1. Ми любимо тебе,Ми любимо тебе,
наша рідна школо!наша рідна школо!
/ 20 – річчю школи присвячуємо /
Гадяч – 2015
Гадяцька спеціалізована школа І – ІІІ ступенів №4
Гадяцької районної ради
Полтавської області

2. Швидко лине час. Ми щасливі тим, що працюємо в цій прекрасній
школі, дружньому, інтелігентному, толерантному колективі, якого об’єднала
одна мрія – створити сучасний конкурентноздатний освітній заклад. Вашій
увазі думки вчителів, учнів про школу.
Рецензенти:
Горова Л.Г. – заступник директора з НВР; Берегова Л.М., Романичева Т.І.,
Лисенко В.І., Мікульська А.С. – вчителі української мови і літератури.

3. ЗМІСТ
1. Вірш Вовк Діани «Моя квітка»………………………………….
2. «У колективі нашім злагода й порозуміння» роздуми
вчителів початкових класів………………………………………..
3. «Я пам’ятаю». Спогади заступника директора з НВР
Горової Л.Г. ……………………………………………………….
4. «Школо! Моя улюблена ти, школо! Радію зустрічі з тобою»
Практичний психолог Бєдная А.В………………………………
5. «Знову я переступаю поріг рідної школи» Спогади вчителя
української мови і літератури Романичевої Т.І……………….
6.« Моя школа» роздуми учня 8-в класу Аколовича Назара……
7.«Я дуже люблю школу» Роздуми учениці 8-в класу Твердохліб
Вероніки……………………………………………………………
8.«Учитель! Яке чудове та величне слово!» Роздуми
учениці 6-б класу Нижник Христини ……………………………..
9.«Мій улюблений учитель» Роздуми учня 6-б класу
Горкун Олега…………………………………………………..
10. «Учителю мій…» Роздуми учня 6-б класу
Шимки Богдана ………………………………………………..
11. «Моя улюблена вчителька» Роздуми учнів Ковбаси В., Луценка Т.,
Новикової А.(6-б клас).

4. Серед усіх навчальних квітів
Моя, ще зовсім молода,
Ласкава й затишна, люб’язно
До себе діток заклика.
Ця квітка має власних
бджілок,
Не покладають вони рук:
Пилок по квіточці розносять –
Пилок відомих всім наук.
І закладають у дитині
Любов і віру в майбуття.
Розумна, ввічлива людина
Будує завтрашнє життя.
І я горджуся, що навчаюсь
У цій найкращій із квіток.
Нас тут не мало, а багато –
І пелюстки яскраві в ній.
Не помилюсь, сказавши «рідна»,
Для мене школа - другий дім.
Моя пелюстка й моя бджілка
Вже найрідніші стали в нім.
Вовк Діана, учениця 10-а класу

5. У колективі нашім злагода й порозуміння.
Давним - давно ми стали дружні, мов одна сім»я.
Разом проводимо ми будні й зустрічаємо свято.
У підтримці й допомозі летять наші літа,
Бо початкова школа – щаслива є пора.
Бо тут солодкий перший успіх і гіркота невдач.
І так важливо бути як учитель бездоганним
І не можливо, часом, без дружніх нам порад.
А от лише б згадати як все це почалося:
Для кожного ця школа була колись чужа
Та за роки роботи ми всі об’єднались,
Ми стали дружні,як одна сім»я.
Спочатку і донині на кафедрі працюють
Талановиті й гарні красуні вчителі:
Решотка Л.В., Олефіренко Т.П., Пустовгар О.В., Бойко Н.В.,
Мироненко Н.М., Трикіла С.П., Косолапенко С.М., Канівець Л.М.,
Морквяник О.В, Білоцерківець В.В., Ляхова Н.М., Олійник Н.Г.,
Журавель О.О.
Ми всі рідну школу з ювілеєм вітаємо.
Процвітання і розвитку їй ми бажаємо!
Здоров’я, наснаги, творчих злетів, колеги!
З повагою методичне об’єднання вчителів початкових
класів.

