2013_5

974 views

Published on

  • Be the first to comment

  • Be the first to like this

2013_5

  1. 1. НАДІЇГОЛОСГазета Західної конференціїЦеркви адвентистів сьомого дняФутбольний турнірна Закарпатті с.4Другийвсеукраїнськийфестиваль духовихоркестрів с.2ЗабутаЄвангелія с.10Сторінкаслідопита с.6Чи можежінка служитив церкві? с.8червень 2013
  2. 2. 2 №5 (105) червень 2013НадіїГолосПоринути в атмосферу живоїмузики і повернутись до витоківдобрих адвентистських традиційзакликали у Луцьку, де 17-19 трав-ня відбувся другий всеукраїнськийфестиваль духових оркестрів, учас-никами якого стали майже 300 осіб,а саме 13 обраних українських тадва запрошені закордонні колек-тиви, які довели, що свої «арфи наверби» вони не повісили. Обласнийцентр було обрано неспроста  —саме тут знаходиться чи не єдинагромада в Україні, яка налічує кіль-ка різних хорів та оркестрів.Незмінним ведучим дійства бувЛев Вертило, керівник відділу му-зичного служіння Української уні-онної конференції. Кожен оркестрпривіз із собою ведучих, які пре-зентували «програми» із історіямистворення та відродженння колек-тивів, словами прославлення Твор-цю та співом солістів під супровідоркестру.Насичена програмаМузика — це зв’язок поміжнебом і землею, тож, окрім кла-сичних християнських творів Ген-деля, Бортнянського та інших ком-позиторів, були виконані знані йвідомі адвентистські «хіти» з те-перішнього збірника «Пісні надії»та колишнього «Псалмы Сиона»:«Молитва», «Біблію дайте», «Якславний наш Господь», «ВеликийБог», «Гимн молодежи», «Грех по-бедить», «Жить для Иисуса», «Впе-ред», «Цар Царей», «Он держитцелый мир», «Хвала Христу», «Тор-жествуй», «Дайте свет», «Впередво имя Бога», «Слава Богу життя»,«Как прекрасна Церковь Божья»,«Прекрасний білий стрій», «Херу-вимська», «Благословення Отця», ібагато інших, які, зокрема, вміщу-вали в собі цікаві аранжування, ав-торські ідеї та фантазії диригентів.Декому з них навітьвдалося перевті-лити пісні у марші.Чимало знайшлосявіртуозів, які гра-ли з заплющенимиочима.Початок фестивалюПершого фестивального вечору17 травня участь у програмі бралимузиканти з міста Дубно та Горохів,а також по два оркестри з Буковин-ської й Подільської конференцій.Остання, єдиною представила сутопасторський оркестр. Засвідчилисвою шану й відвідувачі дійства  —піднявшись під час виконання за-карпатським колективом гімну«Боже великий, єдиний».Щонайменше члени шести на-вколишніх громад проявили своюгостинність. Таким чином, учасникимали можливість відвідати та від-почити у наймальовничиших куточ-ках Волині — в Луцьку та сусідніхмістечках — Ківерці, Рожище, По-жарки, Торчин, Підгайці.Свято трубПриємним по-дарунком для кож-ної церкви сталоранкове суботнєбогослужіння   —«свято труб», яке«обслуговував» гостюючий ор-кестр, відповідно до місця перебу-вання.Тим часом в першій луцькій гро-маді, де «служили» білоруський такиївський колективи, загальні піснівиконувалися під супровід трубита флейти. Організатори підібра-ли тематичні місіонерські вісті зафриканського дивізіону, де діткиспівають й грають на піаніно та са-моробних трубах, а пастор у цей часвиголошує проповідь. З його слів —це найкращий метод привернутиувагу людей до слухання Слова Бо-жого.Посміхнутися тим, хто сидитьпоруч, та потиснути руки один од-ному — таким закликом розпочала-ся інтернаціональна суботня шко-ла. Вірші цитувалися на українськійта російських мовах. Музиканти жіз Білорусії, жартома, зізналися, щоне знають вірша на своїй мові!..З різних міст від найближчих донайдальших передавали сердечнівітання гості — з Одеси, Закарпаття,та навіть від Мойсея Островського(президента Білоруського Уніону).Після виконаного київськиморкестром гімну «Єрусалим», ЛевВертило звернувся до присутніхіз словами проповіді. Він наголо-сив, що наша сила — це свідоцтвоу світі. А дія Святого Духа — у зву-ках музичних інструментів, і саметак ми можемо віддати Отцю славуіз наших сердець. Оскільки фести-валь це не змагання, а можливістьвідчути єдність, прославляючи ім’яБога живого, та навчаючись один уодного.без поважних причинНеля МузичкоСурми не сурмлятьЗа часів Радянського Союзу в Україні не було жодної адвентової церкви без духового оркестру усвоєму складі. Без нього не обходилася жодна подія — святкова як весілля, чи сумна як похорон.Микола Михайловський, скарбник Західної конференції, стверджує — «Якщо на вашому вінчанніграв духовий оркестр, такий шлюб практично вічний».«Настав час, коли звучать святітруби» Яків Пацукевич«Свято, яке видало певний звуктриангельської звістки»Лев Вертило
