1. Газета Західної конференції
Церкви адвентистів сьомого дня
Незвичайна
євангелізація с.3
Молодь на
«Зустрічній
смузі» с.5
Слідопити
в Острозі с.6
Мукачево
зміцнює
сім’ї с.7
Розлучення
та повторний
шлюб с.10
Духовний
наставник с.9
Хто вміє і відпочивати,
і працювати? с.2

2. Світлана Савіна
Хто вміє і відпочивати,
і працювати?
Слідопити з Ковеля, Володимир-Волинського, Нововолинська та Львова зі своїми наставниками вирішили відвідати своїх ровесників з Закарпатті.
В п’ятницю побували на оздоровленні в басейнах
Косиново. Купання в термальних теплих водах відновило сили після далекої дороги. Нас гостинно прийняли в мукачівській церкві Емануїл.
Слідопити приймали активну участь у суботньому
служінні. Кожен клуб підготував презентацію про служіння слідопитів у своїй місцевості. Для прославлення
Господа лунали пісні, вірші, які виконували діти. Наставники звернулись з проханням, до батьків та вчителів, організовувати клуби Шукачів пригод та Слідопитів у своїй громаді. Це служіння сприяє кращому
духовному і фізичному розвитку дітей.
Після смачного обіду взялися до місіонерської роботи! Діти вже потоваришували, тому роздати велику
кількість християнських газет «Вічний скарб» і «Світло
твого життя» для них було просто задоволенням. Мер
Мукачева, який саме був в центрі міста, теж отримав
нашу газету.
На вечірньому служінні слідопити вже були у селі
Бобовище. Ділились досвідом роботи з дітьми, закликали молодь та батьків присвятити час дітям. Ну і звичайно смачна вечеря разом.
В неділю вранці все по-слідопитськи: підйом, ранкова зарядка, роздуми над ранковими біблійними читаннями, сніданок. Екскурсія в Мукачівський замок залишила чимало вражень. На кінець поїздки залишили
випробування фізичних сил — похід в дощову погоду.
Осінньої пори надворі холодно, сиро, часті дощі.
Але ці осінні канікули були особливими для багатьох
підлітків. Діти з нетерпінням чекають наступних зустрічей!
2
Голос
Надії №111 грудень 2013

3. Олена Рябенко
Молодь проводить
незвичайну євангелізацію
У
Нововолинську
молоді
адвентисти
проводять серед мешканців міста «незвичайну
євангелізацію», закликаючи до здорового
способу життя.
«Євангелізацію» проводить спортивно-оздоровчий клуб «Гедеон» на третьому поверсі церковного
приміщення, що розташоване у центрі міста, праворуч
від Міської Ради.
Клуб створений для молодих людей віком від 14
до 30 років, які збираються тричі на тиждень для проведення тренувань, гри у шахи, шашки, настільний теніс. Тут молоді адвентисти поєднують проповідь євангельської звістки та особисте служіння з поширенням
серед ровесників здорового способу життя.
Поштовхом для організації спортивного клубу стали роздуми над темою «Всебічне служіння здоров’я»,
яка розглядалася на річній нараді Західної конференції
у листопаді 2012 року. Тоді міркували, як кожен член
громади, і церква в цілому, може зосередити будь-яке
служіння навколо Ісуса та Його місії. І коли пастор Євген
Михайловський звернувся до зібраних з презентацією
місіонерського проекту «Церква, як центр впливу»,
відгукнувся Олександр Лебідь, який вже впродовж
багатьох місяців збирав у себе вдома молодих людей
для спортивних занять. Саме він і запропонував створити у церкві спортивно-оздоровчий клуб. Для цього у
приміщенні церкви виділили третій поверх (горище).
Силами молодих людей змонтували підлогу, зробили тимчасове освітлення, а також саморобні тренажери та стіл для гри у теніс. Пізніше придбали у кредит
спортивні мати, боксерські рукавички, грушу тощо. Усі
хлопці, які займались у Олександра із задоволенням
перейшли до приміщення церкви.
На даний час до цього служіння долучився Дмитро
Жук, який разом з Олександром проводить тренування навчаючи прийомів самооборони. Дмитро привів
своїх друзів — не адвентистів. Вони знайомляться з
церквою, зі Словом Божим, з принципами здорового
способу життя.
Клуб «Гедеон» познайомив молодь та дітей Нововолинська з клубом Слідопитів. Вони разом відпочивали на природі, брали участь у велопробігу, відвідували
урочисті богослужіння.
У майбутньому клуб «Гедеон» планує провести показові виступи на подвір’ях біля багатоповерхівок, щоб
привернути увагу підлітків до здорового способу життя та християнських цінностей.
Можливо цей спосіб проповіді Євангелії дещо незвичний для старшого покоління, але саме на цих тренуваннях молодь знайомиться зі Словом Божим. На
кожному тренуванні пастор Церкви адвентистів сьомого дня Микола Рябенко подає для молоді цікаву та
корисну інформацію.
Даша Шевчук
У Львові розквітла
доброчинність
Доброчинний концерт у Львові 16 листопада
допоміг слухачам відкрити свої очі і побачити
велику матеріальну потребу братів та сестер.
У Святому письмі ми читаємо: «… а мастю на очі
намасти свої очі, щоб бачити…» Об’яв. 3:18. Якщо ви
це читаєте — то зір ви маєте! Та чи бачать дійсно ваші
очі? Чи бачать вони нужденних чи дивляться зі скорботою та жалем на людей, які втомилися самостійно
боротись за виживання? Чи бачили ви очі тих, хто втратив надію? Чи відчували ви їх погляд на собі? Коли Ісус
був на нашій Землі Він казав, що бідних завжди будете мати із собою. І дійсно, — вони поруч, треба тільки
придивитись і відгукнутись на їх потребу.