6. Я пам’ятаю
Пам’ятаю: кожного ранку,
йдучи на роботу в Гадяцьку
середню школу №1,
спостерігала, як будують нову
школу. На цьому місці був
пишний сад. Я так
хвилювалася, чи варто було
знищувати фруктові дерева, звільняючи для забудови, але робота у дві зміни
була тяжкою. Робочий день розпочинався в першій школі о восьмій годині і
закінчувався о сьомій вечора. Складно було і дітям: переповнені класи,
заходи проводилися переважно по паралелях, де було по чотири, п’ять
класів.
Працювали на забудові школи мікрорайону Черемушки бригади
із Болгарії, будували за сучасним європейським проектом. Із нетерпінням
громада міста чекала завершення роботи. Здавалося, що школа так повільно
будується. Пам’ятаю, як писали заяви ті, хто хотів працювати в цій школі.
Я хвилювалася, коли викликали в районний відділ освіти на співбесіду і
знайомство з новопризначеним директором Заворою І.І. Своєю мудрістю,
толерантністю, виваженістю вразив мене завідуючий відділу освіти Субота
П.В.
Уперше зайшла в школу, коли направили нас на зимових канікулах
прибирати, мити вікна. Школа була такою гарною, світлою, великою. Ми із
захопленням оглядали її класи, зали, територію. Подобалося все. І так
хотілося, щоб про цю красуню сказали, що тут працюють найкращі вчителі,
справжні професіонали, майстри своєї справи. Третю чверть 1995 року ми
розпочали навчанням в Гадяцькій середній школі №4.
Я вдячна долі, яка подарувала мені таких толерантних, доброзичливих,

7. творчих колег, мудре керівництво. У мене не було поганих учнів. Я із
задоволенням пригадую кожного випускника, учня школи.
Багато допомагав мені директор школи
Завора І.І. Пам’ятаю, як навчав
премудростям написання наказів. Він зумів
створити саме доброзичливу, сімейну
атмосферу взаємоповаги і взаєморозуміння.
Цю естафету продовжив і Бутенко С.М, який
сьогодні, коли святкуємо 20-річчя школи,
працює директором Гадяцької спеціалізованої школи І – ІІІ ступенів №4.
Хочу сказати, що із задоволенням іду на роботу. Ті результати, які досягла
школа – це, в першу чергу, заслуга керівника, який зумів організувати
злагоджену, плідну роботу. Інколи роботу колективу я порівнюю з
оркестром. Якщо хтось буде брати фальшиву ноту, мелодія не звучатиме,
ансамблю не буде.
Розумію, що пройде час, прийдуть молоді вчителі, наші учні приведуть
своїх дітей. І дай, Боже, щоб так було ! І я впевнена, що майбутнє покоління
вчителів і учнів буде мудрішим, розумнішим і мрію, що любитимуть нашу
четверту школу так як ми.
Горова Людмила Григорівна, заступник директора з НВР.

8. Школо! Моя улюблена ти, школо!
Радію зустрічі з тобою
Із чого починається Гадяцька четверта школа? Із пташиної пісні, що лине
зі шкільного подвір’я, із посмішки вчителя, з уроків, з першого дзвоника,
розсипаного на золотому осінньому листі, або з останнього дзвоника, який
відкриває браму зовсім іншого світу, схованого у куточках нашого серця.
Кажуть, що велике бачиться на відстані.
Тільки з роками усвідомлюєш, як багато
дає школа : радість перших успіхів , біль
помилок, взаємодовіру вчителів і учнів,
освіту, яка допоможе кожному знайти
свій шлях у житті. Сьогодні нашу школу
не можна зрівняти зі школою
минувшини. Сьогодні їй двадцять. Як
трактує психологія: для навчального закладу наша школа вже доросла,
мудра, шляхетна, це острів знань, радості, захоплюючих пригод, що ведуть
широкими стежками у цікавий вир життя. І де б не були її діти, і які б
випробування не випали на їх долю, рідна школа завжди зі щирим серцем та
широко відкритими дверима зустріне своїх вихованців.
Так, наша школа - це острівець людяності й гуманізму, творчості й
постійного пошуку, промінь світла, добра, віри та любові.
ШКОЛА - наша домівка, в якій ми всі живемо.
Практичний психолог Бєдная Альона Володимирівна

