1. Свято, традиції, рід - ці слова в наш буремний час, інколи, на жаль,
втрачають своє значення.
Дана презентація присвячена неповторним і самобутнім традиціям
українського народу.
Народні свята та обряди
Немирівський БДЮТ
Гурток “Українське народознавство”
Керівник Камінська О.М.

2. Звичаї - це ті неписані закони , якими
керуються в найменших щоденних і
найбільших всенаціональних справах .
Звичаї , а також мова - це ті найміцніші
елементи ,що об`єднують окремих людей в
один народ, в одну націю. Звичаї , як і мова,
виробилися протягом усього довгого життя і
розвитку кожного народу .
В усіх народів світу існує повір`я , що той хто
забув звичаї своїх батьків, карається людьми і
Богом. Він блукає по світі, як блудний син, і
ніде не може знайти собі притулку та
пристановища , бо він загублений для свого
народу.
Наш великий поет Тарас Шевченко,
звертаючись до України, як до матері, що
вічно страждає питає :
Чи ти рано до схід-сонця
Богу не молилась ?
Чи ти діточок непевних
Звичаю не вчила?
Кожна нація , кожен народ , навіть кожна соціальна група має свої
звичаї, що виробилися протягом багатьох століть і освячені віками.

3. Свято в українській народній традиції завжди займало провідну роль. Усі свята
українського календарного року пов'язані з господарським життям та побутом
українців. Кожне з них має свої особливості, традиції та обряди.
Ми собі не уявляємо Різдва без куті, Великодня - без писанки, Святої Троїці -
без клечання, навіть називаємо це останнє свято «Зеленими Святами». Всі ми
відзначаємо свято Купала, на «Введіння» закликаємо щастя на майбутній рік на
«Катерини» кличемо долю, а на «Андрія» хто з нас не кусав галети (це великий
корж із білого борошна) і яка дівчина не ворожила , чи вийде заміж цього року?

4. Звичаї українського народу
передусім пов’язані з традиційним
світоглядом, який складався
протягом багатьох століть і зберіг
чимало ознак дохристиянських
вірувань. Обряди поділяють на два
основних типи: сімейні та
календарні. Сімейна обрядовість
освячувала перехідні або етапні
моменти в житті людини, а
календарна – у житті природи або
трудовій діяльності людей. Кожне
традиційне свято і кожний обряд
тісно пов'язувалися з народними
віруваннями та повір'ями.
I

5. Календарні свята й обряди
Календарна обрядовість поділяється на чотири основних цикли: зимовий,
весняний, літній та осінній. Кожний цикл обрядовості приурочувався, з
одного боку, до природних явищ, і з іншого – до відповідних їм видів
сільськогосподарської діяльності.
I

6. I
Свят-вечір (багата кутя, вілія,
коляда) — вечір 24 грудня за ст.
ст. напередодні Різдва. З ним
було пов'язано багато звичаїв і
обрядів.
24 грудня нічого не їли до вечора,
поки не з'являлася перша зоря на
небі (вірили, що саме в цей час
народився Ісус Христос).
Підготовка до святкової вечері
носила урочистий характер і
розгорталася як справжній
ритуал.
До Свят-вечір готували чітко
визначену кількість страв (7, 9 чи
12), використовуючи майже всі
наявні у господарстві продукти, за
винятком скоромних. Господар
курив ладаном у хаті й читав
молитву, щоб відвернути злі сили.
Захисну функцію виконували
також звичаї закликання
морозу,обряди, якими
застерігалися від бурі, хижих
звірів, відьом, чарівників та ін. На
це свято було прийнято
вшановувати померлих і живих
родичів.

7.
Благовіщення — важлива віха
землеробського календаря
українців. До цього" свята (25
березня за ст. ст.) лелеки звичайно
прилітали з вирію та починали вити
гнізда. Існувало повір'я, що на
Благовіщення відкривалася земля і
з неї виповзали змії, вужі та інші
плазуни. За народними
уявленнями, лише після
Благовіщення можна було
розпочинати польові роботи.
Раніше ж "турбувати" землю
вважалося великим гріхом.

8. Найвідімішими весняними святами є
Масляниця, Благовіщення і, звичайно,
Великдень. Є також і менш відомі свята.
Розглянемо їх детальніше.
Масляна (Масниці, Масляниця, сирна
неділя) — давньослов'янське свято на
честь весняного пробудження природи.
Християнська церква включила Масляну
у свій календар: масляний тиждень
напередодні Великого посту (кінець
лютого — початок березня за ст. ст.),
проте вона так і не набула релігійного
змісту.
На Україні Масляниця не мала такого
широкого розмаху, як, приміром, у
центрально-російських областях. Але й
тут дорослі та молодь катались на конях,
ходили в гості, влаштовували бенкети у
складчину.
У наші часи деякі елементи традиційної
Масляної використовуються у святі
"Проводи зими".

9. Благовіщення — важлива віха
землеробського календаря
українців. До цього" свята (25
березня за ст. ст.) лелеки
звичайно прилітали з вирію та
починали вити гнізда. Існувало
повір'я, що на Благовіщення
відкривалася земля і з неї
виповзали змії, вужі та інші
плазуни. За народними
уявленнями, лише після
Благовіщення можна було
розпочинати польові роботи.
Раніше ж "турбувати" землю
вважалося великим гріхом.

10. Великдень (Паска) —
найзначніше християнське свято
на честь воскресіння Ісуса
Христа. Відзначається у першу
неділю після весняного
рівнодення і повного місяця,
обов'язково окремо від іудейської
Пасхи.
У народному побуті українців
Великдень чітко утримував
елементи язичницької весняної
ритуалістики: випікання
обрядового печива, фарбування
яєць, ігри, танці й розваги молоді,
вшанування предків, аграрно-
магічні, очисні обряди тощо.

11. Купала (Івана Купала) — давньо-
слов'янське свято літнього
сонцестояння. Відзначалося 24 червня
за ст. ст. у період підготовки до збору
врожаю. Первісне Купалою, очевидно,
називали ляльку або опудало,
яких купали — топили у воді, заривали
у землю, спалювали. Назва ж "Івана
Купала" походить від народного
наймення Іоанна Хрестителя,
вшануванням якого православна
церква намагалася подолати
дохристиянські традиції.
Купальську ніч вважали чарівною, коли
пробуджувалася нечиста сила. Звідси
— широко розповсюджені дівочі
ворожіння на вінках, численні обряди і
магічні прийоми, за допомогою яких
застерігались від відьом. Вірили, що
трави, зібрані на Купала мають
особливо цілющі властивості.