Щоб допомогти малозабезпеченим членам громади Музичний відділ Західної конференції сприяв організації доброчинного концерту. У програмі прийняли участь брати та сестри з громад м. Львова: Галина
Книш, Ярослав Хаба, хор першої львівської громади,
Голос
Надії №111 грудень 2013
3

4. Анжела Шевчук, Вікторія Михальчук, інструментальне
тріо слідопитів на блок флейтах, вокальний квартет з
першої львівської громади, гурт «В.А.Ж.Л.И.В.О.», сім’я
Швайковських, ансамбль бандуристів «Срібні струни».
Громада співала, молилась та відгукнулась на заклик допомогти малозабезпеченим братам та сестрам.
На доброчинному концерті зібрали більше 4 000 гривень. Хай Бог благословить кожного, хто того вечора
не був сліпим і байдужим, а відгукнувся та допоміг.
Войтко Діана
Місіонерський конгрес відбувся
у Кузнєцовську
26 жовтня у громаді міста Кузнєцовська вперше
було проведено християнський місіонерський
конгрес.
На допомогу членам кузнєцовської громади приїхало близько двадцяти місіонерів із міста Сарни та
села Берестя. Також, зі Львова прибув керівник Глобальної місії та Молодіжний керівник Західної конференції Віктор Власюк. Він представив усім присутнім
план глобальної місії на Україні та розповів про євангельські програми і конгреси за кордоном.
Анатолій Поліщук, пастор громади міста Кузнєцовська, повідав дещо про історію церкви й місіонерського відділу зокрема. На останок Андрій Терещук, пастор
громади м. Сарни, презентував план проведення місіонерського конгресу. Разом з тим показав, за допомогою членів церкви, моделі поведінки у тих чи інших
ситуаціях при розповсюдженні літератури. Протягом
усього служіння лунало багато пісень та молитов на
славу Богу.
По закінченню офіційної частини всі присутні підкріпили сили смачним обідом. І вони стали їм у нагоді, коли учасники конгресу попрямували виконувати
свою основну місію — ходити від будинку до будинку
та дарувати людям християнські газети, буклети і «Велику Боротьбу».
Деякі місіонери відвідували хворих у лікарнях, даруючи їм, окрім літератури, ще фрукти та квіти. Повернувшись до церкви, усі ділились своїми досвідами та
враженнями у теплій дружній атмосфері.
4
Цей конгрес, завдяки Божій підтримці і небайдужим людям, зміг охопити усе місто. І тепер ще більше
жителів Кузнєцовська мають змогу познайомитись з Ісусом, як своїм особистим Спасителем.
Людмила Шевчук
Кулінарні курси стали
місіонерською програмою
для ковельчан
З ініціативи помічника керівника Відділу
здоров’я Людмили Шевчук, а також при
сприянні пастора Володимира Мелися
у першій ковельській громаді відбулися
кулінарні курси.
Лекції зі здорового способу життя читали: Олена
Дудар — директор Новомосковського санаторію «Гармонія», що у Дніпропетровській області та Людмила
Білецька — лікар терапевт, яка багато зусиль приклала для організації цих курсів. Практичні заняття з вегетаріанської кухні проводила шеф-кухар з Білорусії —
Світлана Соловйова.
З 10 по 20 листопада курси щоденно відвідували понад двадцять людей: серед них не лише члени
церкви, а й люди, які вперше познайомилися з церквою Адвентистів та кухнею здорового харчування.
Курси стали духовною і практичною вісткою про
Христа. Від того чим ми харчуємось залежить наше
життя й здоров’я зараз, а також і вічність. Адже Слово
Боже навчає, що ми храм Святого Духа, а хто понівечить
цей храм того покарає Бог.
Даша Шевчук
У Луцьку творили добро
5 жовтня в першій громаді м. Луцька
доброчинний концерт збирав кошти для
дитячого притулку.
У концертній програмі взяли участь: хор місцевої
громади, молодь з громади м. Торчина, та з другої
Луцької громади, солісти з громади м. ВолодимираВолинського та громади м. Шацька. Між виступами
ведучий Олександр Коропець, розказуючи життєві історії, закликав бути добрими в повсякденному житті:
допомагати близьким, посміхатись один одному та
бути дружніми.
По завершенню концертної програми були зібрані
кошти для підтримки дитячого притулку, який вже давно знає, що Церква адвентистів сьомого дня є послідовницею Того Ісуса, що чинив добро для нужденних.
В сучасному світі дуже популярним стало займатися
доброчинністю. Благодійність, також доброчи́ нність —
безкорисливе надання допомоги потребуючим, які
не є пов’язаними з благодійником. Кожна поважаюча
себе «зірка», політичний діяч рано чи пізно знаходять
кому вони можуть стати корисними. Вони будуть допомагати дітям, хворим, бідним, цілим сім’ям та країнам.
Та чи є щось нове на нашій землі? Звідки в людині це
прагнення робити добро? Читаючи Євангеліє ми бачи-
Голос
Надії №111 грудень 2013

5. мо Ісуса, Який чинив добро безкорисливо та повністю
віддавався нужденним. І хто, як не Його діти будуть
продовжувати цей шлях доброчинності?!
Андрій Левшевич
Львів’яни провели
місіонерський конгрес
Делегати з міст Червоноград та Сокаль
приєднались до львів’ян на місіонерському
конгресі 2 листопада.
Замість звичайних місіонерських вістей делегати
ділились досвідами: виступив брат Анатолій із Червонограда, який поділився численними місіонерськими
історіями служіння в лікарнях свого міста.
«Я поставив собі за мету, — розповідає Анатолій, — здійснювати служіння в лікарнях Червонограда. Я планую час таким чином, щоб кожного дня відвідувати хворих, і за місяць двічі обходжу всі лікарні
міста. Страшно йти до людей, бо не знаєш як і хто тебе
прийме. Перед виходом молюся і прошу Господа бути
зі мною. Переступивши поріг лікарні відчуваю, що
страх зникає. Іноді люди не готові слухати нашу вістку і
гонять мене. Я просто стою і кажу їм: «А я вас люблю».
