Aref samoylenko

1. 1
НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ АГРАРНИХ НАУК УКРАЇНИ
ІНСТИТУТ АГРОЕКОЛОГІЇ І ПРИРОДОКОРИСТУВАННЯ
САМОЙЛЕНКО Юрій Іванович
УДК 502.35 : 504.03
ОРГАНІЗАЦІЙНО-ЕКОНОМІЧНІ ЗАСАДИ РОЗВИТКУ
ГРОМАДСЬКОГО ЕКОЛОГІЧНОГО УПРАВЛІННЯ
Спеціальність 08.00.06 – економіка природокористування
та охорони навколишнього середовища
АВТОРЕФЕРАТ
дисертації на здобуття наукового ступеня
кандидата економічних наук
Київ – 2018

2. 2
Дисертацією є рукопис
Роботу виконано в Інституті агроекології і природокористування
Національної академії аграрних наук України
Науковий керівник – доктор економічних наук, професор,
академік НААН
Фурдичко Орест Іванович,
Інститут агроекології і природокористування НААН,
директор.
Офіційні опоненти: доктор економічних наук, доцент
Дубас Ростислав Григорович,
Відкритий міжнародний університет
розвитку людини «Україна»,
завідувач кафедри менеджменту;
кандидат економічних наук
Богатирчук-Кривко Світлана Кирилівна,
Рівненська обласна державна адміністрація,
заступник голови.
Захист відбудеться «27» вересня 2018 р. об 1100
годині на засіданні
спеціалізованої вченої ради Д 26.371.02 Інституту агроекології і
природокористування НААН за адресою: 03143, м. Київ, вул. Метрологічна, 12.
З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Інституту агроекології і
природокористування НААН за адресою: 03143, м. Київ, вул. Метрологічна, 12.
Автореферат розіслано «25» серпня 2018 р.
Учений секретар
спеціалізованої вченої ради О.І. Гриник

3. 1
ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ
Актуальність теми. Упродовж всього періоду становлення вітчизняної
системи управління у сфері охорони навколишнього природного середовища
питання участі громадськості у формуванні та реалізації екологічної політики
завжди були на порядку денному органів державної влади. Так, громадські
екологічні рухи та організації ведуть активну діяльність і мають правову
регламентацію, однак більшість з них недостатньо інтегровані в систему
екологічного управління. Спричинено це відсутністю на сьогодні дієвих
організаційних та економічних інструментів участі громадськості в процесі
екологічного управління. Тому вдосконалення системи громадського
екологічного управління та визначення найперспективніших напрямів її
розвитку потребують наразі подальшого аналізу і наукового обґрунтування. В
ринкових умовах господарювання дослідження організаційно-економічних
проблем функціонування системи громадського екологічного управління є
особливо актуальним, оскільки є одним з елементів суспільного розвитку, що
має свою структуру, виконує певні функції і є частиною соціально-економічних
відносин та процесів.
Концептуальною основою екологічного управління як самостійного
напряму економічних досліджень було завдання інтерналізації зовнішніх
ефектів, які всебічно розроблялись в роботах Ф. Кене, Р. Коуза, Д. Медоуза,
А. Пігу, Дж. Стіглера, К. Тернера, Дж. Форестера та ін. Подібними
дослідженнями у сфері розвитку організаційно-економічних інструментів
екологічного управління характеризуються роботи вітчизняних вчених, зокрема
О.Ф. Балацького, С.К. Богатирчук-Кривко, Л.М. Грановської, В.А. Голяна,
Д.С. Добряка, Р.Г. Дубаса, Н.В. Зіновчук, І.М. Лицура, Є.В. Мішеніна,
П.М. Скрипчука, О.І. Фурдичка, Є.В. Хлобистова, М.Х. Шершуна та ін.
Теоретико-методичні положення наукових досліджень, які складають базу
формування основних закономірностей громадського екологічного управління,
ґрунтуються на наукових працях таких вітчизняних вчених, як Г.О. Білявський,
О.О. Веклич, А.П. Гетьман, О.І. Дребот, О.І. Ковалів, О.Ф. Савченко,
В.Я. Шевчук, О.І. Шкуратов та ін. Дослідженню проблем функціонування
громадських екологічних об’єднань та організацій у контексті розвитку
громадянського суспільства присвячено роботи Г.В. Анісімової,
Т.П. Галушкіної, Н.Р. Кобецької, Н.Р. Малишевої, Ю.М. Саталкіна.
Однак аналіз вказаних напрацювань свідчить, що попри значний обсяг
накопиченого теоретичного та практичного матеріалу системні дослідження,
присвячені виявленню особливостей громадського екологічного управління, а
також його організаційно-економічному забезпеченню, висвітлено недостатньо.
Зокрема, потребують наукового обґрунтування організаційно-економічні
форми та механізм громадського екологічного управління, які зможуть
реалізувати реальну участь громадськості у вирішенні питань охорони довкілля
на національному та місцевих рівнях.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами.
Дисертаційне дослідження виконано у межах науково-дослідних робіт

4. 2
Інституту агроекології і природокористування НААН, зокрема: «Розробити
методологічні засади інтегрованого управління лісовими ресурсами»
(ДР № 0111U003182, 2015 р.) та «Розроблення стратегічної моделі еколого-
економічного управління природними ресурсами в агросфері»
(ДР № 0116U000341, 2016–2017 рр.). Особистий внесок автора полягає у
науковому обґрунтуванні організаційно-економічних засад і розробленні
напрямів розвитку громадського екологічного управління.
Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є
поглиблення теоретико-методичних підходів та обґрунтування практичних
рекомендацій щодо організаційно-економічних засад розвитку громадського
екологічного управління.
Для досягнення мети в дисертації були поставлені й виконані такі
завдання:
- визначити сутнісно-змістову основу громадського екологічного
управління;
- узагальнити та поглибити концептуальні положення формування
організаційно-економічного механізму громадського екологічного управління;
- удосконалити теоретико-методичний підхід до інституціонального
забезпечення громадського екологічного управління;
- проаналізувати сучасний стан та проблеми громадського екологічного
управління в Україні;
- визначити та систематизувати чинники впливу на розвиток вітчизняної
системи громадського екологічного управління;
- обґрунтувати стратегічні пріоритети розвитку громадського
екологічного управління;
- удосконалити інструментарій організаційно-економічного механізму
громадського екологічного управління;
- удосконалити систему фінансового забезпечення громадського
екологічного управління.
Об’єктом дослідження є процес громадського екологічного управління.
Предметом дослідження є сукупність теоретико-методичних і
практичних засад організаційно-економічного забезпечення розвитку
громадського екологічного управління.
Методи дослідження. Методологічною основою дисертаційного
дослідження є загальнотеоретичні методи наукового пізнання, фундаментальні
положення та принципи економіки природокористування та екологічного
управління. Для виконання поставлених у роботі завдань використовували такі
методи наукових досліджень: монографічний (опрацювання наукових
публікацій, нормативних документів з питань екологічного управління);
системно-структурний (дослідження сутності та змісту громадського
екологічного управління); економіко-статистичний (обробка статистичних
даних у процесі оцінювання стану довкілля та тенденцій розвитку громадського
екологічного управління в Україні); метод аналізу перехресного впливу

