Сценарій до 100-річчя з Дня народження В. Сухомлинського для учнів 5-их класів

1. «Людина починається з добра»
Сценарій до 100-річчя з Дня народження В. Сухомлинського
для учнів 5-их класів
Боярської ЗОШ І-ІІІ ступенів №1
Обладнання: Свято проводиться у прибраному залі, на сцені — плакати зі словами
«Твори добро, бо ти — людина». Столи розставлені по залу, на столах — таблички
із назвами станцій: «Ввічливість — людяність», «Чарівні слова», «Добрі справи»,
«Добро і зло».
Звучить музика. Виходить учителі.
Вч.1: Я – вчитель.
Я - любов і відданість,
Віра і терпіння.
Я – радість і співрадість,
Страждання і співчуття.
Вч.2: Я – істина й серце,
Совість і шляхетність,
Я той, що йде, що дарує,
Жебрак і багатий.
Я вчитель і учень,
Вихователь і вихованець.
Вч.3: Я – той, що прокладає шлях,
Я - художник життя.
Я - притулок дитинства
Й колискова людства.
Я - посмішка майбутнього
Й смолоскип сущого.

2. Вч.1: Ця чудова поезія грузинського педагога Шалви Амонашвілі ніби спеціально
написана про Василя Олександровича Сухомлинського. У кожному слові звучить
образ цього видатного педагога.
Вч.2: Василь Олександрович ніс на долоні своє щире серце і сповнену світлою
любов’ю сонячну душу, бо був насправді доброю і щирою людиною.
Вч.3: Подолавши всі житейські труднощі, пройшовши через страшну війну, через
нестачі і голод, він переконався у тому, що його покликання — діти, любов до яких
була такою великою, як сонце.
Вч.1: Дорогі діти, гості! Сьогодні у нас із вами свято. Ми недарма назвали його
«Людина починається з добра». Бо саме цю найбільшу мудрість: людина
приходить у цей світ для добра – сповідував усе своє життя Василь
Сухомлинський. Творити повсякчас добро для інших — це велике покликання
людини.
Звучить музика.
Учень 1. Не говори про доброту,
Коли ти нею сам не сяєш,
Коли у радощах витаєш,
Забувши про чужу біду.
Бо доброта — не тільки те,
Що обіймає тепле слово.
В цім почутті така основа,
Яка з глибин душі росте.
Коли її не маєш ти,
То раниш людяне в людині.
Немає вищої святині,
Ніж чисте сяйво доброти.
Ведучий 1: Сьогодні ми з вами здійснимо святкову мандрівку стежинами добра.
Ведучий 2: Тож щасливої вам подорожі!
Виходить черговий по станції «Ввічливість — людяність».
Черговий по станції. Увага! Раді вітати вас на нашій першій станції «Ввічливість
— людяність». Доброго дня! Ой, як гарно ви відповідаєте «Доброго дня». Отож,
ми побажали один одному, щоб день був добрий для кожного із нас.
А ще кажуть: «Доброго здоров'я», «Здорові були», «Моє шанування вам». Чемна
людина всім приємна, бо вона приносить утіху і хороший настрій.
Дідусева скринька
(Сценка)
Беруть участь двоє хлопчиків. З'являється один із хлопчиків зі скринькою.
Ставить її на стіл.
Хл. 1. Ну що за вперта скринька! Не відчиняється — і все. Я вже всі слова
випробував, які знав. Спробую ще. (Звертаючись до скриньки.) Скринько,