Відразу сварливі голоси замовкають і люди починають
посміхатися. Це розтоплює їхні серця. Тоді вони вже
охоче беруть газети, що я пропоную».
Після спільного обіду, всім роздали місіонерську
літературу, яку розповсюджує церква Адвентистів:
газету «Вічний скарб», книгу «Велика боротьба», інформаційний буклет про церкву та телеканал «Надія».
Учасників розділили на групи і зорієнтували щодо районів, де вони повинні були розповсюджувати літературу.
Декілька годин по тому учасники знову зібралися
в приміщенні церкви та почали ділитися позитивними
досвідами про те, як Господь діяв через них, посилаючи саме тих людей, котрі чекали доброї вістки. Були
і невдачі, але в ці хвилини про них вже ніхто і не згадував. В черговий раз всі переконалися, що Господь
перебуває з тими, хто прагне послужити Його справі. І
на закінчення, звичайно, всі дякували Творцю за допомогу у всьому, що відбувалося цього дня.
Продуктивний день додав впевненості тим, хто
вперше здійснював місіонерську роботу.
Місіонерський конгрес — служіння, яке проводиться не вперше. За ініціативою Західної конференції подібні заходи проводяться і в невеликих містечках, які
приймають делегатів з обласних і районних центрів.
Цього разу місцем проведення конгресу була перша
львівська громада.
Олександр Коропець
Молодь у Рожищі рухалась по
«Зустрічній смузі»
Перша зустріч молодіжного клубу «Зустрічна
смуга», на тему «Я це зможу» здивувала
жителів міста воїнами в лицарських костюмах.
Поблизу кафе «Пломбір» у неділю 10 листопада
перехожих зустрічали воїни в костюмах давнини. Авто
і перехожі зупинялись щоб сфотографуватись і розпитати що саме тут відбувається. Так рекламували молодіжну зустріч клубу «Зустрічна смуга» у місті Рожище.
Після вступу ведучого — Давида Головія, серед
залу, як на битву, вийшли двоє відомих персонажів —
Давид і Голіаф. Їх костюми (виготовлені власноруч)
допомогли присутнім пірнути в атмосферу часів древнього Ізраїлю і зрозуміти, що в сутичці Давида і Голіафа
переміг Бог.
Голос
Надії №111 грудень 2013
5

6. Давид зміг зробити те, що на перший погляд, видавалося неможливим для усіх інших сильних і досвідчених воїнів. Він переміг двометрового багатоборця з
амуніцією і зброєю вагою 90 кг. Так і у нашому житті
трапляються «голіафи» у вигляді сесій, іспитів, побутових труднощів, конфліктів. Молодь на зустрічі сміливо
погодилась з цікавим життєвим формулюванням: «Я
ЦЕ ЗМОЖУ З БОГОМ».
Протягом зустрічі кожен мав змогу скуштувати
різноманітні ласощі і отримати подарунки за участь в
пізнавально-розважальних конкурсах, спонсором яких
виступила Західна конференція Церкви адвентистів
сьомого дня.
Олександр Коберник
В Острозі розпочався
слідопитський рух
Олександр Коропець
Волинь футболила
З метою пропагування здорового способу
життя в Ковелі 3 листопада відбулась зустріч
футбольних команд Ковеля, Привітного
і Камінь-Каширська.
Коли багато диваків біжать за одним м’ячем —
це вже нікого в наш час не дивує, тому, що це гра під
назвою футбол. Я б сказав не просто гра, а метод чи
стиль здорового способу життя. Не просто бігти, я й
думати — ось чого вимагає від учасника такий спосіб
«часопроводження». Підтримуючи реформу здоров’я,
в матчах приймали участь четверо пасторів, а ще двоє
співпереживали за успіх заходу з трибун.
2 листопада координатор клубів слідопитів
Західної конференції Олександр Коберник,
слідопитський клуб «Пілігрім» громади
м. Дубно на чолі з директором Анжелою
Бронською та львівські слідопити «Клуб 12»
із третьої громади відвідали місто Острог
на запрошення керівника місцевої громади
Максима Малярчука.
Анжела Бронська провела урок у дитячому класі
суботньої школи, Олександр Коберник сказав проповідь та провів презентацію клубної роботи.
Після обідньої перерви гості та підлітки місцевої
громади провели слідопитське заняття, на якому вивчали Обітницю та Закон слідопитів, Гімн слідопитів,
читали клубну книгу Артура Максвела «Путь к победе».
Служителі громади вирішили призначити відповідати за роботу ново утворюваного клубу Анну Цоліну.
Вона — посвячений слідопит, пройшла курс навчання
ступеня «Друг».
А вже 16 листопада Анна Цоліна, Мар’яна Цоліна,
Владислав Синюк, Владислав Петрук, Маргарита Дорош та Алла Трофимчук самостійно провели перше суботнє слідопитське заняття.
6
У футболі жорсткі правила, а якщо в грі приймають
участь християни, то вимоги у рефері зростають. В нашому випадку на першочергових умовах були порядність і культура гравців, а результати матчів мали б усіх
хвилювати найменше. Все пройшло чудово: захекані,
спітнілі і радісні гравці команд отримали від гостинних
ковельчан, незалежно від перемог чи поразок, супер
приз — святковий обід. Добра справа — бігати, а коли
це робити гуртом, то це ще й весело, а якщо залучати
до колективного бігання за м’ячем ще наших приятелів, то справа стає безцінною в очах Бога. Коли «спорт
без агресії», а «футбол без азарту», то це має вагу.
Ну що, зіграємо? Готуйте команду! Наступна зустріч
у Луцьку.
Голос
Надії №111 грудень 2013

7. Марія Шевчук
У Мукачеві дізнались
як вирішувати проблеми в сім’ї
У першій мукачівській громаді 18 – 20 жовтня
відбулася особлива зустріч для сімейних пар.