  3. 3. 3№5 (105) червень 2013НадіїГолосЗакінчували ранкове зібранняактивними закликами та прохан-нями не залишити нікого на само-ті в Домі молитви без обіду. Коженгість був запрошений у домівки лу-чан.Святковий вечірПригадати втрачених та достой-но цінувати ще живих — ось щоможна було прочитати поміж ряд-ків нотного стану музикантів. Мол-давський оркестр, якому заледвевиповнилось 5 років, рівно рік томув жахливій автокатастрофі втративп’ятьох своїх побратимів. Підняв-шись на ноги, хвилиною мовчання,увесь зал вшанував їхню пам’ять.Не оминули увагою одного із«патріархів» духової музики Дми-тра Дмитровича Грицюка. Короткапрограма присвячена праці служи-теля, і пісня в його виконанні «Вжерідний берег бачу я», знайшли своємісце у виступі духову оркеструпершої Луцької громади. Потомуйому вручили Подяку та подару-нок. Тим часом з’ясувалося, що узалі присутній ще один ветеранПавло Майданець, тож керівництвоЗахідної конференції пообіцяло не-вдовзі видати ще одну Грамоту і по-дарунок.Відновлений рік тому оркестрз міста Біла Церква подивував сво-єю історією. Жоден учасник не маєспеціальної музичної освіти, та що-суботи ввечері вони з’їжджаютьсяна репетиції, дехто і за 50 км. Це чине єдиний оркестр-учасник, дири-гентом якого була жінка, яка вправ-но зі всіма разом грала на своїйтрубі, а не «зображала вентилятор,як інші чоловіки-диригенти», — ко-ментував Лев Пантелейович. Передтим, як виконати один із останніхномерів «Размышляю я о прекрас-ной стране», орке-странти зізнались:бажання їхніх сер-дець — ось так ра-зом грати і на Небі..Наче в довершенняцих слів вже з містаУмань музиканти відіграли «МыВам желаем счастья»…Незмінним керівником духо-вого оркестру з Білорусії вже про-тягом 55 років залишається ЯківПацукевич. Наразі йому 83 роки, інайпевніше саме він був найстар-шим учасником і диригентом події.У своєму колективі йому вдалосьзібрати 8 пасторів. «Господи, я при-нес, а ты раздай», — поділився вінсловами з молитви, розповідаючидосвід літературного євангелізму:придбавши один мільйон примір-ників «Великої боротьби», він що-неділі дарує людям кількасот книгна вокзалі свого міста.Багато колективів України, деграють батьки, діти і вже їхні внуки,своєму зародженню завдячуютьоркестру з села Пожарки. Один зтаких — із Ільниці, що на Закар-патті, існує понад 45 років. «Післятакої кількості номерів усіх орке-стрів, нам здається, що ми вже наНебі»,  — зізнались його учасникипід час виступу.Другий фестивальний день за-кінчував колектив з Києва, який всвоєму репертуарі налічує понад200 творів класичної християнськоїмузики.Раптові перешкодиЧерез кілька годин після почат-ку концерту, телефонним дзвінкомкерівництво сповістили про забо-рону недільного виступу в місті, якбуло заплановано завчасно. Західпланувався надзвичайний — му-зична програма оркестрів в пар-ках та на площах міста, літературнієвангелісти та програма здоров’я.Усе було відмінено у зв’язку з Днемпам’яті жертв політичних репресій,який щороку відмічається в Українів третю неділю травня. Тож вирі-шили продовжити концерт у при-міщенні церкви: відбулася духовнапрограма, семінари для музикантівта репетиція зведеного оркестру.«Музыка сама о себе скажет», —так висловився ведучий молдов-ського оркестру. Тож найбільші спо-дівання щодо відвідуваності лучанпокладали на галаконцерт шестикращих колективів у Палаці культу-ри «Луцьк». Про третій фестивальговорити поки зарано, проте за рікна Україну очікує тур чоловічогохору з Америки, який налічує 200осіб та 70 учасників симфонічногооркестру.«Ніколи, ніколи, ніколи, ніколи непереставайте славити Господа надухових інструментах»Ольга Мурга.
  4. 4. 4 №5 (105) червень 2013НадіїГолосДіана ВойткоУ Львові визначили переможцівмолодіжної біблійної вікторини попритчах Ісуса ХристаКоманда «Небесний бренд» — села Пожаркипоказала найкращі знання притч Ісуса Христана другому етапі молодіжної біблійноївікторини.Другий етап молодіжної біблійної вікторини від-бувся у Львові 28 квітня 2013 року у приміщенні другоїгромади. Ведучим програми був керівник молоді За-хідної конференції Віктор Власюк.Команди-переможці з’їхались з усіх куточків Захід-ної України, щоб продовжити дослідження Біблії такниги Е. Уайт «Притчі Ісуса Христа». У змаганнях взялиучасть команди: «Небесний бренд» — с. Пожарки,«Комора» — с. Ільниця, «ОАО АОА» — м. Кузнецовськта команда Львова «Небесні інвестори».Спочатку молодь разом прославила Господа в мо-литві та співах. Пастор Микола Михайловський звер-нувся до присутніх з проповіддю та настановами. Післячого кожній із команд була дана можливість предста-витись і коротко розповісти про себе. А далі розпоча-лась найцікавіша та найвідповідальніша частина вікто-рини — перевірка знань Біблії та книги «Притчі ІсусаХриста», де усі команди достойно показали себе.Перемогу здобула команда «Небесний бренд» с.  Пожарки, яка згодом відправиться на уніонну бі-блійну вікторину у м. Буча. Друге місце посіла команда«Комора» с. Ільниця, а третє — «ОАО АОА» м. Кузне-цовськ.Разом з тим кожна команда мала домашнє за-вдання, яке полягало в тому, щоб показати застосуван-ня притч Ісуса Христа у сучасному житті. Тут учасникипредставили глядачам різноманітні відеоролики, пре-зентації та сценки. На завершення молодь об’єдналасьу прославленні Бога піснею та молитвою подяки. Ця ві-кторина ще більше надихнула молодих людей на ви-вчення Біблії, адже тільки вивчаючи Писання, христия-нин може рости духовно та підтримувати відносини зісвоїм Творцем.Вікторія МихальчукЦерковні репортеридва дні навчались у Бучі88 церковних журналістів з усієї Українипрослухали у Бучі семінар ініційованийінформаційним відділом Українського Уніону.1 травня семінари для журналістів проводили Мак-сим Балаклицький, Ігнат Меренков та Оксана Лівшун.