9. В історії лишаються роки,
що журавлями в вирій відлетіли.
А пам’ять спогади тримає навіки,
які дзвінком у серці забриніли.
Знову я переступаю поріг рідної школи. Як тиждень потому, місяць, рік
і,. мабуть, так само, як і 20 років тому… На перерві гамір. Не звиклому до
шкільного галасу відвідувачу здається, що це щось жахливе. А я з
посмішкою спостерігаю за іграми дітей початкових класів, дуже жвавих,
галасливих, безтурботних, чую стукіт підборів старшокласниць. А ось моя
випускниця-мама вже веде свою донечку до школи, яка срібним голосочком
повідує неньці про друзів, про контрольну роботу, про смачний шкільний
обід. А в іншої - донька вже закінчила нашу школу минулого року. І
пригадалися слова Л. Костенко: «А час летить, не стишує галопу». Плине
життя і в навчальному закладі.
Школа – це живий організм. Він народився й живе, радіє з учнями,
вчителями; хвилюється разом із першокласниками та їх батьками на святі
Першого дзвоника; засмучується, виряджаючи у доросле життя випускників.
Чекає, виглядає рідна школа їх із далеких доріг восени, витираючи осінні
дощові сльози на вікнах, взимку кличе гілками ялин, закутаних у сніг;
навесні зустрічає шепотом зелених листочків беріз, а влітку манить тихими
пустими коридорами.
Хоч роки пролітають, мов чайки,
Та любов і тривожить, і кличе.
Так, срібним птахом сполохано зринули у вирій роки, але залишили
пам'ять – солодкі, до щему тремтливі спогади про ті ніколи не забутні
хвилини шкільних років, таких шалених, невблаганних, неповоротних,
молодих.

10. Сьогодні я проходжу тихими шкільними коридорами, спускаюся східцями на
перший поверх і прямую туди, де причаївся кабінет № 413, такий рідний,
дорогий. Адже саме з нього в цій школі 20 років тому почалося моє
професійне життя ще тоді, 14 січня 1995 року…
Січневий сніжний морозний ранок. З тривогою очікую в своєму
великому світлому кабінеті учнів 10-Б класу, який наступного року буде
першим випускним класом. І ось, наче журавлиним ключем, злітаються
десятикласники з усіх міських шкіл - Кроль Р., Обламський Ю., Касьян Г.,
Тацюк О., Зорило Н., Настенко Н., Смоквіна Ж , Бикова О., Бруй Л. та інші.
Хтось радісний, бо зустрів своїх друзів, хтось схвильований, бо ні з ким не
знайомий, але всі в очікуванні чогось нового, невідомого, трепетного.
Перший дзвоник покликав їх на урок і об’єднав в одну дружню родину. Ось
знайомство зі школою, відповіді на уроках, КВК, осінній бал, погляди
закоханих, випускні екзамени, останній дзвоник. Так мало часу – півтора
роки. І так швидко він пролетів. Але залишили про себе пам’ять випускники
11-Б класу 1996
року, добрі,
людяні, чесні,
нині лікарі,
вчителі,
підприємці,
охоронці
порядку.
Не в силі
ми зупинити час,
а значить - і
життя. І ось до цього осиротілого класу я завела маленьких несміливих
п’ятикласників, класоводом яких була Ольга Володимирівна. Староста класу
(спочатку Родіна Людмила, потім Столяренко Дмитро) допомагала мені в