На цій зустрічі мали змогу побувати всі бажаючі з громад Мукачева і району. Практичними порадами і проповідями ділилася сімейний консультант Лідія Нейкурс, яка
з великим натхненням, не втомлювалася проводити семінари і відповідати на безліч запитань. Щодня слухачів
не меншало, бо наші сім’ї хочуть бути щасливими і шукають вирішення проблем. В кінці кожної зустрічі був час
присвячений запитанням і відповідям.
Пісні і вірші молоді і дітей радісно звучали на богослужінні.
Проповідь Миколи Михайловського надихала кожного присутнього задуматись над змістом життя, і подіями нашого часу, які свідчать про скорий прихід нашого Господа.
Після служіння і коротенького обіду 50 чоловік,
взявши в руки газети та книги «Велика Боротьба»,
«Дорога до Христа» та інші, пішли в сусідні села — Колодно, Чумальово, Драгово, Дулово і Теребля. Ця подорож та служіння нас не розчарували тому, що ми
дійсно бачили супровід нашого Бога і багато людей, до
яких ми заходили з усмішкою зустрічали нас і дякували
за нашу працю, та за хороші змістовні газети і книги.
Всього було подаровано 80 книг «Велика Боротьба».
На вечірньому богослужінні, коли всі ділились своїми досвідами, ми зрозуміли, що ще мало попрацювали на цій території, тому що багатьом місіонерам забракло книг для зацікавлених мешканців. Єдине, що
можна було зробити у цій ситуації — записати їх адреси, щоб обов’язково занести їм книги.
В нас є хороші друзі з якими можемо спілкуватися
досліджуючи слово Боже. Молимось за них і віримо,
що в цих селах Господь має ще багато своїх дітей, тих,
які будуть в Його церкві і в Його царстві.
Олександр Волошин
Місіонерський конгрес у Ратно
став відповіддю на молитви
Організатори програми — подружжя Віталія та Марії Шевчук, керівники Відділу сімейного служіння Західної конференції, мали можливість поспілкуватися
з координаторами Відділу сімейного служіння місцевих громад. Безліч досвідів, розказаних братами і сестрами, спонукували дякувати Небесному Отцю за ті
чудеса, які Він звершує у житті наших родин і дітей, по
молитві молитовних груп.
Хочеться висловити щиру подяку пастору першої
громади міста Мукачево Володимиру Скибі і його дружині Ірині, всім братам і сестрам за гостинність і теплоту, яку відчули всі, хто перебував з нами всі ці дні. А також групі кухарів, які з любов’ю приймали гостей.
Іван Крічфалушій
Місіонерський конгрес в Кричево
змусив задуматись над
змістом життя
Місіонерський конгрес зібрав близько
130 делегатів з с. Руське Поле, м. Тячева,
смт. Буштино та смт. Вишково.
Ця зустріч суботнього дня була приємною та радісною для багатьох братів і сестер, які завітали в дім
молитви Церкви адвентистів сьомого дня в с. Кричево.
На місіонерському конгресі 50 делегатів
навчалися, як ефективно ділитися Євангелієм
з оточуючими.
12 жовтня брати і сестри, діти і приятелі із Ратнівського району зібралися разом на богослужіння для
того, щоб подякувати Богові за благословення, за врожай фізичний і духовний, а також просити, щоб Господь прилучив багато «колосків» до Своєї Церкви в наступному році. Особливу молитву звершили за те, щоб
Господь дарував громаді місіонерів.
Як відповідь на молитву, 16 листопада близько 50
братів і сестер із Ковеля, Камінь-Каширська, Раків-Ліса,
Ратного і Заболоття об’єдналися для проведення місіонерського конгресу в Молитовному будинку в смт. Ратне по вул. Нова, 11.
Під час ранкового суботнього богослужіння пастори Микола Михайловський, Олександр Савчук, Павло
Чобан розповіли, як ефективно ділитися Євангелієм з
оточуючими. Після натхненних проповідей громада за
декілька годин обійшла смт. Ратне, роздавши по домівках багато газет, а також близько 100 книг «Велика
боротьба». Жителі містечка погодилися і надалі читати
духовну літературу. Деякі з них виявили бажання, щоб
їм налаштували для перегляду телеканал «Надія».
Після обіду учасники конгресу зібралися на вечірнє
богослужіння, на якому ділилися місіонерськими досвідами, дякували Богові, що Він послав їм на зустріч
людей, які хотіли слухати Боже Слово.
В січні 2014 року ковельська громада на чолі з пастором Володимиром Мелисем планує провести єван-
Голос
Надії №111 грудень 2013
7

8. гельські зустрічі в смт. Заболоття, Ратнівського району,
а також в смт. Ратне.
Галина Мелись
У Берегово не лише молились
за сиріт, а й подарували їм свято
10 листопада, у день молитви за сиріт, молодь
громади Ужгород-2 спільно з групою студентів
місцевого університету організували поїздку
до Берегівської школи-інтернату.
У цей день, вихованці школи мали можливість співати християнські пісні, прослухати цікаву повчальну
історію, пограти в рухливі ігри і, звичайно, — отримати
подарунки.
Ярослава Хаби. А ввечері ансамбль слідопитів на блокфлейтах взяв участь у благодійному концерті, що був
організований керівником музичного відділу Західної
конференції Дариною Шевчук у приміщенні першої
львівської громади. На цьому урочистість для «Клубу
12» не була завершеною: слідопити відвідали двох своїх хворих друзів.
Ольга Ношин
Головне знати, що
В.А.Ж.Л.И.В.О
Молодіжний гурт з третьої львівської громади
виступив за межами церкви.
Це все принесло світло у їхні сірі будні інтернатського життя. Кожен учасник, побачивши оченята цих дітей,
зможе проаналізувати своє життя і зробити висновок:
роблячи добро іншим — ми зможемо стати щасливими
самі.
