всвс

1. Тема: Клініко-фізіологічне обґрунтування захворювань серцево-судинної
системи
Мета: Ознайомити з етіологією і патогенезом захворювань серцево-судинної системи
Література:
- Белоусов В.О., Певзнер О.Д. Дитячі хвороби. - К.: Вища школа, 1974.
- Мухін В.М. Фізична реабілітація. – К.: Олімпійська література, 2005, с.236.
- Учебник инструктора по ЛФК: Учебник для ин-тов физ. культ./ Под ред. В.П.
Правосудова. - М.: ФиС, 1980.
Студенти повинні знати: клініко-фізіологічне обґрунтування застосування
фізичних вправ при захворюваннях серцево-судинної системи.
Інструкція:
1. Опрацюйте літературу.
2. Заповніть схему: Симптоми захворювань серцево-судинної системи.
3. Охарактеризуйте природжені пороки серця.
4. З’ясуйте ознаки гіпотонічної хвороби.
5. Які форми гіпертонічного стану виділяють? Які ознаки характерні для кожної з
них?
6. Які процеси характерні для ішемічної хвороби серця?
7. Клініко-фізіологічне обґрунтування застосування фізичних вправ при
Симптоми
захворювань
серцево-судинної
системи

2. захворюваннях серцево-судинної системи
Питання для самоконтролю:
1. Етіологія захворювань серцево-судинної системи.
2. Назвіть загальні ознаки природжених і набутих пороків серця.
3. Етіологія гіпотонічної хвороби.
4. Ознаки стенокардії.
5. Роль фізичних вправ в реабілітації хворих на серцево-судинні захворювання.
Форма перевірки:
- Перевірка зошитів.
- Усне опитування.
Клініко – фізіологічне обґрунтування захворювань серцево – судинної
системи
Захворювання ССС є в наш час основною причиною смертності й інвалідності
населення.
До захворювань ССС відносяться: дистрофія міокарду, міокардит,
атеросклероз, ішемічна хвороба серця, гіпо- і гіпертонічна хвороби, тромбофлебіт,
ендокардит, варикозне розширення вен і т.д.
Захворювання серця пов’язані з порушенням його основних функціональних
властивостей – автоматизму, провідності, збудливості й скоротливості.
Найбільш характерними ознаками нестачі кровообігу є: зменшення ударного і
хвилинного V крові, зниження At, підвищення венозного тиску, зменшення
кількості циркулюючої крові, сповільнення кровообігу, погане постачання тканин
киснем.
Основними симптомами захворювань серцево-судинної системи є:
- Часте серцебиття (тахікардія) – закономірна реакція серця на нестачу
його функцій, коли воно не в змозі підсилити свою роботу за рахунок збільшення
ударного V і реагує тільки збільшенням ритму (до 100-140 і більше поштовхів за
хвилину).
- Віддишка – самий характерний прояв серцевої нестачі з боку апарата
дихання. Обумовлюється віддишка підсиленим подразненням дихального центру
під впливом накопичення в крові вуглекислоти, а також утрудненням дихання
внаслідок застійних явищ в легенях у зв’язку з нестачею роботи лівого шлуночка.
- Серцева астма – приступи важкої віддишки, які виникають зазвичай в
першу половину ночі під час сну із-за збільшення застою крові в легенях.
- Набряки – характерний прояв серцевої нестачі, обумовлений затримкою
води в організмі. Спочатку підвищується вага тіла (на 1,5-2 кг), потім виникають
набряки, які локалізуються в підшкірній клітковині, в плевральній порожнині
(гідроторакс) і черевній порожнині. Локалізація набряків залежить від положення
хворого: у ходячих вони локалізуються на лодижках, ступнях, гомілках; у
лежачих - на поперекові, куприкові.
- Ціаноз – синюшний колір слизових і шкірних покривів – виникає в
результаті підвищення в крові абсолютної кількості відновленого гемоглобіну.

3. - Зниження периферичної температури – обумовлене тим, що сповільнення
току крові підсилює тепловіддачу і викликає підвищену мерзлякуватість хворих.
Вони погано переносять охолодження, оскільки температура тіла у них дещо
знижена.
