aref st

1. НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ АГРАРНИХ НАУК УКРАЇНИ
ІНСТИТУТ АГРОЕКОЛОГІЇ І ПРИРОДОКОРИСТУВАННЯ
СТУПЕНЬ Назар Михайлович
УДК 504.062 : 338.48 (477)
ЕКОЛОГО-ЕКОНОМІЧНІ ЗАСАДИ ЗБАЛАНСОВАНОГО
РОЗВИТКУ РЕКРЕАЦІЙНИХ ТЕРИТОРІЙ
Спеціальність 08.00.06 – економіка природокористування
та охорони навколишнього середовища
АВТОРЕФЕРАТ
дисертації на здобуття наукового ступеня
доктора економічних наук
Київ – 2018

2. 2
Дисертацією є рукопис
Роботу виконано у Львівському національному аграрному університеті
Міністерства освіти і науки України
Науковий консультант – доктор економічних наук, професор
Черевко Георгій Владиславович,
Львівський національний аграрний університет,
завідувач кафедри економіки.
Офіційні опоненти: доктор економічних наук, професор
Грановська Людмила Миколаївна,
Інститут зрошуваного землеробства НААН,
головний науковий співробітник лабораторії
економіки;
доктор економічних наук, професор
Антоненко Ірина Ярославівна,
Національний університет харчових технологій,
професор кафедри туристичного
та готельного бізнесу;
доктор економічних наук, доцент
Власенко Іван Володимирович,
Вінницький торговельно-економічний інститут
Київського національного торговельно-економічного
університету, професор кафедри туризму та
готельно-ресторанної справи.
Захист відбудеться «06» березня 2018 р. об 1100
годині на засіданні
спеціалізованої вченої ради Д 26.371.02 Інституту агроекології і
природокористування НААН за адресою: 03143, м. Київ, вул. Метрологічна, 12.
З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Інституту агроекології і
природокористування НААН за адресою: 03143, м. Київ, вул. Метрологічна, 12.
Автореферат розіслано «05» лютого 2018 р.
Учений секретар
спеціалізованої вченої ради О.І. Шкуратов

3. 1
ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ
Актуальність теми. В умовах посилення антропогенного навантаження
на довкілля дедалі більшого значення і актуальності набуває необхідність
переходу до збалансованої моделі розвитку суспільства. Особливого значення
за цих умов набуває рекреаційна галузь вітчизняної економіки, що виконує
низку найважливіших функцій в аспекті охорони навколишнього природного
середовища та забезпечення здоров'я громадян. Крім того слід враховувати, що
процес організації рекреаційної діяльності передбачає використання природних
ресурсів, які формують потенціал рекреаційних територій. За існуючих умов,
коли рекреаційні території, загалом, розглядаються як чинники збалансованого
розвитку еколого-економічних систем, визначальною постає проблема
узгодження соціальних, економічних та екологічних інтересів суспільства в
процесі рекреаційного освоєння природно-ресурсного потенціалу. З огляду на
це, необхідним є подальше вдосконалення теоретико-методологічних підходів
до формування системи еколого-економічного забезпечення збалансованого
розвитку рекреаційних територій України.
Необхідною умовою ефективного функціонування системи
збалансованого розвитку рекреаційних територій України є розробка
механізмів та інструментарію її еколого-економічного забезпечення відповідно
до напрямів державної політики України, зокрема, визначеними в Стратегії
розвитку туризму та курортів на період до 2026 року та в Основних напрямах
державної політики України у галузі охорони довкілля, використання
природних ресурсів та забезпечення екологічної безпеки.
У науковій літературі приділяється значна увага вивченню питань
формування та розвитку рекреаційних територій. Зокрема, дослідженню
теоретичних і прикладних проблем розвитку територіальних рекреаційних
комплексів присвячено праці І.Я. Антоненко, І.К. Бистрякова, В.Г. В’юна,
Т.П. Галушкіної, В.В. Горлачука, Л.М. Грановської, О.І. Дребот, Н.В. Зіновчук,
В.Ф. Кифяка, І.М. Лицура, О.І. Фурдичка, Г.В. Черевка та ін. В їх наукових
працях достатньо уваги приділено соціально-економічним інструментам
розвитку рекреаційних територій, а також питанням освоєння рекреаційного
потенціалу територій на засадах сталого розвитку. У розв’язання проблем
управління рекреаційним природокористуванням важливий внесок зробили
О.О. Бейдик, В.М. Будзяк, І.В. Власенко, З.В. Герасимчук, Г.Д. Гуцуляк,
Д.С. Добряк, М.І. Долішній, Т.Є. Калина, Є.В. Мішенін, М.С. Нудельман,
М.Г. Ступень, А.М. Третяк, Л.М. Черчик, С.К. Харічков та ін.
Однак визнаючи особливо значущість досліджень цих вчених і
відзначаючи наявність теоретико-методичних підходів до розв’язання
актуальних проблем рекреаційного природокористування, необхідно
наголосити, що досі залишаються неопрацьованими аспекти поступального
функціонування рекреаційних територій як просторового базису еколого-
економічних систем. Залишаються недостатньо вивченими особливості і роль
рекреаційних територій у системі збалансованого природокористування,
методика оцінювання ресурсного потенціалу рекреаційних територій з

4. 2
урахуванням ринкових трансформацій. Істотним недоліком є також відсутність
комплексних теоретичних розробок щодо інвестиційної привабливості
рекреаційних територій. Нині не створено ефективного інструментарію
управління збалансованим розвитком рекреаційних територій. Загалом,
відсутність системного підходу до розв’язання наведених проблем еколого-
економічного забезпечення збалансованого розвитку рекреаційних територій
визначає своєчасність та актуальність теми дисертаційної роботи.
Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами.
Дисертаційне дослідження виконано в межах науково-дослідних робіт
Львівського національного аграрного університету, зокрема за такими темами:
«Розробка науково-методичних засад формування організаційних, економічних,
інформаційних механізмів регулювання земельних відносин на регіональному
рівні» (ДР № 0111U001320, 2015 р.), де здобувачем обґрунтовано шляхи
вдосконалення механізму функціонування рекреаційного землекористування;
«Розробка і вдосконалення теоретико-методологічних засад земельних відносин
та забезпечення збалансованого розвитку території» (ДР № 0116U003178, 2016–
2017 рр.), у межах якої запропоновано теоретико-методологічний підхід до
формування еколого-економічного механізму збалансованого розвитку
рекреаційних територій, а також науково-дослідної роботи Інституту
агроекології і природокористування НААН: «Еколого-економічні засади
розвитку рекреаційного природокористування» (ДР № 0116U005568, 2017 р.),
відповідно до якої обґрунтовано систему інструментального забезпечення
управління розвитком рекреаційних територій.
Мета й завдання дослідження. Метою дисертаційної роботи є
обґрунтування теоретико-методологічних підходів та науково-практичних
рекомендацій щодо еколого-економічних засад збалансованого розвитку
рекреаційних територій.
Для досягнення мети в дисертаційній роботі були поставлені й виконані
такі завдання:
, з’ясувати сутність і роль рекреаційних територій у системі
збалансованого природокористування;
, узагальнити та поглибити концептуальні положення еколого-
економічного збалансування розвитку рекреаційних територій;
, обґрунтувати науково-методологічні засади формування системи
управління рекреаційними територіями;
, науково обґрунтувати теоретико-методологічний підхід до формування
моделі збалансованого розвитку рекреаційних територій;
, розробити методичний підхід до комплексного оцінювання ресурсного
потенціалу рекреаційних територій;
, здійснити аналіз сучасного стану та виявити тенденції розвитку
туристично-рекреаційної діяльності в Україні з урахуванням світового досвіду;
, на основі розробленого методичного підходу здійснити ранжирування
та групування регіонів України залежно від рівня забезпечення ресурсним