Максим Балаклицький навчав як зацікавити читача – істаттею, і самим заголовком. Ігнат Меренков з Луган-ська виклав принципи роботи у християнських ЗМІ,щоб у матеріалах були зацікавлені не тільки християн-ські видання. Він також розповів про жанр статті і даврекомендації, як писати аналітичні матеріали.Оксана Лівшун, головний спеціаліст відділу реда-гування та перекладу документів Національного банкуУкраїни, розкривала слухачам секрети редагування.2 травня Олег Василенко розповів про те, як покра-щити сприйняття тексту. Та більшість семінарів прово-дилося для фотографів. Навчали їх Володимир Рома-нишин та Юрій Кузьменко.Натхненні після зустрічі журналісти та фотографироз’їхалися по домівках, аби продовжувати свою пра-цю і втілювати нові ідеї, розвивати нові грані!Даніела СаксонФутбольний турнір виховувавхристиянський дух під часулюбленої справиШість команд зібрались на черговийблагодійний турнір на Закарпатті, щоб довести,що і через спорт можна славити Бога.Організатором турніру виступила Молодіжна РадаЗакарпатської області в Західній Конференції ЦерквиАСД. Цього року турнір відбувся 28 квітня в м.Свалява.На змагання прибула молодь зі всієї Закарпатської об-ласті, а саме з таких населених пунктів як: Ракошино,Мукачево, Свалява, Бобовище, Берегово, Іршава. Ко-манди приїхали у особливих футбольних формах , згарним настроєм. Матч пройшов у цікаво і захопливо утовариській атмосфері.Переможці турніру з м. Іршава подарували свійприз — футбольний м’яч адміністрації християнськоготабору «Джерело любові», щоб влітку дітки також змо-гли чудово провести час на спортивному майданчику.Даний захід був спрямований на поширення ідеїздорового способу життя з метою повернути дух ко-мандної боротьби, самоорганізації та активної участі урізноманітних спортивних змаганнях.Організатори вважають, що основна ціль молодоїлюдини, що визнає Христа, — любити оточуючих, на-
  5. 5. 5№5 (105) червень 2013НадіїГолосдихати їх своєю любов’ю та Світлом Христовим. Розпо-відати людям про Ісуса — важлива справа, але недо-статня без власного прикладу.«Головна мета турніру, виховувати у молоді христи-янський дух під час улюбленої справи, яка поєднує тре-нування тілесне задля можливості розуміння того, щонавіть через спорт можна прославити нашого Бога» —зазначають вони.Світлана РоманюкУ Володимирі-Волинськомудізнались про історію виникненнясуботньої школиВперше громадою міста Володимир-Волинський було організовано та проведеноСвято суботньої школи.На суботньому богослужінні 27 квітня обговорю-вали історію виникнення суботньої школи як у світі вцілому, так і в Україні зокрема; вказав на важливістьдослідження Біблії по класах, а також на значення су-ботньої школи в цілому для Церкви, і особливо, дляпідростаючого покоління. Організатором події висту-пив керівник суботньої школи Церкви адвентистівсьомого дня м. Володимира-Волинського, Дмитро Ро-манюк.В ході богослужіння вчителям та учням усіх класівсуботньої школи було надано можливість представи-ти свій клас, використовуючи фото презентації та осо-бисті досвіди, таланти та вміння прославляти Господа.Перед громадою висупили і класи суботньої школирізних вікових категорій: дітей, підлітків та молоді.Наприкінці служіння пастор церкви, Андрій Савін,провів у громаді невеликий екзамен на засвоєння ви-вченихкнигпророківОсії,Йоіла,АмосатаОвдія,ауниж-ньому залі храму на усіх присутніх чекала гостина, при-готованазнагодисвята.Світлана РоманюкГучне служіння хвали і поклонінняпройшло у Володимирі-ВолинськомуНеординарною подією стало богослоужіння заучастю духового оркестру для членів громадиВолодимира-ВолинськогоНа суботнє богослужіння у Володимирі-Волинсько-му 11 травня 2013 року завітали учасники духового ор-кестру громади села Привітне.У богослужінні взяли участь співочі чоловічі колек-тиви різних вікових категорій, духовий оркестр, соль-ні виступи юних музикантів, а також молодь місцевоїгромади. Духовні роздуми на одвічну тему щастя про-звучали з уст пастора громади с. Привітне Василя Са-лівончика.Адвентисти Володимира-Волинського щиро вдячнігостямзадружнійвізитінадалібудутьрадікожнійнаступ-ній такій зустрічі.ВІкторія МихальчукУ Львові знайшли«Вічний скарб»Трорчим вечором 18 травня відзначили уЛьвові 10-річний ювілей газети «Вічний скарб»у домі молитви Адвентистів сьомого дня, щона вул. Короленка.На святі слухали пісні, вірші, гру музичних інстру-ментів, вірші. Звучали також побажання для видавни-цтва газети.Говорили про цінності людського життя і про вічніцінності, вічні скарби кожного християнина.Загостював у Львові і представник газети — ЄвгенКучерявенко, керівник літературного відділу Україн-ської унійної конференції. Він розповів про діяльністьгазети і те, чому вона має саме таку назву. А назва тіс-но пов’язана із Словом Божим. Адже «де скарб твій,там твоє серце» (Матвія 6:21).Ми ж маємо не просто земні цінності, а й вічні!Цей скарб захований на небесах, де нічого йому не по-шкодить. Бажаючі задавали Євгену запитання — продіяльність видавництва.Закінчили зустріч спільною молитвою та благосло-венняминаподальшупрацю.
