1. №10 (83) грудень 2010 року
1210
3
6
ТиЖденЬ
відродження
В гОри!!!
Чи міг
ІСУС
згрішити?
сУЧасниЙ
ЙОВ
54
звіт перед
БОГОМ
дОБрОЧинна
аКЦІя
т
Е
М
а
Н
о
М
Е
р
а
2
ÁÀвÍÊÎÂÈÉ ÊÐÀÉ
Ëþáов³ ó íаñ íå áракóє
Äо краþ äитиíñтва ñвоãо.
Àлå ж вам ñкажó, çа÷арóє
Áарв³íковиé краé áóäü-коãо.
Òам ñтåжкó äо л³ñа вкриває
Áарв³íковиé килим м’якиé,
Áарв³íковиé раíок вражає,
À також, ñп³в птаõ³в äçв³íкиé.
Îçåрöå ó л³ñ³ там в’єтüñя,
Ïриваáлþє ó äалå÷иíü.
Íовиé ñаíатор³é «Áарв³íок»
×åкає: Ïриéä³тü! ³äпо÷иíü!
Äо ваøоãо ñåрöя там çможóтü
Ç лþáов³ килим ñплåñти.
ß ваñ çапåвíяþ – поможóтü
Äжåрåлüöå там ñили çíаéти.
Áарв³íковиé краé, íа÷å каçка,
Áарв³íковиé краé - то краñа!
Áарв³íковим ñяéвом палаþтü
Òам в³÷í³ ñвят³ Íåáåñа.
2. 2
Олена БаБЄнЦОВа
Наш Господь, Ісус Христос,
прийшов у цей світ як не-
втомний слуга, виконуючи люд-
ські потреби. Від Нього похо-
дило джерело зціляючої сили,
яка відновлювала тіло, розум і
душу тих людей, які звертали-
ся до Нього. У Своєму служін-
ні Він більше часу присвячував
зціленню хворих, ніж пропові-
ді. Зелені схили галилейських
пагорбів, багатолюдні дороги,
узбережжя, синагога – будь-яке
місце, де Він знаходився, ста-
вало лікарнею, і там приймав
Ісус. Своїм ніжним дотиком
Він очищав прокажених, під-
німав паралізованих, повертав
здоров’я страждаючим чолові-
кам і жінкам.
З 19 по 30 вересня відпочи-
ваючі в санаторії «Барвінок»
отримали можливість на собі
відчути дотик руки Спасите-
ля, а також відчули насолоду
від переваг здорового способу
життя. Кожний ранок починав-
ся з бадьорої зарядки і надиха-
ючих роздумів, які допомагали
кожному пізнати Божу любов і
знайти свій особистий шлях до
нашого дивного Ісуса. Господь
благословив чудовою погодою,
пригрівало ласкаве осіннє соне-
чко, і під час довгих прогулянок
всі насолоджувалися дивовиж-
ними пейзажами Божого тво-
ріння. Під час ранкових і вечір-
ніх лекцій відпочиваючі могли
глибше дізнатися про 8 принци-
пів здоров’я, а також про прості
методи профілактики і лікуван-
ня різних захворювань. Звісно,
відпочинок був би не таким
приємним, якби не посвячена
праця наших кухарів, які що-
дня дивували новими страва-
ми простої і здорової їжі. Не
тільки жінки, але і чоловіки із
задоволенням відвідували
кулінарний клас, де кухарі
розкривали секрети своєї
майстерності.
Наші гості приїхали
із різними проблемами
здоров’я: з діабетом, гіпер-
тонією, проблемами із трав-
ленням, але, слава Богу, за
ці 10 днів показники у всіх
значно покращилися. Від-
почиваючі на собі відчули
ефект оздоровчої програми
«Новий старт», заснованої на 8
принципах здоров’я: правиль-
не харчування, вживання води,
фізичні вправи, сонячне світло,
відпочинок, стриманість і дові-
ра Богу. Ми віримо, що сам Гос-
подь діяв через руки наших ін-
структорів та лікарів, коли вони
використовували прості методи
лікування, і ми бачили, що Він
торкався не лише тільки їхніх
тіл, але і їхніх сердець. У бага-
тьох з’явився глибокий інтерес
до духовних питань та бажання
змінити свій спосіб життя. В
останній вечір наші відпочива-
ючі ділилися благословеннями,
які вони отримали за 10 днів, і
ми разом славили Бога за Його
зціляючу силу, яка може не
лише відновити здоров’я, але і
зігрівати серця.
В Дусі Пророцтва ми читає-
мо: «По милості Своїй Господь
наділив санаторії такою си-
лою для полегшення фізичних
страждань, що тисячі людей
збираються в них, бажаючи по-
збавитись від недуг. І у біль-
шості фізичні зцілення супро-
воджуються зціленням душі.
У Спасителя хворі отримують
свободу від гріхів. Багато ви-
ходять із наших санаторіїв з но-
вими серцями. Ці люди, повер-
таючись до своїх сімей, сяють,
як зорі в світі. Господь робить
їх своїми свідками. Їх свідчен-
ня таке: «Я бачив Його велич-
ність, я вкусив Його милість.
Ідіть, послухайте, всі богобійні,
і я розповім, що Він учинив для
моєї душі» (Пс. 65:16, Свідо-
цтва, 6, стор.226).
Ми розуміємо, що на терито-
рії Західної України більшість
громадян притримуються тра-
диційної форми віровчення та
закриті для істини. Ці люди
мають потребу в тому, щоб їм
не тільки розповіли про істи-
ну, але і доторкнулись до них в
покращенні їхніх страждань та
хвороб. З осені цього року поді-
бні санаторні заїзди будуть про-
ходити постійно, і ми сердечно
запрошуємо вас та ваших дру-
зів і рідних вкусити та побачи-
ти, який благий Господь.
Дізнатися про найближчий
заїзд та зареєструватися ви мо-
жете за телефонами:
(093)-1481514
(050)-8866166
(097)-3898181
Дотик СПАСитЕЛЯ
ти, який благий Господь.
розкривали секрети своєї
3. 3
анатолій ТерШаК
З25 по 30 жовтня у місті Льво-
ві, в приміщенні стародав-
нього францисканського храму
XVII століття, де проводить бо-
гослужіння друга громада Церк-
ви Адвентистів Сьомого Дня,
відбувся молитовний тиждень
відродження, на який був запро-
шений пастор з Запоріжжя Сер-
гій Борисович Молчанов.
