Американська преса у 40-50-их роках ХІХ ст.

1. Американська преса
у 40-50-их роках ХІХ ст.
Робота студентки групи ж-41
Ірини Михалевич

2. У 1848 р. більшість провідних газет Нью-Йорка об’єдналися в
асоціацію “Ассошіейтед Прес”. Первісна ідея цієї асоціації
полягала в спільному витрачанні коштів на утримання пароплава,
який виходив з Бостона зустрічати кораблі, що прибували з Європи
в Галіфакс (Нова Шотландія, Канада). Спільно оплачувались
витрати з передачі отриманих новин телеграфом з Бостона в Нью-
Йорк. Одержані новини ставали ходовим товаром, який можна
було продати іншим
газетам. Так виникло перше
інформаційне агентство “Ассошіейтед Прес”
(“Асоційована преса”, АП),
яка отримувала фінансову вигоду від продажу
новин різним періодичним виданням.
Логотип “Ассошіейтед Прес” сьогодні

3. До середини ХІХ ст. лідируюче положення займала преса Нью-
Йорка, Філадельфії, Бостона та Вашінгтона. У 1851 р. в
конкурентну боротьбу нью-йоркської “penny press” втрутилось іще
одне газетне видання. Колишній помічник Хораса Грілі Генрі Дж.
Реймонд заснував “The New York Times” (“Нью-йоркські часи”),
яка швидко завоювала репутацію надійного та достовірного
видання загальнонаціонального масштабу.

5. • Є цікаві дані про те, як протягом 15 років змінився
стартовий капітал, необхідний для заснування нового
видання. Якщо Джеймс Беннет під час заснування “The
New York Herald” у 1835 р. мав суму в 500 доларів, а в 1841
р. Хорасу Грілі для “The New York Tribune” потрібно було
3 тис. доларів, то в 1851 р. Генрі Реймонд і два його
компаньйони повинні були починати з 70 тис. доларів.
• Поряд із впливовими нью-йоркськими чи бостонськими
виданнями своє місце в журналістському процесі
отримали місцеві газети, що відіграли важливу роль у
висвітленні регіональних особливостей того чи іншого
штату. Варто відзначити такі видання, як “Chicago
Tribune” (“Чікагський трибун”, 1847), “Missouri Democrat”
(“Місурійський демократ”, Сент-Луїс, 1852), “Charlston
News and Courier” (“Чарльстонські новини і кур’єр”, 1803),
“Cleveland Leader” (“Клівлендський лідер”, 1854 – 1885).

7. Більшість великих газет
уже мала можливість утримувати
штат власних столичних
кореспондентів, щоб допомагати
своєму читачеві розбиратися в
хитросплетіннях боротьби в
“коридорах влади” в обстановці, яка
все більш політизувалась у країні. У
хід політичної боротьби поряд із
Хорасом Грілі, Джеймсом Гордоном
Беннетом і Генрі Дж. Реймондом
(котрий став постійним опонентом
Грілі) почали втручатися редактори
регіональних видань, які набирали
силу, – Семюел Баулз з “The
Springfield Republican”
(“Спрінгфілдський
республіканець”), Джозеф Мейділл
з “Chicago Tribune”, Мюрат Хелстед
з “Cincinatti Commercial”
(“Торговельний Цінцінатті”).
• Найбільші тиражі у період
1850-х рр. мали “The New
York Herald” та “The New
York Tribune”. Причому
значна частина їхніх
накладів поширювалася
за межами Нью-Йорка.
Недільний тираж “The
New York Tribune” сягав
176 тис. прим., доходячи
майже до кожного
будинку на Півночі та
Заході США.

8. • Газети в період 1850 – 1865
рр. мали більш широку
читацьку аудиторію, ніж
журнали. Преса відігравала
велику роль у процесі освіти
нації, включаючи як
позитивні, так і негативні
сторони цього процесу. За
десятиріччя з 1850 по 1860
рр. кількість газету США
подвоїлась, сягнувши цифри
приблизно 3 тис. у 1860 р.
• Поряд із щоденними газетами своє
міцне місце на читацькому ринку
знаходили й щотижневі видання.
Протягом багатьох років одним з
найкращих щотижневиків був “The
New York Mirror” (“Нью-йоркське
дзеркало”, 1823 – 1857), який
видавався Натаніелєм Віллісом. У
1848 р. Вілліс розпочав видавати
інший щотижневик під назвою
“Home Journal” (“Хатній журнал”),
орієнтований на смаки та
інтелектуальні можливості
середнього класу. Редаговані
Віллісом щотижневики
користувалися великою
популярністю у певної аудиторії
читачів у середині ХІХ ст.