  6. 6. СторінкалідопитаСКанікулярна школа Слідопитіву Горохові24 березня молитовний дім м. Гороховагостинно відкрив двері для підлітків зіЛьвова, Луцька, Печихвостів, Привітногоі Бродів.Після проведення канікулярної школи в Шацьку,команда лідерів вирішила зібрати підлітків знову. «Да-вайте розділимось на дві команди і зможемо прийнятибільшу кількість дітей», — виникла ідея під час зустрічітабірної команди.І ось слідопити три дні жили в молитовному будин-ку. Все почалось із знайомства. Ігри допомогли подола-ти бар’єр відчуження і вже через кілька годин всі булиоднією дружною командою. У Слідопитів був насиче-ний розпорядок дня: підйом, зарядка, сніданок, бо-гослужіння, заняття в групах, спеціалізації, рукоділля,орієнтування. Діти вчились допомагати в тих обстави-нах, коли виникають проблеми зі здоров’ям, надаватипершу медичну допомогу, адже добрий самарянин ізбіблійної притчі надав першу медичну допомогу ближ-ньому. Цієї спеціалізації навчала спеціаліст в областімедицини Роза Михай-ловська. Духовні заняттямали назву «Ти не один».Їх проводив пастор РусланДемчунь.Щоб відпочити від за-нять слідопитам влашту-вали веселе катання з гір-ки на мішках з сіном! Післярозваг нова спеціалізація:кулінарна справа. За допо-могою старших наліпили500 вареників.Після проведення спе-ціалізації по орієнтуваннюпастор Андрій Савін давкарту, компас. Завданняправильно пройти вказа-ний маршрут виявилосяне із легких.Заняття по рукоділлю,які проводила Наталя Саві-на, навчали акуратності, терпінню. Кожен повіз додо-му виріб з орігамі: яскраву квіточку, виготовлену сво-їми руками. Наставниця Еріка Дика провела заняття зфото справи.Павло Швайковський з командою поварів готувавсмачну їжу. Місцеві «підгодовували» кексами та іншоюсмакотою. Всього три дні, а скільки нових вражень, по-зитивних емоцій. Чекаємо нових замовлень на осінні,зимові та весняні канікули.Світлана Савін
  7. 7. Саме такий заго-ловок видався акту-альним для історії прослідопитську каніку-лярну школу, що про-йшла в Пожарках 24-26 березня. З’їхавшиз траси на Пожаркизагрузаєш в сніговихзаметах і розумієш,що тільки обрані можуть добратись до батьківщиниадвентизму на Волині — славетних Пожарок. Водіївсюдихідних авто які проїжджають повз і назустріч ви-являються адвентистами, які завзято звільняють з сні-гового полону і допомагають добратись до місця при-значення…Як завжди збір слідопитів поєднав три напрями:духовний, практичний (ремесла і спеціалізації) і роз-важальний (ігри і атракції).Для залучення усіх бажаючих, школи проходилипаралельно в Пожарках і Горохові. До Пожарок приїха-ли слідопити Володимир-Волинська, Ковеля, Шацька,Підгайців і, звичайно, майбутні слідопити — дітки змісцевої громади.Цього разу проходили корисні і цікаві спеціалізації:рукоділля, декупаж (нанесення зображень на твердіі гладкі поверхні), ремонт взуття, і в’язання віників. Врезультаті діти везли до дому цінні сувеніри і практич-ні прилади (віники).Обов’язки капелана успішно виконував служительмісцевої громади Ярослав Стасюк, на Біблійних урокахусі виявляли активність і зацікавлення.Не обійшлося і без піших походів, які організовувавкерівник слідопитського служіння Волині Григорій Ан-тонюк (слідопитське псевдо — дядя Жора). На завадіне був глибокий сніг і легенька втома.В програмі заходів була цікава екскурсія на млинВасиля Павлюка, де слідопити ознайомилися з проце-сом отримання борошна. Потужний млин спеціальнозапустили, щоб в живу показати його роботу.Родина Черук активно сприяла у проведенні роз-важальної частини, а саме зробила для діток і дорос-лих Волинську карусель, яку називають крутілка, абошугайло. Ото-то всіх покрутили, як згадаєш, то аж вголові паморочиться. Катали верхи на коні, дехто про-гулявся на лижах.Був також нічний похід з пошуковою операцією —шукали мішок брикету, щоб вертатись не з порожні-ми руками. На нічному засніженому узліссі відбуласьінсценізація бою Давила з Голіафом. Причому, за сце-нарієм, ізраїльтяни кинулись в атаку, а филистимляниприродно пустилися навтьоки.Спробували будувати ковчег. Слідопити вистрої-лись по периметру реальних розмірів ковчега і по ко-манді увімкнули ліхтарі. Всі з захопленням споглядаливелич стародавнього корабля.Все пройшло супер.Діти, перебуваючи разом,спільно брали участь в різнихіграх і гуртках стали ближчимиодин до одного і до Бога.Значить мету досягнуто іпроповідь для наших дітейпроголошено!Олександр КоропецьПригоди на острові адвентистів