5. 3
потенціалом рекреаційних територій шляхом розрахунку інтегрального індексу;
, визначити напрями удосконалення еколого-економічного механізму
управління розвитком рекреаційних територій;
, удосконалити теоретико-методичний підхід до функціонування
інструментарію еколого-економічного механізму управління рекреаційними
територіями;
, розробити та науково обґрунтувати сценарії розвитку та стратегії
збалансування рекреаційних територій залежно від рівня їх ресурсного
потенціалу;
, розробити систему заходів та напрямів підвищення інвестиційної
привабливості рекреаційних територій;
, запропонувати напрями збалансованого розвитку туризму на
рекреаційних територіях.
Об’єктом дослідження є процес розвитку рекреаційних територій.
Предметом дослідження є сукупність теоретико-методологічних,
науково-методичних і практичних основ еколого-економічного забезпечення
збалансованого розвитку рекреаційних територій.
Методи дослідження. Методологічною основою дисертаційного
дослідження є загальнотеоретичні методи наукового пізнання, фундаментальні
положення та принципи економіки природокористування, економіки рекреації
та туризму, що висвітлені у працях вітчизняних та зарубіжних вчених з
економічних проблем розвитку рекреаційних територій. Для виконання
поставлених завдань використовували такі методи досліджень: монографічний
(опрацювання наукових публікацій, нормативних документів, статистичних
даних); системний підхід, методи аналізу та синтезу (обґрунтування
методології системного дослідження розвитку рекреаційних територій);
економіко-статистичний (обробка статистичних даних під час еколого-
економічного аналізу сучасного стану туристично-рекреаційної діяльності в
Україні); індексний та економетричного аналізу (оцінювання рівня ресурсного
потенціалу рекреаційних територій); кластерного аналізу (групування регіонів
за рівнем ресурсного потенціалу рекреаційних територій); кореляційно-
регресійного аналізу (дослідження впливу соціально-економічних чинників на
ефективність курортно-рекреаційної галузі); програмно-цільовий (розробка
стратегічних напрямів реалізації концептуальної моделі збалансованого
розвитку рекреаційних територій); теорії ігор (визначення оптимальної
стратегії поведінки економічних суб’єктів у системі регулювання розвитку
рекреаційних територій); розрахунково-конструктивний та експериментальний
(удосконалення еколого-економічного механізму управління розвитком
рекреаційних територій); економіко-математичного моделювання (прогнозування
тенденцій розвитку туристично-рекреаційної сфери); абстрактно-логічний
(теоретичні узагальнення та формулювання висновків) тощо.
Інформаційну основу дослідження становлять вітчизняні та міжнародні
законодавчі і нормативні акти у сфері рекреації, охорони навколишнього

6. 4
природного середовища, економіки природокористування, матеріали і звіти
Державної служби статистки України, Міністерства економічного розвитку і
торгівлі України, Міністерства екології та природних ресурсів України,
вітчизняних підприємств туристично-рекреаційної галузі, а також методичні
рекомендації наукових установ, інформація з мережі Інтернет, матеріали
власних досліджень, інші літературні джерела з проблематики дослідження.
Наукова новизна одержаних результатів визначається особистим
внеском автора у розв’язання актуальної наукової проблеми в галузі економіки
природокористування та охорони навколишнього природного середовища, що
полягає в розробленні теоретико-методологічних підходів до збалансованого
розвитку рекреаційних територій та обґрунтуванні напрямів їх еколого-
економічного забезпечення. Найвагомішими науковими результатами, що
обумовлюють новизну дослідження, є:
вперше:
, запропоновано концептуальний підхід до збалансування розвитку
рекреаційних територій, який базується на реалізації трьох етапів: підготовчого
(розробка Дорожньої карти), інформаційно-аналітичного (формування системи
індикаторів) і функціонально-інструментального (вибір оптимального
інструментарію) та дає можливість цілеспрямовано впливати на організацію
рекреаційної діяльності й внутрішню структуру територіальних елементів з
метою отримання максимального ефекту в процесі їх взаємодії;
, на основі концептуального підходу розроблено теоретико-
методологічний підхід до формування моделі збалансованого розвитку
рекреаційних територій, складовим елементом якого є методологічний підхід
до групування регіонів за рівнем ресурсного потенціалу, що є основою для
розробки сценаріїв розвитку рекреаційних територій та обґрунтування стратегій
збалансування їх реалізації за кожним із визначених сценаріїв;
, розроблено функціональну схему збалансування та ієрархії
управління розвитком рекреаційних територій на основі визначення цілей,
функцій та інструментарію управління на кожному ієрархічному рівні;
, науково обґрунтовано методичний підхід до застосування глобальних
критеріїв збалансованого туризму для дестинацій у системі управління
рекреаційними територіями, що передбачає інтерпретацію ієрархії потреб для
ключових учасників відносин у сфері туристично-рекреаційної діяльності з
метою підвищення їх ініціативності, відповідальності, координації, консолідації
та контролю;
удосконалено:
, науково-методичний підхід до визначення сутності рекреаційних
територій як просторової системи взаємопов'язаних екологічних, економічних
та соціальних компонентів, функціонування яких спрямовано на максимальне
задоволення рекреаційного попиту населення (потреби населення у відпочинку,
оздоровленні, лікуванні та підвищенні фізичного й духовного потенціалу);