9. • У 1850-і рр. у Нью-Йорку популярності добиваються три ілюстровані
щотижневики. Спочатку успіх прийшов до “The New York Ledger”
(“Нью-йоркська книга”, 1844 – 1898). Роберт Боннер довів тираж цього
видання у 1851 р. до 300 тис. прим., а до 1860 р. наклад піднявся до
400 тис. Щотижневик (у традиціях “penny press”) коштував лише 4
центи, був орієнтований на смаки масового читача, друкував багато
реклами, а починаючи з 1850 р. запровадив практику публікації
роману з продовженням, що забезпечувало сталий читацький інтерес
до цього періодичного видання.
• Літературна якість “The New York Ledger”
була доволі високою. Як редактор
Боннер умів поєднувати інтереси
масового читача зі смаками
інтелектуальної еліти, залучаючи
найвідоміших авторів –
Генрі Уорда Бічера, Едварда
Еверетта та Лонгфелло.

10. • Слід підкреслити, що незважаючи на політизацію та
національну кризу, що насувалась, довоєнні видання, у тому
числі й щотижневики, значну частину своєї площі
відводили подіям сенсаційного характеру, описуючи
різноманітні злочини та важливі випадки. Газетні шпальти
заповнювались детальними звітами про судові засідання,
задовольняючи потяг читаючої публіки до сенсацій. Так,
навесні 1850 р. більшість американських газет детально
знайомила своїх читачів із процесом у справі професора
хімії з Гарвардського університету Джона У. Вебстера,
котрий вбив свого багатого друга доктора Джорджа
Паркмана, а потім, розітнувши тіло, позбувся трупа. У 1859
р. сторінки газет заповнили подробиці іншої гучної справи.
Даніел Е. Сікле, конгресмен з Нью-Йорка, був звинувачений
у вбивстві адвоката, який спокусив його дружину. Газети по
всій країні пильно стежили за перипетіями судового
розгляду. Але, на розчарування багатьох, звинученого було
виправдано.

11. Ще більш сенсаційним характером вирізнялася “The National
Police Gazette” (“Національна поліцейська газета”), 5-центовий
ілюстрований щотижневик, заснований у Нью-Йорку в 1845 р.
відомим журналістом та шукачем сенсацій Джорджем Вілксом.
Вілкс заявив, що його газета обіцяє читачеві “найбільш захоплюючі
подробиці жахливих вбивств, найзнаменитіших пограбувань,
безсоромних обдурювань, крадіжок, що вражають уяву,
огидливих згвалтувань, вульгарних
спокус”. Газета Вілкса користувалася
широким попитом, про що можна судити
по тому факту, що “The National Police Gazette”
розповсюджувалась у 40 містах Америки.

12. Тема рабовласництва поступово ставала основною
національною проблемою. Аболіціоністська преса, що
активізувалась, була посилена жорсткою антирабовласницькою
позицією “The New York Tribune”, на сторінках якої уже в 1852 р.
можна було прочитати такі рядки: “Ми розглядаємо рабство як
найвеличніше моральне та соціальне зло, як головне джерело
неробства та розпусти всюди, де воно існує… Ми наполягаємо на
тому, що воно є найвеличнішою несправедливістю і що жодна
людина не має права використати іншу людину як своє рухоме
майно чи продавати іншу людину для своєї власної вигоди”.
Однак, позиція північної преси не була такою вже
одностайною. Джеймс Гордон Беннет та його “The New York
Herald” різко виступили проти аболіціоністського руху, захищаючи
права мешканців Півдня та рабовласницьку систему в цілому.
Природно, що популярність “The New York Herald” на Півдні була
високою, а лідери представників Півдня часто цитували її статті у
своїх виступах у стінах Конгресу.