Лекція «Гіперактивна дитина в школі»

1. ЛЕКЦІЯ «ГІПЕРАКТИВНА ДИТИНА ВШКОЛІ»
Першза все,розтлумачимотермін«гіперактивний».Уперекладі златини«активний» означає
діяльний,дієвий,а грецьке слово«гіпер» свідчитьпроперевищеннянорми.Гіперактивністьудітей
виявляєтьсяу дітейневластивимидлянормального,відповідноговіку,розвиткудитини,
неуважністю,імпульсивністю,постійнимивідволіканнямивідоб'єктауваги.За даними психолого-
педагогічноїлітератури,дляхарактеристикитаких дітейвикористовуютьтерміни:рухливі
імпульсивні,живчики,вічні двигунитощо.
Деякі авторивикористовуютьі такі словосполучення,якмоторнийтипрозвитку,дітиз підвищеною
активністю.Заданими спеціалістів,майже половинадітейстраждає натак звану гіперактивність.Не
лише у нашійкраїні,а й повсьому світукількістьтаких дітейпостійнозбільшується.Якщодитина
гіперактивна,тотруднощі спіткаютьне лише ЇЇ,аі її оточеннюбатьків,однокласників,учителів...
Такій дитині необхіднасвоєчаснадопомога,інакше вподальшомуможе сформуватисяасоціальнаі
навітьпсихопатичнаособистість:відомо.Щосередмалолітніх правопорушниківзначнийвідсоток
становлятьгіперактивні діти.
Що ж таке гіперактивністьпосуті,і як ми, дорослі,повинні скоригуватисвоюповедінку,щоб
допомогтипроцесусоціалізаціїгіперактивних людей?Підгіперактивністюрозуміютьнадзвичайно
неспокійнуфізичнуі розумовуактивністьудітей.Лікарі вважають,що гіперактивністьє наслідком
досить незначногоураженнямозку,яке не можна визначитиза допомогоюдіагностичних тестів.
Говорячи мовоюнауки,ми маємо справуз мінімальноюдисфункцією.Ознакигіперактивності
виявляютьсяу дитини вже в ранньомудитинстві.В подальшомуїї емоційнанестійкістьі агресивність
часто призводятьдо конфліктівусім'ї та школі.
Найяскравіші проявигіперактивності можнаспостерігатиудітейстаршогодошкільногоі молодшого
шкільноговіку.Вцей періодвідбуваєтьсяперехіддопровідної - навчальноїдіяльності,і черезце
збільшуєтьсяінтелектуальне навантаження:віддітейвимагаютьвмінняконцентруватиувагуна
тривалішому,ніжраніше,проміжкучасу;доводитипочатусправудо кінця;прагнутидо певного
результату.Саме вумовах тривалоїі систематичноїдіяльності гіперактивністьпереконливозаявляє
просебе.Батьки раптомвиявляютьчисельні негативні наслідкинепосидючості,неорганізованості,
надмірноїрухливості своєїдитини,і, занепокоєні цим,шукаютьконтактівізпсихологом.
Психологивиділяютьнаступні ознаки,які є діагностичнимисимптомамигіперактивних дітей.
· Неспокійні рухивкистях і стопах.Сидячи на стільці,корчиться,вихиляється.
· Не може спокійновсидітина місці,колицьоговід нього вимагають.
· З легкістювідволікаєтьсянасторонні стимули.
· Не може дочекатисясвоєї черги підчас ігор,свят,занять та в різних.інших аналогічнихситуаціях в
колективі.
· На запитаннязазвичай відповідає,не замислюючись,не дослухавшиїх до кінця.
· Під час виконання запропонованих завданьмає ускладнення(не пов'язані з негативноюповедінкою
або недостатністюрозуміння).

2. · Докладає великих зусиль,щобзберегтиувагупід час виконаннязавдань або ігор.
· Часто переходитьвідоднієїнезавершеноїдіїдо іншої.
· Не може гратися тихо,спокійно.
· Балакучий.
· Часто заважає іншим,чіпляєтьсядооточуючих,наприклад,втручаєтьсявігри інших дітей.
· Часто складаєтьсявраження,що дитина не слухає адресованих донеї звернень.
· Часто губить речі,щоє необхіднимившколі,вдома,на вулиці.
· Іноді здійснює небезпечні дії,не замислюючисьпронаслідки,але пригод або гострих відчуттів
спеціальноне шукає.