11. усьому. Клас дружний, відповідальний, активні у шкільному житті не лише
діти, а й батьки. Є що згадати про ці шкільні роки, прожиті однією родиною.
Поїздки до річки, хороводи навколо ялинки під час зустрічі Нового року в
сосновому лісі, сльози розчарувань, чарівні посмішки закоханих, листівки-
бажання юнаків і дівчат на випускному вечорі 2003 року, схованих до
чарівної скриньки «Здійснення заповітних мрій» на довгих п’ять років. І
знову щем у серці за кожного випускника, хвилювання, щоб твердо став на
ноги і впевнено крокував життєвою дорогою, не схибив, не спіткнувся.
Смуток запанував у класі, принишкли шкільні парти, очікуючи своїх
нових господарів. Засмутилися берези, безсило опустили свої закосичені
віти, сумно заглядаючи до порожнього класу. Але восени несподівано
влилася шалена, енергійна, надзвичайно жива лавина учнів, класоводами
яких були Мироненко Н. М. та Трикіла С. П. Класна кімната наповнилася
галасливою дитячою юрбою. Стряхнули стіни німу тишу, із загадковою
посмішкою заглянуло вранішнє сонце до класу, розтрушуючи свої промінці
по партах, ніби промовляючи: «А що! Заскучали? Тримайтеся тепер». І
завирувало життя. Розповіді про кімнатну квітку, домашнього пернатого,
кошеня, проведені вихідні з батьками, бабусю, що проживає в селі, лелеку,
який поселився на даху будинку… Полилися безкінечні розповіді. Заходиш
до класу – і 34 пари очей із цікавістю дивляться на тебе, непередбачувані
питання до вчителів чи то заготовлені заздалегідь, чи то зринають спонтанно.
Цікаві до всього, перші в усьому. Разом під час зимового катання на
санчатах, в одноденних походах, екскурсійних поїздках Україною: Яремча,
Івано-Франківськ, Львів, Чернігів, Харків. Кумедні історії під час літніх
поїздок до Азовського моря. Залишили по собі спогади мої випускники 2010
року і як актори – учасники шкільного драматичного гуртка «Березіль»
(Капшук Ж., Півнєв В., Голубенко Т., Корнійко Н., Мішур Ж., Шарапов О.,
Богобояща Ю., Барабаш Ю. та ін.). Та час невгамовний, як і малеча, мчить,

12. поспішає, кудись відлітає, несучи на крилах і роки, що ніколи вже не
повернуться.
Час не спинити, роки не повернути. Та випускники знову й знову
повертають до порога рідної школи. Із радістю розповідають про свої успіхи,
досягнення, питають поради. І серце радіє за кожного, як у матері за свою
дитину, бо «серед них, маленьких і таких несмілих, знову у дитинство
поверталась я», росла, разом із ними відкривала серце першому коханню.
Але не сумуй, моя юносте сива,
Не спинити нам плину ріки,
Прожили ми і дружно, й щасливо,
Що відміряла доля роки.
Романичева Тамара Іванівна, вчитель української мови та
літератури

