Download to read offline
Uploaded byНадежда Бедикян
Матеріал до уроку №20 з історії України 8 клас
Матеріал до уроку №20 з історії України за темою "Утворення української козацької держави – Гетьманщини" 8 клас
More Related Content
Similar to Матеріал до уроку №20 з історії України 8 клас
Матеріал до уроку №20 з історії України 8 клас
- 1. 81 Програма розбудовиУкраїнської козацької держави Б. Хмельницького Положення програми Загальна характеристика Визволення українського народу збройним шляхом «Виб’ю з лядської неволі весь руський народ, а що перше я воював за шкоду і кривду свою, тепер буду воювати за нашу православну віру» Створення Української держави в етнічних межах розселення українського народу «За границю на війну не пойду, на турків і татар шаблі не підніму. Досить нам на Україні й Поділля і Волині; тепер досить достатку і пожитку в землі та князівстві своєму, по Львів, Холм і Галич. А ставши на Віслі, скажу дальшим ляхам: сидіте, мовчіте, ляхи» Незалежність Української держави від Речі Посполитої Московський посол Г. Унковський повідомляв, що «гетьман і Військо Запорозьке і вся Русь Київська під владою польського короля і панів бути не хочуть». Хмельницький вважав, що «нас Бог від них (Польщі й Литви) увільнив — короля ми не обирали і не коронували і хреста йому не цілували… і ми волею Божою цим від них вільними стали» Українська козацька держава — правонаступниця Київської Русі За твердженням Г. Унковського, гетьман вважав, що польська влада повинна визнати Українську державу «по тим кордонам, як володіли благочестиві великі князі, а ми в підданстві та в неволі бути в них не хочемо» Основу устрою Української козацької держави складають порядки Війська Запорозького, поширені на все її населення «Не постоїт мі нога жадного князя і шляхотки тут в Україні, а захочет лі хліба котрий з нами їсти, нехай же Війську Запорозькому послушний буде…» Ідея монархічної форми правління «Правда то єсть, що я лихий і малий чоловік, але мі то Бог дав, що єсть єдиновладцем і самодержцем руським» Утворення Української козацької держави — Гетьманщини Територія України на лівому і правому берегах Дніпра, яка в другій половині ХVII ст. — до 1764 р. підпорядкувалася гетьманській владі, мала неофіційну назву Гетьманщина. Офіційна назва Української козацької держави в цей час — Військо Запорозьке. Зовнішньополітичні зв’язки Б. Хмельницького Кримське ханство Османська імперія Трансільванське князівство Молдавське князівство Волоське князівство Венеціанська республіка Королівство Швеція Військо Запорозьке Курфюрство Бранденбург Московське князівство Австрійська монархія Габсбурґів Польське королівство Велике князівство Литовське Угорське королівство Підтримання активних зовнішньополітичних зв’язків вимагало від Б. Хмельницького неабияких коштів. За тодішніми звичаями всі закордонні посольства утримувалися коштом гетьманського уряду. Тема 3. Національно-визвольна війна середини ХVII ст. Відродження Української держави
- 2. Політичний устрій ВійськаЗапорозького в середині ХVII ст. Загальна (Генеральна) військова рада Старшинська рада Гетьман Рада при гетьмані Г е н е р а л ь н и й у р я д Генеральний писар Генеральні судді (два) Генеральний обозний Генеральний підскарбій (з 1654 р.) Керівник розвідки Генеральні старшини з особливих доручень Генеральна військова канцелярія Генеральний військовий суд Генеральна військова артилерія Генеральний військовий скарб Генеральна військова розвідка Генеральні осавули (два), хорунжий, бунчужний, наказний гетьман П о л к о в і у р я д и Писар Суддя Обозний Полковник Осавул Хорунжий С о т е н н і у р я д и Писар Городовий отаман Сотник Осавул Хорунжий Адміністративно-територіальний устрій Війська Запорозького в середині ХVII ст. Чигирин — резиденція гетьмана (виконувала функції столиці держави) Військо Запорозьке — охоплювало близько 200 тис. км2 (територія колишніх Київського, Чернігівського і Брацлавського воєводств) П о л к и (станом на 1654 р.) Правобережжя Лівобережжя Запорозька Січ та її володіння Вінницький Білоцерківський Брацлавський Кальницький Канівський Київський Корсуньський Чигиринський Паволоцький Уманьський Черкаський Чернігівський Прилуцький Кропивенський Миргородський Ніжинський Переяславський Полтавський С о т н і У кожному полку, залежно від території і кількості населення, нараховувалося 10—20 і більше сотень. Територія Запоріжжя становила окрему адміністративну одиницю. 82 Історія України (друга половина XVI с. — перша половина XVIII ст.)
