Україномовна версія польського Закону «Про воєводу та урядову адміністрацію у воєводстві» від 23 січня 2009 р.

1. ЗАКОН
«Про воєводу та урядову адміністрацію у воєводстві»1
від 23 січня 2009 р.
Розділ 1
Загальні положення
Ст. 1. Закон визначає:
1) сферу діяльності та принципи функціонування воєводи;
2) спосіб призначення і звільнення воєводи;
3) організацію об’єднаної урядової адміністрації у воєводстві та необ’єднаної урядової
адміністрації.
Ст. 2. Завдання урядової адміністрації у воєводстві виконують:
1) воєвода;
2) органи об’єднаної урядової адміністрації у воєводстві, у тому числі керівники
об’єднаних служб, інспекцій та охорон;
3) органи необ’єднаної урядової адміністрації;
4) органи місцевого самоврядування та їхні союзи, якщо виконання ними завдань урядової
адміністрації випливає із окремих законів або із укладеного договору;
5) староста, якщо виконання ним завдань урядової адміністрації випливає із окремих
законів;
6) інші суб’єкти, якщо виконання ними завдань урядової адміністрації випливає із
окремих законів.
Ст. 3.
1. Воєвода є:
1
Цим Законом змінюються закони: Закон «Геодезичне та картографічне право» від 17 травня 1989 р.,
Закон «Про інспекцію охорони навколишнього середовища» від 20 липня 1991 р., Закон «Про систему
освіти» від 7 вересня 1991 р., Закон «Будівельне право» від 7 липня 1994 р., Закон «Вступні положення
закону, що реформують публічну адміністрацію» від 13 жовтня 1998 р., Законі «Про оголошення
нормативних актів та деяких інших нормативно-правових актів» від 20 липня 2000 р., Законі «Про торгову
якість продуктів харчування сільськогосподарського походження» від 21 грудня 2000 р., Законі «Про
автомобільний транспорт» від 6 вересня 2001 р., Закон «Фармацевтичне право» від 6 вересня 2001 р., Закон
«Про іноземців» від 13 червня 2003 р., Закон «Про захист пам’яток історії та архітектури та опіку над ними»
від 23 липня 2003 р., Законі «Про захист рослин» від 18 грудня 2003 р., Закон «Про національні та етнічні
меншини та про регіональну мову» від 6 січня 2005 р.

2. 1) представником Ради Міністрів у воєводстві ;
2) керівником об’єднаної урядової адміністрації у воєводстві ;
3) органом об’єднаної урядової адміністрації у воєводстві;
4) органом нагляду за діяльністю органів місцевого самоврядування та їх союзів з точки
зору законності, із застереженням п. 2;
5) органом урядової адміністрації у воєводстві, до компетенції якого належать усі справи
зі сфери урядової адміністрації у воєводстві, які іншими законами не віднесені до
компетенції інших органів цієї адміністрації;
6) представником державної казни, в обсязі і на підставах, визначених в окремих законах;
7) органом вищої інстанції – у розумінні Закону від 14 червня 1960 р. – Адміністративний
процесуальний кодекс (Щоденник Законів за 2000 р., № 98, позиція 1071, з наступними
змінами2
).
2. Воєвода контролює з точки зору законності, господарності та сумлінності виконання
органами місцевого самоврядування завдань зі сфери урядової адміністрації, які вони
виконують на основі закону або договору із органами урядової адміністрації.
3. Завдання і повноваження воєводи під час надзвичайних станів визначаються окремими
законами.
Ст. 4. Окремі закони визначають:
1) базовий територіальний поділ держави;
2) назву воєводства і назву воєводського управління та його місце розташування;
3) принципи і спосіб визначення меж воєводств та здійснення їх змін;
4) принципи визначення територіальних поділів, які не співпадають із базовим
територіальним поділом держави, з метою виконання завдань необ’єднаної урядової
адміністрації.
Ст. 5. Принципи організації, функціонування та сферу завдань органів об’єднаної
урядової адміністрації у воєводстві та органів необ’єднаної урядової адміністрації
визначають окремі закони.
Ст. 6.
1. Воєводу призначає і звільняє Голова Ради Міністрів за поданням міністра, до
компетенції якого належать питання публічної адміністрації.
2
Зміни у тексті вказаного закону були опубліковані у Щоденнику Законів за 2001 р. № 49, позиція 509,
за 2002 р. № 113, позиція 984, № 153, позиція 1271 i № 169, позиція 1387, за 2003 р. № 130, позиція 1188 i
№ 170, позиція 1660, за 2004 р. № 162, позиція 1692, за 2005 р. № 64, позиція 565, № 78, позиція 662 i № 181,
позиція 1524 та за 2008 р. № 229, позиція 1539.

3. 2. На посаду воєводи може бути призначена особа, котра:
1) має польське громадянство;
2) має професійний ступінь магістра або рівноцінний ступінь;
3) має 3-річний досвід роботи у сфері управління людськими колективами;
4) щодо якої не існує правомочного вироку суду за вчинення навмисного злочину, що
переслідується шляхом публічного обвинувачення, або за вчинення злочину проти
бюджетної системи;
5) повністю користується громадянськими правами;
6) має незаплямовану репутацію.
Ст. 7.
1. Воєвода виконує завдання з допомогою заступника воєводи або I і II заступників
воєводи.
2. Заступника воєводи призначає і звільняє Голова Ради Міністрів за поданням воєводи.
На посаду заступника воєводи може бути призначена особа, котра відповідає вимогам,
визначеним у ст. 6 пункт 2.
3. Воєвода визначає, у формі розпорядження, обсяг повноважень та завдань, які
виконують заступники воєводи.
4. Якщо воєвода не виконує службові обов’язки, сфера заступництва заступника воєводи
(а у випадку призначення двох заступників воєводи – I заступника воєводи) поширюється
на всі повноваження воєводи.
Ст. 8.
1. Голова Ради Міністрів керує діяльністю воєводи, зокрема видаючи у цій сфері
директиви та розпорядження, вимагаючи надати звіти про діяльність воєводи, а також
здійснюючи періодичну оцінку його роботи.
2. Голова Ради Міністрів здійснює нагляд за діяльністю воєводи на основі критеріїв
відповідності такої діяльності політиці Ради Міністрів.
3. Міністр, до компетенції якого належать питання публічної адміністрації, здійснює
нагляд за діяльністю воєводи на основі критеріїв відповідності такої діяльності із
загальним чинним законодавством, а також з точки зору сумлінності та господарності.
4. Норма п. 3 не порушує повноважень відповідних міністрів щодо воєводи, визначених у
Законі від 14 червня 1960 р. – Адміністративний процесуальний кодекс.
Ст. 9.

