Download to read offline
шкт
- 1. Розлади системи травленняв дитячому віці
- 2. Шлунково-кишковий тракт –це система органів, призначена для переробки їжі та здобуття живильних речовин, всмоктування їх у кров і виведення з організму неперетравлених залишків.
- 3. Весь шлунково-кишковий трактможна уявити у вигляді труби довжиною приблизно 7-8 м. Верхні відділи травного тракту представлені ротовою порожниною, глоткою, стравоходом, шлунком і початковим відділом тонкого кишечнику (дванадцятипала кишка).
- 4. Нижні відділи включають:продовження тонкого кишечнику, а так товстий кишечник з його кінцевим відділом – прямою кишкою. У міру проходження різних відділів цієї трубки їжа піддається різним змінам - переварюванню та всмоктуванню.
- 5. Анатомія ШКТ • Слиннізалози - ці три пари залоз виділяють слину, яка змочує та починає хімічну обробку їжі. • Порожнина рота - порожнина, у якій відбувається пережовування та змочування їжі слиною. В ній розташовані зуби, що пережовують їжу, і язик, який розподіляє їжу під час жування.
- 6. • Надгортанник -хрящ, розташований між гортанню та глоткою, який перешкоджає потраплянню їжі в дихальні шляхи. • Стравохід - трубка, що з'єднує глотку зі шлунком. М'язи, які утворюють внутрішні стінки стравоходу, здійснюють скорочення для проштовхування їжі до шлунка.
- 7. • Печінка -життєво важливий орган для організму. Накопичує глікоген, що є резервом енергії, і виділяє жовч, необхідну для перетравлювання жирів. • Жовчний міхур - орган, розташований біля нижньої поверхні печінки, який накопичує жовч і подає її в кишечник.
- 8. • Підшлункова залоза- залоза змішаної секреції, розташована під шлунком, яка виділяє підшлунковий сік та інсулін – гормон, що регулює обмін глюкози.
- 9. • Шлунок -центральний орган травлення. Одержує їжу вже змочену слиною та пережовану, змішує її зі шлунковим соком і проштовхує через воротар в 12-персту кишку.
- 10. • Тонка кишка- частина травного тракту довжиною від 4 до 7 метрів, куди надходять підшлунковий та шлунковий соки, жовч, і де всмоктуються живильні речовини. • Апендикс – червоподібний відросток тонкої кишки, який є резервуаром В-клітинного імунітету людини.
- 11. • Товста кишка- остання частина травного тракту, де абсорбується вода з їжі та утворюється кал з неперетравлених продуктів. • Пряма кишка - остання частина товстої кишки і травного тракту, яка зв'язує травний тракт із зовнішнім середовищем.
- 12. Шлунок являє собоюмішкоподібне розширення травної трубки, розташоване між стравоходом і дванадцятипалою кишкою. Їжа з ротової порожнини надходить у шлунка по стравоходу . Зі шлунка, частково переварені харчові маси, виводяться у дванадцятипалу кишку.
- 13. Камеру шлунка можнаумовно розділити на ділянки, які мають різні анатомо-фізіологічні характеристики: • Кардія (названа так через анатомічну близькість із серцем) – це місце впадання стравоходу в шлунок. Безпосереднім з'єднанням між двома органами служить кардіальний отвір. М'язовий шар кардії утворює сфінктер (своєрідний затвор), який перешкоджає зворотному руху їжі зі шлунка в стравохід.
- 14. • Дно абосклепіння шлунка – куполоподібне розширення розташоване вище горизонтальної лінії , що проходить через кардіальний отвір. В області кардії накопичується повітря, яке потрапляє до шлунка разом з харчовими масами. Слизова оболонка дна шлунка багата залозами, що виробляють шлунковий сік з великою кількістю соляної кислоти.
- 15. • Тіло шлунка– найбільш велика частина шлунка, розташована між склепінням та воротаревою частиною шлунка. • Воротарева (пілорична) частина – кінцевий відділ шлунка. Воротарева частина розділяється на воротареву печеру (тут накопичується частково переварена їжа) і воротаревий канал зі сфінктером по якому їжа зі шлунка надходить у тонкий кишечник.
- 16. Функції шлунка: • Резервуардля їжі • Вироблення шлункового соку, який приймає участь в травленні • Продукція внутрішнього фактора Касла, який приймає участь в засвоюванні заліза
- 17. • Екскреторна –шлунок здатний виділяти в просвіт токсичні речовини • Всмоктувальна – шлунок здатний всмоктувати воду, алкоголь і деякі інші речовини • Моторна – евакуація харчової маси в 12- перстную кишку • Бар'єрна – бактерицидна дія шлункового соку
- 18. Хронічні гастрити Хронічні гастрити відносяться до числа широко розповсюджених захворювань. Цей патологічний процес характеризується запаленням слизової оболонки шлунка, що супроводжується морфологічними змінами останньої (атрофія, порушення регенерації), а також порушенням моторної, секреторної та інкреторної функцій шлунка.