13. Школа
Більшість людей на світі мають освіту. Одні навчаються в
університеті, інші ще в школі, малята відвідують дитсадок. Там вони
спілкуються з однокласниками, знаходять друзів, товаришів, отримують
оцінки, мають улюблених учителів і улюблені предмети. Для всіх школа є
рідною домівкою. Тут була і друга мама - вчителька, яка навчила кожного
писати, читати, думати, рахувати. Також ця людина вчила нас бути чесними,
добрими, правильно спілкуватися, товаришувати, не брехати. Сама школа дає
нам опору, тепло і радість. Я думаю, школа - це головний етап у нашому
житті. Вона формує наш характер, навчає правильно ставитися до
навколишнього середовища. Тут ми знаходимо своїх перших, може, в
майбутньому й найкращих друзів, перше
кохання.
Школа - те місце, де ми переживаємо
радощі перемог. Напевно, кожен знає, що вона
вчить нас долати труднощі та не зупинятися
на досягнутому. У ній проводять різні заходи:
спортивні, інтелектуальні та розважальні. Саме вони роблять нас дружними і
згуртованими.
Ми завжди будемо пам’ятати безтурботні шкільні роки, наших учителів і
однокласників, які стали рідними для нас людьми.
Я навчаюся у найкращій, на мою думку, школі міста. Кожного ранку
встаю, збираюся і йду з радістю отримувати знання. Адже знаю: у школі
зустріну своїх друзів, які мене не скривдять, тому що вони, веселі, розумні й
просто добрі люди. Я вважаю, що в нашій школі найкращі вчителі, вони
завжди допомагають і словом, і ділом. Адже вони люблять нас, піклуються
про нас, як про власних дітей. Мені жаль, що через чотири роки залишу цю

14. школу, яка стала мені другою домівкою. І я завжди буду бажати їй
процвітання, благополуччя, успіхів.
Аколович Назар, 8-В клас
Я дуже люблю школу, в якій навчаюся. Сюди приходять зовсім
маленькими, а виходять уже дорослими людьми з певними знаннями та
досвідом. Цьому у великій мірі сприяє школа та атмосфера, яка в ній панує,
а створюють її вчителі. Тому ми завжди повинні бути вдячні за їхню працю.
Труд учителів надзвичайно важкий, бо кожна дитина має свій характер і
треба знайти особливий підхід до кожного. Школа об’єднує всіх у дружній
колектив.
Для кожного з нас школа – це другий дім. Тут є і друга мама – наша
перша вчителька. Саме вона навчила нас писати, читати, логічно мислити,
бути добрими, чесними, правильно спілкуватися, товаришувати.
Школа – це головний ступінь у нашому житті. Вона вчить нас долати
труднощі та не зупинятися на досягнутому. У неї є велика бібліотека,
затишна їдальня, красивий актовий зал. Гордість школи – це її учні, які були
призерами районних, обласних олімпіад із різних предметів, перемагали у
спортивних змаганнях і всіляких конкурсах.
Окремо хочеться розповісти про вчителів. Іноді нам здається, що вони
дуже суворі з нами, але, незважаючи на це, ми їх дуже поважаємо. Адже
вони намагаються навчити нас багатьом речам, які знадобляться в житті.
Я дуже люблю свою школу і навіть через багато років буду з теплотою і
вдячністю згадувати її.
Твердохліб Вероніка, 8-В клас

15. Учитель! Яке чудове та величне слово! Як на мене, це не
просто професія, це справжнє покликання та нелегка праця. А вона дійсно,
варта того, щоб про неї згадували, говорили. Адже вчитель не просто навчає
нас певному предмету, а й вкладає в кожного частинку своєї душі. Це,
дійсно, «дорого коштує»: навчити, доступно донести учням необхідний
матеріал, знайти індивідуальний підхід до кожного, і нести цю відповідальну
щоденну працю з терпінням та любов’ю. Знання - це зброя. Недарма кажуть,
що саме вчитель щохвилини, крок за кроком, дає нам такі цікаві та необхідні
в житті знання, саме вчитель прокладає нам дорогу у майбутнє, сповнене
несподіваних та різноманітних завдань, - доросле життя.
Мені подобається професія вчителя. Було б чудово вчити маленьких
дітей, щоб бачити, як вони зростають у тебе на очах фізично,
інтелектуально й морально. Можливо, так і буде. Наш вибір ще попереду.
Але сьогодні я можу впевнено сказати, що робота вчителя є однією з
найважливіших у світі.
Щиро дякую вам за все, наші любі вчителі!
Нижник Христина, 6-Б клас
Мій улюблений учитель
Професія вчителя - дуже важка і відповідальна. Адже в його руках
майбутнє нашої держави. Як це почесно - давати іншим знання, бути
порадником і взірцем.
Праця вчителя складна. Перевірка зошитів, підготовка до уроків - усе це
забирає багато часу та сил.
Я вважаю, що кожен учитель гідний любові і поваги. Мені дуже
подобаються всі педагоги, які в мене викладають, але найбільше –вчитель
української мови і літератури. Українська мова - це одна з наймилозвучніших
мов світу. Мова єднає людей, єднає народ, бо в ній його історія, традиції,
пам’ять.