3. відчинись одразу!.. Ні, не відчиняється... Скринько, відчинись за моїм наказом!..
Не одчиняється... Покинь жарти, скринько! Ні... Скринько, відчинись хоч на дві
хвилини!.. Не допомагає. Що ж мені робити з цією скринькою?
Входить другий хлопчик.
Хл 2: Ти чого це, Ростиславе, репетуєш?
Хл 1: Я не репетую. Я слово добираю.
Хл 2. Яке слово?
Хл 1. «Яке», «яке»... Потрібне!
Хл 2. Навіщо воно тобі?
Хл 1. «Навіщо», «навіщо»... Щоб скринька відчинилась. Вона без цього слова не
відчиняється.
Хл 2. А чому?
Хл 1. «Чому», «чому»... Тому що скринька зачарована. Мені її дідусь прислав.
Він живе у сусідньому селі. У нього там великий-превеликий фруктовий сад. І ось
він прислав мені скриньку з фруктами. І листа. А в листі написано... Послухай!
(Дістав листа, читає).
Шлю тобі, дитинко,
Дивовижну скриньку.
В ній ти знайдеш
Апельсини, яблука і мандарини.
Та висить на ній замок...
Одімкне його, дружок,
Той, хто знає чарівне слово.
Тільки вимовить — Готово!
Коли внучок дорогий
В пам'яті пориється,
Слово це він пригадає,—
Скринька враз одкриється!
Хл 2. Так ось у чім річ!.. І ти не можеш пригадати одне-однісіньке слово?
Хл 1. Та я вже їй, напевне, тисячу слів говорив!
Хл 2. А ти спробуй іще.
Хл 1. Спробую... (До скриньки). Скринько, відчинись швидко! Скринько,
відчинись цієї ж миті... Відчинись, а то як дам!.. (Б’є по скриньці кулаком, забиває
руку.) Ой-ой-ой!
Хл 2. А я, здається, знаю, яке слово тобі слід сказати, щоб вона відчинилась.
Хл 1. Чого ж ти мовчиш? Кажи!
Хл 2. Я тобі на вухо скажу. (Шепоче.)
Хл 1. Не може бути. Невже я цього слова не говорив? Я ж мільйон слів сказав!
Хл 2. А цього простого слова не сказав. Спробуй!
Хл 1. Спробувати? Слово для мене якесь незвичне. Я його ніколи нікому не кажу.
Ну що ж, спробую... ( До скриньки ввічливо.) Скринечко, відчинись... Будь-ласка!
Скринька відкривається.
Відчинилась!.. Ти диви, яблука!.. Апельсини!.. Мандарини!...(Дістає яблука,
апельсини, мандарини, їсть, пригощає товариша.)

4. Хл 2. Спасибі тобі...
Хл 1. Ось ще одне чарівне слово – Спасибі!
Тепер я зрозумів, що значать у житті людини ввічливі слова!
Хлопці разом: А ви? (звертаються до глядачів).
Діти відповідають: «Так!»
Виходить черговий по станції «Чарівні слова».
Черговий: Друзі! А наступна наша зупинка називається «Чарівні
слова». «Найвище щастя і радість для кожного з нас — спілкуватися з
людьми», — писав Василь Олександрович Сухомлинський. Це прекрасно, коли
звучать між людьми гарні слова. Добрі, ніжні слова можуть творити дива.
Звучить музика.
Учениця: Ти прокинься вранці – рано,
Як над містом сонце встане,
Привітайся з ластівками,
З кожним променем ласкавим.
Сам гарнесенько умийся,
Сам тихенько одягнися,
Підійди до тата й мами
І скажи їм : “ Добрий ранок ! ”
Посміхнися всім навколо :
Небу, сонцю, квітам, людям.
І тоді обов’ язково
День тобі веселим буде.
Ведучий 1: Діти, до нас у гості завітали наші помічники – Чарівні слова.
Вони вам добре знайомі, а чи використовуєте ви їх, коли спілкуєтесь з
оточуючими? Зараз дізнаємось!
Заходять учениці, у руках тримають аркуші паперу, на яких написані слова
ввічливості.
Учениця 1: Слово «Добрий ранок»:
- “ Доброго ранку ! ” –
Мовлю за звичаєм.
-“ Доброго ранку ! ” –
Кожному зичу я.
І посміхаються
У відповідь люди, -
Добрі слова ж бо
Кожному любі.
Учениця 2: Слово «Дякую» :
Розтопить серце всякого
Сердечне слово “ Дякую ”!