Зустрічі відбувались під на-
звою «Усе можливо віруючому».
Були підняті актуальні теми сьо-
годення. Пастор С. Молчанов
спонукував членів церкви і
гостей громади по-іншому по-
дивитись на знайомі Біблійні
події і історії, спонукував їх за-
думатись. Чому ми відразу не
отримуємо відповіді на молитву,
чому є страждання у житті пра-
ведників? Було сказано про мо-
литву, її силу на прикладі життя
Адвентистів в Україні, брат при-
водив приклади зцілень людей
внаслідок єлеєпомазання. Жит-
тя Христа було показано так,
що ті хто відвідував зустрічі ще
раз замислились над тим, що і
Христу в Його земному житті не
все так легко давалось, Він про-
водив ночі в молитві, щоб отри-
мати відповідь від Бога і Його
підтримку.
Незважаючи на те, що зустрічі
проводились в україномовному
середовищі, а брат проповідував
російською мовою, ні у кого не
виникло жодних непорозумінь
чи конфліктів. Навпаки, до кін-
ця зустрічей С. Молчанов читав
українську Біблію, а людей при-
ходило все більше і більше. На
початку зустрічей було 40 чоло-
вік, а в суботу ввечері, незважа-
ючи на те, що в першій громаді
було свято жнив, на служіння
прийшло більше ста чоловік.
Було приємно бачити, що ті бра-
ти і сестри які рідко відвідували
зібрання, після першого відвід-
ування цих зустрічей, на протязі
робочого тижня приходили на
кожне служіння. Служіння, яке
тривало біля години пролітало
на одному подиху і всім здава-
лось, що так швидко. Можна
відверто сказати словами бага-
тьох братів і сестер, яким дуже
сподобались ці зустрічі, це дій-
сно був тиждень відродження.
ТИЖДЕНЬ ВІДРОДЖЕННЯ
Ольга НОШИН
Медичний семінар відбувся
31 жовтня у приміщен-
ні першої львівської громади
який зібрав керівників Відділу
здоров’я зі всієї області, а також
всіх, хто не байдужий до сво-
го здоров’я. Семінар про-
водила команда з вісьми
медиків-місіонерів з Київ-
ської конференції, на чолі
з Галиною Тиріною – Ке-
рівником Відділу здоров’я
КК.
Метою проведення семі-
нару було ознайомлення з
роботою Відділу здоров’я
в Українському Уніоні.
Відділ здоров’я проголо-
шує своїм девізом вислів:
«Спробуйте здоровий спо-
сіб життя!», і ставить пе-
ред собою такі основні цілі:
1. Сприяння розвитку тіла
душі та духа
2. Покращення якості життя
3. Постійне вдосконалення
СПРОБУЙТЕ ЗДОРОВИЙ СПОСІБ ЖИТТЯ!
У досягненні поставлених
цілей, Відділ здоров’я про-
водить велику кількість різ-
них заходів, серед них: Клуб
Здоров’я, кулінарні курси, Яр-
марки Здорових Продуктів,
відпочинкова програма «Табір
Здоров’я», облаштовуються Ка-
бінети Здоров’я, проводяться
спортивні занняття, діє Церква-
кафе. Особливу увагу було
приділено саме цій темі - темі
християнського кафе, яке пра-
цює в Києві під назвою «Вечо-
ри здорових традицій». Прово-
дити його можна в малому
залі Молитовного будинку
у будь-який день тижня, а
головне, що запросити сюди
можна усіх тих, хто не нава-
жується відвідати богослу-
жіння в суботу. В приємній
дружній атмосфері тут мож-
на поговорити і про смачну
та здорову фізичну їжу, а та-
кож про їжу духовну. Також
до уваги присутніх була за-
пропонована лекція на тему
«Здорове харчування». Піс-
ля закінчення семінару був
проведений ярм арок про-
дуктів здорового харчування,
також працював магазин.
Семінар зібрав понад 30 слу-
хачів. Усі щиро дякували київ-
ським місіонерам.
всіх, хто не байдужий до сво-
4. 4
Ольга нОШин
Востанні вихідні жовтня Укра-
їнське Біблійне Товариство
проводить День Біблії. Серед
безлічі заходів присвячених цьо-
му дню – відвідування тих, хто
обділений увагою, теплотою та
любов’ю. 1 листопада з цієї наго-
ди було влаштовано свято у дитя-
чому притулку для неповнолітніх.
Притулок – це не дитячий буди-
нок. Тут діти перебувають тим-
часово – від кількох днів до трьох
місяців. Зараз у цьому притулку
знаходиться 18 дітей. В основно-
му це діти із неблагополучних
сімей, та сімей, в яких батьки
страждають від алкогольної за-
лежності.
Гаврилюк Світлана Петрів-
на, завідувач дитячого притулку:
“Приїхали гості, привезли Біблію,
розказали дітям про Біблію, роз-
казали як треба шанувати Бога,
хто такий Бог, і як треба відноси-
тись навіть один до одного…»
Організаторами акції виступи-
ли Українське Біблійне Товари-
ство та Міжнародний благодійний
фонд “Людина та її світогляд”.
Войтович Віталій Васильович,
Виконавчий директор Західного
Регіонального Біблійного Товари-
ства України: “Щороку УБТ, уже
6 років поспіль, святкує з Церк-
вами різних конфесій День Біблії,
який покликаний піднести авто-
ритет, значення Біблії – Слова Бо-
жого... і тому ми проводимо різні
такі святкові заходи – виступаємо
ініціаторами – це в Церквах про-
водиться, в школах, навчальних
закладах в різних установах...
Ми раді, що сьогодні представни-
ки Церкви Адвентистів Сьомого
Дня приєдналися до нашого свята
і таку гарну програму дітям під-
готували”.
Музичну програму підготували
діти із першої львівської громади
– ансамбль “Голоси Небес” та сі-
мейний квартет Швайковських
запропонували до уваги слухачів
чудову програму. Церква Адвен-
тистів Сьомого Дня була одним
із засновників Українського Бібі-
лійного Товариства – і з того часу
підтримує його ідеї у напрямку
поширення Слова Божого та до-
лучається до доброчинних акцій з
цього приводу.
