1. Історія Моринської ЗОШ І-ІІІ ступенів Виконав Резніченко Тарас

2. Достовірно не відомо, коли в Моринцях була відкрита перша школа, але що церковно-приходська школа була організована в кінці 80-х років XIX ст., є відомості. Перший випуск був у 1892 p.. Вчителював Березніцький Василь Іванович, син попа. Розміщувалась школа в селянській хаті з однієї кімнати, дуже низенької. Тут одночасно від сходу до заходу навчались три групи учнів. Наприкінці 90-х років XIX ст. під школу було віддано бувшу корчму i крамницю. Так утворилися Кривенківська та Донбасівська школи грамоти. У 1899 році була збудована нова школа для учнів 1 — 3 класів, де разом навчались хлопчики i дівчатка. . .

3. Вчителями були Тютюнник Олександр Федорович, Шкуруп Сергій Пилипович, Данильченко Артем Артемович. Ця школа була до 1917 року, а пізніше тут був клуб. Під час революційних подій 1905 - 1907 рр. моринчани за порадою вчителя Кононенко Зосим Каленикович підняли клопотання перед Міністерством освіти про будівництво в селі нової школи (міністерської). Вона була відкрита в 1907 році. На противагу їй за кошти Київської консисторії були побудовані жіноча i чоловіча церковно-приходська школи, якими завідував піп Комарніцький. Навчання в школі велося російською мовою. Деякі вчителі, ризикуючи, все ж знайомили учнів з творами українських поетів. Так вчитель Кононенко Зосим Каленикович, закривши двері на ключ, читав учням "Кобзap". Biн нocив український одяг, любив співати українських пісень та вчив їх учнів. Вчителя було записано в неблагонадійні, часто в нього були обшуки.

4. Устя Петрівна Кубрак, жителька села Моринець, 1906 року народження про навчання в церковно-приходській школі згадує: „Научав нас батюшка. Основну увагу приділяли Закону Божому, письму i арифметиці. За всякий непослух батюшка бив учнів довжелезною дерев'яною лінійкою. Як тільки неправильно хто слово напише, клав руку учня на. парту i бив по ній (руці) цією лінійкою. Пальці боліли, рука пухла, але ти старався іншим разом писати правильно, щоб знову не "перепало".(спогади У .П.Кубрак, записано у жовтні 1982 року)

5. У 1919 році в селі була відкрита єдина трудова семирічна школа, але проіснувала недовго, бо не вистачало кадрів вчителів. У селі залишились лише 1-5 класи, а бажаючі вчитися далі ішли в Шевченкове чи Тарасівку. Саме так здобули освіту Терещенко Михайло Йосипович, Іщенко Олена Володимирівна, Хамко Ніна Сергіївна, Шульга Василь Данилович, які довгий час працювали в Моринській середній школі. М.Й. Терещенко все життя пропрацював у Моринській середній школі вчителем історії. Він став автором нарису з історії села Моринець, який поміщений у багатотомній історії міст i сіл України у розділі "Черкаська область". Група вчителів 1950 рік

6. Іщенко Олена Володимирівна була вчителем початкових класів, Хамко Ніна Сергіївна — учителем біології. Вона дуже любила свій предмет, передавала знання учням, виховувала любов до природи. Пам'ятаю (спогад Н.П.Бу6лій), які чудові свята врожаю вона влаштовувала, які були тоді навчально-дослідні ділянки, а скільки квітів буяло біля школи! Шульга Василь Данилович прийшов у Моринську школу учителем трудового навчання після закінчення сьомого класу i працював тут до пенсії. Його дружина Шульга Євдокія Панасівна також все життя працювала в Моринській школі учителем початкових класів. Їх трудову естафету перейняла i донька нині директор Моринської загальноосвітньої школи — Слива Валентина Василівна. Вчителі школи 1965 рік