7. 5
, теоретичні положення збалансованого розвитку рекреаційних
територій, що, на відміну від існуючих, передбачають впорядкування
складових рекреаційної сфери в структурі еколого-економічної системи
шляхом удосконалення класифікації чинників, систематизації функцій та
детермінантів, які надають змогу забезпечити узгодження цілей і напрямів
рекреаційного природокористування з урахуванням соціо-еколого-економічних
інтересів його суб’єктів;
, методичний підхід до комплексного оцінювання ресурсного
потенціалу рекреаційних територій, що, на відміну від існуючих, передбачає
використання інтегрального індексу, який враховує систему природно-
ресурсних, історико-культурних, соціально-економічних та екологічних
показників і дає змогу забезпечити просторове планування розвитку
рекреаційної галузі;
, структуру еколого-економічного механізму управління збалансованим
розвитком рекреаційних територій, яку, на відміну від традиційного уявлення,
систематизовано за трьома взаємопов'язаними блоками: концептуальним (мета,
об’єкт, принципи, суб’єкти, інституції, завдання), аналітичним (система
критеріїв та індикаторів розвитку залежно від стану та потенціалу рекреаційних
територій) та функціональним (процес забезпечення управління через
технології та інструменти);
, науково-методичний підхід до стратегічного планування розвитку
рекреаційної галузі, який, на відміну від існуючих, передбачає застосування
стратегічних альтернатив реалізації ресурсного потенціалу за такими
сценаріями: сировинного донора; нейтрального розвитку; сировинного
реципієнта;
набули подальшого розвитку:
, методологічні положення управління збалансованим розвитком
рекреаційних територій на основі системного підходу, доповненого елементами
рекреаційно-географічного, структурно-функціонального, мережевого,
програмно-цільового та маркетинго-аналітичного підходів, що включають
принципи, індикатори та модель, які визначають функціональну спрямованість
рекреаційного комплексу як елемента еколого-економічної системи залежно від
якісних параметрів існуючого ресурсного потенціалу;
, система інструментів еколого-економічного механізму управління
рекреаційними територіями шляхом формування відповідних груп:
нормативно-правові, які передбачають нормативне обмеження, законодавче та
правове регулювання; еколого-економічні, спрямовані на стимулювання або
примусове забезпечення раціонального і еколого-безпечного використання
рекреаційного потенціалу; організаційно-економічні, що відповідають за
організацію та економічне регулювання діяльності суб’єктів рекреаційної
діяльності;
, складові процесу формування інвестиційної привабливості

8. 6
рекреаційних територій, що базуються на їх ієрархічній структурованості та
дають змогу виявити відповідні напрями її підвищення за такими групами:
формування сприятливого інвестиційного клімату; державне регулювання
інвестиційної діяльності; гарантії та мінімізація інвестиційних ризиків;
формування сприятливої інвестиційної репутації;
, підхід до моделювання взаємозв'язків держави та суб’єктів
рекреаційної діяльності в процесі реалізації механізму державно-приватного
партнерства на основі теорії ігор, що в умовах невизначеності та конфлікту
інтересів надає змогу прогнозувати результати стимулюючого впливу
інструментів управління на рівень екологізації господарської діяльності у сфері
рекреації.
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що в
дисертаційній роботі сформульовано теоретичні положення та обґрунтовано
практичні рекомендації, спрямовані на еколого-економічне забезпечення
збалансованого розвитку рекреаційних територій. Основні теоретичні та
методичні положення, висновки й рекомендації дослідження доведено до рівня
практичних розробок, які сприяють формуванню ефективних інструментів
збалансованого рекреаційного природокористування.
Науково-методичні підходи та рекомендації автора щодо удосконалення
системи управління рекреаційними територіями використано Міністерством
екології та природних ресурсів України (довідка № 15-01-91-17/1 від
27.07.2017 р.). Результати досліджень автора щодо удосконалення системи
рекреаційного землекористування використано у практичній діяльності
Головного управління Держгеокадастру у Львівській області для розробки
пропозицій до Програми комплексного розвитку території Львівської області на
2016–2020 рр. (довідка № 31-13-0.1-14914/2-17 від 23.11.2017 р.). Деякі
рекомендації автора прийнято до впровадження Управлінням земельних
ресурсів Львівської міської ради (довідка № 2403-вих-5618 від 07.11.2017 р.)
для розробки пропозицій до Комплексної стратегії розвитку Львова на 2012–
2025 рр. Низку науково-методичних рекомендацій автора щодо функціонування
еколого-економічного механізму збалансованого розвитку рекреаційних
територій використано у роботі Державної екологічної інспекції у Львівській
області для розробки пропозицій до Програми охорони навколишнього
природного середовища у Львівській області на 2016–2020 рр. (довідка № 01-
356 від 24.01.2018 р.). Рекомендації щодо формування моделі збалансованого
розвитку рекреаційних територій використано в господарській діяльності
ДП «Львівський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою»
(довідка № 702 від 25.10.2017 р.).
Теоретичні розробки дисертаційної роботи використано для оптимізації
навчального процесу Львівського національного аграрного університету,
зокрема під час підготовки лекційних курсів та розроблення навчально-
методичних рекомендацій для проведення семінарських і практичних занять з
таких дисциплін: «Економіка природокористування», «Економіка рекреації та

9. 7
туризму» та «Управління земельними ресурсами» (довідка № 01-27-02-1138/1
від 17.10.2017 р.).
Особистий внесок здобувача. Основні положення і висновки дисертації
розроблено автором самостійно. Дослідження не містить матеріалів
кандидатської дисертації автора. Із наукових праць, опублікованих у
співавторстві, в дисертаційній роботі використано лише ті положення, які є
результатом самостійної роботи здобувача. Наукові результати здобувача є
внеском у розвиток економічної науки з питань охорони навколишнього
природного середовища та рекреаційного природокористування.
Апробація результатів дослідження. Основні наукові положення
дисертації доповідалися на науково-практичних конференціях, круглих столах
та форумах різного рівня, серед яких: «Теоретичні основи і практичні аспекти
використання ресурсоощадних технологій для підвищення ефективності
агропромислового виробництва і розвитку сільських територій» (Львів,
2014 р.), «Збалансоване природокористування: традиції та інновації» (Київ,
2014 р.), «Екологічна безпека та збалансоване природокористування в
агропромисловому виробництві» (Київ, 2015 р.), «Потенціал економіки країни:
сучасний стан, розвиток та управління» (Львів, 2016 р.), «Badania podstawowe i
stosowane: wyzwania i wyniki» (Польща, Закопане, 2016 р.), «Перспективи
розвитку національної економіки» (Запоріжжя, 2016 р.), «Стратегії сталого
розвитку: на шляху до сильнішої громади» (Сєверодонецьк, 2016 р.),
«Проблеми збалансованого природокористування в агросфері» (Київ, 2016 р.),
«Модернізація національної системи управління державним розвитком:
виклики і перспективи» (Тернопіль, 2016 р.), «Ефективне функціонування
екологічно стабільних територій у контексті стратегії стійкого розвитку:
агроекологічний, соціальний та економічний аспекти» (Полтава, 2016 р.),
«Economy. Zarządzanie. Państwo i Prawo. Priorytetowe obszary badawcze: od teorii
do praktyki» (Польща, Люблін, 2017 р.), «Розвиток фінансово-економічного
становища на різних рівнях управління: підприємство, регіон, держава»
(Дніпро, 2017 р.), «Теоретичні і прикладні напрямки розвитку туризму та
рекреації в регіонах України» (Кропивницький, 2017 р.), «Екологія і
природокористування в системі оптимізації відносин природи і суспільства»
(Тернопіль, 2017 р.), «Збалансоване природокористування: традиції,
перспективи і інновації» (Київ, 2017 р.), «Теорія, практика та інновації розвитку
туристичної і готельно-ресторанної індустрії» (Умань, 2017 р.), «Соціально-
економічний розвиток країни в контексті інтеграційних процесів: досвід,
проблеми, перспективи» (Київ, 2017 р.), «Перспективи розвитку національної
економіки в умовах змін ринкового середовища» (Одеса, 2017 р.), «Економічне
зростання: стратегія, напрями і пріоритети» (Запоріжжя, 2017 р.).
Публікація результатів дослідження. Основні положення дисертаційної
роботи опубліковано у 41 науковій праці, у т.ч. 1 одноосібній монографії, 23
статтях у наукових фахових виданнях з економіки, з яких 14 – у виданнях
іноземних держав та виданнях України, які включено до міжнародних
наукометричних баз, та 17 тезах наукових доповідей.