4. 1. Відповідний міністр здійснює свої повноваження щодо воєводи в обсязі і на підставах,
визначених в окремих законах.
2. Воєвода зобов’язаний надавати відповідному міністрові або центральному органу
урядової адміністрації, у визначений строк, інформацію та пояснення, які той вимагає.
Ст. 10. Спори між воєводами та між воєводою і членом Ради Міністрів або центральним
органом урядової адміністрації вирішує Голова Ради Міністрів.
Ст. 11. Голова Ради Міністрів може уповноважити міністра, до компетенції якого
належать питання публічної адміністрації, до виконання, від його імені, належних йому
повноважень щодо воєводи, за винятком призначення і звільнення воєводи та вирішення
спорів між воєводою і членом Ради Міністрів або центральним органом урядової
адміністрації.
Ст. 12. Воєвода здійснює нагляд за діяльністю органів місцевого самоврядування та їх
союзів на підставах, визначених в окремих законах.
Ст. 13.
1. Воєвода виконує завдання з допомогою воєводського управління та органів об’єднаної
урядової адміністрації у воєводстві .
2. Генеральний директор воєводського управління забезпечує його правильне
функціонування. Права та обов’язки генерального директора воєводського управління
визначає окремий закон.
Ст. 14. З метою вдосконалення діяльності органів об’єднаної урядової адміністрації у
воєводстві воєвода може створювати делегатури воєводського управління.
Ст. 15.
1. Воєвода надає воєводському управлінню статут, який підлягає затвердженню Головою
Ради Міністрів, із застереженням п. 5. Статут публікується у Воєводському офіційному
щоденнику.
2. До складу воєводського управління входять організаційні підрозділи:
1) департаменти – для виконання основних завдань воєводського управління;
2) бюро – для виконання завдань зі сфери обслуговування воєводського управління;
3) відділи як організаційні підрозділи всередині підрозділів, перелічених у п. 1 i 2.
3. Статут воєводського управління визначає зокрема:
1) назву та місце розташування воєводського управління;
2) назви посад директорів департаментів;
3) назви департаментів та інших організаційних підрозділів воєводського управління;

5. 4) сферу діяльності відділів та інших організаційних підрозділів воєводського управління,
а також, якщо так передбачено окремими законами, сферу повноважень, що надаються
визначеним у законах посадам або офіційним особам;
5) назви, місця розташування та сферу діяльності делегатур, про які йдеться у ст. 14;
6) інші справи важливі для організації та функціонування воєводського управління.
4. Перелік організаційних підрозділів, підпорядкованих воєводі або за якими він здійснює
нагляд, становить додаток до статуту воєводського управління.
5. Зміна статуту воєводського управління, яка полягає в актуалізації переліку
організаційних підрозділів, підпорядкованих воєводі або за якими він здійснює нагляд, не
вимагає затвердження Головою Ради Міністрів.
Ст. 16. Детальну організацію та спосіб роботи воєводського управління визначає
регламент, встановлений воєводою шляхом видачі розпорядження.
Ст. 17. Воєвода, з метою виконання доручених йому завдань, видає розпорядження.
Ст. 18.
1. У випадках, обґрунтованих особливими потребами, воєвода може призначити, на
визначений час, свого уповноваженого до ведення справ в обсязі, визначеному в
уповноваженні.
2. Воєвода може створювати дорадчі групи.
Ст. 19. Воєвода може у письмовій формі уповноважити працівників воєводського
управління, які не працюють в управліннях, що обслуговують інші органи об’єднаної
урядової адміністрації у воєводстві, вирішувати визначені справи від його імені і на його
відповідальність, у визначеному обсязі, а зокрема – видавати адміністративні рішення,
постанови та довідки, але таке уповноваження не може стосуватися призупинення
адміністративного провадження, про яке йде мова у ст. 27 п. 1.
Ст. 20.
1. Воєвода може доручити ведення, від його імені, деяких справ зі сфери своєї компетенції
органам місцевого самоврядування або органам іншого самоврядування, які діють на
території воєводства, керівникам державних і муніципальних юридичних осіб, а також
інших державних організаційних одиниць, які функціонують у воєводстві .
2. Доручення відбувається шляхом укладення договору між воєводою і, відповідно,
виконавчим органом органу місцевого самоврядування або відповідним органом іншого
самоврядування, або керівником державної і муніципальної юридичної особи, або іншої
державної організаційної одиниці, про які йде мова у п. 1. Договір, разом із додатками, що
становлять його невід’ємну частину, підлягає опублікуванню у Воєводському офіційному
щоденнику.
3. У договорі, про який іде мова у п. 2, визначаються принципи здійснення воєводою
контролю за правильним виконанням доручених завдань.

6. Ст. 21. Голова Ради Міністрів визначає, шляхом видачі розпорядження, канцелярську
інструкцію для об’єднаної урядової адміністрації у воєводстві, яка визначає спосіб
виконання канцелярської діяльності воєводою та органами об’єднаної урядової
адміністрації, з метою забезпечення єдиного способу створення, обліку та зберігання
документів і їх захисту від пошкодження, знищення або втрати, враховуючи при цьому
справне функціонування документообігу.
Розділ 2
Воєвода як представник Ради Міністрів
Ст. 22. Воєвода відповідає за виконання політики Ради Міністрів у воєводстві, а зокрема:
1) пристосовує до місцевих умов цілі політики Ради Міністрів, а також в обсязі і на
підставах, визначених в окремих законах, координує та контролює виконання завдань, які
з цього випливають;
2) забезпечує взаємодію усіх органів урядової та самоврядної адміністрації, котрі діють у
воєводстві, а також керує їх діяльністю у сфері запобігання загрозам життю, здоров’ю або
майну, а також загрозам навколишньому середовищу, безпеці держави та підтримці
громадського порядку, захисту громадянських прав, а також запобігання стихійним лихам
та іншим надзвичайним загрозам і боротьбу з їх наслідками та усунення їх, на підставах,
що визначені в окремих законах;
3) здійснює оцінку протипаводкового захисту воєводства, розробляє операційний план
захисту від повені та оголошує і відміняє протипаводкову тривогу;
4) виконує та координує завдання зі сфери оборони і безпеки держави, також зі сфери
кризового управління, що випливають із окремих законів;
5) подає Раді Міністрів, за посередництвом міністра, до компетенції якого належать
питання публічної адміністрації, проекти урядових документів у справах, що стосуються
воєводства;
6) виконує інші завдання, визначені в окремих законах Радою Міністрів та Головою Ради
Міністрів.
Ст. 23.
1. Воєвода:
1) представляє Раду Міністрів на державних урочистих заходах та під час офіційних
візитів у воєводство представників іноземних держав;
2) взаємодіє із відповідними органами інших держав та міжнародних урядових і
неурядових організацій, на підставах, визначених міністром закордонних справ.
2. Воєводу повідомляють про службове перебування членів Ради Міністрів у воєводстві .