7. На початку 20-х років в Моринцях було відкрито хату-читальню. У цей час було чотири шкільних приміщень але бажаючих вчитись було більше. I тому в перший клас ішли у 9 — 11 років. Мали пpocтi речі: чорнильницю-невиливайку або пляшечку, дерев'яну ручку з пером, гумку, олівець, полотняну торбу. Інколи ще мали шматок хліба чи сала. Та i одяг в учнів був простий: штани і піджак з полотна, пофарбовані бузиною, поношені чоботи або черевики, свита чи верхній піджак з овечого сукна, картуз чи шапку. У класах не вистачало меблів. Використовувалися п'яти — i шестимісні парти, які учні називали "козлами". Незважаючи на це, учні тяглися до знань, працювали на пришкільних ділянках, допомагали ліквідувати неписьменність, часто виступали з концертами в сільбуді. Вчитель Дяченко Радіон Платонович ( 1913 – 1942 )

8. Н.С.Хамко, про яку писалося вище, згадує про те, як вона, учениця 6 класу, стала однією із перших піонерок у Моринцях, i як діти допомагали у ліквідації неписьменності, а також вели антицерковну пропаганду: "Бувало, ідуть люди до церкви у неділю чи на свята, а ми, піонери, стоїмо навпроти церковних воріт через вулицю i співаємо революційних пісень" (записано зі слів Хамко Н.С, у березні 1976 році Бублій Н.П.). Н. С. Хамко з учнями школи 2007 рік

9. У 1933 році школа сільської молоді зробила свій перший випуск. Закінчили її десь 25 учнів. Декому запропонували піти на річні курси вчителів. 3 цього випуску після одержання певної педагогічної освіти працювали вчителями Проценко Олексій Митрофанович та Смоляренко Михайло Мусійович. Село зростало, збільш0увалась кількість учнів. Потрібна була нова школа. Моринчани в 1935 році відправили в Київ делегацію односельчан в складі Кубрак Усті Петрівни та Мальованого Дем'яна. Будування школи розпочалося в 1936 році, а 1 вересня 1939 року в новозбудованій школі почалися заняття. Тоді в школі навчалися 350 учнів в 5 шкільних приміщеннях. До війни було зроблено 2 випуски (понад 50 учнів). Випускники школи 1933- 1934 рр.

10. З них вчителями пішли працювати Ковбасенко Микола Вікторович (учитель географії), Компанієнко Марія Макарівна (вчителька української мови, пізніше бібліотекар Моринської школи), Смоляренко (Дяченко) Євдокія Овсіївна ( вчителька російської мови i літератури). Дринь Ганна Павлівна (вчитель біології), Пономаренко Настя Платонівна (вчитель української мови та літератури). Це випускники 1940 - 1941 років. Смоляренко М.М та Проценко О.М працювали вчителями історії в Моринській школі. Їхні уроки відзначалися високим рівнем викладання, учні їх. дуже любили. Проценко Олексій Митрофанович зробив дуже багато для створення Залу Бойової слави в школі, вів велику пошукову роботу з учнями, а Смоляренко Михайло Мусійович також вніс великий вклад у дослідження історії с. Моринець. видавши самвидавом історію Моринець, якою i нині користуються учні та вчителі школи. Перший випуск моринської середньої школи 1940 рік

11. Серед випускників 1940 року був відомий український художник Кулик Іван Онисимович. Під час війни у 1941 -1944 роках в школа був німецький штаб та конюшня, пізніше — радянський госпіталь. Приміщення було дуже запущене. Після звільнення села (14 лютого 1944 року) в школі розпочалися заняття. Силами учителів, батьків приміщення було відремонтоване i в березні 1944 року почалися заняття. Набрано було 4 перших класи та i в інші класи пішло багато учнів-переростків. Очолив школу Данильченко Віктор Якимович. Вчителями працювали Шульга Євдокія Панасівна, Тарнавська Софія Дем'янівна. Про Віктора Якимовича згадує його колега Хамко Ніна Сергіївна: "Вiн був моїм першим учителем. Віктор Якимович відкрив для мене двері школи i повів у світ знань. Я горджуся тим, що така людина була моїм колегою по роботі, моїм наставником. Відомий український художник Кулик Іван Онисимович