Вовк Роман В’ячеславович,
Президент Міжнародного бла-
годійного фонду “Людина та її
світогляд”: “Наш фонд на протя-
зі багатьох років працює з УБТ.
Фактично він був започаткований
працівниками УБТ, і це є одне
ціле... тільки ми зараз працюємо
більше з дітьми, з підростаючим
поколінням, з тими, хто має по-
требу в духовній літературі”.
Від учасників акції, Бібліоте-
ка притулку отримала близько
200 примірників книг, серед них
– Біблії, Нові Заповіти, Біблійні
оповідання, Біблійні довідники.
Кожна дитина отримала дитячу
Біблію та розмальовку.
Такі акції не одноразові. Благо-
дійний фонд “Людина та її світо-
гляд” давно
співпрацює з притулком, ор-
ганізовуючи для дітей різні про-
грами та виходи в місто. Церква
Адвентистів Сьомого Дня в таких
питаннях, наслідуючи приклад
Христа, ніколи не залишається
осторонь.
адВенТисТи лЬВОВа
дОлУЧилисЬ дО дОБрОЧиннОЇ аКЦІЇ
УЛьвові 3 листопада, в при-
міщені офісу Західної кон-
ференції, відбулась зустріч
дружин пасторів та пресвітерів
львівської області. Організато-
ром зустрічі виступила керівник
Асоціації «Дружина пастора»
Валентина Коржос.
Програма зустрічі була ціка-
вою і насиченою. Після духо-
вної частини, на якій говорили
про три ситуації в житті Марії
та Марти, керівник Асоціації
Валентина Коржос привітала
іменинниць з Днем народжен-
ня. Далі у порядку денному був
практикум на тему «Взаємо-
відносини дружини служителя
з членами церкви». Тут йшла
мова про етику дружини пас-
тора у складних ситуаціях; про
обов’язки і служіння у Церкві;
про гостинність та догляд за
Домом молитви. Також сестри
говорили про зовнішній вигляд
дружини служителя. Загалом
зустріч пройшла у форматі дво-
стороннього діалогу і мала ви-
гляд дружнього спілкування у
приємній невимушеній атмос-
фері. Завершилась зустріч мо-
литвою за всіх присутніх жінок
та їх посвячене служіння біля
своїх чоловіків.
На річній нараді Західної
конференції буде проведена ще
одна зустріч, але вже для дру-
жин служителів всієї Західної
конференції.
Керівник Асоціації «Дружи-
на пастора» Валентина Коржос
запрошує усіх дружин пасторів
приєднатись до неї 6-7 грудня у
Львові.
Ольга нОШин
ЗУсТрІЧ дрУЖин пасТОрІВ Та пресВІТерІВ
5. 5
Одноманітність людського
життя іноді спонукає нас
до думки, що так буде завжди.
Минають дні, місяці, роки…
Ми накреслюємо певні плани,
сподіваючись, що виконаємо їх.
Безумовно, планування – розум-
на річ, проте у жодному разі не
маємо права забувати про певні
пріоритети. Справа в тому, що
завжди в житті є щось першо-
чергове, що вимагає негайного
втручання, оскільки впливає не
лише на сучасне тимчасове бут-
тя людини, але й на її майбутню
долю.
Апостол Яків застерігає: «По-
слухайте ви, що кажете… під-
емо до того міста й перебудемо
там один рік і будемо торгувати
та заробляти! Ви, котрі не зна-
єте, що станеться завтра, – яке
ваше життя? Адже це пара, що
на мить з’являється, а потім зни-
кає» (Як. 4:13,14). Щодня ми зу-
стрічаємось зі сумною дійсніс-
тю, що свідчить про крихкість
людського життя незалежно від
віку, професії, освіти і накрес-
лених планів.
Пам’ятаймо: навіть викону-
ючи Божу справу чи займаю-
чись дуже корисною суспільно-
громадською діяльністю, ми
усього завершити не зможемо.
Знайдуться ті, котрі нашу спра-
ву після нас продовжать. Однак
існують речі, які маємо учинити
ми, тільки ми, бо крім нас ніх-
то не зможе їх зробити, ні про-
довжити: «Кожен з нас сам за
себе дасть звіт перед Богом»
(Римл.14:12).
Більшість людей, на превели-
кий жаль, взагалі не думають,
що їм прийдеться будь-коли
за себе звітувати. Їхній прин-
цип однозначний: «Веселощі і
радість… їжмо і пиймо, бо за-
втра помремо» (Іс. 22:12). Інші
вважають що, «не швидко ви-
конується вирок над лихими
вчинками, а тому серце людське
повне бажання чинити зло»
(Екл.8:11). Навіть ті, котрі ка-
жуть, що вірять у швидке друге
ЗВІТУЄМО перед Богом
і власним сумлінням
Микола ЖУКАЛЮК
повернення на землю Ісуса, жи-
вуть думкою: «Мій пан запізню-
ється» (Матв.24:48). А це вкрай
небезпечно, адже ніхто не може
гарантувати, що з ним трапить-
ся завтра. А якщо так, то, перш
ніж сьогодні підемо на відпочи-
нок, маємо відзвітувати перед
Богом за прожитий день.
На щастя, по Божій милості,
ми дочекались кінця 2010 року.
А це означає, що отримали мож-
ливість підсумувати 365 наших
щоденних звітів за минулий рік
і навіть виправити помилки че-
рез покаяння і щирі молитви.
Новий рік – це завжди важли-
ва зупинка (Єр.6:16), аби озир-
нутись назад, спитати у Бога
та власного сумління, чи пра-
вильною була наша дорога жит-
тя в минулому. Чи відповідали
наші вчинки, слова, взаємини
з ближніми високим біблійним
стандартам. Чи на межі Ново-
го року Бог може схвалити нашу
вірність і виявлену нами любов
до Нього «всім серцем, і всією
своєю душею, і всією своєю
думкою» (Матв.22:37).
Споконвіку Божа родина на
Землі раз на рік робила таку
зупинку. Давня Божа Церква
відзначала десятиденне свято
труб, протягом якого проходи-
ли богослужіння, приносились
жертви очищення від гріхів. Це
свято було настільки серйозне,
що людина, яка не впокорювала
себе перед Богом і не спокуту-
вала своїх гріхів могла бути зни-
щена (див. Лев. 23:23-29).