- Кровохаркання – виникає при серцевій нестачі в результаті застою крові в
легенях, переповнення кров’ю дрібних судин і їх розривів.
При серцевій нестачі спостерігається і порушення інших органів – нирок
(проявляється в зменшенні виділення води і NaCl), функції кишечника – в
схильності до діареї, запорів, метеоризму.
Ранніми суб’єктивними ознаками серцевої нестачі є швидка втома, зниження
фізичної і розумової працездатності.
Виділяють 3 стадії серцевої нестачі:
І стадія – латентна. Початкові симптоми серцевої нестачі проявляються тільки
під впливом навантаження, особливо фізичного: виникає віддишка, швидка втома,
часте серцебиття.
ІІ стадія – віддишка і тахікардія більш виражені й виникають при дуже легкій
фізичній роботі і навіть в стані відносного спокою.
ІІІ стадія – термінальна (кінцева). Всі ознаки порушення кровообігу
набувають необернений характер.
Пороки серця – стійкі порушення функції клапанів, обумовлені органічними
змінами самих клапанів чи отвору. Розрізняють вроджені пороки серця і набуті.
Вроджені – незрощення баталової протоки, овального отвору; набуті –
наслідок ревматичного ендокардиту, атеросклерозу, різних травм.
При набутих пороках розвивається нестача клапанів або звуження їх отвору,
або обидва ці відхилення; при одночасному ураженні різних клапанів виникають
комбіновані пороки. Загальними ознаками вроджених пороків серця, якими вони
відрізняються від набутих пороків, є: а) ціаноз шкіри і слизових оболонок, який
виявляється при народженні дитини або ж з'являється під час крику, ссання груді;
б) наявність шумів при аускультації серця, починаючи з перших місяців життя
дитини; в) шум у серці здебільшого систолічний, грубий, найчастіше біля основи
серця І на судинах; г) більш чи менш виражена відсталість у фізичному
розвиткові; д) аномалія розвитку інших органів (заяча губа, вовча паща,
шестипалість та ін.); е) розлади кровообігу в кінцівках—ціаноз, випуклі нігті,
пальці у вигляді барабанних паличок, підвищена кількість гемоглобіну та
еритроцитів.
На підставі цих загальних ознак можна відрізнити природжений порок від
набутого, який:
1) розвивається у хворих на ревматизм, головним чином у віці після 5 років;
2) найчастіше уражає двостулковий клапан;
3) шум при ньому найкраще прослуховується біля верхівки серця;
4) ціанозу, як правило, в період компенсації немає.
Комплексне лікування пороків серця включає консервативні методи
лікувальної терапії, правильний режим, ЛФК і санітарно-курортне лікування.
Гіпертонічна хвороба – захворювання, що характеризується підвищенням
артеріального тиску і порушенням тонусу судин різних ділянок (найчастіше

4. головного мозку).
Розрізняють 3 стадії і форми захворювання:
1 стадія – початкова, характеризується непостійним короткочасним підвищенням
АТ, який в сприятливих умовах нормалізується.
2 стадія – стабільна, коли підвищення АТ ліквідується тільки використанням
ліків.
3 стадія – склеротична, коли протікання хвороби ускладнюється розвитком
органічних змін як в судинах так і в органах.
Гіпотонічна хвороба характеризується зниженням артеріального тиску
внаслідок розладу механізмів регуляції кровообігу — порушення функції вищих
вегетативних центрів, які зумовлюють підвищення тонусу парасимпатичної
нервової системи та зниження гормональної функції кори надниркових залоз. Такі
процеси призводять до стійкого зменшення периферичного опору артерій та
зниження систолічного тиску нижче 100 мм рт.ст., діастолічного — нижче 60 мм
рт.ст.
Захворювання виникає з різних причин: нервово-емоційне перенапруження,
інфекції, інтоксикації певними шкідливими речовинами. Деякі хвороби
(виразкова хвороба, мікседема, анемія тощо) сприяють розвитку вторинної
артеріальної гіпотонії. Проте не завжди зниження артеріального тиску є
захворюванням. Можлива фізіологічна гіпотонія, що не пов'язана з патологією
(наприклад, у спортсменів).
