1. “ Якщо вчитель поєднає в
собі любов до справи і до
учнів, він - досконалий
вчитель”
Л. Толстой
Гладченко Н. М.
КЗО “СЗШ №11” ДМР
2013 р.
2. Я, Гладченко Ніла Михайлівна, народилась 3 травня 1983 року у Дніпропетровській області,
м. Підгороднє.
1 вересня 1989 року я пішла до 1 класу середньої загальноосвітньої школи №129 м.
Дніпропетровська, яку закінчила у 1998 році.
У 1992 році вступила до дитячої музичної школи №3, клас гітари, яку закінчила у 1997 році.
У 1998 році вступила до педагогічного училища Дніпропетровського національного
університету, яке закінчила у 2002 році, отримав кваліфікацію “Вчитель початкових класів,
організатор роботи з дитячими колективами”.
У 2002 році стартувала моя трудова діяльність у середній загальноосвітній школі №20 м.
Дніпропетровська, на посаді вчителя молодших класів.
У 2007 році отримала ІІ кваліфікаційну категорію.
У 2003 р. за результатами співбесіди всупила на ІІ курс Мелітопольського державного
університету, на факультет “Педагогіка і методика середньої освіти. Українська мова і
література” і отримала кваліфікацію “Вчитель української мови і літератури та зарубіжної
літератури”.
З 1 вересня 2012 р. і до сьогодення працюю вчителем початкових класів у КЗО “Середня
загальноосвітня школа №11” Дніпропетровської міської ради.
Одружена. Виховую сина Ельдара 2009 року народження.
У вільний від роботи час займаюсь своєю улюбленою справою - вишивкою хрестиком та
бісером.
3. Вишиваю. Вишиваю душу
В хрестики на білім полотні.
Я собі зізнатись чесно мушу,
Що від цього радісно мені.
Радість щедро закладу в
узори,
Що виходять із – під рук
моїх.
Ласку, доброту й любові
море
Заплету поміж узорів тих.
Ці роботи залишу дитині.
Пройде час, а потім і життя.
Може, колись серце їй зігріє
Мамине стареньке вишиття.
4.
5. Сплетіння кольорів,
сплетіння дум.
До нитки – нитка, як до
долі – доля.
Любов і радість, і
журба, і сум,
Одвічні прагнення і до
свободи воля.
Питаю я в них про
життєву суть
І голову схиляю у поклоні
Й благословляють у
далеку путь
Рукою мами вишиті
ікони.
6. Дитяча мрія….
Іграшки, як справжні учні,
Яким доносила я всі свої знання…
Роки минали. Змінювалися мрії,
Але одна - завітна втілилась в життя Я стала в ч и т е л е м!
І зараз розумію, що це покликання.
І ось тепер, своїх маленьких учнів,
Я вчу читати, писати, рахувати,
А головне - в життя путівку здобувати.
Коли зі сторони я чую запитання:
- « Де стільки сил, терпіння, розуміння?
Які є скарги на обраницю мою-педагогічну долю? »
У відповідь завжди я говорю:
-« Ласкава посмішка, прозорі, чисті душі малюків Ось звідки я черпаю сили, розуміння та терпіння,
Й не скаржусь на обраницю свою».
Гладченко Н. М.
2014 р.
9. Хто до дітей іде
щоденно
Й несе любов і доброту
Та мислить творчо і
натхненно,
Той знає істину просту –
Одну на всіх, одну –
єдину,
Що лише творчий
індивід,
У світі цім ростить
Людину
Й веде за руку в дивний
світ.
