Народні звичаї та обряди нашого краю. Роман Домніка Петрівна, учитель початкових класів, старший учитель. 2009 р., 76 с.
Даний посібник містить теоретичний і практичний матеріал проведення свят з теми «Народні звичаї та обряди нашого краю». Цікавими обрядами нашого краю діляться старожили села. Рекомендується вчителям початкових класів, батькам, працівникам дитячих садків.
Народні звичаї та обряди нашого краю. Роман Домніка Петрівна, учитель початкових класів, старший учитель. 2009 р., 76 с.
Даний посібник містить теоретичний і практичний матеріал проведення свят з теми «Народні звичаї та обряди нашого краю». Цікавими обрядами нашого краю діляться старожили села. Рекомендується вчителям початкових класів, батькам, працівникам дитячих садків.
Мета:
збагатити уявлення вихованців про народні обереги, традиційні родинні реліквії та українську символіку;
заохочування дітей до пізнання історії та культурної спадщини українців;
виховувати любов, шану до народних традицій і звичаїв, почуття патріотизму та національної гідності.
Традиційний український рушник супроводжував людину впродовж усього життя – від колиски і до домовини.
Неможливо уявити традиційну українську оселю без рушника. Він відіграє важливу роль в побуті та обрядах українського народу. Жодна подія не обходиться без головного сімейного оберега-рушника.
Пропонуємо дізнатися про обрядові рушники нашого народу та їх захисні та сакральні функції із презентації відділу мистецтв Чернігівської обласної бібліотеки для дітей.
Нинішній етап розвитку економіки країни вимагає підвищеного попиту на сільськогосподарську продукцію, виробництво якої неможливе без розвинутого агропромислового комплексу. Тому вплив наукових розробок на сферу виробництва сільськогосподарської продукції набуває все більшої уваги, розцінюється як визначальний фактор інноваційного розвитку в розбудові продовольчого ринку України.
У сучасних умовах сільськогосподарського виробництва пріоритетним напрямком наукових досліджень є обґрунтування та удосконалення сучасних агротехнологій вирощування зернобобових культур на засадах енерго- і ресурсозбереження та екологічної безпечності. Зернобобові культури належать до цінних у продовольчому, кормовому та агроекологічному значенні рослин сільського господарства України.
За посівними площами та валовими зборами товарного насіння група зернобобових культур у світовому землеробстві займає друге місце після зернових. Така їхня позиція зумовлена тим, що вони є найдешевшим джерелом високоякісного білка для харчування людей і годівлі тварин та птиці. Крім цього, насіння бобових вирізняється позитивним впливом на здоров’я людей та тварин завдяки оптимально поєднаному в ньому амінокислотному складу, комплексу вітамінів, мінеральних елементів, інших біологічно активних сполук.
Практика студентів на складі одягу H&M у Польщіtetiana1958
Пропонуємо студентам Державного біотехнологічного університету активно поринути у аспекти логістики складу одягу H&M.
Метою практики є не тільки отримання теоретичних знань, а й їх застосування практично.
До 190-річчя від дня нродження українського письменника Юрія Федьковича пропонуємо переглянути віртуальну книжкову виставку, на якій представлена література про його життєвий шлях і твори автора.
Випуск магістрів- науковців факультету мехатроніки та інжинірингу, 2024 р.tetiana1958
Державний біотехнологічний університет.
Випуск магістрів-науковців факультету мехатроніки та інжинірингу, 2024 р.
Спеціальність 133 "Галузеве машинобудування"
2. • Познайомитися із звичаями й традиціями
пов'язаними з весіллям;
• Навчитися збирати та систематизувати
матеріали;
• Викликати інтерес до минулого свого народу;
• Викликати бажання зберігати традиції;
• Виховувати естетичний смак, вміння
поводитись під час публічного виступу,
інтерес до нових знань.
5. • Вінок плели дівчата – подруги молодої за 2-3
дні до весілля. Дівчата збиралися у молодої
на дівич-вечір або “вінок”, де плели вінок з
барвінку, прикрашали одяг молодої миртом.