16. Добра, справедлива, уважна - такою я бачу свою вчительку з
української мови та літератури Аллу Сергіївну Мікульську. На її уроках
можна пізнати багато нового. Вона терпляче пояснює все, що незрозуміло.
Алла Сергіївна цікаво проводить уроки, доступно пояснює матеріал і
справедливо оцінює учнів. Я безмежно їй вдячний за те, що вона мене
навчає.
Горкун Олег, 6-Б клас
Учителю мій…
Все зроблене Вами повік не забуду,
Проміння усмішки зігріє у скруті.
За Вас я молитися, Вчителю, буду.
Учитель – це не просто високоосвічена людина, а насамперед той, хто
вміє передати свої знання іншим, пояснити незрозуміле, знайти ключ до
здібностей кожного учня.
Учитель – це та людина, яка назавжди стане частиною твого життя,
пройде з тобою через роки, надихаючи на добро.
Щиро закохавши тебе у свій предмет, він стане другом і порадником,
прикладом у будь-якій ситуації, буде завжди поруч: у радості й біді, у
ваганнях і прийнятті важливих рішень. Поруч із ним ти побачиш себе
іншими очима і будеш намагатися стати кращим, розумнішим, добрішим,
щоб бути гідним його прихильності та дружби, його любові.
Мені дуже подобаються всі вчителі, які в мене викладають, але
найбільше – вчитель української мови і літератури. Добра, справедлива,
уважна – такою бачу свою вчительку Аллу Сергіївну. На її уроках можна

17. пізнати багато цікавого, Алла Сергіївна розповідає нам про українських
письменників, про їхні твори… Вона знайомить нас з різними народними
звичаями, пояснює їх зміст. Учителька терпляче роз’яснює все, що мені
незрозуміло. А також мені вона подобається тим, що має виражене почуття
гумору, але іноді вона буває суворою, завжди справедливо оцінює учнів
Отже, велика подяка таким учителям. Адже вчитель формує обличчя
майбутнього.
Шимка Богдан, 6-Б клас
Моя улюблена вчителька
Мій улюблений педагог – Ніна Василівна Бойко. Це перша моя
вчителька. Назавжди запам’яталося , як ми, першокласники, зайшли у клас,
як кожен із нас намагався першим подарувати Ніні Василівні свої осінні
квіти. Потім були перші успіхи й невдачі. Але завжди вона з нами. Ніна
Василівна вміла заспокоїти поглядом і підбадьорити посмішкою. Це вона
навчила нас читати й писати , любити Батьківщину , поважати старших і
товаришувати. Вона й зараз цікавиться нашими успіхами , радіє разом із
нами , дає корисні поради.
Щороку я з вдячністю дарую квіти своїй учительці.
Ковбаса Віталій, 6-Б клас
Мій улюблений учитель
Я вважаю , що кожен учитель гідний любові й поваги. Мені дуже
подобаються всі вчителі , які в мене викладають , а найбільше - вчителька
географії . Праця учителя є складною. Перевірка зошитів , підготовка до
уроків - усе це забирає багато часу та сил. Крім того, робота з недбалими