7. Ст. 24. Воєвода представляє у своїх виступах позицію, що узгоджується із положеннями,
прийнятими Радою Міністрів.
Ст. 25.
1. Воєвода може видавати розпорядження, обов’язкові для всіх органів урядової
адміністрації, які діють у воєводстві, в надзвичайних ситуаціях, про які йдеться у ст. 22 п.
2, обов’язкові також для органів місцевого самоврядування. Про видані розпорядження
воєвода негайно повідомляє відповідного міністра.
2. Розпорядження, про які йдеться у п. 1, не можуть стосуватися вирішення по суті справ,
які вирішуються шляхом прийняття адміністративного рішення, а також не можуть
стосуватися операційно-розпізнавальних дій, слідчих дій та дій зі сфери переслідування
правопорушень.
3. Відповідний міністр може призупинити виконання доручень, про які йдеться у п. 1,
виданих органам необ’єднаної урядової адміністрації, та звернутися із заявою до Голови
Ради Міністрів про вирішення спору, представляючи одночасно свою позицію у цій справі.
Ст. 26.
1. Воєвода у сфері завдань урядової адміністрації, які виконуються у воєводстві, має право
вимагати від органів урядової адміністрації, що діють у воєводстві, поточну інформацію
та пояснення щодо їх діяльності, у тому числі у справах, що ведуться на основі Закону від
14 червня 1960 р. – Адміністративний процесуальний кодекс.
2. З урахуванням норм щодо захисту інформації із обмеженим доступом або інших
таємниць, які охороняються законом, воєвода має право ознайомитися із ходом будь-якої
справи, яку ведуть у воєводстві органи урядової адміністрації, а також органи місцевого
самоврядування у сфері завдань, які вони виконують на основі договору, або делегованих
їм завдань.
Ст. 27.
1. Воєвода може, шляхом прийняття адміністративного рішення, призупинити
адміністративне провадження.
2. Призупинення адміністративного провадження, із застереженням п. 4, може відбутися в
особливо обґрунтованих випадках, на визначений час і може стосуватися будь-якого
органу, який здійснює адміністративне провадження.
3. Про призупинення адміністративного провадження воєвода інформує відповідного
міністра, до компетенції якого належить справа, у зв’язку із якою здійснюється
адміністративне провадження.
4. Призупинення воєводою адміністративного провадження щодо обов’язків грошового
характеру може бути здійснене щодо тієї самої заборгованості тільки одноразово, на строк,
що не перевищує 30 днів.
5. Про призупинення адміністративного провадження, про яке йдеться у п.4, воєвода
негайно інформує також відповідного міністра, до компетенції якого належать справи
публічних фінансів, із зазначенням причини такого призупинення.

8. Розділ 3
Контроль, що здійснюється воєводою
Ст. 28.
1. Воєвода контролює:
1) виконання органами об’єднаної урядової адміністрації у воєводстві завдань, що
випливають із законів та інших нормативно-правових актів, виданих на основі
уповноваження, що в них міститься, рішень Ради Міністрів та директив і розпоряджень
Голови Ради Міністрів;
2) виконання органами місцевого самоврядування та іншими суб’єктами завдань зі сфери
урядової адміністрації, які вони виконують на основі закону або договору із органами
урядової адміністрації.
2. Воєвода в особливо обґрунтованих випадках може контролювати спосіб виконання
органами необ’єднаної урядової адміністрації, які діють у воєводстві, завдань, що
випливають із законів та інших нормативно-правових актів, виданих на основі
уповноваження, що в них міститься.
3. Контроль, про який іде мова у пп. 1 i 2, має на меті визначення фактичного стану у
сфері діяльності органів, щодо яких здійснюється контроль, достовірне документування
цього стану та здійснення оцінки виконуваної діяльності з точки зору:
1) законності, господарності, доцільності та сумлінності – щодо діяльності органів
урядової адміністрації та інших суб’єктів;
2) законності, господарності та сумлінності – щодо діяльності органів місцевого
самоврядування.
Ст. 29. Наказ про проведення контролю видає воєвода або уповноважений ним до
проведення контролю керівник організаційного підрозділу, що відповідає за питання
контролю воєводського управління, далі у тексті – «суб’єкт, що наказав проведення
контролю».
Ст. 30.
1. Контроль може бути проведений як:
1) комплексний, який охоплює всю діяльність контрольованого суб’єкта;
2) з проблемних питань, який охоплює вибрані питання діяльності контрольованого
суб’єкта;
3) перевірочний, який охоплює перевірку способу використання зауважень та виконання
висновків із попередніх контролів;
4) одноразовий, який охоплює перевірку питань, вказаних суб’єктом, що наказав
проведення контролю;
5) координований, який охоплює ті самі питання у кількох контрольованих суб’єктах.

9. 2. Комплексний контроль не проводиться у суб’єктах, про які йдеться у ст. 28 п. 1
підпункт 2 та п. 2.
3. Контроль з проблемних питань:
1) у суб’єктах, про які йде мова у ст. 28 п. 1 підпункт 2, може стосуватися виключно
завдань зі сфери урядової адміністрації, які виконуються цими суб’єктами на основі
закону або договору із органами урядової адміністрації;
2) у суб’єктах, про які йде мова у ст. 28 п. 2, може стосуватися виключно способу
виконання цими суб’єктами завдань, що випливають із законів та інших нормативно-
правових актів, виданих на основі уповноваження, що в них міститься.
Ст. 31.
1. Воєвода може також здійснювати контроль за спрощеним способом.
2. Спрощений спосіб може застосовуватися зокрема у випадку потреби:
1) підготувати інформацію для воєводи;
2) дослідити справи, що випливають зі скарг, заяв або листів громадян;
3) провести аналіз документів та інших матеріалів, отриманих з організаційних підрозділів,
які підлягають контролю.
Ст. 32.
1. Воєвода здійснює контроль на основі річних планів контролю.
2. Положення п. 1 не стосується контролю, що проводиться в органах необ’єднаної
урядової адміністрації.
Ст. 33.
1. Річний план контролю розробляється організаційним підрозділом, що відповідає за
питання контролю воєводського управління, далі в тексті «підрозділ з питань контролю».
План контролю затверджує воєвода.
2. Воєвода, за поданням керівника підрозділу з питань контролю, може внести зміни до
річного плану контролю.
3. Річний план контролю повинен визначати зокрема:
1) тему контролю;
2) назву контрольованого суб’єкта;
3) вид контролю, про який йде мова у ст. 30 п. 1 підпункт 1–3 i 5;
4) передбачуваний термін контролю.