  8. 8. 8 №5 (105) червень 2013НадіїГолосЦе питання сьогодні цікавитьбагатьох. Дуже часто, мені як пас-торові доводилося радити, як бутиіз служінням жінок в церкві. Не ду-маю, що моя думка задовольнитьусіх, тому що вирішення цього пи-тання багато в чому залежить відвідношення до жінок в різних куль-турних середовищах.Щоб мати загальне поняття прослужіння жінок хотілося б розгляну-ти відношення до жінок в різні пе-ріоди історії людства.Створення жінки“Чоловіком і жінкою Він їх ство-рив, і поблагословив їх. І того дня, якбули вони створені, назвав Він їхнєймення: Людина» (Бут.5:2). Звернітьувагу, Бог і чоловіка і жінку назваводним словом — людина.Для виконання поставленогоперед ними завдання (Бут.1:28),Адаму був потрібний “помічник,відповідний йому”. Жінка буластворена заради Адама, в допомо-гу йому, тому обоє вони належатьодин одному і доповнюють одинодного. Зберігаючи свою індивіду-альність, вони в той же час утворю-ють єдність в шлюбі.ГріхопадінняПри гріхопадінні порушивсяБожественний порядок єдності в їхстосунках. Апостол Павло, міркую-чи про історію падіння і порятункулюдини, говорить передусім прогріх і злочин Адама, що накликавна усе людство смерть і прокляття(Рим.5:12-21). І тільки коли мовазаходить про покору дружин, Пав-ло вказує на те, що жінка першоювпала в спокусу. Наслідки непо-слуху порушили Божественний по-рядок, і позначилися на стосункахміж чоловіком і жінкою. Підпоряд-кування жінки чоловікові, заснова-не на любові, змінюється його па-нуванням над нею. При цьому слідпідкреслити, що йдеться не пронову Божу постанову, а про резуль-тат гріхопадіння.Жінка у Старому ЗавітіУ Старому Завіті ми маємо спра-ву з патріархатом при якому в сім’ї,в громадському житті і богослужін-ні провідна роль відводиться чоло-вікові. Шлюб також будувався ви-ключно на верховенстві чоловіка.Проте, ізраїльські жінки були улю-бленими і шановними своїми чоло-віками і дітьми, а також зазнавализагального визна-ння і похвали.П е р е д у с і м ,жінка поклика-на виконуватиобов’язки матеріі господині. У цихпитаннях чоловікповністю покла-дався на неї. Жін-ка могла самостійно працювати іприймати рішення, а також розпо-ряджалася прислугою, яка могланалежати їй особисто. Обов’язкомжінки було виховання дітей, причо-му повчання матері були рівнознач-ні повчанню батька. (Прип.6:20).За відсутності спадкоємця чолові-чої статі право спадкоємства пе-реходило до доньки померлого(Чис.27:1-11). Вони брали участь усвятах і у священній трапезі. Жін-ки з сім’ї священика могли «їстисвятиню». Жінки молилися в храмі(1Сам.1:9-17; 2:1-10; Лук.2:37) і ви-хваляли Господа в піснях. Тількипісля вавілонського полону передхрамом з’явився окремий двір дляжінок, віддалений від будівлі хра-му. Але обидва двори знаходили-ся на території храму, куди доступязичникам був закритий.Бог дарував жінкам особливіодкровення: Ревека (Бут.25:22- 23);дружина Маноя (Суд.13:3); Ма-рія (Лук.1:26-27). Першою з числапророчиць згадана Маріам, се-стра Мойсея і Аарона. ПророчицяДевора, дружина Лапидофа, буласуддею Ізраїлю (Суд.4:4). Коли вхрамі була знайдена книга Закону,цар Йосія призвав пророчицю Ол-даму роз’яснити написане в книзі(2Цар.22:14-20). Останньою відо-мою нам пророчицею, на межі Ста-рого і Нового заповітів була Ганна,що прийшла в храм побачити не-мовлятко Ісуса (Лук.2:36-37).Жінка у Новому ЗвітіУ елліністичну епоху зростаєроль жінки в релігійному і політич-Чи може жінка бутислужителем у церкві?Тільки після вавілонського полонуперед храмом з’явився окремийдвір для жінок, віддалений від будівліхраму. Але обидва двори знаходилисяна території храму, куди доступязичникам був закритийОстаннім часом у церквах все частіше до служіння беруться жінки. Брати сидять в молитовному залі тихоі боязко, а жінки — служать. Якби була війна, репресії і брати сиділи б не на лавках в церкві, а на нарах в та-борах за колючим дротом, тоді б довелося жінкам прийняти на свої плечі служіння. Але зараз, в мирний часвільної проповіді Євангелії, жінки відкривають із загальною молитвою богослужіння, виступають з проповід-ями перед зборами, читають з кафедри місіонерські вісті, проводять розбір Біблії з членами церкви, тощо. Вдеяких церквах є жінки-пастори, деякі жінки-теологи навіть очолюють об’єднання церков.Як дивиться на це Біблія? Що сказано із цього приводу в Слові Божому? Яке служіння в церкві можна до-вірити жінці?
