Доповідь на міжнародній науковій конференції "Дослідження, збереження і реставрація об'єктів культурної спадщини"

1. Оксана Білінська, Юлія Ідак, Оля Тіхонова
Національний університет “Львівська політехніка”
м. Львів, вул. Ст. Бандери, 12
Кафедра дизайну та основ архітектури
ІСТОРИКО-АРХІТЕКТУРНІ ДОСЛІДЖЕННЯ
КОСТЕЛУ МАРІЇ МАГДАЛЕНИ У МІСТІ ЛЬВОВІ
© Білінська О.Б., Ідак Ю.В., Тіхонова О., 2012
Історико-архітектурні дослідження є надзвичайно важливими при наукових дослідженнях у
реставрації об’єктів культурної спадщини. Для їх вивчення та опрацювання технічного матеріалу дедалі
частіше залучають студентів-архітекторів в рамках проведення практики з архітектурних обмірів.
Подібно і в 2009 р. під час проведення архітектурних обмірах фрагментів споруди взяли участь студенти
першокурсники Інститут архітектури. На прикладі однієї пам’ятки охарактеризовано основні етапи
історико-архітектурних досліджень об’єкту, показано важливість реставрації цінних унікальних
фрагментів у пристосуванні пам’яток. На основі досліджень, обмірів та аналізу костелу Марії Магдалени
доповнено прогалини та виконано теоретичні реконструкції етапів будівництва споруди. Виконані
архітектурні і реставраційні дослідження та проведені реставраційні роботи, виконані працівниками
Регіонального інституту Укрзахідпроектреставрація у 2008 р., дозволили виконати фахову реставрацію
унікальних ренесансних фрагментів інтер’єрів стюкового вівтаря та відновлення його поліхромії.
Костел Марії Магдалени у місті Львові в процесі еволюції зазнав кардинальних змін, які впливали
як на функціональне призначення внутрішнього простору костелу, так і на формування об’єму та
зовнішнього силуету пам’ятки. Аналіз історії будівництва комплексу та виконання теоретичних
реконструкцій етапів формування чотирьох основних будівельних об’ємів храму1 дозволив виокремити
найбільш цікаві елементи з кожного будівельного періоду. Найбільш цінними є збережені унікальні
ренесансні елементи першого будівельного періоду: на фасадах – обрамлення вікон та антаблемент, в
інтер’єрах – ренесансний стюковий вівтар, завершений склепінням, білокам’яний портал, нервюри
склепіння, білокам’яний кронштейн з ангеликом тощо.
На основі історичних відомостей та аналізу об’ємно-просторової структури основної будівлі комплексу
костелу Марії Магдалени у дослідженні наведено основні етапи його формування. Будівництво основного
об’єму розпочалося в І пол. ХVІІ ст. і завершилося в кінці XVIII ст., хоча добудови відбувались і на
початку XX ст. Таким чином, костел Марії Магдалени зведений у 1615-1630 рр. Яном Годним та
Альбертом Келаром (В.С. Вуйцик2 вважає 1600 р. – датою заснування цього костелу; Г.С. Острозький3
називає іншу дату – 1635 р.; в інших джерелах лише згадки4). Спорудження костелу мало чотири
будівельні періоди: спочатку було збудовано пресвітерій з гранчастою апсидою, далі у другій половині
XVII ст. – видовжено костел, у XVIIІ ст. добудовано вежі і в XІX ст. він набуває сучасного вигляду.
а б в г
Рис. 1. Теоретична реконструкція етапів спорудження основних формотворчих об’ємів костелу Марії Магдалени
(об’ємно-просторова та планувальна структура храму):
а – І період поч. ХVІІ ст.; б – ІІ період ІІ пол. ХVІІ ст.;
в – ІІІ період кін. ХVІІІ ст.; г – ІV період кін. ХІХ – поч. XX ст.
І період (поч. ХVІІ ст.) – “ренесансна” видовжена однонавна церква-базиліка з гранчастою
апсидою, ренесансні різьблені в камені аркові вікна на фасаді, глухі аналогічні ніші апсиди, карниз
антаблементу з модульйонами і діамантовими квадрами, сигнатурка на даху, товщина стіни 210 см .
ІІ період (ІІ пол. ХVІІ ст.) – продовжено основний об’єм “ренесансної” церкви у поздовжньому
західному напрямку. Основним об’ємом церкви є тринавна шестистовпна базиліка; а первинний об’єм
(“ренесансна” церква) стає – вівтарною частиною. Проліт головної нави в 2 рази ширший за проліт

2. бокової. Товщина стіни 100 см, головна нава і бокові розділені стовпами, квадратними в плані, розміром
200 Х 200 см, рівень церкви понижено на дві сходинки. Загальна довжина костелу становить 58 м, а
ширина – 22 м.