10. Ст. 34.
1. Контроль, що здійснюється на основі плану контролю, проводиться згідно із програмою
контролю, затвердженою керівником підрозділу з питань контролю.
2. З метою підготовки програми контролю або діагностики необхідності проведення
контролю органи, що наказують провести контроль, можуть наказати проведення заходів,
що мають на меті перевірку та з’ясування. За результатами заходів, що мають на меті
перевірку та з’ясування, готується службова записка.
3. Під час підготовки контролю можуть бути використані заходи, які застосовуються у
внутрішньому аудиті, у розумінні норм про публічні фінанси.
4. Для координованого контролю розробляється єдина програма контролю, що охоплює
усі контрольовані суб’єкти.
5. Одноразовий контроль у випадку необхідності вжиття заходів, які не терплять
зволікання, можна провести без програми контролю.
6. Для контролю, який проводиться за спрощеним способом, не розробляється програма
контролю.
Ст. 35. Перед початком контролю орган, що наказує провести контроль, може вимагати
від суб’єкта, що підлягає контролю, надання документів та матеріалів, які стосуються
його діяльності.
Ст. 36. Контроль проводять працівники підрозділу з питань контролю, а у випадку
необхідності – інші працівники воєводського управління (надалі – контролюючі), на
основі службового посвідчення та іменного уповноваження, яке визначає суб’єкт та обсяг
контролю, виданого воєводою або особою, уповноваженою діяти від його імені.
Ст. 37.
1. Контролер підлягає відстороненню від участі у контролі, за його заявою або
автоматично, якщо результати контролю можуть стосуватися його прав чи обов’язків або
обов’язків його подружжя, або особи, котра з ним фактично спільно проживає, його
родичів та родичів його подружжя до другого ступеня спорідненості, або осіб, пов’язаних
із ним внаслідок усиновлення, опіки чи піклування. Причини відсторонення контролера
залишаються у силі, незважаючи на припинення шлюбу, спільного проживання,
усиновлення, опіки чи піклування.
2. Контролер автоматично підлягає відстороненню від участі у контролі, предметом якого
є завдання, що раніше належали до його обов’язків як працівника контрольованого
суб’єкта, впродовж року від закінчення їх виконання, а також у випадку появи під час
контролю обставин, які можуть викликати обґрунтовані сумніви щодо його
неупередженості.
3. Рішення про відсторонення приймає керівник підрозділу з питань контролю щодо
працівників даного підрозділу або воєвода – щодо інших працівників воєводського
управління.

11. Ст. 38.
1. Контроль проводиться в офісі контрольованого суб’єкта, під час виконання його
завдань, а якщо цього вимагає успішність контролю – також у позаробочий час та у
вихідні дні.
2. Контроль або окремі його заходи можуть бути проведені також поза офісом
контрольованого суб’єкта.
Ст. 39.
1. Контролер уповноважений вільно пересуватися на території контрольованого суб’єкта,
без необхідності отримання перепустки.
2. Контролер зобов’язаний дотримуватися норм безпеки і гігієни праці та норм
поводження з матеріалами та документами, які захищаються законом та іншими нормами,
чинними у контрольованого суб’єкта.
3. У рамках наданих повноважень, контролер має право на:
1) вільний доступ до об’єктів і приміщень контрольованого суб’єкта;
2) доступ до всіх документів та інших матеріалів, пов’язаних із діяльністю
контрольованого суб’єкта, з урахуванням норм щодо захисту конфіденційної інформації;
3) проведення огляду майна, яке належить контрольованому суб’єкту;
4) перевірку перебігу певних дій;
5) вимагати від керівника і працівників контрольованого суб’єкта усні і письмові
пояснення;
6) збір доказів.
Ст. 40. Керівник контрольованого суб’єкта зобов’язаний:
1) негайно надавати на вимогу контролера усі документи і матеріали, необхідні для
проведення контролю, та забезпечувати своєчасне надання пояснень працівниками;
2) забезпечувати умови і засоби, необхідні для ефективного проведення перевірки,
зокрема надавати технічні пристрої і транспортні засоби, а також, у міру можливості,
окремі приміщення із відповідним обладнанням;
3) робити на вимогу контролера необхідні витяги, ксерокопії або копії документів та
зведених даних і розрахунків, які ґрунтуються на документах.
Ст. 41.
1. Працівники контрольованого суб’єкта зобов’язані надавати у встановлений
контролером термін усні чи письмові пояснення у справах щодо предмету контролю. За
усними поясненням контролер складає протокол.

12. 2. Відмова надавати пояснення працівниками контрольованого суб’єкта може мати місце
тільки у тих випадках, коли пояснення можуть стосуватися фактів і обставин, пояснення
яких могло б призвести до кримінальної, дисциплінарної відповідальності за порушення
дисципліни публічних фінансів або майнової дисципліни особи, викликаної для надання
пояснень або його подружжя чи особи, яка фактично перебуває з нею у співжитті,
близьких родичів і родичів до другого ступеня спорідненості, або осіб, котрі пов’язані з
ним через усиновлення, опіку чи піклування.
3. Відмову надавати пояснення контролер занотовує у протоколі перевірки.
Ст. 42.
1. За поданням контролера керівник контрольованого суб’єкта скликає нараду після
проведення перевірки за участю працівників з метою обговорення виявлених порушень і
висновків, які випливають із результатів перевірки. На нараді головує керівник
контрольованого суб’єкта.
2. Керівник контрольованого суб’єкта узгоджує з контролером час і місце проведення
наради, про яку йдеться у першому пункті, а також забезпечує ведення протоколу від час
неї.
3. Екземпляр протоколу наради, про яку йдеться у пункті 1, вручається контролеру
протягом узгодженого терміну, але не пізніше, ніж через 7 днів після проведення наради
за результатами перевірки.
Ст. 43.
1. У випадку виявлення під час перевірки обставин, які вказують на обґрунтовану підозру
у вчиненні злочину або правопорушення, злочину щодо державних фінансів або
правопорушення щодо державних фінансів, або порушення фінансової дисципліни у сфері
публічних фінансів контролер негайно повідомляє про це воєводу у письмовій формі за
посередництвом керівника підрозділу з питань перевірок.
2. Воєвода повідомляє відповідний орган з питань переслідування злочинів і
правопорушень, орган, відповідальний за переслідування злочинів щодо державних
фінансів та відповідного уповноваженого з питань дисципліни у сфері публічних фінансів
про виявлені контролером обґрунтовані підозри щодо вчинення злочину чи
правопорушення, злочину щодо державних фінансів або правопорушення щодо
державних фінансів, а також про діяння, яке є порушенням дисципліни публічних
фінансів.
3. Контролер негайно інформує про виявлення прямої небезпеки для життя або здоров’я
людини чи непоправної шкоди майну:
1) керівника контрольованого суб’єкта;
2) воєводу.
4. Керівник контрольованого суб’єкта зобов’язаний поінформувати у письмовому вигляді
контролера про дії, вчинені з метою запобігання наявній небезпеці чи шкоді.
5. У випадку виявлення істотних порушень у діяльності одиниці, підпорядкованої органу
територіального самоврядування або іншого самоврядування, воєвода негайно повідомляє

