Організація роботи обслуговуючих господарств

2. ЕНЕРГЕТИЧНЕ ГОСПОДАРСТВО ГОТЕЛЮ
постачає його служби всіма видами енергії
(електроенергія, теплова енергія палива, пари, гарячої
води) і енергоносіями (пара, стиснене повітря, гаряча
вода).
Найбільш досконалою й економічною системою
енергопостачання є централізована.
Склад і структура енергетичного господарства
залежать від обсягів основного виробництва
(обслуговування), його енергоємності, географічного
розміщення підприємства та інших факторів.
27. 1. ОРГАНІЗАЦІЯ ЕНЕРГЕТИЧНОГО
ГОСПОДАРСТВА ГОТЕЛЬНИХ ПІДПРИЄМСТВ

3. СТРУКТУРА ЕНЕРГЕТИЧНОГО
ГОСПОДАРСТВА ГОТЕЛЮ:
1.Теплосилове господарство (котельні, бойлерні).
2.Водопостачання і каналізація (насосні станції).
3.Газове господарство (газогенераторні,
компресорні, вентиляційні установки, холодильні
установки, системи кондиціонування).
4.Електросилове господарство (ТЕЦ, знижуючі та
підвищуючі трансформаторні підстанції та
розподільчі пункти, акумуляторні станції).

4. 5. Слабкострумове господарство (АТС,
комутаторні установки, радіотрансляційна
мережа з відповідною апаратурою, установки
телебачення, зарядні станції.
6. Паро-, водо-, воздухопровідні і газові мережі;
електричні й слабкострумові мережі та лінії,
що доводять усі види енергії до місця їх
споживання.
7. Структурні та загальні споживачі енергії.
8. Ділянка контрольно-вимірювальних приладів
і автоматики.
9. Електроремонтний цех та ділянки.
10. Складське господарство (комори та сховища
для різного виду палива).

6. Планування, організацію і керування
енергогосподарством в великих готелях здійснює
служба головного енергетика.
В невеликих готелях енергетичне господарство
значно спрощується і перебуває під керівництвом
головного механіка.
Всі фахівці енергетичного господарства
групуються у структурні підрозділи: цехи,
дільниці, лабораторії, групи.
Склад відділу головного енергетика:
•групи енерговикористання (експлуатації),
•енергообладнання,
•електрична і теплова лабораторії.

7. ОСНОВНІ ЗАВДАННЯ ЛАБОРАТОРІЙ:
• розробка заходів щодо поліпшення режимів
роботи устаткування, зниження витрат палива і
енергії;
•контроль виконання цих заходів.
В енергоцехах формуються бригади змінного
(чергового) персоналу, який здійснює
експлуатацію устаткування і комунікацій та
ремонтно-монтажні бригади.

8. ОСНОВНІ ЗАДАЧІ ЕНЕРГЕТИЧНОГО
ГОСПОДАРСТВА ГОТЕЛЮ:
1.Одержання із зовнішніх джерел основних видів
енергії (електроенергія).
2.Організація виробництва власними силами тих
видів енергоресурсів, передача яких на великі
відстані нераціональна, або недостатня для потреб
готелю.
3.Перетворення енергії та підготовка її до
використання (зміна напруги, тиску, насиченості).
4.Своєчасний і правильний розподіл енергії між
підрозділами та подача її до робочих місць.

9. 5. Організація споживання, раціонального
використання, економії енергії та палива.
6. Спостереження за суворим виконанням правил
експлуатації енергетичного обладнання.
7. Організація та проведення планово-
попереджувальних ремонтних робіт.
8. Забезпечення надійного зв’язку між
підрозділами.
9. Організація зберігання палива та енергії.
Нормативи енерговикористання.
Енергетичні баланси.