Всі ці ознакиможна згрупуватиза такиминапрямками:
· надмірнарухливаактивність;
· імпульсивність;
· відволікання- неуважність.
Діагнозвважається правомірним,якщомаютьмісце,принаймні,8 ізнаведених вище симптомів.Так,
маючи досить непогані інтелектуальні здібності,гіперактивнідітивідзначаютьсянедостатністю
мовленнєвогорозвиткуі тонкоїмоторики,зниженимінтересомдонабуттяінтелектуальнихнавичок,
малювання,маютьдеякі інші відхиленнясередніх ВІКОВИХхарактеристик, щопризводитьдо
відсутності уних інтересудосистематичних і таких,щопотребуютьувагизанять,а отже і до
навчальноїдіяльності.
За даними психологів,гіперактивністьсереддітейвікомвід7 до 11 роківу середньомустановить16,5
%,середхлопчиків– 22%, середдівчатокблизько10 %. Чому гіперактивних хлопчиківзначнобільше,
ніж дівчаток?
Причини можутьбутитакі:більшавразливістьмозку плодівчоловічоїстаті відноснорізних видів
патологіївагітності йпологів,унаслідокяких страждає мозок, що розвивається.Можливо, свою роль
відіграютьфункціональні тагенетичні фактори.Крімтого,вважають,щоменшийступінь
функціональноїасиметріїудівчатокстворює більшийрезервдлякомпенсаціїпорушеньтих абоінших
вищих психологічнихфункцій.Можливонадівчатокбільше тиснутьнормисоціальноїповедінки,щоз
дитинства вселяютьв них слухняність.Щоб«розрядитися»,дівчинкаможе простопоплакати,тоді як
хлопчикваналогічнійситуації,скорішза все,буде «бігатипостелі».Проблемидітей,які мають
порушенняповедінки,пов'язані знимитруднощі у навчанні у наш час є особливоактуальними.
Постійнозбуджені,неуважні,непосидючі йгаласливі, - такі дітиприковуютьдосебе увагу вчителя,
якомунеобхідностежити,щобвониспокійносиділи,виконувализавдання, не заважали
однокласникам.Ці школярі науроці постійнозайняті своїми справами,їх важко втримати на місці,
змусити вислухатизавдання і,тим більш,виконатийогодо кінця.Вчителявони«не чують»,все
гублять,все забувають.Вони є «незручними» длявчителівзавдякисвоїй надмірнійактивності й
імпульсивності.Таоскількисучаснашколаявляє собоюсистемунорм,правил,вимог, що
регламентуютьжиттядитини,томожна говоритипро існуючусистемунавчання,як про
непристосованудороботиз гіперактивнимидітьми.

3. Саме тому останні рокипроблемиефективностінавчаннягіперактивнихдітейстає все більш
актуальноюі такою,що її обговорюютьпедагогиі шкільні психологи.Ще кількароківтомуу
початкових класах гіперактивнихдітейбуло1-2на клас, а зараз до цієїгрупипотрапляютьвже
близько20-30 % учнів.Іцей відсотокпостійнозбільшується.Привсіх існуючих проблемах поведінки
інтелектуальноїфункціїгіперактивноїдитинине порушені,і такі дітиздатні успішнозасвоювати
програмнийматеріал загальноосвітньоїшколиза умовивідповідності вимогшкіль­ногосередовища
до можливості дитини.Однак сама системанавчання особливона перших етапах перебування
гіперактивних дітейушколі:є дляних психотравмуючоюі такою,щопризводитьдо виникненняу цих
дітейдезадаптивних станів.
Так, гіперактивні діти- молодші школярі - маютьпідвищенупотребуурусі, щосуперечитьвимогам
шкільногожиття,оскількишкільні правилане дозволяютьїм вільнорухатисяпідчас урокуі навітьпід
час перерви.А висидітиза партою4-6 уроківпо 45 хвилинпоспільдляних завдання непосильне.
Саме тому вже через15-20 хвилинвід початкуурокугіперактивнадитинане в змозі висидіти за
партоюспокійно.Цьомусприяє бракрухливості науроці,відсутністьзміниформидіяльності науроці
і впродовж дня.
Наступноюпроблемоює протиріччяміжімпульсивністювповедінці дитиниі нормативністюстосунків
на уроці,що відображаєтьсяв невідповідностіповедінкидитинидо встановленоїсхеми:запитання
вчителя- відповідьучня: Гіперактивнадитина,зазвичай, не чекає,докивчительдозволитьїй
відповідати.Вонанайчастіше починає відповідати, не дослухавшизапитанняі часто вигукує з місця.
