1. Управління культури Дарницького району
в місті Києві державної адміністрації
Централізована бібліотечна система
Бібліотека № 156
Бібліографічний нарис
Київ, 2018
2. 2
Залізний канцлер Німеччини. Отто фон Бісмарк :
бібліографічний нарис / укладач З. Гранкіна ; бібліотека
№ 156 ЦБС Дарницького району. – Київ, 2018. – 11 с.
Отто Едуард Леопольд фон Бісмарк – Шенгаузен , з
1865 р. граф , з 1871 – князь фон Бісмарк , з 1890 – герцог
лаценбурзький. Прем’єр – міністр Пруссії ( 1862 – 1890 ) ,
бундесканцлер Північно – німецького союзу ( 1867 – 1871 )
перший райхканцлер Німецької імперії (1871 – 1890). За
дипломатію реальної політики та сильне урядування
отримав прізвисько «Залізний канцлер». Його вважають
національним героєм Німеччини. За понад 150 років від
дня народження Бісмарка виникло багато різних варіантів
ставлення до нього як до людини , так і до його діяльності,
деякі з них взаємно суперечливі. Аж до завершення Другої
світової війни в німецькомовній літературі переважали
письменники , точка зору яких перебувала під впливом
власного політичного та релігійного світогляду. Історик
Карина Урбах зазначила 1998 р.: «його біографію викла-
дали щонайменше шістьом поколінням, і можна з впев-
неністю сказати, що кожне покоління дізнавалось про
іншого Бісмарка».
Пропонуємо ознайомитись з короткою біографією та
діяльністю німецького політика, національного героя
Німеччини Отто фон Бісмарка.
Укладач : Гранкіна З.О.
Комп’ютерний набір : Братикові І.Г.
Гранкіна З.О.
3. 3
«Єдина здорова основа великої держави полягає в
державному егоїзмі, а не романтиці , і великій державі
не личить перейматися справами, які не належать її
інтересам»
Отто Бісмарк
Отто фон Бісмарк народився 1 квітня 1815 року в
Шенхаузені на Ельбі, був другім сином у родині, яка
належала до династії Бісмарків. Його батько, Карл
Вільгельм Фердінанд фон Бісмарк був ротмістром та
походив з родини юнкерів з Альтмарку. Мати, Луїза
Вільгельмівна, народжена Менкен, була донькою
високопосадовця з Берліна та мала гарну освіту. 1816 року
молода родина переїхала з маєтку в Шенхаузені до маєтку
Ніфоф в окрузі Наугад в східній Померанії, де Отто фон
Бісмарк провів перші роки свого дитинства.
Відмінність соціального походження батьків мала
визначні наслідки для подальшого життя Бісмарка. Батько
виховав у ньому гордість за батьківщину, а мати – праг-
нення до успіху. Мати хотіла, аби її сини не просто стали
юнкерами, а стали на державну службу. Стосунки з
матір’ю були прохолодними, до батька він ставився з
любов’ю. Утім, Бісмарк був вдячний матері за те, що міг
здобути освіту, що було нетипово для вихідця з села.
На відміну від обов’язкового для сільської знати
навчання в кадетському корпусі, за наполяганням матері
1821 року шестирічного Бісмарка було відправлено до
інтернату Пламана в Берлін. Цей інтернат було засновано в
дусі Йоганна Генріха Песталоцці. Виховання спиралось на
муштруванні та німецькому націоналізмі. Перехід від
дитячих ігор у рідному селі до життя в інтернаті з суворою
дисципліною та примусом дався Бісмарку надзвичайно
важко. У цей час виявилось його небажання підкорятися
4. 4
авторитету. 1827 року Бісмарк переходить до гімназії імені
Фрідріха Великого , з 1830 року і до 1832 року навчається в
берлінській гімназії «У сірого монастиря». У навчанні він
виявив здібності до вивчання мов, хоч і не завжди був
старанним.
Бісмарк належав до
лютеранської конфесії.
Релігійне виховання він
отримав від Фрідріха
Шлейермахера в бер-
лінській церкві Святої
Трійці і вважав, що на
його погляди вплинув
Гегель та Спіноза.