Олександр Коберник
Слідопитське урочисте
богослужіння відбулось у третій
львівській громаді
18 листопада гурт «В.А.Ж.Л.И.В.О.» представив
двогодинний концерт для відвідувачів кафе «Витанія».
Того вечора прозвучали багато авторських пісень, а також відомі молодіжні адвентистські пісні — коли звучала пісня «Як олень прагне до потоків», у залі почали
підспівувати.
Кафе «Витанія» належить парафії Греко-католицької церкви і розташоване на подвір’ї храму. Адвентистський гурт був запрошений у рамках проекту «Вечори
живої музики».
Гурт «В.А.Ж.Л.И.В.О.» існує більше року, у його
складі: Ярик Коберник — вокал, акустична гітара; Таня
Рудковська — саксофон; Василь Дзіковський — електро гітара; Міша Баглай — бас гітара; Андрій Ношин —
ударні.
Урочисте суботнє богослужіння у третій громаді
провели слідопити клубу «Клуб 12» разом
із координатором клубів слідопитів Західної
конференції Олександром Коберником.
На ранковому богослужінні 16 листопада на прикладі навчального матеріалу для слідопитів була сказана проповідь про гостинність. Слідопити місцевого
клубу на музичних інструментах прославили Господа.
Після богослужіння, між Олександром Коберником та
старшим пресвітером громади Богданом Кушинським,
відбулася розмова про плани та перспективи розвитку
місцевого клубу, підтримку служіння директора клубу
8
Голос
Надії №111 грудень 2013

9. 44,0 €
Галина Бабій
Духовний
наставник
«На дворі осінній, сонячний день 18 листопада, велика кількість людей зібралася на траурне служіння, щоб провести в останню земну
дорогу шанованого пастора — ветерана Петра
Івановича Подоліна. Лунають похоронні звуки духового оркестру. На очах у всіх присутніх
сльози і печаль. Звучать теплі слова проповідників… А мені пригадалися далекі 80-ті роки.
Коли ми, три подруги, — Галина, Ліда і Світлана,
зацікавилися вченням адвентистської церкви.
Нас познайомили з Петром Подоліним. Що
це була за людина? Великий місіонер, освічений, добре знаючий Святе Письмо, надійний,
жертовний і щирий християнин. Для нього не
було ніяких перешкод — чи дощ чи негода, завірюха, мороз — він завжди був готовий йти проповідувати Вічне Євангеліє.
Він переконував нас із Слова Божого, що
ми потрапили до Божої істинної Церкви. Чесно
признаюсь, деколи його наполегливість нас навіть трохи дратувала. Якось, в одну із субот, ми
вирішили втекти з Рівного, від опіки Петра Івановича в Костопіль до Лідиної матері. Там ми
планували сходити на богослужіння в церкву.
Виїхали в п’ятницю на вечір, і були раді, що нарешті змогли втекти від Подоліна.
Зранку, коли почали збиратись на служіння
раптом почули стукіт у двері, а коли відчинили,
на превелике наше здивування, побачили на
порозі Подоліна. Ми були шоковані. Звідки він
дізнався, що ми тут, ніхто не знав про цю поїздку. Ми тримали все в таємниці. Однак його
відкрита щира посмішка роззброїла нас. Впродовж цілого дня він опікувався нами, як квочка
опікується маленькими курчатами. І так впродовж всього життя. Після нашого хрещення
Петро Іванович почав навчати, як свідчити про
Христа. А потім об’єднав всіх в місіонерську групу.
На чолі з Леонідом Кулінічем і Петром Подоліним ми об’їздили і обійшли все Полісся. В
1985 році в рівненську громаду був призначений пастором Віліс Нейкурс. Він продовжив місіонерську працю на Рівненщині. Бог оберігав
нас, благословляв і дарував нам дорогоцінні
душі, які приймали Христа, як свого особистого
спасителя.
Сьогодні уста проповідника Божого Слова,
Петра Івановича, вже мовчать. Спокійно спочивай від земних трудів, наш дорогий духовний
наставник! І до зустрічі при приході Господа нашого Ісуса Христа. А нам, твоїм учням, потрібно
ще йти і свідчити про Бога, розповідати так, як
навчав, ти — наш духовний батько».
Некролог
Подолін Петро Іванович народився 20 вересня 1920 р. у
Молдові. В 11 років почав навчатися столярній справі (багато
кафедр, які стояли у наших молитовних будинках були зроблені його руками). Саме з цього віку почалося його самостійне життя. У юному віці він повірив у Господа Ісуса, хоча
відчував сильний спротив з боку рідних та батька. Працював
книгоношею у Молдові та у м. Бухарест (Румунія).
У 1938 р. заключив заповіт з Богом через водне хрещення
у Церкві адвентистів сьомого дня.
Під час Другої світової війни служив ад’ютантом. Потому
проживав у м. Луцьк, де познайомився і одружився з Анною
Лукашівною Павлюк. У них народилися син Віктор та донька
Лілія.
У 1956 р. Петро Іванович разом з дружиною був покликаний на євангельське служіння в Церкві адвентистів сьомого
дня. Він виконував служіння у с. Княже, Волинської області.
У 1960 р. був скерований на служіння у м. Рівне і Рівненську
область, де виконував служіння до 1973 р. 1973 – 1976 рр.
звершує служіння у Хмельницькому, але місцева влада не
давала можливість приписати там сім’ю і тому він змушений
був повернутися назад до Рівного. З 1977 р. по 1983 р. знову
виконував служіння пастора у м. Рівне. Саме в цей період у
віці 24 років від хвороби помирає його дочка Лілія. У 1993 р.
помирає і син Віктор.