В ІІ пол. XVII ст. пожежа знищує семінарію та частину костелу, відбувається реконструкція:
будується семінарія. В північній стіні зліва від вівтаря знаходяться сходи і портал (І періоду), перене-
сений з колишнього фасаду “ренесансної” церкви до інтер’єру і тепер веде до входу в семінарію.
ІІІ період (кін. ХVІІІ ст.) – зміни під час реконструкції: у 1870 р. добудовано бічні вежі на
західному фасаді, обабіч щита встановлено скульптури, керував будівництвом М. Урбанік.
ІV період (кін. ХІХ – поч. XX ст.) – виконано шпилясте завершення веж; (поч. XX ст., після
1912р.) – добудовано балюстраду. (І.Котлобулатова подає дату 1889 р., коли верхівки веж отримали
барокове завершення за проектом Ю.Захарієвича). Костел було розписано у сецесійному стилі в 20 рр.
XX ст. Документи твердять, що художником костелу був Т. Гертнер (1750-1808 рр.), пензлю якого
належать стінописи костелу, у т.ч. “Розп’яття”, яке розміщене на східній площині центрального нефу. У
1990 рр. влаштовано водяне опалення залу та проведені реставраційні роботи (зокрема оздоблено
сусальним золотом елементи декорування, відновлений живопис тощо).
Орієнтована на південний схід апсида – найдавніша частина в плані, завершена трьома гранями з
глухими арочними нішами, являє собою первісний вівтар. У його членуваннях розміщені барельєфні
композиції сцен з життя Марії Магдалени, патронки храму.
а
б
Рис. 2. Ретабло апсиди костелу
Марії Магдалени ХVІІст.:
а – план костелу;
б –фрагмент плану;
в – схема фасаду вівтаря в
Опис вівтаря. Великий вівтар, або як його прийнято називати в літературі “ретабло” розміщений в
трьохгранній апсиді костелу. Це монументальна споруда, трьохярусна по висоті і трьохгранна по
горизонталі, повторює форму апсиди. У наведеному нижче описі сюжетів вівтаря подаємо автентичний
колір рельєфів, розкритий реставраторами під час досліджень у 2008р.5
І ярус6. У чотирьох внутрішніх кутах гранчастої апсиди встановлені колони на п’єдесталах з
подвійними карнизами. Нижня частина вівтаря, виконана за принципом ордерної аркади, в якій проміжки
стіни між арками заповнені масивними дворівневими п’єдесталами-цоколями. Напівциркульні арки
обмежені профільованим архівольтом, без імпоста та замкового каменя. Площини дзеркал арок – три
заглиблені арочні ніші, дві з яких бічні, заповнені фігурними рельєфними композиціями. В центральній
ніші стояла скульптура, яка при влаштуванні іншого вівтаря була винесена з костелу. Пропорції арок
досить масивні: проліт арки відноситься до висоти як 1:1,5. Нижня частина відділена від верхньої
балюстрадою. Стилобати п’єдесталів підкреслені сильно профільованими карнизами.

3. Опис сюжетів рельєфних композицій ніш арок:
1. Сюжет “Жінки мироносиці” розміщений в лівій та центральній частині композиції. Постаті
розвернуті фронтально, голови злегка нахилені вправо, у правих руках тримають посудини з миром,
праворуч – скеля, зверху – сонце. Жест лівої руки першої жінки – адораційний. Одяг – мафорії та хітони
вохристі, блакитно-сірі, тло покрито поталлю7. Є сколи по гіпсових накладках кінця XIX ст.
2. “Богородиця з святою Магдаленою та ангелом”. Майже в центрі розташована Богородиця у
мафорії та хітоні з нахилом торсу вліво. Ліва рука опущена вниз, права притиснута до грудей. Праворуч
поколінне зображення святої монахині у монаршому одязі з книгою у лівій руці, права рука зігнута і
опущена донизу. Праворуч на капітелі сидить зображений в профіль путті і тримає драперію, що падає
донизу. Одяг помальований у вохристий і зеленкуватий кольори, тло покрито поталлю.
ІІ ярус. На п’єдесталах-цоколях стоять чотири окремостоячі колони з коринфськими капітелями,
вкритими поталлю, їх тіла декоровані рельєфами плодових гірлянд, голівками херувимів. Півкруглі
скульптури святих з пальмовими гілками в руках, прикрашають нижню частину, бази колон. Між
колонами йде рельєфна балюстрада, над якою – аркові ніші з рельєфами, з яких дві бічні мають
прямокутні обрамлення, а центральна – значно глибша, вища з півкруглим завершенням.