13. про виявлені порушення орган, який здійснює нагляд за нею, або орган, який доручив
контрольованому суб’єкту виконання завдань у сфері урядової адміністрації.
Ст. 44.
1. З результатами, отриманими під час контрольного провадження, складається протокол
перевірки.
2. Протокол перевірки підписують і парафують на кожній сторінці контролер і керівник
контрольованого суб’єкта. Керівник контрольованого суб’єкта підписує протокол
перевірки протягом 7 днів від дня його отримання, із урахуванням положення п. 3.
3. Керівник контрольованого суб’єкта може відмовитися від підписання протоколу
перевірки, подавши протягом 7 днів від дати його отримання пояснення причин своєї
відмови.
4. Керівник контрольованого суб’єкта має право навести перед підписанням протоколу
перевірки вмотивовані зауваження щодо результатів, наведених у протоколі перевірки.
4. Керівник контрольованого суб’єкта може надати повноваження виконувати дії, вказані
у пунктах 2 і 4, визначеному працівникові контрольованого суб’єкта.
6. Зауваження, згадані в пункті 4, подаються у письмовій формі керівнику підрозділу з
питань перевірок протягом 7 днів від дати отримання протоколу перевірки.
7. Керівник підрозділу з питань перевірок відхиляє зауваження, якщо вони надаються не
вповноваженою особою, без дотримання письмової форми або після закінчення терміну.
8. Зауваження аналізуються контролером.
9. Контролер проводить додаткові контрольні дії, якщо з аналізу зауважень випливає
необхідність їхнього проведення.
10. У випадку неврахування зауважень, повністю чи частково, контролер викладає свою
позицію у письмовому вигляді і передає її для затвердження керівнику підрозділу з питань
перевірок.
11. Позицію щодо зауважень керівник підрозділу з питань перевірок передає керівнику
контрольованого суб’єкта.
12. Відмова від підписання протоколу перевірки керівником контрольованого суб’єкта не
є перешкодою для підписання протоколу контролером і складання підсумкового виступу
за результатами проведення перевірки.
13. У випадку подання зауважень термін відмови від підписання протоколу та подання її
причин починає рахуватися від дати вручення керівнику контрольованого суб’єкта позиції
щодо зауважень з боку керівника підрозділу з питань перевірок.
Ст. 45.
1. Після завершення перевірки, передбаченої у плані перевірок, контролер складає на
підставі протоколу перевірки інформацію про результати перевірки. За дорученням

14. воєводи контролер складає також інформацію про результати екстреної перевірки або
іншої позапланової перевірки.
2. Інформація, про яку йдеться у пункті 1, містить, зокрема:
1) визначення мети і предмету перевірки та часу її проведення;
2) результати перевірки;
3) оцінку діяльності контрольованого суб’єкта у сфері, що стосується перевірки,
зауваження і висновки перевірки;
4) висновки щодо вдосконалення діяльності контрольованого суб’єкта у сфері, охопленій
перевіркою.
3. У випадку координованої перевірки складається єдина інформація, що охоплює всі
контрольовані суб’єкти.
4. Інформація про результати перевірки передається органу, за розпорядженням якого
проводилася перевірка.
Ст. 46.
1. Після завершення контрольного провадження контролер складає проект виступу за
результатами перевірки.
2. Перед складанням виступу за підсумками перевірки контролер, за погодженням з
керівником підрозділу з питань перевірок, може звернутися до керівника контрольованого
суб’єкта за наданням протягом визначеного терміну додаткових пояснень у письмовій
формі щодо предмету перевірки, які необхідні для складання проекту виступу за
підсумками перевірки.
3. Виступ за підсумками перевірки містить:
1) оцінку діяльності контрольованого суб’єкта, яка випливає з результатів, наведених у
протоколі перевірки і додаткових пояснень, про які йдеться у пункті 2, якщо вони
надавалися;
2) опис причин виникнення, масштаби і наслідки виявлених порушень та вказівка
відповідальних за їхнє виникнення;
3) зауваження, висновки і рекомендації щодо усунення виявлених порушень.
4. Виступ за результатами перевірки містить інформацію про усування керівником
контрольованого суб’єкта після складання протоколу перевірки порушень, виявлених під
час перевірки.
5. Виступ за результатами перевірки передається органу, який розпорядився про
проведення перевірки.
6. Орган, який розпорядився про проведення перевірки, передає виступ за результатами
перевірки керівнику контрольованого суб’єкта.

15. Ст. 47.
Керівник контрольованого суб’єкта, якому було передано виступ за результатами
перевірки, протягом періоду, визначеного у виступі, але не меншому ніж 14 днів,
інформує воєводу про порядок використання зауважень і висновків та виконання
рекомендацій, а також про вжиті заходи або причини невжиття заходів.
Ст. 48. Про результати проведення перевірки, про яку йдеться у ст. 28 пункти 1 і 2,
воєвода інформує відповідні органи вищого рівня у розумінні закону від 14 червні 1960 р.
– Адміністративний процесуальний кодекс.
Ст. 49. Воєвода може у будь-який час закінчити перевірку. Застосовуються норми ст. 42-
48.
Ст. 50. Голова Ради Міністрів у своєму розпорядженні визначає:
1) докладний порядок і спосіб проведення воєводою перевірки, про яку йдеться у ст. 28 і
порядок її документування,
2) порядок проведення воєводою перевірки за спрощеною процедурою,
3) зразок документації, яка надає повноваження проводити перевірку, про яку йдеться у ст.
36
- враховуючи необхідність забезпечення єдиної процедури перевірок, правильного
проведення перевірок та єдиного способу проведення контрольної процедури, воєводи і
контрольованого суб’єкта після завершення перевірки.
Розділ 4
Об’єднана урядова адміністрація у воєводстві
Ст. 51. Воєвода як керівник об’єднаної урядової адміністрації у воєводстві:
1) керує і координує її діяльність;
2) контролює її діяльність;
3) забезпечує умови її ефективної роботи;
4) несе відповідальність за результати її роботи.
Ст. 52. Порядок створення і розпуску органів об’єднаної урядової адміністрації у
воєводстві визначається окремими законами.
Ст. 53.