Господар і в наші дні очікує
поновлення взаємин зі Своїм
народом, нового перепосвячен-
ня. Це може статись лише після
того, наскільки ми, завдяки са-
модослідженню, зрозуміємо са-
мих себе, чистосердечно перед
Богом назвемо свій гріх його
ім’ям і пообіцяємо, що за допо-
могою Сили згори будемо жити
у згоді з Божою волею.
Молитовний тиждень має
стати також тижнем примирен-
ня і братерського єднання між
членами Церкви. Усі непоро-
зуміння повинні бути усунуті,
а чисті серця відкриті для при-
йняття повноти Святого Духа.
З уваги на Божі вимоги до
Свого древнього народу, ми
мали б усе зробити, аби під час
молитовного тижня наші сім’ї
були разом. Усі поїздки, від-
рядження по можливості пере-
несені на інший час, а відвіду-
вання молитовних богослужінь
мають бути найбільш повними.
Відсутні через хворобу члени
церкви, можуть сподіватись на
повноту Божих благословень
завдяки активним відвідинам
своїх братів і сестер, а також
спільним читанням особливих
молитовних тем що об’єднують
усю Всесвітню родину.
Зазвичай молитовний тиж-
день закінчується урочистим
зібранням спомину страждань
і викупної смерті нашого Спа-
сителя, тобто Господньою Ве-
черею. Христос установив цей
памятник неосяжної любові і
неоцінимої жертви для зміц-
нення слабіючих братерських
звязків між Його дітьми і досяг-
нення досконалої єдності Божої
сім’ї не лише на Землі, а й у
всьому Всесвіті.
Пам‘ятаймо, наша мандрівка
до Небесного Ханаану завершу-
ється. Ми на берегах Йордану,
за яким видніється вже Небесна
Батьківщина. Ми повинні Си-
лою Божою або перейти Йордан,
або повернутись у безнадійність
пустелі цього світу. Рішення за
кожним з нас. Наступаючий рік
для багатьох християн виявить-
ся вирішальним. Відродження
благочестя і праведності має
розпочатись вже сьогодні. Сила
Святого Духа повною мірою го-
това зійти на Божу Церкву і в на-
шій місцевості. Схилимось же у
смиренні біля підніжжя хреста
і об’єднаймося для отримання
Святого Духа та закінчення Бо-
жої справи на Землі.
6. 6
НАС СЛІДОПИТАМИ ЗВУТЬ,
БО МИ СЛУГИ БОЖІ ВСІ...
ОЛЬГА НОШИН
Листопад місяць.
Слідопити клубу
«Арго» зібралися рано
на місці зустрічі і виру-
шили в похід. Частина
міста Борислава роз-
ташована в горах Кар-
патах, тому було при-
йнято рішення вийти
на всі вершини гір, які
розташовані в околи-
цях міста. 7 листопада
члени клубу піднялися на
гору під назвою Городи-
ще, висотою 630 ме-
трів. Біля підніжжя цієї
гори є невеличке озеро.
Ми помилувались його
красою і почали піді-
йматись на вершину
гори. Був туман, який
заважав оглядати бо-
риславські краєвиди, але
коли ми вийшли на вер-
шину, то туман тро-
хи розсіявся і ми змогли
побачити красу околиць
міста та навколишніх
гір. Відразу зародилося
бажання наступної не-
ділі вийти на ще одну
вершину – вищу за Го-
родище. Оглядаючи око-
лиці з гори, пригадала-
ся історія про Мойсея,
коли Господь сказав ви-
йти на гору Пізга і огля-
нути ханаанський край,
бо він не ввійде з наро-
дом в обітовану зем-
лю. Перед тим Мойсей
благав Господа: «Нехай
перейду ж я та побачу
той хороший Край, що
по тім боці Йордану,
ту гарну гірську землю
та Ливан!» дійсно, щоб
побачити красу гір, не-
обхідно вийти на гору.
В цьому є прекрасна
символіка, щоб поба-
чити красу духовного
життя, то підіймись
хоча б на одну духовну
вершину. Давид колись
давно написав: «Спро-
буйте і побачите, який
благий Господь», тому
ми радимо: приїжджай-
те в гори Карпати і
підіймайтеся на верши-
ни, щоб побачити їхню
красу!
Тож 14 листопада ми
вирушили в похід на на-
ступну вершину. Погода
була чудова. Ранок. Небо
чисте, без хмар, яскра-
во світить сонце, те-
пло. Настрій хороший.
Почали похід не з під-
ніжжя цієї гори, а тро-
хи далі, щоб пройти
через нижчі вершини і
по хребті піднятись на
найвищу. Це так само
як і випробування у вірі.
Спочатку Бог посилає
легкі випробування, а
потім важчі. Але як на-
писав апостол Павло, -
Бог не допустить та-
кого випробування якого
ми не в силі подолати.
Дорога на цю верши-
ну була довгою. 4 годи-
ни ми підіймались вго-
ру, але радість була ще
більшою. Кудись зникла
втома. Ніхто не гово-
рив, що було важко. На
вершині гори слідопити
вчились розводити вог-
нище і будувати намет
з гілок дерев. Чомусь
дуже смачною була їжа.
Дорога з вершини була
коротшою, але дуже
складною. Не раз чи-
тав як вірні Божі діти,
вальденці, ховалися в
горах від переслідувань
воїнів Ватикану. Доро-
га, якою ми йшли, то
не рівненька дорога, ас-
фальтована. Ми йшли
кам’янистим яром, пе-
релазили через повалені
дерева. Було важко, але
коли вийшли на трасу,
то радість знову на-
повнила нас. Тепер ми
знаємо, що зможемо і в
горах переховуватись.
Бо ж пророцтва з Бі-
блії говорять про пере-
слідування дітей Божих
перед Другим приходом
Христа. Найголовніше
- залишитись вірними
Богові, а сили для збе-
реження віри Він дасть.
Чекаємо наступного
походу. Приєднуйтесь
до нас!
ПОХІД
В ГОРИ
8. 8
ЦЕРКВИ³ñтор³я матеріал підготував Валентин ШеВЧУК
Зприходом Радянської влади
(у 1944 році) на терени За-
хідної України, відкривається
можливість реєстрації громад.