Для гіпотонічної хвороби характерний хронічний перебіг. Хворі скаржаться на
слабкість, млявість, апатію, біль голови, запаморочення, погіршення пам'яті,
зниження працездатності, зомління, біль у ділянці серця.
В наш час захворювання ССС є основною причиною смертності на
інвалідності населення. А особливу увагу звертають на ішемічну хворобу серця
(стенокардія і інфаркт міокарду). Це хвороба, яка пов’язана з гострою або
хронічною дисфункцією серцевого м’яза внаслідок зменшення постачання
міокарда артеріальною кров’ю. Симптоми: часте серцебиття, віддишка, набряки,
ціаноз, порушення серцевого ритму; болі в області серця; кровохаркання;
зниження температури тіла.
Стенокардія (грудна жаба) - називається захворювання, що характеризується
приступоподібно виникаючими болями в грудях, обумовленими гострою
недостатністю кровопостачання серцевого м’яза.
Основний прояв приступу стенокардії – біль за грудиною, іноді зліва від неї.
Біль часто іррадіює в руки, найчастіше в ліву, в область лівої лопатки, рідше в
шию.
Інфаркт міокарда – являє собою ішемічний некроз серцевого м’яза,
обумовлений нестачею кровотоку. Головними факторами гострої нестачі
кровообігу є тромбоз, спазм, звуження просвіту судин, гіпоксія, нестача іонів
калію і надлишок натрію.
Одним із факторів, що сприяє росту ішемічної хвороби є зниження рухової
активності людини. Гіподинамія в сполученні з нервово – психічною напругою
стають важливим патогенним фактором в розвитку цієї хвороби. Фізичні вправи
сприятливо впливають на ССС, сприяючи покращенню коронарного і
периферичного кровообігу, стимулюючи діяльність допоміжних механізмів

5. апарату кровообігу.
Фізичні вправи при захворюваннях серцево-судинної системи підвищують
тонус ЦНС, стимулюють процеси нервової регуляції серцевої діяльності,
забезпечують утворення в корі головного мозку фізіологічної домінанти
збудження, під впливом якої за законами негативної індукції виникає затухання
іншого патологічного вогнища збудження. Відбувається корекція нейрогенних
порушень на рівні підкоркових утворень за рахунок вирівнювання основних
нервових процесів.
Під впливом фізичних вправ розширюються коронарні судини, розкриваються
резервні капіляри, прискорюється кровообіг і збільшується ємність судин.
Дозоване фізичне навантаження може збільшити кількість крові, що протікає
через коронарні судини у 8-10 разів. Все це інтенсифікує трофічні процеси в
серцевому м'язі, зміцнює міокард, посилює його скоротливу здатність, створює
умови для відновних і регенеративних процесів у серці, попереджає або зменшує
у ньому розвиток кардіосклеротичних змін та дистрофії. Адекватне фізичне
тренування активно впливає на розвиток колатерального кровообігу при
порушеннях коронарного.
М'язова діяльність стимулює периферичний кровообіг. Спостерігається
збільшення кількості функціонуючих капілярів, розширення просвіту судин,
зниження тонусу артеріол, зменшення периферичного опору кровотоку. Він
прискорюється, активізується венозний і лімфатичний обіг, що сприяє ліквідації
або зменшенню набряків, запобігає виникненню тромбоемболій, зменшує прояви
недостатності кровообігу, полегшує роботу серця.
Значне місце у просуванні крові до серця, полегшенні його роботи у
забезпеченні нормальної циркуляції крові по великому і малому колах займають
позасерцеві (екстракардіальні) чинники кровообігу, дія яких підсилюється при
фізичних вправах. Ритмічні скорочення і розслаблення м'язів, почергові зміни
внутрішньочеревного і внутрішньогрудного тиску за рахунок рухів діафрагми під
час дихання та присмоктуюча дія грудної клітки сприяють постачанню крові до
серця, повноцінному наповненню кров'ю передсердь і ефективній систолі.
Наслідком цього є активізація гемодинаміки і кровопостачання органів і тканин.