- 3. Основні повноваження вищихорганів державної влади Війська Запорозького 83 Орган влади Основні повноваження Загальна (Генеральна) військова рада Вищий законодавчо-розпорядчий орган, що вирішував найважливіші питання. У ній брало участь все козацтво, а іноді й представники міщан та духовенства. Поступово стала скликатися лише для схвалення заздалегіть підготовлених рішень Гетьман Глава держави, якому належала вища військова, адміністративна і судова влада, що поширювалася на всі стани. Обирався безстроково. Скликав Загальну військову та Старшинську ради, реалізовував прийняті ними рішення. Очолював Генеральний уряд. За його підписом («рукою власною») виходили універсали, розпорядження і накази. Брав участь у судочинстві, розглядав скарги на рішення полкових і сотенних судів. Відав фінансами, за рішенням Ради розпочинав війну чи укладав мир, підтримував дипломатичні зносини з іншими державами. Головнокомандувач збройними силами Старшинська рада Складалася із генеральної (головної) старшини і полковників, іноді брали участь сотники, отамани і духовенство. Вирішувала військові, правові, адміністративні, господарчі та зовнішньополітичні справи. Рішення ради були обов’язковими для гетьмана. Генеральна старшина постійно перебувала в гетьманській резиденції. Поступово вона стала не обиратися, а призначатися гетьманом Рада при гетьмані Дорадчий орган при гетьмані. Складалася з довірених осіб гетьмана, переважно зі складу генеральної старшини, з якими він обговорював найважливіші питання державного життя Генеральний уряд Вирішував усі поточні справи внутрішнього управління та закордонних зносин Війська Запорозького. Складався з генеральної старшини, що виконувала функції вищої державної адміністрації: · генеральний писар — вів усі справи Генерального уряду, керував Генеральною військовою канцелярією, що складалася з 12 писарів (у 1649 р.) із середовища української шляхти і духовенства. Займався закордонною політикою і здійснював функції внутрішнього управління · генеральний суддя (один або два) — очолював вищий суд при Генеральному уряді, що розглядав апеляції, а також виняткові справи, з якими прохачі зверталися безпосередньо до гетьмана · генеральний обозний — керував матеріальним забезпеченням армії та артилерією; · генеральний підскарбій — завідував державним скарбом і фінансами. До запровадження посади в 1654 р. ці функції виконував гетьман · керівник розвідки — займався розкриттям змов проти гетьмана, керував боротьбою проти таємної польської агентури, виконував дипломатичні доручення · генеральна старшина з особливих доручень: — осавули (двоє) — військові ад’ютанти гетьмана; — хорунжий — охоронець військової корогви й ад’ютант гетьмана; — бунчужний — охоронець гетьманського бунчука та ад’ютант гетьмана; — наказний гетьман — тимчасовий керівник збройний сил для проведення воєнних операцій Полковий уряд Складався з полковника і полкової старшини. Полковник був головним представником центральної влади на території полку, виконував доручення гетьмана, уряду і Старшинської ради. Користувався великими правами і чимало справ вирішував самостійно. Полковника обирали на полковій раді, але часто його призначав гетьман. Відповідав за впровадження на місцях гетьманських універсалів і карав їх порушників. Розпоряджався земельним фондом полку. Розподіляв землі між козаками (оскільки вони не отримували грошової платні за службу) і визначав повинності селян щодо місцевої шляхти, старшин і Війська Запорозького. Стежив за дотриманням порядку в земельних справах, карав винних за самовільне захоплення земель, угідь, млинів, що належали Військовому скарбу. Збирав податки до Військового скарбу, надавав землі й підприємства в оренду й збирав орендну плату, податки з ярмарків, мита тощо Тема 3. Національно-визвольна війна середини ХVII ст. Відродження Української держави