Вийшовши на пенсію по віку, Петро Іванович не сидів
вдома, але виконував служіння у м. Костопіль та м. Сарни,
Рівненської області. Подібно як і в дитинстві, коли він розповсюджував літературу у Молдові та Румунії, так і в пенсійному віці він залишається книгоношею і проповідником, але
вже в українському Поліссі. Весілля, похорон, народження
дитини, хрещення чи інші події в житті громад або окремої
сім’ї — Петро Іванович завжди знаходив час для підтримки.
У нього як і у інших проповідників того часу був один девіз:
«Вперед!» Петро Іванович попереду з Біблією в руках, а брати з духовими інструментами, сестри з «Псалмами Сіону»
йшли за ним, щоб проповідувати про Христа, Спасителя світу.
В останні роки життя, коли він став немічним і не міг самостійно відвідувати богослужіння, він жив однією думкою:
як донести вістку спасіння іншим людям.
17 листопада 2013 р. у віці 93 років Петро Іванович упокоївся в надії на скорий прихід Ісуса Христа і воскресіння померлих в Ісусі для вічного життя. Цього дня з ним прийшли
попрощатися онуки Сергій та Олег з сім’ями, рідні, сусіди,
брати і сестри по вірі з Рівненщини та Волині.
Адміністрація Західної конференції та редакція газети «Голос надії» висловлюють щирі співчуття родині та близьким. Нехай Госопдь стане вашою потіхою
у цей нелегкий час.
Голос
Надії №111 грудень 2013
9

10. Руслан Бабій
Розлучення та
повторний шлюб
У сучасному суспільстві спостерігається тенденція знецінення інституту шлюбу. Сім’ї відводиться
незначна роль. У результаті цього багато молодих людей не бажають укладати шлюб, а ті, хто все-таки
створили сім’ю, при різних труднощах або непорозуміннях з легкістю розлучаються.
«За даними експертів Інституту демографії та
соціальних досліджень імені М. В. Птухи НАН України, цьогоріч кількість розбитих сімей стала ще більшою — майже кожна третя пара. Україна разом з
Росією і Бєларуссю лідирують за кількістю розлучення на тисячу населення у Європі»1. А це розбиті надії
на щастя, нещасні діти, що страждають безвинно. Як
наслідок, у сучасному світі величезна кількість дітей
ростуть у неповних сім’ях, що призводить до зростання злочинності серед неповнолітніх, алкоголізму, наркоманії, а також до абортів у ранньому віці.
Нова стара проблема
Зникнення культурних заборон на розлучення у
суспільстві поставило церкву перед необхідністю поновому осмислити дану проблему з богословської та
пастирської точки зору. У 2012 році Рада Євангельських Протестантських Церков України, усвідомлюючи
всю складність цієї проблеми, декларує: «Статистика абортів, розлучень, падіння народжуваності, неповних сімей, рукоприкладства у шлюбі, алкоголізму,
наркоманії, самогубств серед підлітків, криміналізації шкіл, позашлюбного співжиття, падіння освіченості свідчить про глибоку кризу в суспільстві.
Майже в кожній церкві можна
зустріти розлучених людей, причому
не тільки серед прихожан, а й серед
пасторів та дияконів церкви. Цінності
шлюбу зруйновані дощенту.
Ми категорично не сприймаємо і не підтримуємо фальшиві «цінності», що нав’язуються засобами
масової інформації, на зразок «вільного кохання», легалізації розпусти, сексуальних збочень, наркотиків,
культивування нетерпимості, наживи, невігластва,
антисемітизму, ксенофобії, неповаги до національних та християнських святинь»2.
1 Gazeta.ua від 14.06.13 (http://gazeta.ua/articles/
life/_v-ukrajini-kozhen-tretij-shlyub-rozpadaetsya-za-rikdva/435442)
2 Декларація Ради Євангельських Протестантських
Церков України «Про захист моральних та сімейних цінностей» від 28.09.2012 (http://repcu.org/?cat=4)
10
Засмучує те, що кількість розлучень серед переконаних християн досягає показників розлучень у невіруючому світі. У наші дні розлучення вважається загальноприйнятим, майже в кожній церкві можна зустріти
розлучених людей, причому не тільки серед прихожан,
а й серед пасторів та дияконів церкви. Цінності шлюбу
зруйновані дощенту. Часто можна почути і такі розміркування: «Не судіть, щоб і вас не судили» (Мт. 7:1). (У
початковому євангельському контексті мова йде про
те, що тих, хто осуджує судитиме Бог. У популярному
ж розумінні вислів перетворився на мовчазну згоду:
«Не суди мене, і я не буду судити тебе».) Якщо хтось
вирішує розлучитися, це його або її особиста справа, і,
критикувати людину ні в якому разі не можна. Більше
того, раз Євангеліє — слово благодаті, треба будь-якою
ціною уникати законництва. Вимагати від людей залишатися перебувати у жахливому шлюбі всупереч їхнім
бажанням, — значить нав’язувати їм суворий закон,
що суперечить духу любові... Такі міркування приводять до катастрофічних наслідків.
Існує також і інша сторона цього питання, наприклад: якщо жінка-християнка кинула свого чоловікахристиянина, втекла від нього і якийсь час жила в розпусті, врешті-решт залишилася самотньою або більше
того, потім вийшла заміж, то чоловік-християнин, кинутий нею, повинен залишатися довічним євнухом до
самої її смерті. Таких поглядів притримувались Гарольд
Сайтер а також д-р. Теодор Епп.3
Ми дослідимо, що говорить Новий Заповіт на рахунок розлучення?
Про розлучення прямо говорять п’ять важливих
новозавітних уривків: Мк. 10:2-12; Мт. 19:3-12; Мт.
5:31-32; Лк. 16:18; 1 Кор. 7:10-16. Розглянемо їх по
черзі.