10. 8
Структура та обсяг роботи. Дисертація складається зі вступу, п’яти
розділів, висновків, списку використаних джерел і додатків. Загальний обсяг
дисертації становить 447 сторінок, з яких основного тексту – 352 сторінки.
Робота містить 39 рисунків, 50 таблиць, 8 додатків, а також список
використаних джерел із 407 найменувань на 40 сторінках.
ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЙНОЇ РОБОТИ
У Вступі обґрунтовано актуальність теми, визначено основні завдання
роботи, окреслено об’єкт і предмет дослідження, його методику, відображено
наукову новизну, практичну цінність дослідження та результати апробації.
У першому розділі «Концептуальні засади еколого-економічного
забезпечення збалансованого розвитку рекреаційних територій» визначено
сутність і роль рекреаційних територій у системі збалансованого
природокористування, обґрунтовано концептуальні положення еколого-
економічного збалансування розвитку рекреаційних територій та удосконалено
понятійно-категоріальний апарат за темою дисертаційної роботи.
Доведено, що внаслідок значного мультиплікативного ефекту рекреація
постає як каталізатор соціально-економічного розвитку територій, сприяючи
поліпшенню якості життя місцевого населення та довкілля. Крім того,
теоретичним базисом формування та розвитку рекреаційних територій має
виступати концепція сталого (збалансованого) розвитку. Визначено, що
збалансований розвиток рекреаційних територій передбачає розвиток системи
взаємопов'язаних екологічних, економічних та соціальних компонентів,
спрямований на їх збалансування та раціональне використання природно-
ресурсного потенціалу рекреаційних територій. Зважаючи на це, виділено
відповідні рівні інтересів і зони формування конфліктів у процесі використання
рекреаційних територій. Запропоновано власний підхід до визначення сутності
рекреаційних територій як просторової системи взаємопов'язаних екологічних,
економічних та соціальних компонентів, функціонування яких спрямовано на
максимальне задоволення рекреаційного попиту населення (потреби населення
у відпочинку, оздоровленні, лікуванні та підвищенні фізичного й духовного
потенціалу). Запропоновано класифікацію ресурсного потенціалу рекреаційних
територій за чотирма групами: природні, історико-культурні, соціально-
економічні та екологічні, що дало змогу систематизувати чинники впливу на
ефективність його використання залежно від оцінюваного компонента. На
основі кількісних та якісних показників за визначеними чинниками
здійснюється рейтингове оцінювання основних компонентів рекреаційного
потенціалу території. Отримані результати лягають в основу класифікації та
організації районування рекреаційних ресурсів і формування кадастру
рекреаційних ресурсів за такими ознаками: вид ресурсу, тип
природокористування, значення для розвитку рекреаційної сфери, перспективні
напрями використання. На тих територіях, які містять певні унікальні
рекреаційні ресурси, основними видами діяльності стає туризм і рекреація.
Тому організація збалансованого розвитку рекреаційних територій

11. 9
безпосередньо залежить від організації розвитку основного виду туристично-
рекреаційної діяльності на цій території.
Охарактеризовано основні властивості рекреаційних територій та
систематизовано чинники впливу на них. Визначено основні характеристики та
функції рекреаційної складової в структурі еколого-економічної системи.
Обґрунтовано роль рекреаційних ресурсів у системі збалансованого
природокористування. Систематизовано види рекреаційних територій за
класифікаційними ознаками: значущістю; ступенем співвідношення довкілля і
технічних систем у організації відпочинку; функціональним призначенням;
залежно від тривалості відпочинку; ландшафтними умовами. За низкою ознак
визначено детермінанти збалансованого розвитку рекреаційних територій. Так,
найважливішою класифікаційною ознакою детермінантів збалансованого
розвитку рекреаційних територій визначено взаємозв’язок її структурних
елементів. Це дає змогу чітко визначити зовнішні умови, які так чи інакше
впливають на розвиток суб’єктів господарювання на рекреаційній території,
зовнішні й внутрішні чинники формування рекреаційних властивостей
території.
Визначено, що функціонування рекреаційних територій як складової
еколого-економічної системи не лише відбувається під впливом інших систем,
а й здійснює безпосередній вплив на них. Аналіз та узагальнення наукових
досліджень дало змогу запропонувати підхід до розуміння рекреаційних
територій як самостійної складової еколого-економічних систем, спрямованої
на здійснення рекреаційної діяльності на конкретній території. Формування
багатофункціональних еколого-економічних систем на практиці неможливо без
врахування особливостей чинників та рівня їх впливу на збалансований
розвиток рекреаційних територій. Тому основою моделювання збалансованого
розвитку рекреаційних територій має стати системний підхід як метод
систематизації чинників впливу на процес управління через структурованість
основних його елементів. Запропоновано модель узгодження інтересів суб'єктів
використання ресурсного потенціалу рекреаційних територій, що відтворює
зв’язки між економічними суб’єктами: державними органами влади, органами
місцевого самоврядування, суб’єктами господарювання та населенням. Завдяки
цим зв’язкам задовольняються інтереси усіх економічних суб’єктів, які
здійснюють свою діяльність на рекреаційних територіях, виконуються
стратегічні цілі та завдання, що виникають у процесі використання потенціалу
рекреаційних територій за умови збереження якісних характеристик природних
екосистем і формування сприятливих умов для життя місцевого населення та
оздоровлення рекреантів. Системи зв’язків трансформуються у важелі та
інструменти комунікаційного, погоджувального, стимулюючого або
стримуючого характеру.
Розроблено концептуальний підхід до збалансування розвитку
рекреаційних територій, який базується на реалізації трьох логічно
взаємопов’язаних блоків: підготовчого (удосконалення принципів та завдань,
розробка Дорожньої карти), інформаційно-аналітичного (формування системи