5. Учениця 3: Слово «Вибачте, будь ласка» :
Коли тебе впіймають раптом за підказку,
Ти вчителя розчулиш : “ Вибачте, будь ласка ! ”
Учениця 4: Слово «Добрий вечір»:
Коли згасає сонце у росі
Й зоря лягає лагідно на плечі,
Серед знайомих, рідних голосів
Ми чуємо привітне: “ Добрий вечір ! ”
Учениця 5: Слово «Добрий день» і «До побачення»:
Зазеленіє й древній пень,
Коли почує : “ Добрий день ! ”
Щоб знову зустрітись в годину призначену,
Щиро завжди я кажу : “ До побачення ! ”
Учениця 6: Слово «Спасибі» і «Будь ласка»:
До всіх сердець, як до дверей,
Є ключики малі.
Їх кожен легко підбере,
Якщо йому не лінь.
Ти, друже, мусиш знати їх,
Запам’ятати неважко:
Маленькі ключики твої –
“Спасибі !” і “ Будь ласка ! ”.
Ведучий 2: Дякуємо Вам, чарівні слова! Любі діти!
Кажімо більше добрих слів
Знайомим, друзям і коханим.
Нехай комусь тепліше стане
Від зливи ваших почуттів.
Нехай тих слів солодкий мед
Чиюсь загоїть рану!
Ведучий 1: А тепер, діти, давайте дізнаємось, які звичаї при привітанні існують у
інших країнах. Ми запрошуємо сюди сім пар дітей.
Отримавши аркуші, на яких написана національність, кожна пара повинна
відтворити почуте.
Учитель читає завдання.
Індійці: Складають руки і притискають їх до грудей.
Саманці: При привітанні обнюхують один одного.
Латиноамериканці: При зустрічі обіймаються.
Лапландці: При привітанні труться носами.
Японці: При зустрічі кланяються.
Тибетці: Знімають головний убір правою рукою, ліву руку закладають за вухо і
висовують язик.
Англійці, американці: Тиснуть один одному руки.

6. Ведучий 2: Дякуємо, діти! Ось таке розмаїття вітань оточує нас на сьогоднішній
день. Таким чином, за манерою вітати людей, можна сміливо визначити звідки
родом людина.
Ведучий 1: А зараз ми перевіримо Вас на знання правил етикету, адже ввічлива
поведінка і ввічливі слова є складовими доброї, вихованої людини. Бо інколи, на
жаль, трапляються випадки, коли ви не знаєте, як вести себе у громадських місцях,
які ви відвідуєте: у школі, транспорті, на вулиці, а також удома (в родині). І тоді на
порятунок приходить наука ввічливості.
Ведучий 2: Ви повинні дати правильні відповіді на наші запитання.
1.На столі під час обіду мають лежати:
а) кисті рук *
б) голова
в) ноги
2.Кому можна замість «Добрий день» говорити «Привіт»:
а) директору
б) бабусі і дідусеві
в) друзям *
3. Вручення подарунка має супроводжуватися:
а) серйозним поглядом
б) щирою усмішкою *
в) іронічним сміхом
4. Проходячи на своє місце в театрі, необхідно:
а) повернутися обличчям до людей *
б) повернутися спиною до людей
в) повернутися боком до людей
5.Приходити в гості потрібно:
а) з невеликим запізненням
б) вчасно *
в) на годину раніше
6. Із давніх часів і дотепер в Україні вітаються:
а) підносять руку до лоба
б) падають навколішки і б’ються лобом об землю
в) кладуть руку на груди і вклоняються *
7. У шкільному коридорі розмовляють учителі. Серед них ви побачили свого
класного керівника. Ви привітаєтеся:
а) із класним керівником
б) з обома вчителями
в) із незнайомим учителем
Ведучий 1: Дякуємо, діти! Тільки до ввічливої, вихованої і доброї людини
оточуючі ставляться завжди по-доброму. Тільки таку людину всі люблять і
поважають.
Виходить черговий по станції «Добрі справи».
Черговий по станції: наступна наша станція «Добрі справи» .