Опис рельєфів колон. Акцентуючи нижню третину тіла колони, її ентазис, на бази колон вміщено
барельєфи постатей святих: біля Агнеси стоїть ягнятко, піднявшись на задні лапи; праворуч від другої
святої стоїть ангел з молитовно складеними руками; Катерина у правій руці тримає якір; біля ніг Урсули
лежить дракон. Усі вони зображені фронтально з довгим розпущеним волоссям, помальованих вохрою
довгих платтях, підперезаних крайками, помальованих вохрою довгих плащах з пальмовими зеленими
гілками. Верхні дві третини стовбура колон декорують плодові гірлянди та голівки ангелочків-херувимів.
Колони промальовані у сірий, фрукти – зелений, рожевий, вохристий, ангели – рожевий, вохристий
кольори.
Опис сюжетів рельєфних композицій ніш арок:
1. Сюжет “Марія Магдалена та Христос-садівник”. Ліворуч під пальмою з зеленим листям
навколішки стоїть зображена в профіль Магдалена, одягнута у світло-сірий плащ та жовте з зеленим
плаття. Праворуч фронтально у повний зріст – Христос, який у лівій руці тримає лопату, а права – в
адораційному жесті. Обнажений у червоному плащі, волосся довге, промінчастий німб. У верхньому
лівому куті ангел на хмарі тримає в руках червону хоругву, тло покрито поталлю.
2. Центральний рельєф “Каяття Марії Магдалени”. Тричетвертний поворот торсу. В центрі Марія
стоїть навколішки з молитовно піднятими руками, вдягнута в червоне плаття та синьо-зелений плащ.
Довге світле волосся розпущене по спині. Ліворуч від неї дерево, праворуч розкрита книга, череп та
розп’яття. Над Магдаленою хор ангелів, що грають на музичних інструментах, центральний (найбільший)
грає на лютні та співає. Над ними по центру Дух Святий Бог-Саваоф в хмарах з молитовно піднятими
руками. Центральний рельєф значно глибший, гліфи обрамлення містять орнаментальні рельєфи
рослинного характеру. Обрамлення багато декороване різьбленням з профілюванням, аналогічним
віконним обрамленням повздовжніх стін церкви (І буд. період).
3. Південний рельєф “Ісус Христос – провідник”. Ліворуч на амвоні з голівкою херувима стоїть
Христос. Праву руку поклав на кафедру, а лівою оперся на неї. В нього довге волосся вохристого
кольору, променистий німб. Праворуч від нього стоять навколішки дві пані і пан у світському одязі.
Плаття поліхромовані: рожеве, вохристе, зеленкувате, тло покрито поталлю.
ІІІ ярус. На капітелях колон висяться поколінні постаті монахів Домініканського ордену. Бокові
частини, що мають люнети, поділені на дві частини по вертикалі. Над бічними прямокутними
композиціями дві постаті пророків, а над центральним – Богородиця – “Непорочне зачаття”. Над
пророками, над арками в люнетах – погруддя ангелів. Зображення двох пророків в арках поколінне у
довгому складчастому одязі, волосся довге, кучеряве. Перший тримає у правій руці книгу, біля якої храм,
ліва піднята в молитовному жесті, другий тримає пальмову зелену галузку у правій руці, притиснутій до
грудей, а у витягнутій лівій – решітку. Одяг: зеленкуватий, тло покрито поталлю.
Постаті на капітелях трьох монахів та монахині (південна колона) встановлено навколішки, у
вохристому та сірому одязі. Перший монах розкинув руки, другий з пальмовою гілкою і простягнутою в
молитовному жесті лівою рукою, третій також витягнув праву руку до Богородиці (до центру), а ліву
приклав до грудей. Монахиня праву відкинула, а ліву приклала до грудей, німби покриті поталлю. Над
центральною аркою – скульптурне зображення Богородиці на півмісяці.