12. 10
індикаторів) та функціонально-інструментального (теоретично-методологічний
підхід до розробки моделі збалансування розвитку рекреаційних територій)
(рис. 1). Реалізація запропонованого концептуального підходу надала
можливість розробити теоретико-методологічний підхід до формування моделі
збалансованого розвитку рекреаційних територій та стратегічні напрями
цілеспрямованого впливу на організацію рекреаційної діяльності й внутрішню
структуру територіальних елементів з метою отримання максимального ефекту
в процесі їх взаємодії.
ПІДГОТОВЧИЙ БЛОК
ІНФОРМАЦІЙНО-АНАЛІТИЧНИЙ БЛОК
Комплексна оцінка
рекреаційних ресурсів
територій
Розробка Дорожньої карти
збалансованого розвитку
Удосконалення принципів та
завдань рекреаційного
природокористування
Моделювання основних сценаріїв
збалансованого розвитку
рекреаційних територій
Визначення функціональної
спеціалізації території
Стратегії збалансування залежно від
рівня ресурсного потенціалу
рекреаційних територій
Визначення складу індикаторів ресурсного потенціалу рекреаційних
територій та їх збалансованого розвитку
Оцінка індикаторів ресурсного потенціалу рекреаційних територій та їх
збалансованого розвитку
Визначення результативності та ефективності стратегічних напрямів
збалансованого розвитку рекреаційних територій
Вибір оптимального
інструментарію
розвитку
Нормативно-правова база; регулювання у сфері
оподаткування; процеси бюджетування; інвестиції;
субсидії; кредити; політика ціноутворення;
механізми страхування та моніторингу тощо
Сприяння розвитку підприємницької діяльності,
диверсифікація продукції та послуг, підвищення їх якості
Державно-приватне партнерство з метою забезпечення
максимізації ефекту
Організація процесу еколого-економічного стимулювання у сфері
природоохоронної діяльності, організаційно-правове забезпечення
розвитку рекреаційних територій
ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНИЙ ПІДХІД ДО ФОРМУВАННЯ МОДЕЛІ
ЗБАЛАНСУВАННЯ РОЗВИТКУ РЕКРЕАЦІЙНИХ ТЕРИТОРІЙ
ФУНКЦІОНАЛЬНО-ІНСТРУМЕНТАЛЬНИЙ БЛОК

13. 11
Рис. 1. Концептуальний підхід до збалансування розвитку рекреаційних
територій
Джерело: сформовано автором.
Розробка плану заходів з реалізації концептуального підходу
збалансованого розвитку рекреаційних територій здійснюється в процесі
формування Дорожньої карти і моделювання на її основі основних сценаріїв
розвитку і стратегій їх реалізації. Зміст інформаційно-аналітичного блоку
полягає у визначенні складу критеріїв та індикаторів збалансованості розвитку,
їх оцінки та визначення на основі отриманих даних результативності та
ефективності, стратегічних напрямів збалансованого розвитку рекреаційних
територій. Реалізація функціонально-інструментального блоку здійснюється на
основі впровадження державно-приватного партнерства у діяльність
рекреаційного комплексу та наукового обґрунтування теоретико-
методологічного підходу до розробки моделі збалансування розвитку
рекреаційних територій, що налічує оптимальний набір методів, інструментів та
стратегій управління розвитком рекреаційних територій.
У другому розділі «Теоретико-методологічні основи формування
системи управління рекреаційними територіями» обґрунтовано науково-
методологічні засади формування системи управління рекреаційними
територіями, розроблено теоретико-методологічний підхід до формування
моделі збалансованого розвитку рекреаційних територій та методичний підхід
до комплексного оцінювання їх ресурсного потенціалу.
Доведено, що процес формування рекреаційної сфери, що базується,
переважно, на споживчих моделях минулого покоління, не враховує повною
мірою вплив соціально-економічних чинників, що породжує низку еколого-
економічних проблем, зумовлених необхідністю удосконалення системи
управління рекреаційними територіями на основі системного підходу та
аналізу, які наразі демонструють ознаки великих складних систем з
багатофункціональними пріоритетами розвитку. Сутність цього підходу
полягає у процесі вивчення рекреаційних об’єктів як систем шляхом
виокремлення у їх складі окремих частин, елементів та взаємозв’язків між
ними, а також у дослідженні об’єкта чи явища як елемента системи
зовнішнього середовища, яке також здійснює певний вплив на функціонування
об’єктів та рівні прояву природних явищ. За результатом аналізу обґрунтовано
науково-методологічні засади формування системи управління рекреаційними
територіями на основі низки положень системного підходу. Наявність в
механізмі управління збалансованим розвитком рекреаційних територій таких
підсистем, як планування, стимулювання і організація управління, що
складається із значного масиву блоків і елементів, визначає перспективність
використання принципу системності, який передбачає розгляд розвитку
рекреаційних територій як сукупності взаємопов'язаних рішень заходів,
об'єднаних спільною метою функціонування. Доведено, що модель управління
збалансованим розвитком рекреаційних територій має базуватися на підході до

14. 12
забезпечення екологічних якостей рекреаційних територій, як до економічного
ресурсу. Такий підхід надає змогу забезпечити стимулюючий вплив органів
управління в системі рекреаційного природокористування та підвищити
інвестиційну привабливість рекреаційних територій. Окрім того, доведено
необхідність доповнення методології дослідження системи управління
рекреаційними територіями елементами (зокрема прийомами та методами)
рекреаційно-географічного, структурно-функціонального, мережевого,
програмно-цільового та маркетингово-аналітичного підходів. Такий підхід
уможливлює здійснення регулюючого впливу цієї системи на умови
рекреаційної діяльності та реалізацію рекреаційного потенціалу територій
шляхом застосування еколого-економічного механізму та відповідного
інструментарію. Запропонований методичний підхід до удосконалення системи
управління дає можливість включити аналітичну та синтетичну складові до
процесу всебічного вивчення рекреаційних територій та основних чинників, які
здійснюють вплив на особливості їх функціонування та розвитку. Теоретичний
підхід виступає не лише в ролі сукупності взаємопов’язаних елементів, а й
безперервного циклічного процесу, що налічує кілька етапів: визначення
основних цілей та завдань; забезпечення функціонування механізму управління
збалансованим розвитком рекреаційних територій; проведення системного
аналізу та безпосереднє забезпечення основних управлінських функцій; оцінку
ефективності та контроль.
Обґрунтовано, що збалансований розвиток рекреаційних територій
ґрунтується на досягненні рівноважного стану в процесі реалізації екологічних,
економічних та соціально-культурних цілей розвитку територій. Тому за цими
напрямами систематизовано основні концептуальні принципи та завдання щодо
забезпечення збалансованого розвитку рекреаційних територій. Для
оцінювання розвитку рекреаційних території відповідно до принципів еколого-
збалансованого розвитку запропоновано систему індикаторів. Для визначення
ефективності дій влади щодо впровадження принципів збалансованого
розвитку у процесі наукового дослідження проведено моніторинг індикаторів
його розвитку, який ґрунтується на відстеженні змін індикаторів у часі через
певні проміжки часу для однієї і тієї самої рекреаційної території. Визначено,
що процес стимулювання збалансованого розвитку рекреаційних територій
доцільно розглядати через призму теорії мотивації. Адже проблеми
формування атрактивності рекреаційних територій насамперед зумовлено
визначенням об'єктивної необхідності, привабливості атракторів території для
споживача. Багатогранність та різноманіття мотивацій, які спонукають людину
до вибору того чи іншого місця та способу відпочинку, обумовлюють
необхідність виявлення атракторів, що підвищують привабливість територій і
потребують стимулюючого підходу з боку органів управління. Якщо на
систему впливають стимулюючі заходи, то відбувається повне задоволення
потреб. На основі цих заходів системою збалансованого розвитку рекреаційних
територій можливо досягнення стану збалансованості, стабільності,
конкурентоспроможності, безпеки та мотивації для активізації внутрішніх