10. НАПРЯМКИ ВДОСКОНАЛЕННЯ
ЕНЕРГЕТИЧНОГО ГОСПОДАРСТВА ТА
ПІДВИЩЕННЯ ЙОГО ЕФЕКТИВНОСТІ:
•широке впровадження ресурсозберігаючого
обладнання;
•підвищення коефіцієнта корисної дії власних
генеруючих і перетворюючих установок;
•вдосконалення схем енергоспоживання;
•автоматизація процесів обліку і контролю
використання ресурсів;
•застосування розрахунково-аналітичних методів
нормування енергоресурсів;
•спрощення структури енергогосподарства.

11. .

12. Проект готелю: HELIX HOTEL (Абу-Дабі)
відзначений у рейтингу за високотехнологічні
рішення в сфері тепло- і енергозбереження
Готель на 208 номерів буде оснащений новітніми
панелями Grow, які кріпитимуться на зовнішній
стороні фасаду і акумулюватимуть енергію сонця і
вітру. Температура і вологість в будівлі
регулюватиметься за допомогою водоспаду у
внутрішньому критому дворику - атріумі.
Величезна скляна стіна періодично
відкриватиметься, щоб в приміщення проникав
свіжий морський бриз.

16. САНІТАРІЯ – це система практичних заходів з
впровадження у життя вимог гігієни.
ГІГІЄНА – це наука, що вивчає вплив факторів і
умов довкілля на організм людини з метою
розробки правил, норм і заходів з його
оздоровлення шляхом використання корисних і
усунення шкідливих чинників.
Санітарні заходи відображені у санітарних
правилах і нормативах, що затверджують гігієнічні
правила і норми, яких слід дотримуватись при
будівництві і експлуатації готелів.
27.2. ОРГАНІЗАЦІЯ САНІТАРНОЇ СЛУЖБИ В
ГОТЕЛЬНОМУ ПІДПРИЄМСТВІ

17. ЕЛЕМЕНТИ САНІТАРНОГО ЗАКОНОДАВСТВА:
• Санітарні норми і правила утримання приміщень
готелю (СанПіН) видаються Міністерством охорони
здоров’я України.
•Будівельні норми і правила (ДБН, СНіП).
•Державні стандарти (ГОСТ, ДСТУ).
Головна роль у забезпеченні дотримання
санітарно-гігієнічних вимог та здійсненні санітарно-
гігієнічних заходів належить органам державного
санітарного контролю –
САНІТАРНО-ЕПІДЕМІОЛОГІЧНІЙ СЛУЖБІ
(санепідемстанції)

18. ОСНОВНІ ЗАВДАННЯ САНЕПІДЕМСТАНЦІЇ:
•Попередження інфекційних, професійних та інших
захворювань, масового розповсюдження хвороб
(епідемій).
•Контроль за виконанням санітарного законодавства
щодо умов праці та побуту, харчування людей, за
промисловими та комунальними об’єктами,
охороною довкілля.
•Організація та проведення заходів з оздоровлення
праці, побуту й відпочинку людей;
•Розповсюдження санітарних знань.
В готелях ці завдання виконує санітарний лікар.

19. Санепідемстанції здійснюють попереджувальний
та поточний державний нагляд.
1.Попереджувальний нагляд – перевірка
дотримання гігієнічних норм і санітарних правил у
ході проектування та будівництва готелів, контроль
за всіма впроваджувальними в процес виробництва і
обслуговування виробами.
2.Поточний нагляд – систематичне спостереження
за санітарним станом готелю в процесі його
експлуатації (періодичні перевірки санітарного
стану готелю, за результатами якого складаються
відповідні довідки).

20. Готелі можуть мати «санітарні паспорти
готелю», куди періодично заносяться дані
перевірок, що дозволяє слідкувати за змінами у їх
санітарному стані та розробляти відповідні
рекомендації.
До внутрішніх санітарних документів готелю
відносять журнали обліку санітарного стану, які
веде санітарний лікар готелю, а також журнали
обліку санітарних обробок, проведення навчань
та інструктажів для персоналу, проходження
персоналом медичних оглядів.
Медичні огляди є обов'язковим заходом для
персоналу готелів, що працює на найбільш
уразливих з точки зору гігієни та санітарії ділянках
(заклади харчування, житлові поверхи).