Гіперактивнимдітямвластиванестійкапрацездатність,щоє причиноюзбільшеннякількості,помилок
В усних відповідях тапідчас виконанняписьмових завдань тоді,колинастає стан втомленості.А
фіксована (cтaндapтна) системаоцінюваннязнань,уміньі навичок, що прийнятав сучасній школі,
виконує не скількифункціюрегулювання,скількисанкціонуваннядлядитини,оскількизбільшенняу
зв'язку із стомленнямкількості помилокпризводитьдозбільшеннякількості зауваженьі негативних
оцінокз боку вчителя,щосприймаєтьсядитиноюяк негативне оцінюваннясебе вцілому,а не як
оцінюваннясвоєї роботи.
Навички читання і письма у гіперактивноїдитинизначно нижчі ніж .в однолітків,і не відповідаютьїї
інтелектуальнимздібностям.Письмові роботивиконуютьсянеохайнозпомилкамивіднеуважності.
При цьому дитинане схильнаприслухатисядопорад дорослих.Спеціалістивважають,щосправа тут
не лише у порушенні уважності.Труднощі формуваннянавичокписьмаі читання нерідковиникають
як результатнедостатньогорозвиткукоординаціїрухів,здоровогосприйняття,мовленнєвого
розвитку.Системаподання навчальногоматеріалувшколі являє собою,першзавсе, педагогічний
монолог,якийпотребує віддитини уважногопрослуховуванняі виконавчоїповедінки,тоді як
гіперактивнимдітямпотрібні,першзавсе,візуальні йтактильні опорипідчас здобування інформації,
Таким чином,можна говорити проневідповідністьспособівподаннянавчальногоматеріалудо
багатоканальногойогосприйняттягіперактивноюдитиною.

4. І ще одна особливістьшкільногосередовища,щоне дозволяє гіперактивнимдітямпочуватися
комфортно, - це відсутністьігровогопросторувшколі,тоді якдля цих дітейвінє необхідним,оскільки
дозволяє організуватиігридля зняття статичноїнапруги,обігруватиагресивність,корекціюмеханізмів
емоційногореагування,розвитокнавичоксоціальноїповедінки.А оскількившколі такийпростірне
визначенийто гіперактивні дітивибудовуютьйогоне завжди там, де це вважається припустимим,і,
отже,знову не відповідаютьвимогам,що їх висуває шкільне життя.
Проблемигіперактивнихдітейне розв'язуютьсямиттєвотаоднієюлюдиною.Цякомплексна
проблемапотребує увагиякбатьків,так і лікарів,педагогіві психологів.Дотогож,медичні,
психологічні і педагогічнізавданняподекудитакперекликаються,щоміжними неможливопровести
розподільнулінію.
Початкове визначеннялікарем-невропатологомаболікарем-психіатромдіагнозуі медикаментозної
терапіїдоповнюєтьсяпсихологічноюі педагогічноюкорекцією,щовизначає комплекснийпідхіддо
проблемгіперактивноїдитиниі може гарантуватиуспіх уподоланні багатьох негативних проявів
даного синдрому.
Збагатитита урізноманітнитиемоційнийдосвідгіперактивноїдитини,допомогтиЇЙ опанувати
елементарні діїсамоконтролюі тимсамим пом'якшитипроявипідвищеноїрухливоїактивності -
означає змінитиїї взаємини з близькоюдорослоюлюдиною,і,першзавсе, з мамою. Цьомубудуть
сприятибудь-які дії, будь-якаситуація,подія,що спрямовані на
поглибленняконтактів,їх емоційнезначення. . ,
Під час виховання гіперактивноїдитиниблизькі повинні уникатидвох крайностей:
· з одногобоку,проявівнадмірноїжалості й вседозволеності;
· з іншого- висування надмірних вимог,які дитина неспроможнавиконати,упоєднанні з надмірною
пунктуальністю,жорстокістюі санкціями(покараннями).
Часта зміна вказівокі коливаннянастроюбатьківбільшнегативновпливаютьнатаких дітей,ніж на
інших.Супутні порушенняуповедінці піддаютьсякорекції,але процеспокращеннястанудитини
потребує зазвичайтривалішогочасуі наступає не одразу.Звичайно, зазначаючи проважливість
емоційнонасиченоївзаємодіїдитини з близькоїдорослоюлюдиноюі розглядаючиатмосферув сім'ї
як умовузакріплення,аподекудинавітьі виникненнягіперактивності якспособуповедінкидитини,
ми не виключаємо,щосвійнегативнийвнесок у формуваннягіперактивностіможутьпривнеститакож
хвороба,травмаабо їх наслідки.