- 19. Одночасно із запаленнямшлунка при хронічному гастриті страждають і інші внутрішні органи, тобто захворювання носить не місцевий, а загальний характер.
- 20. Класифікація хронічних гастритів у дітей За етіологічними ознаками хронічні гастрити у дітей можна розділити на кілька груп: • аліментарні; • токсикоінфекційні; • неврогенні; • ендокринні; • іритативні; • алергійні; • нез'ясованої етіології.
- 21. За функціональною ознакоюхронічні гастрити в дітей ділять на дві групи: • Хронічні гастрити зі збереженої або підвищеною секреторною функцією. • Хронічні гастрити із секреторною недостатністю.
- 22. За клінічним плиномхронічні гастрити ділять на три форми: • Легку • Середньої тяжкості • Важку
- 23. За ознакою частотивиникнення загострень виділяють: • З частими загостреннями. • З рідкими загостреннями.
- 24. Хронічні гастрити вдітей мають виражену стадійність плину, у якім можна виділити дві фази: • Фаза загострення. • Фаза ремісії. Фазу ремісії, у свою чергу, можна підрозділити на: • а) неповну клінічну ремісію; • б) клінічну ремісію; • в) клініко-ендоскопічну ремісію (видужання).
- 25. За морфологічною ознакоюхронічні гастрити можна розділити на: • Гастрит з незміненою слизовою оболонкою шлунка. • Поверхневий гастрит. • Гастрит зі враженням залоз без атрофії. • Атрофічний гастрит: а) помірно виражений; б) виражений; в) гастрит перебудови.
- 26. За локалізацією патологічногопроцесу в шлунку виділяють: • Антральний гастрит. • Фундальний гастрит. • Пангастрит.
- 27. Дванадцятипала кишка Дванадцятипала кишка утворює ніби підкову, що охоплює зверху, праворуч і знизу голівку та частково тіло підшлункової залози. Характерно особливістю є те, що вона майже повністю розташована забрюшинно на відміну від інших відділів тонкої кишки.
- 28. Дванадцятипала кишка тісноанатомічно та функціонально пов'язана з підшлунковою залозою та жовчовивідною системою. На внутрішній поверхні нижньої частини дванадцятипалої кишки розташований великий дуоденальний сосочок (Фатеров сосочок), у який через сфінктер Одді, відкриваються загальна жовчна протока і протока підшлункової залози.
- 29. Дванадцятипала кишка маєособливу гістологічну будову слизової оболонки, що робить її епітелій більш стійким до агресивності як шлункової кислоти, так і концентрованої жовчі та панкреатичних ферментів, ніж епітелій нижніх відділів тонкої кишки.
- 30. Функції дванадцятипалої кишки •Приведення pH їжі, що надійшла зі шлунка, з кислотного до лужного, яке не спричиняє роздратування нижніх відділів тонкої кишки та робить їжу придатною для здійснення кишкового травлення.
- 31. • Ініціація тарегулювання секреції панкреатичних ферментів та жовчі залежно від кислотності і хімічного складу їжі, яка до неї потрапила.
- 32. • Підтримка зворотногозв'язку зі шлунком - здійснення рефлекторного відкривання та закривання воротаря шлунка залежно від кислотності і хімізму їжі, а також регулювання кислотності та пептичної активності шлункового соку через секрецію гуморальних факторів, що впливають на секреторну функцію шлунка.
- 33. Дуоденіт Дуоденіт – це запально-дистрофічне захворювання слизової оболонки дванадцятипалої кишки, при якому відбувається структурна перебудова елементів слизової оболонки кишки та поступова атрофія слизового апарата дванадцятипалої кишки.
- 34. Запальний процес можепоширюватися на всю кишку, тоді дуоденіт називається дифузним. Якщо запальний процес захоплює цибулину дванадцятипалої кишки (бульбит), великий сосочок, через який у дванадцятипалу кишку впадає протока з жовчного міхура (папіліт), або найближчу до кишечнику частину дванадцятипалої кишки - дуоденіт вважають локальним.