16. 1. Органи об’єднаної урядової адміністрації у воєводстві виконують свої завдання і
реалізують свої повноваження за допомогою воєводського управління, якщо інше не
передбачено окремим законом.
2. Детально організація об’єднаної урядової адміністрації у воєводстві визначається
статутом воєводського управління.
3. Для обслуговування завдань органів об’єднаної урядової адміністрації, які не мають
власного апарату, у воєводському управлінні створюються окремі організаційні
підрозділи.
4. Регламенти діяльності установ, які обслуговують органи об’єднаної урядової
адміністрації, затверджуються воєводою.
Ст. 54. З метою підвищення ефективності роботи органів об’єднаної урядової
адміністрації у воєводстві воєвода може створювати територіальні підрозділи управлінь
(делегатури), які їх обслуговують.
Ст. 55. Органи об’єднаної урядової адміністрації у воєводстві передають воєводі
інформацію про результати проведення перевірок, які їх стосуються, на підставі окремих
законів.
Розділ 5
Необ’єднана урядова адміністрація
Ст. 56.
1. Органами необ’єднаної урядової адміністрації є територіальні органи урядової
адміністрації, підпорядковані відповідному міністру або центральному органу урядової
адміністрації, та керівники державних юридичних осіб і керівники інших державних
організаційних одиниць, які виконують завдання адміністрації у воєводстві:
1) командири військових округів, керівники воєводських військових штабів, військові
коменданти військкоматів;
2) директори митних палат і керівники митних управлінь;
3) директори фіскальних палат, керівники фіскальних управлінь, директори контрольно-
ревізійних управлінь;
4) директори окружних гірничих управлінь і спеціалізованих гірничих управлінь;
5) директори окружних управлінь мір і керівники регіональних управлінь мір;
6) директори окружних пробірних управлінь і керівники регіональних пробірних
управлінь;
7) директори регіональних управлінь водного господарства;
8) директори морських управлінь;

17. 9) директори статистичних управлінь;
10) директори управлінь річкового судноплавства;
11) прикордонні і районні ветеринарні лікарі;
12) коменданти підрозділів Прикордонної служби, коменданти підрозділів і дивізіонів
Прикордонної служби;
13) окружні інспектори морського рибальства;
14) державні прикордонні санітарні інспектори;
15) регіональні директори охорони середовища.
2. Створення і розпуск органів необ’єднаної урядової адміністрації відбувається на
підставі окремих законів.
Ст. 57. Створення органів необ’єднаної урядової адміністрації може відбуватися
виключно на підставі закону, якщо це обґрунтовано загальнодержавним характером
виконуваних ними завдань або таким територіальним охопленням діяльності, яке
виходить поза межі одного воєводства.
Ст. 58.
1. Органи необ’єднаної урядової адміністрації, які діють у воєводстві, зобов’язані
подавати воєводі річну інформацію про свою діяльність у воєводстві до кінця лютого
кожного року.
2. У випадку, якщо сфера діяльності органу виходить поза територію одного воєводства,
інформацію, згадану в пункті 1, подають до всіх відповідних воєвод.
Розділ 6
Акти місцевого права, які приймаються воєводами та органами необ’єднаної
урядової адміністрації
Ст. 59.
1. На підставі і в межах повноважень, передбачених законам, воєвода та органи
необ’єднаної урядової адміністрації приймають акти місцевого права, чинні на території
воєводства або його частини.
2. Органи необ’єднаної урядової адміністрації, які діють у воєводстві, зобов’язані
узгоджувати з воєводою проекти актів місцевого права, які приймаються цими органами
на підставі окремих законодавчих норм.
Ст. 60.

18. 1. У сфері, не врегульованій загальнообов’язковими нормами, воєвода може приймати
розпорядження щодо порядку, якщо це необхідно для захисту життя, здоров’я або майна,
а також для забезпечення порядку, спокою і громадської безпеки.
2. Розпорядження щодо порядку можуть передбачати покарання за їхнє порушення у
вигляді штрафу, який накладається у порядку і за принципами, встановленими у законі від
20 травня 1971 р. – Кодекс правопорушень (Щоденник Законів за 2007 р. №109, п. 756 та
за 2008 р. №141, п. 888).
3. Розпорядження щодо порядку воєвода негайно передає Голові Ради Міністрів,
маршалку воєводства, старостам, президентам міст, бургомістрам і війтам, на території
яких має застосовуватися дане розпорядження.
Ст. 61.
1. Голова Ради Міністрів відхиляє у порядку реалізації своїх наглядових функцій акти
місцевого права, зокрема, розпорядження щодо порядку, прийняті воєводою або органами
необ’єднаної урядової адміністрації, якщо вони не відповідають законам чи актам,
прийнятим на виконання законів, а також може їх відхиляти через невідповідність
політиці Ради Міністрів або порушення принципів сумлінності та господарності.
2. Голова Ради Міністрів у своєму розпорядженні визначає порядок здійснення контролю
за актами місцевого права, які приймаються воєводою й органами необ’єднаної урядової
адміністрації, враховуючи необхідність забезпечення їхньої відповідності чинному на всій
території країни законодавству та політиці Ради Міністрів.
Ст. 62. Принципи і порядок публікації актів місцевого права та випуску воєводського
офіційного щоденника визначається окремими нормами.
Ст. 63.
1. Кожен, чиї правові інтереси або повноваження порушуються нормами місцевого права,
прийнятими воєводою або органом необ’єднаної урядової адміністрації у справах зі сфери
публічної адміністрації, може після безрезультатного заклику усунути порушення до
органу, який прийняв норму, або органу, вповноваженого анулювати норму у порядку
нагляду, оскаржити норму в адміністративному суді.
2. Положення п. 1 не застосовується, якщо у справі уже прийняв своє рішення
адміністративний суд і відхилив скаргу.
3. У справі заклику до усунення порушень застосовуються положення щодо термінів
вирішення справ в адміністративному провадженні.
Ст. 64.
1. Положення ст. 63 застосовується відповідно, коли воєвода або органи необ’єднаної
урядової адміністрації не виконують дій, які передбачені законодавством, або через
здійснення правочинів чи через фактичні дії порушують права третіх осіб.
2. У випадках, про які йдеться в пункті 1, адміністративний суд може наказати органу
нагляду виконати необхідні дії на користь скаржника.

