завжди можна наблизити МПП до осередку
масового ураження внаслідок загрози захоплення противником
цих районів. Вони, як правило будуть розвертатись на значній
відстані, в стороні від можливого головного удару противника.
В зв’язку з цим поранені і ураженні підлягають практично
одномоментній евакуації із осередків ураження.

5. У випадку відходу військ, що обороняються і переміщенні
медичних пунктів безперервність в наданні медичної
допомоги досягається, як правило, переключенням потоку
поранених на інші етапи медичної евакуації (маневр
потоком евакуюючих). В тому числі, при переміщенні МПБ
розпорядженням начальника медичної служби полку
поранених із ротних опорних пунктів евакуюють
безпосередньо на медичний пункт свого або сусіднього
полку.

6. Медична допомога пораненим i хворим (окрім першої i
долікарської) та їх лікування здійснюється на медичних пунктах i в
лікувальних установах які розгортуються на шляхах евакуації i
розміщених від фронту в тил у певній послідовності.

7. В процесі проведення лікувально-
евакуаційних заходів у військах
передбачається надання наступних
видів медичної допомоги: перша
медична допомога, долікарська
(фельдшерська) допомога, перша
лікарська допомога, кваліфікована
медична допомога і спеціалізована
медична допомога.

8. Пораненим та хворим надаються наступні види медичної допомоги:
1) перша медична допомога надається безпосередньо на місці
поранення (ураження) або в найближчому укритті самими
військовослужбовцями в порядку само- i взаємодопомоги,
стрільцями-санітарами, санітарами, водіями-санітарами та
санітарними інструкторами підрозділів, а також особовим складом
підрозділів, що виділяються для рятувальних робіт в осередках
масових уражень.
2) долікарська (фельдшерська) допомога надається фельдшерами
батальйонів в безпосередній близькості від місця поранення на
медичних пунктах батальйонів, які очолюються фельдшерами (при
масових санітарних втратах і на медичному пункті полку).
батальйонів (дивізіонів), які очолюють лікарі (часто в окремому
медичному батальйоні або в окремому медичному загоні).
3) перша лікарська допомога надається лікарями загальної
практики на медичних пунктах полків, а також на медичних
пунктах
4) кваліфікована медична допомога надається лікарями хірургами і
терапевтами в окремих медичних батальйонах (ротах) дивізій,
окремих медичних загонах, а також у медичних ротах бригад і деяких
лікувальних установах фронту.
5) спеціалізована медична допомога і лікування надається лікарями-
спеціалістами у госпітальних базах фронту та в тилових госпіталях
Міністерства охорони здоров’я України.

9. Перша медична допомога спрямована на
тимчасове усунення причин, які
загрожують життю пораненого (хворого) у
даний момент та попередження розвитку
тяжких ускладнень. Вона включає наступні
заходи:

10. При наданні першої медичної допомоги в першу чергу
використовуються індивідуальний перев`язувальний
(протихімічний) пакет пораненого, засоби з його аптечки
індивідуальної і тільки після цього – індивідуальні засоби того,
хто надає допомогу і вміст сумки медичної військової і сумки
санітара.

11. ЕВАКУАЦІЯ ПОРАНЕНИХ

12. 0рганічною складовою частиною лікувально-евакуаційних заходів,
нерозривно зв'язаною з процесом надання медичної допомоги
пораненим i хворим та їх лікуванням, являється медична евакуація.
Медична евакуація - це сукупність заходів по доставці поранених
i хворих на медичні пункти i в лікувальні установи з метою
своєчасного i повного надання їм медичної допомоги та
лікування.

13. Для евакуації поранених і хворих застосовуються різні санітарно-
транспортні засоби. У всіх випадках для евакуації поранених і хворих
належить використовувати доступні в конкретній обстановці
найбільш щадячі і швидкохідні засоби медичної евакуації.

14. Для вивезення поранених з поля бою використовуються санітарні
транспортери медичних пунктів батальйонів, підрозділів збору і евакуації
медичних пунктів полків і окремого медичного батальйону, а також
бронетранспортери і бойові машини піхоти, що може значно полегшити
організацію евакуації під вогнем противника.

15. Евакуація
поранених i
хворих iз частин
дивізії в окремий
медичний
батальйон
(окремий
медичний загін)
здійснюється
його штатними i
приданими
вищим
начальником
медичної служби
санітарними
засобами, а
також спеціально
обладнаними
транспортними
засобами
загального
призначення.

16. Ознаки смерті

17. При припиненні роботи серця і зупинки дихання настає
смерть. Організму не вистачає кисню, це викликає
відмирання мозкових клітин.

18. Людина вмирає, проходячи дві фази - клінічної та біологічної
смерті. Під час клінічної смерті, що триває 5-7 хв., людина вже не
дихає, серце перестає битися, проте незворотні явища в тканинах
ще відсутні. У цей період, поки ще не відбулося важких порушень
мозку, серця та легень, організм можна оживити. Після закінчення
8-10 хв. настає біологічна смерть, і врятувати потерпілому життя
вже неможливо.