Останнімчасом деякі вчені пов'язуютьгіперактивнуповедінкузнаявністюудітейтак званих
мінімальних мозкових дисфукційтобтовродженогонерівномірногорозвиткуокремихфункціймозку,
що спричинені патологієювагітності,ускладненнямпідчас пологів,вживаннямалкоголю,палінням
батьківтощо.Однак, у наш час прояви гіперактивності удітейє досить розповсюдженимиі не
завжди, як стверджуютьфізіологи,пов'язані зпатологією.Нерідкодеякі особливостінервової
системидітейчерезнезадовільне вихованняі умовижиття є лише фоном, що полегшує формування
гіперактивності якспособуреагуванняудітейна несприятливі умови.
Які рекомендаціїнадаютьпсихологибатькамгіперактивноїдитини,тимсамим допомагаючи їм у
вихованні?
Першагрупа рекомендаційстосуєтьсязовнішніх проявівуповедінці близьких дитині дорослих людей
.

5. · Намагайтеся, поможливості,стримуватисвої бурхливі афекти,особливоякщоВи засмучені або
незадоволені поведінкоюдитини.Емоційнопідтримуйте дитинуувсіх спробах конструктивної,
позитивноїповедінки,якимиб незначнимивони не були.Виховуйте у собі інтересдотого,щоб
якомога глибше пізнатиі зрозумітидитину.
· Уникайте категоричних сліві висловлювань,жорстких оцінок, докорів,погроз,які можутьпризвести
до створеннянапругиі викликатиконфліктусім'ї. намагайтесяякомога рідше говорити НІ,
НЕМОЖНА, ПРИПИНИ - краще спробуйте переключитиувагудитини,а якщовийде, зробітьце легко,з
гумором.
. • Стежте засвоїм мовленням,намагайтесяговоритиспокійнимголосом.
Гнів та обуренняпоганоконтролюються.Висловлюючиневдоволення,не маніпулюйте почуттями
дитини і не принижуйте її.
Другагрупа рекомендаційстосуєтьсяорганізаціїсередовищаі умовпраці дитини в сім'ї.
• Якщо є можливість,виділітьдлядитини кімнатуабоїї частину для занять,ігор,усамітнення.В
оформленні бажаноуникатияскравих кольорів,складних композицій.Настолі і поблизудитини не
має бутипредметів,які відволікаютьувагу.Гіперактивнадитинасама неспроможназробититак, щоб
ніщостороннє її не відволікало.
· Організаціяусьогожиття повиннадіяти на дитинузаспокійливо.Дляцьогоразом із неюукладіть
розпорядокдня і виявляйте гнучкістьтанаполегливістьщодойоговиконання.
· Визначте для дитини колообов'язків,а їх виконання тримайте підпостійнимспостереженнямі
контролем,і ще не занадто жорстоким.Частіше відзначайте тазаохочуйте зусиллядитини,навіть
якщо результатидалекі віддосконалості.
Третягрупа рекомендаційспрямовананаактивнувзаємодіюдитини з одним із батьківабо іншою
близькоюдорослоюлюдиною,нарозвитокздатності як дорослоїлюдини,так і дитинивідчувати
один одного,зблизитися емоційно.Тутнезамінноює найважливішадлядітейдіяльністьгра,оскільки
вона є близькоюі зрозумілоюдлядитини. Використанняж емоційних впливів,щомістятьсяв
інтонаціях голосу,міміці,жестах,формі реагуваннядорослогонасвої дії і дії дитини надасть обом
учасникам велике задоволення.
Не опускайте рук!ЛюбітьВашуноровистудитину,допомагайте їй стати успішною,здолатишкільні
труднощі.
Колистає зовсім важко, пригадайте,щодо підлітковоговіку,ау деяких дітей - і раніше,
гіперактивністьзникає.
За спостереженнямбільшості лікаріві психологів,загальнарухливаактивністьізвікомзменшується,а
виявлені невротичні змінипоступово нівелюються.Умозкудитиниз'являються зв'язки, яких не було,
або вони булипорушені.Важливо,щобдитинапідійшладоцього вікубез вантажунегативних емоцій
і комплексівнеповноцінності.Отже,якщоуВас гіперактивнадитина,допоможітьїй,все - у Ваших
руках.