21. Медогляди проводяться регулярно з різною
періодичністю для різних видів.
Флюорографія – один раз на рік.
Огляд терапевта, дерматолога та гінеколога – двічі
на рік.
Результати медогляду відображають у
персональних санітарних книжках працівників.
В них також робляться відмітки про навчання
необхідному мінімуму знань з санітарії, якими
зобов'язаний володіти обслуговуючий персонал.
Навчання необхідному мінімуму проходять до
початку роботи в готелі, а потім щонайменше кожні
два роки.

22. .

23. САНІТАРНО-ГІГІЄНІЧНІ ВИМОГИ ДО
ГОТЕЛІВ*:
•Вимоги до території та будинку готелю, його
обладнання.
•Вимоги до мікроклімату готелю.
•Вимоги щодо профілактики розповсюдження
інфекцій.
•Вимоги до особистої гігієни персоналу.
•Вимоги щодо чистоти приміщень готелю.

24. ПРАВИЛА ОСОБИСТОЇ ГІГІЄНИ ПРАЦІВНИКІВ*
Складові особистої гігієни персоналу готелю:
•Гігієна харчування.
•Правильний режим праці, відпочинку і сну.
•Фізкультура та загартовування.
•Догляд за шкірою, волоссям, нігтями та ін.
•Гігієна одягу.
•Боротьба зі шкідливими звичками.
*Сокол Т.Г. Організація обслуговування в готелях і
туристичних комплексах: Підручник. – К.:
Альтерпрес, 2009. – 447 с.

25. МЕТРОЛОГІЯ –
це галузь науки, яка вивчає вимірювання.
Слово «метрологія» утворене із двох
грецьких слів («metron» - міра і «logos» - наука) та
дослівно перекладається як наука про міру.
В сучасному розумінні це наука про
вимірювання, методи та засоби
забезпечення єдності вимірювань і способи
досягнення необхідної їх точності.
27. 3. ОРГАНІЗАЦІЯ МЕТРОЛОГІЧНОЇ
СЛУЖБИ ГОТЕЛЮ

26. Одним із розділів метрології є законодавча
метрологія - вивчає комплекс взаємо-
пов’язаних і взаємообумовлених загальних
правил, вимог і норм експлуатації, повірку,
обслуговування, виготовлення та зберігання
засобів вимірювання, а також інші завдання, які
контролюються і регламентуються державою з
метою забезпечення єдності вимірювань і
одноманітності засобів вимірювань.
Основні визначення і поняття у метрології
закріплені законодавчою метрологією, що
обумовлює єдиний підхід до визначення змісту
основних наукових положень і визначень (ДСТУ
2681-94).

27. Структура метрологічної служби України:
•Державна метрологічна служба (ДМС);
•Метрологічні служби центральних органів
виконавчої влади;
•Метрологічні служби підприємств і організацій.
ДМС організовує, провадить та координує
діяльність, спрямовану на забезпечення єдності
вимірювань у державі, а також здійснює
державний метрологічний контроль і нагляд за
додержанням вимог Закону України «Про
метрологію та метрологічну діяльність», інших
нормативно-правових актів України і
нормативних документів з метрології.

28. Метрологічна служба готелю функціонує
у відповідності до «Типового положення про
метрологічні служби центральних органів
виконавчої влади, органів управління об'єднань
підприємств, підприємств та організацій»,
затвердженого наказом Державного комітету
України з питань технічного регулювання та
споживчої політики (N 53 від 28.02.2005 р.).
Структура і штат метрологічної служби
визначаються керівництвом готелю.
Функції, права і обов'язки метрологічної
служби визначаються відповідним
Положенням про метрологічну службу, яке
розробляється згідно з Типовим положенням.