Це стало реальним в результаті
політичного тиску на Сталіна
під час зустрічі великої трійки
у Ялті 1945 року (однією з умов
відкриття другого фронту, було
надання релігійної свободи в
СССР).
Нажаль, у цей час у Володи-
мирі була дуже мала кількість
членів церкви, менше 20 душ.
Тому за порадою обласного
служителя Кирила Макієвца,
ця невелика група була приєд-
нана до громади села Мишів
Іваничівського району.
З 1946 по 1948 роки пресві-
терське служіння звершував
Дмитро Семенович Лукашен-
ко, родом з села Пожарки. У
1947 році хрещення приймає
Віра Степанівна Вознюк.
У 1948 році Лукашенко давав
водне хрещення 5-ом особам,
троє із них були з Володими-
ра: Петро Ролюк, Іван Вознюк,
Зоя Запорощенко (Зоя перед
хрещенням вийшла заміж за
воєнного Єроменко, після хре-
щення зазнавала зі сторони чо-
ловіка гоніння за віру). У той
час зібрання відбувалися у се-
стри Марії Запорощенко.
Важким часом для громади
виявився восьмирічний період,
починаючи з 1948 року, коли
Дмитро Лукашенко виїхав із
Володимира. Хоча у цей час об-
ласним пастором по Волині був
Олександр Павлюк, доступ до
міста Володимир-Волинський
був обмежений, у зв’язку з його
знаходженням у прикордонній
смузі. Місто Володимир було
закритим для стороніх осіб.
Богослужіння проходили не-
легально. Підпільні служіння
відбувалися у будинках членів
церкви. За кафедрою пропо-
відували: Іван Палига, Федір
ІсТОрІя грОМади ВОлОдиМир – ВОлинсЬКиЙ
в період 1944 – 1990 років
Шульгат, Антон Пукало та Іван
Вознюк - місцеві члени церкви.
Тоді в громаді не було руко-
покладеного пресвітера, тому
один раз в квартал на вечерю
їздили у громаду Мишів, де ру-
копокладеним пресвітером був
Йосип Гуліта (цікавим є факт,
що за браком рукопокладеного
проповідника, місцевий пре-
світер Гуліта звершував обряд
вінчання).
В 1950 році членами групи
АСД у Володимирі були: по-
дружжя Яків та Ядвіга Рибай,
Олена Січевська, Антон Пу-
кало, Петро Ролюк, подруж-
жя Іван та Текля Вознюк, їхня
мама Віра, подружжя Іван На-
зарович та Наталія Терентіївна
Палига, Антоніна Приступа
(по чоловіку Шульгат) Марія
Запорощенко (теща Лукашен-
ка), Євдокія Шафрович, Надія
Петрухіна (мама Раїси Рома-
нюк), Заходня (старша жінка),
Олена Добровольська (згодом
була виключена), Володимир
Корольков, сестра Аня (жінка
військового), ще одна жінка і
донька зі сходу країни (жили
короткий час у Запорощенко).
Усіх -19.
Приблизно у 1955 році до
церкви приєднався Михай-
ло Лисюк. Як розповідає Іван
Вознюк, його прихід до Бога
був драматичним. Його дружи-
на виявилась невірною у по-
дружньому житті. З ревнощів
він продав хату, гроші розді-
лив, а сам пішов на квартиру
до сестри Січевської, яка при-
вела його до Бога. Пізніше Ми-
хайло Лисюк одружився на ад-
вентистці з Донецької області.
В свою чергу вона приїхала з
своєю подругою Вербицькою,
котра поселилася у місті Ново-
волинську і була однією з пер-
ших адвентистів у цьому місті.
У 1956 році на духовну ро-
боту був направлений пастор
Петро Лукіч Бурило. В його
обовов’язок входила душ пас-
торська турбота за громаду
в селі Мишів та Володимир-
Волинському. Щоб поселитись
у прикордонній смузі, він зму-
шений був завербуватися на
шахтарську роботу у місті Но-
воволинську. У зв’язку з тим,
що не було місця для житла у
Нововолинську, який тільки
розбудовувався, сім’я Бурило
два роки проживала у Володи-
мирі. Пізніше вони переїхали у
Нововолинськ, де проживали
до повернення у Володимир-
Волинський в 1968 році .
В 1956 році було знято з ре-
єстрації громаду села Мишів,
тому група адвентистів з Воло-
димира почала регулярно про-
водити свої богослужіння по
домах.
Не маючи власного моли-
товного будинку, змушені були
проводити служіння у кімна-
тах приватних будинків наших
членів церкви. Ми мали кілька
таких сімей, які пожертвува-
ли своїми помешканнями для
проведення суботніх богослу-
жінь. Це наші дорогі брати та
сестри: Іван Вознюк, Олена
Січевська, Олена Доброволь-
ська, Михайло Лисюк, Федір
Шульгат, Марія Запорощенко,
Петро Ролюк в селі Льотниче.
Богослужіння проходили ре-
гулярно. Єдиною літературою
для користування були Біблія,
для співу – псалми Сіону з но-
тами. Для проведення субот-
ньої школи роздруковували на
друкарських машинках уроки,
або вивчали біблійні книги по
розділах.
У 1959 році прийняла хре-
щення Лідія Данилівна Вітрук
(1935 р. н. проживала у місті
Нововолинськ).
В 50-х роках, за десять років,
до церкви приєдналося лише 2
душі. Це був важкий, критич-
9. 9
ний час для життя церкви.
В 1960 році Радянська влада
розпускає Всесоюзну раду Ад-
вентистів сьомого дня. Церква
у Радянському Союзі втрачає
централізоване керівництво і
йде у підпілля.
З приходом пастора Бурило,
церковне життя упорядкову-
ється, але через вплив войов-
ничого атеїзму та через забо-
рону проповіді євангелія, за
десять років, у 60-х роках, при-
єднується лише вісім чоловік.
Адвентисти, проживаючі
у місті Нововолинську, нале-
жали до громади Володимир-
Волинського.
В 1967 році зусиллями гро-
мад Володимир-Волинський
та Мишів був організований
струнний оркестр, який зі сво-
їми виступами відвідав багато
громад. Організатори орке-
стру: Петро Мись та Степан
Єфремович із м. Рожище.