- 35. Діти з хронічнимдуоденітом скаржаться на болі різного характеру в підложковій області. Болі можуть бути тягучі, колючі, переймоподібні. Звичайно ці болі виникають натще або через 1-1,5 години після приймання їжі. Найчастіше болі зменшуються після приймання їжі. Іноді може з'являтися відчуття тяжкості в підложковій області.
- 36. Жовчний міхур Жовчний міхур являє собою мішкуватий резервуар для вироблюваної в печінці жовчі; він має подовжену форму: один його кінець широкий, інший – вузький, причому ширина міхура від дна до шийки зменшується поступово. Довжина жовчного міхура становить від 8 до 14 см., ширина - 3-5 см., місткість його досягає 40-70 см.3.
- 37. В жовчному міхурірозрізняють дно – саму дистальну і широку його частину, тіло - середню частину, і шийку - периферичну вузьку частину, від якої відходить пузирна протока, що з'єднує міхур з загальною жовчною протокою.
- 38. Стінка жовчного міхура складається ізтрьох шарів: серозної, м'язової та слизової оболонок.
- 39. Під очеревиною стінкуміхура вкриває тонкий пухкий шар сполучної тканини - підсерозна основа жовчного міхура.
- 40. М'язова оболонка жовчногоміхура утворена одним круговим шаром гладких м'язів, серед яких є також пучки подовжньо та косо розташованих волокон. М'язовий шар слабше виражений в області дна та сильніше - в області шийки, де він безпосередньо переходить у м'язовий шар пузирної протоки.
- 41. Слизова оболонка жовчногоміхура тонка та має в області тіла і шийки підслизову основу жовчного міхура. Слизова оболонка утворює численні дрібні складки, які надають їй вид мережива.
- 42. Жовч являє собоюскладну біологічну рідину. У жовчі дуже багато компонентів. Основну її масу становлять жовчні кислоти, холестерин, фосфоліпіди та жовчні пігменти.
- 43. Жовчні кислоти утворюютьсяв клітинах печінки з холестерину. На синтез жовчних кислот, витрачається від 40 до 45% загального запасу холестерину в організмі. Потрапляючи в кишечник, жовчні кислоти беруть участь у процесі переварювання та всмоктування жирів.
- 44. Завдяки жовчним кислотам,в жовчі розчиняється холестерин, який не розчинний у воді. Жовчні кислоти самі стимулюють виведення жовчі з печінки. В кишечнику жовчні кислоти активують рухову діяльність мускулатури тонкого та товстого кишечнику, транспорт води і електролітів через стінку кишечнику в кров.
- 45. За даними клінічнихдосліджень, приблизно у третини дітей із хронічними захворюваннями шлунково-кишкового тракту знаходять функціональну або органічну патологію жовчовивідних шляхів.
- 46. Дискінезія жовчовивідних шляхів це порушення надходження жовчі у дванадцятипалу кишку через розлад моторики м'язового апарату жовчовивідних шляхів, яке призводить до появи болю в правому підребер'ї.
- 47. Розрізняють два основнівиди цієї патології: гіпертонічну, при якій тонус сфінктерів жовчовивідних шляхів підвищений, і гіпотонічну, при якій тонус та рухова активність жовчних шляхів знижені. Розділяти дискінезії на первинні чи вторинні неправомірно, тому що вони практично завжди носять вторинний характер.
- 48. Фактори, що призводятьдо дискінезії жовчовивідних шляхів: - нейроциркуляторні дисфункції різного ґенезу; - перенесений гострий вірусний гепатит; - конституційні особливості дитини з вегетативною дистонією та малорухливий спосіб життя;
- 49. - неврози; - харчоваалергія, атопічний діатез; - будь-яка хронічна патологія шлунково- кишкового тракту (особливо запального характеру);
- 50. - паразитози шлунково-кишковоготракту, особливо лямбліоз; - спадкова схильність (яка найчастіше частіше зводиться до сімейних особливостей способу життя, зокрема, харчування);
- 51. - хронічні вогнищаінфекції в організмі; - отруєння, екопатологія, тривале зловживання в харчуванні продуктами промислового консервування; - ендокринні захворювання (ожиріння, тиреотоксикоз, цукровий діабет).
- 52. Холецистит Хронічний холецистит - захворювання жовчного міхура запального характеру, переважно бактеріального або паразитарного походження, яке часто супроводжується дискінезією жовчовивідних шляхів та утворенням жовчних каменів.
- 53. Фактори, що призводятьдо холециститу: • порушення режиму харчування - ритму, якості та кількості вживаної їжі; • стреси, • гіподинамія, • часті запори, • порушення обміну речовин, яке супроводжується ожирінням, атеросклерозом, цукровим діабетом,
- 54. Анатомія підшлункової залози Підшлункова залоза друга за величиною залоза травної системи. Її маса 60-100 г.