5. 3
чинників (формування факторної моделі взаємодії чинників розвитку
громадського екологічного управління); програмно-цільовий (розробка
стратегічних орієнтирів розвитку громадського екологічного управління);
розрахунково-конструктивний та експериментальний (удосконалення
організаційно-економічного інструментарію громадського екологічного
управління); абстрактно-логічний (теоретичні узагальнення, встановлення
причинно-наслідкових зв’язків і формулювання висновків та пропозицій) тощо.
Інформаційну основу дослідження становлять вітчизняні та міжнародні
законодавчі і нормативні акти у сфері економіки природокористування та
охорони навколишнього природного середовища, матеріали і звіти Державної
служби статистки України, Міністерства екології та природних ресурсів
України, а також методичні рекомендації наукових установ, інші літературні
джерела, інформація з інтернет-ресурсу, матеріали власних досліджень, що
характеризують стан та тенденції розвитку громадського екологічного
управління.
Наукова новизна одержаних результатів полягає у поглибленні
теоретичних та науково-методичних положень організаційно-економічного
забезпечення розвитку громадського екологічного управління:
удосконалено:
- концептуальні положення формування організаційно-економічного
механізму громадського екологічного управління, що, на відміну від існуючих,
враховують правовий, організаційний, економічний та соціальний аспекти
такого процесу шляхом розвитку нових принципів (паритетності,
альтернативності, доступності), функцій (господарської, регулюючої,
опозиційної) та елементів (громадсько-державне партнерство, механізм
фінансової підтримки, оцінка впливу на довкілля);
- теоретико-методичний підхід до інституціоналізації громадських
екологічних об’єднань в економічному просторі системи екологічного
управління, що, на відміну від існуючих, налічує інструментарій їх інтеграції та
взаємодії з органами державної влади у сфері охорони навколишнього
природного середовища на основі міжсекторального партнерства;
- систему фінансового забезпечення громадського екологічного
управління, що, на відміну від усталеної, ґрунтується на використанні
механізму фінансової підтримки проектів громадських екологічних об’єднань
шляхом обов’язкових відсоткових відрахувань з фондів охорони
навколишнього природного середовища на їх реалізацію;
- науково-методичні підходи до модифікації системи оцінки впливу на
довкілля, які, на відміну від існуючих, передбачають обов’язковий аналіз
екологічних показників реалізованих проектів громадськістю, що надасть змогу
систематично оцінювати ефективність управління на стадії підготовки проекту
та відповідність прогнозів реальним наслідкам господарської діяльності;
набули подальшого розвитку:
- сутнісно-змістова основа поняття «громадське екологічне управління»
як систематичної цілеспрямованої діяльності громадських суб’єктів управління

6. 4
на процеси природокористування через сукупність механізмів, інституцій,
форм та методів, що дає змогу уникнути небезпечного впливу цих процесів на
екологічну безпеку і виражається в захищеності інтересів особистості,
суспільства й держави від несприятливих впливів, які створюють реальні
екологічні загрози;
- систематизація форм та інструментів громадського екологічного
управління, що, на відміну від існуючих, передбачає удосконалення структурно-
логічної схеми рівнів громадської участі у сфері охорони навколишнього
природного середовища шляхом застосування відповідних методів і технологій
залучення громадськості залежно від етапу прийняття управлінських рішень;
- науково-методичні засади формування стратегічних пріоритетів
розвитку громадського екологічного управління, що, на відміну від існуючого
галузевого, передбачають територіальний принцип управління
природокористуванням та охороною довкілля, реалізація яких надасть змогу
забезпечити більше можливостей для впливу громадськості на прийняття
відповідальних рішень в цій сфері.
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що
розроблені теоретико-методичні та прикладні положення логічно доведено до
рівня конкретних пропозицій для впровадження в науку і практику
організаційно-економічного забезпечення розвитку громадського екологічного
управління.
Науково-методичні підходи та рекомендації автора щодо
інституціоналізації громадських екологічних об’єднань в економічному
просторі системи екологічного управління використано в практичній діяльності
Міністерства екології та природних ресурсів України (довідка № 5/4-4/5015-18
від 18.05.2018 р.). Результати досліджень щодо удосконалення системи
екологічного моніторингу та контролю були використані в роботі
Департаменту екології та природних ресурсів Київської ОДА під час реалізації
Програми охорони довкілля та раціонального використання природних ресурсів
Київської області на 2017–2018 роки (довідка № 05.3-08.3/1517 від 20.08.2018 р.).
Деякі рекомендації автора прийнято до впровадження в діяльності громадських
екологічних організацій, зокрема: Української екологічної асоціації «Зелений
світ» (довідка № 01/04 від 05.04.2018 р.) та Всеукраїнської громадської
організації «Асоціація агроекологів України» (довідка № 52 від 11.04.2018 р.)
під час реалізації природоохоронних заходів і проектів.
Теоретичні аспекти дисертації використано в навчальному процесі
Державної екологічної академії післядипломної освіти та управління під час
підготовки лекційних курсів та розроблення навчально-методичних
рекомендацій для проведення практичних занять з таких дисциплін:
«Економіка природокористування», «Екологічний менеджмент і аудит»,
«Екологічна безпека» (довідка № 270 від 21.05.2018 р.).
Особистий внесок здобувача. Теоретичні обґрунтування, практичні
рекомендації, висновки та пропозиції, що отримані за результатами проведених
досліджень, розроблено здобувачем самостійно. Наукові результати здобувача є