Склад Струнного оркестру:
1. Мись Петро – скрипка
2. Бурило Таня – акордеон
3. Гуліта Вадим – мандоліна
4. Романюк Дмитро – мандо-
ліна
5. Романюк Володимир – ба-
лалайка
6. Романюк Ганна – гітара
7. Чернівецька Катерина –
гітара
8. Гуліта Софія – гітара
9. Бурило Петро - гітара
70-ті роки, для церкви
Володимир-Волинського, при-
несли багато приємних пе-
ремін. Насамперед підросла
молодь, яка всупереч впливу
атеїстичної ідеології не втрати-
ла віри, а залишилася вірною
Богові, втрачаючи багато пере-
ваг і можливостей, які пропо-
нувало Радянське суспільство
– освіта, посади. Молодь, всу-
переч усім заборонам, бажала
щось робити для церкви та лю-
дей.
У 1974 році, за ініціативою
Олександра Романюка, був
створений перший інструмен-
тальний ансамбль на Волині.
Музичні інструменти були ви-
готовлені власними руками.
Акустичним колонкам і гіта-
рам надавались розміри, які
могли б вміщатись у легкові
автомобілі. Музикантами ан-
самблю були: Олександр Ро-
манюк, Павло Бурило, Євген
Ломійчук, Ірина Шульгат, а
співали – сестри Вознюк. Ре-
петиції проходили у будинку
терплячих господарів, батьків
Павла Бурила. Ансамбль ви-
ступав в різних громадах Во-
линської області, на урочистих
служіннях та весіллях, тощо.
Користуючись любов’ю і по-
пулярністю, група виступала
також у Білорусії.
На прохання членів церкви,
у 1976 році влада надала офі-
ційний дозвіл проводити мо-
литовні служіння у домі Єван-
гельських християн баптистів,
який знаходився по вулиці Ча-
паєва. Хоча приміщення було
малим і тісним, все ж таки – це
була велика перевага мати офі-
ційне місце для вільного про-
ведення богослужінь.
У 1977 році, після наполе-
гливих прохань обох протес-
тантських церков, державою
був наданий дозвіл будувати
спільний молитовний будинок
по вулиці Раскової 8. Обидві
церкви із запалом взялися за
будівництво.
10 травня 1980 року церква
адвентистів посвячувала моли-
товний будинок, у якому вони
проводили служіння 20 років,
до кінця 2000 року.
За 10 років сьомої декади
прийняло хрещення 12 чоло-
вік.
В 80-ті роки відкривається
ще більша свобода для церкви.
В кінці 1979 року приходить
новий пастор Плотніков Ана-
толій Якович, який звершував
служіння у громаді протягом
десяти років.
Цікавим був процес купівлі
ним будинку для житла, про-
давцем якого була вчителька.
Влада робила на неї тиск, щоб
вона не продала його сектан-
ту. Таким чином влада хотіла
уникнути присутності зайвого
релігійного діяча у місті. Але
інтелігентка зуміла відстояти
своє право, звернувши увагу
влади на позитивний вплив ре-
лігійної освіти.
Діти пастора Плотнікова не
ходили по суботах у школу на
навчання. Батька неодноразо-
во викликали в різні установи,
погрожуючи різними пока-
раннями. Але це не вплинуло
на рішення пастора зберігати
вірність Господу разом зі сво-
єю сім’єю. Вірність пастора
вплинула на інших батьків
адвентистів. За час пастор-
ства Плотнікова - усі діти ад-
вентистських сімей щосуботи
були присутніми на богослу-
женні.
Пастор Плотніков був наді-
лений даром євангелізації се-
ред інших протестантських
церков. Він відвідував навко-
лишні протестантські грома-
ди, серед яких мав авторитет
і повагу. Зокрема, в результаті
його діяльності у смт. Жов-
тневе, сім’я баптистів Йосипа
Ланга прийняла адвентистську
вістку.
У громаді існував церковний
хор, котрим керував Іван Воло-
димирович Вознюк. Час нових
можливостей для церкви дик-
тував нові вимоги щодо більш
професійного виконання хо-
рових псалмів. Реорганізацію
хору провів Павло Майданець,
диригент Ковельського хору.
Роботу по вдосконаленню хору
продовжила Валентина Плот-
нікова.
У 1986 році у Володими-
рі був організований духовий
оркестр за підтримкою Павла
Майданця, Леоніда Юхимчу-
ка, Віктора Новосада. Брати
із Ковеля допомагали нотами,
партитурами і особистою при-
сутністю.
За десять років восьмої де-
кади 20-го століття було охре-
щено 17 чоловік, семеро із них
– діти із адвентистських родин.
Пам’ятною подією для церкви
був прихід родини Алєксійчу-
ків, яких привели до істини їх
неповнолітні діти.
На кінець 80-го року грома-
да нараховувала 45 душ.
10. 10
ВІРАжива
Микола ЖУКАЛЮК
Життя досить часто ставить перед людьми на-
стільки важкі питання, що не візьметься від-
повідати на них навіть наймудріша людина. Так
було завжди. Ось що записав один з мудрих чоло-
віків старовини: “Є марнота, яка на землі діється,
що є справедливі, що лихо спадає на них, мов за
вчинок безбожних, а є безбожні, що добро спадає
на них, мов за чин справедливих! і коли я поба-
чив усякий чин Бога, тоді я пізнав, що не може
людина збагнути чину, під сонцем учиненого!”
(Еккл.8:14, 17).
Ймовірно, важко було б підібрати кращу живу
ілюстрацію до теми Петра Кулакова про незбаг-
ненні нещастя, що припадають на долю смертної
людини і воскресіння померлих під час Другого
приходу Христа. Його виступ до ілюстрації у кін-
ці теми був коротким, бо навряд чи хтось міг би
краще розповісти про те, що сталося в житті пас-
торського сімейства ІВАНА І ДАРІЇ БАБИЧ, ніж
сама Дарія Миколаївна. За задумом організаторів
програми вони обоє повинні були піднятися на
сцену, але обставини склалися так, що Дарія Ми-
колаївна вийшла одна. Коли ж вона говорила про
сімейні трагедії, що припали на долю сім’ї, Іван
Михайлович сидів попереду мене у Львівському
молитовному Будинку, уважно дивився на екран,
слухав, і я бачив, як крадькома він утирав гарячі
чоловічі сльози, викликані гіркими спогадами.