29. Функції, права і обов'язки осіб, відповідальних
за забезпечення єдності вимірювань,
визначаються їх посадовими інструкціями.
Положення про метрологічну службу готелю
затверджується його керівниками та
погоджується з територіальними органами за
місцезнаходженням готелю.
Основною метою створення
метрологічної служби готелю є організація та
виконання робіт з метрологічного забезпечення
розроблення, виробництва, випробувань
продукції (послуг).

30. Метрологічна служба підпорядковується
відповідальній особі, яка координує технічну
політику підприємства у галузі метрології. Очолює
метрологічну службу готелю головний метролог,
який призначається на посаду і звільняється з неї
наказом керівника підприємства.
ОСНОВНІ ПРАВА МЕТРОЛОГІЧНОЇ СЛУЖБИ
ГОТЕЛЮ:
•залучати до виконання робіт з метрологічного
забезпечення інші підрозділи підприємства;
•отримувати від керівників підрозділів матеріали і
відомості, необхідні для виконання своїх обов'язків;
•видавати підрозділам підприємства приписи щодо
припинення порушень метрологічних вимог та
усунення виявлених недоліків;

31. • бути представником за дорученням
керівництва підприємства в інших
організаціях з питань метрологічного
забезпечення;
• подавати керівництву підприємства
пропозиції щодо впровадження сучасних
методів вимірювань і засобів вимірювальної
техніки;
• вносити керівництву підприємства пропозиції
про скасування нормативних документів з
метрології, які суперечать чинному
законодавству України;
• подавати в головну та базову організації звіти
для узагальнення результатів метрологічної
діяльності.

32. ОСНОВНІ ФУНКЦІЇ МЕТРОЛОГІЧНОЇ
СЛУЖБИ ГОТЕЛЮ:
•проведення аналізу стану вимірювань на всіх
стадіях створення та виготовлення продукції
(послуг);
•проведення робіт щодо забезпечення єдності
вимірювань, підвищення рівня метрологічного
забезпечення;
•визначення оптимальної номенклатури засобів
вимірювальної техніки та їх впровадження для
забезпечення підвищення ефективності
виробництва та якості продукції;

33. •виконання робіт із впровадження
міждержавних, національних і галузевих
стандартів та інших нормативних документів з
метрології;
•письмове повідомлення відповідного
територіального органу про діяльність,
пов'язану із застосуванням, виробництвом,
ремонтом, продажем та видачею напрокат
засобів вимірювальної техніки;
•організація і проведення метрологічного
контролю і нагляду;
• створення та впровадження сучасних методів
вимірювань та засобів вимірювальної техніки;

34. • розроблення та атестація в установленому
порядку методик виконання вимірювань, що
використовуються поза сферою поширення
державного метрологічного нагляду;
• організація і проведення метрологічної
експертизи технічних завдань, проектів
нормативних документів, звітів про науково-
дослідні роботи;
• розроблення та впровадження стандартів
підприємства та інших документів, що
регламентують питання метрологічного
забезпечення розроблення, виробництва,
випробувань продукції (послуг);

35. •участь у проведенні аналізу причин, пов'язаних
з порушенням метрологічних норм і правил;
•участь у підготовці засобів вимірювальної
техніки та випробувального обладнання для
робіт з підтвердження відповідності продукції;
•організація проведення в установленому
порядку метрологічної атестації, повірки,
калібрування і ремонту засобів вимірювальної
техніки, вимірювальних каналів вимірювальних
інформаційних систем та автоматизованих
систем керування технологічними процесами;

36. •зберігання і підтримання на належному рівні
еталонів, комплексів повірочного та
калібрувального обладнання;
•облік повірочних і калібрувальних тавр,
забезпечення їх зберігання та правильного
використання;
•оцінювання метрологічних характеристик
засобів вимірювальної техніки;
•складання переліків засобів вимірювальної
техніки, що перебувають в експлуатації та
підлягають повірці, та їх погодження з
територіальними органами.