Марка 10:2-12
«2 І підійшли фарисеї й спитали, Його випробовуючи:
Чи дозволено чоловікові дружину свою відпустити? 3 А
Він відповів і сказав їм: Що Мойсей заповів вам? 4 Вони
ж відказали: Мойсей заповів написати листа розвідного,
та й відпустити. 5 Ісус же промовив до них: То за ваше
жорстокосердя він вам написав оцю заповідь. 6 Бог же з
початку творіння створив чоловіком і жінкою їх. 7 Покине тому чоловік свого батька та матір, 8 і стануть
обоє вони одним тілом, тим то немає вже двох, але
одне тіло. 9 Тож, що Бог спарував, людина нехай не розлучує! 11 І Він їм відказав: Хто дружину відпустить свою,
та й одружиться з іншою, той чинить перелюб із нею.
3
Др. Питер С. Ракман Брак, Развод и Повторный Брак
Голос
Надії №111 грудень 2013

11. 12 І коли дружина покине свого чоловіка, і вийде заміж за
іншого, то чинить перелюб вона». (Мк. 10:2-9,11,12)
1. «Ісус апелює не до Закону Мойсея, а до первинного наміру Бога, який описано у розповіді про
створення світу. «На початку» Бог створив чоловіка і
жінку, як одне для одного (Бут. 1:27) і проголосив, що
їхній союз зробив їх «єдиним тілом» (Бут. 2:24). Важливість цього останнього моменту підкреслюється в Мк.
10:8, — екзегетичних коментарях Ісуса до Бут. 2:24,
де він знову говорить про «єдине тіло». Сексуальний
зв’язок у шлюбі не просто задоволення особистого
апетиту (як їжа), але з’єднання двох людей, — фізичне
і духовне. Він створює те, що символізує, і символізує
те, що створює. Сексуальний союз чоловіка і жінки народжує непорушний зв’язок»4.
2. Далі Ісус робить аподиктичне ствердження:
«Тож, що БОГ спарував, ЛЮДИНА нехай не розлучає!»
(Мк. 10:9). Бог єднає, грішна людина роз’єднує.
3. Фарисеї запитують Ісуса з приводу правила
щодо розлучення, однак Ісус переформульовує проблему, апелюючи до книги Буття, в світлі якої слід розмірковувати про шлюб. Хоч навіть в якомусь вузькому сенсі розлучення дозволене, — однак осмислення
його в категоріях, запропонованих Ісусом, показує:
воно суперечить задуму Бога щодо людей.
4. Особливо вражає фраза «…хто розлучиться
з дружиною і одружується з іншою, той чинить перелюб із нею». Перед нами принципово нова концепція
перелюбу: адже в єврейському Законі і традиції, перелюб — це крадіжка у чоловіка його власності, дружини.5 Відповідно, перелюб можна вчинити тільки
проти чоловіка, бо сам чоловік не буває сексуальною
власністю дружини. Ісус же змінює правила гри. Всього лише однією фразою Ісус створив таку можливість
і тим самим зробив дружину в даному відношенні
рівною чоловікові. Він не тільки заборонив чоловікові
розлучатися з дружиною, а й надав їй постійне і непорушне право на чоловіка, як на свою сексуальну власність. Надалі сексуальна свобода чоловіка не повинна
бути вище сексуальної свободи жінки.6
Матвія 19:3-12
«3 І підійшли фарисеї до Нього, і, випробовуючи, запитали Його: Чи дозволено дружину свою відпускати з
причини всякої? 4 А Він відповів і сказав: Чи ви не читали,
що Той, Хто створив споконвіку людей, створив їх чоловіком і жінкою? 5 І сказав: Покине тому чоловік батька й
матір, і пристане до дружини своєї, і стануть обоє вони
одним тілом, 6 тому то немає вже двох, але одне тіло.
Тож, що Бог спарував, людина нехай не розлучує! 7 Вони
кажуть Йому: А чому ж Мойсей заповів дати листа розводового, та й відпускати? 8 Він говорить до них: То за
ваше жорстокосердя дозволив Мойсей відпускати дружин ваших, спочатку ж так не було. 9 А Я вам кажу: Хто
дружину відпустить свою не з причини перелюбу, і одружиться з іншою, той чинить перелюб. І хто одружиться з розведеною, той чинить перелюб. 10 Учні говорять
Йому: Коли справа така чоловіка із дружиною, то не добре одружуватись. 11 А Він їм відказав: Це слово вміщають не всі, але ті, кому дано. 12 Бо бувають скопці, що
з утроби ще матерньої народилися так; є й скопці, що їх
4
5
6
Річард Хейз. Єтика Нового Завіту. ББИ, 2005 г.
Countryman 1988, 147-167, особливо 157-159.
Countryman 1988, 175.
люди оскопили, і є скопці, що самі оскопили себе ради Царства Небесного. Хто може вмістити, нехай вмістить».
(Мт. 19:3-12)
1. «Чи дозволено дружину свою відпускати з причини всякої?» — це алюзія на спір між різними рабіністич-
ними школами, що згадуються в Мішні:
a. Школа Шаммая каже: чоловік не має права
розлучатися зі своєю дружиною, якщо вона не порушить подружньої вірності, як написано: «Тому що знаходить у ній щось гидке».
b. Школа Гіллеля каже: [Він може розлучитися з
нею], навіть якщо вона погано приготувала їжу, як написано: «Тому що знаходить у ній що-небудь противне».
c. Школа Акіба каже: навіть якщо він знайшов
жінку красивішу за неї, як написано: «Якщо вона не
знайде ласки в очах його»7.
Хоч навіть в якомусь вузькому сенсі
розлучення дозволене, — однак
осмислення
його
в
категоріях,
запропонованих Ісусом, показує: воно
суперечить задуму Бога щодо людей
Ісус дає чітку і пряму відповідь, яка закінчується
ствердженням: «Бог створив чоловіка і жінку одним тілом, і людям не можна цей союз розривати (Мт. 19:46). Тут його позиція навіть суворіша за позицію школи
Шаммая.