  9. 9. 9№5 (105) червень 2013НадіїГолосному житті, але подружні стосункив цей же час усе більш знеціню-ються. Чоловіки починають з пре-зирством відноситися до неосві-чених дружин і до своїх подружніхобов’язків. Свобода статевих сто-сунків не лише дозволялася, але фі-лософськи обгрунтовувалася.У цей час, жінка у іудейськомусвіті займає виразно низьке поло-ження. Заборонялося навіть гово-рити з жінками на вулиці. Про жінкуговорили, що її справа посилати ді-тей в синагогу, займатися домашні-ми справами, не заважати своємучоловікові їздити вчитися в школу івести господарство до його повер-нення.Ісус, виступаючи проти спотво-рених уявлень про жінку, що пану-вали у той час, говорив про неї якпро Боже творіння. Він зобов’язавчоловіка бути вірним дружині і на-зиває перелюбом навіть жадібнийпогляд кинутий у бік іншої жінки.Сам Ісус спілкується з жінками, якз рівними, без жодної зневаги. ЗаНим йшли жінки, яких Він зцілив іякі служили Йому своїм маєтком.Коли Христос «... проходив містамита селами, проповідуючи та звіщаю-чи Добру Новину про Боже Царство.Із ним Дванадцять були, та дехтоз жінок...» (Лук.8:1,2). Жінки стоялибіля хреста, брали участь в Йогопохованні, першими побачили по-рожній гріб і воскреслого Ісуса. Ухристиянській общині жінка і чоло-вік рівні перед обличчям Бога: тут«немачоловічоїстаті,аніжіночої,бовсі ви один у Христі Ісусі!» (Гал.3:28).Жінки моляться і пророкують підчас богослужіння (1Кор.11:5). У ба-гатьох посланнях апостола Павларазом з братами згадуються і се-стри: Рим.16:1; 1Кор.9:5; Як.2:15.Павло називає жінок словом «спів-робітники», яким позначаються по-мічники-чоловіки.Але Бібліяговорить...Проте, усьому сказаному прослужіння жінок, суперечать сло-ва: «нехай у Церкві мовчать жінкиваші! Бо їм говорити не позволено,тільки коритись, як каже й Закон.Коли ж вони хочуть навчитись чо-гось, нехай вдома питають своїхчоловіків, непристойно бо жінці го-ворити в Церкві!» (1Кор.14:34,35).А також: «Нехай жінка навча-ється мовчки в повній покорі. Ажінці навчати я не дозволяю, аніпанувати над мужем, але бути вмовчанні» (1Тим.2:11,12). Ці словатреба читати в історичному кон-тексті. Тут отримав віддзеркаленняіудейський і грецький світогляд,про який ми говорили трохи вище.Якби у той час християнські жінкибрали активну участь в роботі церк-ви, то вона б неминуче набула по-ганої слави притулку розбещенихжінок. Ранньохристиянська церквавстановлювала ці норми лише якнеобхідні, в умовах і обставинах, вяких вона знаходилася. Не слід ви-читувати з цих слів заборону усімжінкам брати участь в роботі і вслужінні в церкві. Також необхіднозвертати увагу на ті місця в послан-нях Павла, де він висловлюється,що стерлося багато відмінностей,що чоловіки і жінки, раби і вільні,іудеї і язичники можуть служитиХристу.Висновокусього почутогоРоздумуючи над питанням прослужіння жінок можна зробити щедеякі зауваження. У СвященномуПисанні ми читаємо, що жінки учи-ли навіть чоловіків. У книзі Діянняапостолів ми дізнаємося, що Апол-лос був наставлений на істину Аки-лою і його дружиною Прискиллою(Дії.18:26). Але хотілося б, щоб впитанні служіння жінок не виника-ли крайнощі. Томуважливо поміти-ти, що ми ніде незустрічаємо у Свя-щенному Писанні,щоб жінки були ру-копокладені і здій-снювали обряди вцеркві або були ке-рівниками в ній. Їх служіння скла-далося з молитов, співу, благовістя,пророцтв. Вони не брали участь вобрядах, ніколи не хрестили. У чис-ло дванадцяти апостолів Христосне обрав жінок.В сучасному суспільстві ми спо-стерігаємо зростання активностіжінок. У багатьох професіях, якіраніше вважалися суто чоловічи-ми, сьогодні більшість становлятьжінки: приміром лікарі, учителі.Кажуть, що спочатку вишиваннямзаймалися тільки чоловіки. Сьогод-ні ж в основному, це робота жінок.Я закликаю чоловіків не залишатисвоє служіння, а ревно здійсню-вати його для слави Божої. Чоло-вік, як голова повинен виконуватироль священика в сім’ї. Він має бутиприкладом в служіння для своїхдітей. Але потрібно враховуватиі той факт, що сьогодні в церквахбільшість складають жінки, які з ра-дістю готові виконувати служіння вім’я Господа.Закінчуючи свої міркування,хочу зробити ще два, на мій погляд,важливих зауваження, відносно за-гальних принципів життя, у томучислі і служіння жінок:1. Завжди краще встановитистрогіші норми поведінки, ніж за-надто слабкі. Набагато краще від-мовитися від своїх бажань, якщовони можуть стати каменем спо-тикання для іншого, ніж наполягатина них.2. Які розбіжності не виникали бміж людьми, в церкві немає місцядля прискіпливості. Люди можутьрозходитися в думках, але все такижити в мирі і злагоді.На підставі усього сказаного,думаю, ви самі зможете визначити,яке служіння можна довірити жін-кам у вашій церкві.Мирон ВовкМи ніде не зустрічаємо уСвященному Писанні, щоб жінкибули рукопокладені і здійснювалиобряди в церкві або буликерівниками в ній