- 55. Вона має функціюяк зовнішньої так і внутрішньої секреції. Розташована вона в заочеревинному просторі, в верхній частині живота, лежить поперечно відносно хребта на рівні 1 і 2-го поперекових хребців. Підшлункова залоза витягнута у вигляді тяжа довжиною 15-25 см., шириною 3-9 см. і товщиною 2-3 см.
- 56. Підшлункова залоза складаєтьсяз: голівки, тіла та хвоста підшлункової залози. Найбільш стовщена її частина, голівка, з'єднана із дванадцятипалою кишкою. Тіло має вигляд призми і вкрите очеревиною спереду, хвіст - найбільш звужена частина прилягає до селезінки.
- 57. По всій довжиніпідшлункової залози від хвоста до голівки проходить вивідна панкреатична протока, яка відкривається в те ж устя, що і загальна жовчна протока на великому сосочку дванадцятипалої кишки. Діаметр панкреатичної протоки в голівці 3- 4,8 мм, у тілі 2-3,5 мм, у хвості 0,9-2,4 мм.
- 58. Підшлункова залоза складаєтьсяз ендокринної та екзокринної частин. Ендокринна частина утворена групами панкреатичних острівців (острівці Лангерганса), які сформовані клітинними скупченнями, оточеними густими капілярними мережами. Загальна кількість острівців коливається в межах від одного до двох млн., а діаметр кожного 100 – 300 мкм.
- 59. Серед клітин острівцівпереважають b- клітини (60-80%), які виробляють інсулін, поряд з ними a-клітини (10-30%), що виробляють глюкагон та d-клітини ( близько 10%), які синтезують соматостатин.
- 60. Останній пригнічує синтезгормону росту та синтез ферментів екзокринними клітинами, а також виділення інсуліну і глюкагону b- і a-клітинами.
- 61. Тканина підшлункової залозимає альвеолярно-трубчасту будову, вона розділена сполучною тканиною на часточки. В останніх розташовані ацинуси – групи клітин, що виробляють підшлунковий сік. Протоки часточок зливаються в більші і, нарешті, у загальну вивідну протоку.
- 62. Ацинус із вставноюпротокою є структурно-функціональною одиницею екзокринної частини підшлункової залози.
- 63. Підшлунковій сік (його виділяється до 2 літрів на добу) включає 3 групи ферментів: • амілази – ферменти, що розщеплюють вуглеводи, • протеази - розщеплюють білки, • ліпази - розщеплюють жири.
- 64. Панкреатит Хронічний панкреатит – це запально- дегенеративне захворювання підшлункової залози, що триває більше 6 місяців та характеризується розвитком фіброзу паренхіми і функціональною недостатністю підшлункової залози.
- 65. У дітей хронічнийпанкреатит в основному вторинне захворювання; тільки 14% панкреатиту є первинним захворюванням.
- 66. Фактори ризику виникнення хронічного панкреатиту: • Перенесений гострий панкреатит • Генетична схильність • Дія факторів, що механічно ушкоджують паренхіму підшлункової залози - тупа травма живота • Муковісцидоз
- 67. • Інфекції –епідемічний паротит, ієрсиніозна інфекція, вітряна віспа, вірусний гепатит та ін. • Гельмінтози • Обструктивні порушення вивідних проток підшлункової залози: аномалії залози, загальної жовчної протоки, патологія 12- перстной кишки та ін.
- 68. • Вплив токсичнихречовин та медикаментів - кортикостероїди, сульфаніламіди, фуросемід, естрогени, тетрациклін та ін. • Інші причини (алергія, хвороби сполучної тканини).
- 69. Причини вторинного панкреатиту: • Дуоденальна патологія (виразкова хвороба, дуоденіт) • Захворювання жовчовивідних шляхів (холецистит, дискінезія жовчовивідних шляхів) • Аномалії розвитку підшлункової залози • Метаболічні порушення - хвороби сполучної тканини, гіперліпідемія, гіперкальцемія
- 70. Вправи, рекомендовані при захворюванняхтравної системи: • Черевне дихання (вдих супроводжується втягуванням передньої стінки живота) • Вправи для м'язів живота та спини • Вправи для м'язів промежини та тазу
- 71. • Ходьба з високим підніманням колін • Присідання, наклони, повороти тулуба • Вправи з м'ячем (підкидання, ловля)
- 72. • Втягування живота,кругові рухи живота • В положенні лежачи на животі, руки вздовж тулуба, підняття ніг з напруженням сідничних м'язів
- 73.