12. Коли в 1944 році село було звільнене від німецьких окупантів, Данильченко Віктор Якимович прийняв школу i став її директором. Працював 10 років директором. Треба було багато зробити, щоб школа запрацювала повноцінним життям. Вчителі приводили в порядок приміщення, будували сарай, заготовляли в лісі дрова, продукти для харчування учнів тощо. Віктор Якимович завжди працював разом з нами, був хорошим організатором, досвідченим педагогом, доброю, чуйною людиною, старшим товаришем і порадником".(спогади Н. С. Хамко, 1979 рік). Відновились заняття i в початковій школі, завідував Проценко Олексій Митрофанович. Шкільні приміщення опалювались грубами, прибиральниці змушені були приходити на роботу о 5 годині ранку, щоб розтопити груби. Данильченко Віктор Якимович та випускники 1953 – 1954 рр.

13. На початку 50-х років на базі початкової школи була відкрита семирічна, а пізніше восьмирічна школа, що існувала до 60-х років. Важко було працювати в приміщенні школи 3-8 кімнат, коли тут навчались 500 учнів, недостатнього була матеріальна база. У 1956 році починається добудова школи. Тяжко було вести будівництво, коли в одній частині навчались учні . 3 добудовою в 1957 році приміщення школи появився спортзал, хімічний i фізичний кабінет. Директором школи (до 1963 року) був Іваненко Андрій Омелянович. У 1957 році в школі було зроблено водяне опалення. 4 клас моринської семирічної школи 1954 рік

14. У 1964 році школа стала центром підготовки до ювілею 150-річчя Т.Г.Шевченка. У цей час (до 1974 року) директором школи був Шевченко Іван Іванович, завучем Кузнірський Іван Олександрович. Під час підготовки до 150- ручного ювілею від Київського держуніверситету ім. Т.Шевченка школі. було передано велику кількість унаочнення, повністю було замінено меблі на більш сучасні (замість чорних звичайних парт з'явилися голубі пластикові парти). У школі в цей час працювали чудові педагоги: Пономаренко Настя Платонівна, Проценко Олександра Іванівна, Єременко Євдокія Овсіївна, Відоменко Максим Павлович, Савіськи Bipa Архипівна та Прокіп Іванович, Сорока Василь Лаврентійович, Проценко Олексій Митрофанович, Смоляренко Михайло Мусійович, Терещенко Михайло Йосипович, Шульга Василь Данилович, Шульга Євдокія Панасівна. 3 1975 року директором школи ( до 1979 року) був Шульга Володимир Семенович. Великий внесок у розвиток школи внесла Стогнієнко Лідія Маркелівна, що була директором до 1992 року. Вона організувала п'ятдесятиріччя школи (нинішнього приміщення), яке відзначалося 1989 року. На зустріч були запрошені випускники різних років. Школа зустрічає гостей, що прибули на Шевченківські свята Директор школи І. І. Шевченко 1972 рік Вчителі школи на Красній Площі у Москві 1965 рік На святі першого дзвінка завуч І. О. Кузнірський та директор школиІ. І. Шевченко 1972 рік Директор школи Стогнієнко Л. М. вручає медаль ” Ветеран праці ” вчительці-пенсіонерці Пономаренко Н. П.

15. Стогнієнко Л.М. стала ініціатором будівництва нової школи, яке розпочалося 1989 року. Правда, після здобуття Україною незалежності, будівництво припинилося. I в 2000 році було відремонтоване старе приміщення, в якому ми тепер i навчаємося. Після Стогнієнко JIM. директором 4 роки працював Опіканець Володимир Петрович, потім Костогриз Василь Іванович, а із 2001 року — Слива Валентина Василівна ( її батьки Шульги Євдокія Панасівна та Василь Данилович весь час працювали вчителями Моринської школи). Засідання педагогічної ради 1988 рік Колектив працівників школи 1 вересня 2001 року