Ті, хто добре знає цю сім’ю, говорили, що не-
щасть, що випали на її долю, вистачило б відразу
на декілька сімейств, порівнювали пастора Баби-
ча з біблійним Йовом.
Знаючи сім’ю Бабич досить близько як своїх
друзів, я завжди захоплювався їх мужністю і ві-
рою. Не важко уявити внутрішні переживання ма-
тері, що розповідає про трагедію своїх дітей. Слу-
хаючи її, я гаряче молився, щоб Господь зміцнив
її настільки, щоб вона на весь світ не розридалася.
Так складалися обставини, що я був свідком усі-
єї цієї тяжкої скорботи і переживань. Спробуй, до-
рогий читачу, уявити більш ніж трагічну картину,
коли ще молоде подружжя, що виявилося за кор-
доном, отримує повідомлення про загибель своїх
двох хлопчиків 7 і 10 років, від оголеного електро-
проводу високої напруги. Нещастя сталося уранці
в п’ятницю, а в суботу велика частина громад в
Україні щиро молилася про втіху згори для бать-
ків, що втратили найдорожче, що у них було.
Повертаючись уранці в суботу в терміновому
порядку з Варшави, вони зайшли під час богослу-
жіння у Львівський Молитовний будинок в надії
почути, що увесь цей кошмар - чийсь злий жарт.
Побачивши ридаючу церкву, Дарія Миколаївна
все ж знайшла в собі силу сказати декілька слів:
“Наше горе безмежне, але тільки одному Богу ві-
домо, чому це сталося з нашими синами.
Нехай буде Йому за усе слава!”
Прибувши в Чернівці, де сталася трагедія, Іван
і Дарія в нестерпній скорботі схилилися над тру-
нами улюблених хлопчиків, зрошуючи їх облич-
чя щедрими сльозами, потім преклонили коліна
перед Життєдавцем. Крізь тяжкі ридання при-
сутні в залі почули звернені до Бога слова довіри
і прохання про втіху. А наступного дня, під час
похорону, вже на кладовищі, сонячний день різко
змінився чорними хмарами. Щедрі важкі краплі
дощу стали свідченням того, що Ісус, усе Небо,
плаче разом з нещасними батьками і їх церковною
сім’єю.
Пройшли роки, затягнулися сердечні рани. Бог
подарував подружжю Бабич знову двох синів і
одну дочку. Виховані у дусі повної довіри Богові,
діти Бабичів, знаючи про усе пережите у далекому
минулому, вже не допускали думки, що може ще
щось подібне статися. Тому, коли у відсутність Да-
рії і Івана, після медичного обстеження старшого
сина Андрія, лікарі повідомили страшний діагноз,
діти в страшній тривозі по телефону повідомили
про це батьків. Дарія заспокоїла їх і завірила, що
з ними Господь і з Андрієм буде все гаразд, адже
він готується до пасторського служіння.
Після медичного обстеження, в четвер, Андрій
був ще на роботі. В п’ятницю і суботу, завдяки
сучасним засобам зв’язку, друзі і родичі в різних
частинах світу вже гаряче молилися про його зці-
лення. Теж відбувалося і в чотирьох Львівських
громадах, де Андрій був бажаним проповідником.
В понеділок ще раз зібралися усі члени львівських
громад для спеціальної молитви. Того ж дня уве-
чері, після пасторського єлеопомазання, Андрю-
ша, вже не в силах щось сказати, міцно стиснув
тремтячу руку ридаючого батька і помер.
Очікуваного дива зцілення не сталося, але це не
захитало довіри до Бога ні Івана ні Дарії. Вони,
як і уся сім’я Бабичів, упевнені, що Ісус розділив
їх скорботу і обов’язково дасть відповідь на усі
“чому?” після зустрічі з втраченими через смерть
синами і братами після Славного воскресіння.
Дарія ж закінчила свій мужній виступ словами:
“Вірне слово: коли разом із Ним ми померли, то й
житимемо разом із Ним! (2Тим.2:11). Живіть і ви
цією надією!”
Дорогі друзі, ось і завершилась серія досві-
дів під назвою «Ретроспектива». Але рубрика
«Жива Віра» продовжує своє життя на сто-
рінках нашої газети. Господь дарує нам чудові
досвіди. Якщо ви або ваші друзі можуть поділи-
тись своїми досвідами з усією Церквою, пишіть
на електронну адресу: noshynfamily@gmail.com,
з поміткою «Досвід» або передавайте свої до-
свіди через ваших пасторів. Нехай усі почують
про дивні і славні діла Господні!
«Ретроспектива»
Сучасний Йов
11. 11
БІБЛІЯпромовляє
так людська природа
Iсуса Христа - 3пастор, Михайло Матвійчук
Як і біблійні свідоцтва, так і свідоцтва Духа
Пророцтва також можна умовно розділити
на дві групи:
1. Свідоцтва, що вказують на повну без-
грішність людської природи Христа:
«Він [Христос] повинен був зайняти Свою
роль Глави людства, прийнявши єство, але не
гріховність людини» (Ознаки часу, 29 травня,
1901);
«Не повинно бути ні найменшого сумніву
щодо абсолютної безгрішності людської при-
роди Христа» (Рукопис 143, 1897);
«Ми не повинні думати, що підвладність
Христа спокусам сатани спотворювала Його
людське єство, і Він також мав подібні гріхов-
ні, спотворенні схильності як людина» (Руко-
пис 57, 1890);
«Будьте обережні, дуже обережні в тому,
що ви говорите про природу Христа. Не пред-
ставляйте Його людям як людину зі схиль-
ностями до гріха... Він міг згрішити, Він міг
впасти, але жодної миті у Ньому не виникло
схильності до зла... Ніколи, жодним чином не
допускайте залишитися в розумі людей навіть
слабкому враженню, що Христос був заплямо-
ваний гріхом і Йому була властива схильність
до нього... Він був випробуваним в усьому, як
і ми випробувані, але все-таки Він названий
«святим». Ця таємниця, залишена людству без
пояснення» (БК 5:1128, 1129).
«Нехай кожна людина буде застережена
від небезпеки вважати Христа цілком такою
ж людиною як і ми, тому, що такого бути не
може» (БК 5:1129).