7. 5
внеском у розвиток економічної науки з питань охорони навколишнього
природного середовища та екологічного управління.
Апробація матеріалів дисертації. Основні положення дисертаційного
дослідження доповідалися та обговорювалися науковою спільнотою на
конференціях різного рівня, таких як: «Економіка, фінанси та управління:
проблеми та сучасні шляхи розвитку» (Львів, 2015 р.), «Проблеми
збалансованого природокористування в агросфері» (Київ, 2016 р.), «Economy.
Zarządzanie. Osiągnięcia naukowe, rozwój, propozycje na rok 2016» (Польща,
Закопане, 2016 р.), «Екологічна безпека держави» (Київ, 2017 р.) «Екологія і
природокористування в системі оптимізації відносин природи і суспільства»
(Тернопіль, 2017 р.), «Збалансоване природокористування: традиції,
перспективи і інновації» (Київ, 2017 р.), «Перспективи розвитку національної
економіки в умовах змін ринкового середовища» (Одеса, 2017 р.).
Публікації. За темою дисертації опубліковано 15 наукових праць, у т.ч. 2
– у наукових фахових виданнях України, 4 – у виданнях іноземних держав і
виданнях України, які включено до міжнародних наукометричних баз, 3 – у
інших виданнях та 6 тез наукових доповідей – у матеріалах конференцій.
Структура та обсяг дисертації. Дисертація складається із анотації,
змісту, вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел і
додатків. Загальний обсяг дисертації налічує 232 сторінки, з яких основного
тексту – 170 сторінок. Робота містить 16 рисунків, 32 таблиці, 8 додатків та
список використаних джерел із 177 найменувань на 19 сторінках.
ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ
У Вступі обґрунтовано актуальність теми, визначено основні завдання
роботи, окреслено об’єкт і предмет дослідження, його методику, відображено
наукову новизну, практичну значущість дослідження та результати апробації.
У першому розділі «Теоретичні основи організаційно-економічних
передумов розвитку громадського екологічного управління» уточнено
сутність громадського екологічного управління, обґрунтовано концептуальні
положення формування організаційно-економічного механізму громадського
екологічного управління та удосконалено теоретико-методичний підхід до його
інституціонального забезпечення.
Встановлено, що саме низька ефективність управлінської діяльності у
природоохоронній сфері є одним з основних чинників негативної екологічної
ситуації в Україні. Сучасні тенденції до посилення протиріч в еколого-
економічних системах різних рівнів диктують необхідність формування
відповідних систем екологічного управління. Дієвим інструментом у цьому
може стати система організаційно-економічного забезпечення участі
громадськості в екологічному управлінні. З огляду на це, встановлено роль та
місце громадського екологічного управління у сфері природокористування та
охорони довкілля. Зважаючи на переваги та недоліки існуючих тлумачень
понять «громадськість» та «екологічне управління», а також виходячи із
специфічних особливостей громадської участі у прийнятті управлінських

8. 6
рішень, запропоновано авторський підхід до визначення сутності громадського
екологічного управління як систематичної цілеспрямованої діяльності
громадських суб’єктів управління на процеси природокористування через
сукупність механізмів, інституцій, форм та методів, що дає змогу уникнути
небезпечного впливу цих процесів на екологічну безпеку і виражається в
захищеності інтересів особистості, суспільства й держави від несприятливих
впливів, які створюють реальні екологічні загрози. Систематизовано форми
громадської участі та інструменти громадського екологічного управління за
двома групами: загальні (висловлення громадської думки; безпосереднє
прийняття екологічних управлінських рішень, участь у нормотворчій діяльності;
громадський екологічний аудит) та спеціальні (громадський екологічний
моніторинг, участь в оцінюванні впливу на довкілля, громадський екологічний
контроль, громадський земельний контроль). Удосконалено структурно-
функціональну схему рівнів громадської участі у сфері природокористування та
охорони довкілля шляхом застосування відповідних методів і технологій
залучення громадськості залежно від етапу прийняття управлінських рішень.
Обґрунтовано концептуальні положення формування організаційно-
економічного механізму громадського екологічного управління, що, на відміну
від існуючих, враховують правовий, організаційний, економічний та соціальний
аспекти такого процесу. Розкрито ключові принципи ефективного
функціонування громадського екологічного управління, а саме: системності;
безперервності та систематичності; розподілу функцій між різними рівнями
управління; альтернативності; балансу інтересів природокористувачів і
громадськості; незалежності і паритетності органів державного й громадського
екологічного управління; узгодженого розподілу повноважень і сфер
відповідальності; повноти та достовірності екологічної інформації; зворотного
зв’язку; швидкого реагування; відкритості і контрольованості. Систематизовано
функції організаційно-економічного механізму громадського екологічного
управління: планування; нормування; господарська; інформаційна;
контролююча; регулююча; попереджувально-охоронна; виховна; експресивна;
опозиційна. Застосування вказаних положень надало можливість сформувати
структурно-логічну схему організаційно-економічного механізму громадського
екологічного управління, що передбачає упорядкування сукупності елементів
(громадсько-державне партнерство, механізм фінансової підтримки, оцінка
впливу на довкілля), та взаємозв’язок його основних складових, що
реалізуються у вигляді інструментів, методів і технологій (рис. 1).
Визначено основні характеристики та чинники впливу на функціонування
громадських екологічних об’єднань. За вище переліченими характеристиками
виокремлено особливості функціонування громадських екологічних об’єднань
в Україні. Доведено, що в умовах становлення системи громадського
екологічного управління важливо врахувати рівень взаємодії громадських
екологічних організацій і державних органів влади. Істотним чинником
розв’язання проблем у цій сфері може бути інституціоналізація процесу
громадського екологічного управління в економічному аспекті. Тобто

9. 7
інституціоналізація громадських екологічних об’єднань означає їх
спроможність реалізовувати делеговані державою завдання щодо реалізації
певних функцій екологічного управління або їх потенціал у цій сфері,
рівноправність і надійність їх як партнерів у процесі громадсько-державного
партнерства, підзвітність відповідним інститутам держави за результати
управлінського впливу.
Об’єкт управління
Ресурси
Суб’єкт управління
Управляючийвплив
Зворотнійзв'язок
Цілі та завдання
Результати
Процес управління
Принципи
Функції Технології
Методи
Інструментарій
впливу
Організаційний Економічний
Громадсько-державне партнерство
Інституціональне забезпечення
Оцінкавпливунадовкілля
Фінансовапідтримка
Рис. 1. Структурно-логічна схема організаційно-економічного механізму
громадського екологічного управління
Джерело: сформовано автором.
Дослідження закордонного досвіду розвитку громадсько-державного
партнерства засвідчило, що нині у світовій практиці сформувались чотири
основні моделі взаємодії органів державної влади та громадянського
суспільства: англосаксонська (ліберальна), корпоративна, середземноморська та
скандинавська (соціально-демократична). Визначено, що оптимальною
моделлю інституціоналізації громадських екологічних об’єднань є
міжсекторальне партнерство. Для практичної інтеграції громадських
екологічних об’єднань в економічний простір системи екологічного управління
у рамках міжсекторального партнерства узагальнено та виділено основні групи