19. При встановленні, чи живий ще постраждалий, виходять із
проявів клінічної та біологічної смерті, з так званих сумнівних і
явних ознак.
Сумнівні ознаки смерті - потерпілий не дихає, биття серця не
визначається, відсутня реакція на укол голкою, реакція зіниць на
сильне світло негативна. До тих пір, поки немає впевненості у
смерті потерпілого, необхідно надавати йому допомогу.

20. Одним з перших очних ознак смерті є
помутніння рогівки та її висихання. При
здавлюванні ока з боків пальцями зіниця
звужується і нагадує котяче око.

21. Трупне задубіння починається з голови, через 2-4 годин
після смерті. Охолодження тіла відбувається поступово;
з'являються трупні синюваті плями, що виникають через
відтік крові в нижні частини тіла. У трупа, що лежить на
спині, трупні плями спостерігаються на попереку,
сідницях і на лопатках. При положенні на животі плями
виявляються на обличчі, грудях і на відповідних
частинах кінцівок.

22. РЕАНІМАЦІЯ ТА ОЖИВЛЕННЯ ПОТЕРПІЛОГО

23. Спочатку необхідно визначити, чи жива людина. Визначення
серцебиття рукою або ж на слух зліва, нижче соска, є першою
явною ознакою того, що потерпілий ще живий. Пульс
визначається на шиї, де проходить найбільша - сонна - артерія,
або ж на внутрішній частині передпліччя.

24. Дихання встановлюється за рухами грудної клітини, за зволоженням
дзеркала, прикладеного до рота або носа потерпілого, за рухом
волосків легкої тканини, піднесеної до ніздрів. При висвітленні очей
кишеньковим ліхтариком спостерігається звуження зіниць; подібну
реакцію можна бачити і в тому разі, якщо відкрите око потерпілого
затулити рукою, а потім руку швидко відвести. Однак при глибокій
непритомності реакція на світло відсутня.

25. Перша допомога при гострих порушеннях
дихання та зупинці серця

26. Найбільш тривожний і небезпечний
симптом розладу дихання - це його
зупинка, яка визначається по відсутності
дихальних рухів грудної клітини і
діафрагми, відсутності дихальних шумів і
рухів повітря, зростає посиніння обличчя.
В разі сумніву (чи є дихання, чи його нема)
необхідно вважати, що дихання відсутнє.

27. Ознаками розладу дихання є також задишка, часте і
поверхневе, або навпаки рідке дихання (5-8 подихів в 1 хв.),
затруднене дихання з тривалим вдихом або видихом, почуттям
ядухи і психомоторним збудженням. Важливими ознаками
розладу дихання є наростаюче посиніння губ, обличчя, кінчиків
пальців, сплутаність свідомості (коматозний стан).

28. Методи звільнення дихальних шляхів

29. Той, хто надає допомогу, займає позицію збоку від
хворого, визначає місце кінця грудини, і на відстані двох
поперечно розташованих пальців в напрямі доверху по
середній лінії накладає долоню однієї руки найбільш
широкою її частиною. Другу долоню кладуть
хрестоподібно зверху. Не згинаючи рук, виконує сильне
надавлювання на грудину по направленню до хребта на
глибину 4-5 см і через невелику паузу відпускає, не
відриваючи рук від поверхні грудної клітини.

30. Якщо допомогу надає одна людина то
співвідношення маніпуляцій повинно бути 2: 15. На
кожні 2 швидких вдувань повітря в легені повинно
бути 15 масажних стискувань грудини.
Під плечі хворого необхідно підкласти валик з одежі
або руку так, щоб голова була відкинута, а дихальні
шляхи відкриті.

31. При зупинці серця припиняється кровообіг в життєво важливих
центрах головного мозку, що викликає швидку втрату свідомості,
зупинку дихання. Короткий проміжок часу (не більше п'яти
хвилин) після зупинки кровообігу і дихання, в який ще можливе
відновлення життєво важливих функцій організму, відомий як
період клінічної смерті. Почата в цей час реанімація може
привести до повного відновлення всіх функцій організму.

32. У дітей віком більш п'яти років зовнішній масаж серця виконують
однією рукою, у немовлят - кінчиками вказівного і середнього
пальців. Частота здавлювань від 100 до 110 в хвилину.

33. Найважливішою умовою успішного оживлення організму є своєчасне
визначення ознак розладу кровообігу і клінічної смерті. Необхідно
запам'ятати основні ознаки зупинки серця, їх п'ять:
- відсутність пульсу на сонній артерії;
- втрата свідомості;
- розширення зіниць і відсутність їх реакції на світло;
- зупинка дихання;
- синюватий або сіро-попелястий колір обличчя.

34. • Продовжуйте штучну вентиляцію легень, доки не прибуде «швидка
допомога».
• Продовжуйте проведення серцево-легеневої реанімації, доки не
приїде «швидка допомога».
Перевіряйте пульс через кожні кілька хвилин.
Прощупування пульсу і визначення дихання проводьте протягом 10
секунд.
Якщо у постраждалого є пульс, а дихання відсутнє:
Якщо у постраждалого відсутні пульс і дихання:
Якщо «швидка» ще не викликана, то подзвоніть негайно і чекайте
прибуття бригади: