2. З нагоди коронації Олександра II
(1855 р.) багато політичних в'язнів
одержали амністію, але прізвища
поета в їхньому Списку не
значилось. Завдяки клопотанням
друзів поета в Петербурзі
(найбільше віце-президент
Академії мистецтв Федір Толстой)
2 серпня 1857 р. Шевченко
одержав офіційне звільнення.
3. У Нижньому Новгороді,
куди Шевченко прибув
у другій половині
вересня 1857р., його
чекало «предписание»,
«дабы он не выезжал в
обе столицы и не
проживал в них, а
немедленно возвратился
в г. Оренбург, где он
должен иметь место
жительства впредь до
окончательного
увольнения его оттуда».
4. Лише 1 березня 1858 p. T. Шевченкові
прийшов дозвіл на проживання в
Петербурзі під суворим наглядом поліції.
5. Десятирічне заслання вимучило Шевченка
фізично, але не зломило його морально. Після
повернення поета на волю починається
останній етап його творчості (1857 — 1861).
6. Ще на засланні поет винайшов новий
спосіб гравірування. По прибуттю в
Петербург це дало йому змогу стати
співробітником Академії мистецтв, а у
1860 р. Шевченко одержує звання
академіка-гравера.
7. Наприкінці травня
1859 р. поет, нарешті,
одержав дозвіл виїхати
в Україну, де зустрівся
з рідними, гостював у
М. Максимовича.
8. У цей же час Шевченко
намагався придбати ділянку
землі на березі Дніпра у
поміщика Парчевського, але 15
липня його знову
заарештували, і він змушений
був повернутись до Петербурга
із забороною жити в Україні.
9. Пам’ятний знак на тому
місці, де в 1859 р. Тарас
Шевченко,
переправившись через
Дніпро і прямуючи до
Максимовича, був
заарештований по дорозі
10. У 1859 р. у лейпцизькому
виданні «Новые стихотворения
Пушкина и Шевченки» були
опубліковані заборонені твори
Кобзаря: «Заповіт», «Кавказ», «І
мертвим, і живим...» та інші. У
Росії ці вірші поширювались
нелегально.
11. Цензура дозволила у 1860 р.
видати твори, які публікувалися
ще до арешту поета.
Так у 1860 р. з'явився «Кобзар».
12. Наприкінці життя Шевченко почав
перекладати «Слово о полку Ігоревім»
(1860), та встиг перекласти лише два
уривки — «Плач Ярославни» і «З
передсвіта до вечора»
13. У 60-ті роки XIX століття широкого розмаху
Набуває організація недільних шкіл. Уже тяжко
хворий поет створює для них «Буквар», який
вийшов друком у січні 1861 р. Буквар містив
багато текстів для читання, у яких перевага
віддавалася народним думам, прислів'ям і
приказкам.
14. Свій останній
поетичний твір, вірш
«Чи не покинуть нам,
небого», Шевченко
закінчив за 10 днів до
смерті.
ÒàðàñØåâ÷åíêî-×èíåïîêèíóòüíàì,íåáîãî...[Ê.Ñòåïàíêîâ].mp3
15. 26 лютого (10 березня) 1861 року
Шевченко помер. На кошти друзів (13
березня) його поховано спочатку на
Смоленському православному
кладовищі в Петербурзі
17. П'ятдесят вісім днів
знаходився прах
Тараса Шевченка в
Петербурзі. За
заповітом Великого
Кобзаря , його
домовину,
перевезено в Україну
і перепоховано на
Чернечій горі біля
Канева.