10. 8
інструментів взаємодії учасників цього процесу, а саме: контрактні, конкурсні,
процедурні та організаційно-структурні.
У другому розділі «Сучасний стан та тенденції розвитку громадського
екологічного управління в Україні» здійснено аналіз сучасного стану та
проблем громадського екологічного управління в Україні, а також визначено та
систематизовано чинники впливу на розвиток вітчизняної системи
громадського екологічного управління.
Оцінка стану довкілля України підтвердила існування тенденцій до
екстенсивного та екологічно незбалансованого природокористування, що
породжують низку екологічних загроз та небезпек, зокрема: поширення
деградації ґрунтів; неоптимальний рівень лісистості територій; забруднення
атмосферного повітря; виснаження і забруднення поверхневих і підземних вод;
забруднення екосистем відходами тощо. З метою адекватності відображення та
розуміння екологічного стану довкілля в Україні, а також порівняння його
показників з аналогічними світовими, використано результати оцінки екологічної
ситуації згідно із загальновживаною міжнародною методикою, а саме показники
Індексу екологічної ефективності (Environmental Performance Index). За даними
на 01.01.2018 р. Україна посідає 109 місце серед 180 країн. На жаль, маємо
констатувати негативну динаміку показників екологічної ефективності України
порівняно з попередніми роками (табл. 1). За два роки наша країна втратила в
глобальному рейтингу майже 65 пунктів. У 2016 р. Індекс екологічної
ефективності становив 79,69, Україна була на 44-у місці.
Таблиця 1
Динаміка Індексу екологічної ефективності України за 2008–2018 рр.
Рік
Індекс екологічної
ефективності
Екологічний стан
Життєздатність
екосистеми
Рейтинг Значення Рейтинг Значення Рейтинг Значення
2008 75 74,10 30 97,00 141 51,20
2010 87 58,20 62 73,85 134 42,58
2012 102 46,31 61 72,01 115 35,30
2014 95 49,01 62 77,71 133 29,87
2016 44 79,69 51 85,74 47 73,63
2018 109 52,87 87 64,44 139 45,16
Джерело: сформовано за даними Центру екологічної політики і права Єльського
університету.
За сумарними оцінками на сьогодні в країні виконується лише кожне
друге з поставлених екологічних завдань (52,87%). Найвищий бал (88,71)
присвоєно Україні за категорією «забруднення важкими металами», яка
розглядає вплив наявного у повітрі, воді, ґрунті та штучних матеріалах свинцю
на стан здоров'я людини. Також успішно виконуються рішення щодо якості
атмосферного повітря та водних ресурсів. Відповідно до оцінювання,
найбільшими проблемами є втрата лісового покриву (14,08), інтенсивність
викидів оксиду азоту (17,83), а також проблеми зміни клімату (37,59). За
показником зміни клімату та енергетики Україна за два роки втратила 49,9
пунктів. Цей показник демонструє значне підвищення рівня інтенсивності

11. 9
викидів вуглецю на одиницю ВВП. За показником якості повітря та рівня його
забруднення небезпечними речовинами Україна втратила 20 пунктів, 26,3
пункти – у категорії якості води та санітарії, 33 пункти – у категорії ліси і 16,5
пунктів – у категорії охорона природи та біологічного різноманіття. Зниження
показників екологічної ефективності стало наслідком структурних перебудов у
системі екологічного управління, зокрема негативну роль зіграло погіршення
ефективності та зниження до мінімуму дієвості системи державного
моніторингу та нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього
природного середовища. За таких умов інструментом підвищення якості та
ефективності процесів управління й забезпечення екологічної безпеки є
розвиток громадського екологічного управління та залучення громадськості до
процесів прийняття державних і корпоративних рішень.
Нині переважна більшість екологічних та природоохоронних громадських
організацій працюють за такими напрямами: екологічна освіта й просвіта,
експертна діяльність, контроль за станом природних ресурсів, інформування
про екологічні загрози та ризики, популяризація екологобезпечного
виробництва, екологічні акції тощо. Громадськість має певні можливості
впливати на управлінські рішення ще на етапі їхнього планування, а також
контролювати їх виконання. Однак наразі існує дуже мало чітко сформованих
та прозорих процедур і технологій участі громадськості в процесі екологічного
управління, а існуючі не можуть задовольнити сучасні потреби. Окрім того,
чинна система громадського екологічного управління в Україні не дає змогу
повною мірою реалізувати переваги та потенціал громадськості в прийнятті
управлінських рішень з окремих питань природокористування та охорони
довкілля. Зокрема, спостерігається невпорядкованість взаємодії органів
державної влади та громадськості. Слід наголосити на неузгодженості
нормативно-правових положень щодо регулювання відносин держави,
громадськості, місцевих органів влади та бізнесу під час прийняття
управлінських рішень у сфері природокористування та охорони довкілля.
Прогалини в процесі розподілу функцій управління призводять до їх
дублювання чи зменшення ефективності реалізації. Й досі не вироблено дієвого
механізму фінансового забезпечення системи громадського екологічного
управління, у т.ч. фінансової підтримки громадських екологічних об’єднань.
Слід зауважити про низький рівень ефективності інструментів
організаційно-економічного механізму громадського екологічного управління.
Зокрема, це стосується відсутності ефективних інструментів громадського
моніторингу стану довкілля та сучасних засобів екологічного контролю. Також
спостерігається неспроможність належного інформування громадськості про
стан довкілля, не витримуються зобов’язання державних органів влади щодо
проведення громадських слухань з проблем, які є актуальними для
громадськості, становлять зацікавленість місцевих мешканців у межах
визначеної території під час здійснення оцінювання впливу на довкілля.
Оцінка можливостей і загроз громадського екологічного управління в
Україні на основі SWOT-аналізу надала змогу визначити чинники його розвитку.