19. Розділ 7
Положення, які змінюють інші норми
Ст. 65. У Законі «Геодезичне та картографічне право» від 17 травня 1989 р. (Щоденник
Законів за 2005 р. № 240, позиція 2027, із наступними змінами3
) у ст. 6a після пункту 2
додається пункт 2a, наступного змісту:
«2a. Воєводського інспектора геодезичного та картографічного нагляду призначає і
звільняє воєвода, за погодженням із Головним Геодезистом Держави».
Ст. 66. У Законі «Про інспекцію охорони навколишнього середовища» від 20 липня 1991
р. (Щоденник Законів за 2007 р., № 44, позиція 287, із наступними змінами4
) у ст. 5:
1) пункт 2 отримує звучання:
«2. Воєводського інспектора охорони навколишнього середовища призначає і звільняє
воєвода, за погодженням із Головним Інспектором Охорони Навколишнього
Середовища»;
2) видаляється пункт 2a.
Ст. 67. У Законі «Про систему освіти» від 7 вересня 1991 р. (Щоденник Законів за 2004 р.,
№ 256, позиція 2572, із наступними змінами5
) у ст. 30 пункт 1 отримує звучання:
«1. Куратора освіти призначає і звільняє воєвода, за погодженням із відповідним
міністром з питань освіти та виховання. У випадку звільнення куратора освіти воєвода, у
день звільнення куратора, доручає виконання його обов’язків заступникові куратора
освіти».
Ст. 68. У Законі «Будівельне право» від 7 липня 1994 р. (Щоденник Законів за 2006 р., №
156, позиція 1118, із наступними змінами6
) у ст. 87:
1) пункт 1 отримує звучання:
3
Зміни у тексті вказаного закону були опубліковані у Щоденнику Законів за 2006 р. № 170, позиція
1217, за 2007 р. № 21, позиція 125 та за 2008 р. № 201, позиція 1237 i № 227, позиція 1505.
4
Зміни у тексті вказаного закону були опубліковані у Щоденнику Законів за 2007 р. № 75, позиція 493,
№ 88, позиція 587 i № 124, позиція 859, за 2008 р. № 138, позиція 865, № 199, позиція 1227 i № 227, позиція
1505 та за 2009 р. № 18, позиція 97
5
Зміни у тексті вказаного закону були опубліковані у Щоденнику Законів за 2004 р. № 273, позиція
2703 i № 281, позиція 2781, за 2005 р. № 17, позиція 141, № 94, позиція 788, № 122, позиція 1020, № 131,
позиція 1091, № 167, позиція 1400 i № 249, позиція 2104, за 2006 р. № 144, позиція 1043, № 208, позиція
1532 i № 227, позиція 1658, за 2007 р. № 42, позиція 273, № 80, позиція 542, № 115, позиція 791, № 120,
позиція 818, № 180, позиція 1280 i № 181, позиція 1292, за 2008 р. № 70, позиція 416, № 145, позиція 917,
№ 216, позиція 1370 i № 235, позиція 1618 та за 2009 р. № 6, позиція 33.
6
Зміни у тексті вказаного закону були опубліковані у Щоденнику Законів за 2006 р. № 170, позиція
1217, за 2007 р. № 88, позиція 587, № 99, позиція 665, № 127, позиція 880, № 191, позиція 1373 i № 247,
позиція 1844, за 2008 р. № 145, позиція 914, № 199, позиція 1227, № 206, позиція 1287, № 210, позиція 1321 i
№ 227, позиція 1505 та за 2009 р. № 18, позиція 97.

20. «1. Воєводського інспектора будівельного нагляду призначає і звільняє воєвода, за
погодженням із Головним Інспектором Будівельного Нагляду»;
2) видаляється пункт 2.
Ст. 69. У Законі «Вступні положення закону, що реформують публічну адміністрацію»
від 13 жовтня 1998 р. (Щоденник Законів № 133, позиція 872, із наступними змінами7
) у
ст. 5 видаляється пункт 5.
Ст. 70. У Законі «Про оголошення нормативних актів та деяких інших нормативно-
правових актів» від 20 липня 2000 р. (Щоденник Законів за 2007 р., № 68, позиція 449) у
ст. 13 після пункту 8 додається пункт 8a у звучанні:
«8a) наглядові рішення, що стосуються актів місцевого права, які приймають органи
місцевого самоврядування».
Ст. 71. У Законі «Про торгову якість продуктів харчування сільськогосподарського
походження» від 21 грудня 2000 р. (Щоденник Законів за 2005 р, № 187, позиція 1577, із
наступними змінами8
) у ст. 19 пункт 4 отримує звучання:
«4. Воєводського інспектора призначає і звільняє воєвода, за погодженням із Головним
Інспектором».
Ст. 72. У Законі «Про автомобільний транспорт» від 6 вересня 2001 р. (Щоденник Законів
за 2007 r. № 125, позиція 874, із наступними змінами9
) у ст. 53 пункт 4 отримує
звучання:
«4. Воєводського інспектора призначає і звільняє воєвода, за погодженням із Головним
Інспектором».
Ст. 73. У Законі «Фармацевтичне право» від 6 вересня 2001 р. (Щоденник Законів за 2008
r. № 45, позиція 271, № 227, позиція 1505 i № 234, позиція 1570 та від 2009 р., № 18,
позиція 97) у ст. 113 пункт 1 отримує звучання:
«1. Воєводського фармацевтичного інспектора призначає і звільняє воєвода, за
погодженням із Головним Фармацевтичним Інспектором».
7
Зміни вказаного закону були опубліковані у Щоденнику Законів за 1998 р. № 162, позиція 1126, за
2000 р. № 6, позиція 70, № 12, позиція 136, № 17, позиція 228, № 19, позиція 239, № 52, позиція 632, № 95,
позиція 1041 i № 122, позиція 1312 та за 2001 р. № 45, позиція 497, № 100, позиція 1084, № 111, позиція 1194
i № 145, позиція 1623.
8
Зміни у тексті вказаного закону були опубліковані у Щоденнику Законів за 2006 р. № 170, позиція
1217, № 171, позиція 1225 i № 208, позиція 1541, за 2007 р. № 176, позиція 1238, за 2008 р. № 214, позиція
1346 i № 227, позиція 1505 та за 2009 р. № 18, позиція 97.
9
Зміни у тексті вказаного закону були опубліковані у Щоденнику Законів за 2007 р. № 176, позиція
1238 i № 192, позиція 1381, за 2008 р. № 218, позиція 1391, № 227, позиція 1505 i № 234, позиція 1574 та за
2009 р. № 18, позиція 97.