37. МАТЕРІАЛЬНО-ТЕХНІЧНА БАЗА ГОТЕЛЮ –
сукупність усіх засобів і предметів праці, що
використовуються в процесі створення та надання
готельних послуг.
СТРУКТУРА МАТЕРІАЛЬНО-ТЕХНІЧНОЇ БАЗИ:
1.Основні фонди.
2.Господарський інвентар, малоцінні предмети й
такі, що швидко спрацьовуються, які
застосовуються у виробничо-експлуатаційному
процесі як засоби праці, але враховуються у складі
обігових фондів.
27. 4. ОРГАНІЗАЦІЯ ЕКСПЛУАТАЦІЇ
МАТЕРІАЛЬНО-ТЕХНІЧНОЇ БАЗИ ГОТЕЛЬНОГО
ПІДПРИЄМСТВА

38. ОСНОВНІ ФОНДИ (ОФ) готелів –
та частина засобів праці, що багаторазово бере
участь у виробничо-експлуатаційному процесі,
повністю чи частково зберігає свою
натуральну форму, переносить свою вартість
на послуги частинами у міру спрацювання й
відшкодовує її в процесі реалізації послуг.
До основних фондів відносяться засоби
праці, термін служби яких сягає понад 1
рік і які коштують понад 100 мінімальних
розмірів оплати праці.

39. КЛАСИФІКАЦІЯ ОСНОВНИХ ФОНДІВ:
1. За ознакою участі у виробничо-
експлуатаційному процесі:
• Виробничі - засоби праці, які або
використовуються у виробничо-експлуатаційному
процесі, або сприяють його здійсненню (будівлі
готелів, обладнання). Виробничі основні фонди
створюють матеріальні умови для надання
готельних послуг.
• Невиробничі - фонди, які служать для
задоволення побутових і соціально-культурних
потреб працівників (житловий фонд, будівлі
культурно-побутових установ, навчальних
закладів та ін.).

40. 2. Залежно від функціонального призначення
та натурально-речових ознак:
• будівлі; споруди;
• передавальні пристрої;
• машини та обладнання;
• автотранспортні засоби;
• житло;
• інструменти;
• меблі, виробничий і господарський інвентар
вартістю одиниці понад 15 мінімальних
заробітних плат і з терміном служби понад
рік

41. Будівлі та споруди
займають найбільшу частку в складі основних
фондів готельного господарства
Будівлі поділяються на:
• основні (готелі в комплексі та окремо
розташовані спальні корпуси, ресторани,
спортивні комплекси з басейном, кінотеатри
тощо.);
• допоміжні (котельні, пральні, склади,
овочесховища, гаражі та інші окремо
розташовані будівлі, що знаходяться на
балансі готельного підприємства.

42. СПОРУДИ:
• водопідйомні станції; артезіанські свердловини
прісної та мінеральної води;
• резервуари для мазуту, бензину та інших мастил;
• басейни, включаючи їх фундамент, підігрівальний
пристрій та арматуру;
• берегозміцнювальні споруди, підпірні стіни,
фонтани, каналізаційні споруди та інші
комунальні споруди;
• спортивні майданчики, тенісні корти, веслувальні,
човнові станції, атракціони;
• стежки паркові, пам’ятки, скульптури, огорожі
тощо; дороги з усіма допоміжними пристроями та
знаками.
.

43. ПЕРЕДАВАЛЬНІ ПРИСТРОЇ:
• передавачі електричної та теплової енергії,
механічної енергії від двигунів до працюючих
машин, трансмісії, трубопроводи тощо;
• трубопроводи для опалення, водопостачання,
каналізації готельних та інших корпусів;
• радіо- та телефонні мережі;
• мережі зовнішнього освітлення території.

44. МАШИНИ ТА ОБЛАДНАННЯ:
•силові машини та обладнання до них,
генератори, що виробляють теплову й
електричну енергію;
•трансформатори;
• газові генератори, парові котли,
електродвигуни;
•обладнання комунального господарства,
пралень, телефонного зв’язку, пожежне
обладнання та ін.