2. Далі фарисеї заперечують, апелюючи до Повт.
24:1, «Як же Мойсей ЗАПОВІВ давати листа розвідного...?» У відповідь Ісус висловлює звинувачення (поста-
нова Мойсея була, як поступка через їх жорстокосердя) і фактично погоджується зі школою Шаммая: «Хто
дружину відпустить свою не з ПЕРЕЛЮБУ і одружиться з
іншою, чинить перелюб» (19:9).
Що таке перелюб?
Існує три версії трактування слова ПЕРЕЛЮБ.
a. Перша версія: «перелюб» — це подружня зрада, незаконний сексуальний зв’язок дружини з іншим
чоловіком. Або, оскільки в грецькій мові поняття «перелюб» могло охоплювати досить різні форми порушення сексуальної пристойності, мова може йти про
якусь сексуальну нескромність. У такому трактуванні
позиція Ісуса досить близька до трактування школи
Шаммая.
b. Друга версія: «перелюб» — це не подружня
зрада, а дошлюбний сексуальний зв’язок. У даному
випадку застереження відноситься до ситуації, яка
описана в Повт. 22:13-21, де чоловік виявляє, що його
наречена не зберегла цнотливість. Тоді незрозуміло,
чому Матвій вважає розлучення допустимим на підставі дошлюбної розпусти, а не на підставі подружньої
зради.
c. Третя версія: «перелюб» — це шлюб всередині
родини, між родичами, який заборонявся єврейським
Законом (Лев 18:6-18) У елліністичному світі їх дозволяли, але євреї бачили тут інцест.
Закінчення читайте у наступному номері.
7
М. Гитин 9:10. См. перевод в Danby 1933, 321.
Голос
Надії №111 грудень 2013
11

12. “Біблія — наш найбільший авторитет і
правило віри... Свідоцтва не применшують
значення Слова Божого, але навпаки
підносять Його і приваблюють свідомість
людей до Нього...” Елен Уайт
97. Що найважливіше
для вивчення?
«Відкриття, яке Бог дає у Своєму Слові, — дане нам для вивчення. Ми можемо прагнути
зрозуміти це відкриття. Проте,
нам не слід виходити за його
межі» (Свідоцтва для церкви
т.8 с.279).
98. Що означає повсюдна присутність Бога?
«Нічого у всьому всесвіті не відбувається без відома Всюдисущого Бога. Кожна подія людського життя відома нашому
Творцю. І хоч сатана постійно
розробляє свої гріховні плани,
наш Господь направляє все та-
ким чином, щоб ці плани не пошкодили Його слухняним дітям,
які довіряють Йому» (Коментар
АСД ЄГУ на Йова 38:11 с. 1141).
99. Хто є представником Христа на землі?
«Святий Дух — представник
Христа, не маючи людської подоби Він не незалежить ні від
чого. Обмежений людським тілом Христос не міг бути присутнім усюди. Тому Він повинен
був піти до Отця, а для добра
учнів спорядив Духа Святого продовжувати Свою роботу
на землі... Через Духа Святого
Спаситель буде доступним для
кожного» (Христос надія світу,
с.669).
Місіонерські конгреси:
7 — Луцьк-1, Торчин, Затурці, Рожище.
14 — Торунь, Хуст, Велятино, Данилово,
Олександрівка.
14 — Млинів, Демидівка, Дубно.
4–5 — Річна нарада Західної конференції.
м. Львів.
7 — Флеш-моб, молодіжна зустріч. 19:00
Луцьк-1. Додаткова інформація у
Олександра Коропця.
13–15 — Молодіжний уїк-енд. Санаторій
«Сонячні карпати». Спікер — Роман Проданюк. Вартість до 7.12
300-360 грн. Реєстрація за тел.:
(098) 780 17 81 Ангеліна Кормош.
31.01 — Молодіжна зустріч Нового року.
Арт-кафе «Бамбетель» м. Львів.
Реєстрація за тел.: (063) 649 54 89
Ярик Коберник.
А ви знаєте, що...
... Елен та Джеймс Уайт зажди
відкладали свою роботу, коли
люди потребували їхньої допомоги.
По можливості, вони запасались
продуктами, щоб розділити їх з
нужденними сім’ями; іноді, заради цього вони подорожували
за сотні миль.
Одного разу Еллен відвідала
аукціон, щоб придбати усе необхідне для нужденних.
В їхньому домі часто збирались
жінки, шили одяг для бідних родин, і часто затримувались з роботою до півночі. Еллен говорила про цих жінок так: «Вважаю,
що ніколи не було більш щасливих трудівників, ніж ці дівчата
того вечора».
Шановні читачі газети “Голос надії”!
Наша мета не лише інформувати Вас про події в
Західній конференції, але й ділитися знаннями. Тому
ми відкриваємо рубрику “Відповідь пастора”, де ви
може отримати вичерпну відповідь на запитання які
вас турбують. Надсилайте їх за адресою:
babiy-rus@ukr.net
На обкладинці — клуб Слідопит на канікулах в Мукачево,
місіонерський вихід у місто.
“Голос Надії” — газета Західної конференції Церкви Адвентистів сьомого
дня. Засновник — Церква Адвентистів сьомого дня. Свідоцтво про
реєстрацію — РВ№345 від 4.10.2002 р. Відповідальний за випуск — директор
Відділу інформації ЗК Руслан Бабій babiy-rus@ukr.net Редактор, комп’ютерна
верстка і дизайн — Ольга Ношин. Редакційна колегія: Олександр Антонюк,
Віталій Шевчук, Валентин Шевчук. Газета є некомерційним неприбутковим
виданням, що видається і розповсюджується за пожертви.
Адреса редакції: м. Львів, вул. І. Багряного, 36а, тел.: 237-12-13.
Для листування: 79041 м. Львів а/с 6241.
Друк ФОП Прокопович С.А. Наклад 600 примірників