Одночасно дихальні вправи підвищують вентиляцію й активізують газообмін у
легенях, протидіють розвитку пневмоній, стимулюють діяльність кишечника.
Позитивні зміни у гемодинаміці та газообміні в легенях підвищують насичення
артеріальної крові киснем, транспортування його до тканин, зменшують їх кисневе
голодування. Відмічено збільшення поглинання кисню, що стимулює перебіг
окисно-відновних і обмінних процесів тощо.
Фізичні вправи підвищують пристосувальні можливості організму, його
опірність до стресових ситуацій, усувають деякі чинники ризику, покращують
психоемоційний стан пацієнтів, надають впевненості у свої сили і одужання.
Внаслідок систематичних тренувань підсилюється функція регулюючих систем,
їх здатність координувати діяльність серцево-судинної, дихальної, м'язової та
інших систем організму під час фізичних навантажень, що підвищує
спроможність виконання побутової і професійної роботи.

6. апарату кровообігу.
Фізичні вправи при захворюваннях серцево-судинної системи підвищують
тонус ЦНС, стимулюють процеси нервової регуляції серцевої діяльності,
забезпечують утворення в корі головного мозку фізіологічної домінанти
збудження, під впливом якої за законами негативної індукції виникає затухання
іншого патологічного вогнища збудження. Відбувається корекція нейрогенних
порушень на рівні підкоркових утворень за рахунок вирівнювання основних
нервових процесів.
Під впливом фізичних вправ розширюються коронарні судини, розкриваються
резервні капіляри, прискорюється кровообіг і збільшується ємність судин.
Дозоване фізичне навантаження може збільшити кількість крові, що протікає
через коронарні судини у 8-10 разів. Все це інтенсифікує трофічні процеси в
серцевому м'язі, зміцнює міокард, посилює його скоротливу здатність, створює
умови для відновних і регенеративних процесів у серці, попереджає або зменшує
у ньому розвиток кардіосклеротичних змін та дистрофії. Адекватне фізичне
тренування активно впливає на розвиток колатерального кровообігу при
порушеннях коронарного.
М'язова діяльність стимулює периферичний кровообіг. Спостерігається
збільшення кількості функціонуючих капілярів, розширення просвіту судин,
зниження тонусу артеріол, зменшення периферичного опору кровотоку. Він
прискорюється, активізується венозний і лімфатичний обіг, що сприяє ліквідації
або зменшенню набряків, запобігає виникненню тромбоемболій, зменшує прояви
недостатності кровообігу, полегшує роботу серця.
Значне місце у просуванні крові до серця, полегшенні його роботи у
забезпеченні нормальної циркуляції крові по великому і малому колах займають
позасерцеві (екстракардіальні) чинники кровообігу, дія яких підсилюється при
фізичних вправах. Ритмічні скорочення і розслаблення м'язів, почергові зміни
внутрішньочеревного і внутрішньогрудного тиску за рахунок рухів діафрагми під
час дихання та присмоктуюча дія грудної клітки сприяють постачанню крові до
серця, повноцінному наповненню кров'ю передсердь і ефективній систолі.
Наслідком цього є активізація гемодинаміки і кровопостачання органів і тканин.
Одночасно дихальні вправи підвищують вентиляцію й активізують газообмін у
легенях, протидіють розвитку пневмоній, стимулюють діяльність кишечника.
Позитивні зміни у гемодинаміці та газообміні в легенях підвищують насичення
артеріальної крові киснем, транспортування його до тканин, зменшують їх кисневе
голодування. Відмічено збільшення поглинання кисню, що стимулює перебіг
окисно-відновних і обмінних процесів тощо.
Фізичні вправи підвищують пристосувальні можливості організму, його
опірність до стресових ситуацій, усувають деякі чинники ризику, покращують
психоемоційний стан пацієнтів, надають впевненості у свої сили і одужання.
Внаслідок систематичних тренувань підсилюється функція регулюючих систем,
їх здатність координувати діяльність серцево-судинної, дихальної, м'язової та
інших систем організму під час фізичних навантажень, що підвищує
спроможність виконання побутової і професійної роботи.