15. 13
потенційних можливостей. Кінцевою метою збалансовано розвитку
рекреаційних територій є задоволення потреб рекреаційних територій
(соціальних, екологічних, економічних) через активну діяльність
територіальних суб’єктів під впливом стимулюючих інструментів. Механізм
стимулювання збалансованого розвитку рекреаційних територій передбачає
систему державних та ринкових інструментів і важелів.
На засадах концептуального підходу розроблено теоретико-
методологічний підхід до формування моделі збалансованого розвитку
рекреаційних територій, складовим елементом якого є методологічний підхід
до групування регіонів за рівнем ресурсного потенціалу, що є основою для
розробки сценаріїв розвитку рекреаційних територій, та обґрунтування
стратегій збалансування їх розвитку за кожним із визначених сценаріїв.
Реалізація стратегій збалансування здійснюється через науково обґрунтований
еколого-економічний механізм та відповідний інструментарій (рис. 2).
Теоретичне
забезпечення
Принципи Завдання
Методологічний підхід до
групування регіонів за рівнем
ресурсного потенціалу
рекреаційних територій на
основі методичного підходу
його комплексного
оцінювання
Нормативно-правові
інструменти
Еколого-економічні
інструменти
Організаційно-
економічні інструменти
Еколого-економічний
механізм збалансування
Стратегії збалансування розвитку за
конкретними сценаріями
Сценарії розвитку рекреаційних
територій
Концептуальний
підхід

16. 14
Рис. 2. Теоретико-методологічний підхід до формування моделі
збалансованого розвитку рекреаційних територій
Джерело: сформовано автором.
Обґрунтовано методичний підхід до оцінки привабливості територій для
рекреаційного природокористування, в основі якої лежить комплексне
оцінювання ресурсного потенціалу рекреаційних територій, що, на відміну від
існуючих, передбачає використання інтегрального індексу, якісний аналіз якого
служить базою для розробки і прийняття ефективних управлінських рішень.
Інтегральний індекс рівня ресурсного потенціалу рекреаційних територій (Irrp)
налічує сукупні показники основних компонентів цього потенціалу (природно-
ресурсний, історико-культурний, соціально-економічний та екологічний) і
розраховується за формулою:
4
epsephkpnrprrp IIIII ×××= , (1)
де Irrp – інтегральний індекс рівня ресурсного потенціалу рекреаційних територій;
Inrp – сукупний індекс природно-ресурсного потенціалу рекреаційних територій;
Ihkp – сукупний індекс історико-культурного потенціалу рекреаційних територій;
Isep – сукупний індекс соціально-економічного потенціалу рекреаційних територій;
Iep – сукупний індекс екологічного потенціалу рекреаційних територій.
Показник, що оцінює природно-ресурсний потенціал рекреаційних
територій, є базовим у процесі побудови інтегрального індексу і, своєю чергою,
налічує у своєму складі також значну сукупність складових, що характеризують
основні групи природно-рекреаційних ресурсів, здатних стати метою
відвідування рекреантів. Запропоновано аналіз природно-ресурсного
потенціалу рекреаційних територій України здійснювати за рівнем природно-
рекреаційного потенціалу за В.П. Руденком. Це надасть можливість врахувати
потенційні можливості рекреаційних територій для задоволення попиту
відпочивальників та визначити перспективи розвитку рекреаційного
природокористування. Інші компонентні групи ресурсного потенціалу
рекреаційних територій запропоновано розраховувати за показниками 2-го
порядку, які систематизовано з урахуванням інформаційно-аналітичного
забезпечення рекреаційної сфери. Сукупний індекс окремої компонентної групи
Ik (Inrp, Ihkp, Isep, Iep) розраховано як середнє нормованих значень вище наведених
показників:
,1
n
x
I
n
j
ij
k
å=
=
)
(2)
де ijx
)
– нормоване значення j-го показника для i-го регіону;
n – кількість показників, що застосовуються під час розрахунку.
Процес нормування передбачає трансформування шкали (зміну точки

17. 15
відліку чи масштабу) у такий спосіб, щоб область можливих значень
вимірювання залишалась в межах відрізка [0; n], де число n обирається на
розсуд дослідника залежно від його змістовних міркувань. Нормований
показник завжди будується так, щоб його значення вимірювалося у межах від 0
до 1. Це створює можливості для змістовної інтерпретації значення такого
показника та полегшує процес його порівняння з різними об’єктами. Для цього
у процесі уніфікації шкали значення n має бути еквівалентним числу 1. Якщо
ознака є стимулятором, то нормовані значення розраховуються за формулою:
,minmax
min
jj
jij
ij
xx
xx
x
-
-
=
)
(3)
де xij – фактичне значення j-го показника для i-го регіону;
min
jx – мінімальне значення j-го показника;
max
jx – максимальне значення j-го показника.
Якщо ознака є дестимулятором, то нормовані значення розраховуються за
формулою:
,minmax
max
jj
ijj
ij
xx
xx
x
-
-
=
)
(4)
Такий підхід дає змогу виконувати завдання ранжирування об’єктів,
проводити їх порівняння, дослідження їх структури, що повністю відповідає
вимогам до сукупних та інтегрального індексів. На основі результатів
розрахунку інтегрального індексу рівня ресурсного потенціалу рекреаційних
територій можливо оцінити об’єкт (регіон, район, місцевість) відповідно до
запропонованої класифікації: високий (0,76–1,00), середній (0,51–0,75), низький
(0,26–0,50), дуже низький (0,01–0,25). Як наслідок, вибудовується ряд
ранжируваних рекреаційних територій, а потім приймається рішення про
кількість пріоритетних територій, які планується відібрати з метою присвоєння
їм статусу рекреаційної зони з режимом найбільшого економічного та
інвестиційного сприяння. В основу проекту створення та розвитку зон
покладено ідею збільшення потоку рекреантів завдяки забезпеченню
цілорічного доступу до рекреаційних центрів, розвитку інфраструктури,
формуванню сучасних туристично-рекреаційних комплексів, що дає змогу
максимально використовувати існуючий рекреаційний потенціал території.
У третьому розділі «Еколого-економічна оцінка сучасного стану та
тенденції розвитку рекреаційних територій в Україні» оцінено рівень
ресурсного потенціалу рекреаційних територій у розрізі регіонів України, а
також здійснено аналіз сучасного стану та виявлено тенденції розвитку
вітчизняної туристично-рекреаційної галузі з урахуванням світового досвіду.
Визначено, що Україна посідає одне із чільних місць з-поміж країн
Європи за рівнем рекреаційного потенціалу, зокрема історико-культурних та
природних ресурсів. Рекреаційний потенціал України існує майже в усіх її