  10. 10. 10 №5 (105) червень 2013НадіїГолос€0,44«Ця цікава історія розпочалася у 1997 році, колия вперше, як новообраний виконуючий обов’язки го-лови сільвиконкому, переступив поріг свого робочогокабінету. Тоді я і гадки не мав, що ці обов’язки мені до-ведеться виконувати поспіль аж 13 років, як сільськийголова Мащанської сільської ради Костопільськогорайону Рівненської області. Все це було попереду, асвій перший робочий день я вирішив розпочати з пе-регляду документів, які залишилися у столі після могопопередника Олександра Савовича Соломка, який від-працював головою сільради 17 довгих років і простоперейшов на іншу роботу.Незвичайна знахідкаЗаглянувши до шухляд стола, я відразу помітив ве-лику книгу в чорній міцній обкладинці. Взявши до рук,мимоволі здригнувся — новенька Біблія. Телефонуюколишньому господареві кабінету: так мовляв і так, визабули в столі свою Біблію. Олександр Савович щосьпригадує, а потім після недовгих роздумів каже: «Цемені подарувала одна знайома людина, але я її так іне читав. Можеш залишити собі, раптом колись зна-добиться».Не буду зараз описувати своє подальше життя піс-ля цієї події, бо навіть роману для цього буде замало.Скажу лише, що Біблія дійсно знадобилась. Саме за-вдяки їй Господь врятував життя і благополуччя трьохродин в різних населених пунктах нашої області, а вмальовничому селищі Степань сусіднього з нами Сар-ненського району навіть утворилася нова церковнагромада і, зрештою, побудувався Дім молитви. І ниніцей примірник Біблії знаходиться в користуванні.Втрачений спокій...Всі ці роки мене не покидала одна єдина думка —про першого власника примірника. Чому людина три-маючи в своїх руках Слово Боже не знайшла часу дляЙого дослідження? Невже така добра і чуйна людина,яким є Олександр Савович, ніколи не зможе почутиБожу вістку спасіння? Мене особисто весь час щось по-буджувало неодмінно розпочати євангельську діяль-ність в с. Берестовець, де і замешкала велика і славнародина Соломків. Упродовж багатьох років, я говоривпасторам церкви «Господь запрошує нас в Бересто-вець». Попередній пастор громади, Микола Демчинанарешті погодився. В 2009 році їдемо в Берестовець зодноденною музичною місіонерською програмою, якуми наважилися провести на другий день православноїТрійці. На превеликий жаль, заклад культури був май-же порожній. Незважаючи на це, продовжуємо працю-вати з газетами та книгами упродовж кількох місяців, ав лютому 2010 року вдруге пробуємо зібрати громадусела в сільському клубі. Протидія місцевого священиката холодні стіни приміщення (клуб не опалюється), зно-ву зводять нанівець зусилля нашої громади. Програма,ледь стартувавши, припиняється з причини відсутностіслухачів. Літом знову працюємо з літературною місією.Тим часом у нашій громаді чергові кадрові зміни. Пас-тором Костопільської громади стає Валерій Левицькийі робота в с. Берестовець не затихає, а набирає новихобертів. Свій посильний вклад в Божу справу вноситьпресвітер громади Анатолій Кіптач. Налагоджуютьсятовариські взаємозв’язки з небайдужими і соціальноактивними жителями села, і ми втретє робимо спробурозпочати євангельську кампанію. Разом з пасторомЛевицьким розклеюємо афіші та оголошення, наре-шті відчуваючи неприховану зацікавленість зі сторонимешканців населеного пункту. Однак надходить новевипробування. Неочікувано, в самому кінці лютого2012 року вдаряють сильні морози. Температура по-вітря різко знизилася до -25, -28 градусів. Опаленняв клубі відсутнє, з обігрівачів маємо лише маленькийкімнатний масляний радіатор. І все це уже в першийдень програми! Навіть якщо хтось і планував прийтидо клубу, то злякався холоду і лишився вдома.... промінь надії...Можна було б вже впасти врозпач, але Божі діти і за такихумов залишаються Божими ді-тьми. Щоденні молитви і пістстають нам у пригоді. Малень-ка група людей з п’яти, а інколинавіть чотирьох осіб продовжуєзалишатись слухачами програ-ми. Серед них подружжя Солом-ків: Олександр Савович та йогодружина Лідія Семенівна, якаяк ніхто краще розуміє важли-вість всього того, що говоритьсяЗабутаЄвангелія
  11. 11. 11№5 (105) червень 2013НадіїГолосЗапитує Світлана: «Чому пастори не можутьпрацювати? Десятину платили левітам, бо вонине були забезпеченими харчами. Апостол Павлопрацював!»Вітаємо, Світлано.У житті будь-якої церковної організації є служителі,які заробляють на свій прожиток працюючи на якійсьроботі, а вільний від основної роботи час ділять міжсім’єю і служінням в церкві. Скільки часу такі людиможуть присвятити церковній роботі? В основномуце пару вечірніх годин або кілька годин у вихідні дні.Однак Пастор — це буквально «пастух стада». Ви мо-жете уявити пастуха, що приходить до стада тільки нагодинку-дві, а потім залишає стадо на полі на весь ін-ший час?Що входить в обов’язки Пастора церкви? Це нетільки приготування проповіді, хоча і хороша про-повідь вимагає багато годин і навіть днів підготовки.Десятихвилинна програма може відняти тижні кропіт-кої праці. Хороша півгодинна проповідь — це багатогодин досліджень, розміркувань і підготовки. Роботапастора  — це не тільки планування та проведенняцерковних рад. Це духовне піклування про церкву.Крім того, що пастор приймає віруючих у себе, в йогообов’язки входить їх регулярне відвідування вдома,він цікавитсься їхніми духовними і фізичними по-требами, тому що не всі прийдуть і попросятьдопомоги. Деякі чекають, що до них прийдутьі допоможуть. І така робота забирає у пастора наба-гато більше часу і сил, ніж робота на будівництві абобіля верстата. Піклуючись про потреби інших, пасторпереживає ті ж проблеми, від чого часом психологіч-но втомлюється навіть більше, ніж сам страждалець.Пастор, як і левіт в давнину, є для пастви першим рад-ником з питань духовних, з питань сімейних, він —перший лікар і перший юрист, він — перший вчительі просто людина, якій можна виплакати всі свої бідиабо з яким можна поділитися усіма своїми радощами.«Тоді ті Дванадцять покликали багатьох учнів та йсказали: Нам не личить покинути Боже Слово, і служитипри столах. Отож, браття, виберіть із поміж себе сімохмужів доброї слави, повних Духа Святого та мудрості,їх поставимо на службу оцю. А ми перебуватимемо за-вжди в молитві та в служінні слову» (Дiї.6:2-4).Цей текст показує, що пастори зобов’язані постійнобути зайнятими духовними питаннями, і інші справине повинні відволікати їх від цього. Тобто цей текст ви-значає повний робочий день служителя.