18. учнями , які не хочуть учитися і прогулюють школу. А сам урок - цікавий,
захоплюючий! Учителю треба перевірити наші знання , пояснити новий
матеріал , та ще й дисципліну підтримувати.
Олена Василівна Бутенко цікава людина, мудра і чесна. Вона сварить
і хвалить справедливо: у неї немає любимців.
Якими якостями повинен володіти хороший учитель? Він повинен знати
свій предмет і навчити школярів.
Вона бачить у нас особистість, допомагає розібратися в житті, не
боятися труднощів, нести відповідальність за себе , родину , Батьківщину.
Луценко Тетяна, 6-Б клас
Найбільше мені подобається урок фізичної культури. Його викладає
Донос Володимир Михайлович. Він мужній, сильний і дуже розумний.
Педагог навчає нас, як треба виживати у складних ситуаціях. Володимир
Михайлович навчає бути витривалими, стійкими у скрутних життєвих
обставинах.
Наш учитель пішов на війну за своїм бажанням та був поранений. На
сьогодні Володимир Михайлович не викладає, лікується у шпиталі. Весь
наш клас бажає йому міцного здоров’я та швидкого одужання. Ми дуже на
нього чекаємо.
Новікова Анна, 6-Б клас
Я навчаюся у восьмому класі школи №4. Вона знаходиться в
невеликому місті Гадячі у мікрорайоні
«Черемушки». Моя школа «наймолодша» в місті.
Тут створені найкращі умови для навчання: світлі
класи, спортзали, стадіон. Майже всі спортивні

19. районні змагання відбуваються на базі нашої школи. А яка у нас улітку
клумба! Найкраща. Взимку школу прикрашають стрункі сосни, що ростуть
разом з нами. Коли заходиш у приміщення - милуєшся квітами. Величезний
кактус, кущі троянд, фікуси захоплюють погляд. А в нашому класі є
навіть пальма, але декоративна.
Я впевнений, що в цій школі нас навчають найкращі вчителі. Я люблю свою
школу.
Стадник Ярослав, 8-Б клас
Для кожного з нас школа – це другий дім. Тут є і друга мама – наша
перша вчителька. Саме вона навчила нас писати, читати, логічно мислити.
Вчителька вчила нас бути добрими, чесними.
Школа дає нам опору, дарує тепло і радість спілкування. Щоранку ми
поспішаємо в свій теплий, світлий клас, де з
усмішкою зустрічає нас учитель.
Школа – це важливий період у нашому
житті. Допомагає пізнати і зрозуміти світ,
вибрати своє майбутнє. Тут ми знаходимо
справжніх друзів і перше кохання.
Школа – це те місце, де ми переживаємо радощі перемоги і
намагаємося приховати сльози поразок. Вона вчить нас долати труднощі та
не зупинятися на досягнутому. Кожен може розвивати свої здібності:
працюють спортивні, інтелектуальні, розвивальні гуртки.
Наші випускники - розумні, виховані, комунікабельні люди. Ми
пишаємося їх успіхами.

20. Тільки в нашій школі працюють добрі й чуйні вчителі, які допомагають і
словом, і ділом. Вони люблять нас, піклуються про нас, як про власних
дітей. Мені шкода, що незабаром доведеться вилетіти із рідного гнізда, адже
три роки пролетять непомітною
Шелих Андрій, 8-А клас
Моя школа.
Школа… Коли чую це слово, уява малює безліч яскравих картинок.
У першу чергу школа – це веселі гомінкі перерви у товаристві друзів і,
звичайно, клопітка праця на уроці .
Для кожного із нас школа – це другий дім.
Тут є і друга мама – наша перша вчителька.
Саме вона навчила нас писати, читати,
мислити, працювати. Вона віддала нам
частинку своєї душі.
Мій клас хоча і невеликий, але дружній і
згуртований. Ми разом радіємо успіхам та
перемогам. Та не завжди все добре виходить у житті. Тоді нам на допомогу
приходить наш класний керівник – Романичева Тамара Іванівна. Вона завжди
підтримує нас у складних ситуаціях. І я впевнена, що разом з нею ми
подолаємо всі перешкоди.
Я бажаю своїй рідній школі процвітання, благополуччя, успіхів.!
Штеркель Анжела, 8-А клас