4. Найціннішим елементом костелу Марії Магдалени І будівельного періоду є ренесансний вівтар,
який створюється одночасно з будівництвом гранчастої апсиди костелу на початку XVII ст., є унікальним
єдиним подібним прикладом такого розміру. Вівтар виконаний у ренесансному стилі, примикає до трьох
граней апсиди та сягає від підлоги до склепіння. У мистецькому значенні є цінним тим, що є
монументальним за розмірами, містить велику кількість рельєфних та об’ємних тематичних сюжетів у
поєднанні з застосованими архітектурними деталями, виконаними у класичному стилі: коринфський
ордер (окремостоячі колони) розміщений на високих почленованих п’єдесталах, нагадує міжвіконні
білокам’яні колони ренесансних кам’яниць Львова, має аналоги декору і може бути прямою реплікою
ордерної аркади, глухі арки якої заповнюють символічні тематичні рельєфи і сцени з життя Марії
Магдалени, хоронительки храму. Крім того, містить не лише рельєфну пристінну скульптуру: у
центральній арковій ніші була влаштована об’ємна скульптура, яку після встановлення нового вівтаря
демонтували. З конструктивної точки зору уваги заслуговує також матеріал виконання вівтаря: стюк на
зміну каменю в той час (на початку XVII ст.) не є ще таким популярним матеріалом. Хоча, можна
припустити, що первісний матеріал обрамлень ніш гранчастої апсиди (вівтаря) міг бути білокам’яним,
виконаний за аналогом міжвіконних колон Львова. Можливо, помилкове твердження, що в результаті
пожежі у другій половині XVII ст., коли було знищено будівлю семінарії та значну частину костелу,
збереглися лише вівтарна частина та великий вівтар, цей білокам’яний вівтар міг був бути також частково
зруйнованим та відновленим вже пізніше у техніці стюку. Наводять на цю думку інші збережені
білокам’яні деталі костелу з того ж будівельного періоду: а саме, профільовані обрамлення вікон та
білокам’яний портал, розміщений в стіні зліва від вівтаря, який веде до семінарії, там також знаходяться
сходи, які вели із семінарії до каплиці і збереглися до наших часів. Цей портал дверей виконаний з білого
каменю, декорований ренесансним різьбленням, за припущенням міг бути вхідним порталом,
перенесеним з західного фасаду ренесансної церкви після розбудови її у повздовжньому напрямку (ІІ
період).
Ще одним важливим моментом у дослідженнях вівтаря реставраторами є колір. У ренесансній
архітектурі поліхромія була невід’ємною частиною всюди і на фасадах і в інтер’єрах, але до нашого часу
автентична поліхромія збереглась мало де. За виконаними зондажами на поверхні стюку реставратори
виявили автентичні фрагменти авторського шару для відтворення кольорового розмаїття рельєфних
композицій.
На нашу думку, цей первісний найдавніший маловідомий в літературі фрагмент інтер’єру,
трьохярусний по висоті і трьохгранний по горизонталі, є унікальним єдиним подібним прикладом ретабло
такого розміру, створений одночасно з будівництвом гранчастої апсиди костелу на початку XVII ст.
Символічно займає площу від підлоги до склепіння (чим вищий від землі, тим ближчий до неба), тобто
підтверджує символічний зв’язок, присутність Бога або з’єднання з ним. Прототипом є ретабло храмів
західноєвропейських країн – запрестольна композиція у вигляді високої стінки багатоярусної споруди, що
містить безліч скульптурних, живописних та орнаментальних прикрас. Ретабло костелу Магдалени
характерний застосуванням архітектурного ордеру, різьблення та скульптури, також виконаний за
католицькою традицією, як запрестольна композиція, адже у західноєвропейських храмах вівтарні
перегородки відсутні.
Отже, цей унікальний фрагмент костелу Марії Магдалени потребує більшого розголосу та
заслуговує більшої уваги не лише від реставраторів-архітекторів, але й просто гостей, шанувальників
архітектури міста Львова.
[1] Ідак Ю.В. До проблеми формування об’ємно-просторової структури костелу Марії Магдалени у місті Львові /
Ю.В.Ідак, О.Б.Білінська, О.П.Тіхонова // Вісник Національного університету “Львівська політехніка”. – Львів:
НУЛП, 2010. – № 674. – С.133-140.
[2] Вуйцик В.С. Зустріч зі Львовом / В.С.Вуйцик, Р.М.Липка. – Львів: Каменяр, 1987. – 175 с. – c.71.
[3] Островский Г.С. Львов. Архитектурно-художественные памятники XIII-XX векав / Г.С.Островский. –
Ленинград: Искусство, 1975. – 208 с.
[4]1. Історія українського мистецтва в 6-ти томах / Т.3. Мистецтво другої половини XVII-XVIII ст. – Київ: Академія
наук, 1968. – 429 с. 2. Лукомский Г.С. Стародавняя архитектура Галиции в очерках и рисунках. – ПТГ, 1915. – 127 с.
3. Овсійчук В. Архітектурні пам’ятки Львова. – Львів: Каменяр, 1969. – 171 с. 4. Orlowicz M. Ilustrowanyj przewodnik
po Lwowie. Lwów, 1920. – 67 s.
[5] Архів Західного Регіонального інституту “Укрзахідпроектреставрація”. Л-22-45. Пам’ятка архітектури XVII ст.
(ох. № 345). Львівський будинок органної та камерної музики у Львові на вул. С.Бандери, у м.Львові. Попередні
роботи. Фотофіксація. Реставраційне завдання. – Львів, 2008.
[6] Опис сюжетів вівтаря зліва направо знизу вверх.
[7] Engelman Z. Pozłotnictwo / Z. Engelman. – Zielona Góra: Wydawnictwo ZAMEX TRADE, 2007. – 270s. – S. 25.