У віці 16 років Бісмарк
поступає до
Геттінгенського
університету де вивчає
юриспруденцію (1832-
1833). Він послідовно
уникав політичних
непорозумінь Із захопленням вивчав історію та літературу,
юриспруденція цікавила його менше. Єдиним академічним
викладачем, який мав на нього вплив, був історик Арнольд
Герман Людвіг Геерен. Близькі стосунки склались у
Бісмарка з Джоном Мотлі, який став американським
дипломатом та залишився близьким другом майбутнього
німецького канцлера на все життя.
1838 року Бісмарк поступив на військову службу.
1839 рік після смерті матері переїхав до маєтку в
Ніфоф та почав займатись сільським господарством.
Швидко навчився вправно господарювати. За десять років
йому вдалося привести до ладу батьківські маєтки та
5. 5
розплатитись за власні борги, які він накопичив за
попередні роки.
З одного боку, йому сподобалось ні від кого не
залежати, а з іншого, сільське господарство та життя в селі
йому були
не до вподоби. У вільний
час вивчав філософію,
мистецтво, релігію та
літературу. У цей час він
був бажаним гостем на
всіх громадських заходах
в своєму окрузі.
1847 році одружився з
Йоганною фон
Путткамер. У родині
Отто та Йоганни
Бісмарків народилося три
дитини : Марія, Герберт
та Вільгельм. Йоганна
служила своєму
чоловікові та, водночас,
між ними утворився
міцний емоційний зв'язок
Політичну кар’єру Бісмарк розпочав на місцевому
рівні. Проживаючи в маєтку в Ніфоф був обраний
депутатом. Отримав першу посаду на державній службі
1846 року. 1847 рік став представником лицарства
провінції Саксонія, де показав себе суворо консервативним
політиком. В «Єврейському питанні», він однозначно
висловився проти політичного зрівняння в правах євреїв.
Ці та подібні заяви викликали серед лібералів сильне
обурення. В цей час Бісмарк знайшов в політиці таке поле
для діяльності, яке відповідало його вподобанням. Він
6. 6
здобув собі ім’я в консервативних колах. Також на нього
звернув увагу король.
Бісмарк був кардинально проти Березневої
революції, але контреволюційні плани його познали
поразки.
У січні та липні 1849 року Бісмарк обраний в другу
палату прусського парламенту. Тоді він вирішив присвя-
тити себе політиці та переїхати з родиною до Берліна. Так
він став одним з перших професійних політиків Пруссії. У
парламенті він виступав рупором радікальних консервато-
рів. Питання націоналізму були для нього на другому плані
На першому – збереження влади Пруссії. Бісмарк був
обраний до Ерфуртського союзного парламенту та служив
там секретарем, де став одним з найвпливовіших спікерів
того часу, до промов якого прислуховувались й політичні
опоненти.
18 серпня 1851
року, незважаючи на
відсутність
дипломатичної освіти,
Бісмарк був
відправлений
Фрідріхом Вільгельмом
IV як посланець від
Пруссії до Бундестагу у
Франкфурті.
Призначення Бісмарка
було сприйнято
громадськістю як
ознака перемоги
соціальної та політичної реакції та як ознака капітуляції
Пруссії перед Австрією.
7. 7
Йому було важливо домогтися визнання Пруссії
рівноправним партнером. Через його діяльність Австрія
відмовилась від вступу до Німецького митного союзу.
Після оголошення війни Австрією проти Росії в 1855 році,
за допомогою витончених маневрів Бісмарку вдалось
перешкодити мобілізації збройних сил федерації проти
Росії. Цей успіх посилив його репутацію дипломата. Після
поразки Росії в Кримській війні він розпочав агітацію в
різноманітних виданнях за надання російському цареві та
Франції допомоги в надії послабити таким чином Австрію.
Його погляди призвели до конфлікту з консерваторами.
Вони бачили в ньому «природного ворога».
Боротьба за єдність німців не була для нього
основною метою , його метою було скористатись
німецьким націоналізмом для посилення влади Пруссії.
У січні 1859 р. Бісмарк був відправлений
дипломатом до Санкт–Петербурга. Однак сам він прагнув
найвищих посад в Пруссії. З 1862 р. працює в Парижа , та
цю роботу він з самого початку сприймав як тимчасову. 20
вересня телеграмою Бісмарка викликають до Берліна.
Король призначає його на посаду прем’єр – міністра та
міністра зовнішніх справ. Бісмарку вдалося завоювати
надзвичайну довіру Вільгельма I. Він залишався
консервативним та, передусім, прагматичним політиком.