12. 10
Через конкретизацію сфер впливу шляхом експертного опитування виявлено 10
основних чинників, які можуть істотно вплинути на розвиток громадського
екологічного управління. За допомогою методу аналізу перехресного впливу
систематизовано ключові чинники розвитку вітчизняної системи громадського
екологічного управління, а саме: фінансове забезпечення, державна підтримка,
міжсекторальне партнерство, інституціональне забезпечення, розвиток
організаційно-економічного інструментарію.
У третьому розділі «Шляхи удосконалення організаційно-економічного
механізму розвитку громадського екологічного управління» обґрунтовано
стратегічні пріоритети розвитку громадського екологічного управління та
удосконалено інструментарій організаційно-економічного механізму
громадського екологічного управління.
Обґрунтовано, що акумулювання несприятливих екологічних наслідків
підвищує вимоги до територіальної локалізації прийняття управлінських
рішень. З огляду на це, у процесі розробки стратегії розвитку громадського
екологічного управління запропоновано змінити вектор на першочерговість
пріоритетів просторового та територіального розвитку відносно галузевих
принципів. Стратегія розвитку громадського екологічного управління визначає
діяльність всіх зацікавлених сторін у сфері природокористування та охорони
довкілля, тому основні елементи мають відображати обґрунтованість їх дій.
Так, модель реалізації стратегії розвитку громадського екологічного управління
має налічувати такі складові (рис. 2): існуючу модель, проблеми, передумови,
принципи, цілі та завдання, інституціональне забезпечення, концептуальний
підхід, стратегічні пріоритети, організаційно-економічний механізм. Зважаючи
на це, нами систематизовано стратегічні пріоритети розвитку громадського
екологічного управління за такими напрямами: підвищення рівня громадської
активності та екологічної свідомості; поліпшення інституціональних умов
реалізації громадської участі; формування ефективної системи міжсекторального
партнерства зацікавлених сторін; підвищення рівня громадської участі в
процедурі оцінки впливу на довкілля; забезпечення стабільного фінансування
громадських екологічних об’єднань; впровадження механізму забезпечення
доступу громадськості до екологічної інформації. Реалізація цих пріоритетів
надасть змогу створити більше можливостей для впливу громадськості на
прийняття відповідальних рішень у сфері природокористування та охорони
довкілля.
Систематизовано інструменти організаційно-економічного механізму
громадського екологічного управління. З огляду на довголітню практику
формування управлінської природоохоронної системи, визначено найбільш
дієві та перспективні організаційно-економічні інструменти громадського
екологічного управління, а саме: громадський екологічний моніторинг,
громадський екологічний контроль та громадська участь у процедурі оцінки
впливу на довкілля (ОВД). Для цих інструментів запропоновано шляхи
вдосконалення з урахуванням їх переваг та ефективності в системі екологічного
управління, які надають змогу розширити масштаби їх застосування у

13. 11
прийнятті управлінських рішень. З метою підвищення ефективності
інструментарію організаційно-економічного механізму громадського
екологічного управління обґрунтовано необхідність посилення його зв’язків з
інструментами, які безпосередньо не пов’язані з екологічною сферою.
Існуюча модель розвитку
громадського екологічного
управління
Проблеми
розвитку
Передумови
розвиткуІнституціональне
забезпечення
Концептуальний підхід до
розвитку громадського
екологічного управління
Принципи Цілі та завдання
Стратегічні пріоритети
розвитку громадського
екологічного управління
Організаційно-економічний механізм розвитку
громадського екологічного управління
Підвищення рівня
громадської активності та
екологічної свідомості
Поліпшення інституці-
ональних умов реалізації
громадської участі
Впровадження механізму
забезпечення доступу
громадськості до
екологічної інформації
Формування ефективної
системи міжсекторального
партнерства
Підвищення рівня
громадської участі в
процедурі ОВД
Забезпечення стабільного
фінансування
громадських екологічних
об’єднань
Рис. 2. Функціональна модель стратегії розвитку громадського
екологічного управління
Джерело: сформовано автором.
Доведено, що недостатній рівень громадської участі в екологічному
супроводі інвестиційних проектів негативно впливає на якість оцінки впливу на
довкілля й подальшу реалізацію проекту загалом. За сучасних умов
господарювання вплив громадськості на реалізацію проектів є можливим лише
на стадії проектування, а технічне завдання й основні матеріали оцінки впливу
на довкілля є доступними для громади винятково до початку будівництва та
експлуатації об’єкта. Як наслідок, функція громадського контролю
мінімізується або не виконується взагалі, що лише підкреслює необхідність
урахування громадської думки не тільки на стадії планування, а й на інших
стадіях реалізації інвестиційного проекту. Тому рекомендації експертної групи,
що проводила оцінку впливу на довкілля, так само, як і рекомендації
(зауваження) громадськості, можуть не виконуватися в ході реалізації проекту.
Для цього запропоновано інтегрувати в систему оцінки впливу на довкілля

14. 12
процедуру післяпроектного аналізу екологічних показників реалізованих
проектів саме громадськістю (рис. 3). Післяпроектний аналіз передбачає
реалізацію непідвідомчого висококваліфікованого аналізу та оцінювання
відповідності фактичного рівня ефективності виконаних рішень із проектними
показниками та даними екологічної експертизи. У цьому контексті саме
завдяки післяпроектному аналізу можна виявити та скоригувати достовірність
прогнозів, а також розвивати практичні положення щодо оцінювання впливу на
довкілля.
Подання та оприлюднення повідомлення про
плановану діяльність
Суб’єктгосподарювання
Уповноваженийорганзоцінкивпливунадовкілля
Визначення складу робіт та
інформації з оцінки впливу
на довкілля (скопінг)
Громадськість
Подання звіту з оцінки впливу на довкілля та
оголошення про початок громадського обговорення
Громадське обговоренняГромадськість
Звіт про громадське обговорення
Висновок з оцінки впливу на довкілля
Рішення про провадження планованої діяльності
Органи державної
влади та місцевого
самоврядування
Подання пакета
документів з ОВД для
отримання рішення
Післяпроектний аналіз реалізованих проектів планованої
діяльності за результатами громадського екологічного
аудиту та моніторингу впливу внаслідок їх реалізації
Екологічний моніторинг
впливу планованої діяльності
внаслідок її провадження
Громадськість
Рис. 3. Логічна схема удосконаленої процедури оцінки впливу на довкілля
Джерело: сформовано автором.
Доведено, що одним з інноваційних підходів до підвищення ефективності
природоохоронних заходів та програм є залучення громадських екологічних
об’єднань в міжсекторальне партнерство шляхом фінансової підтримки їх