45. ЖИТЛО: будівлі, призначені для тимчасового
проживання (щитові будиночки), які
використовуються в літній період.
ТРАНСПОРТНІ ЗАСОБИ: засоби пересування,
призначені для переміщення людей і вантажів.
До основних фондів також належать:
• меблі та інвентар, а також побутові прилади та
машини високої продуктивності (пилососи,
кондиціонери та ін.);
• предмети господарського та культурного
призначення (килими, картини, телевізори,
холодильники, піаніно, магнітофони тощо), а
також багаторічні насадження всіх видів, жива
природа та ін.

46. 3. Залежно від конкретної ролі в процесі
надання послуг:
• пасивні основні фонди (деякі види споруд,
готельні корпуси, передавальні пристрої,
засоби комунікації);
• активні основні фонди (житлові номери з
меблями та іншими предметами
господарського та культурного призначення,
машини, обладнання. інструмент).

47. 4. За ступенем використання основні фонди
поділяються на такі, що:
• експлуатуються;
• знаходяться в запасі (резерві);
• перебувають на стадії добудови,
дообладнання, реконструкції та часткової
ліквідації;
• законсервовані.
5. За формами власності основні фонди
поділяються на:
• державні;
• приватні.

48. Співвідношення вартості окремих груп
основних фондів до їхньої загальної вартості,
виражене у відсотках, називається
структурою основних фондів.
Типи структур ОФ:
• виробнича (визначається співвідношенням
активної та пасивної частин основних фондів
до їхньої загальної величини);
• технологічна (це співвідношення окремих
видів основних фондів до їхньої загальної
вартості);
• інша структура основних фондів.

49. ОФ багаторазово беруть участь у
виробничому процесі і внаслідок цього
знецінюються та фізично зношуються.
види зносу ОФ:
• фізичний (втрата своїх виробничо-технічних
якостей у результаті використання ОФ в
процесі праці, а також впливу природно-
кліматичних умов).
• моральний (невідповідність ОФ сучасним
вимогам).

50. Чинники впливу на фізичний знос будівель і
споруд:
•якість будівельно-монтажних робіт і матеріалів, що
застосовуються під час ремонту будівель;
•використання будівлі за призначенням;
•період перебування будівлі в експлуатації;
•якість технічного нагляду за будівлею;
•якість і своєчасність поточного та капітального
ремонтів;
•дотримання норм і правил експлуатації будівлі;
•якість прибирання приміщень і території навколо
будівлі.

51. Чинник впливу на моральний знос будівель і
споруд:
•впровадження досягнень науково-технічного
прогресу у сферу створення та будівництва
готельних комплексів.
Моральний знос можна ліквідувати у процесі
капітального ремонту, реконструкції,
модернізації та переобладнання готелів.
Види вартісної оцінки ОФ:
•за повною первісною вартістю;
•за повною відновною вартістю;
•за залишковою вартістю.

52. 1. Повна первісна вартість основних фондів
відображає:
• фактичні витрати на будівництво, придбання,
доставку та монтаж, включаючи послуги
сторонніх організацій (постачальника,
посередника, підрядників та інших), пов’язані із
придбанням основних фондів;
•митні платежі;
•витрати на страхування при перевезенні;
•відсотки за кредит;
•податки та інші витрати.

53. Існує необхідність оцінки ОФ за повною
відновною вартістю, яка показує вартість у
діючих цінах на момент їхньої переоцінки.
2. Повна відновна вартість основних фондів
– це витрати на відновлення в сучасних умовах
їхньої точної копії з використанням аналогічних
матеріалів і збереженням всіх експлуатаційних
параметрів.
Вона визначається при їхній переоцінці як
вартість відновлення об’єктів основних фондів у
сучасних умовах.

54. 3. Залишкова вартість основних фондів –
це різниця між первісною та відновною вартістю
і сумою їхнього зносу.
Вартість зносу основних фондів
відображається в амортизаційних відрахуваннях.
Амортизація характеризує процес
планомірного нагромадження грошових коштів
для відшкодування зношених основних фондів.
Амортизаційні відрахування проводяться
щомісячно на основі встановлених норм
амортизації..