21. Ст. 74. У Законі «Про іноземців» від 13 червня 2003 р. (Щоденник Законів за 2006 р., №
234, позиція 1694, із наступними змінами10
) ст. 6 отримує звучання:
«Ст. 6. У справах, які належать до компетенції воєводи, у яких воєвода є відповідним
органом до розгляду апеляції у справах, які врегульовані у законі, або органом вищої
інстанції є керівник Управління з питань іноземців, не застосовується ст. 20 закону «Про
воєводу та урядову адміністрацію у воєводстві» від 23 січня 2009 р. (Щоденник Законів
№ 31, позиція 206)».
Ст. 75. У Законі «Про захист пам’яток історії та архітектури та опіку над ними» від 23
липня 2003 р. (Щоденник Законів, № 162, позиція 1568, із наступними змінами11
) у ст. 91
пункт 1 отримує звучання:
«1. Воєводського консерватора пам’яток архітектури призначає і звільняє воєвода, за
погодженням із Головним Консерватором пам’яток архітектури».
Ст. 76. У Законі «Про захист рослин» від 18 грудня 2003 р. (Щоденник Законів за 2008 р.,
№ 133, позиція 849 i № 227, позиція 1505 та від 2009 р., № 20, позиція 106) у ст. 88 пункт
1 отримує звучання:
«1. Воєводського інспектора призначає і звільняє воєвода, за погодженням із Головним
Інспектором».
Ст. 77. У Законі «Про національні та етнічні меншини та про регіональну мову» від 6
січня 2005 р. (Щоденник Законів, № 17, позиція 141 i № 62, позиція 550) у ст. 22 пункт 3
отримує звучання:
«3. Воєвода може встановити уповноваженого з питань національних та етнічних меншин.
Норма статті 18 пункт 1 Закону «Про воєводу та урядову адміністрацію у воєводстві» від
23 січня 2009 р. (Щоденник Законів, № 31, позиція 206) не застосовується».
Розділ 8
Перехідні і прикінцеві положення
Ст. 78.
1. З 1 квітня 2009 р. воєводи і заступники воєвод, призначені на основі закону, дія якого
відміняється у ст. 82, стають відповідно воєводами і заступниками воєвод у розумінні
цього закону.
10
Зміни у тексті вказаного закону були опубліковані у Щоденнику Законів за 2007 р. № 120, позиція 818
i № 165, позиція 1170, за 2008 р. № 70, позиція 416, № 180, позиція 1112, № 216, позиція 1367, № 227,
позиція 1505 i № 234, позиція 1570 та за 2009 р. № 6, позиція 33.
11
Зміни вказаного закону були опубліковані у Щоденнику Законів за 2004 р. № 96, позиція 959 i № 238,
позиція 2390, за 2006 р. № 50, позиція 362 i № 126, позиція 875 та за 2007 р. № 192, позиція 1394.

22. 2. З 1 квітня 2009 р. делегатури воєводських управлінь, створені на основі ст. 36 пункт 1
закону, дія якого відміняється у ст. 82, стають делегатурами воєводських управлінь, про
яких іде мова у ст. 14 цього закону.
3. З 1 квітня 2009 р. делегатури комендатур, інспекцій та інших організаційних підрозділів,
які становлять допоміжний апарат керівників об’єднаних воєводських служб, інспекцій та
охорон, створені на основі ст. 36 пункт 2 закону, дія якого відміняється у ст. 82, стають
делегатурами управлінь, які обслуговують органи об’єднаної урядової адміністрації у
воєводстві, про яких іде мова у ст. 2 пункт 2 цього закону.
4. З 1 квітня 2009 р. працівники делегатур комендатур, інспекцій та інших організаційних
підрозділів, які становлять допоміжний апарат керівників об’єднаних воєводських служб,
інспекцій та охорон, створені на основі ст. 36 пункт 2 закону, дія якого відміняється у ст.
82, стають працівниками делегатур управлінь, які обслуговують органи об’єднаної
урядової адміністрації у воєводстві, про яких іде мова у ст. 2 пункт 2 цього закону.
Ст. 79. Статути воєводських управлінь, видані на основі ст. 29 пункт 1 закону, дія якого
відміняється у ст. 82, зберігають чинність до часу набуття чинності статутів, виданих на
основі ст. 15 пункт 1 цього закону, однак не довше, ніж 3 місяці з дня набуття чинності
цього закону.
Ст. 80.
1. Зберігають чинність договори воєводи із правлінням органу місцевого самоврядування,
відповідним органом іншого самоврядування або керівником державної юридичної особи
або іншої державної організаційної одиниці на території воєводства, які стосуються
доручення, на основі ст. 33 пункт 1 закону, дія якого відміняється у ст. 82, вести від імені
воєводи деякі справи зі сфери його компетенції.
2. До договорів, про які йде мова в пункті 1, застосовуються попередні норми.
Ст. 81. Попередні виконавчі норми, видані на основі ст. 38 i ст. 41 пункт 2 закону, дія
якого відміняється у ст. 82, зберігають чинність до часу набуття чинності виконавчих
норм, виданих на основі ст. 21 i ст. 61 пункт 2 цього закону, однак не довше, ніж 12
місяців з дня набуття чинності цього закону.
Ст. 82. Втрачає чинність Закон «Про урядову адміністрацію у воєводстві» від 5 червня
1998 р. (Щоденник Законів за 2001 р. № 80, позиція 872, із наступними змінами12
).
Ст. 83. Закон набуває чинності 1 квітня 2009 р.
Президент Республіки Польща: Лєх Качинський
12
Зміни у тексті вказаного закону були опубліковані у Щоденнику Законів за 2001 р., № 128, позиція
1407, за 2002 р. № 37, позиція 329, № 41, позиція 365, № 62, позиція 558, № 89, позиція 804 i № 200,
позиція 1688, за 2003 р. № 52, позиція 450, № 137, позиція 1302 i № 149, позиція 1452, за 2004 р. № 33,
позиція 287, за 2005 р. № 33, позиція 288, № 90, позиція 757 i № 175, позиція 1462 та за 2008 р. № 199,
позиція 1227.