Шили ще й “коруну” – білу широку стрічку
прикрашену миртом. Дівчата співали пісень,
веселились. Пізно увечері приходили хлопці,
співали й танцювали. Коли дівчата відходили
від молодої, то вона їм дякувала: “Дякую вам
дівчата, що ви мені послужили і на весілля
вінок ушили”.
6. Весільний поїзд –
головні дійові особи весільного обряду
• Дружба – товариш
молодого
• Дружка – дівчина, яка
на запрошення молодої
бере участь у весіллі
• Свашка – дівчина, яка
бере участь у весіллі зі
сторони молодого
• Сват – хлопець зі
сторони молодої
7. • Післанці – свати, що
йшли з подарунками від
молодої до молодого
• Весільні – гості, що
були на весіллі
• Приданниці – заміжні
жінки, що несли
придане за молодою чи
молодим
• Маршивка --або
староста – чоловік, що
керував усім весіллям.
Головним його
атрибутом був капелюх
прибраний ялинкою та
квітами
• Сваха – його дружина
8. Вранці молода і молодий висилали
дружбів і сватів за дружками і
свашками.У домі дівчат їх пригощали,
дівчата чіпляли хлопцям букети. З
дозволу батьків дівчата прикрашали
коровай гілками й паперовими
стрічками і йшли на весілля.
Гості молодого йшли до молодого, а гості
молодої – до неї.
9. • Коли гості сходилися
маршивка починав весілля – всі
сідали за столи, молилися,
снідали.
• Молода висилала післанців з
подарунками – сорочка та
білий букет до молодого.
Післанці йшли співаючи
весільних пісень, а від молодого
мали принести викуп за
подарунки й коруну.
10. • Молодий разом з
музиками та своїми
гостями йшов до
молодої. По дорозі люди
ставили “рогатки”,
тобто перешкоду.
Молодий мусів дати
могорич за наречену. На
брамі в молодої теж
торгувалися за молоду з
молодшим братом чи
сестрою.
11. • Коли запросили молодого до хати --
починають збирати молоду до церкви.
Мати вносила до хати подушку, на яку,
під спів весільних пісень, сідала молода.
Мама накладала на голову дочки вінок з
мирту й барвінку.
12. • Дружба читав “коруну” – віршовані
куплети про молоду від її молодих
літ до зустрічі з молодим, про
залицяння інших хлопців, про те, що
чекає молодих після весілля. Після
кожного куплету грала музика.
13. Першим косу розплітав молодий. Він мучився,
бо в коси молодої заплітали стрічки з
вузликами. За розплетену косу наречений
платив гроші. Дальше косу розплітали батьки,
близька родина, дружки. Для кожного співали
пісень.
Останнім штрихом одягання молодої було
накладання мамою “коруни” – стрічки з
миртом.
Далі молода кланялась – просила
благословення в батьків і родичів.
14. • Звичай благословення
дуже давній.
Благословення означає
“висловлення блага
(добра)”, побажання
добра з вірою, що так і
буде. Збереглося це й у
весільному обряді, коли
молоді просять
благословення у батька-
матері. Найсильніше
благословення хлібом,
бо хліб святий, у ньому
життя.
15. Після благословення усі виходили в двір, батько
молодої обходив наречених з хлібом, а мати
кропила свяченою водою, зерном посипала.
Обходили їх так три рази, а ,тоді хліб клали на
стовпці біля брами, з якої виходили до церкви.
16. Вінчання – релігійний
обряд, який
походить від слів
“вінок”, “віно”. Усі
символи обряду
Вінчання: перстені,
вінці, рушники –
давні і були
перебрані
християнством.
17. Весілля відбувалося в домі того з
молодят, хто йшов з дому. Молоде
подружжя зустрічали батьки з хлібом-
сіллю, випивали за щастя і просили до
хати. Гості обідали, танцювали і
збиралися до другого дому, де
продовжували гуляти весілля.
18. Починали
дарування батьки,
далі вся родина.
Гроші клали на
тарілку. Молоді
наливали вино чи
горілку, дружба
різав коровай і
давав гостям.
Весільні співали
жартівливі
куплети для тих,
хто дарував .
19. Дружки брали образи, горнятка з
цукром, сиром, ложками і йшли з
весільними в дім, де житимуть
молоді.