18. 16
регіонах. Унікальні рекреаційні ресурси зосереджуються в Криму, Карпатах, які
вирізняються ідеальними умовами для організації як літнього, так і зимового
відпочинку. Вагомим природно-ресурсним потенціалом відзначається
узбережжя Чорного та Азовського морів. Значні запаси мінеральних вод
розміщуються у Львівській (Трускавець, Моршин, Східниця, Великий Любінь,
Немирів), Полтавській (Миргород), Вінницькій (Хмільник) областях.
На підставі розглянутого у другому розділі методичного підходу
здійснено розрахунки сукупних індексів основних компонентів та
інтегрального індексу рівня ресурсного потенціалу рекреаційних територій, що
надало можливість здійснити ранжирування регіонів України залежно від
значень цих показників (табл. 1).
Таблиця 1
Результати розрахунку інтегрального індексу рівня ресурсного потенціалу
рекреаційних територій
Регіон / область
Сукупнийіндекс
природно-рекреаційного
потенціалу
Сукупнийіндекс
історико-культурного
потенціалу
Сукупнийіндекс
соціально-економічного
потенціалу
Сукупнийіндекс
екологічногопотенціалу
Інтегральний
індекс
ресурсного
потенціалу
рекреаційних
територій
АР Крим 1,00 0,48 0,88 0,88 0,78
Вінницька 0,11 0,28 0,32 0,95 0,31
Волинська 0,09 0,37 0,15 0,99 0,27
Дніпропетровська 0,26 0,16 0,27 0,36 0,25
Донецька 0,35 0,18 0,15 0,03 0,13
Житомирська 0,09 0,19 0,05 0,98 0,17
Закарпатська 0,61 0,22 0,52 0,99 0,51
Запорізька 0,20 0,12 0,46 0,57 0,28
Івано-Франківська 0,22 0,30 0,38 0,92 0,39
Київська 0,09 0,69 0,35 0,68 0,35
Кіровоградська 0,41 0,06 0,04 0,98 0,18
Луганська 0,22 0,12 0,05 0,91 0,19
Львівська 0,30 0,73 0,71 0,90 0,61
Миколаївська 0,09 0,15 0,26 0,84 0,23
Одеська 0,39 0,37 0,65 0,92 0,54
Полтавська 0,11 0,22 0,30 0,85 0,28
Рівненська 0,07 0,21 0,07 0,99 0,35
Сумська 0,11 0,15 0,09 0,71 0,18
Тернопільська 0,07 0,21 0,15 0,98 0,22
Харківська 0,37 0,30 0,29 0,73 0,39
Херсонська 0,13 0,14 0,26 0,90 0,26
Хмельницька 0,09 0,32 0,07 0,98 0,21
Черкаська 0,13 0,22 0,10 0,95 0,23
Чернівецька 0,11 0,18 0,26 0,99 0,27
Чернігівська 0,20 0,35 0,04 0,97 0,23

19. 17
Джерело: авторські розрахунки.
Результати картографічного моделювання за даними табл. 1 відображено
на рис. 3 у вигляді групування регіонів України за рівнем ресурсного
потенціалу рекреаційних територій. Аналіз табл. 1 та рис. 3 свідчить, що за
сукупністю розглянутих компонентів оптимальні умови для реалізації
ресурсного потенціалу та розвитку рекреаційних територій має АР Крим
(підсумкова оцінка 0,78). Дещо нижчим є потенціал у Львівській (індекс – 0,61),
Одеській (0,54) та Закарпатській (0,51) областях. Натомість більшість регіонів
України мають низький рівень ресурсного потенціалу рекреаційних територій
порівняно з найкращими аналогами в країні.
Рис. 3. Групування регіонів України за рівнем ресурсного потенціалу
рекреаційних територій
Джерело: сформовано автором.
Загалом, Україна має сприятливі умови для належного розвитку
економіки завдяки рекреаційній сфері, проте істотно відстає від провідних
держав за рівнем розвитку рекреаційної інфраструктури та якості послуг,
зокрема, значна частина природних територій та об'єктів культурної спадщини
не є пристосованою для туристичних відвідувань. Окрім того, визначено ще
низку проблем, що стримують належний рівень збалансованого розвитку
рекреаційних територій, зокрема: недосконалість нормативно-правової бази
забезпечення рекреаційної сфери; відсутність економічних важелів та
інструментів стимулювання рекреаційної сфери; низький рівень розвитку
інженерної і соціальної інфраструктури загального призначення (транспорт,