Ідеали, теорії, принципи не відігрівали для нього
першорядного значення; все що мало для нього значення,
це інтереси держави. Тому зміцнення влади Пруссії було
важливою метою. Бісмарк хотів зберегти монархію та
авторитарну державу так само, як і особливе положення
військових та аристократії.
Проведена ним в ці роки політика була спрямована
на об’єднання Німеччини і піднесення Пруссії над усіма
німецькими землями. З цією метою він намагався спрово-
кувати Францію на розв’язання війни. Хитромудрий
8. 8
політик зумів домогтися свого. 19 липня 1870 року в
Парижі було оголошено про війну з Північно–німецьким
Союзом. Через місяць швидко плідна війна була завершена
перемогою Німеччини. Ще через 4 місяці за дорученням
імператора Вільгельма I Отто фон Бісмарк став канцлером
імперії , яку сам же створив.
До 1890
року «залізний
канцлер»
керував країною.
За цей час був
підписаний мир
з Францією,
дуже
принизливий для
Парижа, велася
боротьба з
засиллям
католицької
церкви ,
почалися
гоніння на
соціалістів. Після вступу на престол Вільгельма II Бісмарк
втратив свій вплив і подав в відставку, яка була прийнята
18 березня 1890 року. Засмучений Бісмарк повертається до
Фрідріхсру, але з політики остаточно не йде. Він
продовжував висловлювати свою думку про діючих
політиків, пише мемуари. Смерть дружини 1894 року стала
сильним ударом по здоров’ю Бісмарка. Починаючи з 1896
року його здоров'я значно погіршується і він стає прикутим
до візка. Захворювання на гангрену та інші недуги, які він
приховував як від громадськості , так і від власної родини
призвели до його смерті зо липня 1898 року. Поховали
його в мавзолеї разом з дружиною у Фрідріхсру.
9. 9
По звільненню Бісмарка в Німеччині набрав обертів
процес возвеличення Бісмарка, який після смерті старого
канцлера лише посилився. Багато місцевих рад надали
йому звання почесного громадянина. Багато вулиць були
названі на честь колишнього канцлера. Називали і промис-
лові підприємства, військові кораблі, гуртки. У багатьох
містах були зведені пам’ятники. У Фрідріхсру 1927 року
родиною Бісмарків був створений музей Отто.
10. 10
Твори Отто фон Бісмарка
1. Бисмарк, О. Мысли и воспоминания. Т. 1 / О. Бисмарк. –
Москва : ОГИЗ , СОЦЭКГИЗ, 1940. – 336 с.
2. Бисмарк, О. Мысли и воспоминания. Т. 2 / О. Бисмарк. –
Москва : ОГИЗ, СОЦЭКГИЗ, 1940. – 288 с.
3. Бисмарк, О. Мысли и воспоминания. Т. 3 / О. Бисмарк. –
Москва : Госполитиздат, 1941. – 212 с.
Література про Отто фон Бісмарка
1. Бісмарк Отто фон // Універсальний словник
енциклопедія. – Київ : Ірина, 1999. – С.158.
2. Бісмарк Отто–Едуард Леопольд Шьонгаузен // Довідник
з історії України. А-Я. ‒ Вид. 2-ге, допрацьоване і
доповнене. – Київ : Генеза, 2002. – С.75.
3. Конституционный конфликт в Пруссии // Всемирная
история : в 10 т. Т. VI. – Москва : Издательство
социальноэкономической литератури, 1959. – С. 539-
540.
4. Развитие Германии в 1871-1904 годах // Всемирная
история. Канун первой мировой войны. ‒ Минск :
Харвест ; Москва : АСТ, 2009. ‒ Т. 18. ‒ С.76-103.
5. Чорновол, І. П. Бісмарк Отто Едуард Леопольд фон
Шьонгаузен / І. П. Чорновол // Енциклопедія історії
України : в 10 т. Т. 1. А-В. ‒ Київ : Наукова думка,
2003. – С. 298.
Електронні ресурси
1. Бісмарк Отто фон : [коротка біографія] [Електронний
ресурс]. ‒ Режим доступу : https // dovidka. biz. ua / otto-
fon-bismark-skorocheno
11. 11
2. Отто фон Бісмарк [Електронний ресурс]. ‒ Режим
доступу : htts // uk.vikipedia.orq