Приданниці несли чи везли придане
(постіль, одежу) співаючи.
Весільні йшли танцювати і
розходились по домівках. Їх місця
займали приданниці.
Жінок частували.
20. Молоду забирали
до комори. Сваха
починала знімати
з її голови
“коруну”, вінок.
Кликали
молодого, щоб
покрив “лисину”.
Він клав гроші, а
його мама
пов'язувала
невістку хусткою.
21. Тоді молоду вели у хату до молодого,
але 2-3 рази замість неї білим
покривалом закривали когось іншого.
Після цього староста питав хто що
даруватиме, бо він знімає покривало.
Батьки дарували корову, поле; родичі
– хто миску, хто на колиску. Те що
дарували, батьки писали вугіллям на
бальку хати.
22. Весілля закінчувалося співом “многая
літа” для молодих, батьків, родини,
гостей, українського народу.
Молилися й розходились додому.
Весільним гостям додому давали
традиційні коровайці, гусочки,
шишки, солодке печиво.
23. • Весільний одяг за мотивами
костюмів Яворівщини
складається з вишитої
сорочки, спідниці, вишитих
запаски та кабату, а також
бавниці (головний убір, у
якому є вишита основа та
китиці). У чоловічому
костюмі також є вишита
сорочка, кабат, штани. В
одязі поєднані лляні та
бавовняні тканини білого та
кремового кольорів, вишивка
виконана червоними і
чорними кольорами.
24. • Подібний до одягу
Яворівщини й костюм
Східного Поділля. Основою є
вишита сорочка, запаска з
крайкою, яка переходить у
корсет. Обов’язковим для
дівчини є головний убір.
Чоловічий костюм
складається з вишитої
сорочки, штанів та кабату.
Для цих костюмів
використовували домоткане
полотно та льон,
переважають пастельні та
білі кольори, у вишивці
поєднані червоні, жовті та
зелені барви.
25. • Весільний одяг
козацької старшини
складався з сукні,
жупана, декорованих
орнаментом у
бароковому стилі,
вишитої сорочки.
Дівчина на голові мала
спеціальний убір.
Весільний одяг
козацької старшини
виготовляли з дорогих
тканин.
26. • Холодець
• Гаряче м’ясо
• Голубці
• Грибна або м'ясна
підлива
• Вареники
• Печені пиріжки
• Завиванці
• Компот
• Весілля обходилось
однією пляшкою горілки
й одним маленьким
“келішком”. Староста
наливав молодим,
батькам, а потім по
черзі гостям.
27. Увечері на весілля приходили
подивитись односельчани.
Дивились через вікно, а як
починались танці –
приєднувались. Тих людей
називали “запорожцями”. Їх
частували хлібом, короваями.
28. • Молодим не можна переходити дорогу з порожніми
відрами, а лише з повними, щоб життя їх було
повним добра.
• Якщо під час весілля падає дощ або сніг, то молоді
будуть багаті.
• Якщо під час весілля зчиниться бійка, чи сварка, то й
у житті молодих не буде злагоди.
• Коли молоді вперше сідають за стіл й молода присяде
на полу молодому, то буде в сім'ї старшувати.
• Під час вінчання, хто з молодих першим переступить
поріг церкви, той буде главою в родині.
• Коли молоді виходять з церкви, то той хто першим
заговорить буде першим миритися після сварки.
29. • На другий день після весілля робили
поправку – гостину для родини. Запрошували
на поправини молоді до того дому, де будуть
жити. Частували гостей молодята.
• До другого дому сусідів і родичів просили
батьки.
• Починалась і закінчувалась гостина
молитвою.
30. Перший тиждень після весілля
дочка чи син не йшли до
родинного дому. Через тиждень
молода пара з батьками ішли в
гості до рідного дому, а потім
батьки, що віддали сина чи
дочку з дому йшли до них у
гості.
31. Матеріали записано учнями 8 класу
від Муха Марії Василівни
1944 р.н.,
Рудої Євдокії Петрівни 1936 р.н.
Остапів Семена Івановича 1941р.н.
Зарівної Марії Володимирівни
1946р.н