Download to read offline
література
- 1.
- 2. XVII—XVIII ст. — виключноскладний і важливий період у житті українського народу. У політичній історії він охоплює такі процеси, як перехід всіх українських земель під владу Речі Посполитої, наростання визвольної боротьби, створення національної державності в ході Хмельниччини, подальша втрата завоювань.
- 3. У вітчизняній культуріце була яскрава, плідна епоха, принципова для подальшого розвитку. Можна виділити цілий ряд причин, які пояснюють культурне піднесення в Україні.
- 4. ОСНОВНІ ПОЛОЖЕННЯ Розвиток книжкової справибув поштовхом для розвитку літератури. Ця сфера культури повною мірою відбивала перехідний характер епохи, той час, коли відбувалося формування національної мови, нових стилів і жанрів, піднімалися нові теми, які у попередні сторіччя вважалися забороненими або непотрібними.
- 5. Велася завзята полеміка між прихильниками уніїта її опозицією, результатом чого і став унікальний жанр українського письменства — полемічна література. Остання справила великий вплив на подальший розвиток культури, зокрема літератури та філософської думки. Основна маса православного духовенства, українська шляхта, міщани і особливо селяни не припускали думки про об´єднання церков, вбачаючи в цьому замах на
- 6. ОСОБЛИВОСТІ ЛІТЕРАТУРИ Українська література цьогоперіоду вписується в універсальний європейський стиль епохи — бароко з його витонченою алегоричністю і контрастністю образів, риторичністю і ускладненою метафоричністю, тяжінням до пишності. Бароковий стиль був панівним в українській літературі, проявлявся в усіх її жанрах і жанрових різновидах.
- 7. Українська література XVIIст. — різномовна. Вона творилася церковно-слов´янською (словеноруською), староукраїнськ ою, старопольською, латинською та російською мовами. Багатомовність і відкритість — одна з характерних прикмет української літератури XVII—XVIII ст., ознака її європейського характеру.
- 8. У XVII ст. популярною стаєдраматургія. Найбільш поширеними були два види драми: релігійна і шкільна. Релігійна драма, в свою чергу, поділялася на три форми: містерія — таїнство спокутування гріхів людей Ісусом Христом; міракл — події життя святих; мораліте — драми, в яких виступали алегоричні фігури Душі, Любові, Гніву, Заздрості та ін. і велися розмови повчального характеру.
- 9. У кінці XVII—XVIIIст. у літературі формуються нові риси, вона вивільняється від впливу теологічних вчень і набирає виразно світського змісту. До кінця XVIII ст. занепадають полемічна, житійна і ораторськопроповідницька проза, шкільна драма, релігійно-моралізаторська лірика. На перший план виходять світські твори, пройняті критикою середньовічного укладу, зокрема сатирично-гумористичні вірші, органічно споріднені з
- 10. Переважна частина літературних творів другоїполовини XVII—XVIII ст. анонімна, Збереглась у рукописах і рукописних списках без імені автора. Порівняно небагато авторів називали своє ім´я.
- 11. Утвердилися як творчі особистості письменникипрофесіонали: Лазар Баранович, ІоаникійГалятовський, Антоній Радивиловський, Іван Величковський, Феофан Прокопович, Дмитрій Туптало (Ростовський), Стефан Яворський, Митрофан Довгалевський, Василь ГригоровичБарський, Григорій Граб´янка, Самійло Величко, Петро Кохановський, Іван Некрашевич, Григорій Сковорода та ін.
- 12. Найвидатнішою постаттю у культурному й літературномужитті України XVIII ст. був великий народний мислитель, освітній діяч і письменник Григорій Савич Сковорода (1722—1794).
- 13. Його багатогранна творчість— це остання ланка переходу від давньої української літератури до нової. У своїх філософських трактатах і літературних творах Сковорода розвивав цілий комплекс ідей, актуальних для другої половини XVIII ст., виражав передові погляди тогочасного суспільства.
- 14. Сковорода завершив давній період розвитку української літературиі став предтечею Нової української літератури.
- 15. Цікавим літературним явищем культури УкраїниXVIII ст. була творчість мандрівних дяків — учнів духовних шкіл, які ходили в села «на пропитаніє». Вірші мадрівних дяків мали бурлескний характер, проте у них крізь сміх, народний гумор пробивалися соціальні мотиви.
- 16. Драматична література. Протягом17- 18 ст. упевнено розвивався український театр. Він існував у двох різновидах - шкільний і мандрівний. Шкільний театр творився професорами й студентами КиєвоМогилянської академії, а мандрівний учителями нижчих шкіл і мандрівними дяками.
- 17. Найдавніша українська драма,що в повному обсязі збереглася до нашого часу, датується 1674 р. Називається вона «Про Олексія, чоловіка Божого». 1705 р. в Києві було поставлено першу історичну драму -твір Феофана Прокоповича «Володимир».
- 18. Виникають козацькі літописи — своєрідні історико-літературні твори,в яких поряд з історичними даними містилися різноманітні фольклорні матеріали, народні оповідання, перекази, легенди тощо. Найвідомішими з них е літописи Самовидця, Г. Граб'янки, С. Величка.
- 19. Українськ а літератураXVII—XVIII ст. достатньо відбила ду ховний стан народу. Письменство цього періоду викона ло своє історичне завдання, віддзерк а ливши майже всі важливі події, пок аза ло сутність українського націона льного ду ху, української мента льності від найдавніших держ авницьких устремлінь до найменших проявів світової к ультури.
- 20.