15. 13
екологічних проектів з бюджетів різних рівнів. Визначено ключові переваги
громадських екологічних об’єднань як виконавців природоохоронних проектів
та заходів. Обґрунтовано доцільність цільового фінансування проектів
громадських екологічних об’єднань в межах надходження коштів до фондів
охорони навколишнього природного середовища, але не менше 5% їх загальних
видатків (рис. 4).
Державний фонд охорони
навколишнього природного
середовища
Обласні та місцеві фонди
охорони навколишнього
природного середовища
Державна програма підтримки
проектів громадських
екологічних об’єднань
Відрахування на рівні
не менше 5% видатків фондів
– фінансові потоки
Обласні та місцеві програми
підтримки проектів громадських
екологічних об’єднань
Громадські екологічні об’єднання
КОНКУРС ЕКОЛОГІЧНИХ
ПРОЕКТІВ
Запит на фінансування
проекту
Запит на фінансування
проекту
Рис. 4. Механізм фінансової підтримки проектів громадських
екологічних об’єднань
Джерело: авторська розробка.
Інституціональною формою організації фінансування проектів
громадських екологічних об’єднань є державні та місцеві програми підтримки
проектів громадських екологічних об’єднань. Фінансування заходів,
передбачених програмою підтримки проектів громадських екологічних
об’єднань, здійснюється на підставі договорів про надання послуг чи виконання
робіт між замовником і виконавцем за результатами проведених конкурсів.
Обґрунтовано критерії та процедуру відбору природоохоронних проектів
громадських екологічних об’єднань. На основі цих критеріїв формуються
рангові списки з найефективніших проектів, які за результатами конкурсу
фінансуються з фондів охорони навколишнього природного середовища в
рамках програм підтримки проектів громадських екологічних об’єднань.
Використовуючи метод екстраполяції, розраховано прогнозні показники
обсягів надходження фінансових коштів на підтримку проектів громадських
екологічних об’єднань (табл. 2).

16. 14
Таблиця 2
Прогноз обсягів фінансової підтримки проектів громадських
екологічних об’єднань
Роки
Екологічний
податок,
млн грн
Грошові стягнення
за шкоду, заподіяну
порушенням
природоохоронного
законодавства,
млн грн
Потенційні
надходження до
фондів охорони
навколишнього
природного
середовища
Мінімальний обсяг
фінансування
проектів
громадських
екологічних
об’єднань
Фактичні показники
2011 2275,89 98,76 2374,65 –
2012 2816,01 61,47 2877,48 –
2013 3899,47 56,64 3956,11 –
2014 4830,91 91,76 4922,67 –
2015 2691,04 57,29 2748,33 –
2016 4987,44 153,95 5141,39 –
2017 4698,44 11,40 4709,84 –
Прогнозні значення
2018 5614,74 47,86 5662,60 283,13
2019 5969,82 44,30 6014,12 300,71
2020 6324,90 40,75 6365,65 318,28
Джерело: розраховано автором.
Вивчення тенденцій та розрахунок прогнозних показників динаміки
обсягів надходження до фондів охорони навколишнього природного
середовища коштів від сплати екологічного податку, грошових стягнень за
шкоду, заподіяну порушенням природоохоронного законодавства, виконано на
основі методу експоненціального згладжування Хольта. Так, мінімальний
обсяг фінансування проектів громадських екологічних об’єднань на 2018–
2020 рр. може становити близько 902,12 млн грн. Отже, за умови правильного
планування обсягів та напрямів дотацій і використання механізмів їх
регулювання стимулюється процес підвищення ефективності
природоохоронних проектів, а громадські екологічні об’єднання, що беруть
участь у фінансуванні, залучаються до тіснішої взаємодії у рамках
міжсекторального партнерства.
ВИСНОВКИ
У дисертації здійснено теоретичне узагальнення й запропоновано нове
вирішення наукового завдання щодо організаційно-економічного забезпечення
розвитку громадського екологічного управління. Результати проведеного
дослідження дають можливість сформулювати висновки, що мають теоретичне
і практичне значення та свідчать про досягнення мети дослідження й виконання
поставлених завдань:
1. Доведено, що складність взаємозв’язків громадянського суспільства та
державних органів влади в природоохоронній сфері обумовлює необхідність
системного підходу до організаційно-економічного забезпечення участі

17. 15
громадськості в екологічному управлінні. Зважаючи на це, громадське
екологічне управління слід розглядати як систематичну цілеспрямовану
діяльність громадських суб’єктів управління на процеси природокористування
через сукупність механізмів, інституцій, форм та методів, що дає змогу
уникнути небезпечного впливу цих процесів на екологічну безпеку і
виражається в захищеності інтересів особистості, суспільства й держави від
несприятливих впливів, які створюють реальні екологічні загрози.
2. Досягнення пріоритетів екологічної політики потребує удосконалення
моделі громадської участі в екологічному управлінні. Для цього запропоновано
концептуальні положення формування організаційно-економічного механізму
громадського екологічного управління. Реалізація вказаних положень надасть
можливість забезпечити упорядкування сукупності елементів (громадсько-
державне партнерство, механізм фінансової підтримки, оцінка впливу на
довкілля) та взаємозв’язок основних складових організаційно-економічного
механізму громадського екологічного управління, спрямованих на досягнення
оптимального рівня екологічної безпеки, запобігання небезпечному впливу
процесів природокористування та захист від їх прояву.
3. Визначено, що саме через елементи інституціонального забезпечення
потрібно упорядковувати функції управління у сфері природокористування та
охорони довкілля на державному, громадському та господарському рівнях.
Удосконалено теоретико-методичний підхід до інституціоналізації громадських
екологічних об’єднань в економічному просторі системи екологічного
управління на основі міжсекторального партнерства. В умовах
інституціоналізації міжсекторальна взаємодія надасть змогу активізувати
інструменти узгодження інтересів і ліквідації конфліктів влади, суб’єктів
господарювання та громадськості.
4. Результати аналізу стану громадського екологічного управління в
Україні засвідчили нездатність існуючих процедур і технологій участі
громадськості задовольнити сучасні потреби цього сектора в природоохоронній
сфері. Виявлено, що чинна вітчизняна система громадського екологічного
управління не дає змогу повною мірою реалізувати переваги та потенціал
громадськості в прийнятті управлінських рішень з окремих питань
природокористування та охорони довкілля. Зокрема, спостерігається
невпорядкованість взаємодії органів державної влади та громадськості,
відсутність ефективних інструментів громадського моніторингу стану довкілля
та сучасних засобів екологічного контролю, неспроможність належного
інформування громадськості про стан довкілля, відсутність дієвого механізму
фінансового забезпечення системи громадського екологічного управління.
5. Оцінка можливостей і загроз громадського екологічного управління в
Україні надала змогу визначити чинники його розвитку. За допомогою методу
аналізу перехресного впливу систематизовано ключові чинники розвитку
вітчизняної системи громадського екологічного управління, а саме: фінансове
забезпечення, державна підтримка, міжсекторальне партнерство,
інституціональне забезпечення, розвиток організаційно-економічного