55. Нарахування амортизації проводиться в
готельних підприємствах за групами та видами
основних фондів, передбаченими в збірнику
єдиних норм відрахувань, на основі
середньорічної вартості основних фондів і норм
амортизації.
Середньорічна вартість основних фондів
розраховується з урахуваннями вартості
нововведених і вибулих впродовж року основних
фондів і термінів їх введення в дію та вибуття.

56. ЕФЕКТИВНІСТЬ ВИКОРИСТАННЯ
ОСНОВНИХ ФОНДІВ
визначається за допомогою системи показників:
•узагальнюючі показники (характеризують
ефективність використання всієї сукупності
основних фондів);
•часткові показники (відображають
ефективність використання окремих груп
основних фондів (будівель і споруд, машин та
обладнання тощо)).
УЗАГАЛЬНЮЮЧІ ПОКАЗНИКИ:
фондовіддачі, фондоємності, рівня
рентабельності.

57. ФОНДОВІДДАЧА:
ділення річного обсягу послуг, які надає готель (у
грошовому чи натуральному вигляді), на
середньорічну вартість основних фондів
(показує обсяг послуг на гривню основних
фондів).
Зростання фондовіддачі свідчить про
інтенсивний розвиток готельного господарства
за рахунок впровадження вдосконаленого
обладнання, нових форм організації праці,
раціонального використання основних фондів.

58. ФОНДОЄМНІСТЬ:
величина, обернена до фондовіддачі.
Характеризує вартість середньорічних
основних фондів, що припадають на гривню
обсягу реалізованих послуг.
ФОНДООЗБРОЄНІСТЬ:
характеризує вартість основних фондів у
розрахунку на одного працівника.
Важливою умовою підвищення ефективності
використання основних фондів є перевищення
темпів зростання обсягу послуг, що надаються
на одного працівника, над темпами зростання
фондоозброєності.

59. КОЕФІЦІЄНТ ЕФЕКТИВНОСТІ ВИКОРИСТАННЯ
ОСНОВНИХ ФОНДІВ
(КЕОФ)
характеризує величину прибутків на гривню
основних фондів.
Цей показник, виражений у відсотках,
називається рентабельністю основних фондів.
Рівень рентабельності основних фондів
характеризує суму прибутку, що припадає на
одиницю вартості основних фондів і
визначається відношенням балансового
прибутку за рік до середньорічної вартості
основних фондів.

60. Коефіцієнти, що характеризують стан ОФ:
• зносу;
• придатності;
• вибуття;
• оновлення.
КОЕФІЦІЄНТ ЗНОСУ:
спочатку визначають загальну суму
амортизаційних відрахувань за весь період
експлуатації основних фондів. Потім
обчислюють коефіцієнт зносу, який показує
ступінь зношеності основних фондів
підприємства.

61. Коефіцієнт придатності основних фондів
(Кп):
визначається шляхом ділення первісної
вартості, за винятком зносу на первісну
вартість або шляхом віднімання від одиниці
коефіцієнта зносу.
Коефіцієнт придатності основних фондів
показує частку їхньої залишкової вартості у
первісній.

62. КОЕФІЦІЄНТ ВИБУТТЯ
визначається відношенням суми вибулих
основних фондів до суми основних фондів на
початок року.
Коефіцієнт вибуття показує, яка частка
основних фондів, наявних на початок звітного
періоду, вибула за означений час через
зношеність чи непридатність.

63. КОЕФІЦІЄНТ ОНОВЛЕННЯ
визначається діленням суми нових основних
фондів, введених в експлуатацію за рік, на
суму фондів на кінець року.
Показує питому вагу нових основних
фондів, що надійшли впродовж року до їхньої
загальної кількості.
Характеризує темпи зростання основних
фондів.