20. 18
водозабезпечення, каналізація, громадське обслуговування); нестача
кваліфікованих кадрів тощо.
Станом на 01.01.2016 р. загальна площа земель, які використовуються у
рекреаційній сфері на території України, становила близько 430 тис. га.
Переважна частка цих земель припадає на землі природоохоронного
призначення. Однак із цієї площі всього 108,9 тис. га відносяться до категорії
земель рекреаційного призначення. Найбільше земель рекреаційного
призначення налічується в місті Києві (27,2 тис. га), Івано-Франківській (12,4),
Закарпатській (8,5), Луганській (5,0) областях та АР Крим (4,6 тис. га). За
результатами аналізу розподілу земель природоохоронного, оздоровчого,
рекреаційного та історико-культурного призначення між окремими
економічними суб’єктами встановлено, що переважна їх більшість належить до
лісогосподарських підприємств, об’єктів природно-заповідного фонду та
суб’єктів господарювання рекреаційної сфери.
Сучасний стан рекреаційних територій в Україні є вкрай складним та
характеризується зниженням основних статистичних показників. Події, що
відбуваються на території нашої країни останніми роками, призвели до
зменшення потоку іноземних туристів майже в 10 разів порівняно з показником
2000-го року, а кількість внутрішніх туристів зменшилась на 66,4% за той
самий період. На тлі збільшення кількості українських туристів, які надали
перевагу відпочинку за кордоном, спостерігається катастрофічна для розвитку
українського туризму ситуацію значного зменшення попиту на відвідування
вітчизняних рекреаційних територій.
Серед основних рекреаційних територій України за обсягами надання
послуг домінують курортно-рекреаційні. Ринок курортно-рекреаційних та
санаторно-курортних послуг є важливим для економічного розвитку
туристично-рекреаційної галузі. Виявлено певні диспропорції економічних
показників курортно-рекреаційної діяльності в розрізі регіонів України та
існуючого ресурсного потенціалу їх рекреаційних територій. Зокрема, до 2014
року найвищий показник доходу від наданих послуг курортно-рекреаційними
спеціалізованими засобами розміщування спостерігався в АР Крим (більше
30% від загальнонаціонального показника), що повністю відповідає показнику
ресурсного потенціалу рекреаційних територій у регіоні. Однак попри низький
рівень ресурсного потенціалу в лідерах за показниками доходу були такі
області, як Київська (більше 10%), Запорізька (близько 5), Херсонська (близько
4%). Унаслідок анексії АР Крим упродовж 2014–2016 рр. лідером серед регіонів
за показником доходності курортно-рекреаційної галузі (близько 10%) стали
Львівська, Одеська, Запорізька, Закарпатська та Херсонська області.
Розглянуто зарубіжний досвід та тенденції розвитку світового ринку
санаторно-курортних послуг. Систематизовано соціально-економічні чинники
розвитку курортно-рекреаційної галузі та проаналізовано їх вплив на
ефективність функціонування цієї сфери. Шляхом кореляційно-регресійного
аналізу відібрано соціально-економічні чинники, які мають найтісніший вплив
на показники економічної ефективності курортно-рекреаційної галузі України.

21. 19
Отримано математичні залежності зміни значення доходу курортно-
рекреаційних спеціалізованих засобів розміщування від цих чинників. Такий
підхід дає можливість розрахувати ймовірні тенденції параметрів ефективності
функціонування курортно-рекреаційної галузі залежно від зміни чинників
впливу. Для детальнішого аналізу впливу наведених чинників (за винятком
менш впливових) на розвиток курортно-рекреаційної галузі було побудовано
лінійну множинну регресійну модель. Результати засвідчили існування дуже
тісного зв’язку між факторними та результативною ознаками (коефіцієнт
множинної кореляції R = 0,98). Одержане рівняння регресії має вигляд:
54321 64,4539X+ 9,8524X0,1899X0,1153XX8 + 0,9509Y = 13,776 --- , (5)
де Y – дохід від наданих послуг курортно-рекреаційними спеціалізованими
засобами розміщування;
Х1 – загальна вартість перебування всіх розміщених осіб упродовж року;
Х2 – кількість розміщених осіб;
Х3 – кількість курортно-рекреаційних спеціалізованих засобів розміщування;
Х4 – чисельність економічно активного населення;
Х5 – захворюваність населення.
Величина коефіцієнта детермінації (R2 = 0,96) свідчить, що 96,0% варіації
залежної змінної зумовлено введеними в кореляційну модель чинниками, а
решту – іншими неврахованими чинниками. Перевірка цієї гіпотези
здійснювалась за допомогою F-статистики розподілу Фішера. Оскільки
фактичне значення F > Fkp, то коефіцієнт детермінації є статистично значущим,
і рівняння регресії – статистично надійним.
Аналіз сучасного стану та тенденцій розвитку вітчизняної сфери туризму
засвідчив, що впродовж останніх років загальна частка туристичної галузі в
структурі національної економіки залишається доволі низькою (1–2% від ВВП),
що свідчить про недостатній рівень використання рекреаційного потенціалу в
Україні. Досліджено світовий досвід розвитку екологічного туризму на
рекреаційних територіях. Обґрунтовано заходи з адаптації світового досвіду
екологічного туризму до умов вітчизняної економіки. Визначено проблеми і
напрями стратегічного розвитку екологічного та сільського туризму на
рекреаційних територіях України. Результати дослідження підтвердили
існування на території України усіх необхідних передумов для створення
первинної туристичної інфраструктури та ефективного розвитку екологічного
та сільського туризму.
У четвертому розділі «Шляхи удосконалення еколого-економічного
механізму управління розвитком рекреаційних територій» визначено
напрями удосконалення еколого-економічного механізму управління розвитком
рекреаційних територій, науково обґрунтовано функціональну схему
збалансування і ієрархічного управління розвитком рекреаційних територій та
удосконалено підхід до застосування відповідного інструментарію управління
рекреаційними територіями.

22. 20
Проведений аналіз сутністно-змістовної основи механізму з урахуванням
специфіки рекреаційних територій надав можливість визначити такі його
особливості в контексті збалансованого розвитку: незалежно від сфери
застосування та рівня взаємодії економічних об’єктів, механізм − це система
відносин між суб’єктами та об’єктами впливу щодо виконання визначених
цілей, функцій на різних ієрархічних рівнях управління збалансованим
розвитком рекреаційних територій. Розроблено функціональну схему
збалансування та ієрархічного управління розвитком рекреаційних територій. В
основу розробки функціональної схеми покладено аспекти розподілу функцій і
цілей за відповідними рівнями управління та відповідальності за розвиток
рекреаційних територій на основі існуючого рекреаційного потенціалу та
напрямів його збалансування (рис. 4).
Рис. 4. Функціональна схема збалансування та ієрархії управління
розвитком рекреаційних територій
Джерело: сформовано автором.
Реалізація розробленої функціональної схеми здійснюється шляхом
удосконалення еколого-економічного механізму, сутність та інструментарій
якого змінюється залежно від мети, цілей та його функціонування і включає
такі складові, як суб’єкти та об’єкти управління, функціональні інструменти,
принципи взаємодії, інституціональні аспекти, методи забезпечення розподілу
ресурсів, технології функціонування організаційних структур. Отже загалом,
механізм, який забезпечує збалансований розвиток рекреаційних територій,
слід розглядати як систему інституцій (формальних і неформальних правил,
вимог, принципів, цілей, організаційних структур), інструментів, технологій та
забезпечувальної складової впливу суб’єктів управління на рекреаційні
Мета Збалансування розвитку рекреаційних територій
Рівні
управління
Державний Регіональний Місцевий
Цілі Сталий розвиток
Збалансування розвитку
рекреаційних територій на
рівні регіону
Економічний, соціальний
та екологічний ефекти від
рекреації
Функції
Законодавче, нормативне,
правове регулювання,
ліцензування,
сертифікація, податкова,
кредитна та інвестиційна
політика
Розробка і реалізація
регіональних програм, стратегій,
сценаріїв розвитку рекреаційних
територій. Активізація
інвестиційної політики і клімату
Інвестиційна і маркетингова
політика, сценарії розвитку
рекреаційної діяльності на
багатофункціональних
територіях
Механізм
досягнення
мети
Інструменти
Еколого-економічний механізм
Нормативно-правові Еколого-економічні Організаційно-економічні