«Хіба ви не знаєте, що священнослужителі від свя-тині годуються? Що ті, хто служить вівтареві, із ві-втаря мають частку? Так і Господь наказав проповідни-кам Євангелії жити з Євангелії» (1Кор.9:13,14).А цей текст показує, що служителі Нового Завітумають те саме джерело доходу, яке мали і служителіСтарого Завіту. Десятина — основне джерело для за-безпечення оплати служіння пасторів.Божих вам благословень!на лекціях про дотримання здорового способу життя.Адже, як лікар-терапевт, вона все своє життя присвя-тила лікуванню людей від важких недуг. Багато роківпоспіль, до виходу на заслужений відпочинок, ця пра-целюбна і надзвичайно мудра жінка очолювала місце-ву лікарську амбулаторію, і тому заслужила високу по-вагу та довіру серед жителів свого рідного села.Нас і в подальшому чекали випробування і різнінегаразди (відключення електроенергії, вихід з ладуавтомобіля, загострення хвороб), адже ворог всьогоживого ніяк не міг змиритися з тим, що ось так, простоу нього перед очима звершувалася Божа справа там,де йому так хотілося бути довічним володарем люд-ських сердець.... і набуті досвідиПрограма закінчилася, та добра справа не загасла.Ми продовжували відвідувати наших нових друзів, адрузі відвідували нас та брали участь у служіннях. Наполицях сільської бібліотеки розмістилися поряд з на-уковою та художньою літературою книги Елен Уайт,Олексія Опаріна та інших християнських авторів та до-слідників Слова Божого.Цілком логічним виявився і фінал цієї історії. 13квітня цього року Лідія Семенівна заключила завіт зГосподом через святе водне хрещення та стала повно-правним членом Божої родини. Господь, по своїй ми-лості, інколи досить в незвичний спосіб повертає лю-дині забуті нею речі, але при цьому нам дуже важливоне забувати головне — справжній фінал земної історіїзвичайно ще попереду. Тому забута Євангелія миру інині продовжує звіщати Господню славу всім мешкан-цям землі».Віктор Бобильов м. Костопіль
  12. 12. “Голос Надії” — газета Західної конференції Церкви Адвентистів сьомогодня. Засновник — Церква Адвентистів сьомого дня. Свідоцтво прореєстрацію — РВ№345 від 4.10.2002 р. Відповідальний за випуск — директорВідділу інформації ЗК Руслан Бабій babiy-rus@ukr.net Редактор, комп’ютернаверстка і дизайн — Ольга Ношин. Редакційна колегія: Олександр Антонюк,Віталій Шевчук, Валентин Шевчук. Газета є некомерційним неприбутковимвиданням, що видається і розповсюджується за пожертви.Адреса редакції: м. Львів, вул. І. Багряного, 36а, тел.: 237-12-13.Для листування: 79041 м. Львів а/с 6241.Друк ФОП Прокопович С.А. Наклад 600 примірників01.06 Місіонерські конгреси:Луцьк-2–Ківерці–Підгайці–Маневичі–Любешів–Луцьк-3;Ільниця–Довге–Іршава–Чорний Потік08.06 Місіонерські конгреси:Горохів–Печихвости–Привітне–Ст.Загорів–Локачі;Новий Розділ–Ходорів–Миколаїв–Львів-315.06 Місіонерський конгрес: Хуст–Велятино–Данилово–Олександрівка–Міжгір’я–Торунь.06-07.06 Табір для одиноких «Ти не один»06-10.06 Слідопитьський табір «Друзі Ісуса»:Тересва, Солотвино або Рахів07-09.06 Молодіжний фестиваль «Я співаю дляІсуса». «Барвінок»12-22.06 Євангельська програма Віктора Гілла27.06 – 05.07 Дитячий табір (відповідальний –Савін Андрій)серпня 1897 року)«Немає меж корисності тієї осо-би, хто, відкинувши себе, до-зволить Святому Духу діяти всерці і жити життям, повністюпосвяченим Богові». (Моє жит-тя сьогодні, с.37)84. Хто має ангела охо-ронця?«Кожен святий має ангела слу-жителя. Якщо святі плачуть прирозчаруванні чи знаходятьсяу небезпеці, їх ангели охорон-ці швидко передають звісткуна небо і ангели у Місті пере-стають співати... Усі ангелиу Місті також плачуть... Алеякщо святі концентрують своюувагу на прийдешній нагородіі своєю хвалою прославляютьБога,  — тоді ангели несуть доМіста радісну новину і небеснісклепіння відбивають звуки їхулюблених гімнів». (Моє життясьогодні, с.302)«Ангели Божі завжди супрово-джують ваших дітей». (Христи-янська родина, с.432)А ви знаєте, що...Наприкінці 1874 – напочатку1875 року Елен захворіла пнев-монією і була присмерті.Коли 3 січня 1875 року зібра-лась група віруючих для молит-ви і помазання оливою — вонабула схоплена у видінні, якетривало 10 хвилин. Наступно-го дня, повністю зцілена, вонаодягнулась і разом з чоловікомзасніженою дорогою попряму-вала до церкви на зібрання.4 січня вона розповіла про своєвидіння, яке стосувалось робо-ти видавництв по всьому світі.Через десять років Елен на своївласні очі побачила друкарськіверстати, які були показані їйтоді у видінні.82. Де Христос почавСвоє служіння?«Христос почав своє служінняна весіллі, в радісній атмосферісеред друзів і родичів». (Слу-жіння зцілення, с.356)83. Що Святий Духможе зробити для нас?«План спасіння передбачає по-вне звільнення нас від владисатани. Христос у всіх обста-винах оберігає від гріха душутого, хто кається. Він прийшов,щоб зруйнувати діла диявола іпо Його волі Святий Дух будепосланий кожній душі, яка ка-ється, щоб стримати людинувід гріха». (Христос надія світу,с.311)«Тим, хто по-справжньому лю-блять Бога, Дух Святий відкриєзабуті, а також і абсолютно новіістини». (Рев’ю енд Геральд 17Шановні читачі газети “Голос надії”!Наша мета не лише інформувати Вас про події вЗахідній конференції, але й ділитися знаннями. Томуми відкриваємо рубрику “Відповідь пастора”, де виможе отримати вичерпну відповідь на запитання яківас турбують. Надсилайте їх за адресою:babiy-rus@ukr.net“Біблія — наш найбільший авторитет іправило віри... Свідоцтва не применшуютьзначення Слова Божого, але навпакипідносять Його і приваблюють свідомістьлюдей до Нього...” Елен Уайт

×