18. 16
інструментарію. Ці чинники можуть виступати важелями впливу у формуванні
організаційно-економічного механізму забезпечення цього розвитку.
6. Обґрунтовано стратегічні пріоритети розвитку громадського
екологічного управління за такими напрямами: підвищення рівня громадської
активності та екологічної свідомості; поліпшення інституціональних умов
реалізації громадської участі; формування ефективної системи
міжсекторального партнерства зацікавлених сторін; підвищення рівня
громадської участі в процедурі оцінки впливу на довкілля; забезпечення
стабільного фінансування громадських екологічних об’єднань; впровадження
механізму забезпечення доступу громадськості до екологічної інформації.
Реалізація цих пріоритетів надасть змогу створити більше можливостей для
впливу громадськості на прийняття відповідальних рішень у сфері
природокористування та охорони довкілля.
7. Систематизовано інструменти організаційно-економічного механізму
громадського екологічного управління. Запропоновано шляхи вдосконалення
цих інструментів з урахуванням їх переваг та ефективності у системі
екологічного управління, які дають змогу розширити масштаби їх застосування
у прийнятті управлінських рішень. З метою підвищення ефективності
інструментарію організаційно-економічного механізму громадського
екологічного управління обґрунтовано необхідність посилення його зв’язків з
інструментами, які безпосередньо не пов’язані з екологічною сферою.
8. Доведено, що одним з інноваційних інструментів підвищення
ефективності природоохоронних заходів та програм є залучення громадських
екологічних об’єднань в міжсекторальне партнерство шляхом фінансової
підтримки їх екологічних проектів з бюджетів різних рівнів. Обґрунтовано
доцільність цільового фінансування проектів громадських екологічних
об’єднань шляхом обов’язкових відсоткових відрахувань (не менше 5% від
загальних видатків) з фондів охорони навколишнього природного середовища
на їх реалізацію. При цьому інституціональною формою організації фінансування
проектів громадських екологічних об’єднань мають бути державні та місцеві
програми підтримки проектів громадських екологічних об’єднань.
СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ АВТОРОМ ПРАЦЬ
ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ
Статті у наукових фахових виданнях України:
1. Самойленко Ю.І. Інституціональне забезпечення громадського
екологічного управління в Україні // Причорноморські економічні студії. 2016.
№ 12. Ч. 2. С. 74–78.
2. Самойленко Ю.І. Концептуальні засади організаційно-економічного
забезпечення розвитку громадського екологічного управління // Науковий
вісник Херсонського державного університету: Серія: Економічні науки. 2017.
Вип. 25. Ч. 2. С. 97–100.

19. 17
Статті у виданнях іноземних держав та виданнях України, що включені
до міжнародних наукометричних баз:
3. Самойленко Ю.І. Форми громадської участі в екологічному управлінні
// Збалансоване природокористування. 2015. № 4. С. 154–157.
4. Самойленко Ю.І. Напрями розвитку організаційно-економічних
інструментів громадського екологічного управління [Електронний ресурс]:
Ефективна економіка. 2016. № 11. URL: http: // www.economy.nayka.com.ua
5. Самойленко Ю.І. Удосконалення системи оцінки впливу на довкілля в
контексті екологічного супроводу проектів // Економічний дискурс. 2017.
Вип. 3. С. 109–117.
6. Самойленко Ю.І. Інструментарій економічних гарантій забезпечення
громадського екологічного управління проектами // Збалансоване
природокористування. 2017. № 3. С. 155–161.
Інші видання:
7. Самойленко Ю.І. Законодавча діяльність у напрямку створення умов
переходу України до сталого розвитку // Екологія і природокористування: зб.
наук. пр. / Інститут проблем природокористування та екології НАН України.
1999. Вип. 2. С. 16–19.
8. Самойленко Ю.І. Екологічна безпека як пріоритет національної
безпеки України // Зелений світ. 2010. № 84 (247). С. 1–7.
9. Самойленко Ю. Зелена хвиля незалежності. Українська екологічна
асоціація «Зелений світ» / Ю. Самойленко та ін..; за ред. Ю. Самойленка. К.:
Український пріоритет, 2017. 304 с.
Матеріали наукових конференцій:
10. Самойленко Ю.І. Роль громадського екологічного контролю в системі
забезпечення охорони навколишнього природного середовища // Економіка,
фінанси та управління: проблеми та сучасні шляхи розвитку: матеріали
підсумкової Міжнар. наук.-практ. конф. (Львів, 25–26 грудня 2015 р.). [У 3-х
ч.]. Львів: ЛЕФ, 2015. Ч. 2. С. 118–119.
11. Samoilenko Yu. Functions of public environmental associations //
Economy. Zarządzanie. Osiągnięcia naukowe, rozwój, propozycje na rok 2016: zbiór
artykułów naukowych konferencji miedzynarodowej naukowo-praktycznej (Polska,
Zakopane, 30.12.2016). Warszawa: Wydawca: Sp. z o.o. «Diamond trading tour»,
2016. S. 39–40.
12. Самойленко Ю.І. Особливості функціонування інструменту
громадської екологічної експертизи // Екологічна безпека держави: тези
доповідей ХІ Всеукр. наук.-практ. конф. молод. вчених та студентів (Київ, 20
квітня 2017 р.). К.: НАУ, 2017. С. 212–213.
13. Самойленко Ю.І. Економічні засади участі громадськості в реалізації
екологічної політики // Екологія і природокористування в системі оптимізації
відносин природи і суспільства: матеріали ІV Міжнар. наук.-практ. конф.
(Тернопіль, 27–28 квітня 2017 р.). Тернопіль: Крок, 2017. С. 287–289.