7. — Друзі, а що є кращим за слова?
Звичайно, добрі справи.
Зробиш справу хорошу — і радість засяє.
Стане весело й гарно на серці у нас.
Добра справа згуртує, людей об 'єднає,
Тож хороші діла всім робити нам час.
Ведучий 2: Діти, а зараз проведемо з вами гру. Ми будемо називати вам ситуації,
і якщо людина повинна робити те, що ми називаємо, плескаєте в долоні:
1. Допомагати мамі мити посуд.
2. Робити комусь зле, якщо цього ніхто не бачить.
3. Не вмиватися.
4. Берегти рідну природу та охороняти її.
5. Шанувати працю інших людей.
6. Галасувати, коли хтось відпочиває.
7. Бути вихованим, стриманим.
8. Обманювати, хвалитися.
9. Насміхатися з чужого горя.
10. Добре вчитися, багато читати.
11. Не слухати батьків.
12. Допомагати друзям у біді.
13.Ображати тих, хто менший за віком і за ростом.
14.Захищати слабкого.
15.Спати на уроках.
16.Любити своїх батьків.
Ведучий 1: Дякуємо , діти. Бачу, що ви знаєте, що має робити добра людина.
Саме за допомогою корисних справ і відбувається кругообіг добра в природі.
Черговий по станції. Вас вітає черговий по станції «Добро і зло».
Ведучий 2: Добро – це гарне в житті людей, що відповідає їхнім інтересам,
бажанням, мріям. А що, діти, на вашу думку, протистоїть добру?
Діти відповідають.
Ведучий 1: Так, діти, правильно. Зло, лихо. Боротьба добра і зла виявляється у
вчинках людини, її виборі, ставленні до себе та інших. Мудрі люди казали, що для
того, щоб зрозуміти, що таке добро, необхідно відчути на собі зло.
Учениця читає вірш.
«Тихенька дівчинка»
Чого це на мене так сердяться в школі?
Тож не чіпаю нікого ніколи.
Ні з ким не сварюся, сиджу собі тихо,
А з цього виходить одне тільки лихо!
Оце я сказала – така в мене звичка –
Що в Галі, як мишачий хвостик, косичка.
Що в Каті спідничка – неначе з рогожі,

8. Та й ще черевики на човники схожі.
Що в Тані волосся нечесане досі,
Що очі Мар’янки маленькі та косі,
Що в зошиті Лесі самі тільки плями:
Напевне, бруднющими пише руками.
Я ж правду кажу їм. І що тут такого?
Та я ж не чіпаю ніколи нікого.
Сиджу собі тихо і в школі, і вдома,
І чом вони сердяться всі, невідомо?
М. Пригара
Ведучий 2: Діти, скажіть, будь ласка, а чи можемо ми назвати дівчинку доброю?
А її вчинки?
Діти відповідають.
Ведучий 1: Правильно, діти, не можемо, адже по-справжньому добра людина - це
щира, чистосердечна, світла людина, яка вміє любити, співчувати серцем і світлою
душею. А добрим ми можемо назвати вчинок, у якому проявляється чемне,
доброзичливе ставлення до інших.
Ведучий 2: Запам’ятайте, діти, твердження , яке називають золотим правилом моралі:
«Стався до людей так, як хочеш, щоб вони ставились до тебе».
Звучить музика.
Учень читає: У Івася немає тата.
Не питайте тільки чому.
Лиш від матері ласку знати
Довелося хлопчині цьому.
Він росте, як і інші діти,
І вистрибує, як усі.
Любить босим прогоготіти
По ранковій колючій росі.
Любить квіти на луках рвати,
Майструвати лука в лозі,
По городу галопом промчати
На обуреній, гнівній козі.
Але в грудях жаринка стука,
Є завітне в Івася одно —
Хоче він, щоб узяв за руку
І повів його тато в кіно.
Ну, нехай би смикнув за вухо,
Хай нагримав би раз чи два, —