2. Свідоцтва, що вказують на те, що Хрис-
тос успадкував занепалу людську природу:
«Людський рід за чотири тисячі років ослаб
і фізично і морально. Деградація торкнулася
і розумових здібностей. Христос прийняв на
Себе немочі людства, яке вироджувалось, бо
тільки таким шляхом Він міг врятувати люди-
ну від найглибшої прірви падіння» (Христос
надія світу, с. 117);
«Він [Христос] прийняв знівечену гріхом,
піддану стражданням людську природу, дегра-
довану і опоганену ним (гріхом)» (БК 4:1147);
«Христос, який не знає навіть плями гріха
чи вади, прийняв наше єство у стані виро-
дження» (Вибрані вісті т.1, с. 253);
«Ісус сприйняв людське єство, обтяжене
чотирма тисячоліттями гріха» (Христос надія
світу, 49);
«Прийнявши, знівечену гріхом людську
природу, Христос тим не менш, не був при-
четний до гріха. Він був схильний до слабо-
стей і фізичних недосконалостей, властивих
людині... Він мав і відчував наші слабкості, і
був у всьому випробовуваний, як ми. І, проте
ж, Він не знав гріха. Він був агнцем без плями
і вади... Ми не повинні мати жодних сумнівів
щодо досконалої безгрішності людської при-
роди Христа». (Ознаки часу, 9 червня, 1898).
Чи суперечать ці свідоцтва одне одному? –
Ні. Вони лише поглиблюють і розширюють
наше уявлення про людську природу Христа.
Отже, якою ж була людська природа Хрис-
та? Чи була вона такою, як у Адама до гріхо-
падіння, чи такою як у нас сьогодні, тобто як у
Адама після гріхопадіння?
Якщо, таким чином ми ставимо запитання,
ми мимоволі відриваємо один від одного по-
няття природи і особи Христа. Неможливо
розглядати питання природи Христа у відриві
від Його особи і тієї місії, яку Він прийшов
виконати на землі.
Основне питання Святого Писання – для
чого Син Божий став людиною?
Питання – яка природа Сина Божого – це не
біблійне питання? В центрі біблійного опо-
відання – спасаюча (рятівна) місія Христа на
землі, тобто акцент робиться на тому, що зро-
бив Христос, а не на Його природі.
Якщо ж говорити про людську природу
Христа, швидше за все, вона відрізнялася від
такої, як в Адама до гріхопадіння, оскільки
була ослаблена гріхом протягом кількох тися-
чоліть, відрізнялася вона і від нашої, оскільки
Христос не мав схильностей до гріха. Одним
словом, ВІН був унікальною ЛЮДИНОЮ.
«Він [Христос] є братом в нашій немочі, але
не у володінні подібними пристрастями» (Сві-
доцтва, том 2, с. 202)
Отже, Христос був справжньою людиною,
Котрий володів усією повнотою людської
природи. Він – більшою мірою людина, ніж
кожен з нас. Наше людське єство не може бути
мірилом для вимірювання і оцінки Його люд-
ської природи. Навпаки, Його людська приро-
да, справжня і незаплямована гріхом, – мірило
оцінки нашої природи.
12. 12
«Біблія – наш найвищий авторитет і правило віри. Свідоцтва
не містять в собі нового світла, але ставлять перед собою мету
– нагадати, відновити в свідомості людей вже відкриті в слові
Божому істини… Свідоцтва не применшують значення Слова
Божого, але навпаки підносять Його і приваблюють свідомість
людей до Нього…»
ЕЛЕН УАЙТ
„Голос Надії” – газета
Західної Конференції Церкви
АСД.
Засновник – Церква
Адвентистів сьомого дня.
Свідоцтво про реєстрацію –
РВ№345 від 4.10.2002 р.
Відповідальний за випуск
секретар відділу інформації ЗК
– Ольга Ношин
noshynfamily@gmail.com
Редакційна колегія: Борис
Коржос, Володимир Скиба,
Віталій Шевчук.
Комп’ютерна верстка - Павло
Ваценко.
Газета є некомерційним
неприбутковим виданням, що
видається і розповсюджується
за пожертви.
Адреса редакції: м. Львів,
вул. Івана Багряного, 36а
Для листів: 79041 м. Львів, а/с
6241 телефон: 237-12-13
E-mail: advent@lviv.gu.net
Номер надруковано в друкарні
у м.Борислав Львівської обл. з
готових фотоформ.
Наклад 1000 примірників.
200 Запитань до
Духа Пророцтва
37. На кого був схожий Ісус в
дитинстві?
«Христос з’явився на сцені
світової історії, як немовля,
як дитина, без будь-яких пере-
ваг. Його батьки були бідними,
тому Він не мав жодних пере-
ваг. Він скуштував труднощі,
які несе із собою бідність і при-
ниження від народження і до
зрілості».
Ознаки часу 30 липня 1896
«Він говорив і діяв подібно
до всіх інших дітей і юнаків, з
єдиним виключенням - Він не
звершив жодного гріха. В Його
житті не було місця для гріха».
Коментар АСД на Єв. від
Луки 2:40.52 с.1117
38. Чи був Ісус звичайною
дитиною, чи обдарованим над-
природно – більше за всіх ін-
ших дітей?
«Знання, отримані Ним і ми
можемо надбати. Він чудово
орієнтувався в Писаннях – це
показує, як сумлінно Він ви-
вчав їх в молоді роки… Будь-
яка дитина може отримати ті
ж знання, які отримав Ісус».
Христос надія світу с.70
39. Чи міг Ісус згрішити?
«Він міг згрішити… але в
Його житті навіть ні на мить
не з’явилось жодної гріховної
схильності».
Коментар АСД на Єв. від
Івана 1 с.1128
«Багато людей вважають,
що Христос взагалі не був під-
даний спокусам, але в такому
разі Він не зміг би зайняти міс-
це Адама і отримати перемогу
там, де Адам потерпів пораз-
ку… Але наш Спаситель при-
йняв людську природу у всій
її фізичній недосконалості.
Він зодягнув людську приро-
ду, якій властиво піддаватись
спокусам. Нам не загрожують
випробування в яких Він би
не встояв».
Христос надія світу с.117
А ви знаєте що…
… Серія «Конфлікт віків»,
який складається з п’яти то-
мів, містить 3000 сторінок.
Дев’ять томів «Свідоцтв для
Церкви» містять майже 5000
сторінок. Вони були написані
протягом 54 років.