20. 18
14. Самойленко Ю.І. Організаційно-економічні аспекти громадського
екологічного моніторингу // Збалансоване природокористування: традиції,
перспективи і інновації: матеріали І Міжнар. наук.-практ. конф. (Київ, 18–19
травня, 2017 р.). К.: ДІА, 2017. С. 125–127.
15. Самойленко Ю.І. Особливості громадського екологічного управління
у сфері оцінки впливу на довкілля // Перспективи розвитку національної
економіки в умовах змін ринкового середовища: матеріали Всеукр. наук.-практ.
конф. (Одеса, 11–12 серпня 2017 р.). Одеса: ЦЕДР, 2017. С. 61–62.
АНОТАЦІЯ
Самойленко Ю.І. Організаційно-економічні засади розвитку
громадського екологічного управління. – Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за
спеціальністю 08.00.06 – економіка природокористування та охорони
навколишнього середовища. – Інститут агроекології і природокористування
НААН, Київ, 2018.
У дисертаційній роботі визначено сутність і зміст громадського
екологічного управління. Узагальнено та поглиблено концептуальні положення
формування організаційно-економічного механізму громадського екологічного
управління. Удосконалено теоретико-методичний підхід до інституціонального
забезпечення громадського екологічного управління. Проаналізовано сучасний
стан та проблеми громадського екологічного управління в Україні. Визначено
та систематизовано чинники впливу на розвиток вітчизняної системи
громадського екологічного управління. Обґрунтовано стратегічні пріоритети
розвитку громадського екологічного управління. Удосконалено інструментарій
організаційно-економічного механізму громадського екологічного управління.
Удосконалено систему фінансового забезпечення громадського екологічного
управління.
Ключові слова: громадське екологічне управління, організаційно-
економічний механізм, інструменти, фінансова підтримка, громадсько-державне
партнерство, проект.
АННОТАЦИЯ
Самойленко Ю.И. Организационно-экономические основы развития
общественного экологического управления. – Рукопись.
Диссертация на соискание ученой степени кандидата экономических наук
по специальности 08.00.06 – экономика природопользования и охраны
окружающей среды. – Институт агроэкологии и природопользования НААН,
Киев, 2018.
В диссертационной работе определены сущность и содержание
общественного экологического управления как систематической
целенаправленной деятельности общественных субъектов управления на
процессы природопользования по совокупности механизмов, институтов, форм
и методов, что позволяет избежать опасного воздействия этих процессов на

21. 19
экологическую безопасность и выражается в защищенности интересов
личности, общества и государства от неблагоприятных воздействий,
создающих реальные экологические угрозы. Усовершенствованы
концептуальные положения формирования организационно-экономического
механизма общественного экологического управления, в отличие от
существующих, учитывают правовой, организационный, экономический и
социальный аспекты данного процесса путем развития новых принципов
(паритетности, альтернативности, доступности), функций (хозяйственной,
регулирующей, оппозиционной) и элементов (общественно-государственное
партнерство, механизм финансовой поддержки, оценка воздействия на
окружающую среду). Определено, что именно через элементы
институционального обеспечения нужно приводить в порядок функции
управления в сфере природопользования и охраны окружающей среды на
государственном, общественном и хозяйственном уровнях. Усовершенствован
теоретико-методический подход к институционализации общественных
экологических объединений в экономической системе экологического
управления на основе межсекторального партнерства.
Результаты анализа состояния общественного экологического управления
в Украине показали неспособность существующих процедур и технологий
участия общественности удовлетворить современные потребности этого
сектора в природоохранной сфере. Выявлено, что действующая отечественная
система общественного экологического управления не позволяет в полной мере
реализовать преимущества и потенциал общественности в принятии
управленческих решений по отдельным вопросам природопользования и
охраны окружающей среды. Оценка возможностей и угроз общественного
экологического управления в Украине позволила определить факторы его
развития. С помощью метода анализа перекрестного влияния
систематизированы ключевые факторы развития отечественной системы
общественного экологического управления, а именно: финансовое обеспечение,
государственная поддержка, межсекторальное партнерство, институциональное
обеспечение, развитие организационно-экономического инструментария.
Обоснованы стратегические приоритеты развития общественного
экологического управления по следующим направлениям: повышение уровня
общественной активности и экологического сознания; улучшение
институциональных условий реализации общественного участия;
формирование эффективной системы межсекторального партнерства
заинтересованных сторон; повышение уровня общественного участия в
процедуре оценки воздействия на окружающую среду; обеспечение
стабильного финансирования общественных экологических объединений;
внедрение механизма обеспечения доступа общественности к экологической
информации. Реализация этих приоритетов позволит создать больше
возможностей для влияния общественности на принятие ответственных
решений в сфере природопользования и охраны окружающей среды.
Систематизированы инструменты организационно-экономического механизма

22. 20
общественного экологического управления. Предложены пути
совершенствования данных инструментов с учетом их преимуществ и
эффективности в системе экологического управления, которые позволяют
расширить масштабы их применения в принятии управленческих решений.
Усовершенствованы научно-методические основы формирования
стратегических приоритетов развития общественного экологического
управления, которые, в отличие от существующего отраслевого,
предусматривают территориальный принцип управления природопользованием
и охраной окружающей среды, реализация которых позволит создать больше
возможностей для влияния общественности на принятие ответственных
решений в даной сфере. Усовершенствована система финансового обеспечения
общественного экологического управления, что, в отличие от сложившейся,
основывается на использовании механизма финансовой поддержки проектов
общественных экологических объединений путем обязательных процентных
отчислений из фондов охраны окружающей природной среды на их
реализацию. Используя метод экстрополяции, рассчитаны прогнозные
показатели объемов поступления финансовых средств на поддержку проектов
общественных экологических объединений. При этом минимальный объем
финансирования проектов общественных экологических организаций на 2018–
2020 гг. может составить около 902,12 млн грн.
Ключевые слова: общественное экологическое управление,
организационно-экономический механизм, инструменты, финансовая
поддержка, общественно-государственное партнерство, проект.
SUMMARY
Samoilenko Yu. Organizational and economic principles of development
of public environmental management. – Manuscript.
The thesis for the Degree of Ph.D. in Economics in specialty 08.00.06 –
Economics of nature management and environmental protection. – Institute of
Agroecology and Environmental Management of NAAS, Kyiv, 2018.
In the dissertation the essence and content of public environmental
management are defined. The conceptual provisions of the formation of
organizational and economic mechanism of public environmental management are
generalized and deepened. The theoretical and methodical approach to institutional
provision of public environmental management has been improved. The current state
and problems of public environmental management in Ukraine are analyzed. The
factors influencing the development of the national system of public environmental
management are determined and systematized. The strategic priorities of the
development of public environmental management are substantiated. The tools of
organizational and economic mechanism of public environmental management are
improved. The system of financial support of public environmental management has
been improved.
Key words: public environmental management, organizational and economic
mechanism, tools, financial support, public-public partnership, project.