9. Все одно він би тата слухав
І ловив би його слова…
Раз Івась на толоці грався,
Раптом глянув — сусіда йде.
— Ти пустуєш тута, — озвався, —
А тебе дома батько жде…
Біг Івасик, немов на свято,
І вибрикував, як лоша,
І, напевне, була у п’ятах
Пелюсткова його душа.
На порозі закляк винувато,
Але в хаті — мама сама.
— Дядько кажуть, приїхав тато,
Тільки чому ж його нема?..
Раптом стало Івасю стидно,
Раптом хлопець увесь поблід —
Догадався, чому єхидно
Захихикав сусіда вслід.
Він допізна сидів у коноплях,
Мов уперше вступив у гидь,
З оченят, від плачу промоклих,
Рукавом витирав блакить.
А вночі шугнув через грядку,
Де сусідів паркан стирчав,
Вибив шибку одну з рогатки
І додому спати помчав…
Бо ж немає тим іншої кари,
Хто дотепи свої в іржі
Заганяє бездумно в рани,
У болючі рани чужі…
Ведучий 1: Діти, а Івасика можна назвати добрим? (діти відповідають). Але ж він
шибку вибив у сусіда? Невже цю справу можна назвати добрим вчинком?
Діти відповідають.
Ведучий 2: Ми познайомились, діти, з двома героями, у них різні характери, різні
долі, різне ставлення до оточуючих.
Ведучий 1: Поведінка дівчинки зумовлена її невмінням співчувати, говорити
приємні, добрі слова однокласникам.

10. Ведучий 2: Справжня причина поведінки хлопчика - беззахисність дитини перед
дотепами дорослого зачерствілого душею сусіда.
Ведучий 1: Скельця від розбитого скла символізують частинки обікраденого серця
Івася.
Ведучий 2: Серце дівчинки також обікрадене…але бездушністю та нечуйністю
самої героїні.
Звучить музика.
Ведучий 1:
— Яке найкраще слово в світі?, — раз мудрий хтось питав людей.
— “Здоров’я”, — відповів так хворий.
— Ні, “молодість”! — ставав старий...
— Найкраще “хліб”! — жебрак говорить.
— “Побіда”, — відповів стрілець.
— Найкраще “воля”! — рік невільник.
— Ні, “правда”! — обстоював мудрець.
Аж тут з куточка обізвавсь сирітка, ще малий хлопчак:
— Найкраще слово в світі: “Мама!”
І всі сказали: “Мама”...! Так...!”
Ведучий 2: Для кожного із нас слово «мама» — святе. Воно росте разом з нами
тихо, к тихо ростуть дерева, сходить сонце, розцвітає квітка, як тихо світить веселка.
Ведучий1:“Мама” — це перше слово немовляти.
Ведучий 2: “Мама” — це останнє слово вмираючого на полі бою солдата.
Ведучий 1: “Мама” — це горнятко теплого молока, це запашний шматок
пшеничного хліба, це розповідь про предків, це мамина наука: “Будь добрим до
людей, і люди будуть добрі до тебе”.
Ведучий 2: В усіх піснях і заклинаннях ми бачимо маму на зорях – вранішніх і
вечірніх.
Ведучий 1: І сама вона давно стала зорею, образом усього нашого життя –
незгасним, немеркнучим у пам’яті. Зорею, що світить звідусіль, - з усіх доріг і
відстаней…
Звучить пісня.
Учитель : Дорогі діти! Ось і закінчилася наша подорож. Сподіваємось, що вона
збагатила вас, допомогла доторкнутися душею і серцем до людських витоків добра
і милосердя. Нехай не черствіють ваші душі в щоденних клопотах, бережіть серця
від усякого зла.
Учитель : Пам’ятайте мудрі й щирі уроки великого душею й талантом Учителя –
Василя Сухомлинського, залюбленого в дитину, в землю, у мову, в незнищену
спрагу духовного відродження.
Ведучий 1: Він по собі залишив вічний сад,
Де яблука лежать в траві торішній,
І абрикоси сиплять сивий снігопад,
І до морозів червоніють вишні.
Осиротіло світло у вікні,

11. Очікує господаря щоночі
Ведучий 2: Серед зірок, он там у глибині,
Горять його розумні й добрі очі.
Ранкова зірка знову поспіша
Скоріш зігріть і приголубить віти.
Таке життя учителя з Павлиша.
Прекрасне і просте: робота й діти.
Учитель: Діти, щоб ви пам’ятали наш урок добра і милосердя, ми хочемо вам
подарувати пам’ятки. Там записані висновки з нашого уроку.
Учитель: Ви їх ще добре вдома перечитаєте і вивчите. Це буде ваше домашнє
завдання. На цьому урок закінчено, дякуємо всім за увагу і старанність.